ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/2714/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 (колегія суддів у складі: головуючий - Гетьман Р.А., Россолов В.В., Склярук О.І.)
у справі №922/2714/23
за заявою ОСОБА_2 ,
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст заяви та хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 (далі - Боржник) про його неплатоспроможність, введено процедуру реструктуризації боргів Боржника.
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2023 визнано грошові вимоги Фізичної особи - підприємця Краснікова Павла Івановича до Боржника у загальному розмірі 36568600,00 грн основного боргу та 5368,00 грн судового збору.
3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 відхилено вимоги ОСОБА_1 до Боржника в розмірі 31357881,10 грн основного боргу та 5368,00 грн судового збору.
4. 13.03.2024 до Господарського суду Харківської області надійшла спільна заява кредитора ФОП Краснікова П.І. та Боржника (далі - Заява), в якій вони просять господарський суд затвердити мирову угоду, укладену між ними, та закрити провадження у справі.
5. 13.03.2024 до Господарського суду Харківської області від керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Єрьоміної О.Ю. надійшов звіт, за змістом якого керуючий реструктуризацією не вбачає підстав для відмови в затверджені мирової угоди, вважає її умови такими, що не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб, тому не заперечує проти її затвердження господарським судом та закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника.
6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2024, зокрема, задоволено Заяву; затверджено мирову угоду у справі про неплатоспроможність Боржника, укладену між кредитором ФОП Красніковим П.І. та Боржником у відповідній редакції; закрито провадження у справі за заявою Боржника про неплатоспроможність.
7. ОСОБА_1 (далі - Скаржник) з вказаною ухвалою не погодилася та звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
8. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за зазначеною апеляційною скаргою Скаржника.
Стислий зміст ухвали суду апеляційної інстанцій
9. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.03.2024.
10. Ухвалу мотивовано тим, що станом як на момент винесення оскаржуваної ухвали суду, так і на час її перегляду в апеляційному порядку, Скаржник не набув статусу кредитора у цій справі та не є учасником справи про неплатоспроможність Боржника, тому не має процесуального права на оскарження відповідної ухвали суду першої інстанції.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
11. Скаржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження, а справу направити до господарського суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
12. Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу господарського суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки апеляційного господарського суду щодо закриття апеляційного провадження не відповідають обставинам справи.
13. Скаржник звертає увагу на те, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі постановлено в той день, коли оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст ухвали господарського суду першої інстанції про відмову у визнанні грошових вимог Скаржника до Боржника.
14. Скаржник наголошує, що ані норми Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ані норми Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачають обов`язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали), тому відсутність такого рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Законом України "Про судоустрій і статус суддів України" ГПК України КУзПБ.
15. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №916/3200/17 щодо права на оскарження судових рішень в процедурі банкрутства особами, грошові вимоги яких до боржника відхилено судом, Скаржник зазначає, що попри відмову судом першої інстанції у визнанні його грошових вимог до Боржника, він залучений у справу про банкрутство як особа, у якої з боржником існував майновий спір у справах №752/8912/19 і №752/11425/22.
16. Оскільки на час постановлення оскаржуваних ухвал першої та апеляційної інстанцій відповідні спори в межах справи про банкрутство не було вирішено, Скаржник вважає, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника із затвердженням мирової угоди Боржника з ФОП Красніковим П.І. порушує права та законні інтереси Скаржника.
17. Також Скаржник стверджує, що зазначення у мировій угоді, затвердженій місцевим господарським судом, про погашення вимог кредиторів, які не були заявлені у встановленому КУзПБ порядку та строки, суперечить приписам статті 90 КУзПБ, виходять за межі повноважень сторін мирової угоди та створюють умови для порушення у відповідних правовідносинах у цій справі принципу правової визначеності.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
18. Красніков П.І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, залишивши без змін оскаржувану ухвалу господарського суду апеляційної інстанції.
19. Красніков П.І. вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника, адже він не набув процесуального статусу кредитора з відповідними правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, тому не має процесуального права на оскарження процесуальних документів у справі про неплатоспроможність Боржника.
20. При цьому Красніков П.І. зазначає, що в оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки Скаржника не вирішувалось, як і відсутні в мотивувальній і резолютивній частинах судового рішення висновки та судження про права та обов`язки скаржника.
Позиція Верховного Суду
21. Керуючись вимогами статей 14 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
22. Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
23. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
24. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), §59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), §28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §229).
25. Стаття 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
26. Тобто конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
27. Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.
28. Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність 21.10.2019 у зв`язку з введенням в дію КУзПБ.
29. При цьому пунктом 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
30. Отже, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.
31. Частина 1 статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
32. При цьому відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, зокрема, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
33. Разом з тим суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
34. Однак у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
35. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19 та в постанові Верховного Суду від 08.04.2024 у справі №911/2610/20. Підстав для відступу від зазначеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає, тому відхиляє відповідні аргументи Скаржника, викладені в касаційній скарзі.
36. Так, згідно зі статтею 1 КУзПБ учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника. Зокрема, сторонами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
37. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові від 20.03.2024 у справі №911/1005/23, ухваленій у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в тому числі правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.
38. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) визначається статтею 45 КУзПБ (з урахуванням частини 1 статті 122 КУзПБ). Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. А набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора.
39. Порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.
40. Отже, лише після вчинення всіх передбачених статтею 45 КУзПБ дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина 6 статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).
41. Ураховуючи наведене, а також приписи статей 1 45 47 КУзПБ, лише за сукупністю, встановлених КУзПБ дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо); визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.
42. Верховний Суд під час розгляду цієї справи не вважає за необхідне відступати від наведеної правової позиції, тому відхиляє доводи Скаржника, які їй суперечать, зокрема, про відсутність у законодавстві норм, що передбачають обов`язкову формалізацію статусу конкурсних кредиторів як учасників справи про банкрутство (неплатоспроможність) шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали).
43. Як з`ясував господарський суд апеляційної інстанції, на момент подання та розгляду апеляційної скарги Скаржник не набув статусу кредитора у справі про неплатоспроможність Боржника, адже заявлені ним грошові вимоги до Боржника не були визнані господарським судом. Натомість ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024, залишеною в подальшому без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, відхилено вимоги Скаржника до Боржника в розмірі 31357881,10 грн основного боргу та 5368,00 грн судового збору.
44. Також Верховний Суд відхиляє посилання Скаржника на залучення його у справі про неплатоспроможність Боржника як особи, в якої з Боржником існував майновий спір у справах №752/8912/19 і №752/11425/22, адже він ґрунтується на помилковому розумінні висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.06.2020 у справі №916/3200/17.
45. Так, згідно з вказаним висновком особа, яка за наслідком відмови у визнанні її грошових вимог конкурсного характеру відповідно до статей 1, 23 Закону про банкрутство і статей 1 45 46 КУзПБ не набула статусу кредитора боржника у справі про банкрутство, не може вважатися учасником справи про банкрутство та не має процесуальної дієздатності, визначеної законодавством про банкрутство, щодо оскарження ухвали місцевого суду про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та наступних судових рішень у справі про банкрутство (введення санації, введення ліквідаційної процедури та інших), за винятком випадків залучення осіб у справу про банкрутство у випадку розгляду майнових та інших спорів щодо боржника, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ.
46. Водночас щодо залучення осіб у справу про банкрутство в разі розгляду майнових та інших спорів щодо боржника необхідно звернутися до правової позиції, викладеної у постанові від 22.11.2023 у справі №910/4685/20, в якій Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку про умовний розподіл учасників у справі про банкрутство на 3 групи, а саме:
І група - сторони справи - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);
ІІ група - учасники справи - арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;
ІІІ група - інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
47. Верховний Суд зауважив, що процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме зі здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник та які розглядаються у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство.
48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 виснувала, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
- одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;
- друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
49. Ураховуючи наведені правові висновки, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зауважив, що особи, віднесені до І та ІІ груп, належать до учасників справи про банкрутство (непозовного провадження), у якій вирішуються основні процедурні питання (у межах судових процедур, визначених статтею 6 КУзПБ), тому вказані особи наділені повною процесуальною дієздатністю у такій справі, зокрема й правом на оскарження ухвалених у ній судових рішень.
50. Натомість особи, які віднесені до ІІІ групи (інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір) зазвичай стають учасниками справи про банкрутство у зв`язку з тим, що суд у межах справи про банкрутство розглядає та вирішує у відокремленому позовному провадженні спір за участю цих осіб.
51. На переконання судової палати, віднесення за статтею 1 КУзПБ певних осіб, щодо прав або обов`язків яких вирішується спір у відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, до категорії "інших учасників справи про банкрутство" не свідчить про наділення таких осіб статусом учасника самої справи про банкрутство в силу закону.
52. Отже, вирішуючи проблемний аспект у правовому регулюванні статусу таких суб`єктів, Верховний Суд наголосив, що інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, не належать до учасників справи про банкрутство (за винятком тих осіб, які одночасно належать до І та ІІ груп), а їх процесуальний статус доцільно визначити саме як "учасники відокремленого позовного провадження у справі про банкрутство".
53. При цьому сам факт залучення ухвалою суду певного суб`єкта як учасника до відокремленого провадження ще не означає автоматичне наділення такого суб`єкта статусом учасника справи про банкрутство.
54. Зазначені постанови Верховного Суду ухвалені у справах про банкрутство, однак викладені в них висновки можуть бути застосовані mutatis mutandis під час розгляду справи про неплатоспроможність фізичної особи, враховуючи положення статті 113 КУзПБ.
55. З огляду на викладене наявність між Скаржником і Боржником спорів у справах №752/8912/19 і №752/11425/22, що розглядаються у відокремлених позовних провадженнях, коло учасників яких визначається відповідно до положень ГПК України, не надає підстав для висновку про залучення Скаржника до участі у справі про неплатоспроможність Боржника (непозовного провадження) та наділення його повною процесуальною дієздатністю у цій справі, зокрема, на оскарження ухвалених у ній судових рішень.
56. Скаржник як сторона (відповідно, позивач та відповідач) у вказаних відокремлених позовних провадженнях є особою, щодо прав або обов`язків яких існує спір, але не є безпосереднім учасником справи про неплатоспроможність Боржника (непозовного провадження).
57. Оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду затверджено мирову угоду у справі про неплатоспроможність Боржника, укладену між кредитором ФОП Красніковим П.І. та Боржником, закрито провадження у справі за заявою Боржника про неплатоспроможність тощо.
58. Тобто зазначеною ухвалою вирішено специфічні питання, притаманні саме процедурі неплатоспроможності (непозовному провадженню), передбачені статтею 90 КУзПБ. При цьому предметом розгляду суду першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не було вирішення питань щодо позовних вимог у справах №752/8912/19 і №752/11425/22 та прав чи обов`язків Скаржника, зокрема, стосовно стягнення солідарно з Боржника та іншого контрагента заборгованості за договором позики та недійсності такого договору позики, які є предметом спору у зазначених відокремлених провадженнях. При цьому закриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника не перешкоджає розгляду зазначених справ по суті заявлених позовних вимог.
59. Водночас, окрім учасників справи, правом апеляційного оскарження наділені також особи, які не брали участі у справі, але судові рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Стосовно зазначених осіб слід звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постанові від 15.05.2020 у справі №904/897/19, ухваленій у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.
60. На переконання Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
61. Отже, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, тобто скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
62. Проте у мотивувальній і резолютивній частинах оскарженої Скаржником у апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду немає зазначень про права та обов`язки Скаржника, зокрема, щодо вирішення питання про заявлені Скаржником грошові вимоги до Боржника, у визнанні яких відмовлено ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024, а також майнових та немайнових вимог, які є предметом спору у справах №752/8912/19 і №752/11425/22.
63. Стосовно наведених у касаційній скарзі аргументів Скаржника про порушення оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб у зв`язку із затвердженням тексту мирової угоди, що всупереч положенням статті 90 КУзПБ передбачає погашення вимог кредиторів, які не були заявлені у встановленому КУзПБ порядку та строки, Верховний Суд звертає увагу, що при зверненні з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу Скаржник не довів порушення такою ухвалою саме його прав або охоронюваних законом інтересів, зокрема, щодо певних наявних у нього, але незаявлених вчасно грошових вимог до Боржника тощо.
64. Зважаючи на викладене, встановивши відсутність в ухвалі місцевого господарського суду жодних висновків щодо прав та обов`язків Скаржника, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України через відсутність суб`єкта апеляційного оскарження, адже місцевим господарським судом не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної особи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
66. Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду.
Розподіл судових витрат
67. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300 301 304 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №922/2714/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
К. Огороднік