ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/319/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - не з`явився,

Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 (суддя Гевко В.Л.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (колегія суддів: Кравчук Н.М., Матущак О.І., Скрипчук О.С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "Нафтогаз України")

до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (далі - ПрАТ "Тернопільміськгаз")

про стягнення заборгованості у сумі 78 633 535,09 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. У 2020 році ТОВ "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

2. ТОВ "Нафтогаз України" поставило ПрАТ "Тернопільміськгаз" природний газ, за який ПрАТ "Тернопільміськгаз" не розрахувалося.

3. ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом до ПрАТ "Тернопільміськгаз" про стягнення заборгованості, а також нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

4. В процесі розгляду справи ПрАТ "Тернопільміськгаз" подало заяви про визнання позову в частині позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. Також подало заяву про зменшення розміру штрафних санкцій - пені на 90% від заявлених позивачем.

5. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково: прийняв заяву ПрАТ "Тернопільміськгаз" про визнання позову в частині позовних вимог; стягнув суму заборгованості, 3% річних, інфляційних втрат, пені (зменшивши її розмір на 50%).

6. ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

7. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання обґрунтованості зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені на 50% (застосування ст.551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України).

8. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. ТОВ "Нафтогаз України" (постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

10. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

11. У відповідності до положень п.2 гл.5 розд.IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

12. У зв`язку з відсутністю доказів постачання природного газу відповідачу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ) об`єми природного газу, спожитого ПрАТ "Тернопільміськгаз" в травні 2022 року включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

13. Факт включення ПрАТ "Тернопільміськгаз" до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується: листом Оператора ГТС від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X3200000000016 за період з 01.05.2022 до 31.05.2022, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (Форма №10).

14. Відповідно до п.1 розд.VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених п.3 розд.VI, з урахуванням вимог статей 205 633 634 641 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

15. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

16. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу ГТС.

17. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Відповідно до умов Договору:

- постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.2.1);

- постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС (п.3.1);

- період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесяти діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п.3.3);

- об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п.4.2);

- постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3);

- споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4);

- у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.4.5);

- споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (пп.1 п.5.1 та пп.1 п.5.2);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.8.1);

- постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п.8.2);

- Договір набрав чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС як день початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором (п.11.1).

18. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та у повному обсязі поставив відповідачу: з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 1 153 567,71 куб. м природного газу на суму 54 487 242,47 грн.

19. Доказів постачання природного газу відповідачу у вказаний період іншим постачальником матеріали справи не містять, відповідач відповідних доказів також не надав.

20. На виконання вказаного п.4.3 Договору, позивач як постачальник направив споживачу відповідний Акт прийому-передачі природного газу від 31.05.2022 №8579 на суму 54 487 242,47 грн (з ПДВ).

21. Відповідач підписав Акт прийому-передачі природного газу від 31.05.2022 №8579 без зауважень.

22. Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу від 13.06.2022 №17844.

23. Як стверджує позивач і не заперечує відповідач, нарахування вартості спожитого природного газу здійснюється виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи Оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

24. З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в п.24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102).

25. З 01.10.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача, на підтвердження чого надано роздруківку з сайту https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.

26. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у листі від 25.11.2022 №ТОВВИХ-22-12812 "Щодо надання відповіді на адвокатський запит" повідомило, що ПрАТ "Тернопільміськгаз" з 01.05.2022 було закріплено за постачальником "останньої надії" - ТОВ "Нафтогаз України". Обсяги спожитого споживачем природного газу з 01.05.2022 по 31.05.2022 в об`ємі 1 153 567,71 куб. м співпадають з обсягами газу, вказаними в акті та рахунку, котрі споживачу були надіслано в порядку п.4.3 Договору, для підписання та оплати.

27. ПрАТ "Тернопільміськгаз" рахунок на оплату вартості спожитого газу не оплатило, незважаючи на підписання Акту прийому-передачі природного газу від 31.05.2022 №8579.

28. У зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання на суму 54 487 242,47 грн боргу, позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 7 685 908,43 грн, 3% річних в розмірі 2 726 613,52 грн та пеню в розмірі 13 733 770,67 грн.

Короткий зміст позовних вимог

29. ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області позовом до ПрАТ "Тернопільміськгаз" про стягнення заборгованості у загальній сумі 78 633 535,09 грн, з яких: 54 487 242,47 грн основний борг, 13 733 770,67 грн пеня, 2 726 613,52 грн 3% річних та 7 685 908,43 грн інфляційних втрат.

30. Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитого природного газу відповідно до договору постачання природного газу постачальником "останньої надії". Зазначено, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем обсяги природного газу, спожиті відповідачем у період з 01.05.2022 до 31.05.2022 автоматично включені до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Нафтогаз України" та відповідно, спожитий природний газ віднесений до обсягів, поставлених позивачем. Позивач стверджує, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується доказами. Вказує, що з 01.05.2022 по 31.05.2022 він поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1 153 567,71 куб. м. на загальну суму 54 487 242,47 грн, яка відповідачем не оплачена, відтак, просить вказану суму стягнути в примусовому порядку. У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, на підставі п.4.5 Типового договору та ст.625 ЦК, позивач нарахував та заявив до стягнення 2 726 613, 52 грн 3% річних, 13 733 770, 67 грн пені та 7 685 908, 43 грн інфляційних втрат.

31. В процесі розгляду справи ПрАТ "Тернопільміськгаз" подало заяви про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242,47 грн основного боргу, 2 726 613,52 грн 3% річних та 7 685 908,43 грн інфляційних втрат. Також подало заяву про зменшення розміру штрафних санкцій - пені на 90% від заявлених до 1 373 377,07 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

32. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 12.11.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, позов задовольнив частково: прийняв заяву ПрАТ "Тернопільміськгаз" про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242,47 грн основного боргу, 2 726 613,52 грн 3% річних та 7 685 908,43 грн інфляційних витрат; стягнув з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь ТОВ "Нафтогаз України" - 54 487 242,47 грн основного боргу, 2 726 613,52 грн 3% річних, 7 685 908,43 грн інфляційних втрат; в частині стягнення пені позов задовольнив частково: стягнув з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь ТОВ "Нафтогаз України" - 6 866 885,34 грн пені; в задоволенні позовних вимог про стягнення 6 866 885,34 грн пені відмовив.

33. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 54 487 242,47 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими, їх розмір визнаний відповідачем у справі, тому такі підлягають задоволенню;

- вказані у розрахунках позивача суми простроченого зобов`язання, період їх нарахування є вірними, відтак заявлені до стягнення 7 685 908,43 грн інфляційних втрат та 2 726 613,52 грн 3% річних є обґрунтованими, їх розмір визнаний відповідачем у справі, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню;

- наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду прострочення і періоду нарахування та вихідних даних позивача, є арифметично вірними, а відтак пеня в загальній сумі 13 733 770,67 грн заявлена правомірно;

- відповідач подав клопотання від 11.09.2024 про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме зменшення розміру пені на 90% від заявлених до 1 373 377,07 грн;

- відповідач визнав позовні вимоги в сумі 54 487 242,47 грн основного боргу, 2 726 613,52 грн 3% річних та 7 685 908,43 грн 4інфляційних втрат, що свідчить про добросовісну поведінку відповідача; відповідач не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, а намагався вжити належних заходів щодо повного виконання умов Договору;

- зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін; можливим є зменшення розміру пені на 50%, а саме до суми у розмірі 6 866 885,34 грн.

34. Суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:

- позивач в апеляційній скарзі оскаржує рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 6 866 885,34 грн;

- суд першої інстанції врахував співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені та у тексті оскаржуваного рішення послався, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19;

- обґрунтованими є твердження скаржника, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності; суд першої інстанції не врахував того, що неналежне планування своєї діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки; ризики від власної діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості;

- вирішуючи питання можливості зменшення розміру пені, необхідно врахувати складне фінансове становище відповідача та вид його діяльності, а саме: 1) відповідач на сьогодні є єдиними Оператором ГРМ на території м. Тернопіль та Тернопільського району; 2) відповідача віднесено до переліку підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період; 3) відповідач має кредиторську заборгованість, яка відображена у його річній фінансової звітності за 2024 рік (звітність долучена в суді апеляційної інстанції);

- ТОВ "Нафтогаз України" під час розгляду справи в суді першої інстанції не надало доказів, які б свідчили, зокрема, про його неплатоспроможність, погіршення фінансового стану та ускладнення провадження господарської діяльності; доводи скаржника про те, що суд першої інстанції при зменшенні розміру пені не врахував інтереси обох сторін, в тому числі і ТОВ "Нафтогаз України", є необґрунтованими;

- суд першої інстанції у цій справі реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 Господарського кодексу України, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50%.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

35. 21.03.2025 ТОВ "Нафтогаз України" через систему Електронний Суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, в якій просить скасувати їх частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6 866 885,34 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

36. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник в заяві про усунення недоліків (з урахуванням змісту касаційної скарги) посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та, зокрема, зазначає:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях неправильно застосували положення ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 ЦК, без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 19.01.2024 у справі №911/2269/22; суди не взяли до уваги майновий стан позивача, зокрема, розмір податкового боргу, що призвело до безпідставного надання переваги правам відповідача перед правами позивача (у касаційній скарзі також посилається на постанову від 10.06.2021 у справі №910/6471/20);

- суд апеляційної інстанції прийняв докази, які подані з пропуском строку; такі докази, як "фінансова звітність за 2024 рік" не повинні були приєднуватись до матеріалів справи, оскільки не були подані до суду першої інстанції у встановлений строк, а були додані тільки до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості їх надати в межах строку для подання доказів (посилається на ст.129 Конституції України, частини 1 та 3 ст.74, статті 73 76 269 ГПК та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.04.2021 у справі №910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20, від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19).

37. 21.05.2025 ПрАТ "Тернопільміськгаз" через систему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

38. У відзиві, зокрема, зазначає:

- ПрАТ "Тернопільміськгаз" є єдиним підприємством, яке здійснює послуги з газопостачання природного газу в місті Тернополі; накладення на відповідача неспівмірно значного розміру неустойки загрожує припиненню надання послуг з газопостачання на території всієї Тернопільської області;

- матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння скаржнику збитків в результаті несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором; до того ж суди, що розглядали справу, відшкодували скаржнику матеріальні втрати від знецінення грошових коштів шляхом стягнення 3% річних та інфляційних втрат;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому, при зменшенні її розміру скаржник не зазнає значних негативних наслідків у своєму фінансовому становищі;

- враховуючи соціальну значущість ПрАТ "Тернопільміськгаз", суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для дотримання балансу інтересів обох сторін та запобігання настанню для них негативних наслідків, необхідно зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%; легітимність такого підходу було обґрунтовано підтверджено у постанові Західного апеляційного господарського суду;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій; таке питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням;

- доводи скаржника про неврахування судами правових позицій, наведених в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06 2018 у справі №922/1010/16 є необґрунтованими; у наведених постановах Верховний Суд, зокрема, зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) є саме правом, а не обов`язком суду; це право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів; суди врахували висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

39. Верховний Суд ухвалою від 07.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі №921/319/24 за касаційною скаргою ТОВ "Нафтогаз України", призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.06.2025.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо доказів, поданих до суду апеляційної інстанції

40. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції прийняв докази, які подані з пропуском строку; такі докази, як "фінансова звітність за 2024 рік" не повинні були приєднуватись до матеріалів справи, оскільки не були подані до суду першої інстанції у встановлений строк, а були додані тільки до суду апеляційної інстанції без обґрунтування неможливості їх надати в межах строку для подання доказів (посилається на ст.129 Конституції України, частини 1 та 3 ст.74, статті 73 76 269 ГПК та на висновки Верховного Суду).

41. Верховний Суд відхиляє такі доводи скаржника з огляду на таке.

42. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 ст.74 ГПК).

43. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК).

44. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).

45. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.80 ГПК).

46. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.269 ГПК).

47. Скаржник з посиланням на постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 21.01.2021 у справі №908/3359/19, від 03.11.2021 у справі №915/951/20 вказує, що така обставина, як відсутність доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому ст.269 ГПК, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

48. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №910/24991/15, від 11.06.2019 у справі №906/353/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 08.09.2020 у справі №927/761/19, від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 03.11.2021 у справі №915/951/20, на які посилається скаржник.

49. У цій справі суд апеляційної інстанції вказав, що ПрАТ "Тернопільміськгаз" разом із відзивом на апеляційну скаргу від 23.01.2025 долучило до матеріалів справи звіти про фінансові результати за 2024 рік, які свідчать про наявність скрутного фінансового стану ПрАТ "Тернопільміськгаз" та просило поновити строк на подання цих доказів з огляду на те, що позивач заперечував цей факт, з посиланням на статті 42 73 76-79 80 91 ГПК.

50. Суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими наведені ПрАТ "Тернопільміськгаз" причини неможливості подання доказів раніше (до суду першої інстанції). Отже, суд в силу ч.3 ст.269 ГПК вважав винятковим випадок подання доказів саме на стадії апеляційного перегляду справи.

51. Крім того, подані ПрАТ "Тернопільміськгаз" не є доказами, що безпосередньо стосуються предмета спору у цій справі, а є доказами, що підтверджують фінансовий стан підприємства в аспекті вирішення питання наявності підстав для зменшення пені. Також, при вирішенні питання про зменшення розміру пені, суди попередніх інстанцій керувалися і іншими доказами, а не лише звітом про фінансові результати за 2024 рік.

52. З урахуванням цього, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень ст.129 Конституції України, частини 1 та 3 ст.74, статті 73 76 269 ГПК з посиланням на висновки Верховного Суду не знайшли свого підтвердження.

Щодо зменшення пені

53. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК).

54. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач своєчасно не виконав свій обов`язок щодо оплати вартості газу, поставленого йому позивачем .

55. Згідно із статтями 610 611 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

56. За наслідком несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань позивач нарахував пеню у розмірі 2 930 185,96 грн.

57. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК).

58. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК).

59. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої суми пені, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановив, що він є правильним. Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення, зокрема, пені на 90%.

60. Відповідно до ст.233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

61. За змістом цієї норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (постанова Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №909/321/24).

62. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК).

63. Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

64. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

65. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

66. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

67. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.

68. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, на яку посилається скаржник, зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

69. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

70. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про зменшення пені не взяли до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, що, на його думку, протирічить судовій практиці (постанови Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 14.07.2021 у справі №916/878/20). Вказує, що саме такий принцип (співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки) був закладений у Договорі.

71. Втім, вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суди попередніх інстанцій, оцінивши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, дійшли висновку про можливість зменшення пені до 50% від заявленої суми і при цьому виходили із збалансованості інтересів сторін та визнання відповідачем заборгованості повністю.

72. Суди вказали, що відповідач є єдиними оператором газорозподільної системи на території м. Тернопіль та Тернопільського району; 2) віднесено до переліку підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період; 3) має кредиторську заборгованість, яка відображена у його річній фінансової звітності за 2024 рік.

73. З оскаржуваних рішень вбачається, що при вирішенні питання про зменшення пені суди попередніх інстанцій взяли до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. При цьому, суди вказали, що такий підхід є усталеним в судовій практиці та послалися на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19. Ці постанови за змістом є подібними до постанов Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 14.07.2021 у справі №916/878/20, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

74. Отже, суди попередніх інстанцій врахували співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

75. Крім того, у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, на яку посилається скаржник, Верховний Суд вказав, що суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Верховний Суд у справі №908/1453/14 погодився із судами попередніх інстанцій, які відмовили у зменшенні розміру пені до 90%, зокрема, з огляду на те, що позивач мав заборгованість по заробітній платі та податковий борг.

76. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК).

77. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання можливості зменшення розміру пені, врахували фінансове становище відповідача та вид його діяльності, а саме, встановили, що відповідач є єдиними оператором газорозподільної системи на території м. Тернопіль та Тернопільського району; 2) віднесено до переліку підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення на особливий період; 3) має кредиторську заборгованість, яка відображена у його річній фінансової звітності за 2024 рік.

78. Водночас ТОВ "Нафтогаз України" під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не надало доказів, які б свідчили, зокрема, про його неплатоспроможність, погіршення фінансового стану та ускладнення провадження господарської діяльності. Ані зміст касаційної скарги, ані оскаржувані судові рішення не свідчать про протилежне.

79. З огляду на це, доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій при зменшенні розміру пені не врахували інтереси обох сторін, в тому числі і ТОВ "Нафтогаз України", є необґрунтованими.

80. Як вже було зазначено, наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки залежить від фактичних обставин, які встановлені судами у справі.

81. Суди попередніх інстанцій, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін, визнали підстави для зменшення пені на 50% достатніми.

82. Отже, суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК, та, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50%.

83. Аналіз висновків, зроблених судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі щодо зменшення неустойки, не свідчить про їх невідповідність висновкам щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки ці висновки (щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених у кожній конкретній справі.

84. З огляду на це, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій мають бути залишені без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

85. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

86. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

87. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

88. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №921/319/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова