ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/139/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 (головуючий суддя Павлюк І. Ю., судді Коломис В. В., Тимошенко О. М.)
у справі № 918/139/21
за позовом фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича
до фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича
про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном,
(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явились)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Каспрук Костянтин Сергійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича про усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, яким є 1) частина будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Е-1 по вул. Тувинських Добровольців, 17 у м. Рівне, що складає ідеальну її частку у розмірі 19/100 або 8,3 кв. м площі її приміщення, та 2) електрообладнання у цій ТП, шляхом зобов`язання відповідача передати йому комплект ключів від вхідних дверей будівлі трансформаторної підстанції та зобов`язання не чинити йому перешкод у здійсненні технічного контролю, технологічного обслуговування, ремонту та заміни належного йому електрообладнання на свій розсуд.
2. Позовні вимоги аргументовані вчиненням відповідачем як співвласником майна (частка 81/100) протиправної поведінки у вигляді перешкод позивачу як іншому співвласнику майна (частка 19/100) шляхом недопуску останнього до належного йому майна, що в свою чергу порушує права позивача щодо користування та розпорядження таким майном у його господарській діяльності.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.04.2021 провадження у справі № 918/139/21 за позовом фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича до фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
4. Закриваючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач у справі не довів суду, що майно, належне ОСОБА_1 як фізичній особі, а саме - 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_1, останній використовує як фізична особа-підприємець. Таким чином, судом встановлено, що як співвласник належного ОСОБА_2 майна, ОСОБА_1 діє як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець.
5. За висновками суду, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Отже, позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності, - є спором про право цивільне та має приватноправовий характер.
6. Відтак, враховуючи встановлені у справі обставини, місцевий господарчий суд зазначив, що даний спір пред`явлено до фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича щодо захисту права власності на нерухоме майно, частиною якого ОСОБА_1 володіє як фізична особа, що робить неможливим розгляд даної справи в порядку господарського судочинства. Таким чином, спір у даній справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.04.2021 у справі скасовано, а справу № 918/139/21 передано на розгляд до місцевого господарського суду.
8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
9. За висновками апеляційного господарського суду, зміст спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін спору, законодавство, що застосовується до цих правовідносин свідчить про те, що цей спір є господарським.
10. Водночас, колегія суддів апеляційного суду зазначила про передчасність висновку місцевого господарського суду про те, що позивач у справі не довів суду, що майно, належне ОСОБА_1 як фізичній особі, а саме - 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ.Т-1) за адресою: АДРЕСА_1 , останній використовує як фізична особа-підприємець, а тому співвласник належного ОСОБА_2 майна, ОСОБА_1 діє як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець, оскільки матеріали справи не містять достеменних доказів які б свідчили про використання спірної будівлі відповідачем як фізичною особою, позаяк можливість використання та саме використання вказаного майна у своїй господарський діяльності відповідачем як фізичною особою - підприємцем узгоджується з видами економічної діяльності останнього, а саме надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) та діяльність спортивних клубів.
11. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновку місцевого господарського суду про віднесення розгляду спору у цій справі до суду цивільної юрисдикції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.04.2021 у справі № 918/139/21.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
13. Скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції зазначаючи, що місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про те, що у спірних правовідносинах відповідач виступає не як фізична особа-підприємець, а як громадянин, якому належить частина спірного майна, у зв`язку з чим спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
14. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 340/385/17, від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10 (провадження № 14-17цс18), від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц (провадження № 14-150цс18), від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17 (провадження № 12-43гс19).
Позиція інших учасників справи
15. Позивач не надав відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, виданого Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації за № 35261041 (номер запису: 200-10014 в книзі 27) - 22.08.2012 проведено державну реєстрацію права власності за Каспруком Костянтином Сергійовичем на будівлю трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ВРТ № 654428р. № 2351 від 10.08.2012.
17. На підставі вказаного витягу ОСОБА_2 з 22.08.2012 володіє 19/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: м. АДРЕСА_1, буд. 17.
18. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 11.02.2020 проведено державну реєстрацію права власності на 81/100 будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Т-1 загальною площею 42, 5 кв. м за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування нежитлового приміщення серія та номер 223 від 11.02.2020.
19. На підставі вказаної інформації ОСОБА_1 з 11.02.2020 володіє 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: м. АДРЕСА_1, буд. 17.
20. Позивач зазначає, що належне йому майно, а саме 19/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: м. АДРЕСА_1, буд.17 останній використовує у своїй підприємницькій діяльності, на підтвердження чого, до позовної заяви додано договір на постачання електричної енергії № 270046724 укладений позивачем з ПАТ "АЕС Рівнеобленерго" (як постачальником), додатком до якого є перелік об`єктів і точок обліку споживача - цехи по розливу безалкогольних напоїв за адресою АДРЕСА_1 , місце встановлення РУ-0,4кВ ТП-457, тарифна група промисловість до 750 кВА.
21. При цьому, до позовної заяви додано копію заяви фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 від 07.12.2020, у якій позивач просить у зв`язку з аварійною ситуацією та необхідністю проведення термінових ремонтних робіт у нежитловому приміщенні № 3 ТП-457 за адресою АДРЕСА_1 надати доступ до обладнання, власником якого є заявник, працівникам ТОВ "ТЕХНІК".
22. Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні правовідносини стосовно нежитлового приміщення будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ.Т-1, яка знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_1, буд.17.
23. Окрім того, ОСОБА_1 з 11.02.2020 володіє 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ.Т-1) за адресою: м. АДРЕСА_1, буд.17 як фізична особа.
24. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.02.2021, отриманого на запит судді місцевого господарського суду Заголдної Я. В., вбачається, що 15.03.2002 проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича, видами економічної діяльності якого є:
68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний);
93.12 діяльність спортивних клубів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
25. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
26. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
27. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
28. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
29. Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
30. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (стаття 24 ЦК України).
31. Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
32. Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
33. З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
34. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
35. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
36. Приписами статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
37. Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина дев`ята статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
38. З аналізу наведених вище норм матеріального права слід дійти висновку, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
39. Отже, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі № 522/7909/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 904/10132/17, від 27.11.2019 у справі № 340/385/17.
40. Як встановлено судами першої інстанції, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо усунення перешкод у користуванні майном, яке належить на праві власності позивачу та відповідачу у відповідних частинах. При цьому, позивач вважає, що спірне майно використовується Самсонюком Сергієм Анатолійовичем як фізичною особою-підприємцем.
41. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріли справи не містять належних доказів використання відповідачем нежитлової будівлі у господарській діяльності та врахував відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин щодо спірного об`єкта нерухомого майна.
42. При цьому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, зазначив, зокрема про відсутність доказів, що спірне майно не використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, а також послався на види економічної діяльності відповідача, що зазначені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
43. Проте Верховний Суд зазначає, що такі висновки суду апеляційної інстанції зроблені без дослідження усіх обставин справи у їх сукупності та ґрунтуються виключно на припущеннях.
44. Таким чином, колегія суддів зазначає, що установивши відсутність доказів використання відповідачем спірного приміщення у господарській діяльності (відповідно до статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають саме у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності; при визначенні юрисдикції суди повинні керуватися зазначеним, а не відсутністю достеменних доказів зворотного (п. 10 цієї постанови)), місцевий господарський суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
45. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, а відтак і обґрунтованості доводів касаційної скарги. Суд також звертається до власної правової позиції, викладеної у постанові від 14.01.2020 у справі № 904/1908/19.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
47. Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
48. Враховуючи вищевикладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
Розподіл судових витрат
49. У зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений фізичною особою-підприємцем Самсонюком Сергієм Анатолійовичем за подання касаційної скарги, належить стягнути з фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича.
Керуючись статтями 300 301 304 308 312 314 315 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 скасувати, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.04.2021 у справі № 918/139/21 залишити в силі.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича на користь фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича 2 270 (двi тисячi двісті сімдесят) грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил