ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/692/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Хмельницької обласної дирекції

на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.10.2021 та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Хмельницької обласної дирекції

до Маківської сільської ради Маківської сільської об`єднаної територіальної громади

про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу його реалізації.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Хмельницької обласної дирекції (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", позивач) звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Маківської сільської ради Маківської сільської об`єднаної територіальної громади (далі - Рада, відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлове приміщення, загальною площею 193,5 кв.м, яке знаходиться за адресою: Хмельницька обл, Дунаєвецький р-н, с. Шатава, вул. Хмельницьке шосе, буд. 35-Б, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 15.08.2008 в рахунок задоволення грошових вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" за кредитним договором від 15.08.2008 №192008/85/22РТ (далі - кредитний договір) у загальному розмірі 31 424,58 дол США та 17 898,24 грн пені; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки - нежитлового приміщення, загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл, Дунаєвецький р-н, с. Шатава, вул. Хмельницьке шосе, буд. 35-Б шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою, ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2385/10 стягнуто з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 31 424,58 дол США та пені у розмірі 17 898,24 грн; в рахунок погашення боргу звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 193,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з визнанням спадщини відумерлою за рішенням Дунаєвецького районного суду від 19.02.2020 у справі №674/1306/19 Рада стала власником іпотечного майна відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З огляду на наведене позивач вважає, що відповідно до частини четвертої статті 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги позивача як кредитора. Правовою підставою позову зазначає положення статей 589 1231 1277 ЦК України, статей 3, 7, 23, 33 Закону України "Про іпотеку".

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.10.2021 (суддя - Виноградова В.В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 (колегія суддів: Юрчук М.І., Демидюк О.О., Крейбух О.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення та постанову суду мотивовано тим, що в силу положень частини третьої статті 1277 ЦК України до відповідача перейшли права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки від 18.03.2008, у тому числі і щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2385/10.

2.3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення способу реалізації предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, суди, з урахуванням положень частин першої - третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та наявності рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2385/10, вказували на те, що позивачем не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами факту порушення, невизнання чи оспорення відповідачем його права або інтересу у спірних правовідносинах.

2.4. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15.08.2008 в рахунок задоволення грошових вимог за кредитним договором; встановлення способу реалізації предмету іпотеки.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. ПАТ АБ "Укргазбанк" (далі - скаржник) 06.04.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

4. Аргументи учасників справи

4.1. Аргументи касаційної скарги

4.1.1. Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.1.2. Зокрема позивач, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про перехід права власності на предмет іпотеки до територіальної громади за місцем відкриття спадщини, у зв`язку із чим невірно застосували частину третю статті 1277 ЦК України.

4.1.3. Позивач стверджує, що з огляду на положення частини четвертої статті 1277 ЦК України законодавцем чітко визначені межі вимог кредиторів, які задовольняються територіальною громадою, якщо вона стає власником майна. На відміну від спадкоємців, до територіальної громади переходять не всі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини. З огляду на наявність судових рішень у справах №2-2385/10,№674/1306/19 та встановлені судами фактичні обставини справи (відмова відповідача у прийнятті на баланс у комунальну власність відумерлої спадщини та, відповідно, не реєстрація такого майна відповідно до статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень") не може свідчити про відсутність правових підстав переходу права власності до Ради на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 193,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

4.1.4. Скаржник зазначає про те, що відповідно до положень частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Водночас частиною третьою статті 1277 ЦК України визначено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади.

4.1.5. На думку позивача, будь-яка реєстрація прав на майно, яке є предметом іпотеки за договором від 15.08.2008 в силу положень частини третьої статті 1277 ЦК України за відповідачем не вимагається, а наявність права власності презюмується наявністю рішення суду про визнання майна відумерлим.

4.1.6. З огляду на наведене вище, позивач вважає, що положення статей 182 та частини третьої статті 1277 ЦК України у спірних правовідносинах є взаємосуперечливими. Вказані обставини, на думку скаржника, є підставою для надання висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах.

4.1.7. Посилаючись на статті 3, 7, 23,33 Закону України "Про іпотеку", приписи статей 1277 1231 ЦК України, обставини щодо відсутності на даний час діючого виконавчого провадження з виконання рішення у справі №2-2385/10 та обставини щодо ухилення Ради від реєстрації права власності на предмет іпотеки, позивач вказує про помилковість висновків суду щодо обрання ПАТ АБ "Укргазбанк" неефективного способу захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.1.8. На думку скаржника, ключовим у спірних правовідносинах є те, що на стадії виконання рішення у справі №2-2385/10 підставою для заміни сторони виконавчого провадження (процесуальне правонаступництво) є саме встановлення обставин щодо переходу до Ради прав і обов`язків ОСОБА_2 та з огляду на те, що відповідачем не здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки, позивач вважає такий спосіб захисту найбільш ефективним та таким, що відповідає змісту відповідного права та інтересу, характеру його порушення, невиконання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

4.1.9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, позивач зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

4.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу

4.2.1. Відповідач своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

5. Касаційне провадження

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2022 поновлено АТ "Укрзалізниця" строк пропущений строк подання касаційної скарги; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 30.06.2022.

5.2. У зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.06.2022, який наявний у матеріалах справи.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Між відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", змінило своє найменування на ПАТ АБ "Укргазбанк" (банк) 15.08.2008 між та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №192008/85/22РТ (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 28 000,00 дол США. Кредит надається на строк/термін з 15.08.2002 по 14.08.2013 або по день, визначений в пункті 1.6 та/або пункті 3.3.11 цього договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 15% річних. Кредит надається на задоволення споживчих потреб позичальника (пункт 1.5 кредитного договору).

6.2. Пунктом 2.1 кредитного договору зазначено, що згідно договору іпотеки від 15.08.2008, укладеного одночасно з цим договором між банком та ОСОБА_2 , в забезпечення зобов`язань за цим договором банком приймається в іпотеку: нежитлове приміщення загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 24.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Магера Н.Ф.

6.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2008 між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" змінило своє найменування на ПАТ АБ "Укргазбанк", (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець, що є майновим поручителем за виконання зобов`язань позичальником ОСОБА_1 за кредитним договором) укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), яким забезпечено всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору (а також будь-якими додатковими угодами до нього), укладеного між іпотекодержателем та позичальником ОСОБА_1 , за умовами якого позичальник зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 14.08.2013 повернути кредит у розмірі 28 000,00 дол США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних та штрафні санкції у розмірі та випадках, передбачених кредитним та цим договором (пункт 1.1 договору іпотеки).

6.4. Відповідно до 2.1.1 договору іпотеки предметом іпотеки є нежитлове приміщення, загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 24.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Магера Н.Ф. Право власності зареєстровано Дунаєвецьким малим підприємством "Інвентарбюро" 24.07.2008 за реєстраційним номером 24080462, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24.07.2008 №19654043. Загальна вартість предмета іпотеки станом на 31.07.2008 згідно з Реєстром прав власності на нерухоме майно, виданого Дунаєвецьким малим підприємством "Інвентарбюро" за №19728380, становить 135 397,00 грн.

6.5. Предмет іпотеки оцінено в 265 000,00 грн (пункт 2.2 договору іпотеки).

6.6. У пункті 6.1 договору іпотеки сторони визначили, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки, зокрема, у випадку якщо у момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, порушення іпотекодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимог іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

6.7. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно з домовленістю сторін (пункт 6.3 договору іпотеки).

6.8. Відповідно до пункту 6.8 договору іпотеки реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" та з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку".

6.9. Судами встановлено, що ПАТ АБ "Укргазбанк" зверталося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного підприємства "Берегиня" заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на нерухоме майно.

6.10. Зокрема, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10 задоволено позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного підприємства "Берегиня" про стягнення заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на нерухоме майно. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного підприємства "Берегиня" солідарно на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі відділення Хмельницьке обласне управління борг за кредитним договором: прострочену заборгованість по кредиту в сумі 6 538 дол США, заборгованість по кредиту строкова - 20 061 дол США, заборгованість по відсотках прострочена - 4 825,58 дол США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 10 444,62 грн, пеню за несвоєчасне погашення відсотків - 7 453,62 грн, а всього 31 424,58 дол США та 17 898, 24 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі відділення "Хмельницьке обласне управління" штраф за невиконання умов договору щодо страхування предмету іпотеки в сумі 13 250,00 грн. В рахунок погашення боргу звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

6.11. Судами встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови від 16.12.2011 ВП№20151393 про повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем відділу ДВС Дунаєвецького районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа від 18.03.2010 №2-2358, виданого Хмельницьким міськрайонним судом, про звернення стягнення на предмет іпотеки (нежиле приміщення) з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ПАТ АБ "Укргазбанк", встановлено відсутність особи боржника та не заявлення права на спадщину боржника і повернуто виконавчий документ стягувачеві, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10.

6.12. В подальшому, рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.02.2020 у справі №674/1306/19 (провадження №2-о/674/1/20) задоволено заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Хмельницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк", заінтересовані особи: Маківська сільська рада Маківської сільської об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_3 , про визнання спадщини відумерлою. Визнано нежиле приміщення загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою спадщиною, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 .

6.13. Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області у справі №674/1306/19 встановлено обставини щодо укладання кредитного договору між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1 та договору іпотеки (зареєстрований в реєстрі за №3924 приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу Хмельницької області Григор`євим С.В) між позивачем та ОСОБА_2 .

6.14. Також у рішенні №674/1306/19 встановлено обставини щодо судового рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 приватного підприємства "Берегиня" на користь позивача заборгованості за кредитним договором на суму 31 424,58 дол США та 17 898,24 грн та в рахунок погашення боргу звернення стягнення на предмет іпотеки. Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 12.07.2016 ПАТ АБ "Укргазбанк", як кредитор звернувся до Дунаєвецької державної нотаріальної контори з Претензією №50502/738/2016 про обов`язок спадкодавця. Листом від 20.07.2016 Дунаєвецька державна нотаріальна контора повідомила ПАТ АБ "Укргазбанк" про реєстрацію направленої вимоги та заведення щодо майна померлого ОСОБА_2 спадкової справи №32-2016.

6.15. У рішенні №674/1306/19 також встановлено, що з матеріалів спадкової справи №32-2016, заведеної державним нотаріусом Дунаєвецької державної нотаріальної контори, також вбачається, що померлий ОСОБА_2 склав заповіт, який зберігається у Дунаєвецькій державній нотаріальній конторі, номер у Спадковому реєстрі 254745, номер в реєстрі нотаріальних дій 327. Згідно копії вказаного заповіту померлий за життя склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_3 . Відповідно до листа Дунаєвецької державної нотаріальної контори від 20.07.2016 спадкоємці ОСОБА_2 до нотаріальної контори не звертались.

6.16. Листом від 10.102018 №50502/582/2018 ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Маківської сільської ради Маківської сільської об`єднаної територіальної громади з проханням щодо звернення до суду з заявою про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою та передачі спадщини у вигляді нежилого приміщення, загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у власність територіальної громади Маківської сільської об`єднаної територіальної громади, на що заявник відповіді не отримав.

6.17. Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто один рік після відкриття спадщини сплив 14.08.2012.

6.18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 10.12.2021 звертався до Маківської сільської ради з вимогою про прийняття на баланс відумерлої спадщини.

6.19. Рада за результатами розгляду вказаної вимоги, листом від 09.02.2021 повідомила позивача про те, що 03.02.2021 на розгляд сесії ради було винесено проект рішення, яким передбачалося прийняття в комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_2 у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 193,5 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте зазначене рішення не набрало необхідної кількості голосів депутатів ради для його прийняття.

6.20. Невчинення Радою дій щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_2 у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 193,5 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та ухилення Ради від реєстрації права власності на предмет іпотеки стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації такого предмету іпотеки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності або відсутності підстав звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації такого предмету іпотеки.

7.3. Касаційна скарга обґрунтовується положеннями пунктів 3,4 частини другої статті 287 ГП України пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.4. Дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, а також рішення суду першої інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

7.5. Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

7.6. Іпотекою може бути забезпечено виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути у майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

7.7. Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

7.8. Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

7.9. Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

7.10. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову , зазначивши, що:

- рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного підприємства "Берегиня" солідарно на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі відділення Хмельницьке обласне управління борг за кредитним договором: прострочену заборгованість по кредиту в сумі 6 538 дол США, заборгованість по кредиту строкова - 20 061 дол США, заборгованість по відсотках прострочена - 4 825,58 дол США, пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 10 444,62 грн, пеню за несвоєчасне погашення відсотків - 7 453,62 грн, а всього 31 424,58 дол США та 17 898, 24 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі відділення "Хмельницьке обласне управління" штраф за невиконання умов договору щодо страхування предмету іпотеки в сумі 13 250,00 грн. В рахунок погашення боргу звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 18.05.2010;

- відповідно до статті 75 ГПК України вказані обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню. Таким чином, позивач реалізував своє право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 15.08.2008 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором.

- вказаний факт не спростовується і рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.02.2020 у справі №674/1306/19 про визнання відумерлою спадщиною нежилого приміщення загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2

- відумерла спадщина за рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.02.2020 у справі №674/1306/19 в силу положень частини третьої статті 1277 ЦК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у порядку встановленому законом, має перейти у власність відповідача, та прийнята останнім на баланс;

- у разі прийняття на баланс відумерлої спадщини до відповідача переходять права та обов`язки іпотекодержателя за договором іпотеки, у тому числі щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10. Отже, в силу положень статей 1218 1231 1277 1288 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна (відповідач) матиме обов`язок задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо прийняття відповідачем у комунальну власність відумерлої спадщини у вигляді нежилого приміщення загальною площею 193,5 кв.м за адресою: Хмельницька обл, Дунаєвецький р-н, с. Шатава, вул. Хмельницьке шосе, буд. 35-Б у встановленому законом порядку;

- звернення ПАТ АБ "Укргазбанк" до господарського суду з позовом до Ради, виходячи зі змісту статей 1231 та 1277 ЦК України, є безпідставним, оскільки відповідач не є власником відумерлого майна. Титульним володільцем - власником предмету іпотеки вважається ОСОБА_2 ;

- виходячи із зазначених положень законодавства та встановлених обставин справи (наявність рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10) позивачем не доведено та не обґрунтовано належними і допустимими доказами факту порушення, невизнання чи оспорення відповідачем його права або інтересу у спірних правовідносинах.

7.11. Щодо доводів касаційної скарги в частині неправомірності висновків судів попередніх інстанцій про неналежний та неефективний спосіб захисту колегія суддів зазначає таке.

7.12. Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

7.13. За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

7.14. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

7.15. При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

7.16. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

7.17. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

7.18. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

7.19. Зміст статей 3 15 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Такі висновки, викладені також у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 зі справи №910/23369/17, від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

7.20. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

7.21. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

7.22. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

7.23. Предметом позову у цій справі по суті є звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу його реалізації.

7.24. Водночас, з огляду на встановлені судами обставини справи: наявність рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10, обставини щодо наявності постанови від 16.12.2011 у виконавчому провадженні №20151393, наявність рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.02.2020 у справі №674/1306/19 про визнання відумерлою спадщиною нежилого приміщення загальною площею 193,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що фактично позивачем вже реалізовано своє право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 15.08.2008 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором.

7.25. Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

7.26. За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.

7.27. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за договором, за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

7.28. Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо повернення кредиту у тому числі і зобов`язання за договором іпотеки не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

7.29. Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

7.30. Аналогічні положення містить і частина перша статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" згідно з якою спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

7.31. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (частина четверта статті 1277 ЦК України).

7.32. Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

7.33. З огляду на вищевикладене та обставини встановлені судами попередніх інстанцій, зокрема: іпотекодавець за іпотечним договором ( ОСОБА_2 ), до якого позивачем було заявлено вимоги про стягнення заборгованості позичальника за кредитним договором та про звернення стягнення на передане ним в іпотеку майно і які були задоволені судом, помер; до Ради у подальшому перейшло відумерле майно в силу норм частини третьої статті 1277 ЦК України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.02.2020 у справі №674/1306/19. Відповідно до положень частини четвертої статті 11277 ЦК України та в силу положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" до Ради перейшли обов`язки ОСОБА_2 щодо виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10.

7.34. З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині того, що Рада є правонаступником ОСОБА_2 у виконавчому провадженні з виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18.03.2010 у справі №2-2358/10. Отже, доводи касаційної скарги в частині того, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано частину третю статті 1277 ЦК України є необґрунтованими.

7.35. Відповідно, у контексті наведеного вище та з урахуванням встановлених судами у справі обставин, обраний позивачем спосіб захисту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації такого предмету іпотеки не є ефективним з урахуванням обставин встановлених попередніми судовими інстанціями та вимог Закону України "Про виконавче провадження".

7.36. Додатково з приводу доводів касаційної скарги в частині необхідності надання висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах щодо застосування положень статей 182 1277 ЦК України колегія суддів зазначає таке.

7.37. Частиною першою статті 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

7.38. Відповідно до частин першої-третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

7.39. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17.

7.40. Крім того, Верховний Суд здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваних ухвали та постанови у цій справі вважає за необхідне звернутися до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 13.04.2021 у справі №910/11702/18. У зазначеній постанові викладено висновок про те, що: "згідно з частинами першою, четвертою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Частиною четвертою статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону.

7.41. Аналіз наведених вище положень статті 1277 ЦК України дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою та прийняття відповідного рішення судом орган місцевого самоврядування після набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою стає власником майна, що входить до складу спадщини. Схожі за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №914/2588/17, від 22.11.2018 у справі №914/2637/17.

7.42. Отже, з урахуванням змісту наведених положень чинного законодавства колегія суддів вважає, що як речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому такі права підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.

7.43. З огляду на наведене вище, виходячи з положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 ЦК України, в контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема: щодо невчинення Радою дій з прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини ОСОБА_2 у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 193,5 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , Суд вважає, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо прийняття у комунальну власність відумерлої спадщини та зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації цього права у встановленому законом порядку.

7.44. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

7.45. У контексті цієї підстави скаржник з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази. Водночас доводи касаційної скарги в цій частині зводяться лише до загальних доводів та не містять посилань які саме докази не досліджено попередніми судовими інстанціями.

7.46. Наведене свідчить про безпідставність тверджень скаржника про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.47. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 3 і 4 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.

7.48. Суд відхиляє інші доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на неспростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.

7.49. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

7.50. У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до вільного тлумачення норм матеріального та процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених судами попередніх інстанцій висновків та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі рішень.

8.4. Оскільки місцевий та апеляційний господарські суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" та залишення судових рішень попередніх інстанцій без змін.

9. Судові витрати

9.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Хмельницької обласної дирекції залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 06.10.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 зі справи №924/692/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос