ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1122/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Трофімов І.В.)

від 13.09.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Гребенюк Н.В., судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.)

від 21.11.2023

у справі № 922/1122/23

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми"

про стягнення 222 650,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - АТ "Запорізький завод феросплавів") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (далі - ТОВ "Завод Укрвентсистеми") про стягнення 149 650,00 грн пені та 73 000,00 штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору поставки №597 від 17.11.2020 в частині своєчасної поставки товару.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області 13.09.2023 у справі №922/1122/23 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 149 650,00 грн пені, 73 000,00 грн штрафу.

2.2. Рішення мотивоване доведеністю матеріалами справи факту порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної поставки товару.

При цьому, місцевий господарський суд залишив без задоволення заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до спливу строку, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України для звернення з даним позов до суду.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 рішення Господарського суду Харківської області 13.09.2023 у справі №922/1122/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права, погодився із наявністю підстав для стягнення штрафних санкцій.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області 13.09.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №922/1122/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано положення статей 230 231 Господарського кодексу України, статей 546 549 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, товариство зазначило, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, статей 256 - 258 267 Цивільного кодексу України, статей 230 - 231 Господарського кодексу України.

3.7. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.8. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання та пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій встановлено обставини на підставі недопустимого доказу.

3.9. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Запорізький завод феросплавів" проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, мотивуючи його тим, що відповідач був обізнаний про дату та час призначення до розгляду його апеляційної скарги належним чином та у відповідний спосіб, тоді як ухвала суду апеляційної інстанції про задоволення клопотання позивача провести судове засідання в режимі відеоконференції із зазначенням іншої дати не породжує жодних прав та обов`язків для іншої сторони (відповідача) та направляється лише до відома. Також зазначив, що позивачем паперова копія електронного підтвердження про готовність прийняти товар і оплати залишок суми була подана на виконання ухвали місцевого господарського суду, а заява про надання доказів є супровідним листом. Помилковим також вважає твердження відповідача про неправомірність подвійного стягнення пені і штрафу, оскільки обумовлені сторонами спору господарські санкції штраф і пеня не є окремими самостійними видами юридичної відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару у строк, а є виключно різним набором штрафних санкцій в межах одного виду відповідальності. Крім того, вважає помилковими твердження скаржника щодо необхідності поновлення строку позовної давності, оскільки позов подано в межах, встановлених законодавством, строку позовної давності.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (постачальник) 17.11.2020 укладено договір поставки № 597 (далі - договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1) постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1 договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару мітиться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору у додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору зазначаються також такі відомості про товар:

а) повне найменування товару;

б) виробник, країна походження товару;

в) одиниця виміру товару;

г) кількість кожного найменування (сорту, виду) товару;

д) загальна кількість товару;

е) якісні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

є) технічні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару;

з) загальна вартість товару;

и) комплектність, фасування товару (при необхідності);

ї) порядок оплати та форма розрахунку;

й) умови поставки товару;

к) код УКТЗЕД товару.

За згодою сторін в додатку (специфікації) до договору можуть бути вказані також інші відомості про товар.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначеними у додатку (специфікації) до договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010) (надалі - Правила Інкотермс).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у строки, визначені в додатку та додаткових угодах до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до договору.

Як убачається зі змісту пункту 5.6 договору порядок оплати та форми розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (пункт 12.1 договору).

Також, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 13.04.2021 до договору, в якій постачальник зобов`язався поставити покупцю на умовах поставки DDP Інкотермс 2010, склад покупця, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, продукцію виробничо-технічного призначення: димосос ДН-26 ГН 2800 у кількості 1 штуки вартістю 730 000,00 грн з ПДВ (20%) впродовж 60 календарних днів від дати здійснення покупцем попередньої оплати від вартості товару.

Відповідно до пункту 5 додаткової угоди № 1 від 13.04.2021 до договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника у розмірі 50% передоплати від суми вартості товару протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку та довідки.

Позивач 17.06.2021 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50% від вартості товару, що підтверджується платіжним дорученням № 367254 від 17.06.2021 на суму 365 000,00 грн, проведеного банком 18.06.2021.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 13.04.2021 до договору відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов`язання з поставки товару позивачу у строк з 19.06.2021 до 17.08.2021 включно.

Відповідач здійснив поставку товару 28.09.2021, що підтверджується видатковою накладною № Р207 від 27.09.2021 та товарно-транспортною накладною № Р207 від 27.09.2021, тобто з простроченням строку поставки товару на 41 календарний день, період прострочення з 18.08.2021 по 27.09.2021.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати товару у повному обсязі, сплативши позивачу 28.09.2021 залишок вартості товару у розмірі 365 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 371704 від 28.09.2021.

Позивач вважає, що його права, як покупця порушені, оскільки відповідач поставив товар з порушенням строку поставки на 41 календарний день, що зумовило подання даного позову про стягнення на підставі пункту 10.3 договору пені у розмірі 149 650,00 грн за період з 18.08.2021 по 27.09.2021 та 10 % штрафу від суми не поставленого товару, що становить 73 000,00 грн.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач посилається на те, що він не був присутній у судовому засіданні апеляційного суду, його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання апеляційного суду. Скаржник зазначає, що після отримання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 про задоволення клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також про проведення судового засідання у справі № 922/1122/23 23.11.2023 о 10.30, відповідач був впевнений в тому, що суд апеляційної інстанції призначив нову дату слухання, а саме замість 21.11.2023 датою слухання визначив 23.11.2023. Відповідно, у зв`язку з визначенням іншої дати слухання, відповідач не з`явився у судове засідання 21.11.2023.

5.4 Проаналізувавши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи касаційний суд констатує, що наявні підстави для скасування постанови апеляційного суду, зважаючи на положення пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

5.5. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

5.6. Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.7. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

5.8. Згідно із частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 (заява № 23805/94) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

5.9. Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.10. Пунктом 2 частини першої та пунктом 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу.

5.11. Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із частинами першою, другою та дев`ятою статті 197 Господарського процесуального кодексу учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Частиною другою статті 281 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

5.12. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 26.10.2023 у справі 922/1122/23 Східний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Завод Укрвентсистеми" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 та призначив до розгляду справу на 21.11.2023 о 10.30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, проведення якої просив доручити одному із наступних судів: Господарському суду Запорізької області, Запорізькому окружному адміністративному суду, Заводському суду міста Запоріжжя, Орджонікідзевському суду міста Запоріжжя.

Ухвалою від 20.11.2023 у справі № 922/1122/23 Східний апеляційний господарський суд клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив та доручив Господарському суд Запорізької області забезпечити проведення відеоконференції у цій справі, визначивши дату проведення засідання 23.11.2023 о 10.30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.

21.11.2023 о 09.47 на електронну адресу відповідача надійшла ухвала Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 про задоволення клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також про проведення судового засідання у справі № 922/1122/23 23.11.2023 о 10.30, що підтверджується супровідним листом суду апеляційної інстанції та електронною версією ухвали.

Відповідно до статті 268 Господарського процесуального кодексу України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Частиною одинадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

З наведених норм вбачається, що належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком апеляційного суду.

При цьому розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, зазначивши дату проведення судового засідання 23.11.2023 та повідомивши про це відповідача, мав би розуміти, що скаржник мав правомірні сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні саме 23.11.2023. Проте, справу було розглянуто апеляційним судом 21.11.2023, та за відсутності відповідача, який був повідомлений про розгляд справи 23.11.2023.

До того ж у постанові апеляційного суду від 21.11.2022 зазначено, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Проте судом апеляційної інстанції не зазначено на підставі яких доказів він зробив такі висновки.

Відтак, за переконанням колегії суддів, судом апеляційної інстанції обмежено право ТОВ "Завод Укрвентсистеми" на доступ до суду, яке закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, та допущено порушення положень Господарського процесуального кодексу щодо належного повідомлення учасників спору про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування постанови апеляційного суду відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо інших підстав касаційного оскарження судових рішень, викладених у касаційній скарзі, Суд зазначає, що оскільки підстава передбачена пунктом 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України знайшла своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, інші підстави можуть бути предметом касаційного перегляду після їхнього перегляду в апеляційному порядку з дотриманням норм процесуального права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" задовольнити частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 922/1122/23, а справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко