ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/714/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко М.В.,

та представників

позивача: Лозінський М.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача-1: Черевик К.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача-2: Черевик К.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фермерського господарства "Лемішевського В.С."

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022

у справі № 924/714/21

за позовом Фермерського господарства "Лемішевського В.С."

до:

1) Городоцької міської ради Хмельницької області;

2) Виконавчого комітету Городоцької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення Городоцької міської ради Хмельницької області від 09.02.2021 № 61 в частині та скасування державної реєстрації припинення права постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року Фермерське господарство "Лемішевського В.С." звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Городоцької міської ради Хмельницької області про: 1) визнання незаконним та скасування рішення Городоцької міської ради Хмельницької області від 09.02.2021 № 61 в частині припинення права ОСОБА_1 (голови та члена фермерського господарства "Лемішевського В.С.") постійного користування земельною ділянкою площею 13,4187га, кадастровий номер 6821286800:03:015:0016, яка розташована за межами АДРЕСА_1 Городоцького району (на даний час - Хмельницького району) Хмельницької області, призначена для ведення фермерського господарства, та в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право користування землею серії Б № 042525, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 62 від 1993 року; 2) скасування державної реєстрації припинення іншого речового права - права ОСОБА_1 (голови та члена фермерського господарства "Лемішевського В.С.") постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером площею 13,4187га, кадастровий номер 6821286800:03:015:0016, яка розташована за межами АДРЕСА_1 Городоцького району (на даний час -Хмельницького району) Хмельницької області, призначена для ведення фермерського господарства, номер запису про інше речове право 41111969 від 18.03.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Городоцької міської ради Хмельницької області від 09.02.2021 №61 у відповідній частині прийнято всупереч актам цивільного законодавства та порушує права фермерського господарства. Вказане рішення призвело до внесення запису про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 13,4187га кадастровий номер 6821286800:03:015:0016. Зазначає, що позивачем до органу місцевого самоврядування не подавалась заява про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою на підставі ст. 141 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.08.2021 до участі у справі залучено співвідповідача - Виконавчий комітет Городоцької міської ради.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.10.2021 (суддя Кочергіна В.О.) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Городоцької міської ради Хмельницької області від 09.02.2021 за № 61 в частині припинення права ОСОБА_1 (голови та члена фермерського господарства "Лемішевського В.С.") постійного користування земельною ділянкою площею 13,4187га, кадастровий номер 6821286800:03:015:0016, яка розташована за межами АДРЕСА_1 Городоцького району (на даний час - Хмельницького району) Хмельницької області, призначена для ведення фермерського господарства, та в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право користування землею серії Б № 042525, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 62 від 1993 року. Скасовано державну реєстрацію припинення іншого речового права - права ОСОБА_1 (голови та члена фермерського господарства "Лемішевського В.С.") постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером площею 13,4187га, кадастровий номер 6821286800:03:015:0016, яка розташована за межами АДРЕСА_1 Городоцького району (на даний час -Хмельницького району) Хмельницької області, призначена для ведення фермерського господарства, номер запису про інше речове право 41111969 від 18.03.2021.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом серії Б №042525 від 01.02.1993 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 Городоцького району Хмельницької області надано у постійне користування земельну ділянку 27,58га, яка розташована на території Пільноолексинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, для ведення селянського (фермерського) господарства.

У Акті Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект" про встановлення меж ділянки в натурі та плану до нього зазначено, що відведення проведено на підставі рішення виконкому Пільноолексинецької сільської ради народних депутатів від 26.11.1992 №10.

Городоцькою районною державною адміністрацією 26.10.2004 прийнято розпорядження №395/2004 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) для передачі у власність членам селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 .

Розпорядженням Городоцької районної державної адміністрації №477/2005-р. 07.12.2005 затверджено проекти землеустрою щодо земельних ділянок в розмірі земельної частки паю із земель ФГ " ОСОБА_1 " на території Пільноолексинецької сільської ради (п.1); затверджено протоколи розподілу земельних ділянок між головами та членами ФГ з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки (п.2); передано у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки паю для ведення ФГ головам та членам фермерських господарств з виготовленням державних актів на право власності на земельні ділянки (п.3).

Відповідно до п. 1.2 Статуту Фермерського господарства "Лемішевського В.С." (в редакції 2018), засновником господарства є голова фермерського господарства "Лемішевський Василь Станіславович".

Згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 Статуту джерелами формування коштів і майна господарства є, зокрема гроші, матеріальні внески і майнові паї членів господарства, в тому числі отримані при виході із колективних та інших недержавних сільськогосподарських підприємств у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 4.2 Статуту встановлено, що володіння, користування і розпорядження майном здійснюється власником (якщо господарство створене однією особою) або членами господарства за взаємною домовленістю.

До земель господарства належать: землі передані господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім`я голови або на ім`я члена господарства; землі, придбані господарством (його головою або членом) у власність згідно чинного законодавства України (п.п. 5.1.1, 5.1.4 п. 5.1 Статуту).

Відповідно до п. 5.4 Статуту господарство здійснює обов`язковий комплекс заходів з охорони земель, передбачених Земельним Кодексом України.

Згідно з п.п. 6.1.1 п. 6.1 Статуту господарство, як власник земельної ділянки і землекористувач зобов`язано забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Господарство, як власник земельної ділянки і землекористувач має право самостійно господарювати на землі (п.п. 6.2.1 п. 6.2 Статуту).

Статут підписаний головою ФГ "Лемішевський Василь Станіславович", посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Хмельницької області 27.02.2018 та зареєстрований в реєстрі за №293.

Матеріали справи містять належним чином завірені копії із планом меж земельної ділянки: Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_2 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 1,99га; Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_3 , яка знаходиться в АДРЕСА_2 площею 1,99га; Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_4 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 1,94га; Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_5 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 1,78га; Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_6 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 1,80га; Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_7 , площею 1,78га; Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 1,99га.

Вказані Державні акти видані на підставі Розпорядження Городоцької районної державної адміністрації від 07.12.2005 №477/2005-р, земельні ділянки розташовані на території Пільноолексинецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області, призначення: для ведення фермерського господарства. Державні акти видані 30.01.2006 та зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №691/54-21-0.2 від 15.09.2021 адресованим на запит адвоката Лозінського М., площа, що розпайована між членами ФГ "Лемішевського В.С.", становить 13,2814га, залишок після проведення розпаювання становить 13,4187га. Поземельна книга та обмінний файл на земельну ділянку площею 27,58га відсутні.

ОСОБА_1 , як голова фермерського господарства "Лемішевського В.С.", 29.09.2020 звернувся до міського голови із заявою про надання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться у його постійному користуванні та розташована на території Пільноолексинецької сільської ради.

Городоцька міська рада на п`ятій черговій сесії восьмого скликання прийняла Рішення №61 від 09.02.2021 яким, серед іншого, вирішено припинити гр. ОСОБА_1 право постійного користування земельними ділянками, загальною площею 27,58га для ведення селянського (фермерського) господарства, які розташовані за межами села Пільний Олексинець Городоцької міської ради Хмельницької області (колишня адреса: АДРЕСА_1 Городоцького району Хмельницької області), що перебувають у постійному користуванні на підставі Державного акта на право користування землею серія Б №042525, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №62 від 1993 року (п.1 рішення); вирішено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право користування землею серія Б №042525, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №62 від 1993 року (п. 5 рішення).

У преамбулі рішення зазначено, що останнє прийнято за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №249341640 від 23.03.2021, 18.03.2021 за заявою ОСОБА_1 від 18.03.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Городоцької міської ради вчинено запис №41111969 про проведення державної реєстрації припинення права ОСОБА_1 щодо постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6821286800:03:015:0016, площею 13,4187га, підстава - Рішення Городоцької міської ради №61 від 09.02.2021.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд Хмельницької області виходив з того, що рішення Городоцької міської ради №61 від 09.02.2021 прийнято за відсутності добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою та інших підстав, визначених ст. 141 Земельного кодексу України. Враховуючи незаконність рішення Городоцької міської ради від 09.02.2021 №61 в частині припинення права постійного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про припинення права постійного користування земельною ділянкою не відновить порушені права ФГ " ОСОБА_1 ", а тому вказаний запис також підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції розцінив заяву від 29.09.2020 як волевиявлення сторони привести права та обов`язки щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право оренди. З урахуванням вищезазначеного, в даному випадку набуте право користування земельною ділянкою, у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства не втратилось та не припинилось, оскільки відбулось приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право оренди за заявою позивача. Відтак, оскільки суд зазначив, що не підлягає задоволенню первісна позовна вимога, то і не підлягає до задоволення вимога про скасування державної реєстрації припинення іншого речового права - права ОСОБА_1 (голови та члена фермерського господарства "Лемішевського В.С.") постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером площею 13,4187га, кадастровий номер 6821286800:03:015:0016, яка розташована за межами АДРЕСА_1 Городоцького району (на даний час -Хмельницького району) Хмельницької області, призначена для ведення фермерського господарства, номер запису про інше речове право 41111969 від 18.03.2021.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував ст. 141 Земельного кодексу України, оскільки у заяві позивача від 29.09.2020 до міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки були відсутні відомості щодо добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою, і жодних клопотань чи заяв про відмову від права постійного користування даною земельною ділянкою голова фермерського господарства не подавав. Крім цього, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що за результатами розгляду поданої заяви міська рада змінили вид користування земельною ділянкою, оскільки такі дії не відповідають приписам Земельного кодексу України, яким врегульовано питання порядку надання в оренду та припинення права постійного користування земельною ділянко.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.08.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 22.07.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.07.2022 від Городоцької міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Позивачем у касаційній скарзі в якості обґрунтування підстави касаційного оскарження наголошено, що апеляційний господарський суд неправильно застосував ст. 141 Земельного кодексу України, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18.

Як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, кооперативний ринок звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Ради про визнання недійсним її рішення від 27.03.2018 № 502, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4061 га, що розташована за адресою: вул. Героїв Майдану, смт Попільня Житомирської обл.

В обґрунтування позовних вимог Кооперативний ринок зазначив, що він є правонаступником прав та обов`язків Попільнянського колгоспного ринку, якому на підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.1993 № 106 було видано державний акт на право постійного користування для виробничого використання земельною ділянкою розміром 0, 4061 га у смт Попільня Житомирської обл. на вул. Радянській (Героїв Майдану). Позивач із посиланням на ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) зазначав, що оспорюваним рішенням Рада порушує його право на вказану земельну ділянку як землекористувача.

Рішенням Господарського суду Житомирської області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, позов задоволено та визнано недійсним п. 3 рішення Ради від 27.03.2018 № 502. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, зазначили про те, що за документами, які містяться у матеріалах справи, Попільнянський колгоспний ринок та Кооперативний ринок мають один і той же код ЄДРПОУ, є однією і тією ж юридичною особою, якій відповідно до рішення Попільнянської селищної ради народних депутатів від 18.11.1993 № 106 був виданий державний акт на право постійного користування землею від 27.05.1994 і цей акт на час вирішення спору у цій справі є дійсним. Відтак, з моменту видачі державного акта на право постійного користування землею на підставі ст. 22 ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі вказаного акта), у позивача виникло право постійного користування земельною ділянкою згідно з планом землекористування та в межах, встановлених зазначеним актом.

Залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 зазначила, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб (Постанова Кабінету Міністрів від 02.04.2002 № 449 (чинна до 23.07.2013).

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України , перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

У справі № 927/714/21 суди виходили з різного сприйняття поданої позивачем заяви від 29.09.2020 до міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки, тобто щодо її сприйняття як добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою за п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку, що згідно з наявною в матеріалах справи заявою від 29.09.2020 голова ФГ "Лемішевського В.С." звернувся до міської ради щодо надання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні гр. Лемішевського В.С. У поданій заяві відсутні відомості щодо добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою. Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності інших підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, які визначені ст. 141 Земельного кодексу України.

Зважаючи на наведені у рішенні Городоцької міської ради №61 від 09.02.2021 підстави прийняття - ст.ст. 12, 31, 92, 93, 96, 124, 125, 126, 206, п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, враховуючи те, що останнє прийнято за відсутності добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою та інших підстав, визначених ст. 141 ЗК України для припинення права постійного користування земельною ділянкою, місцевий господарський суд дійшов висновку, що останнє в частині припинення права ОСОБА_1 постійного користування земельною ділянкою та в частині визнання таким, що втратив чинність державний акт на право користування землею Б№042525 прийнято з порушенням вимог законодавства.

В свою чергу, апеляційний господарський суд розцінив відповідну заяву як волевиявлення сторони привести права та обов`язки щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право оренди. З урахуванням вищезазначеного, суд вважав, що в даному випадку набуте право користування земельною ділянкою, у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства не втратилось та не припинилось, оскільки відбулось приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право оренди за заявою позивача.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що запропонована місцевим судом правова конструкція припинення права користування за окремою заявою (ст. 141 ЗК України) і набуття права за іншою заявою (ст. 116 ЗК України) може призвести до втрати позивачем права користування землею взагалі, оскільки після задоволення заяви про добровільну відмову від права постійного користування, земельна ділянка стає вільною і перебуває у повному розпорядженні органу місцевого самоврядування. В подальшому для отримання цієї ж ділянки в оренду потрібно наявність одночасно двох умов: воля розпорядника землі на передачу її в оренду (ст.124 ЗК України) і дотримання конкурентних засад набуття права на землю (гл. 21 ЗК України). При цьому укладення договору оренди має відбуватись на умовах, що відповідають діючим на час укладення такого договору.

Верховний Суд, підтримуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, зазначає, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права користування земельною ділянкою необхідно враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Відповідно до п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

При вирішенні спору щодо правомірності припинення права користування земельною ділянкою п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України, суд, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, повинен досліджувати відповідну заяву/клопотання на предмет наявності/відсутності волевиялення на добровільну відмову від такого права.

Водночас суд апеляційної інстанції розцінивши заяву позивача від 29.09.2020 щодо надання в оренду земельної ділянки як волевиявлення сторони привести права та обов`язки щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право оренди не спростував висновки суду першої інстанції, що у поданій заяві відсутні відомості щодо добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою, а матеріали справи не містять відомостей щодо наявності інших підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, які визначені ст. 141 Земельного кодексу України. При цьому суд першої інстанції встановив та зазначив у своєму рішенні, що у рішенні Городоцької міської ради №61 від 09.02.2021 наведені такі підстави прийняття - ст.ст. 12, 31, 92, 93, 96, 124, 125, 126, 206, п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України.

В свою чергу дослідження відповідного документу (заяви/клопотання) на предмет наявності волеявлиення особи, яка володіє правом постійного користування земельною ділянкою, є необхідним та першочерговим для висновку про правомірність припинення відповідного права в порядку п. «а» ст. 141 Земельного кодексу України.

При цьому доводи суду апеляційної інстанції, що за результатами розгляду поданої заяви голови ФГ "Лемішевського В.С." міська рада змінила вид користування земельною ділянкою, а саме з постійного користування на оренду Верховним Судом оцінюються критично, оскільки апеляційним судом не спростовано висновків місцевого господарського суду, що відповідне рішення міської ради прийнято за відсутності добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою.

Викладене свідчить про невстановлення судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, та ненадання їм належної правової оцінки, а отже, висновки апеляційного господарського суду про необґрунтованість заявлених вимог є передчасними.

Допущені апеляційним господарським судом порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

Згідно зі ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частин 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не можна вважати таким, що відповідає приписам статей 86 236 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а наведені скаржником підстави касаційного оскарження отримали підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги позивача шляхом скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Лемішевського В.С." задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 у справі № 924/714/21 скасувати.

3. Справу № 924/714/21 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.