ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 923/507/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.,

за участю представників:

Виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури - не з`явилися,

Скадовської міської ради Херсонської області - не з`явилися,

Комунального некомерційного підприємства «Скадовська центральна міська лікарня» Скадовської районної ради - не з`явилися,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛКО ГРУП» - не з`явилися,

Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури - не з`явилися ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021

(головуючий - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.)

у справі № 923/507/21

за позовом виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: 1) Скадовської міської ради Херсонської області, 2) Комунального некомерційного підприємства «Скадовська центральна міська лікарня» Скадовської районної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕЛКО ГРУП»,

про примусове виконання обов`язку в натурі та стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Виконувач обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Скадовської міської ради Херсонської області та Комунального некомерційного підприємства «Скадовська центральна міська лікарня» звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про зобов`язання ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» виконати обов`язок в натурі: поставити та передати у власність КНП «Скадовська центральна районна лікарня» товар, відповідно до п.1.1 договору № 054-20/476 від 04.12.2020, укладеного між КНП «Скадовська центральна районна лікарня» та ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» про закупівлю товару та стягнення з ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» на користь КНП «Скадовська центральна районна лікарня» пені за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 97 153,34 грн.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» договірних зобов`язань у частині своєчасної поставки та передачі у власність Комунального некомерційного підприємства «Скадовська центральна міська лікарня» товару.

3. Прокурор обґрунтовуючи підстави для звернення до суду та порушення інтересів держави вказує на виняткову необхідність захисту порушених інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку з неналежним виконанням уповноваженим органом своїх обов`язків.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.09.2021 у справі №923/507/21 позов залишено без розгляду.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 залишено без змін ухвалу Господарського суду Херсонської області від 08.09.2021. Стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8 325,00 грн.

6. Судові рішення мотивовані тим, що прокурором не було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», як і не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави. В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що Комунальним некомерційним підприємством «Скадовська центральна міська лікарня» вчинялися достатні та ефективні дії щодо спонукання до виконання ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» своїх зобов`язань за договором.

7. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» про стягнення з органу прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу, вказує на доведеність понесених витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат є співмірним зі складністю справи та об`ємом наданих послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 325,00 грн, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» про стягнення з прокурора понесених витрат на професійну правничу допомогу.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

10. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що нормами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача. Позивачами, як сторонами в цьому судовому процесі, виступають КНП «Скадовська центральна міська лікарня» та Скадовська міська рада, а не прокурор.

11. Скаржник посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №908/799/17, від 10.12.2019 у справі №922/377/17, від 05.02.2020 у справі № 905/998/18, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 23.02.2021 у справі №908/2005/19.

12. Крім того, скаржник вважає необґрунтованим стягнення судом апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 8 325,00 грн, оскільки такий розмір є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості і становить надмірний тягар для позивача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

14. Частинами 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури в касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури на користь ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 325,00 грн, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» про стягнення з прокурора понесених витрат на професійну правничу допомогу.

16. Тобто Першим заступником керівника Одеської обласної прокуратури оскаржується постанова суду апеляційної інстанції лише в частині стягнення з органу прокуратури судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 325,00 грн.

17. Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

18. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

19. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

20. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

21. За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

22. Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат, п. 2 ч. 4 якої встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

23. Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

24. Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

25. Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

26. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

27. Частинами 1, 3 ст. 41 ГПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

28. У справі, що розглядається, виконувач обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Скадовської міської ради Херсонської області та Комунального некомерційного підприємства «Скадовська центральна міська лікарня» звернувся з позовом, який ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.09.2021, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021, залишено без розгляду.

29. Як зазначалося вище, звертаючись до суду з касаційною скаргою, Прокурор просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції лише в частині розподілу судових витрат щодо покладення на орган прокуратури обов`язку з відшкодування на користь відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу.

30. Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

31. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина 1 якої визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

32. Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, в постанові від 26.02.2019 у справі №915/478/18, в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, в постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, в постанові від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, в постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

34. Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

35. Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

36. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

37. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

38. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

39. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

40. Частина 3 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

41. Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

42. Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

43. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

44. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

45. Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

46. Частиною 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

47. За приписами ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

48. Частини 1 та 2 ст. 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

49. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

50. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові відступила від висновків, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду у справах №908/799/17, №908/2005/19 (наведені скаржником у касаційній скарзі) стосовно застосування норм Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат у справах за позовами прокурора в інтересах держави.

51. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

52. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, залишаючи без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, позов виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури вказав на те, що прокурором не було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», як і не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач, як компетентний орган, протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави. В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що Комунальним некомерційним підприємством «Скадовська центральна міська лікарня» вчинялися достатні та ефективні дії щодо спонукання до виконання ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» своїх зобов`язань за договором.

53. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що висновки прокурора про бездіяльність КНП «Скадовська центральна міська лікарня» є передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи.

54. Таким чином, враховуючи, що ухвалою місцевого господарського суду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, позов виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури залишено без розгляду, апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Скадовської окружної прокуратури залишено без задоволення та приймаючи до уваги, що прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи, суд апеляційної інстанції правомірно стягнув з органу прокуратури судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

55. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування ст. ст. 126 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду у справах № 911/2686/18, № 922/377/19, № 905/998/18, № 908/2005/19, №908/799/17, відхиляються Верховним Судом з огляду на наведену вище Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № №923/199/21 правову позицію щодо того, що прокурор звертаючись з позовом в інтересах держави, самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

56. Верховний Суд звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

57. Скаржник у касаційній скарзі вказує на необґрунтоване стягнення судом апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 8 325,00 грн, оскільки такий розмір є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, за відсутності доказів витраченого часу (3 години), такий розмір не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

58. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

59. Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

60. За приписами ст. 1 вказаного Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

61. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

62. За приписами ст. 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

63. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

64. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

65. Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

66. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

67. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

68. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Водночас у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

69. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

70. Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

71. Верховний Суд у додатковій постанові від 14.07.2022 у справі №910/430/21 зазначив, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

72. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

73. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених відповідачем судових витрат під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем надано: копію договору № 05/21-п про правову допомогу від 30.04.2021; копію тарифу до договору № 05/21-п про правову допомогу від 30.04.2021; копію рахунку № 8 від 08.11.2021; копію акта № 5 від 09.11.2021 до договору № 05/21-п; копію розрахунку обсягу наданих послуг; ордер серія АІ №1170459 на надання правової допомоги ТОВ «ЗЕЛКО-ГРУП».

74. Згідно із Тарифу до договору № 05/21-п про правову допомогу від 30.04.2021, тариф за кожну годину праці одного представника адвокатського об`єднання «Міжнародна колегія адвокатів» встановлено в розмірі 2 775,00 грн.

75. Пунктом 3.4. договору №05/21-п передбачено, що надання правової допомоги підтверджується актом приймання - передачі послуг, що підписується сторонами.

76. Відповідно до акта № 5 від 09.11.2021 клієнт прийняв послуги з правової допомоги у справі 923/507/21 на суму 8 325,00 грн. Детальний опис послуг з правової допомоги міститься у «Розрахунку обсягу наданих послуг» від 09.11.2021.

77. Відповідно до розрахунку від 09.11.2021 на вивчення та аналіз апеляційної скарги в.о. керівника Скадовської окружної прокуратури на ухвалу господарського суду Херсонської області від 08.09.2021 представником відповідача витрачено 1 годину, на підготовку відзиву на апеляційну скаргу представником відповідача витрачено 2 години, всього 3 години.

78. Верховний Суд вказує на те, що достатнім є підтвердження кількості часу, витраченого фахівцем в галузі права, а не обґрунтування, що саме така кількість часу була необхідною та була витрачена на відповідні дії.

79. Велика Палата Верховного Суду в постанові 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

80. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

81. Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції правомірно стягнуто на користь ТОВ «ЗЕЛКО ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 325,00 грн, з огляду на те, що такі витрати є обґрунтованими, співмірними з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), відповідають критерію реальності таких послуг, розумності їх розміру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

82. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

83. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

84. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Враховуючи вище зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі №923/507/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець