ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 924/1155/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
ДП "Старокостянтинівський молочний завод": Кучина Т. І.,
ПАТ "Укргазбанк": Корюк Р. О.,
арбітражний керуючий Ведмедєв С. С. (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019
у складі колегії суддів: Коломис В. В. - головуючої, Тимошенка О. М., Миханюк М. В.
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський господар"
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"
про визнання банкрутом
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський господар" (далі - ТОВ "Подільський господар") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (далі - СВК "Перший національний виробничий кооператив", боржник).
2. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2019 відкрито провадження у справі № 924/1155/18 про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ведмедєва С. С.; вчинено інші процедурні питання.
3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.07.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 924/1155/18 про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" в загальному розмірі 115 710 792,64 грн.
4. У ході процедури розпорядження майном боржника арбітражним керуючим Ведмедєвим С. С. згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) було ініційовано проведення зборів кредиторів.
5. Відповідно до протоколу зборів кредиторів СВК "Перший національний виробничий кооператив" від 09.08.2019 цього дня зборами кредиторів боржника визначено кількість членів комітету кредиторів (3) із включенням до його складу ініціюючого кредитора ТОВ "Подільський господар", ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор" та ТОВ "ФГ Тракт"; заслухано звіт розпорядника майна про хід процедури банкрутства та інформацію щодо подальшої процедури банкрутства СВК "Перший національний виробничий кооператив", а також одноголосно підтримано пропозицію представника ТОВ "ФГ Тракт" і ТОВ "Буковинський сад" про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у цій справі.
6. Крім того, зборами кредиторів СВК "Перший національний виробничий кооператив" уповноважено комітет кредиторів боржника звернутись до суду з клопотанням про відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором у справі про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" арбітражного керуючого Ведмедєва С. С., що виконував повноваження розпорядника майном боржника. Рішення зборів кредиторів мотивоване неможливістю застосування іншої судової процедури у справі, а також тим, що задоволення вимог кредиторів є можливим лише внаслідок виконання заходів ліквідаційної процедури.
7. 09.08.2019 відбулося засідання комітету кредиторів СВК "Перший національний виробничий кооператив", оформлене протоколом від 09.08.2019, на якому було обрано голову комітету кредиторів - ТОВ "Торговий дім "Шепетівський цукор"; схвалено звіт розпорядника майна про хід процедури банкрутства; схвалено звіт розпорядника майна про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат; прийнято рішення подати до Господарського суду Хмельницької області клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором СВК "Перший національний виробничий кооператив" арбітражного керуючого Ведмедєва С. С.
8. 12.08.2019 арбітражний керуючий Ведмедєв С. С. на підставі рішення комітету кредиторів звернувся до Господарського суду Хмельницької області з клопотанням про визнання СВК "Перший національний виробничий кооператив" банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури; призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ведмедєва С. С.
9. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2019 у справі № 924/1155/18 припинено процедуру розпорядження майном СВК "Перший національний виробничий кооператив".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
10. Постановою Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2019 у справі № 924/1155/18 СВК "Перший національний виробничий кооператив" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 924/1155/18 про банкрутство СВК "Перший національний виробничий кооператив" строком на шість місяців до 15.02.2020; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича.
11. Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано підтвердженням майновим та фінансовим станом боржника неможливості самостійно ліквідувати борг перед кредиторами, а тому погашення заборгованості має відбуватися не інакше, як через процедуру ліквідації відповідно до норм Закону про банкрутство.
12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 постанову Господарського суду Хмельницької області від 15.08.2019 у справі № 924/1155/18 скасовано. Справу № 924/1155/18 направлено до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду іншим складом суду.
13. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що визнаючи боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції не здійснив належного аналізу активів та пасивів боржника. Відтак здійснюючи перехід до судової процедури ліквідації СВК "Перший національний виробничий кооператив", місцевий господарський суд обмежився з`ясуванням лише пасиву боржника, констатував наявність поданого розпорядником майна звіту про проведення процедури розпорядження майном та відповідного рішення зборів кредиторів та комітету кредиторів боржника. До того ж поза увагою суду першої інстанції залишилось з`ясування наявності/відсутності звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника з наданням правового аналізу проведеній розпорядником майна процедури, зокрема, здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника; виявлення (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства; приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; організації та проведення разом з боржником інвентаризації майна боржника та визначення його вартості.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
14. Не погоджуючись з наведеним судовим рішенням апеляційного господарського суду арбітражний керуючий Ведмедєв Сергій Сергійович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою з вимогою його скасувати, а постанову місцевого господарського суду від 15.08.2019 залишити в силі.
15. 23.12.2019 арбітражний керуючий Ведмедєв С. С. звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 924/1155/18.
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/1155/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2019.
17. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/1155/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019.
18. Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 924/1155/18 за вищезазначеною касаційною скаргою; призначено розгляд касаційної скарги арбітражного керуючого Ведмедєва С. С. на 23.01.2020.
19. 20.01.2019 на адресу Верховного Суду від Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" (далі - ДП "Старокостянтинівський молочний завод") надійшов відзив на касаційну скаргу б/н від 16.01.2019, в якому підприємство просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі залишити без змін.
20. 21.01.2019 до Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а справу направити до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду іншим складом суду.
21. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/1155/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020.
22. Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 справу № 924/1155/18 новим складом колегії прийнято до провадження та призначено розгляд касаційної скарги арбітражного керуючого Ведмедєва С. С. на раніше визначену дату.
23. У судове засідання 23.01.2020 з`явилися представники ПАТ АБ "Укргазбанк", ДП "Старокостянтинівський молочний завод" та арбітражний керуючий Ведмедєв С. С., які надали пояснення у справі.
24. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників решти учасників справи.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(Арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича)
25. Арбітражний керуючий Ведмедєв С. С. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- апеляційним судом не доведено та не встановлено порушення проведення підготовчих дій до банкрутства; порушення порядку відбору арбітражних керуючих; прийняття поспішного рішення без розгляду апеляційної скарги на ухвалу про визнання ПАТ АБ "Укргазбанк" забезпеченим кредитором;
- судом апеляційної інстанції не досліджено та не розглянуто доводи апеляційної скарги, а також не встановлено порушення місцевим господарським судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права;
- апеляційним господарським судом не встановлено та не доведено, що рішення комітету кредиторів є незаконним. Висновок суду щодо підстав для визнання боржника банкрутом не знаходить свого відображення у положеннях Закону про банкрутство;
- апеляційним судом не взято до уваги, що керівництвом боржника проігноровано звернення арбітражного керуючого щодо надання інформації стосовно майна боржника та відповідних первинних документів;
- проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника та його інвестиційного становища, а також проведення інвентаризації активів та зобов`язань було неможливим. Закон про банкрутство не містить норм, які забороняють визнання боржника банкрутом без з`ясування відповідних відомостей;
- з дня порушення провадження у справі про банкрутство боржника скарг на його дії (бездіяльність) не надходило. Арбітражним керуючим вжито заходів направлених на виявлення майна банкрута.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Доводи (ДП "Старокостянтинівський молочний завод")
26. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Старокостянтинівський молочний завод" просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги арбітражного керуючого Ведмедєва С. С. та залишити постанову апеляційного господарського суду без змін зазначаючи, що судом апеляційної інстанції законно та обґрунтовано враховано відсутність належних та допустимих доказів виконання розпорядником майна своїх функцій під час процедури розпорядження майном, що доводять неплатоспроможність боржника.
Доводи (ПАТ АБ "Укргазбанк")
27. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" заперечує проти доводів касаційної скарги арбітражного керуючого Ведмедєва С. С., вказуючи про необґрунтованість цієї скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Доводи інших учасників справи
28. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
29. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
33. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
34. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
35. За змістом частини першої статті 7 Закону про банкрутство відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.
36. Процедури банкрутства мають строковий характер. Всі учасники провадження у справі про банкрутство мають належним чином користуватися наданими Законом правами та власними повноваженнями сприяти дотриманню визначених Законом про банкрутство строків судових процедур задля зменшення негативних наслідків надмірної тривалості цих процедур як для кредиторів так і боржника.
37. Згідно із частиною першою статті 22 Закону про банкрутство під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.
38. Частиною третьою статті 22 Закону про банкрутство передбачено, що розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість; брати участь у розробці плану санації у випадках, передбачених цим Законом, та за можливості проведення санації боржника розробити разом з боржником не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство план санації боржника та подати його на розгляд комітету кредиторів; виконувати інші повноваження, що передбачені цим Законом.
39. Відповідно до частини четвертої статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
40. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 908/328/18, від 12.12.2019 у справі № 904/10293/17).
41. Під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 914/2618/16).
42. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов`язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов`язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов`язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.
43. Згідно із частиною третьою статті 27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів в тому рахунку приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
44. Аналіз наведеного свідчить, що завдання підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак, остаточна їх оцінка надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів-членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 910/23633/16, від 16.10.2019 у справі № 910/15648/18, від 26.11.2019 у справі № 916/1950/16).
45. Відповідно до частини першої статті 37 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
46. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 910/21400/17 та від 22.10.2019 у справі № 904/10560/17).
47. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, передбаченої, зокрема у частині третій статті 22 Закону про банкрутство (подібні за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/15831/16, від 19.09.2019 у справі № 910/9136/18).
48. Втім, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та не здійснив належного аналізу активів та пасивів боржника.
49. Апеляційним господарським судом встановлено, що здійснюючи перехід до судової процедури ліквідації СВК "Перший національний виробничий кооператив", суд першої інстанції обмежився з`ясуванням лише пасиву боржника, констатував наявність поданого розпорядником майна звіту про проведення процедури розпорядження майном та відповідного рішення зборів кредиторів та комітету кредиторів боржника.
50. Разом з тим поза увагою суду першої інстанції залишилось з`ясування наявності/відсутності звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника з наданням правового аналізу проведеній розпорядником майна процедури, зокрема, здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника; виявленню (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; організації та проведення разом з боржником інвентаризації майна боржника та визначення його вартості.
51. Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази щодо вжиття розпорядником майна - арбітражним керуючим Ведмедєвим С. С. належних заходів стосовно з`ясування наявності/відсутності рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, об`єктів інтелектуальної власності тощо у боржника шляхом направлення запитів до державних органів, які здійснюють відповідну реєстрацію. Як вірно враховано апеляційним господарським судом, зазначення арбітражним керуючим у звіті розпорядника майна СВК "Перший національний виробничий кооператив" про направлення запитів до відповідних установ з метою виявлення майнових активів боржника не підтверджено належними та допустимими доказами, як і не надано до матеріалів справи копій даних запитів та відповідей на них.
52. Також судом апеляційної інстанції з`ясовано, що розпорядником майна в порушення вимог Закону про банкрутство не була проведена інвентаризація майна боржника.
53. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відзначає, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання (пункт 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142).
54. Апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи містять численні листи-звернення розпорядника майна до керівника боржника щодо надання статутної та бухгалтерської документації боржника, розгляду кредиторських вимог, необхідності проведення інвентаризації, які залишені останнім без відповіді та належного реагування.
55. Однак, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, в справі відсутні відомості вчинення розпорядником майна в порядку частини другої статті 18 Закону про банкрутство дій, спрямованих на відсторонення керівника боржника від посади та покладення виконання його обов`язків на розпорядника майна з метою, у тому числі і отримання доступу як керівника боржника до інформації щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках боржника.
56. Водночас судом апеляційної інстанції обґрунтовано не взято до уваги доводи арбітражного керуючого Ведмедєва С. С. щодо відсутності звернення з такими клопотаннями кредиторів, оскільки останній не був позбавлений права і можливості самостійно звернутись до суду з клопотанням про відсторонення керівника боржника та саме на розпорядника майна Закон про банкрутство покладає обов`язок забезпечення здійснення процедури розпорядження майном.
57. Таким чином, у порушення вимог Закону про банкрутство, вирішуючи питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, місцевим господарським судом належним чином не перевірений майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, не перевірено, які саме дії вчинено розпорядником майна для виявлення майна та майнових активів боржника.
58. Ураховуючи викладене в сукупності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, відтак передчасного рішення суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.
59. Аргументи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не узгоджуються з вище встановленим обставинами цієї справи.
Щодо суті касаційної скарги
60. Доводи арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича наведені ним у скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваних судових актів попередніх інстанцій.
61. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
62. Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
63. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
65. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
66. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.
Судові витрати
67. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича та залишенням без змін постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 924/1155/18 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Висновки щодо застосування норм права
68. Боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
69. Завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном є з`ясування ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак, остаточна їх оцінка надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
70. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим з`ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, передбаченої, зокрема у частині третій статті 22 Закону про банкрутство.
На підставі викладеного та керуючись статтями 286 300 301 308 309 314 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 924/1155/18 залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 924/1155/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько
Судді В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк