№ 922/2360/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2360/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» - не з`явився,

Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (у складі колегії суддів: Ільїн О.В. (головуючий), Гребенюк Н.В., Хачатрян В.С.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 (суддя Шарко Л.В.) у частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів

та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 (суддя Шарко Л.В.) у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро

у справі № 922/2360/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ»

до Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш»

про стягнення 289 722,93 євро (9 592 842,11 грн),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» (далі - ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ») звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (далі - АТ «Завод «Електроважмаш») про стягнення заборгованості за контрактом від 11.07.2018 № 238-03/178-ВК у сумі 289 722,93 євро (9 592 842,11 грн) у тому числі: 264 851,60 євро - основний борг; 3 541,35 євро - пеня; 8 400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10 % від простроченої суми платежу; 12 928,08 євро - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов контракту від 11.07.2018 № 238-03/178-ВК щодо оплати поставленої позивачем продукції.

Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору, з оплати послуг перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів, що додані до позову; витрати на правову допомогу адвоката.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Завод «Електроважмаш» на користь ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» 264 851,60 євро основного боргу; 1 554,33 євро пені; 12 887,88 євро - 3% річних; 8 400,90 євро додаткового штрафу в розмірі 10 % від простроченої суми платежу; витрати зі сплати судового збору в сумі 4 315,42 євро (еквівалент 142 885,17 грн); 10 850,00 грн витрат, понесених позивачем на оплату послуг перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, стягнуто з АТ «Завод «Електроважмаш» на користь ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» витрати на правову допомогу в сумі 4 965 євро відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021. У частині стягнення адвокатських витрат відповідно до пункту 4.4 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021 у сумі 11 421,55 євро (еквівалент 359 175,77 грн за курсом НБУ станом на 14.09.2021) відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, а також витрат на правову допомогу, у грудні 2021 року АТ «Завод «Електроважмаш» подало касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 в частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції; скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 у частині витрат на правову допомогу в сумі 4 965,00 євро та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити витрати на правову допомогу адвоката у зв`язку з розглядом цієї справи.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2360/21 за касаційною скаргою АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 в частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.03.2022.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2360/21 за касаційною скаргою АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.03.2022.

16.03.2022 судовий розгляд справи № 922/2360/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2022 справу № 922/2360/21 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Суховий В.Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2022 касаційні скарги АТ «Завод «Електроважмаш» у справі № 922/2360/21 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.06.2022.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами).

Сторони в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Предметом касаційного оскарження у справі, що розглядається, є судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення питання розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу та витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» про стягнення з АТ «Завод «Електроважмаш» заборгованості з оплати поставленої позивачем продукції за контрактом від 11.07.2018 № 238-03/178-ВК задовольнив частково. Разом із тим при вирішенні питання розподілу судових витрат суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведення позивачем належними і допустимими доказами понесення ним витрат на оплату послуг перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів у сумі 10 850,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 4 965 євро відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021, які підлягають стягненню з відповідача.

У касаційній скарзі, поданій АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, скаржник зазначив, зокрема, що судами попередніх інстанцій не було належним чином з`ясовано та перевірено відповідні обставини та докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, чим порушено положення статей 86 236 ГПК; судом апеляційної інстанції в порушення статті 269 ГПК на стадії апеляційного провадження було прийнято докази, додатково подані позивачем, які не були предметом розгляду місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі, поданій АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро, скаржник послався, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання стягнення зазначених витрат застосовано статтю 126 ГПК без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не було застосовано частину 5 статті 129 ГПК та не взято до уваги, що позивачем завищено та не відповідає критерію реальності заявлена до стягнення сума судових витрат у розмірі 4 965,00 євро, при цьому судами безпідставно не було враховано заяву відповідача про зменшення розміру таких витрат. При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на те, що судами при вирішенні справи в оскаржених судових рішеннях застосовано зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/18, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 07.12.2018 у справі № 922/749/18.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

Крім того, за змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» та Адвокатським бюро «Шевцової Юлії» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021, за умовами якого вартість послуг за представництво інтересів клієнта в Господарському суді Харківської області щодо стягнення заборгованості з ДП «Завод «Електроважмаш» узгоджено сторонами в розмірі 5 000,00 євро, що становить166 674,00 грн у еквіваленті за курсом НБУ 33,3348 грн за 1 євро (пункт 4.1).

На підтвердження понесених фактичних витрат з розглядом цієї справи, у тому числі на виконання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021 позивачем надано:

- звіт/акт від 30.06.2021 (№ 1/2021 за червень 2021 року) на суму 5 000,00 євро узгоджених послуг з надання правничої допомоги, 4 345,84 євро на виконання доручення щодо сплати судового збору за подання позову, 1 400,00 грн додаткових витрат з перекладу документів, підписаний сторонами;

- заключну виписку з банку (АТ КБ «Приватбанк») за період з 01.04.2021 по 30.06.2021 про зарахування на рахунок Адвокатського бюро «Шевцової Юлії» 9 345,84 євро, у тому числі 5 000,00 євро - послуги адвоката, 4 345,84 євро - судовий збір;

- платіжне доручення від 09.06.2021 № 308, яке свідчить про перерахування на рахунок бюджету судового збору в розмірі 143 892,50 грн, що еквівалентно 4 345,84 євро за курсом НБУ на день сплати 33,1104 грн за 1 євро.

Судами попередніх інстанцій з огляду на наведені норми права, якими урегульовано питання відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, а також відповідно до положень статті 86 ГПК досліджено та надано відповідно правову оцінку поданим позивачем доказам на підтвердження заявлених до стягнення сум таких витрат, отже суди дійшли правомірного висновку, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. При цьому, як зауважено судом апеляційної інстанції, інформація щодо характеру та обсягу виконаних робіт (наданих послуг) відповідає критерію розумності та є співмірною, зокрема, зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних ним робіт.

Водночас судом апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки Верховного Суду обґрунтовано взято до уваги, що у цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з представництва інтересів клієнта в Господарському суді Харківської області щодо стягнення заборгованості з ДП «Завод «Електроважмаш» у фіксованому розмірі, виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта в суді, хоча у звіті/акті від 30.06.2021 міститься перелік виконаних адвокатом робіт із зазначенням кількості годин, які були витрачені адвокатом на їх виконання.

Разом із тим судом апеляційної інстанції відповідно до положень статей 126 129 ГПК обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо неспівмірності таких витрат, оскільки, за висновками суду, які ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, матеріали позовної заяви ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» містять великий об`єм викладеної інформації щодо суті спору, значні за об`ємом розрахунки заборгованості, неустойки та процентів річних, а також значний об`єм зібраних в обґрунтування позовних вимог документів, тому суд вважав обґрунтованою суму витрат на правову допомогу, яка є підтвердженою і підлягає задоволенню, з урахуванням їх співвідношення з задоволеними судом позовними вимогами, в розмірі 4 965,00 євро.

Такі висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові, спростовують доводи касаційної скарги АТ «Завод «Електроважмаш» щодо неврахування судами попередніх інстанцій обставин, які має досліджувати суд при вирішенні питання розподілу судових витрат відповідно до частини 5 статті 129 ГПК.

Разом із тим необхідно зазначити, що відповідно до частини 6 статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, проте як встановлено судами попередніх інстанцій, про що зазначено судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні, відповідачем не доведено обставин, які б давали суду підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з огляду на їх неспівмірність.

Таким чином, ураховуючи умови договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021, подані ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» докази на підтвердження надання правової допомоги за цим договором у сумі, заявленій до стягнення, відсутність обґрунтованих доводів АТ «Завод «Електроважмаш» про наявність підстав для зменшення зазначеної суми, з огляду на результат розгляду позовних вимоги ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ», зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що витрати на правову допомогу адвоката, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 4 965 євро.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

АТ «Завод «Електроважмаш» підставу касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами при вирішенні питання розподілу судових витрат не було враховано висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/18, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 07.12.2018 у справі № 922/749/18.

Аналіз висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а також висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 922/2360/21, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Водночас з огляду на конкретні, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи № 922/2360/21, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судами в оскаржуваних рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

Отже, обставин того, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу судових витрат було неправильно застосовано норми процесуального права та не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, судом касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги АТ «Завод «Електроважмаш» встановлено не було.

Також судом установлено, що позивач у справі, яка розглядається, ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» («Schokros Import-Export und Speditions GmbH») є юридичною особою створеною за законами Німеччини, тобто іноземним суб`єктом господарювання (іноземним елементом за визначенням термінів, наведеним у Законі України «Про міжнародне приватне право»).

У статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Згідно з частиною 1 статті 10 ГПК господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Відповідно до статті 127 ГПК до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати, пов`язані, зокрема із залученням перекладачів.

Згідно з частинами 5-7 статті 127 ГПК розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом апеляційної інстанції установлено, що за умовами контракту від 11.07.2018 № 238-03/178-ВК, укладеного між сторонами у справі, всі спори, розбіжності, які можуть виникнути в ході виконання цього контракту, або у зв`язку з ним, сторони домовилися вирішувати шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони підлягають вирішенню в Господарському суді Харківської області із застосуванням матеріального та процесуального права України.

За змістом пунктів 3.1, 4.1, 4.3 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021, укладеного між ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» та Адвокатським бюро «Шевцової Юлії», витрати, пов`язані з виконанням доручення клієнта, зокрема, витрати на переклад та нотаріальне посвідчення документів оплачуються окремо.

Позивачем як при зверненні до суду з відповідним позовом, так і в процесі судового розгляду до матеріалів справи надано апостильовані і перекладені українською мовою офіційні документи (зокрема, щодо підтвердження статусу позивача) та перекладені українською мовою документи, що підтверджують правовідносини сторін; переклад засвідчено перекладачем, підпис і особу перекладача засвідчено нотаріально.

Так, на підтвердження обґрунтованості таких витрат до матеріалів справи надано перекладені на українську мову перекладачем Бюро перекладів іноземних мов (ІПН 1827201282; Фізична особа-підприємець Цой Лариса Петрівна) з засвідченням нотаріально підпису перекладача приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Золотоус-Жидковою О.О. наступні документи: міжнародні транспортні накладні (СМК) № 30105, № 02108, № 02081, (СМЯ) № 11091; службову роздруківку з реєстру торговельних фірм суду першої інстанції Шарлоттенбург, Берлін, НИВ 60069 В; фактичну роздруківку з реєстру торговельних фірм суду першої інстанції Шарлоттенбург, Берлін, НЯВ 60069 В; установчий договір ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ»; довідку про відкриті рахунки в банківських установах позивача, що підтверджує фактично понесені витрати на переклад документів, банківські виписки з рахунку позивача від 09.09.2020, оригінали квитанцій від 29.01.2020 № 863651, 22.06.2021 № 863551 з оплати послуг перекладача; копію перекладу виписки з банківського рахунку позивача від 02.06.2021, виконаного 23.06.2021 КП «Центр культурного та економічного співробітництва», копії акта наданих послуг від 28.06.2021 № 73, рахунку від 28.06.2021 № 73/21, платіжного доручення про оплату послуг КП «Центр культурного та економічного співробітництва» від 30.06.2021 № 316; ці документи підтверджують обставини, що стосуються предмета судового розгляду, тобто є доказами у справі.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку поданим повивачем доказам на підтвердження понесених ним витрат на послуги перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів, пов`язаних з розглядом цієї справи, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність таких витрат на загальну суму 10 850,00 грн, що підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Доводи відповідача стосовно того, що зазначені послуги надавалися адвокату Бацуну Д.В., щодо якого відсутнє документальне підтвердження представництва позивача, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки у матеріалах справи наявні докази на підтвердження повноважень цього адвоката діяти в інтересах і від імені позивача, зокрема апостильовані копії нотаріально посвідченої довіреності на представництво інтересів позивача в Україні від 12.12.2019, договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 12.12.2019, у тому числі в господарських судах з правом подання доказів.

Посилання в касаційній скарзі АТ «Завод «Електроважмаш» на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 269 ГПК стосовно оцінки нових доказів відносно представництва адвоката Бацуна Д.В., що не було предметом дослідження суду першої інстанції, на стадії апеляційного провадження відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки як свідчать матеріали справи докази на підтвердження повноважень зазначеного адвоката було додано позивачем до відзиву на спростування відповідних доводів апеляційної скарги відповідача, при цьому за встановлених у справі обставин відповідачем в процесі розгляді справи в суді першої інстанції взагалі не заперечувалися повноваження цього адвоката, а відповідні доводи було викладено лише в апеляційній скарзі на рішення місцевого господарського суду, що і отримало відповідну оцінку суду апеляційної інстанції у межах визначених процесуальним законом повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга АТ «Завод «Електроважмаш» не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга АТ «Завод «Електроважмаш» не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

При цьому посилання у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК, на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено обставини справи щодо стягнення витрат за послуги перекладача та нотаріуса, а також пов`язаних з ними доказів, що є порушенням статей 86 236 ГПК, не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки такі доводи мають характер припущень, не конкретизовані відповідними обставинами, стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм статті 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційних скаргах, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційних скарг про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судових рішень в оскарженій частині не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.

Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро в справі № 922/2360/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.Г. Суховий