ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 923/570/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Томчук М.О.,

Асканія-Нова селищної ради Херсонської області - не з`явився,

Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна

Національної академії аграрних наук України - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 (у складі колегії суддів: Головей В.М. (головуючий), Колоколов С.І., Разюк Г.П.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 13.07.2021 (суддя Немченко Л.М.)

у справі № 923/570/21

за позовом Керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт»

про внесення змін до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Керівник Каховської окружної прокуратури Херсонської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Асканія-Нова селищної ради та Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України (далі - Заповідник «Асканія-Нова») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» (далі - ТОВ «ЮТС-Агропродукт»), у якому просив внести зміни до договору оренди землі, укладеному між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 18351325, шляхом викладення пункту 8.1 договору у новій редакції: «На орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження: - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору; - організація території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив та використання засобів захисту рослин наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних, санітарно-оздоровчих заходів здійснювати відповідно до законодавства за погодженням із адміністрацією Біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України. Також на земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді заборон: - будівництво промислових та інших об`єктів; - розвитку господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу; - прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів; - штучного зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони; - застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами; - мисливства та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин; - влаштування місць для масового відпочинку населення; - випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що земельна ділянка площею 125,65 га, що передано в оренду ТОВ «ЮТС-Агропродукт» за договором, межує із заповідною зоною Заповідника «Асканія-Нова», знаходиться в межах буферної зони, проте обмеження щодо її використання, що передбачено чинним законодавством, у зазначеному договорі оренди землі відсутні. З огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд» Земельного кодексу України (далі - ЗК), Закону України «Про оренду землі», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України, є необхідність у внесенні змін до зазначеного договору оренди землі в частині встановлення обмежень у використанні орендованої земельної ділянки.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку цієї особи та є підставою для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави в особі позивачів.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.07.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021, позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанції, у грудні 2021 року ТОВ «ЮТС-Агропродукт» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених підпунктами «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) і пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2022 поновлено ТОВ «ЮТС-Агропродукт» строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 13.07.2021 у справі № 923/570/21; відкрито касаційне провадження у справі № 923/570/21 за касаційною скаргою ТОВ «ЮТС-Агропродукт» з підстав, передбачених підпунктами «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК і пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.06.2022.

Сторони в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність клопотань сторін в порядку статті 197 ГПК, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що Заповідник «Асканія-Нова» створено відповідно до Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники України» і наказу Української академії аграрних наук від 24.05.1995 № 70 «Про приведення статусу Біосферного заповідника «Асканія-Нова» у відповідність з чинним законодавством України» на базі приватного з 1898 року заповідника Ф.Е. Фальц-Фейна та заснованого Декретами Ради Народних Комісарів УРСР від 01.04.1919 і 08.02.1921 Державного степового заповідника «Чаплі» та реорганізованого Постановою Президії Південного відділення ВАСГНІЛ від 13.04.1983 в Біосферний заповідник.

У грудні 1984 року VIII сесією координаційної ради ЮНЕСКО з програми «Людина і біосфера» ухвалено включення Біосферного заповідника до міжнародної мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15.02.1985).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 213 назву Біосферного заповідника визначено як Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Біосферний заповідник перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України та є природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України.

Також судами установлено, що за Біосферним заповідником закріплені земельні ділянки, які надані йому на праві постійного користування землею, що посвідчується державним актом та витягами з державного земельного кадастру про земельні ділянки.

07.12.2016 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області (орендодавець) та ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець за результатами земельних торгів передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 125,6500 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за межами населених пунктів на території Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області. Кадастровий номер земельної ділянки 6525455300:09:032:0001 (пункт 1); договір укладено на 7 років (пункт 3.1).

За змістом пункту 5.4 договору орендована земельна ділянка повинна використовуватися способами, що не суперечать екологічним вимогам, не допускати забруднення радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищати її від водної та вітрової ерозії, дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У пункті 8.1 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження (обтяження ) - зміна цільового призначення земельної ділянки на весь строк дії договору.

Відповідно до пункту 9.4.6 договору орендар зобов`язався: використовувати земельну ділянку відповідної до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил. Не допускати під час здійснення господарської діяльності забруднення земельної ділянки радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, захищаючи її від водної та вітрової ерозії.

Цей договір було зареєстровано 26.12.2016, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право за № 18351325.

31.07.2017 між ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (суборендар) укладено договір суборенди щодо зазначеної земельної ділянки. Цей договір суборенди зареєстровано 13.10.2017, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право за № 22863569.

23.06.2018 державним реєстратором Асканія-Нова селищної ради на підставі актів приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, укладеного між ГУ Держгеокадастром у Херсонській області та Асканія-Нова селищною радою, зареєстровано право комунальної власності Асканія-Нова селищної ради на земельну ділянку площею 125,65 га з кадастровим номером 6525455300:09:032:0001, запис про право власності № 26818719.

16.10.2020 між Асканія-Нова селищною радою (орендодавець), ТОВ «Агротекс-Миколаїв» (орендар) та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» (новий орендар) укладено додаткову угоду № Ю-4000001-4 до договору оренди землі від 07.12.2016, за змістом якої внесено зміни до запису про інше речове право № 18351325 від 26.12.2016. Відповідно до внесених змін орендарем за договором стало ТОВ «ЮТС-Агропродукт», а орендодавцем Асканія-Нова селищна рада. Строк дії договору оренди встановлено 7 років (до 26.12.2028), з правом пролонгації.

Каховською окружною прокуратурою Херсонської області при вивченні стану законності у сфері використання земель та опрацюванні інформації з Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, зокрема, що зміст договору оренди земельної ділянки площею 125,65 га з кадастровим номером 6525455300:09:032:0001 (запис про інше речове право № 18351325 зі змінами від 20.10.2020), що укладений між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», не відповідає вимог чинного природоохоронного та земельного законодавства, у зв`язку із чим потребує внесення змін у частині встановлення обмежень у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що уповноваженим органом - Асканія-Нова селищною радою не вжито жодних заходів до усунення порушень інтересів держави, у тому числі щодо внесення відповідних змін до договору, ініціювання питання щодо реєстрації обмежень на використання земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки, яка є об`єктом оренди договору, укладеного між сторонами у справі, через їх розташування в буферній зоні Заповідника «Асканія-Нова». Зазначене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого органу та є підставою для пред`явлення відповідного позову прокурором в інтересах держави.

Апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову та погодився з висновками місцевого суду про те, що з огляду на положення Закону України «Про природно-заповідний фонд», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, встановлено необхідність у внесенні змін до договору оренди землі, укладений між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у частині встановлення обмежень у використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону, у тому числі на представників тварин та птахів, що занесені до Червоної книги України.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій установлено, що позов пред`явлено прокурором як захід прокурорського реагування в інтересах держави в особі позивачів з підстав того, що уповноваженими органами не здійснюється захист законних інтересів держави у цій сфері, що призвело до порушення державних інтересів, масової загибелі птахів, що занесені до Червоної книги України, що викликало суспільний резонанс, та в подальшому може призвести до зникнення або значного зменшення популяції цих видів птахів та інших тварин.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «ЮТС-Агропродукт» послалося на те, зокрема, що судами попередніх інстанцій порушено положення статей 651 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 30 Закону України «Про оренду землі», оскільки поза увагою суду залишилося те, що прокурором не обґрунтовано підстав внесення відповідних змін до договору оренди землі, при цьому судами не було враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, щодо застосування норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах; судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частини 2 статті 111 Земельного кодексу України (далі - ЗК), оскільки встановлення інших видів обмежень у використанні земельної ділянки, ніж ті, що вже встановлено умовами договору, чинним законодавством не передбачено; при цьому скаржник послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах; встановлення судовим рішенням обов`язку для орендаря щодо погодження певних дій з третіми особами стосовно використання земельної ділянки є незаконним та необґрунтованим втручанням у фундаментальні права особи щодо реалізації права власності; судами попередніх інстанцій при вирішенні справи порушено положення статті 77 ГПК, оскільки висновки суду про знаходження спірної земельної ділянки у буферній зоні заповідника не підтверджено допустимими доказами. Також скаржник послався, зокрема, на наявність підстав для скасування постановлених у справі судових рішень відповідно до частини 3 статті 310 ГПК, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 3 93 ЗК, стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 93 ЗК право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні за змістом положення закріплено і у статті 1 Закону України «Про оренду землі», за якою оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі відповідно до статті 13 зазначеного Закону - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК і за загальним правилом, викладеним у частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651).

За змістом частини 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У частині 2 статті 111 ЗК визначено, що законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель: а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; б) заборона на провадження окремих видів діяльності; в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту; г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги; ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт; д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку; е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Обмеження у використанні земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначено статтею 46-1 ЗК, за змістом якої землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об`єкти (частина 1). Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення (частина 2).

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

Відповідно до частини 1 статті 3 зазначеного Закону до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

За змістом статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина 4); на використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором (частина 5).

Основні засоби збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду наведено у статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

У статті 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням, зокрема, заповідна зона - включає території, призначені для збереження і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених антропогенними факторами природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; буферна зона - включає території, виділені з метою запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних заповідників; зона антропогенних ландшафтів - включає території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності; в ній забороняється мисливство.

Основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлено у статті 40 цього Закону, за змістом якої режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на довкілля (частина 1); в охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється в порядку, встановленому законодавством України (частина 2); положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення (частина 3); охоронні зони територій та об`єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації (частина 4).

Таким чином, за правильними висновками судів попередніх інстанції, буферна зона біосферного заповідника є охоронною зоною, у межах якої встановлюються певні обмеження для використання земель, зокрема, не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Як установлено судами попередніх інстанцій Заповідник «Асканія-Нова» на підставі Указу Президента України від 26.11.1993 № 563 «Про біосферні заповідники» включено до переліку біосферних заповідників в Україні; загальна площа 33307 га, у тому числі 11054 га заповідної зони.

Відповідно до пункту 1.13 Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, загальна площа заповідника становить 33307 га (у тому числі заповідна зона 11054 га, буферна зона 6909 га, зона антропогенних ландшафтів 15344 га), складається з земель, наданих йому в постійне користування площею 11298,8 га, та земель інших землекористувачів площею 22008,2 га (зони буферна та антропогенних ландшафтів), на яких здійснюється діяльність згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України».

У пункті 4.6 цього Положення зазначено, що використання буферної зони поза межами землекористування заповідника передбачає організацію території і сівозміни, обробіток ґрунту, внесення добрив наземним способом на полях, проведення лісомеліоративних, протипожежних, рекреаційних крім тих, що пов`язані безпосередньо з виконанням завдань заповідника, передбачених цим Положенням, та санітарно-оздоровчих заходів відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 4.7 Положення в буферній зоні забороняється будівництво промислових та інших об`єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу, прокладання доріг і трубопроводів, розміщення нових населених пунктів, промислових підприємств і господарських об`єктів, штучне зрошення полів ближче 1000 м від заповідної зони, застосування мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин літальними апаратами, мисливство та полювання, відстрілювання і відловлювання тварин, влаштування місць для масового відпочинку населення, випалювання стерні, бур`янів, інших видів господарської діяльності, які можуть спричинити негативний вплив на заповідну зону.

У пункті 4.17 Положення закріплено, що землекористувачі, території яких входять до буферної зони та зони антропогенних ландшафтів, здійснюють господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та вказаних вище обмежень.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що земельна ділянка площею 125,65 га, що є об`єктом оренди за договором, укладеним між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», межує із заповідною зоною Заповідника «Асканія-Нова», знаходиться в межах буферної зони, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, у тому числі картосхемою функціонального зонування території Заповідника «Асканія-Нова» та землекористування у межах селищної ради станом на 01.01.2021, погодженій спеціальною адміністрацією Заповідника «Асканія-Нова» та затвердженій головою Асканія-Нова селищної ради.

Проте у договорі оренди землі відсутні відповідні законодавчі обмеження щодо частини земельної ділянки, яка знаходиться у буферній зоні біосферного заповідника, що не відповідає наведеним вище правовим нормам. Також відсутня інформація про наявність обмежень в Державному земельному кадастрі.

Водночас у пункті 12.1 зазначеного договору оренди землі передбачено можливість внесення змін до договору, у тому числі за рішенням суду.

Отже, як обґрунтовано зауважено судами попередніх інстанцій, з урахуванням норм Закону України «Про природно-заповідний фонд», Положення про Біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.01.2021 № 1, положень земельного законодавства та з огляду на наявні у матеріалах справи докази знаходження орендованої земельної ділянки в буферній зоні заповідника, зумовило необхідність у внесенні змін до договору оренди землі, укладеного між Асканія-Нова селищною радою та ТОВ «ЮТС-Агропродукт», у частині встановлення обмежень у використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення з метою запобігання негативному впливу на заповідну зону, у тому числі на тварин і птахів, що занесені до Червоної книги України.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ТОВ «ЮТС-Агропродукт» підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.

Так, предметом позову у справі № 914/2649/17 є вимога орендодавця до орендаря про внесення змін до договору оренди нежитлових приміщень, обґрунтована невідповідністю умов договору щодо вартості об`єкта оренди та розміру орендної плати чинному законодавству. Велика Палата Верховного Суду (постанова від 12.02.2019) змінила мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено, та пославшись на положення статті 652 ЦК зазначила, що сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.

Натомість у справі № 923/570/21, яка розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем доведено необхідність внесення змін до договору оренди землі та встановлення обмежень у використанні спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у буферній зоні біосферного заповідника.

Аналіз висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, на яку послався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, а також висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 923/570/21, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Водночас з огляду на конкретні, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи № 923/570/21, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судами в оскаржуваних рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є також приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судових рішень, оскільки ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Проте посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 111 ЗК носять загальний характер, не містять обґрунтування необхідності застосування такої правової норми для вирішення спору в контексті конкретних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та не містять обґрунтування, у чому полягає помилка судів апеляційної та першої інстанцій при застосуванні відповідної норми права.

При цьому з огляду на предмет і підстави заявленого позову, встановлені у справі фактичні обставини та правові норми, які підлягають застосуванню та було застосовано судами попередніх інстанцій при вирішенні спору, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що встановлення інших видів обмежень у використанні земельної ділянки, ніж ті, що вже встановлено умовами договору, чинним законодавством не передбачено, є помилковими.

Отже, касаційна скарга ТОВ «ЮТС-Агропродукт» у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, також не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги ТОВ «ЮТС-Агропродукт» стосовно того, що встановлення судовим рішенням обов`язку для орендаря щодо погодження певних дій з третіми особами стосовно використання земельної ділянки, яка, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, знаходиться в буферній зоні заповідника, може призвести до зловживань та/або спричинення збитків відповідачу не можна визнати обґрунтованими, оскільки такі твердження відповідача носять характер припущень і не обґрунтовано відповідними обставинами.

При цьому аналогічні доводи було викладено відповідачем в апеляційній скарзі, які було обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції з огляду на не доведення таких тверджень жодним доказом.

Крім того, судом апеляційної при відхиленні зазначених аргументів відповідача було враховано обставини того, що матеріали справи містять докази масової загибелі червонокнижних птахів, які перебувають під особливою охороною держави, від неконтрольованої господарської діяльності при здійсненні сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, розташованих в буферній зоні заповідника, тому встановлення певних умов, у тому числі щодо дотримання режиму охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду відповідає чинному законодавству.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК, у тому числі щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому посилання у касаційній скарзі на обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК, на обставини того, що судом апеляційної інстанції, зокрема не було досліджено на підставі допустимих доказів місця розташування земельної ділянки, що зумовлює встановлення певних обмежень у її використанні, також не приймається судом касаційної інстанції до уваги як необґрунтовані, оскільки судами попередніх інстанцій при вирішенні спору на підставі наявних у матеріалах справи доказах достеменно встановлено обставини знаходження орендованої відповідачем земельної ділянки в межах буферної зони заповідника, про що зазначено вище. Загалом зазначені аргументи скаржника стосуються процесу доказування та оцінки доказів судом, що фактично спрямовано на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм статті 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Водночас необхідно зауважити, що дійшовши висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача у справі та переглянувши у касаційному порядку судові рішення щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у справі.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 13.07.2021 у справі № 923/570/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: Н.О. Багай

В.Г. Суховий