ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/206/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» -Черкасов І.Р., адвокат (ордер від 08.09.2023 АХ №1147944), Лещенко О.М., адвокат (ордер від 27.08.2023 АН №1258422),

відповідача - акціонерного товариства «Мегабанк» - Бериндя О.О., адвокат (довіреність від 21.09.2023 №82),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

приватного підприємства «Діплоденія» - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Нота Бенне» - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Варант ЛТД 10» - не з`явився,

приватного підприємства «Вектор -2010» - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно - будівельна компанія «Мегабуд» - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Тектон - Строй» - не з`явився,

приватного підприємства «Кей-С» - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» - не з`явився,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб- Кустова Т.В., адвокат (довіреність від 22.12.2022 № 60-12795/22),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 (головуючий суддя: Істоміна О.А., судді: Попков Д.О., Стойка О.В.)

у справі № 922/206/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» (далі - ТОВ «ТЕЯ», позивач, скаржник)

до акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк», відповідач),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

приватне підприємство «Діплоденія» (далі - ПП «Діплоденія», третя особа 1);

товариство з обмеженою відповідальністю «Нота Бенне» (далі - ТОВ «Нота Бенне», третя особа 2);

товариство з обмеженою відповідальністю «Варант ЛТД 10» (ТОВ «Варант ЛТД 10», третя особа 3);

приватне підприємство «Вектор -2010» (далі - ПП «Вектор -2010», третя особа 4);

товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно - будівельна компанія «Мегабуд» (далі - ТОВ «АБК «Мегабуд» , третя особа 5) ;

товариство з обмеженою відповідальністю «Тектон - Строй» (далі ТОВ «Тектон - Строй», третя особа 6);

приватне підприємство «Кей-С» ( далі - ПП «Кей-С», третя особа 7);

товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвестбуд» (далі - ТОВ «Мегаінвестбуд», третя особа 8);

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа 9),

про спонукання виконати певні дії.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ТЕЯ» звернулося до суду з позовом до АТ «Мегабанк» про :

- застосування наслідків відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-з, який посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6556, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами: 62469821 від 21.12.2021 та 62471124 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення 1-ого поверху № 20-31, 31а,31б, 32, 33, 33а, 34-49, 49а, 49б, 50-53, 53а, 54-56, 56а, 57-59, 62, 63, загальною площею 1 162,6 кв.м., 2-ого поверху № 1-7, 21-32, 32а, 33-37,40, загальною площею 2479,5 кв.м., 3-ого поверху № 1-32, 43-56, 59, загальною площею 2 303,5 кв.м., 4-ого поверху № 1а, 1б, 1в, 2-21, 28-41, 43, загальною площею 1 776,0 кв.м., 5-ого поверху № 1-11, загальною площею 940,7 кв.м., 6-го поверху № 1-31, загальною площею 878,5 кв.м. (загальна площа усіх зазначених нежитлових приміщень 9540,8 кв.м.) в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок № 6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245321163101;

- застосування наслідків відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором №20-33/2017/20-29в/2020-з, який посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6552, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами 62472733 від 21.12.2021 та 62472876 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення 1-ого поверху № 1д, 7в загальною площею 47,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок № 6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245332563101; нежитлові приміщення 1-ого поверху № 6б загальною площею 77,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок № 6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245328163101; нежитлові приміщення 1-ого поверху № 5, 5а, 5б, 5в, 5г, 5д загальною площею 78,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок № 6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245330563101;

- застосування наслідків відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором № 20-105/2014/20-94/2012/10/2009-з-1, який посвідчений 21.12.2021 Куксіним С.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 6550, шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексними номерами 62471397 від 21.12.2021 62471625 від 21.12.2021 на нежитлові приміщення підвалу № 1-27, 33-40, 42-50, 50а, 51-61 загальною площею 2741,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Донця-Захаржевського, будинок № 6/8 (шість дріб вісім). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1245326863101 (далі разом - Іпотечні договори).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що згідно з умовами укладених Іпотечних договорів передбачено можливість односторонньої відмови від договору, а саме, в пунктах 7.2 кожного з них визначено, що період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною «форс-мажору» і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з «форс-мажору». «Форс-мажор» автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання «форс-мажорних» обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором. 24.02.2022 відбулося вторгнення російської федерації на територію України, наслідком чого стало засвідчення 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП України) військових дій, як обставин непереборної сили («форс-мажорні» обставини). На думку позивача, норми Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» не передбачали настання в Україні такої невідворотної обставини, як війна, саме тому, зважаючи на обставини збройної агресії, ТПП України спростила порядок засвідчення форс-мажору та 28.02.2022 видала лист № 2024/02.0-7.1, у якому вказала, що військова агресія російської федерації проти України є обставинами непереборної сили, які, в свою чергу, стали підставою для введення воєнного стану на території України. Також позивач зазначав, що на офіційному сайті ТПП України зазначено: «З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується». З огляду на те, що станом на час звернення позивача до суду зазначені «форс-мажорні» обставини тривають більше 6 (шести) місяців, позивач мав право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем Іпотечними договорами.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.01.2023, зокрема, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПП «Діплоденія», ТОВ «Нота Бенне»,ТОВ «Варант ЛТД 10», ПП «Вектор -2010», ТОВ «АБК «Мегабуд», ТОВ «Тектон-Строй», ПП «Кей-С», ТОВ «Мегаінвестбуд».

Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 01.03.2023, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ФГВФО.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.03.2023 у справі № 922/206/23 позов задоволено повністю. Здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову виходив, зокрема, з того, що згідно з умовами Іпотечних договорів сторони погодили, що у разі наявності форс-мажорних обставин кожна із сторін має право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечними договорами. ТПП України згідно з листом від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1 засвідчила такі форс-мажорні обставини, які з урахуванням пунктів 7.1, 7.2 Іпотечних договорів сторони визначили як форс-мажорні обставини, що є підставою для можливості відмови кожної із сторін від Іпотечних договорів в односторонньому порядку, якщо зазначені обставини тривають більше ніж 6 (шість) місяців. Позивач скористався своїм правом, визначеним пунктом 7.2 Іпотечних договорів, а саме, правом на відмову від подальшого виконання зобов`язань за договорами, якщо обставини форс-мажорні обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців і це не суперечить приписами статей 525-526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 скасовано рішення суду першої інстанції зі справи, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову від позову, з посиланням на судову практику Верховного Суду зазначив, зокрема, про те, що:

- лист ТПП України не є сертифікатом у розумінні Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», та, разом з тим, не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини. Вказаний лист має загальний характер та безпосередньо не доводить обставини, які можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Отже, суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення в частині дослідження виникнення та впливу форс-мажорних обставин на правовідносини, що виникли між сторонами, помилково обмежився посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1, як на єдиний та беззаперечний доказ підтвердження форс-мажорних обставин ;

- сертифікат ТПП України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Визнання сертифіката ТПП України беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам, суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Тобто, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини, суд має оцінювати цей доказ у сукупності з іншими. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер, саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. Кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили;

- з огляду на встановлені обставини та судову практику Верховного Суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, при цьому встановлюється на наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.03.2023 у справі № 922/1093/22, від 23.03.2023 у справі № 920/505/22;

- повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча форс-мажорні обставини й впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Проте, повідомлення позивача, яке за змістом є «повідомленням про відмову від подальшого виконання зобов`язань» не може вважатися «повідомленням про настання форс-мажорних обставин», яке відповідно до пунктів 7.2 Іпотечних договорів має надсилатися сторонами договору одна одній невідкладно. Будь-яких інших листів/повідомлень на адресу АТ «Мегабанк» від іпотекодавця (позивача у справі) не надходило, тому судом першої інстанції помилково враховано надіслане позивачам «повідомлення про відмову від подальшого виконання зобов`язань» як належне підтвердження повідомлення АТ «Мегабанк» про настання форс-мажорних обставин, оскільки у даному випадку позивачем не була дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор;

- з посиланням на статтю 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) апеляційний суд вказав, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження того, що: останній не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти; підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом; працівники, керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України чи тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану;

- іпотека нерозривно пов`язана з основним зобов`язанням, при цьому позивач не зазначає у зв`язку з чим відмовляється від подальшого виконання зобов`язань виключно за Іпотечними договорами, не зазначає, яким чином будуть виконуватись основні зобов`язання, які забезпечує іпотека, враховуючи те, що наявність заборгованості за ними, а також те, що порушення взятих на себе зобов`язань допущено до введення в Україні воєнного стану;

- з огляду на викладене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду у спірних правовідносинах та не встановлено: чи було можливим та чи мало місце здійснення підприємницької діяльності позивачем в період дії форс-мажорних обставин, чи мали конкретні форс-мажорні обставини непереборний характер для позивача при виконанні ним конкретних договірних зобов`язань; чи дотримався позивач порядку повідомлення відповідача про існування форс-мажорних обставин, передбачених пунктом 7.2 Іпотечних договорів, а також наслідки такого повідомлення/неповідомлення; у випадку встановлення несвоєчасного повідомлення/неповідомлення, чи існували об`єктивні перешкоди щодо здійснення такого повідомлення та чи були вони безпосереднім наслідком дії форс-мажорних обставин. Недоведення позивачем впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за Іпотечними договорами, а також невиконання вимог пункту 7.2 вказаних договорів щодо повідомлення АТ «Мегабанк» про форс-мажорні обставини виключає можливість застосування до правовідносин, які виникли між сторонами спору положень пункту 7.2 Іпотечних договорів у частині права на відмову від виконання Іпотечних договорів, та, як наслідок, застосування частини третьої статті 651 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «ТЕЯ» зазначає про те, що рішення апеляційного господарського суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим просить Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 910/15264/21 та від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 щодо застосування приписів частин другої, третьої статті 6 та статті 627 ЦК України стосовно того, що позивачем не була дотримана процедура повідомлення про початок дії щодо нього форс-мажорних обставин, що позбавляє його права посилатися на форс-мажор. Поряд з цим скаржник посилається на незастосування судом апеляційної інстанції правової позиції у питанні відмови від договору стосовно орендних правовідносин, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення приписів статті 263 ЦК України та статті 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» у сукупності з нормами статті 651 ЦК України і статті 188 ГК України, що призвело до прямо протилежних висновків названого суду, який, з одного боку, встановив і визнав наявність «форс-мажару» та право сторони на відмову від договору, а з іншого боку, всупереч предмета спору, відмовив в задоволенні позову через відсутність доказів впливу форс-мажорних обставин на виконання зобов`язання за договором, що і призвело до ухвалення незаконного рішення.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ «Мегабанк» просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін. Відповідач у доводах відзиву на касаційну скаргу, зокрема, зазначає про те, що на законодавчому рівні не було змінено порядок засвідчення форс-мажорних обставин та що існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, а не від обов`язків виконати це зобов`язання. Відповідач у відзиві вказує також на те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав.

ФГВФО 21.09.2023 подано до Суду відзив на касаційну скаргу з пропуском строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 28.08.2023 для його подання. У відзиві ФГВФО просить Суд поновити строк на подання відзиву та відмовити ТОВ «ТЕЯ» у задоволенні касаційної скарги.

За змістом частин першої та другої статті 119 ГПК України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, тому клопотання ФГВФО про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Суд залишає без розгляду поданий ФГВФО відзив на касаційну скаргу та не надає оцінку викладеним у ньому доводам.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Суду від 28.09.2023 розгляд касаційної скарги у справі відкладено до 19.10.2023.

13.10.2023 від ТОВ «ТЕЯ» надійшли письмові пояснення по справі, які останнє просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги у справі та задовольнити касаційну скаргу ТОВ «ТЕЯ».

18.10.2023 від АТ «Мегабанк» надійшли письмові пояснення, які останнє просить Суд врахувати під час розгляду касаційної скарги.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що АТ «Мегабанк» (далі - Банк, відповідач, іпотекодержатель) та ТОВ «ТЕЯ» укладено:

- кредитний договір від 24.09.2020 № 20-29в/2020, за умовами якого Банком було надано ТОВ «ТЕЯ» кредитні кошти у сумі 1 000 000,00 дол. США строком з 24.09.2020 по 31.12.2022;

- кредитний договір від 16.08.2017 № 20-33/2017, за умовами якого Банком було надано ТОВ «ТЕЯ» кредитні кошти у сумі 35 000 000,00 грн строком з 31.05.2018 по 28.02.2023; кредитні кошти у сумі 8 000 000,00 грн строком з 26.07.2018 по 28.02.2023; кредитні кошти у сумі 1 315 000,00 грн строком з 09.08.2018 по 28.02.2023; кредитні кошти у сумі 15 000.000 00 грн строком з 21.12.2021 по 28.02.2023.

В якості забезпечення виконання ТОВ «ТЕЯ» взятих на себе зобов`язань за вказаними кредитними договорами 21.12.2021 ТОВ «ТЕЯ» (Іпотекодавець) та АТ «Мегабанк» (іпотекодержатель) уклали Іпотечний договір № 20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-3, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 6556.

Предметом іпотеки за цим договором є: нежитлові приміщення 1-го поверху № 20-31, З1а, 316, 32, 33, 33За, 34-49, 49а, 496, 50-53, 53а, 54-56, 5ба, 57-59, 62, 63 загальною площею 1 162,6 кв.м, 2-го поверху Ле1-7, 21-32, 32а, 33-37, 40, загальною площею 2 479,5 кв.м, 3-го поверху № 1-32, 43-56, 59, загальною площею 2 303,5 кв.м, 4-го поверху № 1а, 16, Ів, 2-21, 28-41, 43, загальною площею 1 776,00 кв.м, 5-го поверху № 1-11, загальною площею 940,7 кв.м, 6-го поверху № 1-31, загальною площею 878,5 кв.м, що розташовані у будівлі літ. «А-6» за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8. Загальна площа усіх переданих в іпотеку приміщень складає 9 540,8 кв.м.

Іпотечний договір від 21.12.2021 №20-15/20-33/20-102/20-79/20-37/136/2011/20-128/2012-3 також забезпечує виконання:

- ПП «Діплоденія» зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.08.2019 № 20-15/2015/2, за умовами якого іпотекодержателем було переведено борг ПП «Діплоденія» у розмірі 10 000 000,00 грн строком з 30.08.2019 по 29.12.2023;

- ТОВ «Нота Бенне» зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.08.2019 № 20-15/2015/1, укладеного АТ «Мегабанк» та ТОВ «Нота Бенне», згідно з умовами якого іпотекодержателем переведено борг ТОВ «Нота Бенне» у розмірі 10 000 000,00 грн строком з 30.08.2019 по 29.12.2026;

- ТОВ «Варант ЛТД 10» зобов`язань за договором кредитування шляхом купівлі- продажу цінних паперів з зобов`язанням зворотного викупу (репо) від 26.03.2014 № 07-365 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно з умовами якого іпотекодержателем надано ТОВ «Варант ЛТД 10» грошові кошти шляхом купівлі цінних паперів на суму 190 584,90 євро із зобов`язанням ТОВ «Варант ЛТД 10» викупити цінні папери у строк з 10.12.2019 до 27.09.2022;

- ТОВ «Варант ЛТД 10» зобов`язань за договором про переведення боргу від 27.12.2019 № 20-102/2014/1 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений іпотекодержателем та ТОВ «Варант ЛТД 10», згідно з умовами якого іпотекодержателем було переведено борг ТОВ «Варант ЛТД 10» у розмірі 932 699,11 євро строком з 30.06.2020 до 26.09.2022;

- ТОВ «Варант ЛТД 10» зобов`язань за кредитним договором від 24.04.2013 № Л920-77/2013 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Варант ЛТД 10», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Варант ЛТД 10» кредит у розмірі 49 396,00 євро строком з 30.06.2020 до 28.01.2022; у розмірі 138 058,61 євро строком з 30.06.2020 до 28.01.2022;

- ПП «Вектор-2010» зобов`язань за кредитним договором від 06.12.2016 № 20-79/2016 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ПП «Вектор-2010», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ПП «Вектор-2010» кредит: у розмірі 1 180 779,14 грн строком з 06.12.2016 до 31.01.2022; у розмірі 14 700 000,00 грн строком з 26.06.2018 до 22.06.2022; у розмірі 16 804 363,90 грн строком з 28.10.2020 до 22.06.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за кредитним договором від 03.04.2014 № 20-37/2014 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «АБК «Мегабуд» кредит у розмірі 4 056 657,00 грн строком з 03.04.2014 до 25.11.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за кредитним договором від 30.03.2018 № 20-16/2018 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «АБК «Мегабуд» кредит у розмірі 10 000 000,00 грн строком з 30.03.2018 до 28.01.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за кредитним договором від 07.03.2019 № 20-18/2019 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «АБК «Мегабуд» кредит у розмірі 3 000 000,00 грн строком з 07.03.2019 до 28.01.2022;

- ТОВ «АБК «Мегабуд» зобов`язань за договором про переведення боргу від 30.03.2020 № 20- 40/2017/1 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «АБК «Мегабуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було переведено борг ТОВ «АБК «Мегабуд» у розмірі 25 000 000,00 грн, строком з 30.03.2020 до 26.09.2022;

- ТОВ «Тектон-Строй» зобов`язань за кредитним договором від 16.12.2011 № 136/2011 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, якифй (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Тектон-Строй», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Тектон-Строй» кредит у розмірі 766 697,33 дол. США строком з 21.06.2016 до 27.05.2022, а також у розмірі 347 451,98 євро строком з 19.05.2020 до 28.06.2022;

- ТОВ «Тектон-Строй» зобов`язань за кредитним договором від 03.09.2018 № 20-46/2018 в та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Тектон-Строй», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Тектон-Строй» кредит у розмірі 18 973 507,54 грн строком з 03.09.2018 до 01.08.2022;

- ПП «Кей-С» зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2012 № 20-128/2012 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ПП «Кей-С», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ПП «Кей-С» кредит у розмірі 69 000,00 дол. США строком з 24.07.2017 до 31.12.2022, а також у розмірі 430 000,00 дол. США строком з 29.09.2020 до 31.12.2022.

Згідно з Іпотечним договором № 20-33/2017/20-29в/2020-з3, посвідченим 21.12.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за реєстровим № 6552 забезпечується виконання ТОВ «ТЕЯ» взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 24.09.2020 № 20-29в/2020 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «ТЕЯ» кредит у розмірі І 000 000,00 дол. США, строком з 24.09.2020 до 31.12.2022; за кредитним договором від 16.08.2017 № 20-33/2017 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «ТЕЯ» кредит: у розмірі 35 500 000,00 грн строком з 31.05.2018 до 28.02.2023; у розмірі 8 000 000,00 грн строком з 26.07.2018 до 28.02.2023; у розмірі 1 315 000,00 грн строком з 09.08.2018 до 28.02.2023; у розмірі 15 000 000,00 грн строком з 21.12.2021 до 28.02.2023.

Предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є: нежитлові приміщення 1- го поверху № Ід, 7в загальною площею 47,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-б», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8; нежитлові приміщення 1-го поверху № 6б загальною площею 77,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-б», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8; нежитлові приміщення І-го поверху № 5, 5а, 50, 58, 5Г, 5Д загальною площею 78,6 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-б», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8.

Згідно з Іпотечним договором № 20-105/2014/20-94/2012/10/2009-3-1, посвідченим 21.12.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за реєстровим № 6550 забезпечується виконання зобов`язань ТОВ «Мегаінвестбуд»:

- за кредитним договором від 06.07.2012 № 20-94/2012 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Мегаінвестбуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Мегаінвестбуд» кредит у розмірі 520 822,47 євро строком з 19.05.2020 до 28.01.2022;

- за кредитним договором від 23.03.2009 № 10/2009 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Мегаінвестбуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Мегаінвестбуд» кредит у розмірі 819 956,59 дол. США строком з 25.11.2019 до 28.01.2022;

- за кредитним договором від 25.09.2014 № 20-105/2014 та/або будь-якими додатковими угодами до нього, який (договір) укладений між іпотекодержателем та ТОВ «Мегаінвестбуд», згідно з умовами якого іпотекодержателем було надано ТОВ «Мегаінвестбуд» кредит: у розмірі 17 100 000,00 грн строком з 24.03.2017 до 28.01.2022; у розмірі 40 220 000,00 грн строком з 26.06.2018 до 23.06.2022; у розмірі 347 330,76 євро, строком з 19.05.2020 до 23.06.2022.

Предметом іпотеки є нежитлове приміщення підвалу № 1-27, 33-40, 42-50, 50а, 51-61 загальною площею 2741,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-6», що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. № 6/8.

Згідно з пунктом 7.2 Іпотечних договорів передбачено: «Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною «форс-мажору» і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з «форс-мажору». «Форс-мажор» автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання «форс-мажорних» обставин сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за договором».

24.02.2022 відбулося масштабне вторгнення російської федерації на територію України, наслідком чого стало засвідчення листом від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1 ТПП України військових дій, як обставин непереборної сили («форс-мажорні» обставини).

Судом першої інстанції встановлено, що за твердженнями позивача, останній, укладаючи Іпотечні договори взяв на себе низку зобов`язань, частина з яких з причин, незалежних від його волі, не може бути виконана, зокрема, зобов`язання щодо:

- «п. 3.1.2. Застрахувати предмет іпотеки на користь іпотекодержателя на строк дії основного зобов`язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надавати докази страхування іпотекодержателю у строк не пізніше, ніж через 5 (п`ять) днів після набрання чинності договором, та не пізніше наступного дня після сплати страхових внесків надавати іпотекодержателю докази їх сплати. Якщо строк дії договору більший, ніж строк, на який було укладено договір про страхування предмету іпотеки, то за 14 (чотирнадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору про страхування, надати докази страхування предмету іпотеки на наступний період та докази сплати страхових внесків. Договори про страхування предмету іпотеки укладати з страховиками, погодженими із іпотекодержателем на умовах, погоджених із іпотекодержателем»;

- «п. 3.1.3. При користуванні предметом іпотеки не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу)»;

- «п. 3.1.4. Вживати за власні кошти всі необхідні заходи для належного збереження предмета іпотеки, включаючи своєчасне проведення поточного ремонту, відновлення пошкоджень, раціональну експлуатацію та захист предмета іпотеки від незаконних посягань та вимог інших осіб»;

- «п. 3.1.5. Негайно письмово повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, про будь-які зміни, що відбулись або відбуваються в предметі іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за договором, в тому числі, про претензії чи посягання третіх осіб на предмет іпотеки, про виникнення публічних обтяжень відносно предмету іпотеки, тощо»;

- «п. 3.1.6. При втраті (знищенні, загибелі) або пошкодженні предмета іпотеки (його частини) або виникненні загрози такої втрати (знищення, загибелі) чи пошкодження, негайно, але не пізніше 3-х (трьох) календарних днів, письмово повідомити про це іпотекодержателя. На вимогу іпотекодержателя відновити знищений або пошкоджений предмет іпотеки. Якщо відновлення неможливе, в 3 (триденний) строк замінити його іншим рівноцінним нерухомим майном без зменшення вартості, вказаної у пункті 1.4 договору. У 3 (три) денний строк з дати настання страхового випадку надати іпотекодержателю докази повідомлення про це страховика»;

- «п. 3.1.7. Не перешкоджати реалізації іпотекодержателем права перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки, надавати іпотекодержателю всі документи, необхідні для цього, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки згідно з умовами п. 3.3.2 договору».

При цьому умовами Іпотечних договорів передбачено право відповідача в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов іпотечного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги (у тому числі, переважно перед іншими кредиторами), за основним зобов`язанням та/або договором, а також інші вимоги за договором, на підставі якого виникло основне зобов`язання, за рахунок предмета іпотеки.

З огляду на те, що станом на час звернення позивача з позовом до суду зазначені «форс-мажорні» обставини тривають більше 6 (шести) місяців, позивач вважає, що останній мав право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем Іпотечними договорами, що стало причиною звернення позивача до Суду з відповідним позовом про застосування наслідків відмови від подальшого виконання Іпотечних договорів.

Крім того, судами встановлено, що 02.06.2022 правлінням Національного банку України прийнято рішення № 261-рш/БТ «Про віднесення АТ «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних».

На підставі цього рішення 02.06.2022 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 383 «Про запровадження в АТ «Мегабанк» тимчасової адміністрації».

У подальшому правлінням Національного банку України прийнято рішення від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк»», на підставі якого виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Мегабанк» з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою ФГВФО, делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Мегабанк» провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій І.В. строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.

Починаючи з 22.07.2022 АТ «Мегабанк» знаходиться в процесі ліквідації, відповідно АТ «Мегабанк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах проведення процедури виведення з ринку та ліквідації неплатоспроможного банку.

24.02.2022 відбулося масштабне вторгнення російської федерації на територію України, наслідком чого стало засвідчення 28.02.2022 ТПП України військових дій як обставин непереборної сили («форс-мажорні» обставини).

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

У даній справі причиною звернення з відповідним позовом до суду стала необхідність судового врегулювання між сторонами спору питання виконання зобов`язань за Іпотечними договорами, зокрема, наявності чи відсутності у позивача права на відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечними договорами. При цьому позивач наполягав на тому, що скористався умовами, передбаченими пунктом 7.2 договорів, які передбачають право на відмову від подальшого виконання зобов`язань за кожним з Іпотечних договорів та застосування наслідків такої відмови, а не звільнення від відповідальності за невиконання.

Як зазначав позивач, підставою для відмови від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечними договорами є «форс-мажорні» обставини, які тривають більше шести місяців, що підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «ТЕЯ» посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 910/15264/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 26.02.2020 у справі № 910/4391/19.

З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник також вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування приписів статті 263 ЦК України та статті 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» у сукупності з нормами статті 651 ЦК України і статті 188 ГК України.

Відповідач, у свою чергу, у відзиві вказував, зокрема, на те, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав. У доводах щодо відсутності підстав для застосування наслідків відмови позивача від подальшого виконання зобов`язань за іпотечним договором відповідач посилався на зміст частин першої і четвертої статті 188 ГК України, статей 509 598 599 651 ЦК України, частини першої статті 631 ЦК України.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15 16 ЦК України).

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно зі сталою та послідовною позицією Верховного Суду у кожному конкретному випадку, вирішуючи питання щодо застосування способу захисту, суд повинен встановити, які права та/або інтереси особи порушені, а також урахувати критерії ефективності обраного позивачем способу захисту та передбачені статтею 13 ЦК України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб (зокрема встановити, чи є такий спосіб захисту правомірним та ефективним).

Згідно з встановленими судами обставинами ТОВ «ТЕЯ» звернулося до суду з позовом до АТ «Мегабанк» про спонукання виконати певні дії, а саме: застосувати наслідки відмови ТОВ «ТЕЯ» від подальшого виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем Іпотечними договорами шляхом скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідними індексними номерами.

Обґрунтовуючи підставу для відмови від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечними договорами, позивач вказував на «форс-мажорні» обставини, які тривають більше шести місяців, що підтверджується листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.-7.1.

Зі змісту судових рішень вбачається, що як суд першої інстанції так і апеляційний господарський суд у розгляду даної справи зосередились виключно на розгляді питання наявності/відсутності та оцінці дії форс-мажорних обставин для подальшої відмови позивача від виконання зобов`язань за укладеними з відповідачем Іпотечними договорами, та застосування наслідків такої відмови.

Водночас, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, предмет і підстави заявленого позову, судам попередніх інстанцій, насамперед, належало врахувати правову природу правовідносин, що виникають з договору іпотеки, співвідношення норм спеціального Закону України «Про іпотеку» (в тому числі в контексті статті 17 зазначеного Закону) та норм ЦК України у регулюванні спірних правовідносин та, відповідно, встановити наявність чи відсутність порушеного права позивача й можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Частково погоджуючись з аргументами відповідача, наведеними у відзиві, Суд зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно судам попередніх інстанцій для вирішення спору у цій справі належало встановити наявність чи відсутність вказаних позивачем підстав для припинення іпотеки серед тих, які передбачені нормами спеціального законодавства.

Разом з тим, судами не встановлювалось та не досліджувалось питання виконання/невиконання основного зобов`язання, яке забезпечує іпотека (у даному випадку, згідно зі спірними Іпотечними договорами), а також наявність чи відсутність вказаних позивачем підстав для припинення іпотеки серед тих, які передбачені нормами спеціального законодавства.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що у розгляді даної справи суди попередніх інстанцій вдалися лише до встановлення наявності у позивача відповідно до пункту 7.2 Іпотечних договорів підстав для відмови від подальшого виконання зобов`язань за договорами іпотеки у зв`язку з настанням «форс-мажорних» обставин, які тривають більш ніж шість місяців. Водночас в контексті спірних правовідносин судам попередніх інстанцій належало встановити, виконання яких саме конкретних зобов`язань за Іпотечними договорами унеможливлювалося для позивача настанням та дією загальновідомих обставин «форс-мажору», та чи відмова від подальшого виконання таких конкретних зобов`язань за Іпотечними договорами передбачала необхідність припинення іпотеки вцілому.

Дослідженню також підлягало питання, чи спрямований позов ТОВ «ТЕЯ» лише на наслідки припинення Іпотечних договорів та скасування відповідних обтяжень з предмета іпотеки, або ж причиною звернення позивача з позовом до суду була необхідність захисту конкретного цивільного права (інтересу) через його порушення, невизнання або оспорення відповідачем у зв`язку з дією для позивача «форс-мажорних» обставин (із встановленням такого права [інтересу] та конкретного змісту такого порушення невизнання чи оспорення).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першої статті 2 ГПК України метою господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Згідно з частиною другою статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

До основних засад (принципів) господарського судочинства відноситься верховенство права (частина третя статті 2 ГПК України).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 14 ГПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц.

Натомість у справі, яка переглядається, суди не дотрималися сталої судової практики Верховного Суду, не з`ясували характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Встановлення зазначених обставин має ключове значення для вирішення даного спору.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).

Оскільки ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності та знайшли своє часткове підтвердження, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та встановлення обставин у справі, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на викладене вище, Суд вважає, що без встановлення обставин, які мають у даній справі ключове та вирішальне значення, передчасним є формування висновку щодо застосування зазначених скаржником у касаційній скарзі норм права, та, відповідно, вирішення питання щодо подібності/неподібності правовідносин у справі, що розглядається, з правовідносинами у справах, на які скаржник посилається у доводах касаційної скарги.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «ТЕЯ» задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300 308 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЯ» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 зі справи № 922/206/23 скасувати.

3. Справу № 922/206/23 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова