ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1418/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 (колегія суддів: Плахов О.В. - головуючий, Геза Т.Д., Шутенко І.А.) та рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 (суддя Шарко Л.В.)

за позовом Харківської міської ради

до 1. Свято-Покровського чоловічого монастиря Харківської єпархії Української Православної Церкви,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова фірма «Дружба»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_1 ,

2. Управління Харківської Єпархії Української Православної Церкви,

3. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Глуховцевої Наталії Володимирівни,

про скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання недійсним правочину

за участю:

відповідача-2: Назаренко І.С. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з даним позовом, Харківська міська рада (далі - позивач) просила - скасувати запис про державну реєстрацію за Свято-Покровським монастирем Харківської Єпархії Української Православної Церкви (далі - відповідач-1) права власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» по вул . Клочківській, 8 у м. Харкові від 06.10.2005 № 1091, внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно (державний реєстратор КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Мясненко Н.С., реєстраційний номер об`єкту 12308427);

- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу від 12.12.2005 № 1-4383, укладений між Свято-Покровським монастирем Харківської Єпархії Української Православної Церкви та Товариством з обмеженою відповідальністю торгова фірма «ДРУЖБА» (далі - відповідач-2) на нежитлову будівлю літ. «А-2» по вулиці Клочківській, будинок 8 у м. Харкові, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2001 році відбулось анулювання реєстрації права власності відповідача-1 на спірну будівлю, зафіксоване на паперових носіях, у зв`язку з погодженням з ним зносу вказаної будівлі і прийняття про це рішення позивачем, проте КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» двічі провело реєстраційні дії у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо цієї будівлі, у тому числі за наслідками її відчуження за договором купівлі-продажу, який є недійсним через те, що право власності продавцю - відповідачу-1 не належало, а покупця було введено в оману.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.09.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що рішення про знесення спірної будівлі позивачем було погоджено з розпорядником майна - Харківською Єпархією Української Православної Церкви, що фактично є підставою для припинення права власності відповідно до положень ст.346 Цивільного кодексу України; реєстраційна дія у 2005 році в Реєстрі прав власності є незаконною, а відповідно через відсутність права власності у відповідача-1 на спірну будівлю, укладена ним угода купівлі-продажу спірного майна має бути визнана недійсною. Проте, суд першої інстанції зазначив, що оскільки реєстрацію прав власності здійснювало КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», яке створене для забезпечення роботи Харківської міської ради по виконанню робіт з державної реєстрації, то міська рада в особі свого органу - КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» була обізнана про спірну реєстрацію ще у 2005 році, тому позивачем у справі було пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків чого було заявлено відповідачем-1. Щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, то міська рада була обізнана про договір станом на день прийняття радою рішень «Про надання юридичним і фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів», тобто у 2008 році, коли земельну ділянку під спірним об`єктом було передано в оренду відповідачу-2.

Апеляційний суд зазначив, що строк позовної давності до вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності від 06.10.2005 має обраховуватись з 24.09.2003, а саме з моменту прийняття позивачем рішення «Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним і фізичним особам», яким було передано відповідачу-1 земельну ділянки під спірним об`єктом нерухомості в оренду для обслуговування будинку. Разом з тим, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у позові у зв`язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. В скарзі позивач просить скасувати прийняті судами рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Так в скарзі позивач вказує на те, що суди дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги є законними і обґрунтованими, проте неправильно прийняли рішення про відмову у позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, у цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або наявність в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, у результаті виконання яких вона мала би змогу дізнавайсь про відповідні протиправні дії і того, хто їх вчинив. Статут КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» не визначав обов`язку підприємства направляти міській раді інформацію щодо кожного випадку проведення ним державної реєстрації прав, а також оприлюднювати таку інформацію у загальнодоступних джерелах. Жодних обґрунтувань судами визначеного ними початку відліку строку позовної давності не було надано. Земельним законодавством не було передбачено будь-якої спеціальної процедури з перевірки законності набуття речових прав на об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, що передається в оренду.

3.2. Відповідачем-1 подано відзив на касаційну скаргу, де він просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Відповідач-1 звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо підстав втручання у право на «мирне володіння майном», щодо застосування принципів «належного урядування», на Рішення Конституційного Суду України від 16.09.2009 №7-рп/2009 щодо неможливості скасування органами самоврядування своїх актів індивідуальної дії, що стали підставою для реалізації особами своїх суб`єктивних прав. Відповідач-1 зазначає, що власником спірного об`єкта є саме він, він не погоджував знос будинку і ніколи не відмовлявся від права власності на даний об`єкт; про існування рішення позивача про знос будинку йому стало відомо у зв`язку з поданням позову у справі; в договорі оренди земельної ділянки під спірним об`єктом нерухомості було вказано про надання земельної ділянки для обслуговування будинку, при цьому інші будівлі за адресою, вказаною в позові, відсутні; відповідачу-2 була надана земельна ділянка позивачем для будівництва та за рахунок знесення нежитлової будівлі, тобто рішення позивача є суперечливими; позивач повинен був бути обізнаний про реєстрацію права власності відповідачем-1 та укладення договору купівлі-продажу між відповідачами.

3.3. Управління Харківської Єпархії Української Православної Церкви - третя особа на стороні відповідачів також подала відзив на касаційну скаргу, де просила залишити її без задоволення. Доводи даного відзиву збігаються з доводами відповідача-1 у справі, викладеними в його відзиві на касаційну скаргу.

3.4. Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення з тих підстав, що суди дійшли правильного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 05.10.1995 №725, повернуто у власність Свято-Покровського монастирю житлові будинки по вул. Клочковській, 8,10, Університетській, 2, Бурсацькому спуску 5, 7/14.

09.02.1996 Свято-Покровському монастирю Харківської Єпархії Української Православної Церкви (відповідачу-1) на підставі вищевказаного рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 05.10.1995 №725 було видано реєстраційне посвідчення, відповідно до якого було здійснено реєстрацію права власності за Свято-Покровським монастирем Харківської Єпархії Української Православної Церкви на будівлю в місті Харків по вул. Клочківська, 8.

4.2. Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.10.2001 №1879 "Про знос будинку по вул. Клочківська, 8", враховуючи необхідність благоустрою території по вул. Клочківській з огляду на лист керуючого Харківської Єпархії Української Православної Церкви від 17.01.2011 №287, було ухвалено Дзержинському райвиконкому здійснити знос будинку по вул. Клочківська, 8; вирішити в установленому порядку питання анулювання реєстрації будинку по вул. Клочківська, 8 в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"; прийняти до відома, що земельна ділянка, на якій розташований будинок по вул. Клочківська, 8 підлягає передачі у користування Свято- Покровському монастирю згідно з пунктом 7 рішення міськвиконкому від 05.10.1995 №725.

01.11.2001 від КП "Харківське міське БТІ" було направлено лист за вих. №1880 на ім`я Голови виконавчого комітету Харківської міської ради Пилипчуку М.Д. в якому повідомлено про те, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.10.2001 №1879 прийнято до уваги та долучено до матеріалів інвентаризаційної справи.

4.3. Пунктом 3.72. рішення Харківської міської ради Харківської області 16 сесії 24 скликання від 24.09.2003 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" було прийнято рішення про надання Свято-Покровському монастирю Харківської Єпархії Української Православної Церкви в оренду строком до 01.10.10.2013 (але не пізніше початку реконструкції району) земельну ділянку загальною площею 0,2711га по вул. Клочківська, 8, для обслуговування будинку.

На підставі вищевказаного рішення, 01.04.2004 між Харківською міською радою Харківської області та Свято-Покровським монастирем Харківської Єпархії Української Православної Церкви було укладено Договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2711 га по вул. Клочківська, 8 строком до 01.10.2013 (але не пізніше початку реконструкції району) для обслуговування будинку. Факт передачі даної земельної ділянки в оренду підтверджується Актом приймання-передачі. 11.11.2003 Харківським міським управлінням земельних ресурсів видано Акт затвердження меж земельної ділянки на місцевості за адресою: вул. Клочківська, 8. Землекористувачем зазначено Свято-Покровський монастир Харківської Єпархії Української Православної Церкви.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" по вул. Клочківська, 8 15.12.2005 зареєстроване за Свято-Покровським монастирем Харківської Єпархії Української Православної Церкви відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого на підставі рішення Харківського міськвиконкому від 05.10.1995 № 725.

Позивач стверджує, що цією реєстраційною дією фактично було перенесено запис про державну реєстрацію прав з паперових носіїв (запис було анульовано ще у 2001 році) до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

За наслідками відповідної реєстрації КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 06.10.2005 було видано Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №6556153.

Позивач наголошує на тому, що попри незаконну первинну реєстрацію права власності на спірну будівлю на паперових носіях та анулювання реєстрації прав на неї у 2001 році, КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" було двічі проведено реєстраційні дії у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо цієї будівлі, у тому числі за наслідками її відчуження.

4.4. 12.12.2005 між Свято-Покровським монастирем Харківської Єпархії Української Православної Церкви та Товариством з обмеженою відповідальністю торгова фірма "Дружба" (відповідач-2) було укладено договір купівлі-продажу на нежитлову будівлю літ. "А-2" по вул. Клочківська, 8, реєстраційний № 1-4383, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В.

25.12.2007 Харківською міською радою Харківської області 7 сесії 5 скликання прийнято рішення №282/07 "Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об`єктів". Додатком 1 до даного рішення визначено перелік замовників та об`єктів.

Пунктом 37 вказаного рішення визначено - "ТОВ ТОРГОВА ФІРМА "ДРУЖБА" - загальною площею, орієнтовно, 0,3910 га (в тому числі ділянка №1 - площею, орієнтовно, 0,2460 га: ділянка №2 - площею, орієнтовно, 0,1450 га, без права капітальної забудови в межах "червоних ліній") по вул. Клочківська, 8 для будівництва та подальшої експлуатації торгово-адміністративного комплексу, за рахунок знесення нежитлової будівлі. Попередити ТОВ ТОРГОВА ФІРМА "ДРУЖБА", що земельна ділянка за вказаною адресою буде надана окремим рішенням у встановленому порядку, тільки після вирішення у встановленому законодавством-порядку, всіх питань з власниками та користувачами земельних ділянок, будівель та споруд, що знаходяться в межах майданчика для проектування та будівництва об`єкту".

Пунктом 12.2. рішенням Харківської міської ради Харківської області 21 сесії 5 скликання 16.04.2008 №282/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" припинено Свято-Покровському монастирю Харківської Єпархії Української Православної Церкви право користування земельною ділянкою по вул. Клочківська, 8, площею 0,2711 га (договір оренди землі від 30.04.2004 №6381/04), за його добровільною відмовою.; відповідно до пункту 12.3. ТОВ Торгова Фірма "Дружба" - надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5200 га (в тому числі ділянка №1-площею, орієнтовно 0,278 га; ділянка №2- площею, орієнтовно 0,2432 га, без права капітальної забудови в межах "червоних ліній") для будівництва торгово-адміністративного комплексу; за рахунок знесення нежитлової будівлі по вул. Клочківська, 8 до 30.04.2013, (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації); відповідно до пункту 12.4. договір оренди землі від 30.04.2004 №6381/04 втрачає чинність з моменту державної реєстрації нового договору оренди землі з ТОВ Торгова Фірма "Дружба".

Пунктом 12 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради Харківської області 21 сесії 5 скликання 16.04.2008 №77/08 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" внесено зміни в пункту 37 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради Харківської області 17 сесії 5 скликання прийнятого рішення №282/07 "Про надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та експлуатації об`єктів" від 25.12.2007 №282/07, виклавши його в наступній редакції: "37. ТОВ ТОРГОВА ФІРМА "ДРУЖБА" - загальною площею, орієнтовно, 0,5200 га (в тому числі ділянка №1 - площею, орієнтовно, 0,2768 га: ділянка №2 - площею, орієнтовно, 0,2432 га, без права капітальної забудови в межах "червоних ліній") по вул. Клочківська, 8 для будівництва та подальшої експлуатації торгово-адміністративного комплексу, за рахунок знесення нежитлової будівлі. Попередити ТОВ ТОРГОВА ФІРМА "ДРУЖБА", що земельна ділянка за вказаною адресою буде надана окремим рішенням у встановленому порядку, тільки після вирішення у встановленому законодавством-порядку, всіх питань з власниками та користувачами земельних ділянок, будівель та споруд, що знаходяться в межах майданчика для проектування та будівництва об`єкту.". Пункт 12.2. Припинити Свято-Покровському монастирю Харківської Єпархії Української Православної Церкви право користування земельною ділянкою по вул. Клочківська, 8, площею 0,2711 га (договір оренди землі від 30.04.04 №6381/04), за його добровільною відмовою. Пункт 12.3. ТОВ Торгова Фірма "Дружба" - надати в оренду земельну ділянку загальною площею 0,5200 га (в тому числі ділянка №1-площею, орієнтовно 0,2768 га; ділянка №2- площею, орієнтовно 0,2432 га, без права капітальної забудови в межах "червоних ліній") для будівництва тогово-адміністративного комплексу, за рахунок знесення нежитлової будівлі по вул. Клочківська, 8 до 30.04.2013, (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Пункт 12.4. Договір оренди землі від 30.04.2004 №6381/04 втрачає чинність з моменту державної реєстрації нового договору оренди землі з ТОВ Торгова Фірма "Дружба".

Позивач вказував в позовній заяві, що Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма "Дружба" як покупця, при укладенні договору було фактично введено в оману, оскільки при укладенні вищевказаного договору продавець свідчив, зокрема, про те, що нежитлові приміщення не є такими, що підлягають зносу.

4.5. Вказані обставини щодо незаконної реєстрації права власності на спірну будівлю і стали підставою для звернення 14.05.2019 Харківської міської ради до господарського суду з даним позовом.

4.6. Суди при винесенні рішень виходили з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, проте у позові слід відмовити, оскільки ним було пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків чого відповідачами було подано клопотання.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками судів не погоджується з огляду на наступне.

Судами встановлено, відповідач-1 отримав право власності на спірну будівлю на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів від 05.10.1995 №725, на підтвердження чого він отримав реєстраційне посвідчення від 09.02.1996.

На момент отримання реєстраційного посвідчення відповідавчем-1 були чинними Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 №56.

Правила встановлюють порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (п.1.2. Правил).

Згідно Додатку №1 до вказаних Правил правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, є, зокрема, рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об`єкти нерухомого майна (п.7).

Відповідно до п.п.«д» п.2.2. вказаних Правил при реєстрації об`єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видається реєстраційне посвідчення (додаток N 7).

Відтак, набуття прав на спірний об`єкт відповідачем-1 відбулось відповідно до вимог чинного на той момент законодавства.

Крім того слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». що передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Також Європейський суд з прав людини зазначив « 76. У підсумку, непослідовний і некоординований підхід державних органів до ситуації заявника призвів до невизначеності щодо його права на земельну ділянку, що тривала з 1992 року, тобто приблизно двадцять років, близько тринадцяти з яких підпадає під часову юрисдикцію Суду.».

У цьому рішенні Європейський суд з прав людини вказав «На підставі цих суперечливих документів неможливо дійти чіткого висновку, чи має заявник на сьогодні право згідно з національним законодавством на спірну земельну ділянку.».

Отже враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що набуття відповідачем-1 прав на спірний об`єкт відбулось правомірно.

4.7. Крім того слід зазначити, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення виходили із того, що реєстраційна дія, проведена у 2005 році у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є незаконною, оскільки рішення про знесення спірної будівлі було погоджено з розпорядником даного майна - Харківською Єпархією Української Православної Церкви, що фактично є підставою для припинення права власності у відповідності до положень статті 346 Цивільного кодексу України, після чого було внесено вказані відмітки про анулювання реєстрації прав на спірну будівлю за Свято-Покровським монастирем Харківської єпархії Української Православної Церкви.

У зв`язку із наведеним суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 7) виключено; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника; 12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (ч.1). Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом (ч.2).

Суди не навели відповідної підстави, передбаченої наведеною нормою, чи іншими нормами права, за якої вони дійшли висновку, що право власності у відповідача-1 припинилось.

При цьому згідно статті 347 Цивільного кодексу України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності (ч.1). У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову (ч.2). У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру (ч.3).

Тобто власник може відмовитись від права власності заявивши про це або вчинивши відповідні дій, які однозначно свідчать про її відмову, і саме право власності припиняється лише з моменту внесення відповідно го запису до державного реєстру за заявою власника.

Однак таких обставин судами не встановлено.

4.8. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин справи, 17.07.2001 від Керуючого Харківською Єпархією Української Православної Церкви за вих.237 на адресу Харківського міського голови направлено лист, відповідно до якого Харківська Єпархія Української Православної Церкви повністю підтримує позитивні зрушення, в тому числі й бажання міськвиконкому провести благоустрій міста, проте звертає увагу на той факт, що для зносу ветхих будівель потрібні значні кошти, яких не має в розпорядженні Харківської Єпархії.

Тобто із встановлених обставин справи не вбачається, що власником було заявлено про відмову від права власності на спірну будівлю і що воно фактично припинилось.

Крім того, на момент складення вказаного листа застосуванню підлягав Цивільний кодекс Української РСР та Закон України «Про власність», а не Цивільний кодекс України, який набрав чинності у 2004 році і на норми якого посилались суди.

У Цивільному кодексі Української РСР у Главі 12 «Виникнення і припинення права власності» у вказаній редакції норм, які б регулювали спірні відносини не містилось.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про власність» у відповідній редакції суб`єктами права колективної власності є, зокрема, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Частиною першою статті 29 вказаного Закону було передбачено, що об`єктами права власності релігійної організації є культові споруди, предмети релігійної обрядовості, благодійного, культурно-просвітницького і виробничого призначення, жилі будинки, грошові кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

В статті 48 даного Закону вказано, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності (ч.1). Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (ч.2). Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом (ч.3). У разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи.

В статті 55 даного Закону встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України (ч.1). Вилучення майна у власника допускається при зверненні стягнення на це майно за зобов`язаннями власника у випадках і порядку, передбачених цим Законом, а також Цивільним і Цивільно-процесуальним кодексами України (ч.2). За обставин надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України з виплатою йому вартості майна в обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону. У випадках, передбачених законодавчими актами України, допускається оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншого компетентного органу (службової особи). Власникові виплачується вартість цього майна у порядку і розмірах, встановлених законодавчими актами України (ч.3). У випадках, передбачених законодавчими актами України, майно може бути безоплатно вилучено (конфісковано) у власника за рішенням (вироком) суду, арбітражного суду чи іншого компетентного органу (службової особи) як санкція за вчинення правопорушення (ч.4).

Передбачених статтею 55 Закону України «Про власність» обставин судами не було встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами невірно було застосовано норми права і вирішено, що право власності відповідача-1 на спірну будівлю припинилось.

4.9. У 2005 році відповідачем-1 було зареєстровано право власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що видано Витяг.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, в редакції чинній на момент реєстрації, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п.1.4.).

Отже, відповідач-1, отримавши право власності на спірну будівлю у 1996 році, підстав припинення якого згідно приписів чинного законодавства не виявлено і яке продовжувало існування, мав право у 2005 році зареєструвати своє право у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, тому вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

4.10. Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.12.2005 № 1-4383 спірної будівлі, укладеного між відповідачами, то його незаконність позивач обґрунтовував тим, що його було укладено під впливом обману і тим, що продавець не мав права будівлю продавати, оскільки не мав права власності.

Стосовно укладення договору під впливом обману суди вірно зазначили, що позивач в даному випадку не може посилатись на статтю 230 Цивільного кодексу України, оскільки не є стороною у правочині та не доводив умисність дій відповідача-1 як продавця щодо введення в оману відповідача-2 як покупця, тому такі вимоги позивача безпідставні.

При цьому безпідставними є вимоги про недійсність правочину, обґрунтовані положеннями статті 215 Цивільного кодексу України щодо недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, оскільки, як вказувалось вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач-1 не мав права власності на спірний об`єкт нерухомості.

4.11. Отже, у зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав, то і відмовляти в позові слід через безпідставність позовних вимог по суті, а не через пропущення позивачем строку позовної давності, яка згідно статті 256 Цивільного кодексу України є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, що в даному випадку не є порушеним чи оспорюваним.

4.12. Відповідно до приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що підлягає застосуванню, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (ч.3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Колегія суддів вважає, що судами було порушено вказані вище норми матеріального права, що є підставою для скасування прийнятих рішень, при цьому згідно вищенаведеної норми касаційний суд не обмежений доводами і вимогами касаційної скарги позивача і вважає за необхідне скасувати оскаржені рішення і відповідно до положень статті 311 Господарського процесуального кодексу України прийняти нове про відмову у позові з інших підстав.

Відтак, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, в частині вимог про скасування оскаржених судових рішень, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові з підстав, наведених в даній постанові.

Керуючись статтями 301 308 311 315 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2019 у справі № 922/1418/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові Харківській міській раді відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов