ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1608/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

за участю представників:

позивача - Литвин П.В. - адвокат;

відповідача - Басарт Л.А. - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя Суслова В.В.)

від 19.09.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Медуниця О.Є., судді - Білецька А.М., Чернота Л.Ф.)

від 26.11.2019

у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу»

про стягнення 7 155 596,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. 26.05.2019 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» (надалі - ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», відповідач) про стягнення 7155596,10 грн, з яких: основний борг у сумі 6 051 927,81 грн; пеня у сумі 566 398,24 грн; три проценти річних у сумі 155 470,99 грн; інфляційні втрати у сумі 381 799,06 грн.

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №1223/1718-БО-32 від 26.09.2017 у частині своєчасної оплати за поставлений природний газ у грудні 2017 - вересні 2018 року.

1.3. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнає основний борг та факт прострочення оплати по договору.

1.3.1. Також відповідач подав клопотання про зменшення пені, в якому посилаючись на статтю 233 Господарського кодексу України, статтю 551 Цивільного кодексу України просив зменшити розмір пені до розумного мінімального розміру до 10 % (відмовити в стягненні 90%) на підставі того, що зобов`язання виконані відповідачем на 70%; майновий стан відповідача є тяжким та збитковим; прострочення було невеликим, тобто відповідач доклав максимальні зусилля для вчасного розрахунку; інфляційні нарахування дуже великі та компенсують всі негативні наслідки для кредитора; виплата суми пені в повному обсязі значно вплине на роботу підприємства та поставить його на межу банкрутства, тому що не має джерела виплати штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних; чим більше відповідач сплачує пені, тим менше він зможе сплатити за споживання газу в поточному періоді.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2019 у справі № 922/1608/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 051 927,81 грн основного боргу, 283 199,12 грн пені, 155 470,99 грн 3% річних та 381 799,06 грн інфляційних втрат. В частині стягнення 283 199,12 грн пені відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат виходив з того, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та невиконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено арифметично правильно, з огляду на що відсутні підстави для відмови в позові в цій частині.

2.3. Водночас Господарський суд Харківської області дійшов висновку що позивач правомірно нарахував пеню згідно з пунктом 8.2 договору, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України за відповідний період прострочення, проте з огляду на наведені відповідачем обставини частково задовольнив його клопотання про зменшення розміру пені на 90%, зменшивши пеню на 50% до 283 199,12 грн.

2.4. Місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені на 50%, врахував такі обставини, як:

- ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором;

- неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах;

- основними споживачами послуг відповідача є бюджетні організації;

- скрутний майновий стан підприємства відповідача.

2.5. Суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені, врахував баланс інтересів сторін, вказавши, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

2.6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Харківської області щодо наявності виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.

2.7. Східний апеляційний господарський суд відхилив доводи апелянта про те, що тяжкий фінансовий стан не є підставою для зменшення розміру пені, оскільки вказаний аргумент не був єдиним мотивом для зменшення розміру пені. Цей аргумент був оцінений судом першої інстанції в сукупності з іншими обставинами.

2.8. Суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання позивача на те, що суд першої інстанції не врахував його інтереси, зменшуючи розмір пені, оскільки судом першої інстанції проаналізовані та враховані обставини, визначені в ст. 223 ГК України, ч. 3 статті 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, з огляду на що розмір пені зменшено на 50%, а не на 90%, як просив відповідач.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 20.12.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 922/1608/19 в частині відмови у стягненні 283 199,12 грн пені.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм статей 525 526 549 -551 599 625 Цивільного кодексу України та статей 224 226 233 Господарського кодексу України, просить скасувати судові рішення в частині зменшення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що:

- суди попередніх інстанцій, в порушення вимог статей 224 та 226 Господарського кодексу України, при зменшенні розміру пені не врахували інтереси позивача та не оцінили розмір заподіяних йому збитків. Крім того, заявник стверджує, що ні з матеріалів справи, ні з тексту самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки;

- суд вправі зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов`язання лише у виняткових випадках, проте суди, в порушення статті 233 Господарського кодексу України та статей 549 - 551 Цивільного кодексу України, не врахували відсутність підстав для зменшення.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» просить скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 922/16089/19 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

4.2. За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 N 2147-VIII.

4.4. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.6. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

4.7. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

4.8. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка під-лягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) не-належного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення ви-конання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

4.9. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за від-сутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

4.10. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, при зменшенні розміру пені врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також прийняв до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та те, що основним споживачем послуг відповідача є бюджетні організації. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

4.11. Щодо доводів касаційної скарги стосовно необґрунтованого зменшення розміру пені, то Верховний Суд вважає, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився й апеляційний господарський суд, відповідно до конкретних обставин справи зробив правильний висновок про можливість зменшення нарахованої позивачем пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах; правовий статус відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та відіграння нею особливої соціальної ролі.

4.12. Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір належних до сплати штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Верховний Суд відхиляє, оскільки з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд першої інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

4.13. У цій справі суди обох інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, враховуючи, що порушення зобов`язання не завдало позивачеві значних збитків, а також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та відіграння нею особливої соціальної ролі. Верховний Суд не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.

4.14. Рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 6 051 927,81 грн, а також пені - 283 199,12 грн, 3% річних - 155 470,99 грн та інфляційних втрат - 381 799,06 грн не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку не переглядаються.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з од-них лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду Харківської області та Східного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.09.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 у справі № 922/1608/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач