ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1341/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючого), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024

у межах розгляду заяви Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про забезпечення позову

у справі № 924/1341/23

за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах:

Хмельницька обласна військова адміністрація;

Міністерство оборони України;

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький

до: Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд»

про визнання недійсним Договору про будівництво багатоповерхових житлових будинків по проспекту Миру, 96 м. Хмельницький від 28.08.2018 №10/18, укладений між Державною організацією Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2: ОСОБА_2;

Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Гармонія- 7».

ІСТОРІЯ СПРАВИ

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах: Хмельницька обласна військова адміністрація, Міністерство оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький) до Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд» (далі - ТОВ «Канстальбуд», відповідач 2), про визнання недійсним Договору про будівництво багатоповерхових житлових будинків по проспекту Миру, 96 м. Хмельницький від 28.08.2018 №10/18, укладений між Державною організацією Подільське управління капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «Канстальбуд» (далі - Договір № 10/18).

На адресу суду 18.04.2024 від Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла заява про забезпечення позову у справі № 924/1341/23, шляхом:

- заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь - яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький, має цільове призначення для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорію земель - землі оборони, належить на праві власності Хмельницькій обласній державній адміністрації (яка у період дії військового стану іменується як Хмельницька обласна військова адміністрація та знаходиться за адресою Будинок Рад, майдан Незалежності, м. Хмельницький, 29005, ідентифікаційний код юридичної особи: 22985083), право постійного користування якою належить КЕВ м. Хмельницький (вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький, 29000, ідентифікаційний код юридичної особи: 07928461);

- заборони товариству з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд» (Старокостянтинівське шосе, 26, м. Хмельницький, 29001, ідентифікаційний код юридичної особи: 41864400) вчиняти дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили на земельній ділянці із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький, має цільове призначення для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорію земель - землі оборони, належить на праві власності Хмельницькій обласній державній адміністрації (яка у період дії військового стану іменується як Хмельницька обласна військова адміністрація та знаходиться за адресою Будинок Рад, майдан Незалежності, м. Хмельницький, 29005, ідентифікаційний код юридичної особи: 22985083), право постійного користування якою належить КЕВ м. Хмельницький (вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький, 29000, ідентифікаційний код юридичної особи: 07928461).

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 28.08.2018 між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (далі -Подільським УКБ МОУ) в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника Лукіянчука С.М., який діяв на підставі Положення про Подільське УКБ МОУ, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України від 17.06.2003 № 24, та ТОВ «Канстальбуд» укладено договір про будівництво багатоповерхового житлового будинку по пр. Миру (Вінницьке шосе у м. Хмельницький № 10/18 (є частиною земельної ділянки відповідно до зазначеного державного акту).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 (суддя Вибодовський О.Д.) у задоволенні заяви Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 18.04.2024 про забезпечення позову у справі № 924/1341/23 відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 (колегія суддів у складі: Саврій В.А., Миханюк М.В., Коломис В.В.) ухвалу господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 у справі № 924/1341/23 скасовано. Заяву Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про забезпечення позову у справі № 924/1341/23 задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь - яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький, має цільове призначення для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорію земель - землі оборони, належить на праві власності Хмельницькій обласній державній адміністрації (яка у період дії військового стану іменується як Хмельницька обласна військова адміністрація та знаходиться за адресою Будинок Рад, майдан Незалежності, м.Хмельницький, 29005, ідентифікаційний код юридичної особи: 22985083), право постійного користування якою належить КЕВ м. Хмельницький (вул. Героїв АТО, 3/1, м.Хмельницький, 29000, ідентифікаційний код юридичної особи: 07928461);

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд» (Старокостянтинівське шосе, 26, м. Хмельницький, 29001, ідентифікаційний код юридичної особи: 41864400) вчиняти дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили на земельній ділянці із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький, має цільове призначення для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, категорію земель - землі оборони, належить на праві власності Хмельницькій обласній державній адміністрації (яка у період дії військового стану іменується як Хмельницька обласна військова адміністрація та знаходиться за адресою Будинок Рад, майдан Незалежності, м.Хмельницький, 29005, ідентифікаційний код юридичної особи: 22985083), право постійного користування якою належить КЕВ м.Хмельницький (вул.Героїв АТО, 3/1, м.Хмельницький, 29000, ідентифікаційний код юридичної особи: 07928461).

Стислий виклад вимог касаційної скарги

ТОВ «Канстальбуд» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції від 05.06.2024 скасувати і залишити в силі ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024, якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

ТОВ «Канстальбуд» зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального права, зокрема, статті 136, 137 ГПК України. Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо доведеності заявником (прокурором) підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також співмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами, а отже неправомірно задовольнив заяву прокурора та вжив заходів забезпечення позову, які фактично є тотожними заявленим позовним вимогам, що суперечить інституту забезпечення позову та є недопустимим в розумінні приписів статті 137 ГПК України.

Скаржник звертає увагу, зокрема, на те, що:

- у випадку завершення будівництва за оспорюваним договором, ТОВ «Канстальбуд» автоматично не набуде прав на земельну ділянку та не відбудеться припинення прав землекористувача або заміна власника земельної ділянки чи її цільового призначення, адже ні чинним законодавством, ні умовами спірного договору це не передбачено;

- застосований спосіб забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Канстальбуд» вчиняти дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили має ознаки вирішення спору по суті;

- суд апеляційної інстанції фактично спонукав сторони (зокрема відповідача 2) до невиконання умов правочину, який наразі недійсним не визнано;

- судом апеляційної інстанції задоволено заяву прокурора про забезпечення позову без належного обґрунтування підстав застосування відповідного заходу забезпечення позову, без зазначення обставин, які свідчать про те, що невжиття застосованого заходу може ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Доводи інших учасників справи

Прокурор надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Канстальбуд» - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що:

- невжиття передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду та не призведе до поновлення порушених прав позивачів, оскільки після закінчення будівництва з власності держави вибуде земельна ділянка із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою: проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький та має статус земель оборони, що унеможливить її подальше використання власником Міністерством оборони України;

- невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та (або) взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення прав держави.

Враховуючи, що у даному випадку йде мова про проведення будівельних робіт на землях оборони, наслідки виконання яких, у випадку задоволення судом позовної заяви, неможливо буде усунути та повернути сторонам все одержане за зобов`язаннями, в тому числі шляхом приведення у первинний вигляд, не застосування заходів забезпечення позову фактично створить умови для покладення на державу в особі Міністерства оборони України обов`язку щодо компенсації вартості будівельних робіт, що викличе значні фінансові витрати, без фактичного застосування наслідків визнання правочину недійсним для відповідача ТОВ «Канстальбуд», яке тільки отримає прибуток від результатів виконання недійсних господарських зобов`язань.

Також прокурор зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що 28.08.2018 між Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки начальника ОСОБА_1 , який діяв на підставі Положення про Подільське УКБ МОУ, затвердженого наказом Державного секретаря Міністерства оборони України від 17.06.2003 №24, та ТОВ «Канстальбуд» укладено Договір №10/18.

Між сторонами 24.09.2019 укладено договір про внесення змін до договору №10/18, виклавши Договір №10/18 у новій редакції із назвою «Договір №10/18 про будівництво багатоповерхових житлових будинків по проспекту Миру, 96 у м. Хмельницький».

Згідно з пунктом 2.1 предметом Договору № 10/18 є співпраця і участь Сторін у будівництві Об`єкта на земельній ділянці з метою наступного розподілу результатів будівництва на умовах, передбачених цим Договором, передача Стороною 1 Стороні 2 передбачених цим договором функцій замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти, нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, та введення в експлуатацію, оформлення права власності.

Пунктом 3.1 Договору № 10/18 передбачено, що проектна загальна площа Об`єкта буде визначена проектною документацією на будівництво, при цьому, загальна проектна площа квартир не може бути меншою 15 552 м. кв.

Фактична площа об`єкта буде встановлена на підставі обмірів, після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію.

Згідно з пунктом 4.4 після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію Сторона 2 передає Стороні 1 квартири, загальною площею 1555,0 м. кв.

Пунктом 4.7 передбачено, що після завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та підписання акта прийому-передачі та розподілу об`єкта Сторона 2 набуває права власності на весь об`єкт без врахування тієї частини, яка за умовами цього договору передається Стороні 1.

Таким чином, на думку прокурора ТОВ «Канстальбуд» набуває право власності на весь об`єкт без урахування тієї частини, яка за умовами договору передається Подільському УКБ МОУ.

ТОВ «Канстальбуд» веде будівельні роботи на земельній ділянці із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький та має статус земель оборони.

У разі завершення будівництва ТОВ «Канстальбуд» набуде права власності на будівлі та земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Посилаючись на статті 136 137 ГПК України прокурор вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви прокурора зазначив, зокрема, таке:

- твердження заявника, що у разі завершення будівництва ТОВ «Канстальбуд» набуде права власності на будівлі та земельну ділянку на якій вони розташовані, яке унеможливить виконання рішення у цій справі та порушить права та законні інтереси позивачів, не підтверджені обставинами та фактами, крім суб`єктивних припущень заявника;

- заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Місцевий господарський суд оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду і задовольняючи заяву прокурора про забезпечення позиву, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Канстальбуд» дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га не обмежуватиме права та законні інтереси відповідачів та третіх осіб, а натомість сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таке порушення буде встановлене під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з доводами прокурора, що у цьому випадку, невжиття передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду та не призведе до поновлення порушених прав позивачів, оскільки після закінчення будівництва багатоквартирних житлових будинку з власності держави вибуде земельна ділянка із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький, та має статус земель оборони, що унеможливить її подальше використання власником Міністерством оборони України.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для забезпечення позову. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою вжито заходів забезпечення позову.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, як зазначено вище, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним Договору № 10/18.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади, органам місцевого самоврядування, фізичним та юридичним особам до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили вчинення будь-яких дій щодо державної реєстрації, зміни цільового призначення, відчуження (вилучення) та передачі в користування іншим особам земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Канстальбуд» дії, а саме: будь-які будівельні та монтажні роботи на земельній ділянці за кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га не обмежуватиме права та законні інтереси відповідачів та третіх осіб, а натомість сприятиме ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо таке порушення буде встановлене під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з доводами прокурора, що у цьому випадку, невжиття передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду та не призведе до поновлення порушених прав позивачів, оскільки після закінчення будівництва багатоквартирних житлових будинків з власності держави вибуде земельна ділянка із кадастровим номером 6810100000:18:002:0328, площею 2,53 га, що знаходиться за адресою проспект Миру, земельна ділянка 96 у м. Хмельницький , та має статус земель оборони, що унеможливить її подальше використання власником Міністерством оборони України.

Суд задовольнивши заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову не навів обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів із предметом заявлених позовних вимог, зокрема в частині їх відповідності та взаємозв`язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб. Не здійснив аналізу яким чином невжиття заявлених прокурором заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, ураховуючи заявлені позовні вимоги. Натомість, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Слід зазначити, що оскаржуване судове рішення містить лише позицію прокурора та жодним чином не враховує інтереси відповідача.

Крім того, ані земельна ділянка, ані будь-які набуті об`єкти не є предметом спору. Спір про визнання недійсним договору носить немайновий характер та не підлягає примусовому виконанню, що, у свою чергу спростовує неможливість виконання чи ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив норми статті 136, частини четвертої статті 137 ГПК України, оскільки вжив заходів забезпечення позову, які не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, порушують справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, за відсутності належно обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З урахуванням викладеного, виходячи з обраного заходу забезпечення позову, предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, беручи до уваги доводи касаційної скарги, слід зазначити, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, прийняті без дотримання в повній мірі статей 2 7 13 136 137 ГПК України, не відповідають вказаним вище правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування приписів статей 136 та 137 ГПК України в аспекті адекватності заходу забезпечення, співвідношення виду такого заходу, його співмірності та збалансованості.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Верховний Суд з міркувань, наведених вище, відхиляє доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

Судові витрати

Витрати ТОВ «Канстальбуд» зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції зі справи покладаються на Хмельницьку спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону, у зв`язку із задоволенням касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 300 301 308 312 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд» задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 зі справи № 924/1341/23 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 зі справи № 924/1341/23 залишити в силі.

4. Стягнути з Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Канстальбуд» 3 028,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос