№ 922/4359/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/4359/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

скаржник ПП "Рентменеджмент": Чорний А. О.

скаржник ОСОБА_1 Дожджанюк О. І, Сєрова О.О.

боржник ТОВ фірма "Ідалія": Сідєльніков А. В.

кредитор ІП "Малахіт": Висоцький А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Рентменеджмент"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020

у складі колегії суддів: Ільїна О. В. - головуючого, Россолова В. В., Хачатрян В. С.

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020

у складі судді Усатого В. О.

та касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020

у складі колегії суддів: Ільїна О. В. - головуючого, Россолова В. В., Хачатрян В. С.

у справі за заявою Іноземного підприємства "Малахіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія"

про банкрутство

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст заяви ініціюючого кредитора

1. У грудні 2019 року до Господарського суду Харківської області звернулося Іноземне підприємство "Малахіт" (далі також - ІП "Малахіт") із заявою, в якій просило порушити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" (далі також - ТОВ фірма "Ідалія") та визнати грошові вимоги ІП "Малахіт" у розмірі 2 589 530,12 грн, з яких 1 591 230,12 грн стягується в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також включити судовий збір за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство у сумі 19 210,00 грн до першої черги вимог кредиторів.

2. В обґрунтування грошових вимог ініціюючий кредитор зазначив, що на момент звернення із цією заявою у боржника перед ІП "Малахіт" наявна заборгованість у розмірі 2 589 530,12 грн, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням підприємством взятих за договором оренди обладнання від 01.09.2014 № 81/4 зобов`язань. У рахунок часткового виконання цих зобов`язань ТОВ фірма "Ідалія" видано ІП "Малахіт" простий вексель на суму 1 589 530,12 грн, на підставі якого вчинено виконавчий напис, що пред`явлений кредитором до примусового виконання, проте залишається не виконаний.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

Щодо підстав для звернення ініціюючого кредитора до суду

3. Станом на дату зверненні ІП "Малахіт" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" та на час апеляційного перегляду справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі також - ЄДР) містяться відомості про керівника ІП "Малахіт", інформація про припинення діяльності ІП "Малахіт" відсутня.

4. 01.09.2014 між ІП "Малахіт" (орендодавець) та ТОВ фірма "Ідалія" (орендар) укладено договір оренди обладнання № 81/14, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування майно, за що сплачувати орендну плату.

5. Орендар використовує майно, що орендується для забезпечення торгівельної діяльності.

6. Майно, що орендується передається за накладними на строк до 31.12.2015. Розмір орендної плати вказується в актах виконаних робіт. Орендна плата сплачується орендарем згідно з актом виконаних робіт. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

7. 01.09.2014 на виконання умов договору сторонами підписано акти приймання -передачі обладнання.

8. Зазначений ІП "Малахіт" в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір заборгованості - 2 589 530,12 грн та підстави її виникнення у повному обсязі, без заперечень, визнаються боржником.

9. Договір оренди обладнання № 81/14 від 01.09.2014 не розірвано, не визнано недійсним у встановленому законом порядку та боржником не оспорюється.

10. У рахунок погашення заборгованості боржником видано ІП "Малахіт" простий вексель АА 2171415 від 26.01.2018 на суму 1 589 530,12 грн.

11. Оскільки в добровільному порядку боржником не сплачено заборгованість ІП "Малахіт" звернулося до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С. Ю., яким 28.08.2019 вчинено протест про неоплату векселя АА 2171415 від 26.01.2018.

12. 29.08.2019 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксін С. Ю. на підставі опротестованого векселя вчинив виконавчий напис, який ІП "Малахіт" пред`явлено до примусового виконання.

13. На момент розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" борг перед ІП "Малахіт" не сплатило.

14. Наявність заборгованості також підтверджується актами взаємного звіряння розрахунків, доданими самим боржником до матеріалів справи.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1

15. Згідно з протоколом № 13/05/19 загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" від 13.05.2019, загальні збори учасників ТОВ фірма "Ідалія" вирішили щодо судової справи № 922/1265/19:

- у разі порушення провадження у справі № 922/1265/19 про банкрутство товариства обрати уповноваженою особою учасників товариства у цій справі - учасника товариства ОСОБА_1 ;

- заявити Господарському суду Харківської області в межах справи № 922/1265/19 про те, що єдиним уповноваженим представником товариства можуть бути виключно адвокат Селепей Андрій Ігорович та адвокат Гамей Валентин Володимирович, допоки зборами не буде уповноважено інших осіб або повноваження адвоката Селепея А. І. та адвоката Гамея В. В. не будуть припинені відповідним рішенням зборів товариства;

- уповноважити адвоката Селепея А. І. та/або адвоката Гамея В. В. підготувати та подати відповідну (-і) заяву (-и) клопотання до Господарського суду Харківської області в межах справи про банкрутство.

16. Існують корпоративні спори, за позовами ОСОБА_3 до ТОВ фірма "Ідалія" про визнання недійсними рішень загальних зборів цього товариства від 30.11.2018, від 19.03.2019 та від 13.05.2019, оформлених відповідно протоколами № 30/11/18, № 19/03/19 та 13/05/19, з підстав незаконної участі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у цих зборах.

17. Відповідно до Статуту ТОВ фірма "Ідалія" засновниками (учасниками) ТОВ фірма "Ідалія" є: ОСОБА_4 (володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 34 %), ОСОБА_3 (володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 33 %) та ОСОБА_1 (володіє часткою в статутному капіталі товариства у розмірі 33 %).

18. Згідно з п.4.1. Статуту органами управління товариством є загальні збори учасників і директор.

19. Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу товариства (п.4.2. Статуту).

20. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.04.2020 вбачається, що керівником ТОВ фірма "Ідалія" з 13.11.2013 є ОСОБА_5 .

21. Реєстраційна дія від 24.12.2018, зокрема і щодо зміни керівника ТОВ фірма "Ідалія" була скасована наказом Міністерства юстиції України від 25.01.2019 № 233/5 "Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", у зв`язку з чим відомості щодо зміни керівника товариства ОСОБА_5 на ОСОБА_6 були виключені з ЄДР.

22. Ухвалами Господарського суду Харківської області від 31.01.2019 у справі № 922/3284/18, від 22.07.2019 у справі № 922/2277/19 заборонено до вирішення спору по суті державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відносно/щодо ТОВ фірма "Ідалія", в тому числі, але не виключно, заборонено вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про зміну складу та часток засновників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства, проводити передачу реєстраційної справи товариства.

23. У справі № 922/333/19 рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, за позовом фізичної особи ОСОБА_3 , до 1) ТОВ фірма "Ідалія", 2) фізичної особи ОСОБА_1 , 3) фізичної особи ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ТОВ "Нова-Ідалія", про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія", оформлені протоколом № 30/11/18 від 30.11.2018.

24. Зокрема, у справі № 922/333/19 судами встановлено, що на час ухвалення оскаржуваного рішення в матеріалах справи були наявні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження такої підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" як порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства - що полягало у відсутності у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повноважень на скликання зборів 30.11.2018 та прийняття на них рішень, оскільки 25.10.2018, згідно з актами приймання-передачі, на підставі відповідних договорів дарування, ОСОБА_1 відчужив майже всю частину своєї частки (32 % із належних йому 33 %) статутного капіталу товариства, а ОСОБА_4 відчужила всю свою частку (34 %) на користь іншої особи.

25. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 у справі № 922/2277/19 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ фірма "Ідалія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_4 , 2) ОСОБА_1 , 3) ТОВ "Нова-Ідалія", про визнання недійсними рішень визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" від 19.03.2019, оформлені протоколом № 19/03/19 від 19.03.2019, яким зокрема було схвалено договір про надання правової допомоги від 22.01.2019 № 22-01-19/01, укладений цим товариством з адвокатом Селепеєм А. І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4823/10, видане Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 29.03.2012).

26. У справі № 922/2277/19 судами встановлено, що у зв`язку з переданням на користь ТОВ "Нова-Ідалія" часток в статутному капіталі ТОВ фірма "Ідалія", станом на 19.03.2019 ОСОБА_4 не була учасником ТОВ фірма "Ідалія", а ОСОБА_1 володів часткою в статутному капіталі, еквівалентною 1% статутного капіталу, що свідчить про відсутність кворуму на загальних зборах учасників ТОВ фірма "Ідалія" та неповноважність проведених 19.03.2019 зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія". Водночас, не володіючи часткою в розмірі 10 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія", ОСОБА_1 не мав повноважень і на скликання загальних зборів учасників цього товариства.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія"; визнано вимоги ініціюючого кредитора ІП "Малахіт" до боржника в сумі 2 589 530,12 грн та 19 210, 00 грн судового збору; введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна ТОВ фірма "Ідалія" арбітражного керуючого Васіна Є. Є., вирішено інші процедурні питання.

28. Оцінивши подані сторонами докази, суд першої інстанції на підставі статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі також - КУзПБ) дійшов висновку про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія", встановивши, що ініціюючим кредитором дотримано приписи статей 1, 34 цього Кодексу; вимоги ініціюючого кредитора на загальну суму 2 589 530,12 грн не були задоволені боржником та є конкурсними; розмір вимог підтверджено наявними в матеріалах справи належними доказами, визнано та не заперечується боржником.

29. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ фірма "Ідалія" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 у справі № 922/4359/19 закрито. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 у справі № 922/4359/19 закрито. Апеляційну скаргу ПП "Рентменеджмент" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 у справі № 922/4359/19 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 у справі № 922/4359/19 залишено без змін.

30. Апеляційний суд погодився з висновком першої інстанції про правомірність відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія", а доводи апеляційної скарги ПП "Рентменеджмент" про наявність між боржником та ініціюючим кредитором спору про право та про неповноважність директора ІП "Малахіт" відхилив, зазначивши, зокрема, таке:

- на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" місцевим господарським судом перевірено обґрунтованість заявлених грошових вимог, здійснено оцінку поданих кредитором і боржником доказів та встановлено, що заборгованість не була сплачена боржником, який підтверджує наявність заборгованості і зазначає про відсутність у нього можливості її сплатити інакше ніж через застосування процедури банкрутства;

- позовні заяви від ТОВ фірма "Ідалія", в тому числі і у справах, які зазначено апелянтом на доведення спірності вимог кредитора (№ 922/1509/20, № 922/1582/20, № 923/255/20), подавалися не уповноваженими особами, позаяк постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 у справі № 922/2277/19 (залишеною в силі за результатами касаційного перегляду) визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" від 19.03.2019 про схвалення договорів про надання правової допомоги з адвокатами Селепеєм А. І. та Гамеєм В. В. , які подавали ці позови, а договори про надання правової допомоги на підставі яких діяли названі представники підписано від ТОВ фірма "Ідалія" - Темним В. В., рішення про призначення якого директором боржника визнано недійсним рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2019 у справі № 922/333/19, яке набрало законної сили 26.05.2020;

- вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" суд першої інстанції перевірив доводи щодо спору про право між боржником і кредитором та стосовно зазначених адвокатами Селепеєм А. І. та Гамеєм В. В. судових справ та встановив, що: у справі № 922/43/20 ухвалою суду від 11.03.2020 позов залишено без розгляду; у справі № 922/114/20 ухвалою суду від 30.03.2020 закрите провадження у справі; у справі № 922/321/20 ухвалою суду від 14.04.2020 позов залишено без розгляду; у справі № 922/770/20 ухвалою суду від 27.04.2020 позов залишено без розгляду;

- за відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ІП "Малахіт", сам по собі факт ліквідації компанії Ліліт інк., яка є власником ІП "Малахіт", жодним чином не впливає на цивільну правоздатність і дієздатність ІП "Малахіт" та його директора, який згідно Статуту є уповноваженим власником органом на представництво інтересів ІП "Малахіт" перед третіми особами, в тому числі щодо звернення до суду з підстав, встановлених діючим законодавством.

31. Закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 апеляційний суд мотивував з посиланням на пункт 2 частини першої статті 264 ГПК України та дійшов висновку про непідтвердження апелянтом повноважень на представництво інтересів засновників боржника у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія", вказавши, що:

- твердження ОСОБА_1 щодо наявності в нього повноважень представляти інтереси учасників ТОВ фірма "Ідалія" у всіх справах про банкрутство цього товариства спростовуються змістом протоколу, яким оформлене рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" від 13.05.2020, з якого вбачається, що такі повноваження ОСОБА_1 мав виключно у справі № 922/1265/19;

- у справі № 922/333/19 рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2019, що набрало законної сили та залишено без змін за результатами апеляційного перегляду, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія", оформлені протоколом № 30/11/18 від 30.11.2018, з огляду на порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства - що полягало у відсутності у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 повноважень на скликання зборів 30.11.2018 та прийняття на них рішень, оскільки 25.10.2018, згідно з актами приймання-передачі, на підставі відповідних договорів дарування, ОСОБА_1 відчужив майже всю частину своєї частки (32 % із належних йому 33 %) статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія", а ОСОБА_4 відчужила всю свою частку у статутному капіталі цього товариства (34%) на користь іншої особи.

- у справі № 922/2277/19 судами встановлено, що у зв`язку з переданням на користь ТОВ "Нова-Ідалія" часток в статутному капіталі ТОВ фірма "Ідалія", станом на 19.03.2019 ОСОБА_4 не була учасником ТОВ фірма "Ідалія", а ОСОБА_1 володів часткою, еквівалентною 1 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія", що свідчить про відсутність кворуму на загальних зборах учасників ТОВ фірма "Ідалія" та неповноважність проведених 19.03.2019 зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія". Водночас, не володіючи часткою в розмірі 10 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія", ОСОБА_1 не мав повноважень і на скликання загальних зборів учасників цього товариства.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги ПП "Рентменеджмент"

32. Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій у касаційній скарзі ПП "Рентменеджмент" просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги ПП "Рентменеджмент" та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020.

33. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України посилаючись в контексті цих підстав на таке:

1) порушення приписів частини шостої статті 39 КУзБ при оцінці обставин справи, що, на думку скаржника, свідчать про існування спору про право між боржником та ініціюючим кредитором, отже неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у постановах:

- від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19 щодо існування спору про право, як достатньої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство;

- від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20 про те, що господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство);

2) ненадання апеляційним судом належної оцінки доводам щодо втрати повноважень директором ІП "Малахіт" внаслідок припинення юридичної особи-власника цього підприємства за відсутності висновку Верховного Суду щодо комплексного тлумачення частини другої статті 65 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) та частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) в контексті повноважень директора підприємства у разі припинення особи власника.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги ОСОБА_1 .

34. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та направити справу № 922/4359/19 до апеляційного суду для продовження розгляду цієї апеляційної скарги.

35. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини першої та частину другу статті 287, частину шосту статті 310 ГПК України посилаючись в контексті цих підстав на таке:

1) ОСОБА_1 , як уповноважена особа засновників ТОВ фірма "Ідалія", є учасником справи про банкрутство цього товариства, відтак має право на оскарження ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство;

2) судом апеляційної інстанції не забезпечено всебічного і повного дослідження доказів та їх оцінки у взаємному зв`язку, зокрема протоколу загальних зборів засновників та ухвали суду у іншій справі, якими було підтверджено повноважність представника засновників ТОВ фірма "Ідалія";

3) апеляційний суд порушив презумпцію легітимності рішення учасників товариства, дійшовши висновку про неналежність і недопустимість такого доказу, як протокол загальних зборів засновників ТОВ фірма "Ідалія" та не врахував практику Верховного Суду щодо цієї презумпції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ІП "Малахіт)

36. Ініціюючий кредитор у відзиві на касаційну скаргу ПП "Рентменеджмент" просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора, відсутності передбачених частиною шостою статті 39 КУзПБ підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство та наявність у директора ІП "Малахіт" повноважень на звернення до суду для ініціювання такої справи.

37. Стосовно касаційної скарги ОСОБА_1 ініціюючий кредитор просить закрити касаційне провадження, стверджуючи, що судами першої та апеляційної інстанції у цій справі правильно встановлено відсутність повноважень ОСОБА_1 на представництво інтересів учасників ТОВ фірма "Ідалія" у справі № 922/4359/19, отже і на оскарження судових рішень у цій справі, як від свого імені, так і в інтересах учасників цього товариства.

(Розпорядник майна ТОВ фірма "Ідалія" арбітражний керуючий Васін Є. Є.)

38. Розпорядник майна ТОВ фірма "Ідалія" просить залишити касаційну скаргу ПП "Рентменеджмент" без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, та стверджує, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи щодо наявності спору право між ініціюючим кредитором і боржником, а посилання скаржника на практику Верховного Суду є некоректними з огляду на неподібність обставин цих справ. До того ж, під час апеляційного провадження судом дотримано принципів рівності сторін і змагальності процесу та правильно застосовано норми процесуального права, оцінюючи правосуб`єктність ІП "Малахіт".

39. Арбітражний керуючий просить касаційне провадження у справі № 922/4358/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 закрити, оскільки вважає правильним і обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у скаржника, як повноважень для представництва інтересів учасників ТОВ фірма "Ідалія", так і інших правових підстав для участі у справі про банкрутство цього товариства.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

40. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

41. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

42. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

43. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

44. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

45. Отже, учасник справи, який не є касантом, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

46. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

47. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 922/4359/19 за касаційною ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020, призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 15.10.2020.

48. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 922/4359/19 за касаційною скаргою ПП "Рентменеджмент" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020, призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.11.2020. Ухвалою Верховного Суду від 28.10.2020 касаційні скарги ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Рентменеджмент" об`єднано в одне касаційне провадження.

49. Ці ухвали, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № 922/4359/19, надіслані на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

50. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

51. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

52. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

53. На момент касаційного перегляду справи від інших учасників, окрім ІП "Малахіт" та арбітражного керуючого Васіна Є. Є., відзиви на касаційні скарги не надходили. Заяв (клопотань) від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав, висловлення власної позиції, надання пояснень щодо касаційних скарг до суду не надходило.

54. Ураховуючи викладене, суд констатує, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо касаційних скарг у цій справі.

55. У судове засідання 28.01.2021 з`явилися представники скаржників, боржника та ініціюючого кредитора, які надали пояснення у справі.

56. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання 28.01.2021 не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності їх повноважних представників.

Розгляд клопотань

57. 12.01.2021 до Верховного Суду від ПП "Рентменеджмент" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване скаржником наявністю виключної правової проблеми, а саме необхідністю з`ясування правової природи іноземного підприємства та визначення правового режиму управління іноземним унітарним підприємством. У судовому засіданні 28.01.2021 судом касаційної інстанції постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні цього клопотання з огляду на його невмотивованість, позаяк касантом не обґрунтовано неможливість вирішення порушеного ним питання наявними правовими засобами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

61. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

Стосовно касаційної скарги ПП "Рентменеджмент"

62. Надаючи оцінку зазначеній скаржником підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.

63. Згідно з частиною першою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

64. Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

65. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

66. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

67. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

68. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

69. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець уточнив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

70. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

71. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

72. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

73. Таким чином пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у редакції від 08.02.2020, визначено підставою касаційного оскарження судових рішень застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

74. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

75. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

76. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

77. При з`ясуванні подібності правовідносин у справах про визнання банкрутом, особливості окремих судових процедур банкрутства зумовлюють застосування критерію "предмет розгляду", наближеного за значенням до сукупності таких елементів, як предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог у справах позовного провадження.

78. Визначальна відмінність предмета розгляду у даній справі про банкрутство та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

79. Передумовою реалізації касантом права на касаційне оскарження з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, також, є встановлення сукупності зазначених вище складових елементів (критеріїв) спірних правовідносин у справі, що розглядається, задля обґрунтування відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у таких правовідносинах.

Щодо подібності предмета розгляду (спору), змісту та підстав заявлених вимог

80. У даній справі (№ 922/4359/19) предметом розгляду є подана в порядку статті 34 КУзПБ заява ІП "Малахіт" про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" та визнання грошових вимог ініціюючого кредитора у розмірі 2 589 530,12 грн, обґрунтована неспроможністю боржника виконати свої зобов`язання з оплати оренди обладнання за договором оренди від 01.09.2014 № 81/4.

81. Предметом розгляду за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19 була заява АТ "Сбербанк" про порушення справи про банкрутство ПрАТ „Квазар" відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв`язку з неможливістю боржника погасити заборгованість, яка виникла на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та, за твердженням заявника, складала 33 342 114,94 грн.

82. У справі № 910/2522/20 (постанова Верховного Суду від 19.08.2020) предметом розгляду була подана в порядку статті 34 КУзПБ заява ТОВ "СІА" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ринок сільськогосподарської продукції "Столичний", до якої приєдналося ТОВ "Сучасні Ринкові Інновації". Визнані господарським судом грошові вимоги обґрунтовано кредиторами неможливістю боржника сплатити: ТОВ "СІА" заборгованість у розмірі 15 000 000,00 грн за договором № 20190423/ПФД-3 від 23.04.2019 про надання поворотної фінансової допомоги, а ТОВ "Сучасні Ринкові Інновації" - заборгованість у розмірі 79 493 899,60 грн з повернення позики за договором від 20.12.2014 № 01/12/14-1.

83. Аналіз змісту цих постанов свідчить про подібність у справі, яка переглядається, та у справах № 910/1067/19 та № 910/2522/20 предмета розгляду, яким є подана в порядку статті 34 КУзПБ (статті 10 Закону про банкрутство) заява про порушення провадження у справі про банкрутство та визнання грошових вимог ініціюючого кредитора, обґрунтована неспроможністю боржника погасити заборгованість, що виникла через невиконання ним договірних зобов`язань.

Щодо подібності встановлених судами фактичних обставин та матеріально-правового регулювання правовідносин

84. У справі, що розглядається (№ 922/4359/19) суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" та про відхилення доводів, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, оскільки:

- судом перевірено обґрунтованість заявлених грошових вимог, оцінено подані докази та встановлено, що заборгованість перед ініціюючим кредитором не була сплачена боржником, який підтверджує наявність заборгованості і зазначає про відсутність у нього можливості її сплатити інакше ніж через застосування процедури банкрутства;

- позовні заяви від ТОВ фірма "Ідалія", в тому числі у справах, які зазначено апелянтом на доведення спірності вимог кредитора (№ 922/1509/20, № 922/1582/20, № 923/255/20), подавалися не уповноваженими особами, позаяк постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 у справі № 922/2277/19 (залишеною в силі за результатами касаційного перегляду) визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" від 19.03.2019 про схвалення договорів про надання правової допомоги з адвокатами Селепеєм А. І. та Гамеєм В. В., які подавали ці позови, а договори про надання правової допомоги на підставі яких діяли названі представники підписано від ТОВ фірма "Ідалія" - Темним В. В., рішення про призначення якого директором боржника визнано недійсним рішенням Господарського суду Харківської області від 29.05.2019 у справі № 922/333/19, яке набрало законної сили 26.05.2020;

85. Виходячи з наведеного та застосувавши положення статей 1 34 39 КУзПБ суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" за заявою ІП "Малахіт".

86. Постановою від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19 Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційної інстанції, якою з посиланням на частину шосту статті 39 КУзПБ скасовано постанову місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство. Касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що місцевий господарський суд, не врахував і не надав належної правової оцінки факту існування двох спорів, які виникли з приводу неналежного невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором № 05/В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та безпосередньо впливають на розмір заборгованості боржника перед кредитором, а отже і на розмір грошових вимог ініціюючого кредитора, оскільки:

- у справі № 910/15888/17 за позовом ініціюючого кредитора до боржника про стягнення 307 029 450,46 грн з підстав неналежного виконання останнім умов договору № 05-В/10/47/К місцевим господарським судом ухвалено рішення про часткове задоволення вимог, яке не набрало законної сили через його апеляційне оскарження;

- у справі № 910/1802/19 за позовом боржника до ініціюючого кредитора про припинення зобов`язання частково, в апеляційному порядку оскаржено рішення місцевого господарського суду, яким визнано зобов`язання боржника за договором № 05-В/10/47 КЛ від 29.04.20.2010 припиненими частково у розмірі 181 787 050,80 грн у зв`язку з їх виконанням.

87. Отже, на відміну від обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, у справі № 910/1067/19 боржник проти вимог ініціюючого кредитора заперечував; вимоги кредитора свідчили про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, що підтверджено судовими рішеннями у справах № 910/15888/17 та № 910/1802/19, а місцевий господарський суд, повторно розглядаючи заяву про порушення справи про банкрутство, залишив поза увагою вказівки касаційної інстанції за результатами попереднього розгляду щодо надання належної правової оцінки факту існування двох спорів між ініціюючим кредитором і боржником, що вирішуються у вказаних справах.

88. У справі № 910/2522/20 (постанова від 19.08.2020) Верховний Суд погодився з апеляційним судом, зазначивши, що з урахуванням наявності заперечень боржника, що були викладені у відзиві на заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, щодо грошових вимог ініціюючих кредиторів ТОВ "Сучасні ринкові інновації" та ТОВ "СІА" (безспірність яких не підтверджується судовим рішенням), суд касаційної інстанції дійшов висновку про правильне застосування апеляційним судом положень статті 39 КУзПБ, оскільки наявність заперечень боржника щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, безспірність яких не підтверджується судовим рішенням, є свідченням наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.

89. Відтак, аналіз змісту наведених вище постанов свідчить, що у справах № 910/1067/19 та № 910/2522/20 боржники проти вимог ініціюючих кредиторів обґрунтовано заперечували, отже у цих справах суди застосували абзац 2 частини шостої статті 39 КУзПБ за обставин, суттєво відмінних від обставин даної справи, позаяк у справі що переглядається, поряд із іншими доказами обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, сам боржник підтвердив наявність і розмір заборгованості та відсутність у нього можливості сплатити борг інакше ніж через застосування процедури банкрутства.

90. Таким чином правовідносини у цій справі, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень не є подібними, оскільки у цих справах є різними встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин.

91. Такі відмінності відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України є підставою для закриття касаційного провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

92. Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) ПП "Рентменеджмент" скаржиться на ненадання судом належної оцінки доводам про втрату повноважень директором ІП "Малахіт" внаслідок припиненням юридичної особи-власника цього підприємства та посилається на відсутність висновку суду касаційної інстанції щодо комплексного тлумачення частини другої статті 65 ГК України та частини третьої статті 237 ЦК України в контексті повноважень директора підприємства у разі припинення особи власника.

93. Скаржник стверджує, що внаслідок ліквідації Ліліт інк., яке було єдиним власником ІП "Малахіт", припинилися відносини представництва між компанією Ліліт інк. та директором ІП "Малахіт", внаслідок чого у директора ІП "Малахіт" відсутні повноваження вчиняти юридично значимі дії з управління майном підприємства, а відтак усі дії директора ІП "Малахіт" зі стягнення нібито існуючої заборгованості є нікчемними.

94. Отже, за змістом зазначених доводів скаржника, вирішуючи питання щодо застосування норм частини другої статті 65 ГК України та частини третьої статті 237 ЦК України у даній справі, Верховний Суд враховує таке.

95. Відповідно до частини четвертої статті 62 ГК України підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством (частини друга статті 63 ГК України).

96. За змістом частин першої, четвертої статті 117 ГК України іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Умови і порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законами.

97. Статтею 16 Закону України "Про режим іноземного фінансування" визначено, що на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України.

98. Установчі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну належність їх засновників (учасників) (стаття 17 Закону України "Про режим іноземного фінансування").

99. Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

100. Правосуб`єктність юридичної особи, тобто здатність бути учасником відповідних цивільних правовідносин, виникає з моменту державної реєстрації останньої відповідно до закону (частина перша статті 80, частина четверта статті 91 ЦК України) та є універсальною (частина перша статті 91 ЦК України) і статутною, тобто визначається на підставі установчих документів та закону (частина друга статті 81, частина перша статті 87, частини перша та друга статті 92 ЦК України).

101. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина четверта статті 91 ЦК України).

102. За змістом частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

103. Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

104. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 цього ж Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

105. Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

106. Як встановлено судом апеляційної інстанції станом на дату звернення ІП "Малахіт" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" та на час апеляційного перегляду справи, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація про припинення діяльності ІП "Малахіт" відсутня та містилися відомості про керівника ІП "Малахіт".

107. За наведеного, висновок апеляційного суду про те, що ІП "Малахіт", як учасник цивільних правовідносин, наділене цивільною дієздатністю, зокрема задля ініціювання провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія", є правильним, позаяк саме по собі припинення засновника підприємства законодавець не визначає як виключну і достатню підставу для припинення цього підприємства або внесення відповідного запису про його припинення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

108. Частина перша статті 92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

109. Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

110. За загальними правилами юридична особа вчиняє правочини та інші юридично значимі дії через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

111. За змістом частин другої, третьої, п`ятої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

112. Зазначене вище дає підстави для висновку, що між власником підприємства та його виконавчим органом (директором) не виникає правовідносин представництва в розумінні статті 237 ЦК України, позаяк цей орган, реалізуючи згідно зі статутом підприємства делеговані йому власником повноваження, в силу приписів статті 65 ГК України є підзвітним (підконтрольним) власнику та представляє інтереси саме підприємства, управління яким здійснює. Отже, за умови, що власник не здійснює безпосереднього управління підприємством його участь у господарській діяльності цього підприємства є опосередкованою - через виконавчий орган підприємства, отже на такі правовідносини з власником підприємства не поширюються правила представництва, що регламентується статтею 237 ЦК України.

113. Як з`ясовано під час апеляційного перегляду справи, відповідно до п. 4.2. Статуту ІП "Малахіт", його власник здійснює свої права щодо управління підприємством через уповноважений ним орган - директора підприємства.

114. Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення ІП "Малахіт", сам по собі факт ліквідації компанії Ліліт інк., яка є власником цього підприємства, не обмежує правосуб`єктність ІП "Малахіт", зокрема його правомочностей ініціювати процедуру банкрутства боржника, що було реалізовано у цій справі директором ІП "Малахіт", який згідно із Статутом є уповноваженим власником органом на представництво інтересів цього підприємства перед третіми особами, в тому числі щодо звернення до суду з підстав, встановлених діючим законодавством.

115. З урахуванням наведеного Верховний Суд відхиляє довід касаційної скарги щодо ненадання належної оцінки обставинам втрати повноважень директором ІП "Малахіт" внаслідок припинення юридичної особи-власника цього підприємства та вважає правильним застосування апеляційним судом норм статей 91 92 237 ЦК України 65 ГК України в обґрунтування висновку щодо правосуб`єктності ініціюючого кредитора та його представника у даній справі.

116. Інші доводи скаржника (щодо неповного дослідження обставин справи, необґрунтованого поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу тощо) не спростовують зазначених вище висновків та зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи і наявних у справі доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, позаяк в силу частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Стосовно касаційної скарги ОСОБА_1

117. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час постановлення закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" від 03.06.2020.

118. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження ОСОБА_1 стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм частини першої статті 76, статті 77, частин першої - третьої статті 86, частини четвертої статті 236 ГПК України, частини першої 29 та частини першої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" при оцінці доказів скаржника, на підтвердження статусу уповноваженої особи учасників товариства ТОВ фірма "Ідалія" та права на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство цього товариства.

119. Надаючи оцінку цим доводам суд касаційної інстанції враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи враховує таке.

120. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

121. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

122. Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

123. Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

124. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

125. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

126. Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

127. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції унормовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

128. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

129. Згідно з частиною першою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

130. Аналіз наведених норм свідчить, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

131. Із встановлених обставин справи вбачається, що зміст доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" зводився до заперечення вимог ініціюючого кредитора з мотивів їх необґрунтованості та спірності, а також неповноважності представника боржника у справі про банкрутство - директора цього товариства ОСОБА_5 .

132. При цьому, обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження цієї ухвали ОСОБА_1 посилався на рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" від 13.05.2019, оформлене протоколом № 13/05/19, та стверджував, що цим рішенням його обрано уповноваженою особою, яка буде представляти інтереси учасників у разі відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія" незалежно від конкретної справи. Отже, апелянт вважав, що, як уповноважена особа учасників боржника, є учасником справи про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія", відтак має право на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство цього товариства.

133. Згідно з частиною другою статті 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону про банкрутство.

134. Частиною шостою статті 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

135. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом про банкрутство (частина п`ята статті 41 ГПК України).

136. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

137. Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

138. Коло осіб (в позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції визначено приписами статей 254 255 ГПК України.

139. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

140. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019) КУзПБ (з 21.10.2019), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.

141. Така позиція згодом підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

142. Відповідно до статті 1 КУзПБ до складу учасників у справі про банкрутство належить, зокрема, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

143. Подібні за змістом правову регулювання статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, порядку його набуття і реалізації у справах про банкрутство, передбачали і норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що втратив чинність 21.10.2019 після введення в дію КУзПБ, отже колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне звернутися до судової практики Верховного Суду щодо застосування відповідних положень цього Закону.

144. Абзацом двадцять четвертим статті 1 КУзПБ визначено, що уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника - це особа, уповноважена вищим органом управління боржника представляти інтереси засновників під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.

145. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вищим органом товариства є загальні збори учасників.

146. За змістом частин другої - п`ятої статті 34 вказаного Закону, рішення про обрання/уповноваження особи для представництво інтересів учасників (засновників) товариства приймається більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, якщо статутом товариства не встановлена більша кількість голосів для прийняття такого рішення.

147. Отже, набуття статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника відбувається за певних умов - підтвердження рішенням загальних зборів повноважень цієї особи, як уповноваженої на представництво інтересів учасників (засновників, акціонерів) боржника, а також у випадку володіння такою особою за загальним правилом більше як половиною статутного капіталу товариства. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 904/2820/15.

148. Відтак, звертаючись до суду у справі про банкрутство уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити свої повноваження та обґрунтувати підстави оскарження з огляду на звужене коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство.

149. Перевіряючи доводи скаржника щодо підстав його участі у справі апеляційний суд встановив, що за змістом протоколу № 13/05/19 яким оформлене рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Ідалія" від 13.05.2020 про обрання ОСОБА_1 уповноваженою особою учасників товариства, такі повноваження ОСОБА_1 мав виключно у справі № 922/1265/19.

150. До того ж, суд апеляційної інстанції вказав на встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, обставини, а саме:

- відчуження 25.10.2018 ОСОБА_1 згідно з актами приймання-передачі, на підставі відповідних договорів дарування, 32 % із належних йому 33 % статутного капіталу ТОВ фірма "Ідалія", а ОСОБА_4 - всієї своєї частки у статутному капіталі цього товариства (34 %) на користь іншої особи (справа № 922/333/19);

- після відчуження ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ТОВ "Нова-Ідалія" часток статутного капіталу, станом на 19.03.2019 ОСОБА_4 не була учасником ТОВ фірма "Ідалія", а ОСОБА_1 володів часткою, еквівалентною 1 % статутного капіталу цього товариства (справі № 922/2277/19).

151. Вказавши на преюдиційне значення цих обставин відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку, що протокол № 13/05/19, яким оформлене рішення загальних зборів учасників від 13.05.2019, прийняте у складі осіб які вже не володіли необхідною кількістю голосів для прийняття рішень на загальних зборах учасників, не підтверджує повноважень ОСОБА_1 на участь у справі про банкрутство ТОВ фірма "Ідалія", як уповноваженої особи учасників (засновників) цього товариства, з чим погоджується колегія суддів Верховного Суду.

152. Відтак, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо недотримання презумпції легітимності рішення органів управління господарського товариства, позаяк досліджуючи зазначені обставини апеляційний суд діяв відповідно до функцій і завдань господарського суду у справі про банкрутство, а саме перевірив повноваження представника (уповноваженої особи) учасників товариства-боржника на участь у цій справі, що оформлені протоколом загальних зборів, не вирішуючи питання щодо дійсності/недійсності рішення органу управління товариством в цілому або у відповідній частині.

153. До того ж, зазначені скаржником висновки Верховного Суду щодо презумпції легітимності рішення органів управління господарського товариства викладені за інших фактичних обставин справи, адже жоден з них не стосується перевірки повноважень особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника у справі про банкрутство, отже такі посилання на судову практику не є релевантним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, оскільки жоден з них не стосується перевірки господарським судом.

154. З урахуванням наведеного вище суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що стосуються переоцінки доказів у справі, позаяк під час її касаційного перегляду неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, не встановлено та з доводів касаційної скарги не вбачається.

155. Інші аргументи скаржника щодо відсутності підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та є такими, що не узгоджуються з встановленими обставинами справи, які свідчать про протилежне.

Щодо суті касаційної скарги

156. Доводи касаційних скарг ПП "Рентменеджмент" та ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в якості підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 та ухвали Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 у справі № 922/4359/19.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

157. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

158. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

159. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

160. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123 129 286 296 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 922/4359/19 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Рентменеджмент" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рентменеджмент" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 у справі № 922/4359/19 залишити без змін.

4. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

5. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 922/4359/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський