ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/1365/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.;
за участю представників учасників справи:
представника позивача: Слободяник О.П. (адвокат),
представника відповідача: не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської спілки "Спілка тхеквондо України"
на рішення Господарського суду Харківської області
(суддя - Жельне С.Ч.)
від 07.07.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Зубченко І.В., Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)
від 13.10.2021
у справі за позовом Громадської спілки "Спілка тхеквондо України"
до Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1.Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;
2.Міністерства молоді та спорту України
про визнання недійсним рішення та змін до статуту.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. Громадська спілка "Спілка тхеквондо України" (далі - позивач, скаржник, ГС "Спілка тхеквондо України") звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Громадської організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" (далі - відповідач, ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України"), в якій просить:
1. Визнати повністю недійсним рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (РНОКПП 25540401, адреса: 61003, Харківська обл., м.Харків, Майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, під`їзд 5, поверх 2) від 10.06.2017, оформлене протоколом від 10.06.2017;
2. Визнати повністю недійсними зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (РНОКПП 25540401, адреса: 61003, Харківська обл., м.Харків, Майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, під`їзд 5, поверх 2) (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 10.06.2017;
3. Скасувати реєстраційну дію - зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України (РНОКПП 25540401, адреса: 61003, Харківська обл., м.Харків, Майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, під`їзд 5, поверх 2), здійснену згідно з рішенням позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 10.06.2017, оформленого протоколом від 10.06.2017;
4. Визнати чинним статут Федерації тхеквондо (ВТФ) України (РНОКПП 25540401, адреса: 61003, Харківська обл., м.Харків, Майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, під`їзд 5, поверх 2), затверджений зі змінами та доповненнями конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України 21 квітня 2001 року (погодженими змінами та доповненнями від 15.11.2001);
5. Визнати протиправними положення Статуту Федерації тхеквондо (ВТФ) України (РНОКПП 25540401, адреса: 61003, Харківська обл., м.Харків, Майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, під`їзд 5, поверх 2), затвердженого зі змінами та доповненнями конференції Федерації тхеквондо (ВТФ) України 21.04.2001 (погодженими зі змінами та доповненнями від 15.11.2001) в частині порушення прав громадян бути учасниками інших громадських організацій тхеквондо, які не визнані ВТФ, та відсутності описання порядку оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.
6. Визнати Федерацію тхеквондо (ВТФ) України (РНОКПП 25540401, адреса: 61003, Харківська обл., м.Харків, майдан Конституції, буд.1, Палац Праці, під`їзд 5, поверх 2), перейменовану згідно з рішенням позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 10.06.2017, оформленого протоколом від 10.06.2017, на Громадську організацію "Федерації тхеквондо (ВТФ) України" такою, що не відповідає статусу всеукраїнської громадської організації, відомості про що внести до Єдиного державного реєстру.
1.2. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що ГС "Спілка Тхеквондо України" не є та ніколи не була членом ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України", рішення позачергової конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 10.06.2017, зокрема обрання складу керівних органів та затвердження Статуту, положення Статуту Федерації у редакції 2001 року, жодним чином не можуть порушувати права та інтереси спілки та її членів. Вказує на те, що позачергова Конференція Федерації тхеквонодо (ВТФ) України від 10.06.2017 була скликана у порядку, визначеному Статутом Федерації у редакції від 21.04.2001, проте на момент затвердження Статуту Федерації у редакції 2001 року його положення відповідали всім вимогам чинного на той момент законодавства. Також відповідач просив застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
1.3. Від третьої особи (Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) надійшли пояснення у справі щодо порядку державної реєстрації юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи. Зокрема, третя особа зазначила, що за результатами проведення правової експертизи документів 15.06.2017 було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України".
1.4. Від третьої особи (Міністерства молоді та спорту України) надійшли пояснення, у яких, з посиланнями на положення Закону України "Про громадські об`єднання", вказує на відсутність у Міністерства молоді та спорту підстав для втручання в діяльність ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" та можливості впливати на прийняте рішення позачергової Конференції делегатів Федерації тхеквондо (ВТФ) України від 10.06.2017 та рішень щодо змін до статуту та змін у складі керівних органів Федерації тхеквондо (ВТФ) України.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" відповідно до п.1.1 Статуту є всеукраїнською громадською організацією фізкультурно-спортивної спрямованості, яка об`єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців тхеквондо в досягненні мети і завдань, передбачених цим Статутом.
2.2. За змістом розділу 4 Статуту керівні органи ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" обираються на 4 (чотири) роки.
2.3. У період з 2001 року до 2015 року керівництво ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" декілька разів переобиралось, проте державну реєстрацію змін здійснено не було.
2.4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.07.2014 (повний текст складено та підписано 21.07.2014), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 (повний текст складено та підписано 22.04.2015), у справі №922/1724/14 за позовом Донецької обласної спілки олімпійського тхеквондо (ВТФ), м.Донецьк, до Федерації тхеквондо (ВТФ) України (далі - Федерація), м.Харків, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерства юстиції України в особі Головного управління юстиції у Харківській області, м.Харків, та Державної реєстраційної служби України в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, м.Харків, про визнання недійсними рішень, встановлено зокрема, що керівництво Федерації, зокрема й Президія, як вищий орган керівництва Федерації, у своєму фактичному складі не має своїх статутних повноважень, у тому числі й на визначення норм представництва делегатів на конференцію делегатів, скликання та проведення конференцій Федерації.
2.5. 03 липня 2015 року ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" провела позачергову Конференцію делегатів Федерації, результати проведення якої оформлені протоколом. Прийнято рішення щодо звіту президента Федерації, про обрання віце-президентів Федерації, про обрання президії Федерації, про обрання генерального секретаря Федерації, про обрання ревізійної комісії та про внесення змін до статуту Федерації.
2.6. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 (повний текст складено та підписано 18.11.2016), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (повний текст складено та підписано 19.12.2016) та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі №922/3255/16, визнано повністю недійсним рішення позачергової Конференції делегатів Федерації від 03.07.2015, оформлене протоколом від 03.07.2015; визнано повністю недійсними зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації (нову редакцію статуту), оформлені протоколом від 03.07.2015; скасовано реєстраційну дію - зміни до статуту та зміни у складі керівних органів Федерації, прийняті повідомленням про зміни Харківським міським управлінням юстиції (наказ №46/2 від 29.07.2015); визнано чинним статут Федерації, затверджений зі змінами та доповненнями Конференції Федерації від 21.04.2001 (погодженими зі змінами та доповненнями 15.11.2001).
2.7. Відповідно до п.1.2 Статуту Федерації (тут і далі - у редакції від 21.04.2001), Федерація діє на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності її членів, самоврядування, законності та гласності.
2.8. Згідно з п.4.4 Статуту вищим керівним органом Федерації є Конференція її делегатів, яка скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на чотири роки.
2.9. Позачергова Конференція скликається з ініціативи Президента Федерації, Президії Федерації або 1/3 членів Федерації, або за вимогою Ревізійної комісії Федерації (п.4.6 Статуту).
2.10. Відповідно до п.4.6.1 Статуту строки, місце і порядок денний позачергової Конференції визначає Президент.
2.11. Президія Федерації, зокрема, скликає Конференції, встановлює норми представництва делегатів та порядок їх делегування (п.4.14 Статуту).
2.12. 03 червня 2017 року ініціативною групою членів Федерації у складі 13 осіб прийнято рішення про скликання позачергової Конференції Федерації.
2.13. 05 червня 2017 року від імені президента Федерації було прийнято рішення щодо проведення позачергової Конференції Федерації о 12.00год. 10 червня 2017 року за адресою: м.Харків, Майдан Конституції, 1, Палац праці, 5 під`їзд, 2 поверх, та визначено порядок денний Конференції.
2.14. 10 червня 2017 року ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" провела позачергову Конференцію делегатів Федерації, результати проведення якої оформлені протоколом від 10.06.2017. За результатами проведення конференції прийнято рішення про обрання президента, віцепрезидентів, членів Президії, Ревізійної комісії, голови Ревізійної комісії. Крім того, затверджено нову редакцію Статуту Федерації; надано обраному президенту Федерації Саманджия Лесіку Ражденовичу повноваження на підписання нової редакції Статуту, змінено найменування відповідача з "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" на "Громадська організація "Федерація тхеквондо (ВТФ) України".
2.15. Наказом Міністерства молоді та спору України від 30.10.2020 №2421 "Про надання статусу національної спортивної федерації" Громадській організації "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" надано статус національної спортивної федерації за видом спорту "тхеквандо (ВТФ)".
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.07.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, у справі №922/1365/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3.2. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що:
- із аналізу положень статей 88 143 Цивільного кодексу України, статей 88 167 Господарського кодексу України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що корпоративні права учасників господарського товариства визначаються законом і статутними (установчими) документами. Корпоративні відносини за своїм суб`єктним складом є такими, що виникають між господарським товариством та його учасником (засновником), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових);
- задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту;
- позивач не був та не є учасником відповідача. Отже, недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи;
- оскільки спір у розглядуваній справі стосується внутрішньої діяльності ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" та її учасників, то права позивача спірними рішеннями відповідача не порушуються;
- відсутність порушеного або оспорюваного права ГС "Спілка тхеквондо України" є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, незалежно від інших встановлених судом обставин.
3.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що відмова місцевого господарського суду у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності є правомірною, оскільки у контексті приписів ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
4.1. 12 листопада 2021 року позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2. 30 грудня 2021 року скаржник надіслав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги.
4.3. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що:
- суди неправильно застосували норми статей 88 143 Цивільного кодексу України, статей 88 167 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства", оскільки наведені норми не містять законодавчо встановленого правила "недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи", тому висновки судів, що права позивача не порушуються і він не є учасником ГО "Федерація тхеквондо (ВТФ) України" є помилковими, і при цьому суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/8122/17, від 22.01.2019 у справі №915/1674/15, що окремий суб`єкт приватного права, який не є членом громадського об`єднання, має право оскаржувати рішення прийняте органом такого об`єднання; спори у цих правовідносинах є спорами щодо речових прав на майно самостійних юридичних осіб щодо організаційних відносин у межах створення та діяльності юридичних осіб, що свідчить про належність їх правовідносин у сфері господарювання;
- суди неправильно застосували норми статей 202 203 215 Цивільного кодексу України, оскільки вони визначають підстави недійсності правочину, а в справі, яка переглядається, оскаржується рішення вищого керівного органу громадського об`єднання зі статусом юридичної особи, яке є актом ненормативного характеру та не є правочином, і не врахували висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21845/16 та від 22.01.2019 у справі №915/1674/15, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, до цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 215 Цивільного кодексу України.
4.4. Крім того, скаржник зазначає, що відсутність у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №915/1674/15 посилання на зазначені норми права не може вказувати на те, що суд не висловився про їх застосування, оскільки очевидно, що рішення прийняте на підставі всього діючого законодавства, а не окремих статей, окремого закону.
4.5. В обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник вказує, що суди порушили норми статті 236 ГПК України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази, не розглянули доводи позивача щодо порушення його прав.
4.6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій у цій справі - без змін.
4.7. У відзиві на касаційну скаргу третя особа (Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції) просила в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення судів передніх інстанцій - залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. У статті 287 ГПК України, якою регламентовано право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли допускається касаційне оскарження судових рішень.
5.2. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).
5.3. Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу у відкритому касаційному провадженні в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має права здійснювати додаткову перевірку доказів.
5.4. Як уже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.5. Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.6. Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.
5.7. Водночас, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то у такому разі суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
5.8. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
5.9. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:
- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (п. 24);
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (п. 25);
- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (п. 28);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (п. 31).
5.10. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (п. 32 постанови Великої палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
5.11. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
5.12. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
5.13. Так, у справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними рішень позачергової конференції делегатів, визнання недійсними змін до статуту, скасування реєстраційної дії, визнання чинним статуту у попередній редакції, визнання протиправними положень статуту, визнання громадської організації такою, що не відповідає статусу всеукраїнської.
5.14. Сторонами у справі, що переглядається, є громадські об`єднання, а саме: громадська спілка та громадська організація. При цьому, суди встановили, що позивач не був та не є учасником відповідача.
5.15. У справі №910/8122/17 розглядався спір за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" до ТОВ "Аквадельф" про заборону діяльності дельфінарію. Позовні вимоги мотивовано тим, що діяльність дельфінарію суперечить частині п`ятій статті 25 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" та здійснюється відповідачем без передбачених законодавством дозволів, з порушенням норм і правил утримання тварин у неволі, а також законодавства щодо захисту видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України.
5.16. У постанові від 11.12.2018 у справі №910/8122/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і шляхом участі представника громадськості. При цьому, Міжнародна благодійна організація (МБО) "Екологія-Право-Людина" є природоохоронною організацією, яка відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про громадські об`єднання", "Про благодійну діяльність та благодійні організації", а також відповідно до свого статуту, має право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
5.17. Крім того, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду щодо визначення статусу позивача дійшла висновку, що МБО "Екологія-Право-Людина", звертаючись із позовом до суду про усунення допущених відповідачем порушень щодо використання диких живих тварин, фактично реалізує повноваження органів державної влади, які мають здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо захисту тваринного світу.
5.18. У справі №915/1674/15 розглядався спір за позовом Обласної організації "Українського товариства мисливців і рибалок" (УТМР) до ГО "Мисливець-Первомайськ" про визнання недійсними та скасування пунктів рішення Конференції Первомайської районної громадської організації Всеукраїнської громадської організації УТМР, оформленого протоколом № 5 від 20.08.2012, та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач входить у структуру УТМР та є його місцевим осередком, проте внаслідок прийняття оспорюваного рішення він вийшов з підпорядкування позивача та УТМР всупереч положенням статутів та приписам Закону України "Про об`єднання громадян", використавши для свого створення майно, надане йому в користування позивачем.
5.19. Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеній постанові зазначила, що звертаючись із позовом, позивач вказував на порушення його майнових прав, які полягають у здійсненні за наслідками прийняття спірного рішення відповідачем своєї діяльності на базі майна позивача та УТМР, однак як громадського об`єднання не підпорядкованого позивачу та органам УТМР, не здійснюючи сплату внесків або подання звітів про свою господарську діяльність, всупереч положенням статуту УТМР, які регулюють організаційно-правові відносини у товаристві, та порушуючи його майнові права.
5.20. Велика Палата Верховного Суду у справі №915/1674/15 дійшла висновку, що спори у відповідних правовідносинах є спорами щодо речових прав на майно самостійних юридичних осіб та щодо організаційних відносин у межах створення та діяльності юридичних осіб, що свідчить про належність їх до правовідносин у сфері господарювання.
5.21. Відтак, як вбачається з наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 у справі №915/1674/15 вирішувала питання щодо того, чи є спір у справі господарським, та щодо юрисдикції вказаного спору, однак не вирішувала спір по суті.
5.22. У справі №910/21845/16 розглядався спір за позовом ТОВ "Велес Запоріжжя 2012" до ТДВ "Страхова компанія "Мотор-Гарант", фізичної особи - учасника товариства та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про: визнання недійсними рішень зборів учасників та зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосувати до порушника передбачений законом захід впливу. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення зборів учасників були прийняті невстановленими особами, на зборах, які дійсними учасниками товариства не скликались та не проводились, за відсутності необхідного кворуму, з порушенням процедури скликання та проведення зборів. Спірні рішення були прийняті з порушенням законодавства у сфері регулювання ринку фінансових послуг, зокрема частини 5 статті 9 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", спірні рішення є фіктивними та недійсними.
5.23. Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21845/16 дійшов висновку, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
5.24. При цьому Верховний Суд у вищевказаній постанові звернув увагу на те, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
5.25. Таким чином, правовідносини у наведених скаржником справах за суб`єктним, змістовим та об`єктним критеріями не є подібними до спірних правовідносин у цій справі, відтак відрізняється і нормативно - правове регулювання таких правовідносин. Різними також є підстави позовів у наведених справах.
5.26. Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
5.27. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.28. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.
5.29. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГС "Спілка тхеквондо України" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
5.30. Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
5.31. У касаційні скарзі скаржник стверджує, що суди порушили норми статті 236 ГПК України, оскільки не дослідили зібрані у справі докази, не розглянули доводи позивача щодо порушення його прав. При цьому скаржник посилається на пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України.
5.32. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.33. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.34. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.35. Як встановлено, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.
5.36. Відтак, виходячи з наведеного, за умови відсутності висновку про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення у цій справі на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
6.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської спілки "Спілка тхеквондо України" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у справі №922/1365/21 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської спілки "Спілка тхеквондо України" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.07.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у справі №922/1365/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кролевець
Л. Стратієнко