ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/162/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Родина Мех"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 (Скрипчук О. С. - головуюча, судді: Зварич О. В., Панова І. Ю.) і рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.05.2024 (суддя Чобко Ю. О.) у справі
за позовом Фермерського господарства "Родина Мех"
до: (1) Гусятинської селищної ради, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Край", (3) Фермерського господарства "Ксені-Я"
про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною угоди, внесення змін до договору.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і обґрунтування позовних вимог та підстав позову
1. Фермерське господарство "Родина Мех" (далі - "Позивач", ФГ "Родина Мех") звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Гусятинської селищної ради (далі - "Відповідач-1", Селищна рада), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний Край" (далі - "Відповідач-2", ТОВ "Аграрний Край") і Фермерського господарська "Ксені-Я" (далі - "Відповідач-3", ФГ "Ксені-Я"), в якому просило:
- визнати відсутнім право оренди ТОВ "Аграрний Край" на земельну ділянку з кадастровим номером 6121686000:01:003:0084 шляхом скасування запису № 52531746 від 07.11.2023 в Державному земельному кадастрі;
- визнати відсутнім право оренди ФГ "Ксені-Я" на земельну ділянку з кадастровим номером 6121686000:01:003:0085 шляхом скасування запису № 33687943 від 11.10.2023 в Державному земельному кадастрі;
- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі № 45-сг від 17.02.2015;
- внести зміни в договір № 44-сг від 17.02.2015, а саме:
(1) в пункті 1 договору зазначити: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки площею 20 га та 15,9772 га для ведення фермерського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу - рілля), які розташовані за межами населеного пункту с. Постолівка, Чортківський район, Тернопільська область";
2) в пункті 2 договору зазначити: "Передається в оренду земельні ділянки площею 20 га, кадастровий номер 6121686000:01:003:0084 та площею 15,9772 га, кадастровий номер 6121686000:01:003:0085, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (землі запасу - рілля), для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - А.01.02), які розташовані за межами населеного пункту с. Постолівка, Чортківський район, Тернопільська область".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФГ "Родина Мех" стверджувало про порушення у спірних правовідносинах його переважного права на укладення договору № 44-сг від 17.02.2015 на новий строк. Пояснювало, що воно у встановлений законом та договором строк звернулося до Селищної ради із заявою про поновлення укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, однак остання безпідставно відмовила у такому поновлені, поділила орендовану Позивачем ділянку з кадастровим номером 6121686000:01:001:0815 площею 35,9772 га на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 6121686000:01:003:0084 площею 20 га і 6121686000:01:003:0085 площею 15,9772 га та без урахування переважного права ФГ "Родина Мех" передала новосформовані земельні ділянки в оренду ТОВ "Аграрний Край" і ФГ "Ксені-Я".
3. У зв`язку із такими обставинами Позивач наполягав на необхідності поновлення його порушеного права в обраний ним спосіб, а саме шляхом визнання відсутнім права оренди Відповідача-2 і Відповідача-3 на новосформовані земельні ділянки, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 44-сг від 17.02.2015 та внесення у цей договір змін, викликаних поділом "старої" земельної ділянки.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4. Розглядаючи заявлений позов, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
5. 17.02.2015 Головне управління Держземагенства у Тернопільській області (як орендодавець) та громадянин ОСОБА_1 (як орендар) уклали договір оренди землі № 44-сг (далі - Договір оренди), згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 35,9772 га для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу - рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Постолівської сільської ради Гусятинського району.
6. Відповідно до пункту 7 Договору оренди цей договір укладено на 7 років. По закінченню строку, на який було укладено договір, орендар, у випадку належного виконання обов`язків за умовами укладеного договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У цьому разі орендар зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 30 календарних днів до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
У випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади у встановленому законодавством порядку.
7. Наказом від 24.11.2020 за № 5-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну", Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області передало земельну ділянку, яка є предметом оренди за Договором оренди Селищній раді.
8. Листом-повідомленням від 26.12.2021 адресованим голові Селищної ради ОСОБА_1., посилаючись на переважне право орендаря на поновлення, зокрема й Договору оренди, просив поновити цей договір на той самий строк і на тих самих умовах з метою забезпечення подальшої діяльності ФГ "Родина Мех". До зазначеного листа-повідомлення, Позивач додав проєкт додаткової угоди № 2 про поновлення Договору оренди.
9. Лист-повідомлення від 26.12.2021 отриманий Селищною радою 28.12.2021 (вх. № М8/1387/020/04-02), про що свідчить відповідний штамп на ньому.
10. За наслідками розгляду звернення Позивача, 17.01.2022 Селищна рада прийняла рішення № 1279, яким відмовила у поновленні Договору оренди. Також Рада вирішила продати право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6121686000:01:001:0815 площею 35,9772 га на земельних торгах.
11. Листом від 24.01.2022 № 60/04-38 Гусятинська селищна рада повідомила орендаря про те, що його клопотання про намір поновити, зокрема Договір оренди розглянуто, однак рішеннями сесії Селищної ради від 17.01.2022 № 1279 відмовлено у задоволенні цього клопотання.
12. В подальшому, Селищна рада прийняла рішення від 11.07.2023 № 1860, яким затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 6121686000:01:001:0815.
13. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 19.09.2023 № 18-19-062-3218/2-23, 26.06.2023 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, розробником якої є ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" шляхом поділу скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровим номером 6121686000:01:001:0815 та перенесено її до архівних даних Державного земельного кадастру. В результаті поділу утворились земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (01.02) із кадастровими номерами 6121686000:01:003:0084, площа земельної ділянки: 20,0000 га та 6121686000:01:003:0085 площа земельної ділянки 15.9772 га, що розташовані за межами населеного пункту села Постолівка Чортківського району Тернопільської області.
14. Рішеннями Селищної ради від 11.07.2023 № 1865 та № 1866 вирішено продати право оренди на новосформовані земельні ділянки на земельних торгах у формі аукціону.
15. На виконання вказаних рішень були проведенні земельні торги у формі аукціону через електронний майданчик (оператор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.БІЗ"), що підтверджується відповідними протоколами, а саме: протоколом про результати земельних торгів № LRE 001-UА-20230929-41275 та протоколом про результати земельних торгів № LRE 001-UА-20230825-81345.
16. За результатами проведених земельних торгів із переможцями аукціонів були укладені договори оренди землі: - договір оренди землі від 16.10.2023 з ФГ "КСЕНІ-Я" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6121686000:01:003:0085; - договір оренди землі від 07.11.2023 з Ярема Р. П. щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6121686000:01:003:0084.
17. Також суди попередніх інстанцій встановили, що ФГ "Родина Мех" вже зверталося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Селищної ради про скасування рішення Селищної ради від 17.01.2022 № 1279 (цим рішенням відмовлено у задоволення клопотання орендаря у поновленні Договору оренди) та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди (справа № 921/450/23).
18. Господарський суд першої інстанції рішенням від 06.11.2023 позовні вимоги ФГ "Родина Мех" у справі № 921/450/23 задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував, зокрема рішення Селищної ради від 17.01.2022 № 1279. В задоволенні вимог про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення Договору оренди відмовив.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
19. Виходячи з наведених обставин, Господарський суд Тернопільської області рішенням від 13.05.2024 у цій справі позов ФГ "Родина Мех" також задовольнив частково. Визнав за Позивачем переважне право на оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 6121686000:01:003:0084 площею 20 га та 6121686000:01:003:0085 площею 15,9772 га, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності (землі запасу) для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ - А.01.02), які розташовані за межами населеного пункту с. Постолівка, Чортківського району Тернопільської області. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
20. В частині задоволених позовних вимог суд виснував про доведеність Позивачем обставин наявності у нього переважного права на оренду новосформованих земельних ділянок. Відмова ж в позові щодо інших вимог мотивована обранням ФГ "Родина Мех" неефективного способу захисту. На думку місцевого суду ефективною у спірних правовідносинах може бути вимога про переведення на Позивача прав та обов`язків орендарів за договорами оренди земельних ділянок, укладеними Селищною радою з іншими Відповідачами.
21. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 15.01.2025, якою рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.11.2023 скасував та прийняв нове про відмову у позові повністю.
22. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактичні обставини цієї справи однозначно свідчать про те, що зобов`язання сторін за спірним Договором оренди припинилися 17.02.2022 у зв`язку із закінченням строку його дії та відсутністю волі Селищної ради, як орендодавця поновити цей договір на запропонованих ФГ "Родина Мех" умовах, а тому укладення додаткової угоди про поновлення Договору оренди за таких обставин є неможливим, як неможливим є і внесення змін до цього припиненого правочину.
23. Як також слідує із фактичних обставин цієї справи новосформовані земельні ділянки вже передані в оренду за результатами аукціону новим орендарям і укладені з ними договори оренди є чинними, а тому відсутні будь-які підстави для визнання відсутнім прав оренди Відповідачів-2 і 3 на ці земельні ділянки.
24. Визнання ж місцевим судом переважного права Позивача на оренду новосформованих земельних ділянок, суд апеляційної інстанції визнав незаконним з підстав виходу господарським судом першої інстанції за межі позовних вимог, пояснивши, що такої вимоги як визнання переважного права Позивач у позові взагалі не заявляв.
Касаційна скарга
25. Не погодившись із судовими рішеннями, ФГ "Родина Мех" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи скаржника
26. Касаційна скарга подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
27. Обґрунтовуючи наявність зазначених підстав касаційного оскарження, скаржник стверджує про неправильне застосовування та порушення судом апеляційної інстанції статей 3 15 16 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статей 5 75 236 ГПК України, а також про неврахування ним висновків Верховного Суду (Верховного Суду України) щодо правильного застосування наведених норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21, від 20.04.2021 у справі № 820/445/16, від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19, від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, від 18.04.2018 у справі № 826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 10.01.2023 у справі № 359/4535/20, від 23.08.2022 у справі № 920/102/21, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16.
28. Крім цього наполягає, що суд попередньої інстанції ухилився від оцінки усіх наявних у справі доказів, від врахування обставин, встановлених у справі № 921/450/23, чим по суті проігнорував процесуальну позицію Позивача.
Інші аргументи
29. Селищна рада надіслала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому доводи скаржника заперечує. Подану касаційну скаргу вважає необґрунтованою. З постановою та висновками суду попередньої інстанції Відповідач-1 погоджується, а тому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.
30. З приводу поданих Позивачем заперечень на відзив колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. (частини п`ятої статті 161 ГПК України).
За змістом положень статті 166 ГПК України позивач має право подати відповідь на відзив, з викладенням своїх пояснень, міркувань, заперечень та мотиви їхнього визнання або відхилення; відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
В свою чергу відповідно до статей 290 - 295 298 ГПК України заявами по суті справи на стадії касаційного провадженні є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, від 27.03.2023 у справі № 904/2295/22).
Таким чином, враховуючи, що у касаційному провадженні заявами по суті справи є касаційна скарга і відзив на касаційну скаргу, а подання відповіді на відзив при перегляді справи у касаційному провадженні не передбачено, і суд касаційної інстанції у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 161, частиною четвертою статті 166 ГПК України не вважав за необхідне та не надавав ФГ "Родина Мех" дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у тому числі і необхідності подання відповіді на відзив, подані Позивачем заперечення на відзив Верховний Суд залишає без розгляду
31. Так само не розглядає Верховний Суд і додаткові пояснення, які були подані представником скаржника у судовому засіданні, оскільки за своєю суттю є такі пояснення доповненнями до касаційної скарги, які в силу вимог частини першої - другої статті 298 ГПК України могли бути подані лише протягом строку на касаційне оскарження та з обов`язковим наданням доказів того, що їх копії надіслано іншим учасникам справи. Проте скаржник вказаних вимог процесуального Закону не дотримався, що врахування згаданих додаткових пояснень виключає.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
32. Верховний Суд ухвалою від 18.03.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.05.2024 у цій справі з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 ГПК України.
33. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача ( ОСОБА_2 , Гуцалюк А. Р.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції вважає, що в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України касаційне провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підлягає закриттю, а з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.
34. Як вже вказувалось, однією з підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі стали положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
35. Згідно з вказаним пунктом підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
36. Тобто, відповідно до положень згаданої норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
(1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
(2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
37. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
38. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
39. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
40. Враховуючи наведене, проаналізувавши обставини правовідносин у даній справі та у справах, на неврахування правового висновку в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спірні правовідносини у порівнюваних справах не є подібними, а тому підстави для здійснення касаційного провадження у цій справі з покладенням в основу правових висновків із наведених чи згаданих скаржником у скарзі постанов суду касаційної інстанції у даному випадку відсутні з огляду на таке.
41. Спірні правовідносини цієї справи сформували такі ключові обставини:
- 17.02.2015 сторони уклали договір оренди землі зі строком дії 7 років;
- 26.12.2021 орендар відповідним листом-повідомленням повідомив орендодавця про свій намір поновити договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах;
- у передбачений законом і договором строк, а саме 17.01.2022 орендодавець прийняв рішення, яким відмовив у поновленні договору оренди з підстав, зокрема подальшого продажу права оренди на орендовану земельну ділянку на земельних торгах;
- листом від 24.01.2022 орендодавець повідомив орендаря про прийняте рішення;
- після цього орендар звільнив земельну ділянку, перестав нею користуватися та вносити орендну плати за користування;
- в подальшому, з ініціативи орендодавця земельну ділянку було поділено на дві земельні ділянки та виставлено на продаж право оренди на них;
- за результатами проведених земельних торгів було визначено два переможця, з якими орендодавець уклав нові договори оренди;
- орендар звертався до господарського суду з позовом при визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, однак місцевий господарський суд у задоволенні цієї позовної вимоги відмовив.
42. Виходячи з наведених обставин, апеляційний господарський суд у цій справі виснував, що зобов`язання сторін за договором оренди припинилися 17.02.2022 у зв`язку із закінченням строку його дії та відсутністю волі орендодавця на поновлення цього договору на запропонованих орендарем умовах. Тобто по суті, апеляційний господарський суд у цій справі виходив із фактичних обставин припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк і саме у зв`язку із цим виснував про неможливість задоволення заявлених позовних вимог, зокрема і в обрані орендарем способи.
43. Верховний Суд зі свого боку виходить з того, що фактичні обставини припинення переважного права орендаря на поновлення договору оренди свідчать про відсутність підстав для висновку про порушення такого права, а відтак і про відсутність підстав для його захисту.
44. Саме ці обставини та пов`язані з ними висновки мають першочерговий вплив на результат вирішення спору у цій справі (адже відсутність порушеного права є самостійною та достатньої підставою для відмови у позові), а тому саме вони є тими "спірними обставинами", які мають бути подібними для можливості стверджувати про неврахування висновків суду касаційної інстанції в інших справах щодо таких обставин.
45. Водночас у жодній із справ, про неврахування правових висновків із постанов у яких стверджує скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції не надавав висновків щодо можливості укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, внесення змін у такий договір чи визнання відсутнім права оренди нових орендарів земельних ділянок за фактичних обставин припинення переважного права старого орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди).
46. Окремо варто відмітити, що:
(1) у справі № 159/5756/18 суд касаційної інстанції вирішував питання про обов`язковість чи необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проєкту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", яке у справі № 921/162/24 не піднімається;
(2) у справі № 904/8884/21 суд касаційної інстанції вирішував питання визначення строку, протягом якого може бути пред`явлений позов про поновлення договору оренди землі, яке у справі № 921/162/24 спірним не є;
(3) у справі № 820/445/16 суд касаційної інстанції в порядку адміністративного судочинства висловлювався щодо питань оскарження рішень ДПС України, як органу державної влади наділеного управлінськими функціями, тоді як справі № 921/162/24 мова йде про приватно-правові відносини, в яких орендодавець виступає їх рівноправним учасником;
(4) у справі № 340/2074/19 суд касаційної інстанції в порядку адміністративного судочинства висловлювався щодо питань ефективності обраного позивачем способу захисту у вигляді вимоги про зобов`язання виконавчого комітету міської ради укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста на об`єкт містобудування, однак подібних питань у справі № 921/162/24 немає;
(5) у справі № 826/14016/16 суд касаційної інстанції в порядку адміністративного судочинства висловлювався щодо застосування норм Закону України "Про звернення громадян" при виконанні Генеральною прокуратурою України своїх обов`язків в частині дотримання вимог вказаного Закону і очевидно, що ці висновки жодним чином не стосуються правовідносин справи № 921/162/24;
(6) у справі № 2а-204/12 суд касаційної інстанції в порядку адміністративного судочинства висловлювався щодо питань заміни сторони виконавчого провадження, а тому висновки із постанови касаційного суду і тій справі не застосовні до обставин справи № 921/162/24;
(7) у справі № 21-1465а15 суд касаційної інстанції в порядку адміністративного судочинства висловлювався щодо питань ефективності обраного позивачем способу захисту у вигляді вимоги про визнання протиправною бездіяльності митниці щодо неподання до ГУ ДКС висновку про повернення позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість і таких питань у справі № 921/162/24 однозначно не виникало;
(8) у справі № 359/4535/20 суд касаційної інстанції взагалі не надавав нових висновків щодо застосування правових норм, а лише застосовував вже наявні висновки Верховного Суду до правовідносин, установлених судами попередніх інстанцій у тій справі, зокрема обставин неповідомлення орендарем орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди;
(9) у справі № 920/102/21 суд касаційної інстанції також не надавав нових висновків щодо застосування правових норм, а лише застосовував вже наявні висновки Верховного Суду до правовідносин, установлених судами попередніх інстанцій у тій справі, зокрема обставин недосягнення сторонами згоди щодо зміни умов договору оренди землі;
(10) у справі № 143/591/20 суд касаційної інстанції вирішував питання щодо належності та ефективності таких способів захисту прав первинного орендаря як: - переведення на нього прав і обов`язків нового орендаря, - визнання недійсним договору оренди землі укладеного з новим орендарем, - визнання відсутнім права оренди нового орендаря. Проте, усі висновки щодо вказаного питання Верховний Суд надавав за фактичних обставин чинності попереднього договору оренди землі та порушення переважного права старого орендаря на укладення такого договору оренди на новий строк. Водночас фактичні обставини справи № 921/162/24 свідчать про припинення дії старого договору оренди землі та припинення переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, а тому висновки суду касаційної інстанції зі справи № 143/591/20 є незастосовними до обставин цієї справи;
(11) у справі № 917/1739/17 судом касаційної інстанції вирішувалось питання застосовування принципу jura novit curia ("суд знає закони") щодо обраного позивачем способу захисту у вигляді вимоги про стягнення збитків, завданих територіальній громаді використанням комунальної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в той час як у справі № 921/162/24 таке питання не піднімається;
(12) у справі № 761/6144/15 суд касаційної інстанції висновував щодо застосовування принципу jura novit curia ("суд знає закони") за обставин відмови апеляційного суду у задоволенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири лише з тих підстав, що положення норми матеріального права, на яку позивач посилався у позовній заяві, не є підставою для задоволення позову. Означеної ситуації у справі № 921/162/ 24 немає, тому і висновок Верховного Суду у справі № 761/6144/15 є нерелевантним до спірних правовідносин цієї справи;
(13) у справі № 145/2047/16 суд касаційної інстанції висновував щодо належності способу захисту у вигляді вимоги про визнання недійсним правочину за обставин його не підписання, тобто не укладення, а відтак вказані висновки врахуванню у неподібних правовідносинах справи № 921/162/24 не підлягають. Крім цього, виходячи з фактичних обставин тієї справи Верховний Суд також вказав про відсутність підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium ("заборони суперечливої поведінки") до правовідносин, що склалися між сторонами у ній, тому і у цій частині посилання скаржника на постанову суду касаційної інстанції у справі № 145/2047/16 цілковито безпідставні.
47. У цій частині суд касаційної інстанції вважає доцільним звернути увагу скаржника на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц вказала, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ та з огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин справ, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
48. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
49. Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
50. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
51. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
52. Зважаючи на те, що усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається ФГ "Родина Мех" у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 921/162/24 правовідносинах, а висновки Конституційного Суду України взагалі не є тими висновками, мова про які йде у вказаному пункті (в контексті посилань скаржника на рішення від 30.01.2003 у справі № 3-рп/2003), колегія суддів Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача у даній справі в частині вказаної підстави касаційного оскарження.
53. Щодо ж підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.
54. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неналежне дослідження судом попередньої інстанції зібраних у справі доказів та у зв`язку з цим на неповну оцінку фактичних обставин справи, зокрема і преюдиційних.
55. У цій частині Верховний Суд виходить з того, що у розумінні пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.
56. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
57. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
58. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи ФГ "Родина Мех" зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
59. За наведеного колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів (неправильне оцінювання установлених обставин) за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
60. Таким чином, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (щодо недослідження зібраних у справі доказів), не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Висновки за результатами касаційного провадження
61. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача у частині зазначеної підстави касаційного оскарження.
62. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
63. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
64. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.
Судові витрати
65. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
За таких обставин, керуючись статтями 296 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Родина Мех" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Родина Мех" з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 у справі № 921/162/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І. С.
Судді Берднік І. С.
Зуєв В. А.