ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/780/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбіко» - Мамая А.С.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Юкрейніен Кепітел Білдинг» - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 (у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 (суддя Бринцев О.В.)
у справі № 922/780/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбіко»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг»
про визнання недійсним правочину, зобов`язання виконати умови договору та стягнення 142 338,23 грн,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбіко» (далі - ТОВ «Інбіко») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» (далі - ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг»), у якому просило:
- визнати недійсною односторонню відмову (одностороннє розірвання) ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» від укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, оформлену повідомленням відповідача від 29.01.2021 за № 29/01;
- зобов`язати відповідача ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» надати позивачу довідку про оплату 100 % майнових прав та акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості - другий під`їзд блоку громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою (II, III черги будівництва) по вул. Серповій у місті Харкові (II черга) на земельних ділянках за кадастровим номером 6310136300:07:006:0050 та кадастровим номером 6310136300:07:006:0051 (складові елементи об`єкта нерухомості: усі нежитлові приміщення підвалу, загальною проектною площею 694,05 кв. м, усі нежитлові приміщення першого поверху, загальною проектною площею 540,30 кв. м;
- стягнути з відповідача на користь позивача штраф у сумі 142 338,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано належним виконанням позивачем як покупцем майнових прав зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3 та відсутністю правових підстав для розірвання цього договору, тому односторонній правочин відповідача про відмову від договору суперечить положенням цивільного законодавства, що є підставою відповідно до статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) для визнання цього правочину недійсним. Крім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати в натурі свої зобов`язання за договором (видати документи необхідні для переоформлення майнових прав) і стягнути з відповідача штраф за порушення останнім строків введення об`єкта в експлуатацію та передачі об`єкта нерухомості за актом приймання-передачі позивачу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 позов задоволено частково. Визнано недійсною односторонню відмову (одностороннє розірвання) ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» від укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, оформлену повідомленням відповідача від 29.01.2021 за № 29/0. Стягнуто з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на користь ТОВ «Інбіко» штраф у сумі 142 338,23 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн. У решті позову відмовлено.
ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» оскаржило в апеляційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у частині задоволених позовних вимог ТОВ «Інбіко».
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 в оскарженій частині залишено без змін. Заяву ТОВ «Інбіко» про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених під час апеляційного провадження, задоволено. Стягнуто з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на користь ТОВ «Інбіко» 10 000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених під час апеляційного провадження.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанції, у жовтні 2021 року ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 922/780/21 за касаційною скаргою ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2022.
ТОВ «Інбіко» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Також позивачем у відзиві наведено орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн.
11.02.2022 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Інбіко» про вирішення питання розподілу судових витрат.
16.02.2022 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника відповідача Захарова П.В. на лікарняному, на підтвердження чого надано відповідні документи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.02.2022 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на судові рішення в справі № 922/780/21 на 09.03.2022.
09.03.2022 судовий розгляд справи № 922/780/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2022 справу № 922/780/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Суховий В.Г.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Сухового В.Г., ухвалою від 12.04.2022 призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.05.2022.
25.05.2022 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, оскільки директор товариства та представник тимчасово перебувають за межами Харківської області, у яких був відсутній доступ до документів підприємства, що знаходиться у м. Харкові.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2022 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на судові рішення в справі № 922/780/21 на 15.06.2022.
15.06.2022 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» про відкладення судового засідання. Клопотання обґрунтоване тим, що директор товариства та представник тимчасово перебувають за межами Харківської області, у яких відсутній доступ до документів підприємства, що знаходиться у м. Харкові. Водночас представник відповідача адвокат Захаров П.В. зазначив, що брати участь у відеоконференції та користуватись електронним судом не має можливості, оскільки він знаходиться за межами України.
У судовому засіданні 15.06.2022 представник ТОВ «Інбіко» заперечив проти відкладення розгляду справи на іншу дату.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Клопотання представника ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» - адвоката Захарова П.В. не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Разом із тим необхідно зазначити, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Як зазначалося вище, касаційне провадження у справі № 922/780/21 за касаційною скаргою ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» відкрито згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2021 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.02.2022; у подальшому за клопотанням ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» розгляд справи було двічі відкладено.
Крім того, з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами) відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан і на період дії правового режиму воєнного стану, зокрема певному колу громадян України обмежено виїзд за межі України.
Проте представник ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» - адвокат Захаров П.В. у клопотанні, пославшись на обставини знаходження за межами України, у зв`язку із чим, у тому числі позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не надав будь-яких доказів відсутності у нього обмежень на перетин державного кордону України «на виїзд» у період воєнного стану або інших доказів, що підтверджують його знаходження за межами України, та відсутності можливості з об`єктивних причин взяти участь у судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК.
Судом, при вирішенні клопотання ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за змістом якої, зокрема справа має бути розглянута судом у розумний строк.
З огляду на викладене, Суд вважає, що такі дії сторони ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» мають ознаки зловживання процесуальними правами, тим більше особа, яка ініціювала оскарження судових рішень у справі шляхом подачі касаційної скарги, відповідно до норм процесуального закону має вживати заходів для скорочення періоду судового провадження, яке у цій справі відповідно до ухвали Верховного Суду було відкрито 23.12.2021, а судове засідання неодноразово відкладалося за клопотанням саме відповідача.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про дату, час і місце судового засідання, про що також свідчить зміст клопотання відповідача, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Інбіко», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 07.09.2019 між ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» (продавець) і ТОВ «Інбіко» (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 52/3, за умовами якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості (пункт 2.1); покупець набуває право власності на майнові права шляхом отримання об`єкта нерухомості за актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, актом прийому-передачі об`єкта нерухомості та довідкою про оплату 100 % майнових прав (пункт 2.4).
Відповідно до пункту 5.1 договору загальна ціна майнових прав на об`єкт нерухомості на дату укладення цього договору становить 14 233 822,60 грн, у тому числі ПДВ, за весь об`єкт нерухомості, визначений у пункті 2.1 цього договору та додатках № 1 і № 2 до цього договору. Сторони домовилися, що графік оплати покупцем вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, який є додатком № 4 до цього договору, обумовлений графіком виконання зобов`язань продавцем, що передбачено додатком № 3 до цього договору.
Згідно з пунктом 5.2 договору покупець зобов`язався сплатити грошові кошті в розмірі, встановленому пунктом 5.1 цього договору, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця за графіком виконання зобов`язань покупцем, указаним у додатку № 4 до цього договору.
Після повної сплати покупцем вартості майнових прав на об`єкт нерухомості продавець протягом 5 календарних днів видає покупцеві довідку про оплату 100 % вартості майнових прав (пункт 5.3).
За змістом пункту 6.1 договору будівельні роботи на об`єкті будівництва мають бути виконані не пізніше 31.07.2020.
У пункті 7.1 договору передбачено, що він діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань за договором - до належного та повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
За умовами пункту 8.4 договору у разі порушення покупцем своїх зобов`язань щодо оплати вартості майнових прав на об`єкт нерухомості згідно з графіком виконання зобов`язань покупцем, що передбачений в додатку № 4 до договору, більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує продавцеві (за винятком випадків, прямо передбачених договором) пеню в розмірі 2 % від розміру простроченого платежу (згідно з додатком № 4 до договору) за кожен місяць прострочення.
Згідно з графіком виконання зобов`язань покупцем, що є додатком № 4 до договору, оплата мала здійснюватися таким чином: 16.09.2019 - 1 623 400,00 грн, 16.10.2019 - 1 623 400,00 грн, 16.11.2019 - 1 623 400,00 грн, 16.12.2019 - 1 623 400,00 грн, 16.01.2020 - 1 623 400,00 грн, 16.02.2020 - 1 623 400,00 грн, 16.03.2020 - 1 623 400,00 грн, 16.04.2020 - 1 623 400,00 грн, 16.05.2020 - 1 246 622,60 грн.
Також судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Інбіко» ціну майнових прав у сумі 14 233 822,60 грн сплачено продавцю у повному обсязі згідно з графіком виконання зобов`язань; однак частину останнього платежу в розмірі 580 222,60 грн сплачено з порушенням строку на 56 календарних днів.
ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання ТОВ «Інбіко» за період з 18.05.2020 по 14.07.2020 нарахувало пеню в сумі 49 866,50 грн на підставі пункту 8.4 договору, 3 % річних та інфляційні втрати в сумі, відповідно, 2 758,43 грн та 1160,44 грн на підставі положень статті 625 ЦК. Водночас кошти в сумі 580 222,60 грн, що сплачено покупцем згідно з платіжним дорученням від 14.07.2020 № 98, було розподіллено продавцем таким чином: 49 866,50 грн у рахунок погашення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а решта в сумі 526 437,23 грн було спрямовано на погашення основного зобов`язання.
За розрахунками ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» станом на 29.01.2021 несплаченою залишилася частина останнього платежу за договором у сумі 53 785,37 грн.
ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» у листі від 29.01.2021 № 29/01 повідомило ТОВ «Інбіко» про односторонню відмову (одностороннє розірвання) від договору.
На день подачі позову у цій справі об`єкт будівництва, купівля майнових прав на який є предметом договору купівлі-продажу від 07.09.2019 № 52/3, в експлуатацію не введено, майнові права на об`єкт нерухомості покупцеві не передано.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ТОВ «Інбіко», заявлена до ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», про визнання недійсною односторонньої відмови (одностороннє розірвання) відповідача від укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, оформленої повідомленням від 29.01.2021 за № 29/01; зобов`язання відповідача надати позивачу довідку про оплату 100 % майнових прав та акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості - другий під`їзд блоку громадського призначення у складі комплексу житлових будинків та об`єктів торгово-адміністративного та соціально-культурного призначення з підземною парковкою (II, III черги будівництва) по вул. Серповій у місті Харкові (II черга) на земельних ділянках за кадастровим номером 6310136300:07:006:0050 та кадастровим номером 6310136300:07:006:0051 (складові елементи об`єкта нерухомості: усі нежитлові приміщення підвалу, загальною проектною площею 694,05 кв. м, усі нежитлові приміщення першого поверху, загальною проектною площею 540,30 кв. м; стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 142 338,23 грн за порушення строку введення об`єкта в експлуатацію.
Позовні вимоги обґрунтовано відсутністю правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, отже односторонній правочин відповідача про відмову від договору суперечить положенням цивільного законодавства та відповідно до статей 203 215 ЦК є недійсним. Крім того, позивач послався на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань за договором щодо введення об`єкта в експлуатацію та передачі об`єкта нерухомості за актом приймання-передачі позивачу.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково, визнав недійсною односторонню відмову (одностороннє розірвання) ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» від договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, оформлену повідомленням від 29.01.2021 № 29/01 та стягнув з ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» на користь ТОВ «Інбіко» штраф у сумі 142 338,23 грн. Таке рішення суду мотивовано доведенням позивачем обставин відсутності правових підстав для розірвання відповідачем зазначеного договору в односторонньому порядку, що є наслідком визнання такого правочину недійсним, а також обставин порушення відповідачем зобов`язань щодо введення об`єкта нерухомості в експлуатацію у визначений умовами договору строк, що є підставою для стягнення штрафу.
У поданій касаційній скарзі (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» послалося на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору положень статті 534 ЦК щодо черговості погашення вимог кредитора при виконанні грошового зобов`язання; судом не було застосовано положення статті 3 ЦК щодо загальних засад цивільного права та не враховано висновок Верховного Суду стосовно застосування цієї норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16; судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини 2 статті 222 Господарського кодексу України (далі - ГК), відповідно до якої звернення із претензією в разі порушення господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони, при цьому висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права при вирішення спору у подібних правовідносинах (досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності за неналежне виконання зобов`язання) відсутній; судом апеляційної інстанції порушено положення статей 13 74 ГПК щодо дотримання принципу змагальності сторін у доведенні певних обставин та безпідставно перекладено на відповідача тягар доказування факту виникнення у позивача обов`язку зі сплати сум штрафних санкцій за порушення ним грошового зобов`язання; судом не враховано висновків Верховного Суду стосовно стандартів доказування, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не застосовано норми частини 2 статті 695 ЦК щодо підстав для односторонньої відмови продавця від договору та не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/23976/16.
Предметом касаційного розгляду є судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог ТОВ «Інбіко», у решту судові рішення не оскаржуються.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
Відповідно до положень статті 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов`язання встановлено статтею 611 ЦК, відповідно до частини 1 якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом положень статей 626 627 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому положення частини 7 статті 193 ГК і статті 525 ЦК встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно вважали цей договір належною у розумінні статей 11 509 ЦК і статей 173 174 ГК підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.
Так, відповідно до пункту 7.6 цього договору сторони передбачили, що продавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, наслідком чого є його припинення. Підставою для одностороннього розірвання договору є прострочення покупцем виконання грошових зобов`язань, передбачених пунктом 5.2 цього договору, більш ніж на 3 місяця та відсутність попередньої домовленості між сторонами про внесення змін до графіку виконання зобов`язань покупцем. Розірвання договору до запланованої дати введення об`єкта будівництва в експлуатацію з ініціативи продавця оформлюється відповідним рішенням та направляється покупцеві протягом 5 календарних днів з моменту його прийняття. Договір вважається розірваним з моменту отримання рішення про розірвання покупцем.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Інбіко» ціну майнових прав у сумі 14 233 822,60 грн сплачено продавцю у повному обсязі згідно з графіком виконання зобов`язань покупцем, що є додатком № 4 до договору, окрім останнього платежу в розмірі 1 246 622,60 грн, що згідно з графіком мав бути сплачений до 16.05.2020; частина цієї суми (666 400,00 грн) сплачена у визначений договором строк платіжними дорученнями від 13.03.2020 № 36 та 14.05.2020 № 70, а решта - 580 222,60 грн, сплачена платіжним дорученням від 14.07.2020 № 98, тобто з порушенням строку на 56 календарних днів.
У процесі розгляду справи судами встановлено, що відповідач на свій розсуд здійснив розподіл останньої сплаченої за договором суми (580 222,60 грн) та як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву з посиланням на положення пункту 8.4 договору, статей 534 625 ЦК ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання ТОВ «Інбіко» за період з 18.05.2020 по 14.07.2020 нарахувало пеню в сумі 49 866,50 грн на підставі пункту 8.4 договору, 3 % річних та інфляційні втрати в сумі, відповідно, 2 758,43 грн та 1160,44 грн на підставі положень статті 625 ЦК. При цьому кошти в сумі 580 222,60 грн, що сплачено покупцем згідно з платіжним дорученням від 14.07.2020 № 98, було розподіллено продавцем таким чином: 49 866,50 грн у рахунок погашення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, а решта в сумі 526 437,23 грн було спрямовано на погашення основного зобов`язання. У результаті, за підрахунками відповідача, станом на 29.01.2021 несплаченою залишилася частина останнього платежу позивача за договором в сумі 53 785,37 грн.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (частина 3 статті 232 ГК).
Відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлено статтею 625 ЦК, згідно з положеннями якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3 сторони узгодили, що будь-які повідомлення, які повинні направлятися сторонами відповідно до умов договору, повинні бути здійснені ними у письмовій формі, і направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення адресату за адресами, вказаними в цьому договорі.
Водночас у статті 10 зазначеного договору сторони урегулювали питання вирішення спорів, у якій між іншим зазначено, що всі спори та розбіжності, що виникають чи можуть виникнути при укладенні чи виконанні умов договору, підлягають врегулюванню шляхом переговорів (пункт 10.1); досудовий порядок розв`язання спорів, які виникають у зв`язку з виконанням договору, є обов`язковим (пункт 10.2); сторона, яка вважає, що її права та законні інтереси за договором порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору звертається до іншої сторони з письмовою претензією, у який має бути зазначено інформацію, перелік якої міститься у підпунктах 10.4.1 - 10.4.5 пункту 10.4 договору; якщо сторони не прийшли до згоди під час досудового врегулювання спору, то спір передається на розгляд до відповідного господарського суду у порядку, встановленому ГПК (пункт 10.13).
Отже, наявність відповідної вимоги, як необхідної умови для виникнення у позивача як покупця відповідного обов`язку та сплати нарахувань, які було проведено відповідачем, передбачено як наведеними нормами чинного законодавства України, так і умовами договору, укладеного між сторонами у справі.
Натомість судами попередніх інстанцій установлено, що не спростовано належними і допустимими доказами ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» відповідно до статті 74 ГПК, відповідачем взагалі не доведено до відома позивача як факту нарахування останньому пені, 3 % річних та інфляційних втрат за договором, так і того, що в результаті здійсненого ним в порядку статті 534 ЦК перерозподілу коштів основне зобов`язання позивача за договором залишилося непогашеним.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що правові підстави для здійснення відповідачем розподілу коштів у визначений ним одноособово спосіб відсутні, оскільки сплата штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється на підставі заявленої кредитором вимоги, чого відповідачем зроблено не було, у тому числі на час розгляду цієї справи в суді.
Посилання ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» у касаційній скарзі на те, що відповідно до частини 2 статті 222 ГК направлення контрагенту відповідної претензії є правом, а не обов`язком сторони, тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відповідних нарахувань, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки, по-перше, право на отримання відповідних сум штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних нарахувань не було реалізовано відповідачем у спосіб та у порядку, встановленому чинним законодавством, а також умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, який відповідно до статті 629 ЦК є обов`язковим для виконання сторонами, по-друге, з огляду на можливість настання передбачених пунктом 7.8 договору наслідків у вигляді, зокрема розірвання договору, така поведінка відповідача як сторони договору не відповідає засадам добросовісності, розумності, справедливості цивільного законодавства, закріпленим у пункті 6 статті 3 ЦК.
Водночас, як правомірно наголошено судами попередніх інстанцій, така бездіяльність відповідача з урахуванням інших встановлених фактичних обставин справи (невиконання відповідачем у визначений договором строк власних зобов`язань (у частині введення в експлуатацію об`єкта будівництва, передачі позивачеві оплачених майнових прав), зростання вартості цих майнових прав тощо, може свідчити про зловживання правом вчинення формально дозволених дій з метою завдання шкоди іншому суб`єкту права та/або уникнення від відповідальності, що в силу статті 13 ЦК є недопустимим.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що кошти в сумі 580 222,60 грн, перераховані позивачем згідно з платіжним дорученням від 14.07.2020 № 98, є такими, що сплачено і зараховано в рахунок погашення основного зобов`язання позивача за договором, а самостійне віднесення цих коштів відповідачем в рахунок погашення зобов`язань зі сплати штрафних санкцій є неправомірним.
Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК.
Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 ГК, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК, відповідно до частини 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За наведених вище обставин, суди попередніх інстанцій встановивши, що односторонній правочин ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 07.09.2019 № 52/3, оформлений повідомленням відповідача від 29.01.2021 за № 29/01, суперечить положенням законодавства, правомірно визнали його недійсним.
Разом із тим будь-яких доказів належного виконання власних зобов`язань за договором щодо здачі об`єкта в експлуатацію у визначені строки, ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» відповідно до положень статей 13 74 ГПК під час розгляду справи не надано, а судами таких обставин не встановлено.
З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «Інбіко», наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору та стягнення з відповідача заявленої позивачем до стягнення суми штрафу, сплата якого за порушення термінів здачі об`єкта в експлуатацію, передбачена умовами договору.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» підставу касаційного оскарження постановлених у справі судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами при вирішенні справи не було враховано висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16 (позов про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в порядку статті 1212 ЦК), 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (позов про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства).
Також скаржником здійснено посилання на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23976/16 за позовом про розірвання договору купівлі-продажу, якою скасовано судові рішення попередніх судових інстанцій, а справу передано на новий розгляд для з`ясування обставин, необхідних для вирішення цієї справи, що зумовлює застосування норм матеріального права у відповідних правовідносинах.
Аналіз висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах у справах № 180/1735/16, № 129/1033/13-ц, № 910/23976/16, на які послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а також висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 922/780/21, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
Водночас з огляду на конкретні, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи № 922/780/21, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судами в оскаржуваних рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 222 ГК носять загальний характер, не містять обґрунтування необхідності застосування такої правової норми для вирішення спору в контексті конкретних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та не містять обґрунтування, у чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права при вирішенні спору у справі, яка розглядається.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніен Кепітел Білдинг» залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2021 у справі № 922/780/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: Н.О. Багай
В.Г. Суховий