ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2567/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Фелді О.В.,

відповідача - Халабурдін С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Лаврової Л. С.

від 15.09.2021 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Радіонова О. О., Зубченко І. В., Чернота Л. Ф.

від 08.12.2021

за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд"

до Приватної фірми "Прок"

про стягнення коштів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми "Прок" про стягнення збитків у розмірі 13 183 724,89 грн, штрафу у сумі 1 846 834,86 грн та пені у розмірі 597 813,76 грн за період з 01.12.2020 по 31.05.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідач протиправно, всупереч умовам договору поставки від 06.08.2020 № 60424590 та вимог законодавства, не виконав взяті на себе зобов`язання, не поставив позивачу весь обсяг товару до 30.11.2020 включно;

- невиконання відповідачем умов договору у визначені строки змусило позивача терміново укладати договори поставки соняшника на заміщення з іншими постачальниками за більш високими цінами та нести додаткові витрати, чим відповідач завдав позивачу реальні збитки;

- за не поставку (недопоставку) товару в строк вказаний договором, відповідач згідно із пунктом 7.3.1 договору повинен сплатити штраф та пеню.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що: позивач не довів факт спричинення йому збитків та їх розмір, позивачем помилково взято за основу розрахунків збитків 1000 метричних тон товару без урахування опціону.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

06.08.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (покупець) та Приватною фірмою "Прок" (продавець) було укладено договір поставки № 60424590 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов`язався продати та поставити покупцю товар-соняшник урожаю 2020 року в кількості 1 000 (тисяча) метричних тон з опціоном +10,0/-10,0 % за вибором продавця (пункти 1.1, 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору базова ціна товару без ПДВ складає 9 234,17 грн за одну метричну тону.

Весь об`єм товару продавець зобов`язався поставити у строк з 01.09.2020 до 30.11.2020 включно (пункт 5.2 договору).

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що за не поставку (недопоставку) товару в строк вказаний в пункті 5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафні санкції) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Пунктом 7.5 договору визначено, що до вимог щодо стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором застосовується трирічний строк нарахування штрафних санкцій, а саме нарахування таких штрафних санкцій (пеня, штраф та інші види неустойки) здійснюється протягом трьох років починаючи з першого дня прострочення.

Продавцем не було здійснено поставку обумовленого товару.

Відповідач, до спливу строку поставки, завчасно повідомив позивача про неможливість поставки товару із зазначенням причини - низька врожайність соняшника та існуючої ціни на соняшник (лист № 37 від 10.11.2020).

Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 у справі № 922/2567/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з Приватної фірми "Прок" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" пеню в розмірі 269 016,07 грн та штраф в сумі 831 075,30 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- укладення позивачем договору поставки з Фермерським господарством «Колос» стало результатом свідомих дій самого позивача. Цей договір був укладений позивачем добровільно на свій розсуд, за своєю волею і в своїх комерційних інтересах. Ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору згідно із статтею 42 Господарського кодексу України лежить на самому позивачу. Правових підстав для перекладення його на відповідача немає. При цьому, укладення додаткової угоди до договору із посиланням на причину укладання договору саме по собі не свідчить про достовірне існування причинного зв`язку, а лише відображає волю сторін договору на закріплення погоджених умов договору. Зазначені обставини разом з іншими обставинами справи дійсно вказують лише на штучний характер додаткової угоди. Вбачається, що вона була підписана в один день із договором не для того, щоб врегулювати реальні права та обов`язки сторін, а з метою формування доказової бази у справі про стягнення збитків з відповідача. Між тим, відповідно до положень частин 3, 4 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Викладене означає відсутність причинного зв`язку між такою, що мала місце, на думку позивача, неправомірною поведінкою відповідача та витратами позивача;

- з огляду на положення пункту 3.1 договору відповідач на власний розсуд міг поставити позивачу не 1000, а 900 метричних тон товару, вартість яких складала 8 310 753,00 грн, а не 9 234 170,00 грн. Отже, вартість 900 метричних тон товару складає 8 310 753,00 грн (900 метричних тон х 9 234,17 грн). Відтак, основою розрахунку розмірів пені та штрафу має бути загальна вартість непоставленого товару в розмірі 8 310 753,00 грн, а не визначеному скаржником 9234174,32 грн;

- в даній справі наявні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50%. При цьому, судами враховано: - поведінку відповідача: відповідачем вживалися заходи щодо завчасного повідомлення позивача про неможливість поставки з метою запобігання завдання збитків, причиною невиконання зобов`язання були не умисні корисливі дії відповідача, а об`єктивні, не залежні від відповідача обставини низька врожайність соняшника; - значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків: позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв`язок не було доведено позивачем в межах розгляду даної справи); розмір заявлених позивачем штрафних санкцій становить майже 30% від ціни договору; - майновий стан та наслідки для сторін: позивачем не здійснювалася попередня оплата за договором, а тому не поставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на майновий стан позивача; - особливості виконання зазначеного роду договорів, коли можливість виконання зобов`язання в значній мірі залежить від природніх факторів, на які сторони не мають змоги впливати.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить: «скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 13 183 724,89 грн, зменшення бази розрахунку пені і штрафу, зменшення розміру пені і штрафу на 50%, та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог».

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив:

- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди застосували статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19.12.2019 у справі № 903/323/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 18.02.2020 у справі № 905/866/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 12.03.2020 у справі № 904/3538/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17, від 14.07.2020 у справі № 916/878/20;

- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224 225 Господарського кодексу України через відсутність в законодавстві таких понять як "заміщення" та/чи "договір заміщення", статей 628 629 Цивільного кодексу України у поєднанні зі статтею 712 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України;

- пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, не надали оцінки доречним документам та доводам Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд".

5. Касаційне провадження

Ухвалою від 18.04.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 922/2567/21 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021. Призначив касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.06.2022 о 12:50 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 209.

Ухвалою від 14.06.2022 Верховний Суд зупинив касаційне провадження у справі № 922/2567/21 за касаційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 до надходження до Верховного Суду матеріалів справи № 922/2567/21.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.07.2022 № 29.3-02/1140 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/2567/21 у зв`язку із відпусткою судді Кролевець О. А.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.07.2022 для розгляду справи № 922/2567/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Баранець О. М., Кондратова І. Д.

Ухвалою від 05.07.2022 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі № 922/2567/21 Господарського суду Харківської області. Призначив до розгляду касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/2567/21 на 26.07.2022 о 12:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 209.

13 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" про відмову від частини позовних вимог, а саме від позовних вимог про стягненні збитків у розмірі 13 183 724,89 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2022 прийнято відмову Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" від позовних вимог до Приватної фірми "Прок" про стягнення збитків у розмірі 13 183 724,89 грн. Визнано нечинними рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/2567/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 13 183 724,89 грн. Провадження у справі № 922/2567/21 в частині позовних вимог Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Приватної фірми "Прок" про стягнення збитків у розмірі 13 183 724,89 грн закрито.

6. Позиція Верховного Суду

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Оскільки позивач відмовився від позовних вимог до Приватної фірми "Прок" про стягнення збитків у розмірі 13 183 724,89 грн і дана відмова прийнята Судом, колегія суддів переглядає оскаржувані судові рішення у справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 328 797,69 і штрафу в розмірі 1 015 759,56 грн (зменшення розміру пені і штрафу на 50%).

Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині розгляду зазначених вимог зазначив: - пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суди застосували статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 551 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах; - пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статей 628 629 Цивільного кодексу України у поєднанні зі статтею 712 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу у заявленому позивачем розмірі.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтями 509 510 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Нормами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статями 525 - 526 Цивільного кодексу України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1-7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із пунктом 1.1 договору поставки продавець зобов`язується продати та поставити, а покупець оплатити і прийняти товар соняшник урожаю 2020 року, насипом, відповідно до умов цього договору.

У пункті 3.1 договору поставки стороно погодили, що продавець зобов`язується поставити 1000 метричних тон з опціоном +10%/-10% за вибором продавця.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставки базова ціна товару без ПДВ складає 9 234,17 грн за одну метричну тону.

Весь об`єм товару продавець зобов`язався поставити у строк з 01.09.2020 до 30.11.2020 включно (пункт 5.2 договору поставки).

Відповідно до частини 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.3.1 договору поставки передбачено, що за не поставку (недопоставку) товару в строк вказаний в пункті 5.2 договору, продавець зобов`язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов`язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Судами обох інстанцій встановлено обставини неналежного виконання відповідачем договору від 06.08.2020 №№ 60424590, зокрема продавцем не було здійснено поставку обумовленого товару.

При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, з чим погоджується колегія суддів, що з огляду на положення пункту 3.1 договору, яким передбачено право покупця поставити товар з опціоном +10%/-10% за його вибором, відповідач на власний розсуд міг поставити позивачу не 1000, а 900 метричних тон товару, вартість яких складала 8 310 753,00 грн, а не 9 234 170,00 грн. Отже, вартість 900 метричних тон товару складає 8 310 753,00 грн (900 метричних тон х 9 234,17 грн). Відтак, основою розрахунку розмірів пені та штрафу має бути загальна вартість непоставленого товару в розмірі 8 310 753,00 грн.

Відтак, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, суди дійшли висновку, що з Приватної фірми "Прок" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" підлягають стягненню пеня у розмірі 269 016,07 грн та штраф в сумі 831 075,30 грн.

Разом з тим, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

З огляду на наведене вище Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до конкретних обставин цієї справи, зробили правильні висновки про можливість зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зважаючи на: - поведінку відповідача: відповідачем вживалися заходи щодо завчасного повідомлення позивача про неможливість поставки з метою запобігання завдання збитків, причиною невиконання зобов`язання були не умисні корисливі дії відповідача, а об`єктивні, не залежні від відповідача обставини низька врожайність соняшника; - значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків: позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв`язок не було доведено позивачем в межах розгляду даної справи); - розмір заявлених позивачем штрафних санкцій становить майже 30% від ціни договору; - майновий стан та наслідки для сторін: позивачем не здійснювалася попередня оплата за договором, а тому не поставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на майновий стан позивача; - особливості виконання зазначеного роду договорів, коли можливість виконання зобов`язання в значній мірі залежить від природніх факторів, на які сторони не мають змоги впливати.

Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, а також не враховали інтереси позивача, Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми частини 1 статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, та зменшено розмір штрафних санкцій.

Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судовій практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права.

У свою чергу, звертаючись із касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.12.2019 у справі № 903/323/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 18.02.2020 у справі № 905/866/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 12.03.2020 у справі № 904/3538/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 09.07.2020 у справі № 916/39/19, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17, від 14.07.2020 у справі № 916/878/20 щодо застосування норм статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, викладених у наведених постановах, оскільки зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, яке ним реалізоване в кожному конкретному випадку, залежно від встановлених обставин справи, які не є подібними до обставин у цій справі. Тому відповідне посилання не свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Водночас, Суд вважає, що відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 628 629 Цивільного кодексу України у поєднанні зі статтею 712 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України, оскільки наведені скаржником у касаційній скарзі норми права, щодо застосування яких, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, є загальними для застосування до усіх правовідносин, зокрема, з поставки, купівлі-продажу товару. При цьому, скаржник не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи), змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Разом з тим, Суд не надає оцінку підставам касаційного оскарження наведеним у касаційній скарзі щодо неправильного застосування статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224 225 Господарського кодексу України за відсутності висновків Верховного Суду та щодо не дослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема, не надання оцінки доречним документам та доводам Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", оскільки зазначені доводи стосуються позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 13 183 724,89 грн, від яких позивач відмовився і дана відмова прийнята Судом.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення.

8. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 15.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 922/2567/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 328 797,69 і штрафу у розмірі 1 015 759,56 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова