ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1401/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 (колегія суддів: Гетьман Р.А. - головуючий, Рассолов В.В., Склярук О.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "А.Т.О.Р."

про стягнення коштів

за участю:

позивача: Пегза К.К. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «А.Т.О.Р.» (далі - відповідач) штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором поставки № ЦЗВ-03-03318-01 від 16.07.2018 в загальному розмірі 1 010 950,27 грн, а саме: 297 898,27 грн пені та 713 052,00 грн штрафу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем було постановлено продукцію з порушенням строків поставки, передбачених умовами договору, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу згідно умов договору пеню та штраф.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.07.2019 (суддя Рильова В.В.) позов задоволено.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було допущено прострочку поставки продукції на суму 6 448 656,00 грн, тому позивач законно на підставі п.10.1 Договору нарахував відповідачу штрафні санкції, розрахунок позивача є вірним.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким в позові відмовлено.

2.4. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що прострочення поставки сталось не з вини відповідача, що він підтвердив, тому немає підстав покладати на нього відповідальність у формі фінансових санкцій.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. В скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Так вказує, що апеляційним судом не взято до уваги, що відповідач не звертався до позивача з приводу додаткового доопрацювання поставленої продукції, зокрема, щодо погодження строку такого доопрацювання, як це передбачено п.7.3. Договору. Протокол оперативної наради від 06.09.2018 був взятий апеляційним судом до уваги з порушенням норм процесуального права. Крім того, даний протокол не свідчить про погодження сторонами змін до Договору. Апеляційним судом невірно було застосовано норми матеріального права, оскільки договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3.2. Відповідач подав до касаційного суду клопотання, в якому з посиланням на те, що не отримав касаційну скаргу, просив зобов`язати позивача направити касаційну скаргу на адресу: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд.317, продовжити строк для підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу, відкласти розгляд касаційної скарги.

Вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в суді першої та апеляційної інстанції вказував своєю адресою: 61085, м. Харків, вул. академіка Проскури,1, корпус 28, кімната П 402. Така адреса відповідачем була зазначена і у поданій ним апеляційній скарзі. На вказану адресу навправлялись процесуальні документи, зокрема, апеляційним судом.

Клопотань від відповідача про зміну його адреси згідно матеріалів справи апеляційному та касаційному суду не надходило. Постанова апеляційного суду була направлена відповідачу на адресу: 61085, м. Харків, вул. академіка Проскури,1, корпус 28, кімната П 402 і згідно рекомендованого повідомлення отримана 11.12.2019.

Касаційна скарга позивача направлена відповідачу на вказану вище адресу, що підтверджується описом вкладення, списком згрупованих відправлень відправника - позивача, накладною Укрпошти та фіскальним чеком.

На ту ж адресу було відправлено ухвалу Верховного Суду від 31.01.2020 про призначення справи до розгляду.

При цьому в клопотанні відповідач вказує на те, що ухвалу касаційного суду він отримав, а касаційну скаргу позивача - ні.

Згідно статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (ч.1). Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (ч.2). Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч.7).

У зв`язку з тим, що відповідач не повідомив про зміну своєї адреси, а згідно трекінгового номеру накладної Укрпошти, якою позивач підтвердив направлення касаційної скарги відповідачу, відправлення з касаційною скаргою було вручено 11.01.2020, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем статті 291 Господарського процесуального кодексу України щодо надсилання копії касаційної скарги сторонам у справі, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання у цій частині відмовлено.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1). Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2).

Оскільки причини, вказані в клопотанні відповідача про продовження строку для подання відзиву, суд касаційної інстанції з огляду на наведене не вважає поважними, тому колегія суддів касаційного суду відмовила у клопотанні відповідачу про продовження строків для подання відзиву.

При цьому, оскільки в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2020 про призначення справи до розгляду визнано необов`язковою участь представників сторін у судовому засіданні, а обставин передбачених частиною другою статті 202 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, колегія суддів вважає, що у клопотанні про відкладення розгляду касаційної скарги слід відмовити.

За вказаних обставин у вказаному клопотанні відповідачу відмовлено.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, 16.07.2018 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «А.Т.О.Р.» (постачальник) укладено договір поставки №ЦЗВ-03-03318-01 (далі - Договір).

Згідно з п.п. 1.1, 1.2. Договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів).

Розділом 5 Договору сторони врегулювали умови та терміни постачання продукції, а саме: постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - згідно рознарядки замовника (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС» ред. 2010 року).

Відповідно до п. 5.2. Договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.

Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail).

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника та затверджується керівництвом служби/філії залізниці вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику (п. 5.3. Договору).

Після готовності продукції до відвантаження постачальник направляє замовнику факсом наступні документи: рахунок-фактуру; документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п. 2.2. даного договору (п. 5.4. Договору).

Приймання продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, здійснюється при наявності документів, зазначених в п. 2.2 даного договору (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору приймання продукції по кількості, по якості проводиться замовником або кінцевим одержувачем продукції.

4.2. На виконання умов Договору позивач направив на адресу відповідача рознарядку (дозвіл) на відвантаження продукції від 21.09.2018 №ЦЗВ-20/3468 на суму 8 143 632,00 грн засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення та сканкопію рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail). До матеріалів справи позивачем надані докази направлення рознарядки №ЦЗВ-20/3468 21.09.2018 відповідачу електронною поштою за електронною адресою, визначеною сторонами у п.14 Договору, а також засобами Укрпошти з описом вкладення до цінного листа та поштового чеку від 24.09.2018.

21.09.2018 протягом 30 днів мала бути здійснена поставка продукції відповідачем (тобто по 22.10.2018 включно).

З 21.09.2018 по 22.10.2018 включно постачальником відвантажено продукцію на суму 1 694 976,00 грн (з ПДВ) своєчасно, що підтверджується актами приймання-передачі продукції № 33, 37, копії яких додані до матеріалів справи.

З порушенням термінів поставки постачальником відвантажено продукцію на суму 6 448 656,00 грн, а саме: 30.10.2018 на суму 847488,00 грн. за актом прийому-передачі № 39, 30.10.2018 на суму 847 488,00 грн за актом прийому-передачі № 40, 29.11.2018 на суму 962 208,00 грн за актом прийому-передачі № 50, 11.12.2018 на суму 481 104,00 грн за актом прийому-передачі № 62, 28.12.2018 на суму 1 867 056,00 грн за актом прийому-передачі № 90, 28.12.2018 на суму 481 104,00 грн за актом прийому-передачі № 94, 30.12.2018 на суму 962 208,00 грн за актом прийому-передачі № 98.

Постачальником були виставлені замовнику відповідні рахунки на оплату: №43 від 12.10.2018, №47 від 22.10.2018, №48 від 30.10.2018, №49 від 30.10.2018, №57 від 29.11.2018, №67 від 11.12.2018, №78 від 28.12.2018, №86 від 28.12.2018, №83 від 30.12.2018, оформлено відповідні товарно-транспортні накладні.

4.3. Пунктом 10.1 Договору передбачено обов`язок постачальника за порушення термінів постачання сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 даного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору, з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензією від 12.11.2018 №ЦЗВ-20/4123 з вимогою сплатити штрафні санкції у сумі 807 424,36 грн, в тому числі штраф за порушення термінів постачання, на рахунок Філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».

20.12.2018 позивач отримав від відповідача заперечення від 11.12.2018 №1106, в яких останній вказував про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій, посилаючись на додаткове доопрацювання поставленої продукції, що призвело до збільшення строку виготовлення продукції, а тому, претензія була залишена без задоволення.

Зазначене і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій на підставі п.10.1 Договору поставки у сумі 1 010 950,27 грн, який суд першої інстанції визнав обґрунтованим.

4.4. Апеляційний суд, в свою чергу встановив, що 20.04.2018 листом №01-11/208 від 20.04.2018 ПАТ «Українська залізниця» філія «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» Структурний підрозділ «Київське проектно-конструкторське та технологічне бюро рухового складу» розглянуто на відповідність вимогам нормативно-технічної документації та ЄСКД розроблену відповідачем конструкторську документацію та погоджено креслення: АТОР. 667527.005, АТОР. 667516.006, АТОР. 667511.002, що входять до складу «Комплекту електроустаткування пасажирського вагона».

Згідно наданої рознарядки було повідомлено про готовність прийняти запасні частини до пасажирських вагонів на суму 8 143 632,00 грн, а саме: пульт керування електроустаткуванням пасажирського вагона ПКЕ-32 (АТОР 667527.005), ящик високовольтний ЯВ (АТОР. 667511.002), ящик зовнішнього живлення ЯЗЖ (АТОР. 667516.006).

Також згідно вказаної рознарядки відвантаження повинно було здійснюватися за наступними реквізитами:

- ПКВЧД-14 Ковель, 45000, вул. Ветеранів, 3, м. Ковель, Волинська обл.,

- ПКВЧД-12 Каховка, 74988, вул. Промислова, 18, м. Таврійськ, Херсонська обл.,

- ПКВЧД-4 Синельникове, 52500, вул. Гоголя, 39, м. Синельникове, Дніпропетровська обл.,

- ПКВЧД-9, Бахмач, 16500, вул. Деповська, 11б, м. Бахмач, Бахмацький р-н, Чернігівська обл.,

- ПКВЧД -10 Гребінка, 37400, вул. Шевченко 1, м. Гребінка, Полтавська обл.

На адресу відповідача було направлено лист (23.07.2018) від ПП пасажирське вагонне депо Харків-Сортувальний філії «ПК» ПАТ «УЗ», в якому вказано про отримання пульту управління АТОР 667527.005, однак вказаний пульт конструктивно не відповідає параметрам службового купе в частині розміщення, у зв`язку з чим потребує доопрацювання.

Також відповідачу було направлено лист від 25.07.2018, в якому вказано, що пасажирське вагонне депо станції Бахмач 24.07.2018 отримано пуль керування електроустаткування пасажирського вагона ПКЕ - АТОР. 667527.005; під час проведення вхідного контролю було виявлено, що нижня тумба шафи керування змонтована з лівого боку, а проект інсталяції меблів і шафи потребує встановлення тумби з протилежного боку; вказано про необхідність направлення спеціалістів на базу підприємства для перестановки нижньої тумби. Також у листі 27.07.2018 порушено питання про розгляд можливості виготовленні ніші для монтажу пультів сигналізації ПС-1 у верхній частині пульта керування електроустаткуванням пасажирського вагона ПКЕ-32 АТОР. 667527.005.

4.5. Отже, апеляційним судом встановлено, що відповідач виготовив продукцію у відповідності до конструкторської документації, однак виявилось, що виготовлена продукція не може було змонтована у вагони не через вину відповідача. З приводу цього було проведено оперативні наради 11.09.2018, 31.10.2018. Зокрема, протоколом оперативної наради 31.10.2018, на якій були присутні вантажоодержувачі та представник постачальника, встановлено, що у відповідача на зборці знаходиться 16 комплектів електрообладнання, з яких 16 одиниць ящиків високовольтних та низковольтних на стадії завершення тестування, 16 одиниць шаф управління і контролю електрообладнання для завершення зборки відсутні комплектуючі. До кінця жовтня 2018 є можливість відвантажити 16 одиниць; станом на 31.10.2018 відвантажено 8 одиниць; залишок 33 комплектів планується відвантажити 11 комплектів у листопаді 2018; 22 комплекти в грудні.

Протоколом зазначеної наради постановлено філії Пасажирської компанії підготувати лист на адресу філії «ЦЗВ» та постачальників щодо узгодженого графіку відвантаження комплектів електрообладнання під системи кондиціювання повітря для виконання КВР пасажирських вагонів в умовах депо в розрізі типових систем кондиціювання повітря.

Відповідачем апеляційному суду також було надано протокол оперативної наради від 06.09.2018, яка проводилась з безпосередньою участю позивача, на якій встановлено про інформованість філії ЦЗВ про наступний графік поставки: липень - 2 компл. (відвантажено); вересень (9 компл.); жовтень (8 компл.); листопад (8 компл.); грудень (8 компл.).

4.6. Апеляційним судом встановлено, що виконання відповідачем свого договірного зобов`язання в частині поставки товару у визначені строки було неможливим з огляду на доопрацювання товару з причин, які не залежали від відповідача, оскільки під час укладення Договору відповідач повинен був поставити продукцію відповідної якості, вказаної в Договорі, але під час дії договору виявилось, що продукція АТОР. 667527.005, конструкторська документація на яку була розглянута та погоджена ПАТ «Українська залізниця» філія «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» Структурний підрозділ «Київське проектно-конструкторське та технологічне бюро рухового складу» у квітні 2018, конструктивно не відповідає погребам вантажоотримувачів і потребує доопрацювання, на що відповідач погодився.

При цьому не встановлено, що постановлена відповідачем продукція з пропуском строку поставки є неякісною чи такою, що не відповідає умов Договору.

Отже, в даному випадку із встановлених судами обставин справи вбачається, що мало місце не доопрацювання продукції у зв`язку з її неякістю, тобто невідповідністю її визначеній в Договорі специфікації, а доопрацювання продукції у зв`язку з необхідністю її конструкторської зміни, не передбаченої умовами договору.

4.7. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Згідно статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 662 вказаного Кодексу продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до вказаних норм права та умов Договору відповідач був зобов`язаний поставити у визначений в Договорі строк продукцію, специфікація якої була передбачена умовами Договору, проте у зв`язку з тим, що вантажоодержувачі, які згідно умов п.7.2 Договору також уповноважені на приймання продукції за якістю, дійшли висновку про необхідність доопрацювання такої продукції, і про що був проінформований позивач, оскільки брав участь в оперативній нараді від 06.09.2018, і на якій було погоджено інший графік поставки, то немає підстав вважати, що відповідачем було порушено строки поставки продукції зі своє вини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.3 ч.1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 614 вказаного Кодексу особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч.1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.2).

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду, що в даному випадку прострочка поставки продукції сталась не з вини відповідача і він це підтвердив, тому немає підстав нараховувати йому за вказану прострочку неустойку.

4.8. Відповідно до ч.1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч.2). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.3).

4.9. Доводи позивача щодо не взяття до уваги апеляційним судом умов договору щодо усунення дефектів неякісної продукції не є обґрунтованими, оскільки, як вказувалось вище, із встановлених обставин справи не вбачається, що доопрацювання продукції було пов`язане з її неякісністю.

4.10. Щодо доводів позивача про порушення апеляційним судом норм процесуального права у зв`язку з посиланням на протокол оперативної наради від 06.09.2018, поданий відповідачем, як вважає позивач, з пропуском строку на подання доказів, колегія суддів зазначає, що згідно наведених вище приписів процесуального законодавства (п. 4.8.) порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, чого не було виявлено.

4.11. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судового рішення.

4.12. За вказаних обставин підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 300 301 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі Господарського суду Харківської області № 922/1401/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов