ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/760/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Зуєва В. А.,

секретар судового засідання - Грузицька І. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва В. Я. НААНУ

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (судді: Попков Д. О., Стойка О. В., Істоміна О. А.) і рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2019 (суддя Шатернікова М. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар"

до Державного підприємства дослідного господарства "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 3 877 293,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" (далі - ТОВ "ТД Агродар") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства дослідного господарства "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва НААНУ (далі - ДП ДГ "Пантелеймонівське") про зобов`язання відповідача вчинити дії з поставки 557,44 тонн зерна пшениці третього класу на загальну суму 2 592 096,00 грн за договором поставки зерна майбутнього врожаю від 10.04.2018 № 10/4-8 (далі - договір); і стягнення 2 527 293,60 грн неустойки і 1 350 000,00 грн штрафу.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 173-175 193 265 Господарського кодексу України, статей 526 553 554 625 692 712 Цивільного кодексу України обґрунтовано тим, що за умовами договору, з урахуванням додаткової угоди від 16.07.2018 № 1, загальна вартість товару становить 9 300 000,00 грн, і на виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві попередню оплату у сумі 2 700 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Відповідач поставив товар на загальну суму 6 707,904,00 грн, що підтверджується видатковими накладними. Поставлений товар оплачено у повному обсязі.

В обумовлені у договорі строки відповідач не поставив покупцеві товар у кількості 557,44 тонн на загальну суму 2 592 096,00 грн, чим порушив умови договору, що, у свою чергу, є підставою для нарахування пені та штрафу.

1.3. У відзиві на позовну заяву ДП ДГ "Пантелеймонівське" просило відмовити у її задоволенні, акцентуючи на порушенні позивачем умов договору, а саме незабезпеченні оплати і вивезення зі складу відповідача товару, а також умов договору щодо здійснення попередньої оплати у розмірі 30 %, що, за підрахунками відповідача становить 2 012 371,20, оскільки позивач сплатив лише 23,85 % від ціни товару (1 600 00,00 грн; решту суми - 4 007 904,00 грн ТОВ "ТД Агродар" сплатило не як передоплату, а після поставки товару.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, позовні вимоги ТОВ "ТД Агродар" задоволено частково, а саме зобов`язано ДП ДГ "Пантелеймонівське" вчинити дії з поставки 557,44 тонн зерна пшениці третього класу на загальну суму 2 592 096,00 грн за договором поставки зерна майбутнього врожаю від 10.04.2018 № 10/4-8; стягнуто з відповідача 2 358 807,36 грн неустойки, нарахованої за період із 02.09.2018 по 02.03.2019 і 1 350 000,00 грн штрафу. Відмовлено у частині стягнення пені у сумі 168 486,24 грн.

Судові рішення аргументовано доведеністю позивачем неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань з поставки обумовленої у договорі продукції, що призвело також і до нарахування штрафу та пені, передбачених за умовами пункту 6.3 договору.

Відмовляючи у частині позовних вимог про стягнення 168 486,24 грн пені, суди виходили із шестимісячного нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДП ДГ "Пантелеймонівське" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, у частині задоволення позовних вимог скасувати і повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ "ТД Агродар".

Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судами положень пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України і безпідставному задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача виконати обов`язок, який не випливає із договірних відносин, оскільки згідно з додатковою угодою від 16.07.2018 № 1 до договору сторони обумовили поставку озимої пшениці, а не зерна пшениці третього класу, яку згідно із судовими рішеннями відповідач зобов`язаний поставити позивачеві.

На думку заявника касаційної скарги, суди неправильно застосували положення статей 612 613 Цивільного кодексу України, безпідставно не взяли до уваги, що сам позивач не виконав істотних умов договору, а саме не здійснив передоплати у розмірі 30 % від вартості продукції та не забезпечив вивозу товару зі складу постачальника, отже у відповідача і не виникло обов`язку з поставки продукції, не настало прострочення виконання зобов`язань, що спростовує наявність підстав для нарахування штрафу і пені.

3.2. ТОВ "ТД Агродар" не скористалося правом подати відзив на касаційну скаргу.

3.3. 20.12.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла спільна заява ТОВ "ТД Агродар" і ДП ДГ "Пантелеймонівське" про затвердження мирової угоди.

За змістом статей 46 і 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу, зробивши спільну заяву.

Водночас 30.01.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява ДП ДГ "Пантелеймонівське" за підписом директора підприємства Шпортяк А. В., за змістом якої скаржник просив вважати заяву про затвердження мирової угоди у справі № 922/760/19 відкликаною і не розглядати її, розглянути касаційну скаргу по суті, скасувати судові рішення в частині часткового задоволення позову, оскільки нинішній директор товариства мирової угоди не подавав.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що спільна заява ТОВ "ТД Агродар" і ДП ДГ "Пантелеймонівське" про затвердження мирової угоди не може бути розглянута.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 10.04.2018 між ДП ДГ "Пантелеймонівське" (постачальник) і ТОВ "ТД Агродар" (покупець) укладено договір, за умовами якого у порядку та на умовах договору постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцеві сільськогосподарську продукцію українського походження (товар): найменування товару - зерно пшениці третього класу; одиниця вимірювання товару - метрична тонна; кількість товару - 2000 т, а покупець зобов`язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

У підпункті 1.1.1 договору визначено якісні показники товару (вологість, натура, білок, клейковина, число падіння, сміттєва домішка, зернова домішка, сажкових зерен, зерна, пошкодженні клопом-черепашкою), зазначено, що інші показники згідно з ДСТУ 3768:2010.

Строк поставки згідно з пунктом 1.2. договору - по 01.09.2018 включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем і постачальником акта приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених у договорі (пункт 1.2.1 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору визначено такі умови поставки - EXW (франко-склад постачальника за адресою: Харківська обл., Великобурлуцький р-н, с. Червона Хвиля, вул. Центральна, буд. 13) відповідно до правил "Інкотермс-2010".

Постачальник зобов`язаний не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів в офіційному листі повідомити покупця про заплановану дату збору врожаю (пункт 1.4 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника покупцеві з моменту підписання акта приймання-передачі товару та оформлення складського документа на товар на користь покупця (у разі поставки на умовах EXW) та передачі покупцеві документів, зазначених у підпункті 2.3.1 договору (пункт 1.5 договору).

За змістом пункту 2.3 договору необхідною умовою для приймання кожної окремої партії товару є надання належним чином оформлених документів, а саме: договору складського зберігання зерна між зерновим (товарним) складом і покупцем; складських документів постачальника на партію товару; картки аналізу зерна (форма № 47) на партію товару. Постачальник зобов`язується надати одночасно з товаром (кожною його партією) такі документи: додаткову угоду на партію товару; акт приймання-передачі партії товару; видаткову накладну на партію товару.

Відповідно до пункту 2.4 договору остаточний розрахунок із постачальником покупець здійснює на підставі наявності таких належним чином оформлених документів: складських документів на товар, виписаних покупцеві (при поставці на умовах EXW); акт (акти) приймання-передачі всього обсягу товару, що підписаний (і) покупцем і постачальником і, за необхідності, зерновим складом; всі видаткові накладні на товар; рахунок-фактуру на весь товар; всі податкові накладні, які мають бути зареєстровані у порядку та строки, що передбачені чинним законодавством, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна товару становить 3 500,00 грн за одиницю вимірювання товару без ПДВ. Загальна ціна товару становить 7 000 000,00 грн.

У пункті 3.2 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється таким чином: сума попередньої оплати за товар становить 30 % від загальної ціни товару, в тому числі ПДВ (підпункт 3.2.1 договору); залишок доплати за товар, що становить 70 % від загальної ціни товару, в тому числі ПДВ, здійснюється за фактом поставки повного обсягу товару (підпункт 3.2.2 договору).

Порядок проведення розрахунків за договором узгоджено сторонами у розділі 4 договору, відповідно до якого покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності договором зобов`язується перерахувати кошти (попередню оплату за товар), передбачену у підпункті 3.2.1 договору, на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1 договору).

Остаточний розрахунок за поставлений товар покупець здійснює на підставі рахунків-фактур постачальника протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів, передбачених у пунктах 2.3, 2.4 договору із розрахунку ціни за одиницю вимірювання товару з ПДВ, визначену на підставі пункту 3.2 договору (пункт 4.2 договору).

Ціна товару і сума попередньої оплати за товар можуть бути змінені на вимогу покупця шляхом укладення сторонами додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.3 договору).

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 16.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої викладено у новій редакції пункт 3.1 договору, а саме встановлено, що назва товару - озима пшениця, кількість товару - 2000 тонн, ціна товару становить 4 650,00 грн за одиницю вимірювання товару з ПДВ, а загальна вартість товару - 9 300 000,00 грн. Усі інші положення та умови договору залишено без змін.

4.4. Матеріали справи свідчать, що згідно з видатковими накладними від 17.07.2018 № 250 на суму 739 071,00 грн (158,94 т), від 18.07.2018 № 251 на суму 857 320,50 грн (184,37 т), від 19.07.2018 № 254 на суму 1 254 802,50 грн (269,85 т), від 20.07.2018 № 255 на суму 1 434 013,50 грн (308,39 т), від 21.07.2018 № 256 на суму 1 076 893,50 грн (231,59 т), від 26.07.2018 № 258 на суму 996 867,00 грн (214,38 т) і від 27.07.2018 № 259 на суму 348 936,00 грн (75,04 т) відповідач поставив позивачеві товар у загальній кількості 1 442,56 тонн на загальну суму 6 707 904,00 грн.

Суди установили, що кількість недопоставленого товару у строк до 01.09.2018 становить 557,44 тонн на загальну суму 2 592 096,00 грн.

Крім того суди установили, що згідно з платіжними дорученнями від 09.08.2018 № 2747 на суму 1 000 000,00 грн, від 10.08.2018 № 2760 на суму 1 000 000,00 грн, від 13.08.2018 № 2786 на суму 1 000 000,00 грн, від 21.08.2018 № 2810 на суму 1 007 904,00 грн ТОВ "ТД Агродар" перерахувало ДП ДГ "Пантелеймонівське" за озиму пшеницю 4 007 904,00 грн на підставі рахунку-фактури від 17.04.2018 № 49.

4.5. ТОВ "ТД Агродар" 28.02.2019 направило ДП ДГ "Пантелеймонівське" претензію від 26.02.2019 із вимогою допоставити товар відповідно до пункту 1.3 договору в кількості 557,44 тонн протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання зазначеної претензії та сплатити штрафні санкції в сумі 3 656 965,44 грн (відповідач отримав претензію 05.03.2019).

ДП ДГ "Пантелеймонівське" повідомило ТОВ "ТД Агродар" (лист від 14.03.2019 № 102), що претензія не має обов`язкових реквізитів, що суперечить вимогам статті 222 Господарського кодексу України, та запропонував для врегулювання спірних питань направити претензію, оформлену відповідно до вимог законодавства із доданим до неї детальним розрахунком суми боргу та завіреними копіями документів, якими обґрунтовано вимоги.

ТОВ "ТД Агродар" 03.04.2019 повторно направило ДП ДГ "Пантелеймонівське" лист із вимогою сплатити протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання листа штрафні санкції у сумі 3 656 965,44 грн і здійснити поставку залишку товару відповідно до пункту 1.3 договору у кількості 557,44 тонн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ці обставини підтверджені матеріалами справи, а учасники справи наведеного не спростовують і не заперечують.

4.6. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "ТД Агродар" про зобов`язання ДП ДГ "Пантелеймонівське" вчинити дії з поставки 557,44 тонн зерна пшениці третього класу на загальну суму 2 592 096,00 грн за договором і стягнення 2 527 293,60 грн неустойки і 1 350 000,00 грн штрафу.

4.7. У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

4.8. Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 цього Кодексу унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За змістом статей 610 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 2 статті 218 цього Кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Штрафними санкціями за змістом статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 6.3 договору сторони визначили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві неустойку у розмірі 0,5 % від суми непоставленого товару за кожен день прострочення зобов`язання, а за прострочення зобов`язання щодо поставки товару понад 15 днів постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 50 % від суми отриманої попередньої оплати, визначеної у підпункті 3.2.1 договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525 526 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

4.9. Суди попередніх інстанцій установили, що у зв`язку із неналежним виконанням ДП ДГ "Пантелеймонівське" зобов`язань за договором щодо дотримання постачальником строків та обсягів поставки товару вимоги ТОВ "ТД Агродар" про стягнення з відповідача згідно з пунктом 6.3 договору штрафних санкцій (неустойки і штрафу), зобов`язання відповідача здійснити поставку товару, недопоставленого постачальником, у кількості 557,44 тонн на суму 2 592 096,96 грн, а також стягнення з відповідача штрафу у сумі 1 350 000,00 грн, є правомірними.

Водночас суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, заявленої позивачем до стягнення у сумі 2 527 293,60 грн за період з 02.09.2018 по 15.03.2019, ураховуючи положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, дійшов висновку про правомірність нарахування пені за період з 02.09.2018 по 02.03.2019 у сумі 2 358 807,36 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені правомірно задовольнив частково.

4.10. Щодо доводів ДП ДГ "Пантелеймонівське" про залишення судами поза увагою досягнення між сторонами згідно з додатковою угодою від 16.07.2018 № 1 згоди про поставку озимої пшениці, а не зерна пшениці третього класу, суд апеляційної інстанції установив, а скаржник не спростував, що найменування товару, яке відображає відповідність характеристикам якості у розумінні положень пункту 4 ДСТУ 3768:2010 (застосування якого сторони узгодили у підпункті 1.1.1 договору), наведено у пункті 1.1 договору, а саме зерно пшениці третього класу. Якісна характеристика товару не змінювалася внаслідок укладення додаткової угоди від 16.07.2018 № 1 , згідно з якою внесено зміни тільки до пункту 3.1 договору щодо ціни товару), а всі інші положення та умови договору залишено без змін (у тому числі й щодо найменування товару, передбаченого у пункті 1.1 договору). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне ототожнення і змішування відповідачем різних класифікаційних критеріїв пшениці - показників якості та виду культури за часом висіву, які (критерії) не є взаємовиключними, водночас у ДСТУ 3768:2010 немає жодних застережень про неможливість його застосування щодо озимої пшениці, а відповідач протилежного не довів.

4.11. Доводи скаржника про порушення позивачем умов договору щодо перерахування 30 % попередньої оплати з урахуванням зміненої згідно з додатковою угодою від 16.07.2018 № 1 редакції пункту 3.1 не може бути взято до уваги, оскільки, як установили суди попередніх інстанцій і не спростувало ДП ДГ "Пантелеймонівське", відповідно до пункту 3.3 договору зміна ціни договору та суми попередньої оплати можлива на вимогу покупця шляхом укладення додаткової угоди. Проте додаткова угода від 16.07.2018 № 1 не містить застережень щодо зміни суми попередньої оплати.

При цьому, як установили суди, здійснення відповідачем після підписання додаткової угоди часткової поставки обумовленого сторонами товару (у подальшому оплаченого покупцем у повному обсязі згідно із виставленим постачальником рахунком), свідчить про однакове розуміння сторонами факту виконання позивачем зобов`язання з попередньої оплати.

4.12. Стосовно доводів ДП ДГ "Пантелеймонівське" про невиконання ТОВ "ТД Агродар" зобов`язань із забезпечення вивозу товару зі складу постачальника колегія суддів зазначає, що як установили суди попередніх інстанцій, сторони договору передбачили, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (франко-склад постачальника).

Так, термін "франко-завод" (EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

За змістом частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України товар вважається переданим у розпорядження покупця якщо у строк, встановлений договором, товар готовий до передачі покупцеві у належному місці та покупець повідомлений про це.

Згідно з пунктом 1.4 договору постачальник зобов`язаний не пізніше ніж за 7 календарних днів в офіційному листі повідомити покупця про заплановану дату збору врожаю.

Проте у матеріалах справи немає доказів виконання постачальником вимог пункту 1.4 договору та вимог частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України щодо належного інформування покупця про дату збору врожаю та готовність товару для передачі у розпорядження покупця, немає у матеріалах справи і доказів на підтвердження наявності у розпорядженні постачальника обумовленого у договорі товару.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2019 ухваленими із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування цих судових рішень немає.

5.4. Викладені у касаційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для часткового задоволення позову, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. Юр`єва В. Я. НААНУ залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 і рішення Господарського суду Харківської області від 26.06.2019 у справі № 922/760/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

В. А. Зуєв