ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 918/338/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Офісу Генерального Прокурора: Бересток Б. П.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019

у складі колегії суддів: Демидюк О. О. - головуючої, Савченка Г. І., Юрчука М. І.

у справі за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради Рівненської області

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про повернення нерухомого майна

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У травні 2019 року заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") в якій просив зобов`язати ПАТ "Укртелеком" повернути Деражненській сільській раді Костопільського району Рівненської області нерухоме майно, а саме частину будівлі - приміщення загальною площею 26,55 кв. м, розташованої по вул. Кондратюка, 33 в селі Бичаль Костопільського району Рівненської області, шляхом підписання акту прийому - передачі.

2. Мотивуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що договір оренди спірного комунального майна № 32-620/3 від 01.07.2015 укладений строком на 3 роки 5 місяців, проте нотаріально не посвідчений, а також не здійснено державну реєстрацію права користування (оренди) нерухомим майном, набутого на підставі цього договору, відтак прокурор вважає його не вчиненим (не укладеним), а тому, орендар зобов`язаний повернути безпідставно набуте майно власнику (орендодавцю) - територіальній громаді с. Бичаль в особі Деражненської сільської ради Рівненської області.

3. В обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Деражненської сільської ради Рівненської області прокурор зазначив, що орган місцевого самоврядування не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах, позаяк знаючи, що користування ПАТ "Укртелеком" комунальним майном без достатньої правової підстави є прямим порушенням інтересів держави у сфері використання комунального майна та маючи повноваження щодо захисту інтересів територіальної громади, в тому числі в судовому порядку, сільська рада до суду з відповідним позовом не звернулася.

4. Правовою підставою позову прокурор визначив приписи статей 5, 19, 1311 143 Конституції України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 181 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 210 220 793 794 1212 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 2 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

5. До позовної заяви додано примірник листа Здолбунівської місцевої прокуратури від 11.05.2019, адресованого сільському голові Деражненської сільської ради, яким повідомлено про виявлені прокуратурою порушення законодавства під час укладення договору оренди спірного майна та про намір подання прокурором позову для повернення цього майна у володіння територіальної громади.

Рух справи у судах попередніх інстанцій

6. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

7. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.07.2019 клопотання ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" про визнання справи малозначною відхилено. Клопотання ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" про залишення позовної заяви заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради Рівненської області про повернення Деражненській сільській раді Костопільського району Рівненської області нерухомого майна без розгляду задоволено. Позов заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради Рівненської області до ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" про повернення Деражненській сільській раді Костопільського району Рівненської області нерухомого майна залишено без розгляду.

8. Суд першої інстанції виходив з того, що вказані прокурором обставини пасивної поведінки Деражненській сільській раді Костопільського району Рівненської області, без відповідних підтверджуючих доказів (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо) не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання селищною радою своїх функцій відносно захисту інтересів держави, відтак дійшов висновку про недоведення прокурором підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави, в особі позивача, оскільки їх наявність визначається сукупністю наявності інтересів держави з обґрунтованими (документально підтвердженими) представницькими функціями.

9. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, заступник прокурора Рівненської області оскаржив її у апеляційному порядку, посилаючись на достатність наведених у позові обставин і доказів, що засвідчують бездіяльність сільської ради, яка, за наявності даних про порушення інтересів держави та повноважень щодо здійснення захисту таких інтересів, з відповідним позовом до суду не звернулася.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду

10. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області задоволено. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 10.07.2019 скасовано. Справу № 918/338/19 направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

11. Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції вказав, що у даному випадку необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства (місцевої громади) і відповідача, надходженні до місцевого бюджету значної суми коштів за умовами договору, що відповідає принципу, закріпленому у Конституції України, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

12. Сам факт незвернення Деражненської сільської ради до суду з таким позовом, що відповідав би вимогам процесуального законодавства та відповідно мав захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить, що цей орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення спірного майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян членів територіальної громади Деражненської сільської ради та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

13. Відтак, суд дійшов висновку, що у даній справі звернення прокурора з позовом до суду зумовлене об`єктивною причиною, а саме нездійсненням захисту інтересів держави уповноваженим органом, отже підстави представництва інтересів держави у цій справі прокурором доведено.

14. До того ж суд апеляційної інстанції вказав, що у даному випадку заступником прокурора Рівненської області дотримано процедуру, передбачену частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки перед зверненням прокурор повідомив Деражненську сільську раду листом від 11.05.2019 № 35/4-716 вих-19 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом подачі відповідного позову до суду.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

15. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 ПАТ "Укртелеком" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову прокурора без розгляду.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

16. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

17. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

18. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

19. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

20. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

21. Отже, учасник справи, який не є скаржником, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

22. Таке право реалізується учасником справи на протязі строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

23. Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 918/338/19 за касаційною скаргою ПАТ "Укртелеком" та зупинено його до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.

24. Ухвалою Верховного Суду поновлено провадження у справі № 918/338/19 за касаційною скаргою ПАТ "Укртелеком", призначено її до розгляду та надано учасникам справи строк до 17.08.2020 для подання відзиву на касаційну скаргу.

25. Ухвали суду касаційної інстанції у справі № 918/844/19 надіслані на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

26. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

27. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

28. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

29. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

30. На час розгляду касаційної скарги відзиви на неї від інших учасників справи, окрім прокурора, до Верховного Суду не надійшли.

31. 30.09.2020 у судове засідання з`явився прокурор та надав пояснення у справі. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України, не реалізували. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 30.09.2020 від учасників справи не надходило.

32. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

33. Крім того суд акцентує увагу на тому, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

34. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

35. Таким чином, учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

36. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

37. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

38. Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

39. Із наявних матеріалів справи вбачається, що учасники справи, які не забезпечили своєї явки в судове засідання, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які безпосередньо перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

40. У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

41. У даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 30.09.2020 обов`язковою не визнавалась.

42. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ПАТ "Укртелеком")

43. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права та безпідставність висновку про підтвердження прокурором підстав представництва, стверджуючи, зокрема таке:

- всупереч положень статті 1311 Конституції України прокурор у даній справі захищав не інтереси держави, а - територіальної громади, що не є тотожними, до того ж позов у даній справі подано посадовою особою прокуратури, а не прокуратурою, як державним органом, який згідно з положеннями вказаної статті Конституції України наділений правом представляти інтереси держави у суді;

- прокурором не додано до позову, у матеріалах справи відсутні та в оскаржуваній постанові не наведено будь-яких доказів того, що Деражненська сільська рада була наділена повноваженнями щодо розпорядження спірним майном та щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах;

- всупереч положень статей 254 255 ГПК України щодо кола осіб, наділених правом на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області, який не є учасником даної справи, позаяк позов подано заступником керівника Здолбунівської місцевої прокуратури;

- висновок суду апеляційної інстанції про дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є помилковим та необґрунтованим.

44. В якості нормативно-правового обґрунтування касатор посилається на статті 129, 1311 Конституції України, статті 53 162 236 254 255 258 260 ГПК України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру".

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури)

45. Прокурор просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, стверджуючи, що апеляційний суд правильно оцінив обставини справи і доводи сторін щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі, а твердження скаржника про невиконання прокуратурою передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру" обов`язку щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення суб`єкта владних повноважень - Деражененської сільської ради про намір звернутися до суду із даним позовом не відповідає фактичним обставинам справи.

46. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

47. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень ГПК України внесені зміни.

48. Водночас пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

49. Оскільки ПАТ "Укртелеком" з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 № 918/338/19 звернулося до Верховного Суду 28.11.2019, тобто до набрання чинності Законом від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд цієї скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020.

50. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

51. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

53. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

54. Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради Рівненської області про повернення позивачу нерухомого майна, переданого в оренду ПАТ "Укртелеком".

55. У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне і достатнє обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування та зауважив про дотримання прокурором вимоги спеціального закону щодо попереднього, до звернення до суду з відповідним позовом, повідомлення позивача про такий намір прокурора.

56. Проте у касаційній скарзі ПАТ "Укртелеком" не погоджується з таким висновком апеляційного суду, заперечуючи повноваження прокурора на звернення із таким позовом, а також стверджуючи про відсутність інтересів держави у спірних правовідносинах, неналежне обґрунтування прокурором підстав представництва та недотримання ним процедури, передбаченої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

57. Отже, враховуючи зміст правовідносин, що склалися між учасниками справи, висновки судів попередніх інстанцій та доводи касаційної скарги, необхідним є з`ясування питання повноти і всебічності дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі та дотримання ним вимог частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

58 Надаючи оцінку доводам скаржника наведеним у пункті 47 цієї постанови, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи зважає на таке.

Щодо звернення прокурора з позовом в інтересах держави

59. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

60. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

61. Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

62. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

63. Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

64. Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

65. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

66. Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

67. Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Визначальним для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

68. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

69. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 вказаного Рішення).

70. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

71. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

72. Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

73. Згідно з частинами першою та третьою статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

74. Відповідно до частини першої статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

75. В контексті зазначених положень та спірних правовідносин безсумнівним вбачається, що інтереси держави полягають не тільки у сфері реалізації компетенції органів державної влади, але й спрямовані на забезпечення гарантій місцевого самоврядування та ефективного функціонування його інститутів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад, зокрема щодо належного та ефективного використання майна комунальної власності, а також захисту інтересів громад у економічній і соціальній сферах, фінансування яких відбувається в тому числі за рахунок коштів отриманих від оренди об`єктів комунального майна.

76. Враховуючи наведене колегія суддів Верховного Суду відхиляє наведені касатором заперечення інтересів держави у спірних правовідносинах, позаяк погоджується з твердженням апеляційного суду, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи. Подібний за змістом висновок, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166"Б", від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 16.07.2019 у справі № 916/1796/18, від 15.04.2020 у справі № 332/4307/16-ц.

77. Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

78. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

79. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

81. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

82. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

83. Зазначена вище позиція уточнює висновок стосовно критеріїв оцінки бездіяльності суб`єкта владних повноважень, раніше викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 про те, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом.

84. Відтак, Верховний Суд вважає правильним врахування апеляційним судом зазначених вище положень під час оцінки доводів прокурора щодо підстав представництва інтересів держави в особі сільської ради у даній справі та релевантним посилання в оскаржуваній постанові на висновок, викладений у пункті 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Щодо дотримання прокурором порядку здійснення представництва

85. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та повертаючи справу для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції одночасно з визнанням підтвердженими підстав представництва, також дійшов висновку про дотримання прокурором процедури, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказавши, що перед зверненням прокурор повідомив Деражненську сільську раду листом від 11.05.2019 № 35/4-716 вих-19 про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави шляхом подачі відповідного позову до суду.

86. Як зазначалося вище звертаючись до суду з позовом прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, зокрема, бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

87. У цьому випадку з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у пункті 43 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

88. В контексті наведеного, висновок суду про доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

89. Отже, наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин з урахуванням положень законодавства і висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах та за результатами оцінки доводів прокурора стосовно підстав представництва і дотримання ним передбаченої спеціальним законом процедури, а також доказів на підтвердження цих доводів.

90. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

91. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74 77 ГПК України).

92. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що наведені у позовній заяві аргументи стосовно дотримання прокурором процедури попереднього повідомлення позивача про намір звернення до суду у спірних правовідносинах судам попередніх інстанцій належало перевірити, як на предмет подання прокурором доказів належного повідомлення компетентного органу (отримання та або вручення повідомлення позивачем), так і щодо спливу розумного строку після отримання такого повідомлення, протягом якого компетентний орган не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, як критерію для кваліфікації невжиття відповідних заходів, як бездіяльності сільської ради в контексті положень частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням висновків, викладених у пунктах 40, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

93. При цьому, Верховний Суд наголошує на відсутності універсального визначення розумного строку у процедурі попереднього повідомлення прокурором про звернення до суду в інтересах держави, передбаченій частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру. Відтак, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказано, що у кожному випадку розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

94. Втім, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо дотримання прокурором процедури, передбаченої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", послався на лист прокуратури від 11.05.2019 року №35/4-716 вих-19, не навівши при цьому належних обґрунтувань на підтвердження відповідного висновку в цій частині

95. Отже, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки та з`ясування обставини дотримання прокурором приписів частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкту владних повноважень, визначеного позивачем, при зверненні з цим позовом до суду та якими доказами підтверджується як факт самих повідомлень, так і факт направлення (вручення) таких повідомлень та їх отримання позивачами, а також обставини наявності/відсутності бездіяльності компетентних органів в особі яких заявлено позов, яка має місце у разі якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

96. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

97. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

98. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

99. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.

100. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

101. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

102. Натомість суди попередніх інстанцій в межах наданих їм повноважень статтями 86 269 ГПК України не забезпечили повної та всебічної перевірки наведених прокурором доводів, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду.

103. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

104. З урахуванням вищевикладеного висновки судів попередніх інстанцій, як про залишення позову без розгляду, так і про належне підтвердження прокурором у цій справі підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, є передчасними, зробленими судами без належної оцінки усіх обставин справи у сукупності та зазначених прокурором підстав представництва і норм права, які підлягають застосуванню до цих відносин.

105. Відтак, зазначене в оскаржуваній постанові мотивування висновку про скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 10.07.2019 та повернення справи для розгляду до суду першої інстанції підлягає зміні за результатами касаційного перегляду.

106. Під час розгляду справи місцевому господарському суду належить з`ясувати та оцінити обставини дотримання прокурором при зверненні з позовом вимог частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та цій постанові.

107. Виходячи з встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи у касаційному порядку, аргументи сторін, що зводяться до переоцінки доказів і фактичних обставин справи та доводи по суті спору, що не стосуються підстав залишення позову прокурора без розгляду, суд касаційної інстанції не аналізує з огляду на зазначені вище висновки стосовно необхідності першочергового встановлення та підтвердження місцевим господарським судом підстав представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді у разі звернення прокурора з відповідним позовом.

Щодо суті касаційної скарги

108. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

109. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

110. Відповідно до положень статтею 311 ГПК України суд підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

111. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини частина четверта статті 311 ГПК України.

112. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає зміні, а саме викладення мотивування висновку суду про направлення справи для розгляду до суду першої інстанції в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

113. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286 300 301 308 311 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019, виклавши її в редакції цієї постанови. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 918/338/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді Л. Й. Катеринчук

В. Г. Пєсков