?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/460/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів Губенко Н.М., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Кисіль Т.В.,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду Тернопільської області

в складі судді Шумського І.П.

від 16.02.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Скрипчук О.С., суддів - Марка Р.І., Матущака О.І.

від 30.05.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про стягнення 173 690 430,62 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (надалі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (надалі - Відповідач) про стягнення 173 690 430,62 грн заборгованості, з яких: 132 138 277,70 грн - основний борг, 12 721 280,04 грн - пеня, 3 203 896 грн - три проценти річних, 25 626 976,88 грн - інфляційні втрати, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000201 (надалі - Договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 30 серпня 2022 року Відповідачем не в повному обсязі виконано обов`язок щодо оплати негативних щодобових небалансів за вересень-грудень 2021 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2023 у справі № 921/460/22 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 132 138 277,70 грн основного боргу, 12 593 634,80 грн пені, 3 203 896 грн трьох процентів річних, 25 452 557,22 грн інфляційних нарахувань; стягнуто 866 839,85 грн судового збору в повернення сплачених Позивачем судових витрат.

4. Суд першої інстанції провів перерахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та пені. Згідно з проведеним перерахунком у межах визначених Позивачем періодів, сум, на які здійснювалося нарахування, враховуючи, що прострочення оплати рахунку за жовтень 2021 року виникло 20 листопада 2021 року та з огляду на приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що позовні вимоги у частині стягнення 127 645,24 грн пені, 174 419,66 грн інфляційних нарахувань не підлягають задоволенню.

5. Не погоджуючись з рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2023 у частині відмови в стягненні пені та інфляційних втрат скасувати й прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 921/460/22 апеляційну скаргу Позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2023 скасовано в частині відмови у задоволені позовних вимог на суму 127 645,24 грн пені. Прийнято у цій частині нове рішення. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 127 645, 24 грн пені. Стягнуто 3 513, 81 грн судового збору в повернення сплачених Позивачем судових витрат за подання апеляційної скарги та позовної заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи

7. 03 липня 2023 року Скаржник подав до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 174 419,66 грн, а також просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

8. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо застосування приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

9. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій протиправно відмовили в стягненні інфляційних витрат у розмірі 174 419,66 грн: за період з 16 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року на суму 68 238,93 грн, з 16 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року на суму 53 699,87 грн, з 16 березня 2022 року по 31 березня 2022 року на суму 52 480,87 грн. Вказане здійснено з порушенням приписів частини другої статті 625 ЦК України та без урахування висновку Верховного Суду.

10. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. 31 грудня 2019 року Позивач (оператор) та Відповідач (замовник), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, уклали Договір, детальні умови якого наводяться в рішеннях судів попередніх інстанцій.

12. За результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів Відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за вересень-грудень 2021 року Позивачем, як оператором за договором транспортування природного газу №1910000201 від 31.12.2019, було виявлено наявність у Відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснено розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу Відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначено його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць року, внаслідок чого були складені односторонні акти врегулювання щодобових небалансів, а саме: № 09-2021-1910000201 від 30.09.2021 за газовий місяць вересень 2021 року з остаточними обсягами негативних щодобових небалансів в розмірі 1563,12497 тис. куб. м. (16178343 кВт *год) на суму 52 286 163,83 грн; № 10-2021-1910000201 від 31.10.2021 за газовий місяць жовтень 2021 року з остаточними обсягами негативних щодобових небалансів в розмірі 1879,84511 тис. куб. м. (19456397 кВт *год) на суму 77 650 858,18 грн; № 11-2021-1910000201 від 30.11.2021 за газовий місяць листопад 2021 року з остаточними обсягами негативних щодобових небалансів в розмірі 78,20711 тис. куб. м. (809444 кВт *год) на суму 2 605 014,12 грн; № 12-2021-1910000201 від 31.12.2021 за газовий місяць грудень 2021 року з остаточними обсягами негативних щодобових небалансів в розмірі 112,19118 тис. куб. м. (1161179 кВт *год) на суму 3 356 241,57 грн, всього на загальну суму 135 898 277,70 грн.

13. Їх зміст вказує на те, що за даними Позивача у вересні 2021 року обсяг негативного небалансу Відповідача склав 1 563,12497 тис. куб. м., у жовтні 2021 року - 1 879,84511 тис. куб. м., у листопаді 2021 року - 78,20711 тис. куб. м., а у грудні 2021 року - 112,19118 тис. куб. м.

14. Дані такого ж змісту про загальні обсяги добових небалансів у вересні-грудні 2021 року Позивачем відображено у розрахунках обсягів добових небалансів Відповідача, які при цьому містять їх обсяг з урахуванням кожної газової доби.

15. Відповідно до пункту 2.8 Договору Позивачем через інформаційну платформу направлено Відповідачу до оплати за добові небаланси рахунки № 09-2021-1910000201 від 30.09.2021 на суму 52 286 163,83 грн за вересень 2021 року, № 10-2021-1910000201 від 31.10.2021на суму 77 650 858,18 грн за жовтень 2021 року, № 11-2021-1910000201 від 30.11.2021 на суму 2 605 014,12 грн за листопад 2021 року, № 12-2021-1910000201 від 31.12.2021 на суму 3 356 241,57 грн за грудень 2021 року.

16. Згідно з реєстром файлів, відправлених з інформаційної платформи Позивача, рахунки за добові небаланси за газові місяці вересень-грудень 2021 року були надіслані на адресу Відповідача, відповідно, 12 жовтня 2021 року, 12 листопада 2021 року, 13 грудня 2021 року та 13 січня 2022 року.

17. У поданих до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Відповідачем звітах (форми 8в) про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за вересень-грудень 2021 року, вказано, що нарахована плата за добові негативні небаланси у вересні 2021 року складає 52 286,16 тис. грн, у жовтні 2021 року - 77 650,86 тис. грн, у листопаді 2021 року - 2 605,01 тис. грн, у грудні 2021 року - 3 356,24 тис. грн.

18. Матеріали справи не містять доказів існування між сторонами розбіжностей щодо вартості добових небалансів, їх урегулювання у визначеному Договором або судовому порядку, як це передбачено пунктом 9.6 Договору.

19. Наявна в матеріалах справи довідка АБ "Укргазбанк" від 04.08.2022 № 15932/15216/2022 вказує на те, що Відповідачем за період з 01 жовтня 2021 року по 29 липня 2022 року перераховано на рахунок Позивача 5 100 000,83 грн. У якості додатку до довідки міститься реєстр платежів Відповідача на користь Позивача. Зміст вказаного реєстру платежів вказує на те, що у період з 02 березня 2022 року по 14 квітня 2022 року Відповідачем здійснено перерахування на рахунок позивача коштів на загальну суму 3 760 000 грн, а саме: 02.03.2022 - 300 000 грн; 03.03.2022 - 400 000 грн; 07.03.2022 - 100 000 грн; 10.03.2022 - 150 000 грн; 11.03.2022 - 200 000 грн; 14.03.2022 - 250 000 грн; 15.03.2022 - 200 000 грн; 16.03.2022 - 200 000 грн; 17.03.2022 - 200 000 грн; 18.03.2022 - 190 000 грн; 21.03.2022 - 150 000 грн; 04.04.2022 - 40 000 грн; 04.04.2022 - 130 000 грн; 04.04.2022 - 80 000 грн; 06.04.2022 - 112 000 грн; 06.04.2022 - 88 000 грн; 07.04.2022 - 73 000 грн; 07.04.2022 - 57 000 грн; 08.04.2022 - 80 000 грн; 08.04.2022 - 20 000 грн; 11.04.2022 - 200 000 грн; 12.04.2022 - 150 000 грн (у призначенні платежів яких зазначено: "оплата за добовий небаланс зг. рах. №12-2021-1910000201 від 31.12.2021"); 13.04.2022 - 150 000 грн; 13.04.2021 - 150 000 грн; 14.04.2022 - 90 000 грн (у призначенні платежів яких зазначено: "оплата за добовий небаланс зг. рах. №11-2021-1910000201 від 30.11.2021").

20. Відповідач адресував Позивачу лист від 13.04.2022 № 110, у якому повідомив про сплату коштів в сумі 150 000 грн згідно з платіжним дорученням № 677 від 12.04.2022, у призначенні платежу якого вказано: "оплата за добовий небаланс зг. рах. №12-2021-1910000201 від 31.12.2021". У своєму листі Відповідач просив Позивача змінити призначення платежу за цим дорученням на: "оплата за добовий небаланс зг. рах. №12-2021-1910000201 від 31.12.2021 на суму 136 241,57 грн" та "оплата за добовий небаланс зг. рах. №11-2021-1910000201 від 30.11.2021 на суму 13 758,43 грн".

21. Вищевказані часткові оплати на загальну суму 3 760 000 грн ураховані Позивачем при обчисленні заявленої до стягнення суми боргу за добові негативні небаланси при зверненні з позовом до суду.

22. Втім, на момент звернення з позовом до суду решту зобов`язання на суму 132 138 277,70 грн Відповідачем не виконано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. З касаційної скарги випливає, що у цій справі рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення частини інфляційних нарахувань. У частині задоволення решти позовних вимог судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються в касаційному порядку.

24. Під час розгляду справи суди встановили, що у вересні-грудні 2021 року вартість негативних щодобових небалансів Відповідача складала 135 898 277,70 грн. У вересні 2021 року обсяг негативного небалансу Відповідача склав 1 563,12497 тис. куб. м., у жовтні 2021 року - 1 879,84511 тис. куб. м., у листопаді 2021 року - 78,20711 тис. куб. м., а в грудні 2021 року - 112,19118 тис. куб. м. Докази виникнення між сторонами розбіжностей щодо вартості добових небалансів відсутні.

25. Відповідачем частково сплачено вартість негативних небалансів на суму 3 760 000 грн. Водночас доказів на підтвердження проведення повної оплати вартості негативних щодобових небалансів за спірний період у строк, обумовлений у пунктах 4.1 та 9.3 Договору, та станом на час розгляду справи в суді Відповідачем не надано.

26. З огляду на це на користь Скаржника з Відповідача було стягнуто залишкову заборгованість (основний борг) у розмірі 132 138 277,70 грн за щодобові негативні небаланси.

27. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

28. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

29. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

30. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

31. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

32. Статтею 625 ЦК України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

33. Прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити кредитору певну грошову суму, але неправомірно не сплачує її, визнається користуванням чужими коштами.

34. Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Кредитору, у свою чергу, належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

35. Стягнення інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову (постанова Об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17).

36. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

37. У свою чергу, стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

38. Нарахування інфляційних втрат входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання. Нарахування інфляційних втрат - спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення (зниження купівельної спроможності) грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

39. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

40. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

41. Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуск такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків.

42. У пункті 38.2 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 визначено методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

43. На переконання Скаржника, оскільки суди попередніх інстанцій встановили факт прострочення виконання Відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості щодобових негативних небалансів за період вересень-грудень 2021 року, нарахування інфляційних втрат є обґрунтованим.

44. Верховний Суд, проаналізувавши наведені в касаційній скарзі аргументи, звертає увагу на наступне.

45. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 зазначається, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу, 100 грн) до уваги береться сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу, " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн). Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців поспіль, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100 %.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Отже, при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

46. Вказані висновки відображені у низці постанов Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду (постанови від 20.01.2022 у справі № 910/6802/21, від 23.09.2021 у справі № 924/2/21, від 29.07.2020 у справі № 914/1470/19 тощо).

47. Таким чином, при частковому погашенні боргу застосовується правило, за яким у розрахунковому місяці від загальної суми боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці, віднімається сума погашення. Залишкова заборгованість продовжує слугувати невиконаним грошовим зобов`язанням, на яке до моменту фактичного виконання можуть нараховуватися інфляційні втрати.

48. Натомість висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, підлягають застосуванню в разі повного погашення боргу, що припадає на неповний місяць (з 1 до 15 числа відповідного місяця), а також у разі виникнення боргу в неповному місяці (якщо строк виконання грошового зобов`язання припадає з 16 до 31 числа відповідного місяця). За таких обставин інфляційна складова боргу не нараховується.

49. Якщо ж у конкретному місяці сума боргу зменшується лише частково (на певну суму), і надалі борг продовжує існувати, підстави для ненарахування інфляції за цей місяць відсутні. Зворотне означало б, що боржник, який щомісяця з 1 до 15 числа формально сплачує кредитору частину боргу (яка може бути незначною порівняно із загальною сумою боргу), повністю звільняється від обов`язку сплати інфляційних втрат з їх виключенням зі складу грошового зобов`язання.

50. Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність. Стаття 509 Кодексу також визначає, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності й справедливості.

51. Відмовляючи у стягненні на користь Скаржника інфляційних втрат за спірні періоди, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку та, застосовуючи статтю 625 ЦК України, не врахували, що у вказані періоди основний борг був погашений Відповідачем лише частково.

52. Верховний Суд зауважує, що в цій справі суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та хибно розтлумачили висновки щодо їх застосування, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Суди не врахували, що грошові кошти, перераховані Відповідачем Скаржнику в неповних місяцях, не погасили борг у повному обсязі, а лише призвели до часткового зменшення суми боргу. За таких обставин основне грошове зобов`язання не може вважатися виконаним, що також породжує акцесорне зобов`язання зі сплати інфляційних втрат.

53. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ураховуючи викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги, наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідній частині та ухвалення нового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

55. Частиною першою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

56. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у відповідній частині скасувати, оскільки вони ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судові витрати

57. Відповідно до частини чотирнадцятої стаття 129 ГПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

58. За змістом статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, сплачені позивачем за розгляд справи, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2023 в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 174 419,66 грн та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 921/460/22 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 16.02.2023 про відмову в стягненні інфляційних втрат у розмірі 174 419,66 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 20, ідентифікаційний код: 21155959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, ідентифікаційний код: 42795490) інфляційні втрати у розмірі 174 419,66 грн.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 20, ідентифікаційний код: 21155959) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, ідентифікаційний код: 42795490) 5 232,58 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, 3 924,44 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, а також 868, 36 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

5. Доручити видачу відповідного наказу в справі № 921/460/22 Господарському суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова