№ 922/2635/24 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2025 року

м. Київ

cправа №922/2635/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Власенко Ю.О., Поліщук О.В.,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: Гончаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду (Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)

від 03.12.2024 (повний текст складений 09.12.2024)

у справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД"

про визнання недійсним договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог. Хід розгляду справи

1. Головне управління ДПС у Харківській області (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (далі - Відповідач-1), Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" і Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" (далі - Відповідач-2), у якому просило:

- визнати договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1, укладений між Відповідачем-1 та Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО", недійсним;

- визнати договір поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;

- визнати договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 (далі - Договір №02-2023/1-23), укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 (далі разом - Відповідачі), недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та стягнути з Відповідача-1 на користь Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" 7 509 202,80 грн;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, та стягнути з Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" на користь держави 7 509 202,80 грн.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/28784/23 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Водночас постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 вказане рішення скасовано. Провадження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №520/28784/23 клопотання Позивача про передання адміністративної справи за підсудністю до Господарського суду Харківської області задоволено.

4. 15 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Господарського суду Харківської області.

5. 23 липня 2024 року Позивач подав заяву про зміну предмета позову, виклавши його прохальну частину в такій редакції:

- визнати договір поставки від 07.04.2023 № 0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;

- визнати Договір №02-2023/1-23, укладений між Відповідачами, недійсним.

6. Позовні вимоги обґрунтовані безтоварністю господарських операцій та нездійсненням розрахунків за нібито поставлений товар за Договором №02-2023/1-23, укладеним 27.02.2023 між Відповідачами, з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.

7. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2024 у справі №520/28784/23 заяву Позивача прийнято до розгляду. Позовну вимогу про визнання недійсним Договору №02-2023/1-23, укладеного між Відповідачами, виділено в самостійне провадження з наступним присвоєнням єдиного унікального номера справи (№922/2635/24).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 позов задоволено. Визнано Договір №02-2023/1-23 недійсним.

Солідарно стягнуто з Відповідачів на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 грн.

9. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірних правовідносинах, які виникли за Договором №02-2023/1-23, відбулися безтоварні господарські операції з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України. Виконання Відповідачами спірного правочину фактично не було, Відповідачі не отримали податковий кредит з податку на додану вартість завдяки діям Позивача, а тому наслідки за спірним правочином не настали. Відповідачі мали намір щодо настання протиправних наслідків, отже позов про визнання договору недійсним є ефективним способом захисту.

10. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу Відповідача-2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Стягнуто з Позивача на користь Відповідача-2 4 026 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована недоведеністю факту укладання та існування спірного договору, оскільки Позивач не надав до суду ані оригіналу спірного договору, ані його посвідченої копії. Оскільки операції з поставки та оплати товару за вказаним договором не відбувалися, а Відповідачем-1 помилково було складено та направлено на реєстрацію податкові накладні, які на час розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані не були, відсутні будь-які правові наслідки для Позивача та докази виконання спірного договору, а також провадження Відповідачем-1 господарської діяльності в умовах і обставинах, які характеризуються ознаками недодержання вимог законодавства. Вимоги Позивача є такими, що позбавлені юридичного сенсу, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

12. 25 грудня 2024 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, у якій просить скасувати її, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 - залишити в силі.

13. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Г ПК України та пункт 4 частини другої статті 287 Г ПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Г ПК України:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 Г ПК України - суд апеляційної інстанції не врахував висновків про застосування частини шостої статті 91 Г ПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №910/3016/23 (ненадання для огляду оригіналу державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення та додаткових угод не є порушенням приписів частини шостої статті 91 Г ПК України);

- щодо пункту 3 частини другої статті 287 Г ПК України - відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини шостої статті 91 Г ПК України у разі оскарження недійсності правочину як такого, що не відповідає інтересам держави, за умови надання контролюючим органом належним чином завіреної копії оскаржуваного договору відповідно до частини четвертої статті 91 Г ПК України, податкових накладних та інших первинних документів, виписаних на його виконання, у випадку, коли суб`єкт господарювання заперечує укладення договору та не надає його оригінал для дослідження судом. При оскарженні договорів як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства, контролюючий орган не має можливості надати оригінал договору, оскільки він не є його стороною, тому оригінали такого договору у останнього відсутні;

- щодо пункту 4 частини другої статті 287 Г ПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Г ПК України - суд апеляційної інстанції не прийняв як доказ належним чином засвідчену копію Договору №02-2023/1-23, оскільки Скаржником не було надано його оригінал, та не надав оцінки іншим доказам, які підтверджували факт укладання Договору №02-2023/1-23, а саме: копіям товарно-транспортних накладних, копіям видаткових накладних, копіям договорів оренди техніки, копіям договорів оренди та суборенди нерухомого майна, копіям свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, платіжним дорученням, податковим накладним та іншим документам, які подавалися Відповідачами до комісії контролюючого органу та до адміністративного суду.

14. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Скаржник стверджує, що:

- суд апеляційної інстанції здійснив посилання на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 та постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/17281/21, які не є подібними за суб`єктним, об`єктним та змістовним критеріями;

- суд апеляційної інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу та скасувавши рішення суду першої інстанції, єдиною причиною зазначив ненадання Скаржником доказів існування оскаржуваного Договору №02-2023/1-23, неможливість прийняття наявної в матеріалах справи ксерокопії з посиланням на частину шосту статті 91 Г ПК України, водночас не здійснив оцінки інших обставин справи;

- платник податку має можливість маніпулювати твердженням про відсутність (неукладання) договору та не надавати оригінали для дослідження судом, що призведе у майбутньому до неможливості захисту контролюючим органом інтересів держави від укладення підприємствами договорів, головною метою яких є отримання незаконної податкової вигоди. Останні не надаватимуть оригіналів договорів ані контролюючому органу, ані на вимогу суду, що призведе до завдання збитків державному бюджету і загалом;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що наявна в матеріалах справи копія Договору №02-2023/1-23 відкопійована з його оригіналу, що був підписаний уповноваженими представниками Відповідачів та засвідчений печатками підприємств.

15. Відповідачі протягом встановленого Судом процесуального строку правом на подання відзиву не скористалися.

Рух справи в суді касаційної інстанції

16. Ухвалою від 12.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024.

17. Разом із тим ухвалою від 18.03.2025 Верховний Суд зупинив провадження у справі №922/2635/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

18. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 (надання загального доступу забезпечено 20 травня 2025 року) касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №420/12471/22 залишено без змін.

19. Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду, зокрема, мотивована таким:

- розгляд спорів у межах господарської юрисдикції за зверненням контролюючого органу з позовами про визнання недійсними правочинів та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, призводить до того, що цей орган має довести порушення своїх прав та інтересів, проте оспорювані правочини в цьому випадку не зачіпають будь-яких прав та інтересів органів Державної податкової служби України, оскільки в цих правовідносинах такі органи реалізують виключно владні управлінські функції під час податкового контролю відповідно до норм Податкового кодексу України;

- саме недотримання податкових правил дозволяє податківцям обґрунтовувати суперечність правочинів фіскальним інтересам держави, а позовні вимоги органів Державної податкової служби України мають обов`язково бути підкріплені нормами Податкового кодексу України. Отож відповідна категорія спорів виникає не із самих норм цивільного чи господарського права. Тобто відсутній юридичний факт, який би призводив до виникнення будь-яких цивільних прав та обов`язків між контролюючими органами та платниками податків. Втручання у відносини між учасниками правочину можливе лише тоді, коли існування відповідного правочину порушує публічний порядок у галузі оподаткування, якщо спірний правочин створює об`єктивні перешкоди в здійсненні функцій органів Державної податкової служби України - заважає правильно встановити розмір податкового обов`язку, унеможливлює чи ускладнює стягнення податкового боргу тощо. Власне, задля належного забезпечення своїх управлінських функцій контролюючий орган через суд прагне усунути перешкоду у вигляді відповідного правочину і в такий спосіб забезпечити належну поведінку невладного суб`єкта - платника податків.

20. Отже, у справі №420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори пов`язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже є публічно-правовими.

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позов у цій справі спершу подавався до адміністративного суду, що узгоджується з висновками стосовно юрисдикції, яких зрештою дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22, однак провадження у справі було закрито, а справу передано для розгляду в порядку господарського судочинства.

22. Зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права Позивача на доступ до суду, Суд дійшов висновку, що ця справа має бути розглянута господарським судом лише тому, що Позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть у іншому судочинстві, ніж це передбачено законом, оскільки перешкоди до розгляду в належному (адміністративному) суді виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

23. Ухвалою від 28.05.2025 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі №922/2635/24 та призначив її до розгляду.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

24. З 20.07.2016 Відповідача-1 було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР ЮО) за адресою: 61001, Харківська область, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 7/8, взято на облік в Головному управлінні ДПС у Харківській області та зареєстровано як платника податку на додану вартість (далі - ПДВ).

25. 27 травня 2021 року Відповідача-2 було зареєстровано в ЄДР ЮО за адресою: 63301, Харківська область, місто Красноград, вулиця Шевченка, будинок 1, взято на облік в Головному управлінні ДПС у Харківській області та зареєстровано як платника єдиного податку четвертої групи.

26. Так, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 07.02.2023 між Відповідачем-1 (покупець) та Відповідачем-2 (постачальник) було укладено договір поставки №02-2023/1-23 (далі - Договір №02-2023/1-23), за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язувався поставити (передати) у власність покупця власну сільськогосподарську продукцію: пшеницю згідно ДСТУ 3768:2019 (далі - товар), а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

27. Згідно з пунктом 1.2. Договору №02-2023/1-23 загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, загальна ціна товару, інші умови поставки товару узгоджується сторонами та визначаються в Специфікації, що є невід`ємною частиною Договору.

28. У пункті 1.3. договору визначено, що постачальник засвідчує відсутність будь-яких прав та/або претензій третіх осіб та/або держави на товар, а також гарантує те, що на момент підписання видаткової накладної, товар належить йому на основі права власності, не знаходиться під арештом або забороною відчуження, не перебуває у заставі, не є засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними (юридичними) особами або державою, не є обтяженим відповідно до чинного законодавства, не виступає предметом будь-якого іншого договору, з приводу товару відсутні будь-які судові чи інші спори.

29. У випадку, якщо постачальник не повідомив покупця про всі права третіх осіб на товар, покупець має право вимагати зниження ціни (вартості) товару, або розірвати (припинити) в односторонньому порядку цей договір (письмово повідомивши про це постачальника) та вимагати від постачальника відшкодування збитків (пункт 1.4. договору).

30. За умовами пункту 2.1. Договору №02-2023/1-23, поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначений в Специфікації. Сторони погоджуються при визначенні умов поставки застосувати Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, в редакції 2020 року. Факт здійснення поставки засвідчується видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін в момент передачі товару. Місце поставки товару вказується у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

31. Згідно з пунктом 2.2. договору одночасно з товаром постачальник зобов`язується передати покупцю документи, що стосуються товару та підлягають передаванню разом із товаром, а саме, видаткову накладну, рахунок-фактуру, інші документи, які стосуються поставки товару. Податкова накладна підлягає реєстрації в електронному режимі, відповідно до вимог Податкового кодексу України.

32. Поставка товару може здійснюватися партіями. Під партією сторони погодили вважати ту кількість товару, яка вказана у Специфікації (пункт 2.3. договору).

33. Згідно з пунктом 2.4. Договору датою поставки товару (партії товару) є дата підписання сторонами видаткової накладної (партії товару). З моменту підписання видаткової накладної до покупця переходить право власності на товар.

34. Кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, визначено у Специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною (пункт 3.1. договору).

35. Відповідно до пункту 3.2. договору одиницею виміру товару є тонна.

36. Умовами пункту 3.3. договору визначено, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 3768:2019, а також вимогам, які звичайно ставляться до такого виду товару.

37. Товар має відповідати вимогам ДСТУ 3768:2019 в момент його передання покупцеві (пункт 3.4.договору).

38. Згідно з пунктом 3.5. Договору приймання-передача товару за якістю і кількістю здійснюється уповноваженими представниками покупця та постачальника. Приймання товару по кількості здійснюється згідно з вагою товару, що зазначена у видатковій накладній. Приймання товару по якості відбувається відповідно до ДСТУ 3768:2019 та показникам якості, зазначеним в пункту 3.4.

39. За умовами пункту 3.9. договору у разі виявлення покупцем під час приймання (зважуванні) товару на власній території та/або під час інших операцій (дій) з отриманим товаром, розбіжностей по кількості (вазі), покупець повинен повідомити про такий випадок постачальника, скласти відповідний акт, а постачальник зобов`язується вжити заходи щодо термінової (не пізніше трьох днів з моменту отримання повідомлення покупця) допоставки кількості товару, якого не вистачає покупцю, в узгодженому з покупцем порядку.

40. Постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у Специфікації. Ціна договору визначається як сума вартості товару, поставленого відповідно до Специфікацій, що підписані уповноваженими представниками сторін, та яка зазначена у видаткових накладних. Ціна на товар може бути змінена лише за згодою обох сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору (пункт 4.1. договору).

41. Відповідно до пункту 4.3. договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Строки та порядок розрахунків за кожну партію товару визначаються в Специфікації.

42. Цей договір набуває чинності (є укладеним) з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 9.1.Договору).

43. Судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що Договір №02-2023/1-23 зі сторони постачальника підписано директором Відповідача-2 ОСОБА_2 та скріплено печаткою Відповідача-2. Зі сторони покупця договір підписано директором Відповідача-1 ОСОБА_1 та скріплено печаткою Відповідача-1. Аналогічний підпис та відбиток печатки Відповідача-1 міститься на кожній сторінці Договору №02-2023/1-23. Крім того, в день укладення спірного договору Відповідач-1 в особі директора ОСОБА_1 та Відповідач-2 в особі директора ОСОБА_2 дійшли взаємної згоди і уклали Специфікацію №1 від 27.02.2023 до договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 (далі по тексту - Специфікація), згідно з якою продавець зобов`язувався передати, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар (пшеницю) у кількості (партія товару) 185,00 т+-10%.

44. У пункті 1.3. Специфікації сторони погодили, що ціна за 1 тонну товару, складає 5 000,00 грн без ПДВ.

45. За умовами пункту 1.4 Специфікації загальна вартість партії товару складала 925 000,00 грн без ПДВ +-10%.

46. Договірна вартість товару відповідає рівню звичайних цін (пункт 1.5. Специфікації).

47. Згідно з пунктом 1.6 Специфікації продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти вказаний товар не пізніше 20.04.2023, на умовах FСА Харківська область, місто Первомайський, вулиця Залізнична, 76, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року.

48. За умовами пункту 1.7. Специфікації постачальник повинен забезпечити необхідні умови зберігання товару.

49. У вартість товару входить доставка (пункт 1.8.Специфікації).

50. Згідно з пунктом 1.9. Специфікації оплата партії товару здійснюється протягом 10 днів з моменту передачі товару покупцю.

51. Судами встановлено, що зі сторони постачальника Специфікацію підписано директором Відповідача-2 ОСОБА_2 та скріплено печаткою Відповідача-2. Зі сторони покупця Специфікацію підписано директором Відповідача-1 ОСОБА_1 та скріплено печаткою Відповідача-1.

52. 03 квітня 2023 року Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО" (покупцем) та Відповідачем-1 (постачальником) було укладено договір поставки №0304/2023-1, за умовами пункту 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язувався поставити (передати) у власність покупця власну сільськогосподарську продукцію: пшеницю згідно ДСТУ 3768:2019 "Пшениця. Технічні умови", а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

53. В той же день Фермерське господарство "ПЕРВОМАГРО" в особі голови ОСОБА_1 та Відповідач-1 в особі директора ОСОБА_1 дійшли взаємної згоди і уклали Специфікацію №1 від 03.04.2023 до договору поставки №0304/2023-1 від 03.04.2023, згідно якої продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар (пшеницю) у кількості (партія товару) 725,00 т+-10%.

54. Суди встановили, що 07.04.2023 Відповідач-1 (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" (постачальник) уклали договір поставки №0704-2023/1-23, відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язувався поставити (передати) у власність покупця власну сільськогосподарську продукцію: пшеницю згідно ДСТУ 3768:2019, а покупець зобов`язувався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

55. В той же день Відповідач-1 в особі директора ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" в особі директора Шкурупія Ю.В. дійшли взаємної згоди і уклали Специфікацію №1 від 07.04.2023 до договору поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, згідно якої продавець зобов`язувався передати, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар (пшеницю) у кількості (партія товару) 180,00 т+-10%.

56. Суди також встановили, що:

- згідно платіжного доручення від 01.03.2023 №63 Відповідач-1 перерахував на рахунок Відповідача-2 186 500,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю згідно договору №02-2023/1-23 від 27.04.2023. Банк платника: Акціонерне товариство "Укрбудінвестбанк"; банк одержувача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк";

- згідно з платіжним дорученням від 21.03.2023 №78 Відповідач-1 перерахував на рахунок Відповідача-2 184 450,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю згідно договору №02-2023/1-23 від 27.04.2023. Банк платника: Акціонерне товариство "Укрбудінвестбанк"; банк одержувача: Акціонерне товариство "Приватбанк";

- згідно платіжного доручення від 22.03.2023 №80 Відповідач-1 перерахував на рахунок Відповідача-2 195 500,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю згідно договору №02-2023/1-23 від 27.04.2023. Банк платника: Акціонерне товариство "Укрбудінвестбанк"; банк одержувача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк";

- згідно платіжного доручення від 23.03.2023 №82 Відповідач-1 перерахував на рахунок Відповідача-2 1 855 000,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю згідно договору №02-2023/1-23 від 27.04.2023. Банк платника: Акціонерне товариство "Укрбудінвестбанк"; банк одержувача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк";

- згідно платіжного доручення від 25.03.2023 №85 Відповідач-1 перерахував на рахунок Відповідача-2 181 100,00 грн з призначенням платежу: оплата за пшеницю згідно договору №02-2023/1-23 від 27.04.2023. Банк платника: Акціонерне товариство "Укрбудінвестбанк"; банк одержувача: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

57. Проте, як було встановлено судами, вказані платіжні доручення не містять відтиску печатки банку та підпису відповідальної особи. Крім того, у вказаних платіжних доручення призначення платежу "Оплата за пшеницю зг. дог. №02-2023/1-23 від 27 квітня 2023 року" не відповідає договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 з Відповідачем-2, так як він укладений 27.02.2023, а не 27.04.2023, як вказано у платіжних дорученнях.

58. У зв`язку з наведеним, Скаржник вважає, що вказане свідчить про безтоварність господарських операцій за договором поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставних податкових вигод іншим суб`єктом господарювання. З урахуванням наведеного Скаржник вважає договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23, укладений між Відповідачем-2 та Відповідачем-1 таким, що суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню судом недійсним.

59. З такими доводами Скаржника Відповідач-1 не погоджується. Згідно з наявним в матеріалах справи листом директора Відповідача-1 ОСОБА_1 вих.№22/23 від 22.05.2023 "Про надання інформації", Відповідач-1 повідомив Скаржника, що податкові накладні від 19.04.2023 №7, від 21.04.2023 №8, від 23.04.2023 №9, від 11.04.2023 №4, від 14.04.2023 №5, від 17.04.2023 №6, від 03.04.2023 №1, від 05.04.2023 №2, від 08.04.2023 №3 було виписано помилково, фактично господарська операція не відбулася, а отже вважає, що податкове зобов`язання не виникло.

60. Крім того, Відповідачем-1 також було зазначено про те, що не буде відображено у податковій декларації за квітень 2023 року податкове зобов`язання з ПДВ, яке виникло на підставі направлених на реєстрацію податкових накладних від 19.04.2023 №7, від 21.04.2023 №8, від 23.04.2023 №9, від 11.04.2023 №4, від 14.04.2023 №5, від 17.04.2023 №6, від 03.04.2023 №1, від 05.04.2023 №2, від 08.04.2023 №3, оскільки вони були подані помилково та реєстрація яких фактично не була завершена.

61. На підтвердження направлення вказаного листа на адресу Скаржника, Відповідач-1 надав копію опису вкладення в цінний лист від 22.05.2023, реєстру від 22.05.2023 №1 та нефіскального документа від 22.05.2023 з відбитком печатки "Харків Спецзв`язок", водночас, як встановлено судами в описі вкладення в графі "Перевірив (підпис працівника ПСЗ" підпис відповідального працівника відсутній.

62. Суди встановили, що вказаний лист від 22.05.2023 №22/23 Відповідача-1 було отримано Скаржником лише 22.09.2024 (вх. ГУ ДПС №67265/6), а саме через значний проміжок часу та після ухвалення судових рішень у справах №520/17623/23 та №520/17624/23.

63. Окрім наведеного, судами відповідно до листа "Про надання інформації" від 26.07.2023 вих.№2607/23 голови Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" ОСОБА_1 встановлено, що Відповідач-1 відобразив вказані вище операції у податковій декларації за квітень 2023 року, а відкоригував наведену декларацію лише 27.09.2023, коли контролюючим органом було надано беззаперечні докази нереальності господарських операцій.

64. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що Скаржник направляв до Головного управління Національної поліції в Харківській області заяву щодо вчинення посадовими особами Відповідача-1 та Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" кримінального правопорушення, а саме, внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів з метою формування контрагентами безпідставного податкового кредиту та зменшення Відповідачу-1 податкового зобов`язання.

65. Вказане зокрема підтверджується листом Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.04.2024 №8472/119-24/03-2024 (вх. ГУ ДПС №48652/5), наданим на запит Скаржника про надання інформації від 27.03.2024 №6447/5/20-40-05-07-07. Відповідно до змісту наведеного листа СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінальних проваджень внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань: від 23.10.2020 №12023220000001224 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 Кримінального кодексу (далі - КК) України, від 25.12.2023 №12023221120000478 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України та від 26.12.2023 №1223221120000479 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, а також Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

66. У вказаному листі Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області було зазначено, що досудове розслідування по цим справам триває.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

67. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

68. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених Скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим Скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 Г ПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

69. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 Г ПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

70. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Г ПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

71. Отже, відповідно до положень норм Г ПК України (пункт 1 частини другої статті 287 Г ПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

72. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Г ПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

73. Скаржник у касаційній скарзі вказує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах.

74. Щодо визначення подібних правовідносин, Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

75. У вказаній постанові Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

76. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

77. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Г ПК України та пункту 5 частини першої статті 296 Г ПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

78. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

79. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

80. У справі, що переглядається, Скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення частини шостої статті 91 Г ПК України.

81. Стаття 91 Г ПК України визначає порядок подання та засвідчення письмових доказів, зокрема, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста).

82. На думку Скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував висновків про застосування вказаної норми, викладених у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі №910/3016/23 (ненадання для огляду оригіналу державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення та додаткових угод не є порушенням приписів частини шостої статті 91 Г ПК України).

83. Крім того, Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.03.2024 у справі №910/3016/23, згідно з яким ненадання для огляду оригіналу державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення та додаткових угод не є порушенням приписів частини шостої статті 91 Г ПК України.

84. Скаржник стверджує, що правовідносини у справі, яка розглядається, та у наведеній ним справі №910/3016/23 є подібними за змістовним критерієм, оскільки відповідно до конкретних обставин справи ненадання для огляду суду оригіналу договору (за умови надання належним чином засвідченої копії договорі, первинних документів виписаних на виконання умов договору та інших належних доказів) не перешкоджає розгляду справи та встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

85. Суд встановив, що у справі №910/3016/23 за позовом Міністерства оборони України до дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства "Спецтехноекспорт" предметом судового розгляду було питання щодо стягнення з відповідача попередньої оплати, а також нарахованих штрафних санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані Міністерством з посиланням на те, що відповідач у справі порушив умови контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення та не поставив товар. У зв`язку з викладеним позивач у справі №910/3016/23 просив суд стягнути з відповідача суму сплаченої попередньої оплати за товар, а також нараховані пеню та штраф.

86. У вказаній справі скаржник вказував, що судами порушено приписи частини шостої статті 91 Г ПК України та не враховано висновки щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, постановах Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 911/5186/14, від 04.10.2022 у справі № 925/434/19, від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21.

87. Проте, проаналізувавши доводи скаржника у справі №910/3016/23, Верховний Суд з посиланням на положення статей 75 та 165 Г ПК України відхилив його доводи, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених скаржником постановах, та дійшов до висновку, що відповідачем у наведеній справі не обґрунтовано, яким чином відповідно до конкретних обставин справи, відсутність оригіналу державного контракту унеможливила встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

88. Натомість у справі, що розглядається №922/2635/24, суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин зазначену норму, дійшов протилежного висновку про те, що враховуючи ненадання Позивачем доказів існування оскарженого договору, суд першої інстанції не мав права приймати до уваги наявну в матеріалах справи ксерокопію договору. Апеляційний суд у цій справі вказав, що такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа. Близький за змістом висновок викладено таж і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №906/1336/19 та постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №910/17281/21.

89. Так, у справі, що розглядається, №922/2635/24, предметом судового розгляду є вимоги контролюючого органу до Відповідачів про визнання недійсним Договору №02-2023/1-23 на підставі частини третьої статті 228 ЦК України, укладеного між Відповідачами, у зв`язку безтоварністю господарських операцій та нездійсненням розрахунків за нібито поставлений товар за спірним договором, з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

90. Відповідно до частини шостої статті 91 Г ПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

91. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про визнання недійсним оспорюваного договору, з урахуванням вимог вказаної норми, зазначив, що суд першої інстанції в порушення вимог частини шостої статті 91 Г ПК України, прийняв в якості письмового доказу копію спірного Договору №02-2023/1-23 за відсутності оригіналу такого доказу, та за наявності заперечень Відповідачів щодо факту укладення такого договору.

92. Верховний Суд наголошує, що вимога господарського суду про надання оригіналів документів насамперед викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії. Так, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Близький за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №911/5186/14.

93. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам як у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

94. Разом з тим судом апеляційної інстанції у цій справі не надано оцінки факту посвідчення копії договору його оригіналу представниками Відповідачів, наявності у договору підписів представників Відповідача-1 та Відповідач-2, відтисків печаток товариств, при тому, що Скаржник стверджував про відсутність в нього оригіналу договору у зв`язку з тим, що він не є стороною договору та не може надати його оригінал.

95. Як встановлено судом першої інстанції у цій справі з поданої копії спірного договору, договір підписаний представниками Відповідачів та скріплений печатками Відповідача-1 та Відповідача-2 на кожній сторінці Договору №02-2023/1-23. Проте, суд апеляційної інстанції вказаного не залишив поза увагою належним чином подану Скаржником копію спірного договору.

96. Слід також взяти до уваги, що, окрім оригіналу оспорюваного договору, про наявність правовідносин поставки товару між сторонами можуть свідчити також інші докази, зокрема, платіжні доручення про сплату за поставку товару, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі тощо, про які Відповідач-1, зокрема, вказував у письмових поясненнях, поданих до контролюючого органу.

97. Окрім наведеного, про факт укладення спірного договору Відповідачами може свідчити й направлення Відповідачем-1 до контролюючого органу податкових накладних з метою формування податкової вигоди.

98. Так, судом першої інстанції встановлено, що Відповідач-1 подавав до Головного управління ДПС у Харківській області податкові накладні:

- №1 від 03.04.2023 на загальну суму 978 051,60 грн (у т.ч. ПДВ 120 111,60 грн);

- №2 від 05.04.2023 на загальну суму 988 858,80 грн (у т.ч. ПДВ 121 438,80 грн);

- №3 від 08.04.2023 на загальну суму 994 262,40 грн (у т.ч. ПДВ 122 102,40 грн);

- №4 від 11.04.2023 на загальну суму 983 455,20 грн (у т.ч. ПДВ 120 775,20 грн);

- №5 від 14.04.2023 на загальну суму 996 964,20 грн (у т.ч. ПДВ 122 434,20 грн);

- №6 від 17.04.2023 на загальну суму 987 057,60 грн (у т.ч. ПДВ 121 217,60 грн);

- №7 від 19.04.2023 на загальну суму 993 361,80 грн (у т.ч. ПДВ 121 991,80 грн);

- №8 від 21.04.2023 на загальну суму 587 191,20 грн (у т.ч. ПДВ 72 111,20 грн).

99. Встановлено, що вказані податкові накладні були направлені Відповідачем-1 засобами телекомунікаційного зв`язку на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), а саме:

- податкова накладна №1 від 03.04.2023 направлена до Реєстру 28.04.2023;

- податкова накладна №2 від 05.04.2023 направлена до Реєстру 28.04.2023;

- податкова накладна №3 від 08.04.2023 направлена до Реєстру 28.04.2023;

- податкова накладна №4 від 11.04.2023 направлена до Реєстру 28.04.2023;

- податкова накладна №5 від 14.04.2023 направлена до Реєстру 28.04.2023;

- податкова накладна №6 від 17.04.2023 направлена до Реєстру 03.05.2023;

- податкова накладна №7 від 19.04.2023 направлена до Реєстру 03.05.2023;

- податкова накладна №8 від 21.04.2023 направлена до Реєстру 03.05.2023.

100. Зазначені податкові накладні були прийняті до Реєстру із одночасним зупиненням реєстрації з причини відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

101. Згідно з повідомленнями про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головних управлінь Державної податкової служби України в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДПС рішень про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.06.2023 №8994203/40673756; від 14.06.2023 №8994225/40673756; від 14.06.2023 №8994220/40673756; від 14.06.2023 №8994251/40673756; від 14.06.2023 №8994281/40673756; від 14.06.2023 №8994266/40673756; від 14.06.2023 №8994260/40673756; від 14.06.2023 №8994228/40673756) Відповідачу-1 було запропоновано надати додаткові пояснення та/або документи для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

102. 06 червня 2023 року Відповідач-1, з метою продовження процедури реєстрації, направив до контролюючого органу письмові пояснення вих.№0606/23-1 та документи на їх підтвердження.

103. Крім того, встановлено, що 19 червня 2023 року Відповідач-1 направив до контролюючого органу додаткові письмові пояснення вих. №1906/23-1, вих.№1906/23-2, вих. №1906/23-3, вих.№1906/23-4, вих.№1906/23-5, вих.№1906/23-6, вих.№1906/23-7 та вих.№1906/23-8, відповідно до яких вказав, що факт реальності придбання, отримання та оплати товару за договором поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1 підтверджується належними первинними документами, а саме податковими накладними від 03.04.2023 №1, від 05.04.2023 №2, від 08.04.2023 №3, від 11.04.2023 №4, від 14.04.2023 №5, від 17.04.2023 №6, від 19.04.2023 №7, від 21.04.2023 №8, а також видатковими накладними від 03.04.2023 №1, від 05.04.2023 №2, від 08.04.2023 №3, від 11.04.2023 № 4, від 14.04.2023 №5, від 17.04.2023 №6, від 19.04.2023 №7 та від 21.04.2023 №8.

104. У поданих поясненнях Відповідач-1 вказував, що факт перевезення товару підтверджується, в тому числі товарно-транспортними накладними: від 03.04.2023 №030401, від 03.04.2023 №030402, від 03.04.2023 №030403, від 05.04.2023 №050401, від 05.04.2023 №050402, від 05.04.2023 №050403, від 08.04.2023 №080401, від 08.04.2023 №080402, від 08.04.2023 №080403, від 11.04.2023 №110401, від 11.04.2023 №110402, від 11.04.2023 №110403, від 14.04.2023 №140401, від 14.04.2023 №140402, від 14.04.2023 №140403, від 17.04.2023 №170401, від 17.04.2023 №170402, від 17.04.2023 №170403, від 19.04.2023 №190401, від 19.04.2023 №190402, від 19.04.2023 №190403, від 21.04.2023 №210401 та від 21.04.2023 №210402, відповідно до яких замовником значилось Фермерське господарство "ПЕРВОМАГРО", вантажовідправником - Відповідач-1, вантажоодержувачем - Фермерське Господарство "ПЕРВОМАГРО", пункт навантаження - Харківська область, місто Первомайський, вулиця Залізнична, 76, пункт розвантаження - Одеська область місто Ізмаїл, Болградське шосе, 14.

105. Відповідач-1 зазначав, що на підтвердження реальності вчинення правочинів із зазначеним контрагентом у нього наявні всі належні первинні документи, що за формою та змістом не містять жодних недоліків, а отже підтверджують факт отримання товарів, їх використання у власній господарській діяльності. Вказану сільськогосподарську продукцію Відповідач-1 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" на підставі договору поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23 та у Відповідача-2 на підставі договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23.

106. Окрім наведеного, у наданих поясненнях Відповідач-1 зазначав, що має матеріально-технічну базу достатню для здійснення обраних видів господарської діяльності.

107. Зокрема, згідно з договором оренди від 02.01.2023 №0201-23 Відповідач-1 орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕДРОВА ДАЧА" нерухоме майно - офісне приміщення, розташоване за адресою: 61001, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 7/8; складські приміщення - склади для зберігання сільськогосподарської продукції за адресою Харківська область, місто Первомайський, вулиця Залізнична, 76, та за договором оренди об`єкта нерухомості від 02.01.2023 №01/23 - місця стоянки сільськогосподарської техніки у ПВП "Квадро".

108. З урахуванням наданих пояснень, Скаржник в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації, прийняв:

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №9045104/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 03.04.2023 №1;

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №9045107/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 05.04.2023 №2;

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №045105/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 08.04.2023 №3;

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №9045110/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 11.04.2023 №4;

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №9045106/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 14.04.2023 №5;

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №9045108/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 17.04.2023 №6;

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №9045111/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 19.04.2023 №7;

- рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування від 22.06.2023 №9045109/40673756, відповідно до якого відмовлено в реєстрації податкової накладної від 21.04.2023 №8.

109. Наведене також підтверджується встановленими у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №520/17623/23 обставинами.

110. Як вбачається з Єдиного реєстру державних судових рішень, згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №520/17623/23 встановлено, що у липні 2023 року Відповідач-1, посилаючись на відсутність підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Скаржника, у якому просив:

- скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної від 22.06.2023 року №9045104/40673756;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.04.2023 №1 на загальну суму - 978 051,60 грн (в т.ч. ПДВ 120 111,60 грн) датою її надсилання 28.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 05.04.2023 №2 на загальну суму - 988 858,80 грн (в т.ч. ПДВ 121 438,80 грн) датою її надсилання 28.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.04.2023 №3 року на загальну суму - 994 262,40 грн (в т.ч. ПДВ 122 102,40 грн) датою її надсилання 28.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11.04.2023 №4 на загальну суму - 983 455,20 грн (у т.ч. ПДВ 120 775,20 грн) датою її надсилання 28.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.04.2023 №5 на загальну суму - 996 964,20 грн (у т.ч. ПДВ 122 434,20 грн) датою її надсилання 28.04.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 17.04.2023 №6 на загальну суму - 987 057,60 грн (в т.ч. ПДВ 121 217,60 грн) датою її надсилання 03.05.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 19.04.2023 №7 на загальну суму - 993 361,80 грн (в т.ч. ПДВ 121 991,80 грн) датою її надсилання 03.05.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.04.2023 №8 на загальну суму - 587 191,20 грн (в т.ч. числі ПДВ 72 111,20 грн) датою її надсилання 03.05.2023 року.

111. У вказаній справі №520/17623/23 суд встановив, що згідно з наданими первинними документами позивач виконував роботи з вирощування врожаю кукурудзи та соняшнику, а відповідно до податкової накладної - виконував роботи з вирощування врожаю сої. З огляду на вказане, суд у наведеній справі дійшов висновку про те, що виявлені помилки і неточності у поданих документах свідчать про те, що платник податку не має право реєструвати податкову накладну за фактом виконання робіт, які взагалі не зазначені у первинних документах, а контролюючий орган, виконуючи повноваження щодо моніторингу податкових накладних, має аналізувати первинні документи у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями. Таким чином, у вказаних правовідносинах суд виявив, що укладення керівником заявника - Відповідача-1 у справі, що розглядається, правочинів з придбання товару - пшениці виробництва інших суб`єктів господарювання та оформлений документально подальший продаж цього товару Фермерському господарству "ПЕРВОМАГРО", де керівник Відповідача-1 є головою, не має розумної економічної причини (ділової мети). У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що відсутність у межах правочину у формі договору поставки (договору купівлі-продажу) розумної економічної причини (ділової мети) призводить до відсутності об`єкта справляння ПДВ.

112. Зазначене рішення у справі №520/17623/23 набрало законної сили 21 вересня 2023 року.

113. Згідно з частиною четвертою статті 75 Г ПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

114. Так, у справі №520/17623/23 судом встановлено, що між Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО" як покупцем, та Відповідачем-1 як постачальником було укладено договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1 на постачання власної сільськогосподарської продукції - пшениці. Водночас означений товар було попередньо придбано заявником у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" на підставі договору поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, та у Відповідача-2 на підставі договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23.

115. Згідно зі статтею 75 Г ПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

116. Отже, факт укладення спірного Договору від 27.02.2023 №02-2023/1-23 було встановлено у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №520/17623/23, яке набрало законної сили, а отже вказаний факт не підлягає доказуванню у справі №922/2635/24, що розглядається.

117. Крім того, як було встановлено судом першої інстанції у цій справі, з пояснень та документів, що були надані Відповідачем-1 до комісії ГУ ДПС у Харківській області для підтвердження реальності здійснення операцій по вказаним вище податковим накладним, а також з матеріалів судових справ №520/17623/23 та №520/17624/23, Скаржником було сформовано матеріали цієї позовної заяви та пред`явлено позов до суду.

118. Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Скаржника та визнання недійсним договору, виходив з того, що Відповідач-1, звертаючись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішень та спонукання до реєстрації податкових накладних у справі №520/17623/23 разом з позовом надав суду засвідчені копії документів, в тому числі договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, та підтвердив відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. В свою чергу Харківський окружний адміністративний суд, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі №520/17623/23, пересвідчився у відповідності дій Відповідача-1 вимогам частин другої, четвертої та п`ятої статті 94 КАС України.

119. Як вказав суд першої інстанції у справі, що розглядається, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 у справі №520/17623/23, яке набрало законної сили, було встановлено, що за викладеним у позові твердженням, між Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО" як покупцем, та Відповідачем-1 як постачальником було укладено договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1 на постачання власної сільськогосподарської продукції - пшениці. Разом із тим за доводами позову, означений товар було попередньо придбано заявником у Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" на підставі договору поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23 року та у Відповідача-2 на підставі договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23.

120. Суд першої інстанції у цій справі зазначив, що наявність судового рішення у справі №520/17623/23 про скасування рішень та спонукання до реєстрації податкових накладних не повинна впливати на виконання завдання господарського судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом спору про визнання недійсним спірного договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, проте розглядаючи такий спір, суди не можуть ігнорувати обставини, що встановлені у тій справі, позицію сторін щодо таких обставин, позаяк визнання в одній справі факту укладання договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 та реальності проведених операцій за цим Договором з подальшим запереченням таких подій в іншій справі є нічим іншим як суперечливою поведінкою сторони, яка у господарських правовідносинах заборонена.

121. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці". По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

122. Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).

123. З огляду на зазначене, суд першої інстанції у цій справі №922/2635/24 відхилив доводи Відповідача-1 щодо неукладеності спірного договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 та визнав їх такими, що суперечать його попередній поведінці.

124. Суд апеляційної інстанції у цій справі вказаного не врахував, та не дослідив належним чином всі обставини справи, а також відповідно до вимог частини четвертої статті 75 Г ПК України не врахував обставини встановлені Харківським окружним адміністративним судом у справі №520/17623/23, які не підлягають доказуванню у справі, що розглядається, та дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення спірного договору та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції у справі, що розглядається.

125. Таким чином, підтвердилася наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Г ПК України, зокрема, за встановленими у справі №910/3016/23 обставинами щодо застосування до спірних правовідносин частини шостої статті 91 Г ПК України у разі відсутності оригіналу спірного договору та наявності інших доказів на підтвердження факту укладення спірного договору.

126. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам як у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

127. Разом з тим, апеляційним судом у цій справі №922/2635/24 не надано оцінки встановленому рішенням суду адміністративної юрисдикції у справі №520/17623/23 факту укладення спірного Договору №02-2023/1-23 та неможливості Скаржником (Позивачем у цій справі) надати оригінал цього договору у зв`язку з тим, що Скаржник не був стороною вказаного договору, а виконував, наділені державою, функції контролюючого органу за дотримання норм податкового законодавства.

128. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі, посилався на доводи Відповідачів про те, що оспорюваний договір не укладався, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення товарно-матеріальних цінностей не здійснювалося, кошти за товар не отримувалися, зміни в матеріальному стані Відповідачів не відбувалися, а вказані податкові накладні, які на даний час не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, та за якими не виникло жодних правових зобов`язань та, внаслідок чого не було сформовано податковий кредит, були помилково складені та надіслані на реєстрацію а отже відсутні будь-які правові наслідки для податкового органу.

129. Також апеляційний суд безпідставно у спірному судовому рішенні безпідставно посилався на доводи Відповідача-1 у листі вих. №22/23 від 22.05.2023 "Про надання інформації" стосовно того, що податкові накладні №7 від 19.04.2023 , №8 від 21.04.2023, №9 23.04.2023, №4 від 11.04.2023, №5 від 14.04.2023, №6 від 17.04.2023, №1 від 03.04.2023, №2 від 05.04.2023, №3 від 08.04.2023 було виписано помилково, фактично господарська операція не відбулася, отже податкове зобов`язання не виникло, а Відповідач-1 не буде відображати у податковій декларації за квітень 2023 року податкове зобов`язання з ПДВ, яке виникло на підставі направлених на реєстрацію податкових накладних, оскільки на підтвердження направлення вказаного листа на адресу Позивача, Відповідач-1 надав копію опису вкладення в цінний лист від 22.05.2023, реєстру №1 від 22.05.2023 та нефіскального документу від 22.05.2023 з відбитком печатки "Харків Спецзв`язок", так як в описі вкладення в графі "Перевірив (підпис працівника) ПСЗ" підпис відповідального працівника був відсутній.

130. Суд апеляційної інстанції не врахував також встановленої місцевим господарським судом обставини, що вказаний лист Відповідача-1 від 22.05.2023 №22/23 було отримано Скаржником лише 22.09.2024 (вх. ГУ ДПС №67265/6), через значний проміжок часу та після ухвалення судових рішень у справах №520/17623/23 та №520/17624/23.

131. Окрім наведеного, Скаржник, однією з підстав касаційного оскарження визначив також пункт 3 частини другої статті 287 Г ПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини шостої статті 91 Г ПК України у разі оскарження недійсності правочину як такого, що не відповідає інтересам держави, за умови надання контролюючим органом належним чином завіреної копії оскаржуваного договору відповідно до частини четвертої статті 91 Г ПК України, податкових накладних та інших первинних документів, виписаних на його виконання, у випадку, коли суб`єкт господарювання заперечує укладення договору та не надає його оригінал для дослідження судом.

132. З цього приводу Верховний Суд зазначає, відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Г ПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

133. Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

134. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

135. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини.

136. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності / відсутності підстав для визнання недійсним договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 з підстави, передбаченою частиною третьою статті 228 ЦК України.

137. У справі, що розглядається, податковий орган, звертаючись до суду із цим позовом, посилається на недійсність договору, укладеного Відповідачами, з формальним складенням первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.

138. Тобто, податковий орган (Скаржник) заперечує дійсність укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 договору поставки, оскільки вказаний договір сторони уклали без мети його виконання, проте з метою безпідставного включення Відповідачем-1 суми ПДВ до податкового кредиту з податку на додану вартість, який може вплинути на сплату податкового зобов`язання до Державного бюджету України або на право вимагати бюджетне відшкодування сплаченої суми податку.

139. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній постанові, Суд виходить з такого.

140. Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

141. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

142. Відповідно до частин другої та третьої статті 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

143. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

144. Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

145. За змістом частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

146. У справі, що розглядається, контролюючим органом відповідно до повноважень наданих підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України та відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України оспорюється дійсність укладеного Відповідачами договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 з підстав недотримання умов, визначених частиною першою статті 215 ЦК України у поєднанні з частиною п`ятою статті 203 ЦК України (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним), а також з підстав недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

147. Вирішуючи питання щодо можливості надання контролюючим органом, який діє як суб`єкт владних повноважень, реалізуючи публічно-владні управлінські функції у публічно-правовій сфері податкових правовідносин, із забезпечення виконання конституційного обов`язку платника податків (стаття 67 Конституції України), тобто для забезпечення публічного порядку, на підтвердження своїх позовних вимог належним чином завіреної копії оскаржуваного договору відповідно до частини четвертої статті 91 Г ПК України у випадку відсутності у нього оригіналу такого договору, Суд зазначає наступне.

148. Ураховуючи, що контролюючий орган (Скаржник) не є стороною договору, що фактично вказує на відсутність у нього оригіналу такого договору та неможливість отримання доступу до оригіналу такого договору й надання його суду на підтвердження позовних вимог, Скаржник відповідно до частини шостої статті 91 Г ПК України фактично позбавлений права на захист своїх інтересів та інтересів держави у суді, оскільки не може довести обставини, що обґрунтовують його вимоги. Суди, вирішуючи спори за участю контролюючого органу щодо визнання недійними договорів, укладених господарюючими суб`єктами, головною метою яких є отримання незаконної податкової вигоди, у разі ненадання ними оригіналів договорів ані контролюючому органу, ані на вимогу суду, з метою запобігання завдання збитків державному бюджету і загалом, повинні враховувати, що окрім оригіналу оспорюваного договору про наявність правовідносин поставки товару між сторонами можуть свідчити також інші докази, зокрема, копія такого договору, засвідчена належним чином, платіжні доручення про сплату за поставку товару, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі тощо.

149. Близький за змістом висновок, викладений також Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 925/434/19

150. Згідно вимогами частини четвертої статті 91 Г ПК України, відповідно до якої копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

151. Відповідно до частини п`ятої статті 91 Г ПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях) повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

152. Аналізуючи укладений Відповідачами оспорюваний договір поставки на предмет дотримання положень частини п`ятої статті 203 ЦК України, Суд зазначає наступне.

153. Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

154. Отже, за загальним правилом, таким, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, договір поставки буде за умови: 1) виконання договору у строк, визначений договором; 2) оплати за переданий (поставлений товар); 3) передання (поставки) товарів.

155. Щодо відповідності договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 вимогам законодавства, зокрема статті 265 ГК України: 1)договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 містить обумовлені строки, а саме: згідно з пунктом 1.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах та в строк, визначений у Специфікації. Відповідно до пункту 1.6 Специфікації продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти вказаний товар не пізніше 20.04.2023, на умовах FCA Харківська область, місто Первомайський, вулиця Залізнична, 76, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року, отже в цій частині відповідає положенням статті 265 ГК України; 2) за спірним договором не було проведено оплат, що встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи (суд встановив, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення не містять відтиску печатки банку та підпису відповідальної особи; крім того, у вказаних платіжних доручення призначення платежу "Оплата за пшеницю зг. дог. №02-2023/1-23 від 27 квітня 2023 р." не відповідає договору поставки №02-2023/1-23 від 27.02.2023 з Відповідачем-2, так як він укладений 27.02.2023, а не 27.04.2023 як вказано у платіжних дорученнях), отже товар не був оплачений покупцем, тому у цій частині оспорюваний договір не відповідає вимогам статті 265 ГК України; 3) щодо поставки товару за спірним договором, судом першої інстанції було встановлено, що Відповідач-1 надсилав до контролюючого органу письмові пояснення та документи на їх підтвердження, у яких зазначав, що факт реальності придбання, отримання та оплати товару за договором поставки, та на підтвердження реальності вчинення правочинів у Відповідача-1 наявні всі належні первинні документи, які за формою та змістом не містять жодних недоліків, що підтверджують факт отримання товарів, їх використання у власній господарській діяльності, проте згідно з листом "Про надання інформації" Відповідача-1 від 22.05.2023 вих.№22/23 Відповідач-1 повідомив Головне управління ДПС у Харківській області, що податкові накладні від 19.04.2023 №7, від 21.04.2023 №8, 23.04.2023 №9, від 11.04.2023 №4, від 14.04.2023 №5, від 17.04.2023 №6, від 03.04.2023 №1, від 05.04.2023 №2, від 08.04.2023 №3 було виписано помилково, фактично господарська операція не відбулася, отже податкове зобов`язання не виникло.

156. Отже, за спірним договором не підтверджено двох визначальних ознак договору поставки: оплатності та передання товарів покупцю.

157. Враховуючи обставини, встановлені судом першої інстанції у цій справі, Суд погоджується, що договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки оплата за видатковими накладними за товар не здійснена, а фактичної поставки товарів за вказаним договором не встановлено, що не відповідає положенням статті 265 ГК України, а отже наявні підстави, визначені частинами першою, третьою статті 215 ЦК України, для визнання такого правочину недійсним.

158. Таким чином, податковий орган, звертаючись до суду з цим позовом та посилаючись на недійсність правочину через формальний характер складення первинних документів з метою формування безпідставної податкової вигоди, що суперечить інтересам держави та суспільства на підставі частини третьої статті 228 ЦК України, посилаючись на наявну копію спірного договору, у зв`язку з тим, що Відповідачі відмовилися надати оригінал такого договору та взагалі заперечують факт його укладення, діяв відповідно до вимог частин четвертої та п`ятої статті 91 Г ПК України.

159. Отже, оскільки виконання Відповідачами оспорюваного правочину фактично не було, а податковий кредит з податку на додану вартість Відповідачі не отримали завдяки діям, які вчиняв Скаржник у цій справі, що підтверджується, зокрема, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23.

160. Оскільки судом апеляційної інстанції у порушення норм процесуального права не враховано всіх встановлених обставин справи та безпідставно скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, постанова Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 - залишенню в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

161. Згідно з приписами пунктів 3, 4 частини першої статті 308 Г ПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

162. Відповідно до частини першої статті 312 Г ПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

163. З урахуванням зазначеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Судові витрати

164. Оскільки касаційну скаргу задоволено, понесені Скаржником судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції пропорційно покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 300 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №922/2635/24 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2024 у справі №922/2635/24 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (61001, місто Харків, майдан Захисників України, будинок 7/8; код ЄДРПОУ 40673756) на користь Головного управління ДПС у Харківській (61057, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46; код ЄДРПОУ 43983495) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" (63301, Харківська область, місто Красноград, вулиця Шевченка, будинок 1; код ЄДРПОУ 44255031) на користь Головного управління ДПС у Харківській (61057, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 46; код ЄДРПОУ 43983495) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

6. Доручити видачу відповідних наказів у справі №922/2635/24 Господарському суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

О. Кролевець