№ 920/503/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 920/503/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Оніщенко О.В.,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Буравльов С. І., Зубець Л. П., Мартюк А. І.

від 28.11.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна"

про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна" про переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу обладнання для приготування кави № SL 1804-0001 від 01.04.2018, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Якобз Дау Егбертс Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія".

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна" не повідомило позивача, як орендаря, про намір продати обладнання для приготування кави, що знаходилося в оренді, та про усі суттєві умови продажу в належній письмовій формі. Зазначене перешкодило реалізувати позивачу його переважне право, передбачене частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України, на придбання такого обладнання. Також, на переконання позивача, до спірних правовідносин у даній справі слід застосувати аналогію закону, а саме статтю 362 Цивільного кодексу України в частині застосування способу захисту порушеного права позивача шляхом переведення на нього прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

01 травня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Якобз Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна") (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" (надалі - Орендар) було укладено договір оренди обладнання № 1605-0524 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) автоматичні кавоварки та інше кавоварне обладнання.

Згідно з пунктом 5.1 Договору передача обладнання Орендарю Орендодавцем оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі обладнання в оренду, зазначеного у додатку № 2 до Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати, визначеної вперше на початку Договору, за умови його підписання уповноваженими представниками сторін, та діє до 31.01.2019, але не раніше виконання сторонами своїх обов`язків, у тому числі, але не обмежуючись, повернення обладнання Орендодавцеві та здійснення остаточних розрахунків.

Відповідно до пункту 9.5 Договору даний Договір може бути розірваний Орендодавцем в односторонньому порядку без пояснення причин такого розірвання шляхом попереднього письмового повідомлення Орендаря про припинення Договору за 2 календарні тижні до дати розірвання, що зазначається в повідомленні.

На виконання умов Договору, Орендодавець передав Орендарю відповідне обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі майна в оренду від 01.05.2016.

У подальшому, частина кавоварок та іншого обладнання поверталась Орендодавцю за відповідними актами приймання-передачі обладнання з оренди, а частина була придбана Орендарем за договором купівлі-продажу №МС 0609-0014 від 22.09.2016.

21 березня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" лист № 231, у якому повідомило про намір припинити дію Договору в односторонньому порядку на підставі пункту 9.5 Договору з 21.03.2017.

У відповіді на зазначений лист № 231 від 21.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" листом зазначено, що між сторонами укладався договір оренди № 1605-0524, а не договір № МС 1605-0524, про який зазначений в листі № 231 та Орендодавцем вказаним листом порушено порядок припинення дії Договору.

Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна" включно до квітня 2018 року надсилало Товариству з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" рахунки на оплату послуг та акти-прийому передачі виконаних послуг по Договору.

01 квітня 2018 року між Приватним акціонерним товариством "Якобз Дау Егбертс Україна" (надалі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія" (надалі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № SL 1804-0001 (надалі - Договір від 01.04.2018), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця кавоварки, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, визначений у відповідних додатках до договору.

Відповідно до акта прийому-передачі № 1300000123 від 21.05.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія" прийнято від Приватного акціонерного товариства "Якобз Дау Егбертс Україна" кавоварки та інше обладнання загальною вартістю 158 690,69 грн. Зазначені грошові кошти сплачені Покупцем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 436 від 21.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.07.2019 у даній справі, зокрема, зобов`язано позивача у строк до 05.08.2019 надати докази внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі 158 690,69 грн, які останній повинен сплатити як покупець обладнання, у випадку переведення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" прав і обов`язків покупця за Договором від 01.04.2018.

На електронну пошту Господарського суду Сумської області 05.08.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, до якого додано копію платіжного доручення № 2622 від 02.08.2019, яким підтверджується сплата грошових коштів в сумі 158 690,69 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс", як орендар, належним чином виконувало свої обов`язки за Договором.

Приватне акціонерне товариство "Якобз Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна"), як орендодавець, продало майно, яке будо предметом Договору, третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія", з порушенням переважного права наймача на купівлю такого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" внесло на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за Договором від 01.04.2018 повинен сплатити покупець.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.08.2019 у справі №920/503/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- судом встановлено факт припинення Договору, оскільки, Орендодавець направив на адресу Орендаря лист № 231 від 21.03.2017 про односторонню відмову від Договору, право на яку передбачено пунктом 9.5 Договору, а Орендар отримав вказаний лист, що сторонами не спростовується;

- оскільки Договір припинився, то позивач вже не є наймачем, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, тому у разі продажу речі позивач не має переважного права перед іншими особами на його придбання;

- в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин аналогії закону та статті 362 Цивільного кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2019 у даній справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу обладнання для приготування кави № SL 1804-0001 від 01.04.2018, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Якобз Дау Егбертс Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія". В рахунок оплати вартості обладнання стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна" грошові кошти у розмірі 158 690,69 грн, що внесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" на депозитний рахунок Господарського суду Сумської області № НОМЕР_1 в ДКСУ м. Києва на підставі платіжного доручення № 2622 від 02.08.2019.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- свої зобов`язання за Договором позивач виконував належним чином, доказів протилежного матеріали справи не містять;

- пунктом 9.5 Договору передбачено, що повідомлення про розірвання Договору має бути надіслане орендарю за 2 календарні тижні до дати розірвання. Товариством з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна" не дотримано порядку розірвання Договору в односторонньому порядку, оскільки у повідомленні про його розірвання датою розірвання Договору Орендодавцем визначено дату такого повідомлення;

- станом на момент укладення Договору від 01.04.2018 був чинний Договір;

- відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України (аналогія закону) до спірних правовідносин застосовуються положення статті 362 Цивільного кодексу України, як до подібних за змістом правовідносин, що виникають при реалізації переважного права на купівлю частки у справі спільної часткової власності.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, а рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2019 у даній справі залишити без змін.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- з урахуванням суб`єктного складу учасників Договору та об`єкта оренди, відносини оренди регулюються Цивільним кодексом України, проте з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України;

- право позивача не є порушеним та позивач не мав права на викуп даного майна, оскільки Договір не містить будь яких застережень про те, що у разі продажу об`єкта оренди орендар має переважне право на придбання об`єкта оренди, а в даних правовідносинах підлягають застосуванню саме спеціальні норми статті 289 Господарського кодексу України;

- судом апеляційної інстанцій порушено приписи статей 73 74 Господарського процесуального кодексу України.

6. Доводи інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія", в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.05.2016 між Приватним акціонерним товариством "Якобз Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) автоматичні кавоварки та інше кавоварне обладнання.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" зазначало, зокрема, те, що Приватне акціонерне товариство "Якобз Дау Егбертс Україна" не повідомило позивача, як орендаря, про намір продати обладнання для приготування кави, що знаходилося в оренді за Договором, та про усі суттєві умови продажу в належній письмовій формі. Зазначене перешкодило реалізувати позивачу його переважне право, передбачене частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України, на придбання такого обладнання.

Приймаючи рішення від 27.08.2019, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що судом встановлено факт припинення Договору, оскільки, Орендодавець направив на адресу Орендаря листом № 231 від 21.03.2017 односторонню відмову від Договору, право на яку передбачено пунктом 9.5 Договору, а Орендар отримав вказаний лист, що сторонами не спростовується.

Однак, суд апеляційної інстанції не погодився із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

21 березня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" лист № 231, у якому повідомило про намір припинити дію Договору в односторонньому порядку на підставі пункту 9.5 Договору з 21.03.2017.

У відповіді на зазначений лист № 231 від 21.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" вказано, що між сторонами укладався договір оренди № 1605-0524, а не договір № МС 1605-0524, про який зазначено в листі № 231 від 21.03.2017 та Орендодавцем вказаним листом порушено порядок припинення дії Договору.

Суд апеляційної інстанції дослідивши лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна" від 21.03.2017 № 231 дійшов обґрунтованого висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна" не було дотримано порядку розірвання Договору в односторонньому порядку, оскільки у повідомленні (лист від 21.03.2017 № 231) про його розірвання датою розірвання Договору Орендодавцем визначено дату такого повідомлення, у той же час пунктом 9.5 Договору передбачено, що повідомлення про розірвання Договору має бути надіслане орендарю за 2 календарні тижні до дати розірвання.

Таким чином встановивши, що Договір не було розірвано в односторонньому порядку за ініціативи Орендодавця та, що на момент укладення Договору від 01.04.2018 діяв Договір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність захисту переважного права Орендаря, передбаченого частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України.

Однак, суд касаційної інстанції зазначає, що такий висновок є передчасним, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, 01.05.2016 між Приватним акціонерним товариством "Якобз Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Якобз Дау Егбертс Україна") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аромо Плюс" було укладено Договір.

Стаття 2 Господарського кодексу України визначає, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Із умов зазначеного Договору вбачається, що між сторонами (суб`єктами господарювання) Договору виникли господарські зобов`язання, у розумінні частини 1 статті 173 Господарського кодексу України.

Тому, дані правовідносини регулюються, перш за все, положеннями Господарського кодексу України, про що зазначено у статті 1 вказаного кодексу, відповідно до якого цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 6 зазначеної норми визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Із аналізу зазначених норм слідує те, що у разі укладення між суб`єктами господарювання договору оренди, до таких відносин хоча і підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, однак з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, статтею 777 Цивільного кодексу України визначено переважні права наймача.

Відповідно до частини 4 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

У статті 289 Господарського кодексу України також міститься положення про право орендаря на придбання орендованого майна.

Однак, у частині 1 статті 289 Господарського кодексу України таке право орендаря (на викуп об`єкта оренди) ставить в залежність від того, чи передбачене таке право договором оренди.

Слід зазначити, що умова договору оренди про повернення об`єкта оренди або його викупу є істотною умовою такого роду договорів, про що зазначено у частині 1 статті 284 Господарського кодексу України.

Таким чином, із аналізу норм частини 1 статті 193, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, частини 2 статті 759 Цивільного кодексу України слідує те, що під час дії договору оренди та у разі продажу речі, переданої в оренду, орендар має переважне право перед іншими особами на придбання (викуп) об`єкта оренди за наявності умов, передбачених як частиною 4 статті 777 Цивільного кодексу України, так і частиною 1 статті 289 Господарського кодексу України, а саме, належного виконання орендарем своїх обов`язків за договором оренди та наявності у договорі оренди такого права (придбання (викупу) об`єкта оренди) орендаря.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Про необхідність дотримання судами вказаного принципу неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц тощо.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції досліджував виключно обставини належного виконання Орендарем своїх зобов`язань за Договором.

Однак, судом апеляційної інстанції не досліджувалось питання наявності чи відсутності у Договорі умов про право Орендаря придбання (викупу) об`єкта оренди. Дані обставини не встановлювались і судом першої інстанції.

З огляду на наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи, що є порушенням вимог статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час нового розгляду справи судам слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія" слід задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Судові витрати

Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кавова Сервісна Компанія" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі №920/503/19 скасувати.

3. Справу № 920/503/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець