ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 924/354/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Савченка Я. В. (адвокат),

відповідача - Берюха О. В. (адвокат),

третіх осіб - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Миньківці" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2021 (суддя Вибодовський О. Д.) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 (головуючий - Розізнана І. В., судді Василишин А. Р., Грязнов В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Миньківці"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області,

2) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

3) ОСОБА_1 ,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 482,39 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Миньківці" (далі - ТОВ "Екотехнік Миньківці", Товариство, Орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі - ТОВ "Лайфселл", Оператор, відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області (далі - Управління ДАБІ у Хмельницькій області, Управління), Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-3) про: 1) визнання базової станції НМ4305, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі - базова станція НМ4305, спірний об`єкт), об`єктом самочинного будівництва; 2) зобов`язання ТОВ "Лайфселл" усунути перешкоди Товариству в користуванні належними йому на праві оренди земельною ділянкою площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, за адресою: Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Миньківці, вул. Молодіжна, буд. 42, та на праві власності сонячною (фотовольтаїчною) електростанцією (об`єктом альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), яка розташована на зазначеній земельній ділянці, шляхом зобов`язання Оператора здійснити знесення за власний рахунок базової станції НМ4305, будівництво якої здійснено за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) стягнення з відповідача на користь позивача 482,39 грн збитків (упущеної вигоди), з посиланням на положення статей 16 22 317 319 321 328 375 376 386 391 1166 1192 ЦК України, статей 19 20 21 91 96 103 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 15, 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", статей 1, 2, 34, 39 Закону України "Про державне регулювання містобудівної діяльності", статей 1, 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) збудована відповідачем базова станція НМ4305 затіняє панелі сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкт альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), розташованої на орендованій позивачем земельній ділянці площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, що спричинило завдання Товариству збитків у виді упущеної вигоди від неотримання відповідної електроенергії, яку позивач мав би отримати у разі не порушення його прав зі сторони Оператора; 2) внаслідок самочинного будівництва відповідачем без дозвільної документації базової станції НМ4305 на суміжній земельній ділянці площею 0,7028 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0004, з порушенням цільового призначення вказаної земельної ділянки (для ведення особистого селянського господарства) позивачу чиняться перешкоди в користуванні належним йому майном - сонячною (фотовольтаїчною) електростанцією.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.05.2021 (суддя Вибодовський О. Д.), постановленою на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позовну заяву ТОВ "Екотехнік Миньківці" в частині позовної вимоги про визнання базової станції НМ4305 об`єктом самочинного будівництва залишено без розгляду у зв`язку з подачею позивачем відповідної заяви до початку розгляду справи по суті.

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, у позові відмовлено.

5. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 15 16 22 181 614 623 386 1166 ЦК України, статей 20 142 224 225 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 3, 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021), пункту 12 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 (далі - Перелік № 406), статей 4 13 73 74 76 77 86 269 ГПК України, з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) позивач не довів належними та допустимими доказами завдання йому збитків у виді упущеної вигоди в спірній сумі внаслідок затінення збудованою відповідачем базовою станцією НМ4305 панель належної Товариству сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), розташованої на орендованій позивачем земельній ділянці площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, оскільки розміщення вежі базової станції НМ4305 на відокремленій території та на відстані 126 м від сонячної (фотовольтаїчної) електростанції ТОВ "Екотехнік Миньківці" не може бути визнано порушенням ДБН Б 2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (ДСП-173-96), адже земельна ділянка площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, з розміщеною на ній сонячною (фотовольтаїчною) електростанцією (об`єктом альтернативної енергетики з використанням енергії сонця) відноситься до категорії земель енергетики, а нормативна тривалість їх інсоляції не регулюється чинним законодавством; 2) позивач не довів протиправних дій відповідача та створення ним в тому числі реальної загрози завдання шкоди Товариству, тобто не довів порушення своїх прав землекористувача та власника сонячної (фотовольтаїчної) електростанції, розташованої на земельній ділянці, яка є суміжною із земельною ділянкою, кадастровий номер 6821885900:05:004:0004, на якій збудовано Оператором у лютому 2021 року базову станцію НМ430, яка, в свою чергу, використовується відповідачем на підставі договору щодо надання послуг із утримання телекомунікаційного обладнання від 16.12.2020 № НМ4305, укладеного з ОСОБА_1 , якому вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності, що могло би бути підставою для вчинення крайніх заходів (необхідних і достатніх в конкретному випадку) у виді знесення базової станції НМ4305.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Екотехнік Миньківці" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що: 1) судами не враховано висновків щодо застосування норм статей 375 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17; 2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 1 статті 1, частин 1, 4, 8 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021) в системному зв`язку з положеннями частини 1 статті 34, частин 1, 2 статті 35, частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. ТОВ "Лайфселл" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Екотехнік Миньківці" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 924/354/21 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.02.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 26.06.2012 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано ТОВ "Екотехнік Миньківці" (запис № 16571020000001027), основним видом економічної діяльності якого є виробництво електроенергії (код КВЕД 35.11.).

11. 13.12.2012 між Дунаєвецькою районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Миньківці" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1, 2, 7, 14 якого на підставі розпоряджень голови Хмельницької обласної державної адміністрації від 06.11.2012 № 317/2012-р та від 30.11.2012 № 374/2012-р Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку для будівництва і обслуговування об`єкта енергетичної інфраструктури (сонячної електростанції), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Миньковецької сільської ради. Об`єктом оренди є земельна ділянка площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009. Цей договір укладено на 49 років. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування об`єкта енергетичної інфраструктури (сонячної електростанції).

12. З дотриманням умов використання земельної ділянки позивач здійснив будівництво сонячної (фотовольтаїчної) електростанції та прийняття в експлуатацію в порядку черговості завершеного будівництвом об`єкта нерухомого майна сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця) на підставі декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованих Управлінням ДАБІ у Хмельницької області 23.01.2017 за № ХМ 142170231134 і 13.02.2018 за № 141180441038.

13. 23.02.2017 зареєстровано право власності ТОВ "Екотехнік Миньківці" на сонячну (фотовольтаїчну) електростанцію (об`єкт альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), що підтверджується витягом від 04.06.2019 № 169087130 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку набуто у власність об`єкт нерухомого майна - сонячну (фотовольтаїчну) електростанцію (об`єкт альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), яка розташована на земельній ділянці площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, за адресою: АДРЕСА_1 , та використовується Товариством для виробництва електроенергії з метою її подальшої реалізації.

14. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6821885900:05:004:0004, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності. Цільове призначення цієї земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 (вх. № 05-22/5026/21 від 09.06.2021), на вказаній земельній ділянці раніше знаходилися будівлі тракторного парку, кузня, піднавіс для зберігання техніки, інші надбудови, фундаменти від цих будівель збереглись по теперішній час, крім того по всій території ділянки міститься щебеневий настил завглибшки 0,5 метра, оскільки там ще раніше була розміщена площадка тракторного парку.

15. 16.12.2020 між ТОВ "Лайфселл" та ОСОБА_1 укладено договір № НМ4305 щодо надання послуг із утримання телекомунікаційного обладнання.

16. У лютому 2021 року позивачем було виявлено, що на земельній ділянці, яка є суміжною із земельною ділянкою площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, відповідачем розпочато будівництво базової станції НМ4305 за адресою: АДРЕСА_1.

17. 23.02.2021 ТОВ "Екотехнік Миньківці" направило до Дунаєвецької міської ради звернення № 03 про надання інформації щодо законності встановлення базової станції НМ4305, оскільки така споруда спричиняє затінення панелей належної позивачу сонячної (фотовольтаїчної) електростанції.

03.03.2021 Дунаєвецька міська рада надала відповідь про те, що будівництво базової станції НМ4305 здійснюється на земельній ділянці площею 0,7028 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0004, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у громадянина ОСОБА_1 на праві власності. Органом місцевого самоврядування сформовано відповідні повідомлення до Управління ДАБІ у Хмельницькій області та Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо проведення перевірки зазначених обставин у межах повноважень.

18. 23.02.2021 ТОВ "Екотехнік Миньківці" подало заяву до Відділення поліції № 2 Кам`янець-Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області за фактом вчинення відповідачем кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним встановленням базової станції НМ4305.

12.03.2021 вказаний орган Національної поліції України надав Товариству відповідь № 1283/121/108/105-2021 про те, що власником земельної ділянки, яка є суміжною із земельною ділянкою, на якій розташовано належну позивачу електростанцію, 16.12.2020 укладено з ТОВ "Лайфселл" договір про надання послуг із утримання телекомунікаційного обладнання на вул. Молодіжній, буд. 41 в с. Миньківці.

19. 24.02.2021 ТОВ "Екотехнік Миньківці" направило звернення № 05 до ТОВ "Лайфселл" про надання інформації щодо правомірності встановлення базової станції НМ4305, оскільки така споруда спричиняє затінення панелей належної позивачу сонячної (фотовольтаїчної) електростанції та необхідність вчинення дій задля усунення таких недоліків.

09.03.2021 Оператор надав відповідь № НМ4305 про доцільність вжиття відповідачем заходів задля покращення доступу до Інтернету шляхом, зокрема, встановлення нових базових станцій та повідомлено позивача про відсутність підстав для надання документів, якими підтверджуються правові підстави для здійснення будівництва.

20. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на думку Товариства, самочинно збудована відповідачем на суміжній земельній ділянці базова станція НМ4305 затіняє панелі належної позивачу сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкт альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), розташованої на орендованій позивачем земельній ділянці площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, що спричинило завдання Товариству збитків у виді упущеної вигоди від неотримання відповідної електроенергії, яку позивач мав би отримати у разі не порушення його прав зі сторони Оператора. Внаслідок самочинного будівництва відповідачем базової станції НМ4305 з порушенням цільового призначення суміжної земельної ділянки, наданої у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, позивачу чиняться перешкоди в користуванні належним йому майном - сонячною (фотовольтаїчною) електростанцією.

Позиція Верховного Суду

21. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

22. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність порушення прав Товариства як орендаря земельної ділянки, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, та власника сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця) внаслідок самочинного будівництва Оператором базової станції НМ4305 на суміжній земельній ділянці, яка (суміжна земельна ділянка) з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства" належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з яким відповідач попередньо (перед початком будівництва спірного об`єкта) уклав договір від 16.12.2020 про надання послуг із утримання телекомунікаційного обладнання, що виключає підстави для задоволення негаторного позову та похідних вимог про відшкодування збитків у виді упущеної вигоди.

23. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

24. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17).

25. Як вбачається з матеріалів справи та достеменно встановлено судами, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення прав позивача шляхом затінення збудованою відповідачем базовою станцією НМ4305 панелей належної Товариству сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), розташованої на орендованій позивачем земельній ділянці площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, оскільки розміщення вежі базової станції НМ4305 на відокремленій території та на відстані 126 м від сонячної (фотовольтаїчної) електростанції ТОВ "Екотехнік Миньківці" не може бути визнано порушенням ДБН Б 2.2-12:2019 "Планування та забудова територій" та Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України від 19.06.1996 № 173 (ДСП-173-96), адже земельна ділянка площею 3,1068 га, кадастровий номер 6821885900:05:004:0009, з розміщеною на ній сонячною (фотовольтаїчною) електростанцією (об`єктом альтернативної енергетики з використанням енергії сонця) відноситься до категорії земель енергетики, а нормативна тривалість їх інсоляції не регулюється чинним законодавством.

26. Товариство у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

27. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норм статей 375 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17, з огляду на таке.

28. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

29. Касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування положень статей 375 376 ЦК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, оскільки за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій та зазначеній справі не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

30. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

31. Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої апеляційний суд виходив з недоведеності порушення прав позивача як орендаря земельної ділянки діями відповідача щодо самочинної забудови іншої (суміжної) земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (третя особа-3), яким відповідний (негаторний) позов до Оператора наразі не подавався, а право власності на базову станцію НМ4305 як об`єкт самочинного будівництва за ТОВ "Лайфселл" у встановленому порядку не реєструвалося, у пунктах 6.20, 6.30- 6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, в рамках якої розглянуто по суті позовну вимогу власника земельної ділянки (Одеської міської ради) про зобов`язання знести споруду (приміщення паркінгу), самовільно побудовану на цій же земельній ділянці її орендарем, сформульовано такий висновок щодо комплексного застосування положень статті 41 Конституції України, статей 328, 331, 375, частин 2, 4, 5 статті 376 ЦК України і статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень":

"6.20. Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

6.30. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

6.31. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

6.32. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

6.33. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

6.34. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів".

6.35. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва".

32. Колегія суддів наголошує, що у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду взагалі не міститься висновку щодо застосування частини 4 статті 376 ЦК України в аспекті застосування такого способу захисту прав інших осіб (тобто тих, які не є власником або орендарем самочинно забудованої земельної ділянки) як знесення нерухомого майна, самочинно збудованого на земельній ділянці, власником (користувачем) земельної ділянки позивач (інша особа) не є, тоді як доводи скаржника про неврахування зазначеного вище правового висновку зводяться виключно до цитування положень частин 3, 4 статті 375 і частини 4 статті 376 цього Кодексу.

33. Таким чином, у цій справі та справі, на постанову Верховного Суду в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справі № 916/2791/13, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.

34. Водночас щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм статей 375 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17, колегія суддів зауважує, що в зазначених постановах взагалі немає висновку щодо застосування вказаних норм цивільного законодавства, проте міститься висновок щодо застосування положень статей 19 20 22 ЗК України, а саме про те, що виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі.

35. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

При цьому в пункті 73 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду уточнила, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати).

36. У пунктах 36- 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 сформульовано такий правовий висновок:

"Указаними нормами (статтями 31 33- 37 ЗК України) права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31 33- 37 ЗК України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником".

37. За таких обставин колегія суддів вважає, що наразі під час касаційного перегляду постанови у цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція, сформульована в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, чим спростовуються доводи скаржника, які ґрунтуються на необхідності врахування попередньої (неактуальної) правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17.

38. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що з урахуванням необхідності врахування останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, а не висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17, який не є релевантним спірним правовідносинам та на який помилково послався скаржник, наразі виключає підстави закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.

39. З огляду на відмову в позові з мотивів недоведеності порушення прав Товариства як орендаря земельної ділянки та власника розміщеної на ній сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця) внаслідок самочинного будівництва Оператором базової станції НМ4305 на суміжній земельній ділянці, Верховний Суд не бере до уваги як такі, що не мають істотного значення для справи, посилання судів попередніх інстанцій на положення частин 5, 6 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021), пункту 12 Переліку № 406 та пункту 21 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 07.07.2011 № 109 (втратив чинність з 26.12.2017), на обґрунтування передчасного висновку про недоведеність наявності в спорудженої базової станції НМ4305 ознак нерухомого майна та об`єкта самочинного будівництва, оскільки зазначеними нормами регулюються відносини щодо розміщення (монтажу) технічних засобів комунікацій на існуючих об`єктах будівництва або елементах їх інфраструктури та відносини щодо дообладнання технічних засобів комунікацій без додаткових дозвільних документів, тоді як судами встановлено, що згідно з висновком Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-Землевпоряд" від 06.05.2021 № 33-1 вказана базова станція є збірно-розбірною конструкцією - трубчатою вежею, яка за допомогою кріплень зібрана та закріплена до існуючого фундаменту на належній Алєксєєву Д. В. земельній ділянці, тобто є новим будівництвом - спорудою електрозв`язку в розумінні частини 1 статті 1 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021).

40. Разом з тим, ураховуючи вимоги частини 2 статті 309 ГПК України, за змістом якої не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування правильних по суті судових рішень з одних лише формальних міркувань, позаяк саме по собі помилкове одночасне посилання судів першої та апеляційної інстанцій на недоведеність порушення прав позивача та на недоведеність самочинного будівництва відповідачем споруди базової станції НМ4305 не вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови у відповідній частині.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

41. Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень частини 1 статті 1, частин 1, 4, 8 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021) в системному зв`язку з положеннями пункту 1 частини 1 статті 34, частин 1, 2 статті 35, частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з огляду на таке.

42. Відповідно до частин 1, 4, 8 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021), на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, розміщення на земельних ділянках об`єктів будівництва, що є частиною телекомунікаційних мереж, здійснюється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Встановлення (розміщення) технічних засобів телекомунікацій, споруд електрозв`язку на елементах інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі, до яких отримано доступ, здійснюється на підставі проектної документації з доступу. Будівництво, реконструкція і модернізація телекомунікаційних мереж мають забезпечувати дотримання нормативів до показників якості, встановлених законодавством.

43. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 34, частинами 1, 2 статті 35 і частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України. Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

44. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язано з позбавленням особи можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Натомість позивач не довів протиправних дій відповідача та створення ним в тому числі реальної загрози завдання шкоди Товариству, тобто не довів порушення своїх прав землекористувача та власника сонячної (фотовольтаїчної) електростанції, розташованої на земельній ділянці, яка є суміжною із земельною ділянкою, кадастровий номер 6821885900:05:004:0004, на якій збудовано Оператором у лютому 2021 року базову станцію НМ430, яка, в свою чергу, використовується відповідачем на підставі договору щодо надання послуг із утримання телекомунікаційного обладнання від 16.12.2020 № НМ4305, укладеного з Алєксєєвим Д. В., якому вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності, що могло би бути підставою для вчинення крайніх заходів (необхідних і достатніх в конкретному випадку) у виді знесення базової станції НМ4305.

45. Зважаючи на те, що в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в позові покладено передусім висновок про недоведеність порушення прав Товариства як орендаря земельної ділянки та власника розміщеної на ній сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця) внаслідок дій Оператора з самочинного будівництва базової станції НМ4305 на суміжній земельній ділянці, яка (суміжна земельна ділянка) належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , з яким відповідач попередньо (перед початком будівництва спірного об`єкта) уклав договір від 16.12.2020 про надання послуг із утримання телекомунікаційного обладнання, а не висновок про недоведеність наявності в спорудженої базової станції НМ4305 ознак нерухомого майна та об`єкта самочинного будівництва, то з урахуванням мотивів, викладених у пунктах 39- 40 цієї постанови, Верховний Суд не вбачає достатніх підстав для формування правового висновку у цій справі щодо питання застосування норм частини 1 статті 1, частин 1, 4, 8 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021) та пункту 1 частини 1 статті 34, частин 1, 2 статті 35, частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

46. Наведене свідчить про те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 01.02.2022 у справі № 910/1305/21).

47. Верховний Суд враховує, що, з огляду на наведені скаржником підстави касаційного оскарження, які стосуються виключно заперечень щодо відмови в задоволенні негаторного позову та в межах яких (підстав) згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України наразі здійснюється касаційний перегляд судових рішень, подана касаційна скарга не містить жодних обґрунтованих заперечень щодо підстав відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 482,39 грн збитків у виді упущеної вигоди від недоотримання електроенергії, яку позивач мав би отримати у разі не порушення його прав зі сторони Оператора.

48. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність порушення відповідачем прав позивача як землекористувача та власника сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

49. З мотивів, наведених раніше у цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що зумовлено необхідністю врахування останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, а не висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15 та в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/8492/17, який не є релевантним спірним правовідносинам і на який помилково послався скаржник, а також відсутністю у Верховного Суду підстав для формування у цій справі висновку щодо питання застосування норм частини 1 статті 1, частин 1, 4, 8 статті 31 Закону України "Про телекомунікації" (чинного до 31.12.2021) в системному зв`язку з положеннями частини 1 статті 34, частин 1, 2 статті 35, частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що виключає закриття касаційного провадження в цій справі та скасування оскаржуваних судових рішень із зазначених підстав.

52. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про відмову в позові в зв`язку з недоведеністю порушення відповідачем прав позивача як землекористувача та власника сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкта альтернативної енергетики з використанням енергії сонця), як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

53. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Миньківці" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 924/354/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай