ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 922/1281/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2021 року (головуючий - Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 12 травня 2021 року (суддя Аріт К.В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз"
про стягнення 81 824 395, 73 грн.
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Овчарук О.О.; відповідача - Богдан С.В.)
ІСТОРІЯ СПОРУ
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі «Позивач», АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом у якому просило стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі «Відповідач», АТ «Харківгаз») 81 824 395, 73 грн, з яких: 6 775 709, 63 грн - пеня, 14 306 030, 04 грн - 3% річних, 60 742 656, 06 грн - інфляційні втрати.
1.1. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх обов`язків з оплати отриманого природного газу за укладеним між сторонами договором № 13-228-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, позов задоволено частково. Стягнуто Відповідача на користь Позивача 75 048 686, 10 грн, з яких 14 306 030, 04 грн 3% річних та 60 742 656, 06 грн інфляційні втрати. У задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.
2.1. Рішення місцевого господарського суду, з висновками якого погодився й апеляційний господарський суд, мотивовано обставинами доведеності Позивачем факту порушення Відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого природного газу за договором № 13-228-ВТВ. Водночас, відмова у задоволенні вимог про стягнення пені обґрунтована відсутністю вини АТ «Харківгаз» у порушенні такого зобов`язання.
Касаційна скарга
3. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить у частині не задоволених позовних вимог їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
4. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням приписів статей 614 617 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) 218 229 Господарського кодексу України (далі ГК України) та порушенням статей 3 7 13 75 86 236 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
4.1. Обґрунтовуючи наведене Позивач зазначає, що:
- суди безпідставно послалися на відсутність вини Відповідача у порушенні грошового зобов`язання за договором № 13-228-ВТВ, позаяк вони не врахували, що підставою для відповідальності за порушення грошового зобов`язання є сам факт такого порушення; аналіз статей 614 ЦК України та 218 229 ГК України свідчить про те, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин (просить Верховний Суд підтвердити ці твердження шляхом надання висновку);
- крім цього, застосовуючи вказані норми, судами не було враховано правових висновків Верховного Суду, які було викладено у постановах від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18, від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, від 12.04.2017 у справі № 3-1601гс16, від 03.02.2021 у справі № 914/835/19, від 13.02.2013 у справі № 6-170цс12 відповідно до яких (1) дії/бездіяльність третіх осіб, які призвели до унеможливлення виконання Відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором, не є підставою для звільнення його від виконання такого зобов`язання та від відповідальності за його невиконання; (2) Відповідач зобов`язаний довести відсутність вини, зокрема, через призму того, що він вчинив усі дії необхідні для належного виконання зобов`язання; (3) відсутність у Відповідача коштів випадком чи непереборними обставинами не являється, а тому і не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання;
- посилання судів, як на преюдиційні, на обставини у справі № 922/2381/16, де розглядався спір щодо основної суми боргу по договору № 13-228-ВТВ, є безпідставними, адже висновки суду у тій справі про відсутність вини Відповідача є оцінкою обставин, а не самими обставинами.
Відзив
5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти її задоволення, доводи скарги вважає безпідставними та необґрунтованими. З рішеннями судів погоджується і просить залишити їх без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій в контексті встановлених обставин спору
6. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Розглянувши доводи касаційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» Верховний Суд дійшов наступних висновків.
8. В ході розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій було установлено, що 04.01.2013 між Позивачем, як продавцем та Відповідачем, як покупцем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13-228-ВТВ.
9. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
9.1. Відповідно до пункту 1.1. цього договору в редакції додаткової угоди № 10, продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
9.2. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця ( пункт 1.2. договору).
9.3. Положеннями пункту 2.1. договору (зі змінами відповідно до додаткової угоди № 11 від 05.02.2015) визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 147 886,316 тис.куб.м., у тому числі: - у 2013 році - 33304,741 (тис. куб. м.); - у 2014 році - 46287,575 (тис. куб.м.); - у 2015 році до 68 294,000 (тис. куб.м).
9.4. Продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС) ДК "Укртрансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ (пункт 3.1 договору).
9.5. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.3 договору).
9.6. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).
9.7. Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається відповідно до порядку, встановленого Положенням про порядок складання балансів природного газу в газорозподільних мережах, затвердженого наказом Мінпаливенерго від 24.12.2001 року № 677 (пункт 4.1. договору).
9.8. Обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу визначаються (розраховуються) газорозподільним підприємством згідно з Методиками визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженими Наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 року № 264 і зареєстрованих в Мін`юсті 09.07.2003 року за №570/7891 (зі змінами та доповненнями) та Методикою визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, затвердженою наказом Мінпаливенерго від 21.10.2003 року № 595 і зареєстрованою в Мін`юсті 25.12.2003 року за № 1224/8545 (пункт 4.2. договору).
9.9. Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ встановлюється НКРЕ.
9.10. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (пункт 5.4. договору)
9.11. Пунктом 6.1. договору (у редакції додаткової угоди № 10 від 21.12.2014 року до договору) передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю у відповідному місяці відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем та покупцем.
У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю не розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.
9.12. Згідно з пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
9.13. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки (пункт 9.2. договору).
9.14. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (пункт 11 договору, у редакції додаткової угоди № 10 від 21.12.2014 року до договору).
10. Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку із неналежним виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором № 13-228-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013, АТ «НАК «Нафтогаз України» вже зверталося до господарського суду з позовом про стягнення з АТ «Херсонгаз» заборгованості, а саме суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних.
10.1. Місцевий господарський суд у справі № 922/2381/16 у задоволенні позову відмовив, але постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 позов АТ "НАК "Нафтогаз України" було задоволено частково. Стягнуто з АТ "Харківгаз" основний борг за договором № 13-228-ВТВ у розмірі 165 559 259, 81 грн, 3 % річних у сумі 2 469 862, 27 грн та інфляційні втрати у сумі 7 042 836,84 грн. У задоволенні вимог про стягнення пені було відмовлено.
11. В межах справи № 922/1281/19 Позивач зазначає, що у відповідності до пункту 7.2 договору, статті 625 ЦК України, він досі наділений правом вимоги до Відповідача щодо нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму основної заборгованості у розмірі 165 559 259, 81 грн, але вже за інші періоди прострочення.
11.1. Так, предметом позову у даній справі є стягнення з Відповідача нарахованих за період з 08.06.2016 по 24.04.2019 3 % річних у розмірі 14 306 030, 04 грн, з червня 2016 року по березень 2019 року інфляційних втрат у розмірі 60 742 656, 06 грн, та з 08.06.2016 по 20.07.2016 пені у розмірі 6 775 709, 63 грн.
12. Розглянувши вказані вимоги, суди задовольнили їх в частині 3 % річних та інфляційних втрат. Спору у цій частині між сторонами наразі немає, а тому судові рішення щодо здійснених нарахувань по статті 625 ЦК України Верховним Судом не переглядаються.
13. В той же час, суди відмовили у задоволенні вимог про стягнення пені і саме з цієї відмовою Позивач не погоджується.
14. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
15. Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
16. Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
17. Відповідно до частини 3 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
18. Відповідно до частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
19. Водночас, за змістом статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
20. Отже, обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила, а тому доводи касаційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз України» про те, що для покладення на Відповідача відповідальності за порушення зобов`язання достатньо самого лише факту порушення є абсолютно безпідставними.
21. У спірних правовідносинах, з`ясовуючи наявність вини у діях АТ «Харківгаз», суди попередніх інстанцій з посиланням на преюдиційні обставини, що були установлені у справах № 922/2381/16 і № 826/9826/18, встановили, що заборгованість Відповідача за договором № 13-228-ВТВ, в результаті чого Позивачем нараховані штрафні санкції, - утворилась впродовж 2014-2015 років, у зв`язку з неможливістю Відповідачем виконувати умови договору через відсутність в тарифі на розподіл природного газу, який встановлює НКРЕКП, компенсації виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат АТ «Харківгаз», оскільки протягом 2014 - 2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ.
22. За таких обставин суди зробили висновок про те, що вини Відповідача у виникненні заборгованості за договором № 13-228-ВТВ немає, а тому і нарахування йому пені, як відповідальності за порушення умов договору є необґрунтованим.
23. Верховний Суд не має права давати переоцінку встановленим обставинам та перебирати повноваження судів попередніх інстанцій на себе, підміняти їх внутрішнє переконання власним і т.п., а тому з наведеними висновками погоджується і підстав для сумнівів у них не вбачає.
24. Аргументи касаційної скарги про порушення судами правил про преюдицію свого підтвердження не знаходять, оскільки з оскаржуваних судових рішень вбачається, що висновки про відсутність вини Відповідача судами зроблено самостійно, хоча і з посиланням на обставини, що були установлені в інших справах.
25. Посилання АТ «НАК «Нафтогаз України» на судові рішення касаційного суду у справах № 924/80/19, № 3-1601гс16, № 914/835/19 та № 6-170цс12 колегію суддів не приймаються з огляду на неподібність правовідносин, що розглядалися у вказаних справах та справою № 922/1281/19.
25.1. Щодо ж постанови від 14.05.2019 у справі № 904/1224/18, то слід вказати, що у тій справі перед Верховним Судом не стояло питання наявності чи відсутності вини відповідача у порушенні грошового зобов`язання, а вирішувалося питання звільнення відповідача від виконання зобов`язання та відповідальності за його невиконання через наявність форс-мажорних обставин. Тому, невідповідності здійсненому судами у справі № 922/1281/19 правозастосуванню тому, що мало місце у справі № 904/1224/18 немає, а посилання скаржника і у цій частині є необґрунтованими.
26. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується також принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
27. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
28. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана АТ «НАК «Нафтогаз України» касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
29. В порядку приписів статті 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 вересня 2021 року і рішення Господарського суду Харківської області від 12 травня 2021 року у справі № 922/1281/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.