ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1240/21
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Огородніка К. М. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О. В., Жукова С. В., Картере В. І., Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Корякіна Дмитра Вадимовича
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025
у справі № 925/1240/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Патріот-Ч»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна-Агро»
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Черкаської області перебуває справа №925/1240/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Седна - Агро» (далі - ТОВ «Седна - Агро»).
Постановою від 20.05.2022 Господарський суд Черкаської області визнав ТОВ «Седна - Агро» банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича (далі - ліквідатор ТОВ «Седна - Агро»).
У ліквідаційній процедурі ТОВ «Седна - Агро» проведено аукціон з продажу майна банкрута від 24.07.2023 № BRD001-UA-20230711-85898 (далі - Аукціон), переможцем якого відповідно до протоколу визначено фізичну особу-підприємця Корякіна Дмитра Вадимовича (далі - ФОП Корякін Д. В.).
08.08.2023 ліквідатором ТОВ «Седна - Агро» складено акт про визнання Аукціону таким, що не відбувся, через відмову переможця від підписання у встановленому порядку акта про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023.
07.08.2023 до місцевого господарського суду від ФОП Корякіна Д. В. надійшла скарга на дії (бездіяльність) ліквідатора.
Ухвалою від 20.10.2023 у справі № 925/1240/21 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні скарги ФОП Корякіна Д. В.
Постановою від 13.12.2023 Північний апеляційний господарський суд задовольнив частково апеляційну скаргу ФОП Корякіна Д. В., змінив мотивувальну частину ухвали Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі № 925/1240/21, виклавши її в редакції зазначеної постанови, резолютивну частину ухвали залишив без змін.
Підставою для зміни мотивувальну частини ухвали стали висновки суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд, надаючи оцінку вказаним діям, вийшов як за межі доводів поданої скарги, так і взагалі за межі повноважень господарського суду при розгляді скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора.
Короткий зміст заявлених вимог
01.08.2024 до суду апеляційної інстанції від Корякіна Д. В. (заявник) надійшла заява про перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 925/1240/21 за нововиявленими обставинами.
Подану заяву Корякін Д. В. мотивував тим, що в основу постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 судом покладено норму пункту 95 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 865 «Питання функціонування електронної торгової системи з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)» (далі - Порядок № 865), на підставі якої 08.08.2023 арбітражним керуючим Левченком В. М. складено акт про визнання Аукціону таким, що не відбувся, та у подальшому надано зазначені відомості для їх внесення до електронної торгової системи «Прозорро.Продажі» та на веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків.
При цьому заявник стверджував, що під час розгляду апеляційної скарги він повідомляв суд щодо подачі ним позову до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним абзацу першого пункту 95 Порядку №865 - справа № 320/43018/23.
З огляду на встановлену законодавцем заборону зупинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи згідно статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості зупинити провадження у справі з розгляду скарги Корякіна Д. В. до вирішення іншої справи, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 320/43018/23.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 320/43018/23 визнано протиправним та нечинним абзац перший пункту 95 Порядку № 865, оскільки він суперечив нормам Конституції України та КУзПБ.
За твердженням заявника, наведена обставина є істотною для цієї справи, оскільки спростовує фактичні дані, покладені в основу постанови від 13.12.2023.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою від 21.01.2025 Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні заяви Корякіна Д. В. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 925/1240/21, зазначену постанову залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні відповідної заяви, суд апеляційної інстанції керувався безпідставністю посилання заявника на те, що в основу постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №925/1240/21 покладено норму пункту 95 Порядку № 865.
У зв`язку з наведеним, апеляційний господарський суд вважав, що факт визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 320/43018/23 протиправним та нечинним абзацу першого пункту 95 згаданого Порядку не є істотною обставиною, не впливає на вирішення цієї справи та не спростовує фактів, які було покладено в основу судового рішення, яке є предметом перегляду з нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
Не погодившись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025, Корякін Д. В. (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі №925/1240/21, зобов`язати ліквідатора ТОВ «Сенда-Агро» вчинити дії щодо укладання з ФОП Корякіним Д. В. договору купівлі-продажу за результатом проведеного Аукціону.
Касаційну скаргу заявник мотивував порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, покликаючись при цьому на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2019 у справі №127/10129/17, від 21.10.2020 у справі № 726/938/18, від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17, від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21.
Додатково скаржник наводить роз`яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», згідно з якими скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною.
Також керуючись висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 02.11.2004 № 15-рп/2004 та від 25.06.2019 № 7-р/2019, скаржник вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та ухвала Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 925/1240/21 підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам справедливості.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Ліквідатор ТОВ «Седна - Агро» подав відзив, у якому просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Корякіна Д. В. або залишити таку без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у цій справі № 925/1240/21 - без змін.
За змістом викладених у відзиві доводів ліквідатор, покликаючись на викладену в ухвалі від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14 правову позицію Верховного Суду, стверджував, що касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у зв`язку з чим наявні підстави для закриття касаційного провадження.
Ліквідатор ТОВ «Седна - Агро» також зауважив, що у розумінні статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) абзац перший пункту 95 Порядку № 865 втратив чинність 04.07.2024, тоді як рішення у цій справі, яке заявник бажає переглянути за нововиявленими обставинами, було прийнято 13.12.2023, тобто судом було вирішено спірні правовідносини, які виникли до втрати чинності пункту 95 згаданого Порядку.
У цьому зв`язку ліквідатор доводив, що скасування судовим рішенням певних положень нормативно-правового акта є новою обставиною, проте не є нововиявленою, оскільки зазначені заявником обставини виникли після ухвалення судом рішення, вони не можуть вважатися нововиявленими обставинами.
Касаційне провадження
21.02.2025 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Корякіна Д. В.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2025 для розгляду касаційної скарги у справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Жуков С. В.
Ухвалою від 13.03.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Корякіна Д. В. на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 925/1240/21 та ухвалив здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 11.04.2025 Верховний Суд передав справу № 925/1240/21 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зазначена ухвала суду мотивована тим, що у відзиві на касаційну скаргу ліквідатор ТОВ «Седна - Агро», покликаючись на викладену в ухвалі від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14 правову позицію Верховного Суду, стверджував, що касаційну скаргу Корякін Д. В. подав на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, тому наявні підстави для закриття касаційного провадження. Втім, перевіривши обґрунтованість заявленого клопотання та вбачаючи необхідність відмінного застосування процесуальних норм, колегія суддів вирішила передати справу на розгляд палати з метою уточнення (відступу від) правового висновку Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., Картере В. І., Білоус В.В., Жуков С. В., Васьковський О. В.
У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В. В., 21.04.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Васьковський О. В., Жуков С. В., Картере В. І., Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.
22.04.2025 Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв справу №925/1240/21 до провадження палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду та ухвалив здійснити розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з виходом з відпустки судді Білоуса В. В., 12.05.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Білоус В. В., Васьковський О. В., Жуков С. В., Картере В. І., Пєсков В. Г., Погребняк В. Я.
13.05.2025 Верховний Суд постановив ухвалу, якою прийняв справу №925/1240/21 до провадження та ухвалив здійснити розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на передачу цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, перегляд оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку здійснено у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розгляд клопотань
Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови цього суду за нововиявленими обставинами.
Як зазначалось, у відзиві ліквідатор ТОВ «Седна - Агро» заявив клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Корякіна Д. В., оскільки така подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У наведених доводах ліквідатор керувався викладеним в ухвалі від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14 висновком Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах норм частини першої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у взаємозв`язку з нормою частини третьої статті 9 КУзПБ.
Так, ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови того ж суду за нововиявленими обставинами.
Відповідну правову позицію Верховний Суд у зазначеній ухвалі обґрунтував тим, що: «у касаційному порядку у справах про банкрутство не підлягають оскарженню постанови судів апеляційної інстанції, предметом перегляду яких були ухвали судів першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на дії арбітражного керуючого, можливість оскарження яких в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, жодних винятків для перегляду в касаційному порядку рішень суду апеляційної інстанції, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у процедурі банкрутства, за нововиявленими обставинами вказана норма не містить».
З метою уточнення відповідної правової позиції ця справа № 925/1240/21 ухвалою від 11.04.2025 була передана на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши викладені у відзиві доводи ліквідатора банкрута та здійснивши правовий аналіз застосування норм частини першої статті 287 ГПК України та частини третьої статті 9 КУзПБ у їх взаємозв`язку, судова палата вирішила за необхідне частково відступити від висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14, з таких підстав.
Відповідно до вимог абзацу першого частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.
Абзац другий частини першої статті 2 КУзПБ унормовує, що застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;
4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених КУзПБ.
Своєю чергою, судова палата акцентує, що судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій в межах основного провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможнісь), оскаржуються в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 9 КУзПБ.
Згідно частини третьої статті 9 КУзПБ (в редакції Законів № 2971-IX від 20.03.2023, № 3985-IX від 19.09.2024) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Аналіз приписів пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених нормами частини третьої статті 9 КУзПБ, дає підстави для висновку, що у касаційному порядку у справах про банкрутство не підлягають оскарженню окремо постанови судів апеляційної інстанції, предметом перегляду яких були ухвали судів першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора. Скарги на такі постанови судів апеляційної інстанції можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Судова палата бере до уваги, що норми частини третьої статті 9 КУзПБ у редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023 (до внесення змін Законом України № 3985-IX від 19.09.2024, чинним з 01.01.2025) не містили застереження щодо можливості включення скарг на постанови судів апеляційної інстанції, які не підлягали касаційному оскарженню, до касаційних скарг на відповідні постанови апеляційних судів, що підлягали такому оскарженню.
Отже, викладений в ухвалі Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №922/4571/14 правовий висновок про те, що: «у касаційному порядку у справах про банкрутство не підлягають оскарженню постанови судів апеляційної інстанції, предметом перегляду яких були ухвали судів першої інстанції, постановлені за результатами розгляду скарг на дії арбітражного керуючого, можливість оскарження яких в касаційному порядку не передбачено абзацом першим частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства», - був актуальним та застосовним до спірних правовідносин, що виникали під час нормативного регулювання проваджень у справах про банкрутство у відповідній редакції КУзПБ (у редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023).
У цьому зв`язку відсутні підстави для відступу від викладеного в ухвалі від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14 висновку Верховного Суду у зазначеній частині.
Разом з тим, судова палата не може погодитися із викладеним у вказаній ухвалі висновком Верховного Суду про те, що: «… не підлягає касаційному оскарженню ухвала апеляційного суду постановлена за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого».
Так, системний аналіз норм частини першої статті 2, частини третьої статті 9 КУзПБ та пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України дає підстави для висновку, що норми частини третьої статті 9 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не обмежують право учасників справи чи осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, на звернення із касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови цього суду, у тому числі тієї, яка не підлягає окремому касаційному оскарженню у справі про банкрутство.
Такого обмеження не було встановлено й у випадку оскарження ухвал апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанов, касаційне оскарження яких раніше не було передбачене нормами частини третьої статті 9 КУзПБ у редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023.
Тобто ухвали апеляційного господарського суду в межах основного провадження у справі про банкрутство оскаржуються в касаційному порядку з обмеженнями, встановленими лише ГПК України.
На підставі наведеного, судова палата констатує, що у справах про банкрутство (неплатоспроможність) ухвала суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови цього суду за нововиявленими обставинами підлягає касаційному оскарженню у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України та вимог частини першої статті 2 КУзПБ.
Водночас право на таке оскарження не пов`язується із належністю постанови апеляційного суду, про перегляд якої за нововиявленими обставинами подано відповідну заяву, до переліку постанов у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають чи не підлягають окремому касаційному оскарженню.
Зазначене правозастосування вбачається цілком обґрунтованим у світлі забезпечення особі права на судовий захист шляхом реалізації можливості одноразового перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
При цьому у рішенні у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» від 12.07.2001 Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на справедливий суд розтлумачене як таке, що «виключає з боку держави обмеження в доступі до правосуддя, які спотворюють саму суть цього права».
Керуючись вказаними вище мотивами, судова палата відступає від викладеного в ухвалі від 12.11.2024 у справі № 922/4571/14 висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що не підлягає касаційному оскарженню ухвала апеляційного суду, постановлена за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на дії/бездіяльність арбітражного керуючого.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення зазначеного у відзиві клопотання ліквідатора ТОВ «Седна - Агро» про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Корякіна Д. В. через подання такої [скарги] на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, Верховий Суд відмовляє у задоволенні відповідного клопотання про закриття касаційного провадження у зв`язку з його безпідставністю.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувану ухвалу у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Предметом судового розгляду є заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Судовим рішенням, про перегляд якого за нововиявленими обставинами заявлено клопотання, є постанова апеляційного господарського суду, предметом перегляду якої була ухвала суду першої інстанції, постановлена за результатами розгляду скарги скарга на дії (бездіяльність) ліквідатора банкрута.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.
Згідно частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Порядок звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, підстави та порядок такого перегляду визначений приписами Глави 3 Розділу ІV ГПК України (статті 320 - 325 цього Кодексу).
Частиною другою статті 320 ГПК України врегульовано, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
За змістом викладених у заві доводів Корякін Д. В. в обґрунтування підстав для перегляду за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 925/1240/21 наводив обставини, що, на його думку, визначені пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України.
Так, заявник стверджував, що в основу постанови від 13.12.2023 Північним апеляційним господарським судом покладено норму пункту 95 Порядку №865, на підставі якої 08.08.2023 арбітражним керуючим Левченком В. М. складено акт про визнання Аукціону таким, що не відбувся, та у подальшому надано зазначені відомості для їх внесення до електронної торгової системи «Прозорро.Продажі» та на веб-сайтах авторизованих електронних майданчиків.
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 320/43018/23 визнано протиправним та нечинним абзацу першого пункту 95 Порядку № 865, тоді як заявник під час розгляду апеляційної скарги (13.12.2023) повідомляв апеляційний суд щодо подачі ним позову до Кабінету Міністрів України про визнання протиправної та нечинної відповідної норми згаданого Порядку.
Наведені аргументи свідчать, що підставою для перегляду постанови за нововиявленими обставинами, з покликанням на пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України, заявник вважає факт визнання постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 320/43018/23 протиправним та нечинним абзацу першого пункту 95 Порядку № 865.
Втім, Верховний Суд зауважує на помилковості доводів заявника про наявність у наведеної обставини характеру нововиявленої (у розумінні норми пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України) з таких підстав.
Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику (у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України), а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (згідно пунктів 2, 3 частини другої статті 320 цього Кодексу).
Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 726/938/18, на яку покликається скаржник).
У контексті застосування норми пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України судова палата зважає на те, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (сталий та актуальний правовий висновок Верховного Суду, вперше викладений у постанові від 03.04.2018 у справі №910/6052/16).
Судова палата за розглядом цієї справи бере до уваги, що на момент складення арбітражним керуючим Левченком В. М. акта про визнання Аукціону таким, що не відбувся, як і на дату розгляду скарги на дії ліквідатора та перегляду справи в апеляційному порядку, норма абзацу першого пункту 95 Порядку № 865 була чинною, тоді як визнання зазначеної норми протиправною та нечинною судовим рішенням від 04.07.2024 у справі №320/43018/23 мало місце у часі пізніше.
Тобто, відповідна обставина не існувала на час розгляду справи та ухвалення постанови від 13.12.2023 Північним апеляційним господарським судом.
З урахуванням зазначеного та наведеної вище практики Верховного Суду, викладена в оскаржуваній ухвалі позиція апеляційного господарського суду цілком узгоджується з висновком про те, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, не мають сукупності ознак, одночасна наявність яких є необхідною умовою віднесення тієї чи іншої обставини до нововиявлених, тобто таких, які можуть бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення в порядку глави 3 розділу IV цього ГПК України.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та заснованого на законі висновку про відмову у задоволенні заяви Корякіна Д.В. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у цій справі.
Аргументи касаційної скарги правомірності наведеного висновку не спростовують, натомість зводяться до помилкового тлумачення скаржником норми пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України в аспекті наявності у наведеної ним обставини характеру нововиявленої.
При цьому Верховний Суд акцентує, що покликаючись на роз`яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», скаржник залишив поза увагою, що, по перше, такі роз`яснення стосувалися положень ГПК України у попередній редакції цього Кодексу від 13.06.1997 (зі змінами та доповненнями), що є незастосовними до спірних правовідносин, а, по друге, пунктом 6 цієї постанови пленуму було роз`яснено, що скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 статті 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.
Крім того, судова палата зазначає, що роз`яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України мають рекомендаційний характер та не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України, що свідчить про необґрунтованість доводів скаржника також і в цій частині.
Решта доводів скаржника в частині посилання на неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у наведеній у скарзі низці постанов, не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки відмінність правозастосування у вказаних постановах та у цій справі зумовлена різним обґрунтуванням підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, іншими встановленими судами фактичними обставинами справ та оціненими доказами (зокрема щодо істотності нововиявлених обставин), в залежності від яких й прийнято судове рішення.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не було враховано наведених скаржником висновків Верховного Суду, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судом застосуванням положень частини другої статті 320 ГПК України.
З наведених вище мотивів, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала постановлена у відповідності до норм чинного законодавства, а протилежні доводи скаржника підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржуване судове рішення у цій справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваної ухвали апеляційного суду без змін.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Корякіна Дмитра Вадимовича залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 925/1240/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді В. В. Білоус
О. В. Васьковський
С. В. Жуков
В. І. Картере
В. Г. Пєсков
В. Я. Погребняк