ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 918/84/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Громака В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" - Казаряна А.О.,
відповідача - фермерського господарства "П`ятигірське" - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" (далі - Товариство)
на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 (головуючий суддя - Коломис В.В., судді Саврій В.А. і Миханюк М.В.)
зі справи № 918/84/22
за позовом Товариства
до фермерського господарства "П`ятигірське" (далі - Господарство)
про визнання недійсним договору поставки.
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов подано до господарського суду Рівненської області про визнання недійсним договору поставки сільськогосподарської продукції від 16.07.2020 № 200716/1 (далі - Договір).
2. Позов обґрунтовано посиланням на частину другу статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статтю 1, частину третю статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абзац тринадцятий пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, статті 204 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 42 129 162 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.07.2022 (суддя Романюк Ю.Г.): позов задоволено; визнано недійсним Договір, укладений між Товариством і Господарством; стягнуто з Господарства на користь Товариства 2 481 грн. судового збору.
4. Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.
5. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2022: задоволено апеляційну скаргу Господарства; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено; стягнуто з Товариства на користь Господарства 3 721, 50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Постанову мотивовано відсутністю підстав для визнання Договору недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи; направити останню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору на користь Товариства.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19, від 06.04.2021 у справі №922/2056/20, від 30.07.2019 у справі №907/804/17, від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц;
- суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази (документи фінансової звітності Товариства та квитанції, які підтверджують їх направлення до Центру обробки електронних звітів Держстату України), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і направлення справи на новий розгляд.
Доводи інших учасників справи
9. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
10. Господарством подано заяву про закриття провадження у справі, в якій Господарство просить закрити провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження.
11. Господарством подано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке мотивовано тим, що станом на час підготовки та подання заяви про відкладення на робочому місці адвоката Корень О.М. відсутнє електроживлення та стабільне і якісне інтернет-з`єднання, що може спричинити збої у передачі сигналу під час судового засідання у справі №918/84/22, призначеному на 07.02.2023 об 11:15. Вказане може призвести до фактичної неучасті адвоката Корень О.М. у вказаному судовому засіданні.
Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення даного клопотання, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, тому Суд вирішив здійснювати розгляд справи без участі представника Господарства.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА ПЕРЕВІРЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Товариством (постачальник) та Господарством (покупець) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупця соняшник урожаю 2020 року у кількості 800 тонн (+/- 10 %, далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.
13. За умовами Договору: він вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання, яка зазначена в Договорі, та його скріплення печатками; строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1 цього договору, та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі після повного виконання зобов`язань за цим договором (пункти 7.1, 7.2).
14. Договір підписано зі сторони позивача директором ОСОБА_1, а зі сторони відповідача - головою ОСОБА_2 та скріплений відповідними печатками.
15. Позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Договір є значним правочином, оскільки за своєю сумою (7 200 000 грн. з ПДВ згідно з пунктом 2.1 цього договору) перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, при цьому директор Товариства не звертався до загальних зборів учасників Товариства за отриманням згоди на вчинення такого правочину, як це передбачено вимогами частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". У зв`язку з цим позивач просив визнати Договір недійсним на підставі статті 215 ЦК України як такий, що укладений директором Товариства з перевищенням повноважень.
16. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив у своєму рішенні, що вартість Договору перевищує 50% вартості чистих активів позивача відповідно до затвердженої фінансової звітності, а відтак укладення Договору потребувало у відповідності до частини другої статті 44 названого Закону рішення загальних зборів позивача про надання згоди на вчинення даного правочину.
17. Договір був укладений 16.07.2020, отже, дослідженню підлягає фінансова звітність Товариства за 2019 рік.
Водночас позивачем до матеріалів справи подано фінансову звітність Товариства на 31.12.2020 та фінансову звітність Товариства на 30.09.2020, тобто зазначені документи містять дані з визначення чистих активів позивача за 2020 рік.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме ці фінансові документи були направлені як фінансова звітність до Центру обробки електронних звітів Держстату України, оскільки вказані фінансові звітності такої відмітки не містять.
Відтак зазначені документи фінансової звітності Товариства не є належними доказами визначення вартості чистих активів Товариства станом на 16.07.2020 та 50% такої вартості, адже ці документи складалися за інші періоди та подавалися Товариством після укладення спірного договору.
18. Згідно із статутом Товариства:
- загальні збори учасників є вищим органом товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор. Директор товариства може діяти від імені товариства без довіреності (пункти 16.4, 16.5);
- до переліку виключної компетенції загальних зборів учасників не відноситься надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності (стаття 13).
Крім того, умови даного статуту не містять положення про те, що повноваження директора з неврегульованих цим статутом питань мають вчинятися виключно на підставі зборів учасників товариства.
19. Отже, згода на укладення оспорюваного правочину та його виконання зі сторони позивача в особі його директора ОСОБА_1 не обмежена повноваженнями загальних зборів учасників позивача.
20. Єдиний державний реєстр (як єдине відкрите джерело інформації про органи управління Товариства) не містив відомостей про обмеження повноважень директора Товариства, а тому відповідач міг розумно покладатися на відомості з Єдиного державного реєстру, внесення актуальної інформації до якого було обов`язком позивача.
21. На момент укладення Договору виконавчий орган - директор Товариства, надаючи статут Товариства для Господарства, в якому (статуті) відсутні обмеження щодо підписання Договору директором Товариства, та вчиняючи дії з підписання Договору і проставлення відтиску печатки на ньому, тим самим підтвердив, що від імені такої юридичної особи він діє добросовісно та має необхідний обсяг дієздатності, що він уповноважений від імені такої юридичної особи чинити дії, і відповідні повноваження надані йому юридичною особою та загальними зборами.
22. Господарство, у свою чергу, укладаючи Договір та будучи обізнаним з умовами Договору і статутом Товариства, діючи добросовісно, розумно і справедливо, як це передбачено статтею 92 ЦК України, не встановило відсутність у директора Товариства повноважень на укладення цього договору.
23. Судом не встановлено на підставі належних і допустимих доказів обізнаності Господарства про фінансовий стан Товариства та вартість його чистих активів.
24. Позивач не довів належними та допустимими доказами, що оспорюваний правочин за своєю сумою перевищував 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, що передувала укладанню цього правочину; умовами статуту Товариства не передбачено виключної компетенції загальних зборів щодо схвалення даного правочину. Тому під час укладення Договору директор Товариства ОСОБА_1 діяв у межах своєї компетенції та не перевищував обсягу цивільної правоздатності, встановленого статутом Товариства.
25. Відповідно до пунктів 17.1, 17.2 статуту Товариства директор останнього повинен діяти добросовісно і розумно в інтересах товариства; директор товариства несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству його винними діями або бездіяльністю.
Товариство не зверталося до директора Товариства з позовом про стягнення збитків, завданих оспорюваним правочином, і не вживало жодних засобів дисциплінарного впливу до цього керівника, чим підтверджується визнання Товариством такого правочину.
26. Оспорюваний договір підписаний зі сторони Товариства директором ОСОБА_1 Позовна заява в даній справі підписана адвокатом Запісочним С.С., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 19.11.2020 №19/11-20, підписаного від імені Товариства директором Товариства - ОСОБА_1
Зважаючи на те, що директор Товариства підписав Договір, а в подальшому звернувся до суду з позовом про визнання Договору недійсним у зв`язку з перевищенням ним своїх повноважень при укладенні Договору, - у відповідних діях позивача наявні ознаки суперечливої поведінки.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Договору недійсним.
28. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
29. Частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України встановлено, що:
- міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
30. У розгляді даної справи суд апеляційної інстанції, з`ясувавши, на відміну від місцевого господарського суду, відсутність підстав для визнання Договору недійсним, дійшов висновку і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
31. Скаржник зазначає про неправильні, на його думку, дослідження та оцінку апеляційною інстанцією фінансової звітності Товариства.
У зв`язку з цим Суд зазначає таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено і скаржником не спростовано та не заперечується, що в доступних відповідачу джерелах, а саме в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і в статуті Товариства відсутні будь-які дані (відомості) щодо обмеження повноважень директора Товариства із вчинення правочинів у залежності від їх суми.
Водночас судами не встановлено і скаржником не обґрунтовано наявності у Господарства як обов`язку, так і повноважень щодо витребування у Товариства під час вчинення правочину фінансової звітності останнього за певний період часу та її перевірки на предмет, зокрема, наявності/відсутності у виконавчого органу Товариства (директора) права вчиняти відповідний правочин.
Поряд з тим внесення зазначених даних (відомостей) як до названого Єдиного реєстру, так і до власного статуту становило виключну прерогативу самого Товариства.
У зв`язку з цим Суд звертається до припису частини третьої статті 92 ЦК України, згідно з яким у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. У даній справі позивач у судах попередніх інстанцій не довів, що відповідач знав чи не міг не знати про обмеження повноважень директора Товариства, а відтак ці обмеження в даному разі не мають юридичної сили.
32. Також скаржник посилається на таке:
- "в оскаржуваній постанові суд надає оцінку істотним умовам оспорюваного Договору, посилаючись на статті 628 638 ЦК України та 180 ГК України, зазначає: "Відтак, сторони на підставі вільного волевиявлення узгодили між собою, що найменування товару, що продається, кількість в одиницях виміру, узгоджена ціна та загальна вартість товару, який продається буде відображена у видаткових накладних, що не забороняється чинним законодавством";
- як вважає скаржник, "при наданні оцінки істотним умовам оспорюваного Договору, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, чим порушив статтю 86 ГПК України";
- "аналіз оспорюваного Договору дає підстави вважати, що сторони не визначили таку умову як строк поставки, що є істотною для таких видів договорів".
Далі скаржником наводяться цитати з окремих постанов Верховного Суду, які (цитати) стосуються вчинення/невчинення правочинів, укладеності/неукладеності господарських договорів.
У зв`язку з цим Суд звертає увагу на те, що недійсним може бути визнаний лише вчинений правочин (укладений договір), а правочин, що не вчинений (неукладений договір), у принципі не може бути визнаний недійсним.
33. З урахуванням наведеного доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не знаходять підтвердження за змістом останнього. Відповідно, відсутні й підстави для задоволення касаційної скарги.
34. З огляду на викладене у Верховного Суду відсутні підстави для задоволення клопотання Господарства про закриття касаційного провадження у справі.
35. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Устя Агро" залишити без задоволення, а постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 зі справи № 918/84/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова