ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 921/266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 (головуючий суддя Андрусик Н. О., судді Стопник С. Г., Чопко Ю. О.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 (головуючий суддя Кордюк Г. Т., судді Зварич О. В., Кравчук Н. М.)
у справі № 921/266/18
за позовом фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни
до Тернопільської міської ради
про зобов`язання підписати додаткову угоду до договору оренди землі
(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Шкарупа Світлана Павлівна (далі - позивач, ФОП Шкарупа С. П.) звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради (далі - відповідач, Рада) про визнання недійсним рішення Ради від 28.11.2014 № 6/53/152 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250га за адресою вул.Протасевича ФО-П Шкарупі С. П." (далі - рішення № 6/53/152 ) в частині пункту 2, яким припинено право користування позивача земельною ділянкою площею 0,0250 га (кадастровий номер 6110100000:08:014:0024 за адресою вул. Протасевича), та про зобов`язання уповноваженої особи Ради підписати (укласти) додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 у відповідності до вимог земельного законодавства.
2. 11.12.2018 позивач подав заяву в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про зміну предмета позову (від 11.12.2018 вх.№22662), якою просив суд присудити до виконання обов`язку в натурі - зобов`язати уповноважену особу Ради виконати свій обов`язок та підписати додаткову угоду до договору оренди землі (подану до Ради зі зверненням від 24.11.2017) у відповідності до вимог чинного законодавства. Вказану заяву прийнято судом.
3. Аргументуючи позовні вимоги про зобов`язання підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009, ФОП Шкарупа С. П. зазначає, що нею 24.11.2017 подано до Ради проєкт додаткової угоди до договору оренди, в якому визначено строк дії договору оренди землі з 30.04.2014 по 30.04.2019, однак відповідач відмовив у підписанні додаткової угоди з посиланням на рішення Ради № 6/53/152, яким позивачу припинено право користування земельною ділянкою площею 0,0250 га (кадастровий номер 6110100000:08:014:0024) та звернув увагу на необхідність повернення спірної земельної ділянки за актом прийому-передачі. На переконання позивача, відмова Ради підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 31.07.2009 порушує його законне право на користування земельною ділянкою з метою обслуговування належного підприємцю об`єкта нерухомого майна - зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 закрито провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним пункту 2 рішення №6/53/152. В іншій частині позову - відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання уповноваженої особи Ради виконати свій обов`язок та підписати додаткову угоду до договору оренди землі (подану до Ради зі зверненням від 24.11.2017) у відповідності до вимог чинного законодавства місцевий господарський, зокрема, виходив з того, що: договір оренди було укладено строком на п`ять років до 30.04.2014; позивач не заявив про намір продовжити договірні відносини у визначений пунктом 8 договору оренди строк, тобто за 60 днів до закінчення строку дії договору; лист-повідомлення орендар із проєктом додаткової угоди у передбачений законом строк не надсилав; позивач звернувся із проєктом додаткової угоди після закінчення дії договору оренди, а саме 27.11.2017 (через 3,5 роки). Наведене в сукупності, за висновком суду першої інстанції, не дає позивачу права посилатися на факт відсутності відмови Ради у поновленні договору оренди після закінчення терміну його дії, оскільки до міської ради відповідні звернення не надходили.
6. Також, місцевий господарський суд зазначив, що позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений законом або договором і який не може забезпечити захист прав сторони.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019. Резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 залишено без змін.
8. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого господарського суду в частині неповідомлення позивачем відповідача у передбачений пунктом 8 договору строк про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк та зазначив, що приписами частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на продовження договору оренди.
9. Разом з тим, апеляційний господарський суд, з огляду на те, що між сторонами у передбачений часиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк додаткова угода до договору оренди укладена не була, а ФОП Шкарупа С. П. звернулася з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки після прийняття Радою рішення № 6/53/152, яке є чинним і у судовому порядку недійсним не визнавалося, тобто після висловлення орендодавцем заперечення проти продовження договору оренди, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
10. Окрім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач обрав спосіб захисту, який не передбачений законом або договором і який не може забезпечити захист прав сторони. Зазначив, що ефективним способом захисту прав, порушених внаслідок відмови від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, є визнання судом укладеною додаткової угоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. ФОП Шкарупа С. П. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 повністю, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
12. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції стосовно того, що рішення № 6/53/152, яке прийнято через чотири місяці після закінчення договору оренди, є запереченням у поновленні договору оренди землі, яке прийнято орендодавцем у межах місячного строку, встановленого приписами частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також посилається на неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 908/2460/17.
13. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином і не надав правової оцінки рішенню № 6/53/152, а також іншим наявним у матеріалах справи доказам щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці та припустився порушення норм процесуального права, а саме приписів статей 2, 11, частини третьої статті 169, пункту 4 частини першої статті 170, статті 238 ГПК України.
14. Скаржник зазначає, що договір оренди є поновленим у силу приписів частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" і ним обрано належний спосіб захисту шляхом присудження до виконання відповідачем обов`язку в натурі, передбачений нормами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 Господарського кодексу України.
Позиція інших учасників справи
15. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Рішенням Ради від 30.04.2009 №5/26/81 суб`єкту підприємницької діяльності Шкарупі Світлані Павлівні затверджено проєкт землеустрою щодо виділення земельної ділянки, площею 0,0250 га, в тому числі за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 0,0114 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,0136 га, для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича та надано в оренду позивачу земельну ділянку (п.4 рішення).
17. 31.07.2009 року між Радою (орендодавець) і суб`єктом підприємницької діяльності Шкарупою Світланою Павлівною (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), відповідно до пунктів 1, 2 якого орендодавець на підставі рішення Ради від 30.04.2009 №5/26/81 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, загальною площею 250,00 кв.м, в тому числі: 250,00 кв.м землі змішаного використання, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Протасевича.
18. Згідно з пунктом 8 вказаний договір укладено терміном на п`ять років, а саме з 30.04.2009 по 30.04.2014 та встановлено можливість поновлення договору оренди на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
19. Договір оренди було зареєстровано в Книзі записів засвідчення факту реєстрації 19.11.2009 за № 3759 та у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.02.2010 за №041066100029.
20. Факт передачі земельної ділянки в користування за договором оренди підтверджено актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.11.2009.
21. Додатковою угодою від 02.02.2014, зареєстрованою в Книзі реєстрації додатків до договорів оренди землі 05.03.2014 за №2399, сторони погодились внести зміни до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2014 та в частині розміру орендної плати, виклавши пункти 5 та 9 договору оренди в новій редакції.
22. 31.03.2014 ФОП Шкарупа С.П. звернулася до відділу Тернопільської міської ради "Єдиний дозвільний центр" із заявою (форма №6 для фізичних осіб) про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,025 га для обслуговування зупинки громадського транспорту з об`єктом торгівельно-побутового призначення за адресою: вул. Протасевича. Згідно поданої заяви від 31.03.2014 ФОП Шкарупа С. П. просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації на ту ж земельну ділянку, що знаходилася у неї в користуванні, площею 250 кв.м, за адресою: вул. Протасевича для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення.
23. Листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 07.04.2014 №903/08 підприємця повідомлено про те, що її звернення від 31.03.2014 розглянуто і виконавчим комітетом підготовлено проєкт рішення міської ради "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0250 га за адресою: вул. Протасевича ФО-П Шкарупі С.П." для відповідних погоджень та розгляду на сесії міської ради у встановленому законодавством порядку та зазначено, що про результат надання адміністративної послуги підприємця буде повідомлено адміністратором Центру надання адміністративних послуг.
24. Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.11.2014 №1185 доручено Управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології, містобудування, архітектури та кадастру, відділу земельних ресурсів організувати та провести роботи по демонтажу тимчасових споруд, які влаштовані без документів, що посвідчують право користування землею (згідно з додатком до рішення - Перелік об`єктів, які підлягають демонтажу) серед інших, зазначено ФОП Шкарупа С. П., об`єкт: тимчасова споруда " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташована по вул. Протасевича біля будинку № 18).
25. 28.11.2014 сесією Тернопільської міської ради прийнято рішення №6/53/152 про відмову ФОП Шкарупі С. П. у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0250 га за адресою: вул. Протасевича, для обслуговування зупинки громадського транспорту "вул.Протасевича" з об`єктом торгівельно-побутового призначення (п.1 рішення); припинено право користування зазначеною земельною ділянкою (п.2 рішення) та зобов`язано підприємця в 20-денний термін з дня прийняття рішення повернути земельну ділянку (п.3 рішення). Дане рішення Ради є чинним.
26. 18.10.2016 позивач звернувся до орендодавця із заявою про поновлення договору оренди, долучивши проєкт додаткової угоди, графічні матеріали на земельну ділянку, довідку від 12.10.2016 за №35114/13-05 Державної фіскальної служби у Тернопільській області про відсутність заборгованості по орендній платі, інші документи згідно з переліком. У відповідь виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив листом від 02.11.2016 №10276/08 про закінчення терміну дії договору оренди 30.04.2014 та посилаючись на пункт 8 цього договору, вказав на відсутність правових підстав для підписання запропонованого проєкту додаткової угоди.
27. Місцевий господарський суд встановив, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, вчасно сплачує орендну плату. З метою оформлення права на землю та враховуючи висновки судів підприємець звернулася 24.11.2017 до орендодавця із заявою про поновлення договору оренди, долучивши проєкт відповідної додаткової угоди.
28. Лист від 06.12.2017 Рада повідомила, що право користування спірною земельною ділянкою припинено на підставі рішення №6/53/152, а також зобов`язала орендаря у двадцятиденний термін з прийняття вказаного рішення, повернути земельну ділянку орендодавцеві. У зв`язку з цим Рада зазначала про необхідність виконання рішення №6/53/152 та вказувала на відсутність можливості укладення додаткової угоди до договору оренди.
29. 12.12.2017 ФОП Шкарупа С. П. звернулася до Ради з листом про скасування рішення №6/53/152 як такого, що прийнято з порушенням вимог закону.
30. Листом від 05.01.2018 №69/08 Рада повідомила позивачу про відсутність повноважень скасовувати свої власні рішення.
31. Окрім цього, місцевий господарський суд, з урахуванням обставин, встановлених у справі № 921/225/16-г/13, дослідив, що на даний час позивач не має зареєстрованого (у встановленому порядку оформленого) права користування земельною ділянкою, а також немає зареєстрованого права власності на збудований об`єкт торгово-побутового призначення - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться на цій земельній ділянці, а договір оренди є припиненим.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
32. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
33. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень ГПК України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
Щодо суті касаційної скарги
35. Спірним у цій справі, яка переглядається, є питання щодо поновлення договору оренди на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
36. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц викладено останню правову позицію щодо способу захисту порушеного права, у разі звернення орендаря з позовом на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Так, у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду наведено такі висновки:
"67. Як уже вказувалось, частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця надати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33 вказаного Закону оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.
68. Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.
69. Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.
70. У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651 652 ЦК України).
71. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.
72. Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.
73. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
74. Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції, чинній у спірний період [у редакції, чинній до 16.07.2020, як і у справі, яка переглядається], визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.
75. Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
76. Висновків про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі Велика Палата Верховного Суду дійшла також у справі № 908/299/18, вказавши у постанові від 26 травня 2020 року, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту".
38. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у наведеній постанові у справі № 378/596/16-ц, неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
39. Враховуючи обраний позивачем у цій справі, яка переглядається, спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання уповноваженої особи Ради виконати свій обов`язок та підписати додаткову угоду до договору оренди землі (подану до Ради зі зверненням від 24.11.2017) у відповідності до вимог чинного законодавства, а також викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що належним способом захисту порушеного права у випадку поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивачем у цій справі обрано неправильний спосіб захисту, який не забезпечить захисту порушеного права позивача.
40. Вказане, безвідносно до інших встановлених судами обставин справи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
41. Ураховуючи викладене вище, інші мотиви, з яких суди виходили, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Суд не приймає до уваги та не аналізує, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права Судом відхиляються, оскільки вони не мають вирішального значення для вирішення цього спору.
42. З цих мотивів оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції у незміненій частині підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. За змістом статті 300 ГПК України в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
44. Ураховуючи наведені положення процесуального закону та обставини, установлені судами щодо обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення місцевого суду у незміненій частині підлягають залишенню без змін з урахуванням мотивів, наведених у цій Постанові, а касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат
45. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Cуд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Шкарупи Світлани Павлівни залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.01.2019 у незміненій частині у справі № 921/266/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил