ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/1338/19
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
ФОП Чернюка В.О. - Їгіт О.І. (ордер АА № 0016629 від 27.12.2021),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Славутське лісове господарство"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020
у справі № 924/1338/19
за позовом Державного підприємства "Славутське лісове господарство"
до Фізичної особи-підприємця Чернюка Вадима Олександровича
про стягнення 1 098 710 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Славутське лісове господарство" (далі - ДП "Славутське лісове господарство", позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Чернюка Вадима Олександровича (далі - ФОП Чернюк В.О., відповідач) безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 098 710 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що за результатами проведеної працівниками Західного офісу Держаудитслужби України у Хмельницькій області планової ревізії окремих питань фінансового-господарської діяльності ДП "Славутське лісове господарство" за період із 01.01.2016 по 2018 рік складено акт від 08.01.2019 № 07-08/2, за змістом якого встановлено наявність дебіторської заборгованості за відсутності підтверджуючих первинних бухгалтерських документів, що виникла внаслідок перерахування коштів контрагентам, у тому числі ФОП Чернюку В.О., без укладення договорів.
Як на правову підставу позову посилалося, зокрема, на положення статті 1212 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечував, з посиланням на накладні, які підтверджують реальність господарських операцій, стверджував, що сторони перебували у договірних відносинах, що виключає підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
Відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування до вимог позивача строків позовної давності.
Обставини встановлені судами
ДП "Славутське лісове господарство" (платник) перерахувало на користь ФОП Чернюка В.О. (отримувач) кошти на загальну суму 1 098 710 грн, відповідно до платіжних доручень: від 17.05.2016 № 1136 на суму 99 100 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 34 від 12.05.2016 р. без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено"; від 26.05.2016 № 1153 на суму 88 000 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 45 від 12.05.2016 р. без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено"; від 03.06.2016 № 1156 на суму 99 750 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 54 від 24.05.2016 р. без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено"; від 15.06.2016 № 3554 на суму 99534 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 72 від 14.06.2016 р. без ПДВ"; від 23.06.2016 № 1178 на суму 99 825 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 72 від 17.06.2016 без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено", від 01.07.2016 № 1205 на суму 99 500 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 72 від 17.06.2016 р. без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено"; від 07.07.2016 № 1216 на суму 99 754 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 81 від 01.07.2016 без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено", від 15.07.2016 № 3626 на суму 99247 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 102 від 11.07.2016р. без ПДВ"; від 11.01.2017 № 3409 на суму 80 000 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. б/н від 05.01.2017 р. без ПДВ"; від 11.01.2017 № 1391 на суму 35 000 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 4 від 05.01.2017 р. без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено"; від 25.01.2017 № 4675 на суму 99 500 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 14 від 18.01.2017 р. без ПДВ"; від 08.02.2017 № 1413 на суму 99 500 грн, із призначенням платежу "за матеріали згідно рах. № 7 від 01.02.2017 р. без ПДВ пров. проц. держзакупівлі не передбачено".
Згідно з актом від 08.01.2019 № 07-08/2 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Славутське лісове господарство" за період із 01.01.2016 по завершений місяць 2018 року, складеним управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області, здійснено ревізію проведення безготівкових операцій в національній та іноземній валюті.
За результатами ревізії встановлено, зокрема, що всупереч вимогам частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" по бухгалтерському обліку підприємства за відсутності підтверджуючих первинних бухгалтерських документів списано дебіторську заборгованість за розрахунками із фізичними особами-підприємцями, наявність якої в обліку фізичних осіб-підприємців не підтверджена, на суму 6 261 048 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству на зазначену суму. Порушення допустив колишній заступник директора з фінансово-економічних питань - головний бухгалтер Волошин А.В., який складав фінансову звітність та здійснював контроль за діяльністю бухгалтерської служби.
В акті ревізії також зазначено, що згідно пояснень директора ДП "Славутське лісове господарство" платіжні доручення на перерахування коштів контрагентам, у тому числі ФОП Чернюку В.О., підписані не були, розпоряджень для перерахування коштів цим суб`єктам господарювання надано не було.
Під час ревізії управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області зробило запити контрагентам підприємства, у тому числі ФОП Чернюку В.О., про надання інформації стосовно стану взаєморозрахунків із ДП "Славутське лісове господарство" з наданням оборотної відомості за розрахунками, копій накладних на відпущені товарно-матеріальні цінності, стану заборгованості на звітні дати. Про відповідь на запити в акті відомостей немає.
26.07.2018 ДП "Славутське лісове господарство" направило лист № 464 Волошину А.В., який у спірний період обіймав посаду головного бухгалтера підприємства, про виявлення незрозумілих перерахувань коштів під час роботи комісії з доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей і просило з`явитися для надання пояснень.
10.08.2018 ДП "Славутське лісове господарство" звернулося до Шепетівської місцевої прокуратури з листом № 484 про проведення розслідування щодо фактів безпідставного перерахування значних сум коштів суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі ФОП Чернюку В.О.
Шепетівська місцева прокуратура повідомила ДП "Славутське лісове господарство" (лист від 10.08.2018 № 8223вих18) про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018241270000028 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб; матеріали провадження направлено за підслідністю до слідчого відділу Славутського відділу поліції Головного управління національної поліції у Хмельницькій області.
В акті внутрішньої перевірки ДП "Славутське лісове господарство" щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірки розрахунків з окремими суб`єктами підприємницької діяльності від 21.09.2018 зазначено, що на підставі наказу ДП "Славутське лісове господарство" від 05.06.2018 № 78 комісією проведено перевірку бухгалтерії щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів підприємства. Для аналізу бралася первинна документація: товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі робіт, товарів та послуг, видаткові накладні, виписки по банківських рахунках за 2017, 2018 роки. За результатами перевірки виявлено факти систематичного перерахування коштів підприємства суб`єктам господарювання, у тому числі, ФОП Чернюку В.О.
В акті відображено, що під час дослідження первинних документів стосовно зазначених підприємців жодних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних, актів приймання-передачі товарів або послуг, які підтверджували би призначення перерахованих коштів, не виявлено. Жодних товарів від зазначених підприємців ДП "Славутське лісове господарство" не надходило, жодних робіт ці підприємці не виконували. Загальна сума безпідставно перерахованих коштів за 2017, 2018 роки становить 11 139 115 грн.
Крім того, в акті зазначено що під час перевірки виписок за банківськими рахунками було виявлено факт підробки виписок, поданих головним бухгалтером Волошиним А.В. (який безпосередньо відповідав за перерахунки коштів) для формування оперативної звітності про рух грошових коштів. Комісія встановила, що журналів-ордерів за 2017-2018 роки у роздрукованому виді немає, такі журнали ведуться тільки в електронному виді (за вказівкою головного бухгалтера Волошина А.В.). Під час перевірки на відповідність даних, наведених у журналах-ордерах, даним статистичної звітності виявлено розбіжності, а саме невідповідність дебіторської та кредиторської заборгованості, зазначеної в статистичних звітах, даним, відображеним у журналах-ордерах підприємства, невідповідність залишків по банках, зазначених у статистичній звітності, фактичним даним.
Згідно з наказом директора ДП "Славутське лісове господарство" від 28.09.2018 № 37к, заступника директора з фінансово-економічних питань, головного бухгалтера Волошина А.В. звільнено з роботи з 28.09.2018 (п. 4 ст.40 КЗпП України - прогули на роботі без поважних причин). Останній день роботи цього працівника - 31.08.2018.
Згідно з довідкою ДП "Славутське лісове господарство" підприємство не отримувало товарно-матеріальних цінностей від ФОП Чернюка В.О. у період із 01.10.2016 по 31.12.2018; довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей від ФОП Чернюка В.О. у зазначений період ДП "Славутський лісгосп" не видавало; будь-яких договорів на поставку продукції (послуг) у період з 01.10.2016 по 31.12.2018 укладено не було.
27.02.2019 ДП "Славутське лісове господарство" звернулося до ФОП Чернюка В.О. із претензією № 128 про повернення безпідставно перерахованих коштів, яку відповідач залишив без відповіді.
Вказані обставини слугували підставою для звернення ДП "Славутське лісове господарство" до суду з позовом про стягнення з ФОП Чернюка В.О. безпідставно отриманих коштів в розмірі 1 098 710 грн у порядку статті 1212 ЦК України.
Відповідачем надано копії накладних, виписаних ФОП Чернюком В.О. для ДП "Славутське лісове господарство" на поставку товару - європіддонів: від 18.05.2016 №1 в кількості 1000 штук на суму 99 100 грн, від 30.05.2016 № 12 в кількості 880 штук на суму 88000 грн, від 03.06.2016 № 13 в кількості 1000 штук на суму 99 750 грн, від 15.06.2016 №14 в кількості 1000 штук на суму 99500 грн, від 24.06.2016 № 15 в кількості 1000 штук на суму 99820 грн, від 01.07.2016 № 17 в кількості 1000 штук на суму 99 500 грн, від 07.07.2016 №18 в кількості 1000 штук на суму 99 754 грн, від 15.07.2016 № 16 в кількості 1000 штук на суму 99 240 грн (містять підписи в графі "директор", що стосується постачальника, та в графі "гол.бухгалтер", що стосується одержувача), від 11.01.2017 б/н в кількості 1000 штук на суму 115 000 грн, від 25.01.2017 № 14 в кількості 1000 штук на суму 99 500 грн, від 08.02.2017 № 7 в кількості 1000 штук на суму 99 500 грн (містять підписи в графах "відвантажив(ла)" та "отримав(ла)").
Також відповідачем надано висновок від 26.03.2019 № 3, складений ФОП Бойком Ю.М., за результатами аналізу оприлюдненої в мережі Інтернет фінансової звітності ДП "Славутське лісове господарство", на предмет відображення в ній дебіторської заборгованості по взаємовідносинам, зокрема між ФОП Чернюком В.О. та ДП "Славутське лісове господарство" за період з 2016 року по 2018 рік (включно), в якому зроблені висновки, зокрема про те, що: здійснення регулярних платежів без відома директора ДП "Славутське лісове господарство", без порушення останнім законодавства, було неможливе або виконувалось за його відома та за його дорученням; ревізійною комісією в акті ревізії від 08.01.2019 № 07-08/2 було вивірено та підтверджено факт, що перераховані, згідно виписок банків, контрагентам кошти (аванси) по бухгалтерському обліку в повному обсязі "0" відображено в регістрах обліку, а отже і у фінансовій звітності ДП "Славутське лісове господарство"; дані акту перевірки щодо списання дебіторської заборгованості в грудні 2016 року не відповідають даним фінансової звітності ДП "Славутське лісове господарство"; вказані, зокрема в акті ревізії факти, в тому числі безтоварності операцій, не відповідають відображеним даним у фінансовій звітності, яка міститься у публічному доступі; ДП "Славутське лісове господарство" порушено частину 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, пункт 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 № 879.
У довідці ДП "Славутське лісове господарство" від 28.01.2020 № 34 зазначено, що фактично жоден піддон від ФОП Чернюка В.О. впродовж 2016 - 2018 років на ДП "Славутський лісгосп" не поставлявся, так як потреби в піддонах не було, оскільки в діяльності підприємства за вказаний час вони не використовувались та по залишках не обліковуються. Протягом діяльності лісопромислового комплексу ДП "Славутський лісгосп" (структурний підрозділ ліквідовано в травні 2017 року) жодного разу піддони не закуплялись, а виготовлялись власними силами (працівниками лісопромислового комплексу). При повній завантаженості лісопромкомплекс використовував в середньому 40 піддонів в місяць.
До матеріалів справи надано наказ ДП "Славутське лісове господарство" від 20.02.2017 № 11 "Про ліквідацію підрозділу лісопромисловий комплекс та скорочення посад".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/1338/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 314 000 грн коштів, 16 480,65 грн витрат зі сплати судового збору, 3000 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. В решті позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність господарських зобов`язань між сторонами у даній справі, які б виникали з правочинів чи інших передбачених законом актів, як на час перерахунку коштів так і на час розгляду справи, свідчить про безпідставність отримання відповідачем коштів в сумі 1098710 грн та наявність підстав для їх стягнення відповідно до статті 1212 ЦК України.
За висновками судів, самі по собі платіжні доручення, за відсутності рахунків, на підставі яких було здійснено перерахування позивачем відповідачу коштів та які могли би підтверджувати укладення договору у спрощений спосіб, не можуть бути підставою виникнення цивільних прав та/чи обов`язків, оскільки не містять ознак правочину та не є правовою підставою для перерахування відповідачу коштів.
Надані відповідачем копії накладних не визнані судами належними доказами підтвердження поставки товару та доказами господарських відносин та операцій між сторонами у справі з посиланням на їх невідповідність положенням частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: не містять всіх необхідних (обов`язкових) реквізитів, зокрема, зазначення прізвища чи будь-яких інших даних осіб, які вчинили підпис в графах "директор" та "гол. бухгалтер", підписів на засвідчення передання та приймання товару, що вчинили підпис, що унеможливлює ідентифікувати осіб, які складали ці документи.
Водночас, місцевий та апеляційний господарські суди з урахуванням положень статей 256 -258 261 ЦК України погодившись з доводами відповідача про те, що строк позовної давності необхідно обчислювати з моменту перерахування позивачем коштів, дійшли висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення 784 710 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
До Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося ДП "Славутське лісове господарство" (скаржник), яке просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, ухвалити нове судове рішення у відповідній частині та позовні вимоги ДП "Славутське лісове господарство" задоволити повністю, стягнувши додатково з Фізичної особи-підприємця Чернюка Вадима Олександровича на рахунок ДП "Славутський лісгосп" 784 710,00 грн безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме, частини 1 статті 261, статті 264 ЦК України в частині визначення початку перебігу та переривання позовної давності; вказує, що суди не надали правової оцінки позиції позивача, який наводив як підстави своєчасності звернення до суду з позовною заявою в межах строку позовної давності, так і обґрунтування причин пропуску позовної давності.
Скаржник зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема статті 126 ГПК України, щодо протиправної відмови в стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, незважаючи на обґрунтованість таких вимог.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ФОП Чернюк В.О. не погоджується з позицією скаржника, викладеною в касаційній скарзі, просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення у справі - залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предмет розгляду у цій справі становлять вимоги ДП "Славутське лісове господарство" про стягнення з ФОП Чернюка В.О. безпідставно отриманих коштів у сумі 1 098 710 грн у порядку статті 1212 ЦК України, з посиланням на встановлення під час планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Славутське лісове господарство" за період з 01.01.2016 по 2018 рік наявності дебіторської заборгованості яка виникла внаслідок перерахування коштів контрагентам, у тому числі ФОП Чернюку В.О., без укладення договорів, за відсутності підтверджуючих первинних бухгалтерських документів.
Об`єктом касаційного перегляду (відповідно до змісту касаційної скарги) є рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020, залишене без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України 784710,00 грн безпідставно отриманих коштів за 2016 рік, до яких суди застосували строк позовної давності.
Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.
Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Колегія суддів, враховуючи обставини, встановлені судами, а саме:
- відсутність доказів на підтвердження того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини, передбачені статтею 11 ЦК України);
- висновок держаудитслужби, викладений в акті ревізії, де вказано, що заборгованість позивача виникла внаслідок перерахування контрагентам, без укладення договорів, коштів та відображення по бухгалтерському обліку одержання товарів, робіт або послуг, в тому числі відповідачу;
- відсутність рахунків, які зазначені у платіжних дорученнях як підстава платежу;
- відсутність інших доказів існування господарських правовідносин на передання товару між сторонами (як і доказів фактичного передання товару) згідно перерахованих коштів на суму 1 098 710 грн або наявності попередніх домовленостей щодо передання такого товару;
- невідповідність наданих відповідачем копій накладних положення частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" а саме відсутність всіх необхідних (обов`язкових) реквізитів, що унеможливлює ідентифікувати осіб, які складали ці документи,
погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що дані обставини свідчать про наявність порушеного права позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 924/173/19 про стягнення з ФОП Ковальчук Л. В. (іншого контрагента) на користь ДП "Славутське лісове господарство" безпідставно отриманих коштів. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, суди у справі №924/173/19 послалися, у тому числі, на акт від 08.01.2019 № 07-08/2, складений за результатами проведеної управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Хмельницькій області планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Славутське лісове господарство" за період із 01.01.2016 по завершений місяць 2018 року, та дійшли висновку про відсутність між сторонами (ФОП Ковальчук Л. В. і ДП "Славутське лісове господарство") договірних правовідносин, установивши відсутність належним чином оформленого правочину та не зазначення всіх необхідних реквізитів у наданих відповідачем накладних.
Крім того, як встановив апеляційний господарський суд, ДП "Славутське лісове господарство" пред`явило позови до всіх контрагентів, зазначених в акті ревізії від 08.01.2019 № 07-08/2, за результатами розгляду яких згідно з рішеннями суду, які набрали законної сили, у справах № 924/173/19, №924/118/19, № 924/1135/18, №924/1012/19, № 924/921/19, № 924/1270/19, безпідставно отримані грошові кошти стягнуто на користь позивача.
Водночас, Касаційний господарський суд зазначає, що можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).
Матеріали справи свідчать і судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач подав заяву про застосування позовної давності до вирішення спору.
Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом наведених норм, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).
Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256 257 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з положеннями вказаної норми у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об`єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Обов`язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме позивач, а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись позивач (особа, що є носієм права).
Позивач стверджував, що трирічний строк позовної давності до заявлених вимог необхідно обчислювати з 10.08.2018, коли позивач виявив перерахування коштів без законних підстав і повідомив про це правоохоронні органи.
Однак, такі доводи позивача правомірно не були прийняті судами, оскільки позивачем не доведено факту, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Позивач, не будучи обмеженим у своєму праві здійснити перевірку доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірку розрахунків з відповідачем, у будь-який час після перерахування коштів, проявивши розумну обачність міг і повинен був довідатись про порушення своїх прав - безпідставне перерахування грошових коштів відповідачу, оскільки не мав об`єктивних зовнішніх чи інших перешкод у доступі до законодавства, до інформації про свою діяльність.
Відтак, у справі, що розглядається, строк позовної давності необхідно обчислювати з моменту вчинення позивачем відповідної дії - складання кожного окремого платіжного доручення, на підставі якого відбулося перерахування грошових коштів відповідачу, які не є єдиною подією щодо якої розпочинається перебіг позовної давності, зважаючи на встановлену судами відсутність правої підстави для такого перерахування.
Суди звернули увагу на те, що наявні в матеріалах справи накази Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства "Про проведення внутрішнього аудиту в ДП "Славутське лісове господарство" від 06.06.2016 № 33, від 28.11.2018 № 110, а також звіти керівника підприємства про виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку та майнового стану підприємства, які враховуються під час укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності за 2016 - 2018 роки, свідчать про можливість позивача виявити порушення своїх прав в ході здійснення відповідних аудитів та звітування керівника.
Здійснивши оцінку звернення позивача в контексті обставин початку перебігу строку позовної давності, враховуючи звернення позивача до суду з даним позовом 20.12.2019, суди дійшли висновку про частково пропущений трирічний строк позовної давності, а саме: в частині вимог про стягнення 784 710 грн, перерахованих відповідачу до 20.12.2016 (17.05.2016 в сумі 99 100 грн, від 26.05.2016 р. в сумі 88 000 грн, 03.06.2016 в сумі 99 750 грн, 15.06.2016 в сумі 99 534 грн, 23.06.2016 в сумі 99 825 грн, 01.07.2016 в сумі 99 500 грн, 07.07.2016 в сумі 99 754 грн, 15.07.2016 в сумі 99 247 грн). При цьому встановили, що позивачем не наведено причин пропуску строку позовної давності, заяви про поновлення такого строку не подано.
Щодо переривання перебігу позовної давності
ДП "Славутське лісове господарство" у касаційній скарзі наполягає на перериванні строку позовної давності відповідно до частини 2 статті 264 ЦК України у зв`язку з поданням ним позову до ФОП Чернюк В.О. у справі №924/389/19 про стягнення 1 098 710 грн безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до частини 2 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, та в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
Колегія суддів при розгляді цих доводів касаційної скарги приймає до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.
У вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду, враховуючи вищевикладене в цій постанові тлумачення статей 256 264 265 ЦК України, відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо переривання перебігу позовної давності, визначивши, що пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, не перериває перебігу позовної давності.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2019, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі № 924/389/19, позов ДП "Славутське лісове господарство" до ФОП Чернюка В.О. про визнання недійсними правочинів, стягнення 1 098 710 грн безпідставно отриманих коштів залишено без розгляду.
Також судами встановлено, що ДП "Славутське лісове господарство", звертаючись до суду із позовною заявою до ФОП Чернюка В. О. про стягнення безпідставно отриманих коштів за 2017 рік в сумі 314 000 грн у справі № 924/666/18, вимог щодо стягнення коштів за 2016 рік на заявляло. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2018 даний позов ДП "Славутське лісове господарство" було залишено без розгляду.
Ураховуючи наведені вище обставини та висновки Великої Палати Верховного Суду щодо перебігу позовної давності у разі звернення до суду з позовом та залишення його без розгляду, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про переривання перебігу позовної давності у зв`язку зі звернення з позовом до ФОП Чернюка В.О. у справі №924/389/19, який залишений судом без розгляду.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у пунктах 125, 126 вищевказаної постанови, судом відхиляються, оскільки стосуються висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду саме в судовому провадженні у справі №904/3405/19.
Колегія суддів зауважує, що у пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, на яку посилається скаржник, сформульовано уточнюючий правовий висновок щодо питання застосування положень частини 5 статті 267 ЦК України, а саме про те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
Натомість, у справі, що розглядається, позивач під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не заявляв про поважність причин пропущення позовної давності звернення з позовом, заяви про поновлення такого строку не подавав.
Розглянувши доводи касаційної скарги про протиправну, на його думку, відмову в стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, незважаючи на обґрунтованість таких вимог, які обґрунтовано порушенням судами частин 4, 5 статті 126 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки висновок судів про покладення на відповідача 3000 грн витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, зроблено з дотриманням вимог частин 4 - 6 статті 126, статті 129 ГПК України, застосований судами першої та апеляційної інстанції підхід в оцінці доказів відповідає такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відтак, наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження за касаційним переглядом справи, у зв`язку з чим суд залишає скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення - без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням викладеного вище у сукупності, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахування правових позицій Верховного Суду, підстави для їх зміни чи скасування відсутні, що не спростовано скаржником.
Судові витрати
Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Славутське лісове господарство" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.03.2020 у справі №924/1338/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.