ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/719/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Л.В. Лавриненко, судді: О.Ю. Аленін, І.Г. Філінюк) від 14.07.2021

за заявою ліквідатора Приватного підприємства "Студія Тир Фільм"

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників та керівника

у межах справи за заявою Державного агентства України з питань кіно

до Приватного підприємства "Студія Тир Фільм"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора- Команський А.С., в порядку самопредставництва,

представник відповідача ( ОСОБА_1 ) - ОСОБА_1., Барабаш М.Ю., адвокат,

представник боржника - ліквідатор, арбітражний керуючий Бєлоусов І.В.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 31.08.2017 Господарський суд Херсонської області ухвалив порушити за заявою Державного агентства України з питань кінопровадження (далі - Кредитор) у справі про банкрутство Приватного підприємства "Студія Тир Фільм" (далі - Боржник) в загальному порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном тощо.

22.12.2017 Господарський суд Херсонської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити стосовно нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.

1.2. 08.05.2019 ліквідатор Боржника подав заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на осіб, що є засновниками, виконували повноваження керівників та інших осіб, які мали право давати обов`язкові для Боржника вказівки чи мали можливість іншим чином визначати дії Боржника, а саме на: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

1.3. Заява мотивована наявністю підстав для покладення субсидіарної відповідальності на визначених осіб, які з моменту отримання від ініціюючого кредитора державних коштів на виготовлення фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1", незважаючи на обов`язок приймати необхідні управлінські та організаційні рішення для запобігання банкрутства Боржника, між тим вчинили дії з нецільового використання отриманих державних коштів на користь третіх осіб, тобто неефективні та протизаконні дії, а також подальшу бездіяльність щодо Боржника, що призвело до неспроможності Боржника з визнанням його банкрутом, однак за відсутності майнових активів Боржника, за рахунок яких можливе формування ліквідаційної маси та задоволення вимог ініціюючого кредитора, про підтвердження фактів чого існують відповідні судові рішення.

1.4. 13.08.2019 та 13.08.2020 ОСОБА_1 подав у справі заяви про застосування у спірних правовідносинах позовної давності, що спливла у спірних правовідносинах з огляду на розірвання у 2012 році договору, заборгованість за яким стала підставою для вимог про субсидіарну відповідальність у спірних правовідносинах; та відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Боржника про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. Справа переглядалась судами неодноразово.

02.06.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив за результатами розгляду касаційної скарги ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про часткове задоволення скарги, скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 18.09.2019 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та направлення справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.2. При новому розгляді справи 01.04.2021 Господарський суд Херсонської області ухвалив: залишити без задоволення заяву ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на ОСОБА_1 .

2.3. Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення заяви ліквідатора Боржника про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на ОСОБА_1 , оскільки відповідні аргументи ліквідатора Боржника та ініціюючого кредитора не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, а докази у справі підтверджують факт виконання Боржником умов договору на виробництво та поширення фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1". При цьому суд виходив з того, що розмір заявлених арбітражним керуючим - ліквідатором вимог визначений без урахування фактичної вартості майна Боржника у ліквідаційній масі, а саме частини відзнятого, однак не проявленого матеріалу до фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1", що перебуває на зберіганні в холодильній камері Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" та вартість якого у проявленому та не проявленому вигляді є істотно відмінною та на даний час не визначена.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 14.07.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд постановив про задоволення апеляційної скарги ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 01.04.2021, часткове задоволення заяви ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В.: стягнення з ОСОБА_1 на користь Боржника 7 008 474 грн 20 коп., та про відмову в задоволенні вимог щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

3.2 Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення заяви ліквідатора Боржника в частині покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на ОСОБА_1 в сумі 7 008 474 грн 20 коп., яка є різницею між сумою вимог кредитора (7 015 975 грн 70 коп.) і ліквідаційною масою (7 501 грн 50 коп. - ринковою вартістю непроявлених плівок), оскільки основною причиною доведення Боржника до банкрутства стало невиконання ним умов договору на виробництво та поширення фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" на умовах державного замовлення 27.12.2006 № 325, на час укладення якого у Боржника не було грошових коштів в сумі 10 550 936 грн., за рахунок яких за умовами договору він зобов`язався створити фільм "ІНФОРМАЦІЯ_1", однак не створив, оскільки окремі відзняті в процесі здійснення зйомок кінопроекту епізоди (робочі непроявлені кіноматеріали), які зберігаються у Державному підприємстві "Національний центр Олександра Довженка", не є фільмом.

Висновок про незадоволення вимоги про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивований недоведенням вини цих осіб у доведенні Боржника до банкрутства.

Відхилення заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до вимог арбітражного керуючого - ліквідатора про покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника (від 13.08.2019 та від 13.08.2020) мотивовані зверненням ліквідатора із відповідною заявою у межах позовної давності, що у спірних правовідносинах обчислюється з 22.12.2017 - дати призначення арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. ліквідатором Боржника у цій справі.

4. Встановлені судами обставини

4.1 16.01.2006 відбулась державна реєстрація Боржника, основними видами діяльності якого є:

- 90.01 - театральна та концертна діяльність;

- 59.11 - розповсюдження кіно - та відеофільмів, телевізійних програм;

- 59.14 - демонстрація кінофільмів;

- 60.10 - діяльність у сфері радіомовлення.

Відповідно до пункту 1.2. наявного в матеріалах справи Статуту Боржника його засновником є громадянин України - ОСОБА_1 .

4.2 27.12.2006 Міністерство культури і туризму України, (замовник), Державною службою кінематографії (платник) та Боржник (продюсер, який бере на себе обов`язки виконавця) в особі директора ОСОБА_1. та генерального продюсера фільму ОСОБА_5 , уклали договір на виробництво та розповсюдження фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" на умовах державного замовлення № 325 (далі - Договір).

За умовами Договору Боржник зобов`язався створити на умовах державного замовлення фільм в повному обсязі та в терміни відповідно до календарно-постановочного плану і договору (пункти 1.1; 1.5.; 1.5.1.; 3.1.3. Договору) та здати фільм на одній плівці орієнтовно до лютого 2008 року, здача комплекту вихідних фільмових матеріалів замовнику повинна була відбутися орієнтовно у квітні 2008 року.

Орієнтована вартість виробництва фільму, визначена сторонами, складає 18 474 636 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ в сумі 2 590 050 грн.00 коп.

Витрати на виробництво фільму сторони розділені таким чином:

- за рахунок замовника фінансуються витрати в сумі 7 923 700 грн. 00 коп.;

- за рахунок продюсера фінансуються витрати в сумі 10 550 936 грн. 00 коп. (пункт 1.6.).

Остаточні строки і вартість виробництва фільму визначаються режисерським сценарієм, календарно - постановочним планом і генеральним кошторисом на виробництво фільму (пункт 1.9.).

Відповідно до пункту 4.8. Договору продюсер представляє платнику (замовнику) чорновий варіант фільму для перегляду у цифровому форматі (DVD) та копію у форматі VHS. Дата перегляду узгоджується за три робочі дні до подання фільму.

Замовник протягом трьох робочих днів приймає рішення про переведення фільму на одну плівку і письмово повідомляє про це продюсера. У випадку, якщо фільм потребує доробок, платник надсилає продюсеру вмотивований висновок (пункт 4.9.).

Закінчений виробництвом і прийнятий продюсером фільм здається платнику (замовнику) на одній плівці. Про день здачі фільму продюсер попереджає платника за три робочі дні (пункт 4.14.).

При здачі фільму продюсер подає платнику (замовнику) наступні документи, скріплені печаткою та підписом продюсера:

- подання про передачу фільму;

- приймально - здавальний акт про прийняття фільму - 5 прим.;

- висновок щодо художньої якості фільму - 1 прим.;

- анотацію - 5 прим.;

- текст титрів із зазначенням власників прав на фільм, узгоджений з замовником - 5 прим.;

- акт технічної експертизи про відповідність фільму вимогам нормативно - технічної документації (із зазначенням корисного метражу) - 1 прим.;

- музичну довідку - 1 прим.;

- метражну довідку - 1 прим. (п. 4.15.).

Відповідно до пункту 4.16. договору замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту подання фільму переглянути його і підписати приймально - здавальний акт.

Згідно з пунктом 10.10. договір набуває чинності з дати його підписання і діє до виконання сторонами зобов`язань.

4.3 На виконання умов Договору Державна служба кінематографії перерахувала на рахунок Боржника платіжними дорученнями: від 29.03.2007 № 12 на суму 3 000 000 грн. 00 коп., від 03.05.2007 № 24 на суму 2 000 000 грн. 00 коп. та від 07.06.2007 р. № 38 на суму 2 000 000 грн. 00 коп.; грошові кошти в сумі 7 000 000 грн. 00 коп.

4.4 Додатковою угодою № 3 до Договору сторони погодили внесення змін до договору: остаточним терміном закінчення знімального періоду визначено 18.08.2008, термін здачі фільму на одній плівці - 10.11.2008, термін здачі комплекту вихідних фільмових матеріалів - 26.12.2008.

В подальшому остаточний строк виробництва фільму неодноразово змінювався (додаткові угоди № 3, № 4 та № 5/1).

Додатковою угодою № 6 до договору сторони узгодили, що Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011, але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

4.5 Відповідно до акту від 01.09.2009 про підтвердження майнової відповідальності по зобов`язаннях за Договором в результаті його виконання виконавець виконав та передав замовнику для обліку наступні роботи та послуги:

- акт від 19.03.2007 № 1 про закінчення періоду режисерської розробки та звіт про використання коштів на суму 92 741 грн.;

- акт (проміжний) підготовчого та знімального періодів на 02.07.2007 та звіт про використання коштів на суму 2 907 259 грн. 00 коп.;

- акт від 19.07.2007 № 2 про закінчення підготовчого періоду та звіт про використання коштів на суму 286 772 грн. 00 коп.;

- акт (проміжний) знімального періоду та звіт про використання коштів від 04.08.2007 на суму 1 713 228 грн. 00 коп.;

- акт (проміжний) знімального періоду та звіт про використання коштів від 08.09.2007 на суму 2 000 000 грн. 00 коп.

Всього: 7 000 000 грн.

Замовник прийняв до сплати та оплатив виконавцю:

- пл. дор. від 02.04.2007 № 12 - 3 000 000 грн.;

- пл. дор. від 04.05.2007 № 24 - 2 000 000 грн.;

- пл. дор. від 08.06.2007 № 38 - 2 000 000 грн.

Всього: 7 000 000 грн.

Сальдо заборгованості: за замовником - 0 грн 00 коп., за виконавцем - 0 грн 00 коп.

Відповідно до умов договору та у зв`язку зі специфікою кіновиробництва сторони усвідомлюють та документально підтверджують, що замовник залишив у повному розпорядженні виконавця для подальшого виробництва фільму до повного його завершення результати робіт, підтверджені вище наведеними актами робіт на загальну суму у 7 000 000 грн. 00 коп. з ПДВ, які виконавець обліковує на балансі як зобов`язання перед замовником.

Вказаний акт підписано замовником та виконавцем без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками підприємств (організацій).

4.6 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 у справі № 5011-12/17104-2012 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Державного агентства з питань кіно до Боржника: розірвано Договір, стягнуто з Боржника грошові кошти в сумі 7 000 000 грн. 00 коп.

Під час розгляду цієї справи суд встановив, що Боржник в строки, передбачені Договором, вироблений фільм не здав.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 у справі № 5011-12/17104-2012 залишено без змін за результатами апеляційного перегляду справи Київським апеляційним господарським судом.

4.7 Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 18.06.2013 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 у справі № 5011-12/17104-2012.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 27.03.2014 наказ Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 у справі № 5011-12/17104-2012 повернуто стягувачеві через відсутність у Боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, в тому числі будь-яких об`єктів інтелектуальної власності. При цьому зазначено про те, що з Боржника стягнуто 24 грн 30 коп.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.09.2015 повторно відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.04.2013 у справі № 5011-12/17104-2012. В той же день накладено арешт на все майно Боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Листом від 20.01.2017 № 48816801 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомив Державне агентство з питань кіно про здійснені державним виконавцем заходи та про відсутність у Боржника будь-якого майна для задоволення вимог стягувача.

В постанові державного виконавця про передачу виконавчого провадження від 13.03.2017 ВП № 48816801 зазначено, що в ході попереднього виконання рішення суду державним виконавцем частково стягнуто та перераховано на рахунок стягувача 24 грн 55 коп.

Згідно з актом державного виконавця від 22.07.2016 Боржника за адресою, зазначеною у виконавчому документі, не розшукано (в наказі Господарського суду м. Києва від 10.04.2013 у справі № 5011-12/17104-2012 зазначено наступну адресу Боржника: 01010, АДРЕСА_1). Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Боржник знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. З огляду на ці обставини виконавче провадження № 48816801 було передано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області від 27.04.2017 виконавчий документ повернуто Державному агентству України з питань кіно з зазначенням, що залишок заборгованості становить 6 999 975 грн 70 коп.

4.8 Згідно з постановою старшого слідчого прокуратури Дарницького району міста Києва про закриття кримінальної справи від 23.06.2011 кримінальна справа № 49-3170 порушена Генеральною прокуратурою України.

Згідно з фабулою постанови про порушення кримінальної справи, приводами до порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки, проведеної Генеральною прокурора турою України спільно із спеціалістами Головного контрольно-ревізійного управління України, в ході якої встановлені достатні дані, які вказують на наявність в діях службових осіб Державної служби кінематографії ознак злочину.

Встановлено, що між Міністерством культури і туризму України, Державною службою кінематографії та Боржником і генеральним продюсером фільму ОСОБА_5. 27.12.2006 укладено Договір № 325 на умовах державного замовлення.

Державною службою кінематографії, як платником, на підставі платіжних доручень від 29.03.2007 № 12, від 03.05.2007 № 24 та від 07.06.2007 № 38 на рахунок Боржника перераховано кошти в сумі 7 000 000 грн.

У подальшому службовими особами Державної служби кінематографії, які згідно з посадовими інструкціями здійснювали контроль за виконанням державних контрактів на виробництво та розповсюдження фільмів на умовах державного замовлення, погоджено звіти фактичних витрат Боржника за окремими епізодами фільму.

Однак перевіркою підтвердження фактичних витрат Боржника встановлено, що ним на виконання Договору у період з 15.12.2006 до 11.06.2007 укладено угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтрепроф-Будсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітаір - Сервіс" на загальну суму 5 026 866 грн. 00 коп. про надання послуг із забезпечення знімальної групи; оренди транспортних засобів та павільйону; надання робіт зі створення костюмів, гриму, виготовлення реквізиту; забезпечення технікою для звукозапису, знімальною та освітлювальною апаратурою; організації експедицій, відряджень та інше.

Зустрічні перевірки товариств встановили наступне.

ОСОБА_6 , яка згідно з документами перебувала на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрепроф-Будсервіс", ніякі дії із створення, реєстрації товариства не здійснювала, керівником товариства не є та ніякі документи не підписувала.

Вказаний факт підтверджено рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.01.2009.

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаір - Сервіс" - ОСОБА_7., зі згоди якого було зареєстроване товариство, де він був керівником лише формально, підписував документи (договори, платіжні доручення, інші фінансові документи), при цьому він не усвідомлював їх реального змісту.

Ніякої діяльності товариство не здійснювало, устаткування не мало.

За вчинювані дії останній отримував грошову винагороду в сумі 100 доларів США.

Вищевказане підтверджується поясненнями службових осіб кінематографії Міністерства культури і туризму України, генерального продюсера ОСОБА_5 , директора Боржника ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , поясненнями контролера - ревізора Головного контрольно - ревізійного управління України та висновком Головного контрольно - ревізійного управління України від 21.03.2010.

Вказаною постановою кримінальну справу № 49-3170 закрито в частині неналежного виконання службовими особами Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України своїх службових обов`язків.

4.9 Відповідно до наявної в матеріалах справи постанови Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2011 у справі № 1-625/11 ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроф - Будсервіс", підписала з Боржником:

- 04.01.2007 договір № 1, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроф - Будсервіс" начебто організує експедиції і відрядження членів знімальної групи Боржника та буде здійснювати обслуговування автотранспортом;

- 18.05.2007 - договір № 23 та 11.06.2007 № 31, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроф - Будсервіс" начебто виконає для Боржника роботи зі створення натуральних добудов з матеріалу виконавця;

- 22.05.2007 - договір № 26 про надання послуг оренди павільйону у підготовчому періоді на 10 днів та у знімальному періоді на 18 днів, а також побудови декорацій для Боржника з матеріалу виконавця.

Проте, не виконуючи ніяких робіт та послуг за вказаними договорами, ОСОБА_6 ,: 19.03.2007, 19.07.2007 та 12.11.2007 підписала акти виконаних робіт до договору № 1; 19.07.2007 - до договору № 23; 15.07.2007, 17.07.2007 та 05.11.2007 - до договору 26; 19.07.2007 - до договору № 31, чим вчинила службове підроблення шляхом внесення до офіційних документів неправдивих відомостей.

4.10 Відповідно до виписки з рахунку Боржника, відкритому у ПАТ "Креді Агріколь Банк", в період 01.01.2006 до 31.12.2013 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроф - Будсервіс" перераховано 1 387 632 грн. 00 коп., на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітаір - Сервіс" - 2 785 923 грн. 00 коп.

4.11 21.12.2017 розпорядник майна Бєлоусов І. В. надав до Господарського суду Херсонської області звіт про хід проведення процедури розпорядження майном за період з 31.08.2017 до 27.11.2017 та Аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

За змістом цього Аналізу, у зв`язку з відсутністю документів Боржника, що відображають господарську діяльність підприємства станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, не є можливим проведення аналізу договорів, що призвели до погіршення показників фінансового стану підприємства, необґрунтованої виплати грошових коштів чи передачі майна третім особам, прийняття нераціональних управлінських рішень, що призвели до фінансових збитків та втрат, тощо. У зв`язку із зазначеним проведення повноцінного та об`єктивного аналізу з визначення дій з доведення до банкрутства на даний час не є можливим. У подальшому встановлення ознак доведення до банкрутства можливо здійснити за сприяння органів внутрішніх справ за результатами проведеної ними перевірки діяльності посадових осіб Боржника.

Відповідно до Звіту про фактичні результати фінансово-господарської діяльності Боржника станом на 31.12.2014, виконаного на замовлення арбітражного керуючого ліквідатора спеціалістом в галузі бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності, Боржник не мав власних коштів, окрім суми статутного капіталу, що дорівнює 100 грн. Отримані Боржником від Кредитора грошові кошти в сумі 7 000 000 грн. 00 коп. на виробництво фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" складають основу його балансу та фінансової бази господарювання.

Системний аналіз фінансових показників, а саме забезпечення зобов`язань перед кредиторами боржника всіма його активами, розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов`язанням) є негативним "- 7 108,2"; коефіцієнт покриття на кінець досліджуваного періоду - 02, що нижче нормативного значення.

Поглиблений аналіз за Бівером свідчить, що протягом двох аналізованих років коефіцієнт Бівера дорівнював 0, що при нульовій рентабельності продукції відповідає значенню "за рік до банкрутства". Тобто у 2013 - 2014 роках стан Боржника був критичним.

Аналіз фінансового стану підприємства характеризується показниками поточної ліквідності (0,2 при нормативі 1,5), негативний показник платоспроможності (- 7 108,2) свідчить про неплатоспроможність підприємства, відсутності коштів для негайного погашення боргів.

На кінець періоду, що досліджується (31.12.2014), загальна кредиторська заборгованість становить 7 108,2 тис. грн. Найбільшу питому вагу в структурі поточних зобов`язань склали інші поточні зобов`язання 7 007,9 тис. грн.

Робота керівництва не була направлена на поліпшення розрахунків з кредиторами, оскільки ця заборгованість виникла з 2007 року перед основним кредитором.

Аналіз руху на розрахунковому рахунку Боржника свідчить про відсутність коштів у продюсера в сумі 10 550 936 грн. 00 коп. для виконання умов Договору.

Посилаючись на висновки вказаного звіту, арбітражний керуючий - ліквідатор Бєлоусов І. В. прийняв рішення про звернення до Господарського суду Херсонської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка виконувала функції бухгалтера підприємства.

4.12 Відповідно до листа Державного підприємства "Національного центру Олександра Довженка" від 25.02.2020 № 62, направленого на запит арбітражного керуючого, у липні 2009 Боржник звернувся з листом (вх. № 316 від 28.07.2009 р.) до Довженко - Центру з проханням прийняти на тимчасове невідповідальне зберігання частину відзнятого та не проявленого матеріалу повнометражного фільму режисера ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Станом на 25.02.2020 зазначені матеріали знаходяться на зберіганні в Довженко - Центрі.

Листом від 09.06.2020 № 148 Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" повідомило арбітражного керуючого - ліквідатора Бєлоусова І. В. про те, що огляд неекспонованих фільмових матеріалів не може бути практично реалізований, оскільки при огляді неекспонованих фільмових матеріалів відбудеться автоматичний процес їхнього засвітлення, що спричинить втрату наявної на них інформації. Дані фільмові матеріали (а точніше, наявна на них інформація) можуть стати активом лише у разі їх експонування (проявлення) на спеціалізованому кіно-проявному обладнанні. Лише після проявлення неекспонованих фільмових матеріалів - в разі наявності на них інформації (фільму) - можна буди здійснити їх огляд, експертизу та оцінку.

Листом від 16.06.2020 № 158 Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" проінформувало арбітражного керуючого - ліквідатора про те, що відзнятий і непроявлений кіноматеріал фільму ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" було прийнято на тимчасове зберігання Довженко - Центром за листом - зверненням продюсера фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_5. та директора Боржника (вх. № 316 від 28.07.2009).

За час тимчасового зберігання у Довженко - Центрі кіноматеріали фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_1., його представниками та будь - ким іншим не вилучались і не приймалися з тимчасового зберігання.

Плівка непроявленого кіноматеріалу фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" розміщено у 36 коробках:

- 5 металевих круглих коробок діаметром 18 см, висотою 4 см, на яких зазначено назву фільму, а на деяких метраж;

- 2 металеві круглі коробки діаметром 27 см, висотою 4 см, на яких зазначено «негатив непроявлений» та назву фільму;

- 2 пластикові круглі коробки діаметром 37,5 см, висотою 4,5 см, на яких зазначено англійською мовою назву студії, ріли, частини, метраж, дату;

- 27 картонних коробок 19 см х 20,5 см, висотою 5 см, в яких розміщено 27 металевих круглих коробок.

На цих матеріалах присутні написи, як то: назва фільму, студії, метраж.

Листом від 21.07.2020 № 237 Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" повідомило арбітражного керуючого - ліквідатора про те, орієнтовна вартість проявлення усіх фільмових матеріалів непроявленої кіноплівки фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" режисера ОСОБА_1 складатиме 377 260 грн 32 коп.

4.13 Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку суб`єкта оціночної діяльності - фізичної особи - підприємця Мартинова П. В., складеного станом на 26.01.2021? ринкова вартість непроявлених кіноплівок частково відзнятого кінофільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" кінорежисера ОСОБА_1., що розміщені у 36 коробках, складає 7 501 грн 50 коп.

4.14 04.02.2021 Українською універсальною біржею було проведено електронний аукціон, на який виставлено лот № 33947890-1: не проявлені кіноплівкі частково відзнятого кінофільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" кінорежисера ОСОБА_1. Стартова ціна реалізації: 12 000 000 грн., розмір гарантійного внеску 1 200 000 грн.

Відповідно до протоколу електронного аукціону від 04.02.2021 № UA-PS- 2021-01-15-000065-3 аукціон не відбувся через відсутність учасників.

18.02.2021 Українською універсальною біржею було проведено перший повторний електронний аукціон, на який виставлено лот № 33947890-1: не проявлені кіноплівкі частково відзнятого кінофільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" кінорежисера ОСОБА_1.

Початковою ціною лоту визначено 7 501 грн 50 коп., без ПДВ.

Переможцем аукціону визнано ОСОБА_8 , який запропонував найвищу ціну - 10 500 грн. Проте покупець у встановлений строк належної до сплати суми не вніс, а тому в силу приписів частини першої статті 86 Кодексу України з процедур банкрутства аукціон вважається таким, що не відбувся.

4.15 16.03.2021 на засіданні комітету кредиторів було прийняте рішення, оформлене протоколом від 16.03.2021 № 10, про списання непроявлених кіноплівок, як неліквідного майна.

4.16 ОСОБА_1 , стверджуючи, що фільм "ІНФОРМАЦІЯ_1" було знято ним у повному обсязі, жодних дій, спрямованих на проявлення переданих на зберігання плівок і з`ясування їх дійсної вартості та цінності, як об`єкту авторських прав, не вчинив.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 26.07.2021 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, а ухвалу Господарського суду Херсонської області від 01.04.2021 - залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд дійшов неправильного висновку про невиконання Боржником умов Договору щодо виробництва Боржником та розповсюдження фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1", як об`єктивної сторони та підстави для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника перед ініціюючим кредитором, що виникли за Договором, а також неправильного висновку щодо звернення ліквідатора із заявою про субсидіарну відповідальність у межах позовної давності, неправильно застосувавши у спірних правовідносинах норми статей 12, 61, 62 Кодексу України з питань банкрутства, статей 204 267 619 Цивільного кодексу України та статті 42 Господарського кодексу України - без врахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених в постановах Верховного Суду: від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 13.04.2021 у справі № 4/44-Б (906/811/20), від 01.06.2021 у справі № 904/4855/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1 Аргументи ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. у відзиві на касаційну скаргу, в якому він заперечує вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, зводяться до бездіяльності засновника та власника Боржника (до 2017 року) - ОСОБА_1 , у вжитті своєчасних заходів щодо запобігання припиненню діяльності та банкрутству Боржника, а також до спростування тих фактів, про які стверджує скаржник.

8. Касаційне провадження

8.1. Суд не бере до уваги аргументи ініціюючого кредитора у документі - "правова позиція" щодо касаційної скарги, який за змістом є відзивом на касаційну скаргу, оскільки посада та повноваження Сергія Сторожука, за підписом якого від імені Кредитора як Заступником Голови особи Кредитора поданий та оформлений цей документ, не підтверджені, а до вказаного документа не додані відповідні докази, тоді як інформація щодо Кредитора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить відповідних відомостей щодо представницьких функцій Сергія Сторожука.

Дійшовши цього висновку, відсутні підстави для розгляду поданого 27.08.2021 клопотання ОСОБА_1 про повернення без розгляду Кредитору поданого ним документу - "правова позиція".

8.2. Суд також відхиляє подані до Суду:

- 25.08.2021 ліквідатором Боржника - арбітражним керуючим Бєлоусовим І.В., заяву про застосування до відповідача - ОСОБА_1 та його адвоката Барабаш М.Ю. заходів процесуального примусу (попередження або штраф), яка обґрунтована неоднократним зверненням ОСОБА_1 у справі до касаційного суду із клопотаннями про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, незважаючи на неодноразове відхилення цих клопотань Судом;

- 31.08.2021 та 13.09.2021 клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо арбітражного керуючого Бєлоусова І.А., які мотивовані стверджуваними ОСОБА_1 порушеннями цим арбітражним керуючим норм чинного законодавства в ході проведення дій у ліквідаційній процедурі Боржника з ознаками у діях арбітражного керуючого Бєлоусова І.А. складу злочину;

оскільки в ході розгляду цієї справи ні суди першої та апеляційної інстанцій, ні суд касаційної інстанції, не встановили обставин, що є підставою як для застосування заходів процесуального примусу, так і для постановлення окремої ухвали до відповідних учасників провадження у цій справі.

Крім цього, щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо арбітражного керуючого Бєлоусова І.А. Суд зауважує, що визначені у цьому клопотанні аргументи з посиланням на обставини і докази виходять за межі предмету дослідження та доказування у цьому спорі - про застосування субсидіарної відповідальності у спірних правовідносинах, у межах вирішення яких окремі дії ліквідатора та докази, що їх стосуються, хоча і були предметом дослідження та оцінки судами, однак загалом обставини і докази стосовно дій та діяльності ліквідатора у межах ліквідаційної процедури є предметом дослідження у межах розгляду скарги на дії ліквідатора.

9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника

9.1. Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України Господарським кодексом України Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а також Законом про банкрутство, що був чинним до введення в дію з 21.10.2019 КУзПБ та який підлягає застосуванню за встановлених законом підстав.

9.2. Частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

9.3. Передбачено три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну (стаття 219 Кримінального кодексу України), адміністративну (статті 164-15 166-16 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної (частина друга статті 61 КУзПБ, частина четверта статті 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за статтею 61 КУзПБ, так і статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

9.4. Частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (чинного на дату звернення ліквідатора Боржника із заявою про застосування субсидіарної відповідальності у цій справі- 08.05.2019, пункт 1.2) передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Питання субсидіарної відповідальності аналогічно врегульовано положеннями частини другої статті 61 КУзПБ, положення якого підлягають застосуванню у спірних правовідносинах в силу положень пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, а також з огляду на ухвалення судових рішень з порушеного питання, у тому числі і оскаржуваної постанови, при новому розгляді справи, в період чинності цього Кодексу.

9.5. Згідно з частинами першою-третьою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Досліджуючи питання вини керівника боржника як одноосібного виконавчого органу боржника, суду слід надати відповідь на ті питання, які ставить керівник боржника у розрізі можливості неповного покладення субсидіарної відповідальності на нього у зв`язку з тим, що збитки боржникові було завдано з огляду на певні обставини, що не залежали від волі самого керівника.

Відносно законності втручання зі сторони держави у майнові права керівника боржника як фізичної особи чинне національне галузеве законодавство у сфері банкрутства з 01.01.2000 містить у собі інститут субсидіарної відповідальності керівника та інших осіб за боргами боржника, що виключає посилання відповідача про необізнаність щодо наслідків можливості покладення на нього субсидіарної відповідальності. При цьому загальне спрямування такого інституту вбачається у приватно-правовому розрізі у контексті необхідності спонукання суб`єктів господарювання до добросовісної поведінки, яка матиме на меті погашення боргів перед кредиторами-особами приватного права, та має публічно-правову сферу застосування, яка зводиться до неприпустимості доведення боржника до банкрутства, фіктивного банкрутства та ухилення від сплати податків із використанням доведення боржника до банкрутства та фіктивного банкрутства як інструментів досягнення такої мети (ухилення від сплати податків).

Балансування ж інтересів керівника боржника з огляду на фундаментальні його права та загальні інтереси суспільства Суд вбачає у необхідності у кожному окремому випадку, з урахуванням пояснень та заперечень відповідача, визначати той розмір субсидіарної відповідальності, який має бути покладений на відповідача. При цьому згідно з загальним підходом практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Лекіч проти Словенії" від 11.12.2018, "Буссутіл проти Мальти" від 03.06.2021) сама по собі презумпція національного законодавства щодо відповідальності керівника за всі зобов`язання очолюваної ним компанії не суперечить принципам, закладеним у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, від 04.11.1950 (далі - Конвенція). При цьому справа "Лекіч проти Словенії" стосувалася сплати комерційної заборгованості, а справа "Буссутіл проти Мальти" - сплати податків, однак загальний підхід щодо можливості притягнення керівника до субсидіарної відповідальності перед третіми особами залишається незмінним.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

9.6. Отже субсидіарна відповідальність як вид відповідальності, зокрема направлений на усунення негативних наслідків тих комерційних ризиків діяльності підприємства боржника, які мали місце у підприємницькій діяльності боржника за волею відповідних суб`єктів, тобто осіб, відповідальних за відповідні дії та рішення, бездіяльність (частина друга статті 61 КУзПБ) та наслідком яких стали незадоволені боржником кредиторські вимоги, банкрутство підприємства боржника, коли воно не здатне забезпечити власними активами (через їх відсутність) задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

А тому, у розумінні наведених положень КУзПБ та Закону про банкрутство, субсидіарна відповідальність має більш економічний, ніж юридичний характер, оскільки, покладаючи за наслідками її застосування до суб`єкта відповідальності лише фінансовий тягар без будь-яких інших негативних наслідків, в своєї суті містить лише економічну (фінансову) ознаку відповідальності.

Цей висновок узгоджується із нормою статті 42 ГК України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; а також з одним із основних принципів підприємницької діяльності - комерційним розрахунком та власним комерційним ризиком (статті 44 ГК України).

9.7. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини, а саме:

- існування боргу перед єдиним кредитором - ініціюючим, який складає неповернуту Кредиторові Боржнику суму боргу, що залишився непогашеним внаслідок невиконання Боржником Договору (пункти 4.2-4.7);

- виникнення цього боргу за Договором в період керівництва Боржника ОСОБА_1 та внаслідок його бездіяльності за Договором і як засновника та єдиного учасника Боржника, і як одноосібного виконавчого органу - директора, що полягала в незавершенні виготовлення з метою розповсюдження обумовленого Договором предмету - ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" (пункти 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 4.6);

- попри безпосередню участь ОСОБА_1 в укладенні Договору та попри визначену цим Договором безпосередню участь та відповідальність за виконання і реалізацію умов Договору з виробництва та розповсюдження ігрового фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1", що визначено статусом ОСОБА_1 як продюсера та режисера цього фільму (4.2, 4.12-4.14);

- недостатність вартості виявлених та оцінених ліквідатором Боржника за правилами чинного законодавства активів Боржника, що складають відзнятий, однак неекспонований матеріал повнометражного фільму режисера ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" (плівки, що зберігаються у металевих та пластикових коробках, які, в свою чергу зберігаються у картонних коробках), що був, у тому числі за ініціативою (заявою) ОСОБА_1 переданий на зберігання до Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" (Довженко-Центр) у липні 2009, у тому числі до грудня 2017 року, коли Боржника було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, без вчинення з боку ОСОБА_1 як режисера жодних дій щодо їх проявлення та надання оцінки відповідному відзнятому матеріалу (пункти 4.12, 4.13, 4.14, 4.15);

Суд погоджується із висновками апеляційного суду про доведення на підставі доказів наявності у діях колишнього керівника (директора) банкрута ОСОБА_1 об`єктивної сторони господарського правопорушення у вигляді його бездіяльності та її причинно-наслідковий зв`язок з наслідками у вигляді доведення до банкрутства через бездіяльність засновника та власника Боржника (до 2017 року) - ОСОБА_1 , у вжитті своєчасних заходів щодо запобіганню виникненню боргу у Боржника перед Кредитором за Договором, що не був погашений та став підставою для ініціювання цієї справи про банкрутство із визнанням Боржника банкрутом, а відповідно запобіганню припиненню діяльності та банкрутству Боржника.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з висновком апеляційного суду про скасування протилежного рішення суду першої інстанції (пункт 2.3), а також відхиляє протилежні наведеним висновкам аргументи скаржника (пункт 6.1).

9.8. Поряд з цим Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1), у яких він стверджує про недоведення об`єктивної сторони та підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності у спірних правовідносинах через неналежні дії ліквідатора Боржника з оцінки виявленого майна Боржника - плівок з відзнятим матеріалом повнометражного фільму режисера ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1", які містять інформацією, що є інтелектуальною власністю та підлягають оцінці за правилами оцінки об`єкта інтелектуальної власності, що не було здійснено ліквідатором Боржника, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

9.9. Частиною першою статті 38 Закону про банкрутство (що був чинним на дату визнання Боржника банкрутом в грудні 2017 року) передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

Аналогічне нормативне регулювання зберіглось і в КУзПБ (частина перша статті 59).

9.10. За змістом цих та інших норм Закону про банкрутство та КУзПБ, що визначають наслідки визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні Закон про банкрутство, ні КУзПБ не покладають на ліквідатора обов`язок проводити додаткові дії/роботи (технічні, ремонтні тощо) з об`єктами, що були виявлені у Боржника у відповідному стані на дату відкриття ліквідаційної процедури та підлягають включенню в ліквідаційну масу (зокрема, видозмінювати, добудовувати, оздоблювати, ремонтувати, робити інше технічне оснащення, оформлювати тощо), із залученням ліквідатором для цього додаткових (власних тощо) коштів, задля забезпечення збільшення вартості об`єктів ліквідаційної маси з метою реалізації цього майна за найвищою ціною. Тоді як Закон чітко визначає дії, які уповноважений здійснювати, зокрема, ліквідатор, задля забезпечення реалізації об`єктів ліквідаційної маси за найвищою ціною (стаття 44 Закону про банкрутство, розділ V книги третьої КУзПБ). Водночас суди встановили, що вартість проявлення усіх фільмових матеріалів непроявленої кіноплівки фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" режисера ОСОБА_1 складає 377 260 грн 32 коп. (пункт 4.12).

Між тим, як встановили суди, процес виробництва фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" за Договором був завершений щонайменше у 2009 році без вчинення в подальшому жодних дій з отриманим відзнятим матеріалом, зокрема щодо його проявлення; цей матеріал був переданий на зберігання до Довженка -Центру та на момент виявлення ліквідатором цього майна після визнання Боржника банкрутом залишався (зберігався) в непроявленому вигляді (пункт 4.12).

9.11. У зв`язку із вищезазначеним Суд вказує на безпідставність аргументів скаржника (пункт 6.1) про обов`язок ліквідатора доводити цінність відзнятого матеріалу повнометражного фільму режисера ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" як інформації та об`єкт інтелектуальної власності, що зберігається, за твердженням скаржника, на виявлених плівках, здійснивши їх проявлення.

9.12. Крім викладеного наведені аргументи скаржника не узгоджуються з правилами розподілення тягаря доказування у господарському процесі.

Так, стверджувані аргументи скаржника про існування інформації - фільмових матеріалів непроявленої кіноплівки фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" режисера ОСОБА_1 як об`єкта інтелектуальної власності, між тим не зобов`язують ліквідатора Боржника доводити протилежне, у разі незгоди із цими аргументами та вимогами, оскільки ці доводи спотворюють категорію тягаря (обов`язку) доказування та суперечать положенням статті 74 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, визнання встановленими обставин невчинення учасником відповідних дій або відсутності події у разі ненадання іншим учасником (відповідачем тощо) доказів на підтвердження протилежного (частина 2 статті 74 ГПК України) є правом господарського суду.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17.

9.13. У наведеному висновку Суд також враховує таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Цією ж статтею Закону передбачено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" також визначає, що продюсер аудіовізуального твору - особа, яка організує або організує та фінансує створення аудіовізуального твору.

9.14. Враховуючи встановлені судами ті обставини, що ОСОБА_1 , який за Договором визначений як продюсер, також є режисером фільму за Договором (пункти 4.2, 4.12), є засновником підприємства Боржника, а в період, коли існували зобов`язання за Договором та після його розірвання, коли виник борг за Договором, був директором Боржника, а також визначений суб`єктом відповідальності у спірних правовідносинах, а також з огляду на особливість такого нематеріального об`єкту, як ігровий повнометражний фільм, що відмежовує його за Законом від таких об`єктів матеріального світу, як плівки (що можуть містити інформацію з цим фільмом), коробки, у яких зберігаються ці плівки, обов`язок доведення існування на виявлених ліквідатором плівках інформації, що належить до конкретного об`єкта інтелектуальної власності (у розумінні наведених положень Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ЦК України), зокрема, шляхом проявлення плівки тощо, покладений саме на ОСОБА_1 .

Тільки за результатами проявлення відповідної плівки у ліквідатора виникає обов`язок оцінити цю інформацію саме як об`єкт інтелектуальної власності, що також узгоджується з висновком про обов`язки ліквідатора у ліквідаційній процедурі (пункт 9.10).

9.15. Поряд з викладеним Суд погоджується з аргументами скаржника про порушення апеляційним судом правил обчислення позовної давності у спірних правовідносинах, про яку заявив ОСОБА_1 (пункт 1.4), з помилковим визначенням апеляційним судом початку перебігу цього строку з дати призначення ліквідатора - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., у зв`язку із чим зазначає про таке.

9.16. Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

9.17. Беручи до уваги, що:

- заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно ліквідатором у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство при наявності виявлення ліквідатором наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника;

- виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених у статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (статті 61 КУзПБ),

Суд доходить висновку, що ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тією обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.

У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, що викладена в постановах від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11.

9.18. Водночас, враховуючи, що і призначення ліквідатора - арбітражного керуючого Бєлоусова І.В., і визнання Боржника банкрутом було здійснено за одним судовим рішенням - за постановою від 22.12.2017 (1.1), а заява про застосування субсидіарної відповідальності у цій справі подана 08.05.2019 (пункт 1.2), тобто у межах трирічної позовної давності, неправильне застосування апеляційним судом норм щодо обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у цій справі між тим не призвело до неправильного висновку про відсутність пропуску позовної давності у спірних правовідносинах.

При цьому Суд зауважує, що скаржник помиляється у застосованому ним підході до обчислення позовної давності при застосуванні субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, підміняючи строк для захисту Кредитором прав за наслідками розірвання Договору (щодо стягнення заборгованості) з наведеними правилами та строком звернення із заявою про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

9.19. Таким чином доводи скаржника про відсутність підстав для покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

9.20. Висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

9.21. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваного судового рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у справі 923/719/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк