ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/504/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Мицька Р.М.,

відповідача - Василевської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.) та рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2021 (суддя Яковенко В.В.)

у справі №920/504/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"

про стягнення 11616853,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" (далі - ТОВ "Сумигаз Збут") про стягнення 5346980,86 грн - пені, 1663545,49 грн - 3% річних, 4606326,49 грн - інфляційних нарахувань.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-445-Н (далі - договір) щодо своєчасної оплати товару.

1.3.Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що на момент пред`явлення позову відповідач повністю розрахувався із позивачем за поставлений природний газ за договором. Державою було фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Невірне та безпідставне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року тягне за собою невідповідність та безпідставність всіх подальших здійснених позивачем розрахунків спірних сум, а тому позивачем не доведено, що оплата за природний газ, яка здійснювалась відповідачем, була проведена невчасно.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.28.10.2016 між сторонами у справі було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався передати відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

2.2.Позивач зазначає, що передав у власність відповідача природний газ обсягом 674600 м куб. на суму 2040410035,41 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, складеними відповідно до пунктів 3.2-3.4 договору, а також актами звіряння розрахунків.

2.3.Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% повної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

2.4.Згідно з пунктом 6.2 оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

2.5.Відповідно до абзацу 3 пункту 6.1 договору остаточний розрахунок з оплати вартості природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (далі - Порядок №20) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують 5 денний строк.

2.6.У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

2.7.Факт повної оплати газу відповідачем позивач підтверджує операціями по договору з відповідачем.

2.8.Стверджуючи, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені, яка нарахована відповідно до пункту 7.2 договору, інлфляційних втрат і 3% річних, які нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Сумської області рішенням від 28.10.2021 у справі №920/504/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022, позовні вимоги задовольнив повністю. Присудив до стягнення з ТОВ "Сумигаз Збут" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" 5346980,86 грн - пені, 1663545,79 грн - 3% річних, 4606326,49 грн - інфляційних нарахувань, 174252,80 грн - судового збору за подання позовної заяви, 261379,21 грн - судового збору за апеляційну скаргу, 348505,60 грн - судового збору за касаційну скаргу.

3.2.Судові рішення мотивовано тим, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставкою у період жовтень 2016 року - березень 2017 року було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №16-445-Н від 28.10.2016. Суди зазначили, що хоча визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256 (зі змінами, введеними в дію з 01.01.2018) (далі - Порядок №256) правовий механізм передбачає можливість ТОВ "Сумигаз Збут" у 2018 році розрахуватися з ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" за заборгованість, існуючу станом на 01.01.2018 за пільгами та житловими субсидіями населенню за попередній період, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб`єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок №256 не містить. При цьому сума простроченої заборгованості в розмірі 55000000,00 грн за договором №16-445-Н, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році (до 01.01.2018) обов`язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на заборгованість у сумі 55000000,00 грн. Крім того суди зазначили, що положення Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 (далі - Порядок №217) також не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Сумигаз Збут" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 та рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2021 у справі №920/504/18 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" до ТОВ "Сумигаз Збут" відмовити.

4.2.Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень ТОВ "Сумигаз Збут" визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 21.01.2021 у справі N8927/704/19, від 16.12.20 у справі №902/858/19, від 18.02.2020 у справі №910/13088/18, від 29.01.2020 у справі №908/2600/18, від 11.11.2019 у справі №903/911/18, від 24.10.2019 у справі №908/884/18, від 23.09.2019 (скаржником зазначено від 23.09.2020) у справі №908/885/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 23.09.2019 у справі №908/885/18, стосовно застосування статті 625 ЦК України та норм Порядку №256.

4.4.Позивач подав відзив на касаційну скаргу в якому заперечує викладені в ній доводи та просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.2.У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

5.3.Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.4.Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

5.5.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.6.Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

5.7.Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 526 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

5.8.Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

5.9.Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.10.Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

5.11.У відповідності до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

5.12.Попередні судові інстанції встановили, що з метою оплати вартості поставленого газу сторонами за участі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації, позивача та відповідача спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України проведено частковий розрахунок за поставлений позивачем газ по договору №16-445-Н від 28.10.2016 на загальну суму 1717160770,96 грн, що підтверджується наданим до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунком та операціями по договору.

5.13.Спільними протокольними рішеннями сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що сторона 3 перераховує НАК "Нафтогаз України" кошти за природний газ із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 №20, дата і номер Спільного протокольного рішення за природний газ за 2016 рік, договір від 28.10.2016 №16-445-Н".

5.14.Позивачем згідно з розрахунком, який додано до заяви про зменшення позовних вимог, нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 5346980,86 грн, 3% річних в загальній сумі 1663545,79 грн, інфляційних нарахувань в сумі 4606326,49 грн, з яких:

- за зобов`язаннями жовтня 2016 року: за період з 26.11.2016 по 14.12.2016 пеня у розмірі 17921,43 грн, 3% річних - 3840,30 грн;

- за зобов`язаннями листопада 2016 року за період з 27.12.2016 по 31.01.2017 пеня у розмірі 718435, 88 грн, 3% річних - 153950,54 грн;

- за зобов`язаннями грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 27.02.2017 пеня у розмірі 541354,35 грн, 3% річних - 116 04,49 грн;

- за зобов`язаннями січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 02.04.2017 пеня у розмірі 599748,68 грн, 3% річних - 128517,59 грн;

- за зобов`язаннями березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 29.01.2018 пеня у розмірі 3469520,52 грн, 3% річних - 1261232,87 грн.

Також судами встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати в загальній сумі 4606326,49 грн, з яких:

- за зобов`язанням листопада 2016 року за період з 01.01.2017 по 28.02.2017 у розмірі 3,33 грн;

- за зобов`язанням січня 2017 року за період з 01.03.2017 по 30.04.2017 у розмірі 7,71 грн;

- за зобов`язанням березня 2017 року за період з 01.05.2017 по 31.01.2018 у розмірі 4606315,45 грн.

5.15.Відповідно до спільного протокольного рішення №2257 від 19.04.2017 його учасники - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, ТОВ "Сумигаз Збут" та НАК "Нафтогаз України" погодили проведення взаєморозрахунку та послідовність дій учасників у виконанні вказаного рішення на суму 55000000,00 грн із призначенням платежу - за березень 2017 року.

5.16.Предметом спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Порядку №20 на умовах, визначених цим спільним протокольним рішенням.

5.17.За умовами розділу 5 вказаного спільного протокольного рішення воно набирає чинності з моменту підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим протокольним рішенням. Зміни до нього можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додатків до нього. Додатки є невід`ємною частиною і мають однакову юридичну силу в разі, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

5.18.Поряд з цим, пунктом 5.3 такого протокольного рішення передбачено, що спільне протокольне рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

5.19.Отже, при укладенні договору та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України сторони керувалися Порядком №20.

5.20.Водночас, з 01.01.2018 втратив чинність Прядок №20, але зобов`язання по відшкодуванню наданих пільг та субсидій за 2017 рік залишилися. Відтак, положення Порядку №20 поширюються на спірні правовідносини сторін у період до 01.01.2018.

5.21.Фінансування субвенції щодо пільг і житлових субсидій населенню з 01.01.2018 відбувалося уже відповідно до Порядку №256 в редакції, чинній з 01.01.2018.

5.22.Порядок №256 унормовує механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5 - 7 Порядку).

5.23.Водночас, за змістом статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за такими, зокрема, принципами: забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

5.24.Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

5.25.Споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (стаття 13 Закону України "Про ринок природного газу").

5.26.Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 8-1 Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим та сьомим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов`язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.

5.27.Згідно з абзацами 21, 23, 25, 27 пункту 8-1 Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та державне підприємство "Енергоринок" проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України "Про електроенергетику". Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п`яти банківських днів. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. № 256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство протягом одного операційного дня здійснює виконання платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом.

5.28.Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що хоча визначений Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) правовий механізм передбачає можливість відповідача у 2018 році розрахуватися з позивачем за пільгами та житловими субсидіями населенню, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб`єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018, і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, порядок №256 не містить. При цьому сума простроченої заборгованості в розмірі 55000000,00 грн за договором №16-445-Н, на яку позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не є боргом за пільгами та житловими субсидіями населенню, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не погоджувалося з цим у передбачений законом спосіб, а саме шляхом укладення у 2017 році (до 01.01.2018) обов`язкового у таких випадках спільного протокольного рішення на заборгованість у сумі 55000000,00 грн, яке було б профінансовано саме відповідно до Порядку №20. Натомість, вказана сума коштів була перерахована 30.01.2018 за платіжним дорученням №3, призначення платежу - згідно договору від 28.10.2016 № 16-445-Н та постанови КМУ від 04.03.2002 №256 (зі змінами).

5.29.Використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018), з метою погашення боргу перед постачальником, свідчить про власне волевиявлення споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє відповідача обов`язку відшкодування втрат кредитора, пов`язаних з простроченням грошового зобов`язання.

5.30.Положення Порядку №256 (в редакції, чинній з 01.01.2018) не регулюють господарських правовідносин між сторонами, які виникли до набрання нею чинності, оскільки цей Порядок не містить вказівки про розповсюдження його дії на правовідносини, що існували до 01.01.2018 та які відмінні від боргових зобов`язань по пільгам і субсидіям населення. Суд з цього приводу зауважує, що наведене випливає з принципу незворотності дії закону в часі, визначеного частиною другою статті 5 ЦК України.

5.31.Також суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що встановлений Порядком №256 механізм не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань.

5.32.Крім того, колегія суддів зазначає, що за змістом абзацу 3 пункту 8-1 Порядку №256, який наведений у пункті 5.26, відповідні суб`єкти господарювання можуть розпоряджатися грошовими коштами, що перераховані їм на підставі Порядку №256, з певною свободою розсуду, спрямовуючи їх в рахунок оплати вартості природного газу або в оплату вартості послуг з транспортування природного газу, або на сплату загальнодержавних податків та зборів до бюджету.

5.33.В свою чергу таке регулювання розподілу відповідних бюджетних коштів, ставить під сумнів їх імперативну правову природу та імперативний вплив Порядку №256 на правовідносини, що виникають між суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу та оптовими продавцями і власниками ресурсу природного газу на підставі відповідного договору.

5.34.Поряд з цим, Порядок №256 не забороняє відповідачу сплачувати існуючу заборгованість в будь-який інший спосіб, ніж у той, що унормований в Порядку №256, і таких застережень не містить й укладений між сторонами договір. Крім того, вказаний порядок не передбачає підписання між сторонами договірних відносин газопостачання будь-яких угод, рішень, змін до договору, тощо.

5.35.За змістом статті 3 Закону України "Про ринок природного газу" ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, і за такими, зокрема, принципами: забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; вільного вибору постачальника природного газу; невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

5.36.Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

5.37.Споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (стаття 13 Закону України "Про ринок природного газу").

5.38.Отже постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

5.39.Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

5.40.Виробництво та (або) постачання теплової енергії є різновидами господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою створення теплової енергії шляхом перетворення енергетичних ресурсів, у тому числі природного газу, та її подальшого надання споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілу теплової енергії на підставі укладених із споживачами договорів.

5.41.Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб`єктом господарювання.

5.42.Правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води споживачам, опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу.

5.43.Як вже було зазначено у цій постанові, судами встановлено, що за умовами договору №16-445-Н від 28.10.2016 АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) зобов`язався передати покупцю у 2016 - 2017 роках природний газ для постачання побутовим споживачам, а відповідач (споживач) зобов`язався прийняти та оплатити переданий йому у власність позивачем-продавцем природний газ на умовах договору.

5.44.Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання".

5.45.Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.

5.46.Отже законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку.

5.47.Водночас, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій.

5.48.Положеннями частини третьої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання.

5.49.Частинами четвертою, п`ятою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

5.50.Тобто стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановленні сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п`ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

5.51.Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки".

5.52.Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

5.53.У силу частин четвертої та п`ятої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Порядок №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217).

5.54.Положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії.

5.55.Разом з тим Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №921/12/19 та від 21.02.2018 у справі №910/16072/16, підстав для відступу від якої Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи №903/918/19 не знайшла.

5.56.Отже, Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником.

5.57.Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.

5.58.Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу.

5.59.Таким чином, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.

5.60.Під час розгляду справи суди встановили, що оплата за поставлений позивачем газ у розмірі 323249264,45 грн була здійснена відповідачем з порушенням строку, визначеного пунктом 6.1 договору.

5.61.Окрім цього суди вірно зазначили, що оскільки сума в розмірі 55000000,00 грн згідно платіжного доручення №3 від 30.01.2018 сплачена не на підставі спільного протокольного рішення, на неї можуть нараховуватися штрафні санкції і, положення Порядку №256 вказаних доводів не спростовують. Отже, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму є правомірним.

5.62.Суди встановили, що враховуючи порядок та строки, встановлені пунктом 6.1 договору (до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу), відповідач мав сплатити за поставлений природний газ у жовтні 2016 року до 25.11.2016 (включно), у листопаді 2016 року до 26.12.2016 (включно) враховуючи норми статті 254 ЦК України, у грудні 2016 року до 25.01.2017 (включно), у січні 2017 року до 27.02.2017 (включно), враховуючи норми статті 254 ЦК України, у березні 2017 року до 25.04.2017 (включно), у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 253 ЦК України днями порушення строку оплати є 26.11.2016, 27.12.2016, 26.01.2017, 28.02.2017, 26.04.2017 відповідно.

5.63.Відповідач здійснив оплату переданого у жовтні 2016 року - березні 2017 року природного газу у загальній сумі 2040410035,41 грн. Розрахунки за договором №16-445-Н від 28.10.2016 здійснювалися:

- шляхом розподілу коштів із застосуванням спецрахунків (відповідно до постанов НКРЕКП) на загальну суму 323249264,45 грн;

- шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до Порядку №20 на загальну суму 1717160770,96 грн.

5.64.При цьому суди встановили, що фактичне перерахування вартості природного газу за поставкою у період жовтень 2016 року - березень 2017 року, які не сплачені на підставі спільних протокольних рішень, було здійснено відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №16-445-Н від 28.10.2016.

5.65.Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій, які перевірили розрахунок позивача, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, та щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 5346980,86 грн пені, 1663545,79 грн 3% річних та 4606326,49 грн інфляційних нарахувань (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

5.66.Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

5.67.Доводи скаржника про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій вцілому, оскільки в основу такого розрахунку покладені невірні вхідні дані, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки детальний розрахунок, який був доданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, та який було перевірено попередніми судовими інстанціями під час вирішення цього спору, містить чітке виокремлення кожного спільного протокольного рішення, і штрафні санкції та кошти, сплата яких обумовлена частиною другою статті 625 ЦК України, не розраховувалися та не включалися в оновлений розрахунок на зараховані кошти по спільним протокольним рішенням.

5.68.Посилання скаржника на неврахування попередніми судовими інстанціями правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 21.01.2021 у справі N8927/704/19, від 16.12.20 у справі №902/858/19, від 18.02.2020 у справі №910/13088/18, від 29.01.2020 у справі №908/2600/18, від 11.11.2019 у справі №903/911/18, від 24.10.2019 у справі №908/884/18, від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 23.09.2019 у справі №908/885/18, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в жодній з наведених постанов не міститься висновку про те, що процедурні положення пункту 8-1 Порядку №256, які визначили механізм розподілу та руху коштів на оплату пільг і субсидій та набули чинності з 01.01.2018, можуть імперативно врегульовувати правовідносини між сторонами у справі, які виникли з господарського договору до набуття чинності вказаною редакцією Порядку №256. Таким чином, при вирішенні справи №920/504/18 попередні судові інстанції виходили з інших встановлених обставин ніж ті, що мали місце у справах наведених скаржником.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 та рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2021 у справі №920/504/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

Л.В. Стратієнко