ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/1316/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Черкаська продовольча компанія"

про стягнення 222 125,28 грн заборгованості, інфляційних та 3 % річних,

1. Короткий зміст судових рішень у справі

1.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.06.2019 у справі № 925/1316/18, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Черкаська продовольча компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" 161 103, 87 грн основного боргу, 34 095, 57 грн інфляційних втрат, 8 889, 21 грн - 3 % річних.

01.07.2019 на виконання вказаного судового рішення видано наказ.

Ухвалою суду від 09.11.2021 здійснено заміну Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська продовольча компанія" (18008, м. Черкаси, вул.Смілянська,122/1, ідентифікаційний код 24350064), яке згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 01.07.2019 у справі №925/1316/18 є стягувачем з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Черкаська продовольча компанія" (18008, м. Черкаси, вул.Смілянська,122/1, ідентифікаційний код 37400134) 207149,98 грн, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, ідентифікаційний код 38039872).

11.12.2021 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося в Соснівський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 у справі № 925/1316/18.

29.12.2021 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернувся до суду із скаргою № 29-11/12 на бездіяльність державного виконавця з вимогами:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 у справі №925/1316/18, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій під час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 у справі № 925/1316/18 із врахуванням ст. 13, 26. 28 Закону України "Про виконавче провадження";

зобов`язати державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити право заявника) шляхом направлення на адресу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" постанови (або іншого виконавчо-процесуального документу) Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ), винесену за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 у справі №925/1316/18 та додатково обґрунтованими документами (доказами) із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою суду від 20.01.2022 скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 29.12.2021 № 29-11/12 задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Соснівського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) по відкриттю виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.12.2021 у справі №925/1316/1; решту вимог скарги відхилено.

26.01.2022 до суду надійшла заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" від 22.01.2022 № 22-1/01 з вимогою про стягнення із Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8 570,00 грн згідно з договором № 17-12-2021/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 17.12.2021.

Заява мотивована тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним із обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

1.2. Додатковою ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ " Компанія "Ніко-Тайс") про покладення на Соснівський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено повністю.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведена у заяві від 22.01.2022 № 22-1/01 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом скаржника роботи (наданих послуг) не відповідає критерію добросовісності застосування права, розумності та обсягу часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт та містить ознаки зловживання правом. З врахуванням наведеного, співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, оцінки виконаних адвокатом робіт, їх об`ємом та часом витраченим ним, розумності витрат, місцевий господарський суд погодився із доводами, наведеними у клопотанні про відмову у покладанні судових витрат на професійну правничу допомогу - з мотивів неспіврозмірності заявленого відшкодування та зловживання правом та дійшов висновку в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про відмову у стягненні витрат ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на професійну правничу допомогу в сумі 8 570,00 грн.

1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі № 925/1316/18 задоволено, додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.02.2022 у справі № 925/1316/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 857,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в розмірі. В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про невідповідність заявлених ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 570,00 грн вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію правничої допомоги, дійшла висновку про зменшення цієї суми на 90 %.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 925/1316/18, ТОВ Компанія "Ніко-Тайс" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 7 713,00 грн, та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Заявник стверджує, що апеляційним господарським судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/19, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 10.08.2020 у справі № 910/8130/17, від 16.04.2018 у справі № 12/57, від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц.

Крім того, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" просить врахувати, що однією з підстав для звернення до Верховного Суду є відсутність у чинному законодавстві України правової норми на предмет та рахунок чи слід оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо порушення та недотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати як зловживання процесуальним правом відповідно до статті 43 ГПК України.

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" стверджує, що у межах вказаної справи і під час здійснення господарської діяльності не зловживало процесуальними правами.

Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції залишив без належного правового обґрунтування та оцінки подані позивачем докази у справі та наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а не на суд за його власною ініціативою.

Апеляційним господарським судом, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником з формальних міркувань і за безпідставного твердження щодо повторюваності та періодичності оскарження бездіяльності державного виконавця .

2.2. У відзиві на касаційну скаргу Соснівський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити скаргу без задоволення.

2.3. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022.

3.1. Позиція Верховного Суду

3.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

3.4. Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

3.5. Як слідує з матеріалів справи та змісту оскаржуваної постанови, апеляційний господарський суд скасовуючи додаткову ухвалу суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" дійшов висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 570, 00 грн вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію правничої допомоги вирішив зменшити цю суму на 90 %, а тому заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню у розмірі: 857, 00 грн.

У цій справі суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що в матеріалах справи наявні пояснення Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції, в яких останній просить відмовити у задоволенні заяви про покладення на нього судових витрат на професійну правничу допомогу. По суті вказана вище заява є запереченням сторони проти покладення на неї судових витрат на адвоката.

3.6. Отже, здійснюючи розгляд заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд вирішив зменшити розмір таких витрат. Однак, колегія суддів звертає увагу, що згідно з наведеними вище висновками Верховного Суду, існує відмінність між порядком застосування критеріїв, передбачених статтями 126 та 129 ГПК України. У першому випадку, передбачена можливість зменшити відповідні витрати за наявності клопотання іншої сторони.

Водночас стаття 129 ГПК України надає суду можливість за власною ініціативою чи за наявності заперечення сторони відмовити у відшкодуванні витрат, з урахуванням відповідних критеріїв, визначених у вказаній статті.

Таким чином, у цьому випадку, встановивши наявність заперечень сторони, суд може саме відмовити у розподілі певних витрат, вказавши які саме не підлягають відшкодуванню повністю або частково, із наведенням мотивації такого рішення та правових підстав.

Із постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 925/1316/18 слідує, що хоча суд посилався на розмежування вказаних особливостей застосування приписів статей 126 та 129 ГПК України, але дійшов висновку про зменшення заявлених витрат на 90 %. Тобто фактично, суд керувався способом зменшення витрат, визначеним статтею 126 ГПК України. Однак, як слідує із матеріалів справи, іншою стороною не подавалося клопотання про зменшення витрат. Наявні пояснення Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції, які судом розцінено як заперечення проти покладення судових витрат, подані із посиланням на приписи статті 129 ГПК України.

Крім того, стверджуючи про те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам співмірності та обґрунтованості, суд не врахував, що згідно з частиною шостою статті 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

З наведеного слідує, що здійснюючи розгляд заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про зменшення витрат, фактично керуючись приписами статті 126 ГПК України, не врахувавши, що наведені у ній критерії можливо застосовувати у разі подання іншою стороною клопотання про зменшення відповідних витрат. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, у тому числі не встановив наявності клопотання Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції саме про зменшення витрат, а зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

3.7. Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені судом під час розгляду справи № 925/1316/18, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 7 713,00 грн і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині.

3.8. У той же час, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу внаслідок встановлення факту зловживання процесуальними правами. Як слідує із матеріалів справи, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл судових витрат послався на неспіврозмірність заявленого відшкодування та зловживання правом. Оцінюючи доводи апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", апеляційний господарський суд цитував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20 щодо застосування статті 43 ГПК України стосовно розмежування реалізації власних прав і зловживанням правами. Як наслідок, суд апеляційної інстанції навпаки зауважив, що наведені у апеляційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судом першої інстанцій у зазначеному випадку положень глави 8 ГПК України, якими унормовано інститут судових витрат, підтверджено матеріалами справи. З наведеного слідує, що суд апеляційної інстанції не погодився із мотивами суду першої інстанції щодо наявності саме ознак зловживання правами у ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс". Зазначення у оскарженій постанові, серед іншого, на необхідності запобігання зловживання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію правничої допомоги, не може бути розцінено як встановлення саме ознак зловживання правами у відповідності до статті 43 ГПК України та основного мотиву, що став підставою для зменшення відповідних витрат.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

4.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі № 925/1316/18 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 7 713,00 грн, справу направити в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ