ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 925/134/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (колегія суддів: Руденко М. А. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.), рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 (суддя Гладун А. І.) та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 (колегія суддів: Руденко М. А. - головуючий, Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект"
до Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області"
про стягнення 706 531,13 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У січні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект" (далі - ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом, у якому просило стягнути з Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" (далі - ДП "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області") 706 531,13 грн, з яких 645 973,24 грн - боргу за виконані роботи згідно з першим етапом договору на виготовлення проектно-кошторисної документації від 01.02.2022 № 1 та кошторисів № 1- 5 до цього договору (виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об`єкта), 50 576,52 грн - інфляційних втрат та 9981,61 грн - 3 % річних. Позивач просив також стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 597,97 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 28 000,00 грн.
1.2. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав про виникнення у відповідача обов`язку сплатити на користь ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" вартість фактично виконаних робіт згідно з першим етапом договору на виготовлення проектно-кошторисної документації від 01.02.2022 № 1 та кошторисів № 1- 5 до договору (виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об`єкта) до моменту розірвання договору та невиконання відповідачем цього обов`язку.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, у задоволенні позову ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що, укладаючи договір на виготовлення проектно-кошторисної документації від 01.02.2022 № 1 (далі - договір від 01.02.2022 № 1), сторони погодили право будь-якої сторони в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у випадку тривалості обставин непереборної сили понад три місяці. Суд першої інстанції встановив, що внаслідок того, що воєнний стан триває понад три місяці, відповідач відмовився від договору 01.02.2022 № 1, позивач відмову відповідача від цього договору прийняв, договір 01.02.2022 № 1 є розірваним з 08.07.2022. Суд першої інстанції також установив, що позивач у строк, установлений договором від 01.02.2022 № 1, проектно-кошторисну документацію не розробив, у спосіб, установлений договором від 01.02.2022 № 1, відповідачу не передав, до розірвання договору від 01.02.2022 № 1 не повідомив відповідача про обсяг та вартість фактично виконаної роботи. Як зазначив суд першої інстанції, проектну документацію відповідач вперше отримав та ознайомився з нею під час розгляду цієї справи. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин щодо виконання робіт із розроблення проектно-кошторисної документації до розірвання договору від 01.02.2022 № 1. Як зазначив суд першої інстанції, відповідно до умов укладеного договору від 01.02.2022 № 1 проведення експертизи проекту є завершальним етапом виконання робіт та обов`язком позивача, і до моменту розірвання договору позивач експертизу проекту не провів. Суд першої інстанції також зауважив, що позивач не довів, що належному виконанню умов договору від 01.02.2022 № 1 перешкоджали неправомірні чи недобросовісні дії відповідача.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, а суд не встановив, що позивач до розірвання договору від 01.02.2022 № 1 виконав роботи з розроблення проектно-кошторисної документації, позивач не повідомив відповідача про стадію виконання робіт, їх обсяг та вартість, а тому не вправі вимагати їх оплати.
2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що він до розірвання договору від 01.02.2022 № 1 виконав та передав відповідачу роботи з розроблення проектно-кошторисної документації, повідомив відповідача про стадію виконання робіт, їх обсяг та вартість. Суд зазначив, що також не надано доказів про складання у 5-денний термін із дня припинення робіт двосторонньої угоди про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат на їх виконання для оплати їх замовником (пункт 4.7 договору від 01.02.2022 № 1), тому у відповідача не виник передбачений частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України обов`язок із оплати зазначених позивачем робіт.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення як позовних вимог про стягнення з відповідача 645 973,24 грн боргу за виконані роботи згідно з першим етапом договору від 01.02.2022 № 1 та кошторисів № 1- 5 до договору (виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об`єкта), так і вимог про стягнення 50 576,52 грн інфляційних втрат та 9981,61 грн 3 % річних.
2.4. Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" адвоката Єфімова Олександра Миколайовича про стягнення судових витрат в розмірі 75 116,96 грн.
2.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 20.02.2024 у справі № 925/134/23, згідно з якою залишив апеляційну скаргу ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23 про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" - без змін, тому судові витрати на професійну правничу допомогу позивача не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони відповідно до вимог частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23, стягнути з відповідача суму боргу за договором від 01.02.2022 № 1 на виготовлення проектно-кошторисної документації у розмірі 706 531,13 грн з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, а також стягнути понесені позивачем судові витрати.
3.2. ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект", звертаючись із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 925/134/23, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного суду від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2020 у справі № 910/2551/19, від 04.05.2018 у справі № 927/333/17 щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України.
Крім того, ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект", оскаржуючи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник стверджує, що ухвала суду не може вважатися судовим рішенням для вирішення питання про розподіл судових витрат, тому, на його думку, постановлення апеляційним судом ухвали, якою відмовлено у задоволенні заяви про стягнення судових витрат є незаконним та суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач зазначає, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими. ДП "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" стверджує, що суди попередніх інстанцій установили обставини справи, дослідили докази та правильно застосували положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.02.2022 ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" як підрядник/виконавець та ДП "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" як замовник уклали договір на виготовлення проектно-кошторисної документації, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати власними та/або залученими силами роботи з розробки та виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об`єкта "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0241108-3 Маньківка - Кищенці, км 0+000 - км 7+300, Уманський район, Черкаської області", та проведення експертизи робочого проекту на оплатній основі, в межах фактичного обсягу видатків відповідно до ДК 021:2015: 71320000-7 - Послуги з інженерного проектування.
4.2. Відповідно до пункту 1.2 договору від 01.02.2022 № 1 датою виготовлення проектно-кошторисної документації вважається дата отримання позитивного експертного звіту за результатами експертизи робочого проекту.
4.3. Загальна вартість виконання робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації становить 683 100,00 грн без ПДВ, де вартість розробки та виготовлення проектно-кошторисної документації - 645 973,24 грн без ПДВ, вартість понесених витрат за проведення експертизи робочого проекту - 37 126,76 грн з ПДВ відповідно до зведеного кошторису, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.1 договору від 01.02.2022 № 1).
4.4. Суди попередніх інстанцій установили, що аналогічну ціну також зазначено в додатку № 1 до договору від 01.02.2022 № 1.
4.5. У пункті 4.7 договору від 01.02.2022 № 1 сторони визначили, що в разі призупинення (припинення) робіт за ініціативою замовника сторони зобов`язані у 5-денний термін із дня призупинення або припинення робіт скласти двосторонню угоду про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат на їх виконання для їх оплати замовником.
4.6. Пунктом 5.1 договору від 01.02.2022 № 1 передбачено, що замовник зокрема, зобов`язаний: надати виконавцю необхідні для проектування вихідні дані; сприяти виконавцю у виконанні робіт та приймати відповідні технічні рішення; у разі зміни вихідних даних замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів письмово сповістити про це виконавця доповненням (зміною) завдання на проектування (додаток № 5 до договору). При цьому в разі необхідності сторони оформляють додаткову угоду до договору з уточненням строків виконання робіт і їх вартості; здійснити приймання результатів робіт в порядку та на умовах, визначених цим договором; розрахуватися з виконавцем за всі належним чином виконані роботи та прийняти їх за актом приймання-передачі робіт на умовах цього договору за умови належного фінансування.
4.7. Згідно з пунктом 8.2 договору від 01.02.2022 № 1 сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом із письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків.
4.8. У разі існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) понад три місяці будь-яка сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від цього договору. В такому разі сторона повинна письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) поінформувати іншу сторону про свою відмову від договору. Разом із письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) понад три місяці. У цьому випадку договір вважається розірваним із дня отримання стороною повідомлення про відмову іншої сторони від договору або з п`ятого календарного дня з дати направлення стороною повідомлення про відмову від договору, залежно від того, яка подія станеться раніше (пункт 8.4 договору від 01.02.2022 № 1).
4.9. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до пунктів 9.1- 9.3 договору від 01.02.2022 № 1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором; строк дії договору до 31.12.2022; замовник має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, в разі порушення виконання умов цього договору.
4.10. Результат робіт видається замовнику українською мовою в чотирьох примірниках на паперових носіях та в одному примірнику в електронному вигляді у форматах doc(x), pdf, (кошториси - додатково у програмному файлі АВК) на електронному носії компакт-диск або флеш-накопичувач. Вартість примірників розробленої проектної документації у більшій кількості, які додатково видаються на прохання замовника, підлягає додатковій оплаті замовником понад загальну вартість виконання робіт із виготовлення проектно-кошторисної документації (пункт 9.10 договору від 01.02.2022 № 1).
4.11. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.02.2022 сторони уклали додаток № 2 до договору від 01.02.2022 № 1 "Календарний графік виконання робіт", у якому зазначено:
1 етап. Виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об`єкта. Розрахункова ціна - згідно з кошторисом. Термін виконання: початок - з дня підписання договору, закінчення - 14.03.2022;
2 етап. Проведення експертизи робочого проекту щодо об`єкта. Розрахункова ціна -. Термін виконання: початок - з дня виконання 1 етапу 14.03.2022, закінчення - 31.03.2022;
4.12. 23.02.2022 позивач як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Експерт Проект Груп" (далі - ТОВ "Експерт Проект Груп") як виконавець підписали акт приймання-передачі документів, на підставі якого позивач передав, а ТОВ "Експерт Проект Груп" прийняло матеріали проектно-кошторисної документації для проведення експертизи за договором на виготовлення проектно-кошторисної документації за об`єктом "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення 0241108-3 Маньківка - Кищенці, км 0+000 - км 7+300, Уманський район, Черкаської області".
4.13. Як зазначили суди попередніх інстанцій, 25.02.2022 позивач повідомив відповідача про неможливість вчасно передати документацію згідно з укладеними договорами у зв`язку із введенням воєнного стану на території України.
4.14. 28.02.2022 ТОВ "Експерт Проект Груп" повідомило позивача про настання обставин непереборної сили та повідомило про тимчасову неможливість виконання своїх зобов`язань за укладеними договорами.
4.15. 08.07.2022 відповідач, керуючись пунктом 8.4 договору від 01.02.2022 № 1, листом № 640/08 повідомив позивача про відмову від договору та його розірвання з моменту отримання повідомлення про відмову від договору.
4.16. 03.08.2022 відповідач листом № 691/03 повідомив позивача, що його вимога про сплату коштів є необґрунтованою, оскільки проектант при підписанні договорів погодився, що плата проводиться тільки після повного та належного виконання робіт, факт часткового виконання зобов`язання жодним чином не підтверджено, припинення договірних відносин відбулося правомірно та у погоджений сторонами спосіб.
4.17. 30.09.2022 та 06.10.2022 позивач надіслав відповідачу супровідні листи № 22 та № 25 до двосторонньої угоди про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат для їх оплати, в яких зазначив, що бажання замовника припинити договірні відносини не звільняє його від обов`язку з оплати фактично виконаних ще в лютому робіт. На виконання пункту 4.7 договору від 01.02.2022 № 1 позивач направив відповідачу додаткову угоду № 1 від 30.09.2022 до договору від 01.02.2022 № 1 про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат на їх виконання для їх оплати замовником.
4.18. 21.10.2022 відповідач надіслав позивачу листи № 922/08 та № 925/08, у яких повідомив, що до моменту надсилання листа № 640/08 від 08.07.2022 про відмову від договору від 01.02.2022 № 1 відповідач не мав інформації про стан виконання зобов`язання, в тому числі щодо його можливого часткового виконання, а тому правомірно припинив дію договору. З урахуванням того, що до припинення дії договору від 01.02.2022 № 1 відповідачу не передано проектно-кошторисну документацію або її частини, позивач не звертався за погодженням проектних рішень до замовника, роботи виконані не були, а тому обов`язок з оплати робіт на суму 645 973,24 грн у відповідача не виник, підстави для підписання надісланої позивачем додаткової угоди відсутні.
4.19. Суд першої інстанції встановив, що 01.03.2023 позивач долучив до матеріалів справи копію проектно-кошторисної документації щодо об`єкта "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О241108-3 Маньківка - Кишенці, км-0+000 - км 7+300, Уманський район, Черкаської області" на електронному носії: CD-R диску, виготовлення якої було предметом укладеного сторонами договору від 01.02.2022 № 1.
4.20. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача коштів за виконані роботи згідно з першим етапом договору від 01.02.2022 № 1 та кошторисів № 1- 5 до цього договору, інфляційних втрат та 3 % річних.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
5.2. Переглянувши оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Щодо касаційної скарги ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 645 973,24 грн за виконані роботи згідно з договором від 01.02.2022 № 1 та кошторисів № 1-5 до договору, 50 576,52 грн інфляційних втрат та 9981,61 грн 3 % річних.
5.4. Підставами позову є невиконання, на думку позивача, відповідачем обов`язку щодо оплати за фактично виконані роботи, визначені договором від 01.02.2022 № 1 та кошторисами № 1- 5 до договору (виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об`єкта).
5.5. Спірні правовідносини між сторонами спору виникли у зв`язку з укладенням 01.02.2022 договору на виготовлення проектно-кошторисної документації № 1, який є різновидом договору підряду.
5.6. Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
5.7. Права замовника під час виконання роботи визначені статтею 849 Цивільного кодексу України.
5.8. Зокрема, згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
5.9. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).
5.10. Відповідно до частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
5.11. Отже, статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника: відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення роботи (із виплатою підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодуванням йому збитків, завданих розірванням договору) (частина 4); відмовитися від договору підряду та вимагати, зокрема, відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу, або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2), або якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (частина 3). Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 910/1246/21.
5.12. Особливості регулювання договору підряду на проектні та пошукові роботи визначені положеннями статей 887- 891 Цивільного кодексу України.
5.13. Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
5.14. Отже, предметом договору підряду на проведення проектних робіт є результат таких робіт - розробка проектної або іншої технічної документації.
5.15. Стаття 889 Цивільного кодексу України визначає обов`язки замовника. Зокрема, замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом; надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошукових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором; брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
5.16. Відповідно до статті 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний, зокрема: виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
5.17. Згідно зі статтями 525 526 Цивільного кодексу України, статтями 193 202 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу і Господарського кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
5.18. Як установив суд першої інстанції у цій справі, датою виготовлення проектно-кошторисної документації згідно з пунктом 1.2 договору від 01.02.2022 № 1 вважається дата отримання позитивного експертного звіту за результатами експертизи робочого проекту, а згідно з пунктом 3.1 договору від 01.02.2022 № 1 - розрахунок за цим договором проводиться після належного виконання підрядником всіх видів робіт передбачених пунктом 1.1 договору від 01.02.2022 № 1 та передачі проектно-кошторисної документації замовнику. При цьому, як зазначили суди, відповідно до додатку № 2 до договору від 01.02.2022 № 1 І етап: виготовлення проектно-кошторисної документації щодо об`єкта; термін виконання: початок - з дня підписання договору, закінчення - 14.03.2022; 2 етап: проведення експертизи робочого проекту щодо об`єкта; початок - з дня виконання 1 етапу 14.03.2022, закінчення - 31.03.2022.
5.19. Водночас суд першої інстанції встановив, що 25.02.2022 позивач повідомив відповідача про неможливість вчасно передати документацію згідно з укладеними договорами у зв`язку із введенням воєнного стану на території України. Суд першої інстанції зазначив, що, укладаючи договір, сторони погодили право будь-якої сторони в односторонньому порядку відмовитися від цього договору у випадку тривалості обставин непереборної сили понад три місяці. Тому суд першої інстанції встановив, що у зв`язку з тривалістю воєнного стану більше трьох місяців відповідач відмовився від договору, позивач відмову відповідача від договору прийняв, договір є розірваним з 08.07.2022.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач не передав відповідачу проектно-кошторисну документацію або її частину на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт у встановлений договором строк та не провів експертизу проекту, а до розірвання договору від 01.02.2022 № 1 не повідомив відповідача про обсяг та вартість фактично виконаних робіт та не передав їх результати; проектну документацію відповідач вперше отримав та ознайомився з нею під час розгляду цієї справи.
Зважаючи на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем того, що він до розірвання договору від 01.02.2022 № 1 виконав та передав відповідачу роботи з розроблення проектно-кошторисної документації чи повідомив відповідача про стадію виконання робіт, їх обсяг та вартість. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивачем не надано доказів про складання у 5-денний термін із дня припинення робіт двосторонньої угоди про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат на їх виконання для оплати їх замовником (пункт 4.7 договору від 01.02.2022 № 1), тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект".
5.20. У касаційній скарзі на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23 ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2020 у справі № 910/2551/19, від 04.05.2018 у справі № 927/333/17. ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України. На думку скаржника, з`ясування чіткого механізму застосування правових наслідків відмови замовника від договору підряду за частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України дозволить забезпечити сталість судової практики та зменшить кількість подібних спорів.
5.21. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.23. Вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
5.24. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.
5.25. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду 04.05.2018 у справі № 927/333/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного підприємства "ТТ-Нафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чернігівський" про стягнення коштів у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із своєчасної оплати отриманого від позивача товару за договором купівлі-продажу. У зазначеній постанові викладено такий висновок Верховного Суду:
"…строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором…"
У справі № 927/333/17 спірні правовідносини виникли з договору купівлі-продажу, а наведений Верховним Судом висновок стосується застосування положень статей 231 232 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України (щодо наявності правових підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору). Отже, правовідносини у справі № 927/333/17 є неподібними зі спірними правовідносинами у справі № 925/134/23, що розглядається, тому посилання скаржника на неврахування судами висновків, викладених у зазначеній постанові, є безпідставними.
5.26. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 922/3961/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східбудкомплект" про розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем як виконавцем робіт за договором зобов`язань за цим договором (порушенням строків виконання робіт). У зазначеній постанові Верховний Суд, посилаючись на положення статті 849 Цивільного кодексу України, дійшов таких висновків:
"5.16. Так, частинами другою, третьою наведеної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору".
5.27. Колегія суддів зазначає, що у справі № 922/3961/20, на відміну від справи № 925/134/23, що розглядається, суди встановлювали наявність чи відсутність правових підстав для розірвання договору підряду на підставі статті 651 Цивільного кодексу України, при цьому не встановили наявності чи відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України щодо розірвання укладеного між сторонами договору. Тому Верховний Суд, скасовуючи судові рішення у справі № 922/3961/20, зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
5.28. Постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріал-Сервіс" про стягнення 97 257,60 грн та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання" "Індустріал-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" про стягнення 77 705,53 грн. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору (неякісне проведення ремонту), а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріал-Сервіс" - невиконанням договору підряду в частині оплати. Верховний Суд, посилаючись на положення статті 849 Цивільного кодексу України, у наведеній постанові дійшов таких висновків:
"83. Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору".
5.29. У справі № 904/7804/16, на відміну від справи № 925/134/23, що розглядається, позивач за первісним позовом заявив вимоги про стягнення попередньої оплати з відповідача у зв`язку з неналежним та неякісним виконанням підрядником договірного зобов`язання щодо строків та усунення дефектів після проведеного ремонту; позивач за зустрічним позовом заявив вимоги про стягнення з відповідача коштів за виконані за договором роботи. Згідно з постановою суду апеляційної інстанції у справі № 904/7804/16 частково задоволено первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі структурного підрозділу Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз" (як замовника у спірних правовідносинах) та відмовлено в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріал-Сервіс" (як підрядника у спірних правовідносинах). Верховний Суд змінив постанову суду апеляційної інстанції, виклав її мотивувальну частину в іншій редакції, а з резолютивної частини постанови виключив слова "основного боргу". Верховний Суд у справі № 904/7804/16 дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції не враховано положення частин 1, 3 статті 615, частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України щодо права сторони частково відмовитися від зобов`язання, тому зазначив про неправильне застосування ним статті 1212 Цивільного кодексу України.
5.30. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зорг Біогаз Україна" про стягнення 200 000,00 грн. У зазначеній постанові Верховний Суд виклав такі висновки:
"Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними."
У справі № 910/2051/19, на відміну від справи № 925/134/23, що розглядається, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем як підрядником зобов`язань за договором, що призвело до недоцільності подальшого виконання робіт, про що позивач повідомив відповідача і вимагав повернути авансовий платіж у сумі 200 000,00 грн. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, зазначив про нез`ясування судами обставин виникнення у замовника (позивача) права на відмову від договору підряду відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та наявності правових підстав для стягнення збитків.
5.31. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у справах № 922/3961/20, № 910/2051/19, № 904/7804/16, на які посилається скаржник, виникли на підставі договорів підряду. Висновки Верховного Суду щодо застосування, зокрема, положень статті 849 Цивільного кодексу України, викладені у наведених постановах із урахуванням установлених судами фактичних обставин справи у справах № 922/3961/20, № 910/2051/19, № 904/7804/16.
У справі № 925/134/23 з позовом до суду звернувся позивач як підрядник, на думку якого відповідач як замовник не виконав зобов`язання щодо оплати за роботи, виконані за договором від 01.02.2022 № 1. При цьому у справі № 925/134/23 суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, встановив, що доказів про передачу виконаних робіт у передбачений договором спосіб до направлення відповідачем позивачу повідомлення про розірвання договору та протягом 5-ти днів після припинення договору до матеріалів справи позивачем не надано. Наданий позивачем супровідний лист про фактичний обсяг виконаних робіт та витрати для їх оплати від 06.10.2022 № 25, як зазначив суд апеляційної інстанції, хоча й містить інформацію про направлення відповідачу відповідної додаткової угоди, проте не містить інформації про направлення разом із нею розробленої проектної документації, яка би давала можливість відповідачу встановити обсяг виконаних позивачем робіт. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано того, що відповідач вперше отримав та ознайомився з проектно-кошторисною документацією під час судового розгляду цієї справи після того, як 01.03.2023 позивач долучив до матеріалів справи копію проектно-кошторисної документації щодо об`єкта: "Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О241108-3 Маньківка - Кищенці, км-0+000- км 7+300, Уманський район, Черкаської області" на електронному носії: CD-R диску. При цьому, як установив суд апеляційної інстанції, 07.03.2023 (тобто після відкриття провадження у цій справі) відповідач листом № 220/08 повідомив позивача, що проектна документація надана відповідачу після закінчення строку дії договору, а також після його розірвання, тому її прийняття та оплата є неможливою.
Отже, у справі № 925/134/23, що розглядається, суди з огляду на встановлені обставини та на підставі поданих сторонами доказів дійшли висновків, що позивачем не доведено того, що він до розірвання договору виконав та передав відповідачу роботи з розроблення проектно-кошторисної документації чи повідомив відповідача про стадію виконання робіт, їх обсяг та вартість, та не надано доказів про складання у 5-денний термін із дня припинення робіт двосторонньої угоди про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат на їх виконання для оплати їх замовником. Тому суди дійшли висновків, що у відповідача не виник передбачений частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України обов`язок з оплати зазначених позивачем робіт.
5.32. Оскільки суди попередніх інстанцій установили недоведення позивачем фактичних обставин виконання та передання відповідачу робіт, визначених договором від 01.02.2022 № 1, до припинення договору, а також доказів про складання у 5-денний термін із дня припинення робіт двосторонньої угоди про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат на їх виконання для оплати їх замовником (на виконання пункту 4.7 договору від 01.02.2022 № 1), висновки судів щодо застосування положень частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справах № 922/3961/20, № 910/2051/19, № 904/7804/16, на які посилається скаржник.
5.33. Посилання скаржника на те, що у подібних правовідносинах у справі № 925/1413/22 між тими ж сторонами суд апеляційної інстанції встановив преюдиційну обставину для відносин із виготовлення проектно-кошторисної документації, є помилковими з огляду на таке.
5.34. Так, скаржник зазначає, що у справі № 925/1413/22 за позовом ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" до ДП "Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області" про стягнення коштів за договором від 23.11.2021 № 344 на виготовлення проектно-кошторисної документації апеляційний суд зазначив, що "відповідно до п. 4.7 Договору в разі призупинення (припинення) робіт за ініціативою Замовника Сторони зобов`язані у 5 (п`яти) денний строк з дня призупинення або припинення робіт скласти двосторонню угоду про фактичний обсяг виконаних робіт та витрат на їх виконання для їх оплати Замовником. Указаний договір було укладено за процедурою публічних закупівель, а отже проєкт договору був складений замовником. Отже, відповідно до п. 4.7 Договору відповідач, як замовник, повинен узгодити вартість частини виконаних робіт станом на день розірвання договору. Таке узгодження має відбуватися протягом 5-ти днів після розірвання договору за ініціативою замовника (відповідача), а не до такого розірвання договору. Тому володіння відповідачем інформацією про вартість частини виконаної на дату розірвання договору роботи не є визначальним для покладення на відповідача обов`язку оплатити вартість такої частини".
5.35. Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
5.36. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 виснувала, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
5.37. Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).
5.38. Колегія суддів вважає, що у справі № 925/1413/22 суд апеляційної інстанції надав правову оцінку умовам договору, укладеного між сторонами, з урахуванням наданих сторонами доказів. Зазначені скаржником висновки є судженнями суду апеляційної інстанції, а не фактичними обставинами, що мають значення для вирішення справи № 925/134/23, що розглядається. Крім того, у справі № 925/1413/22 апеляційний господарський суд на основі дослідження наданих сторонами доказів установив, що експертиза проектної документації не була проведена через невиконання договірних обов`язків ДП «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області». У справі № 925/1413/22 апеляційний господарський суд також установив, що позивач на вимогу відповідача листами від 16.02.22 та від 18.02.22 надіслав проектну документацію для перевірки, тому дійшов висновку про встановлення фактів виготовлення та передання відповідачу позивачем 17.02.2022 проектної документації за договором № 344, та 01.04.2022 - документів, необхідних для проведення експертизи цієї документації.
Натомість у справі № 925/134/23 суди установили, що остаточне виконання умов договору та отримання експертизи проекту перебувало у залежності від дій позивача; суди також зазначили, що доказів того, що належному виконанню умов договору перешкоджали неправомірні чи недобросовісні дії відповідача, позивачем до матеріалів справи не надано. Суди у справі № 925/134/23 зазначили, що матеріалами справи підтверджено, а позивачем не спростовано того, що відповідач вперше отримав та ознайомився з проектно-кошторисною документацією під час судового розгляду цієї справи. Наведене свідчить про різні установлені фактичні обставини у справі № 925/1413/22 та справі № 925/134/23, якими обґрунтовані судові рішення у наведених справах.
5.39. Інші доводи касаційної скарги в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23 спрямовані на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо касаційної скарги ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23
5.40. Колегія суддів зазначає, що предметом касаційного оскарження також є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат у справі № 925/134/23.
5.41. ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник стверджує, що ухвала суду не може вважатися судовим рішенням для вирішення питання про розподіл судових витрат, тому, на його думку, постановлення апеляційним судом ухвали, якою відмовлено у задоволенні заяви про стягнення судових витрат є незаконним та суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України.
5.42. Розглянувши наведені скаржником доводи, колегія суддів зазначає таке.
5.43. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" подало заяву про стягнення судових витрат, в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 75 116,96 грн, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 15 896,96 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 59 220,00 грн.
5.44. Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат в розмірі 75 116,96 грн.
5.45. Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції керувався статтями 126 129 234 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, в якій зазначив, що оскільки Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 20.02.2024 у справі № 925/134/23, згідно з якою залишив апеляційну скаргу ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23 про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" - без змін, тому судові витрати на професійну правничу допомогу позивача не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони відповідно до вимог частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у резолютивній частині цієї ухвали суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат у справі № 925/134/23.
5.46. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
5.47. За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.
Тобто, у разі якщо закінчено судове провадження (закрито провадження у справі; залишено позов без розгляду; вирішено спір по суті), і судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд у порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, має право за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення до основного рішення у справі (ухвали про закриття провадження у справі; ухвали про залишення позову без розгляду; рішення / постанови за результатом розгляду справи по суті), яким закінчено провадження у справі. Залежно від виду прийнятого судом процесуального рішення ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали; рішення; постанови) залежить і назва додаткового рішення у справі, якими можуть відповідно бути: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі № 905/1840/21).
5.48. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
5.49. Таким чином, за змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України у разі подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення суд може ухвалити додаткове рішення або постановити ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.
5.50. Колегія суддів зауважує, що за змістом частин 3, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції ухвалив постанову, в якій, зокрема, не вирішив питання про судові витрати, то суд ухвалює судове рішення у формі додаткової постанови відповідно до вимог статті 221 та в порядку, передбаченому статтею 244 Господарського процесуального кодексу України.
5.51. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України).
5.52. Водночас колегія суддів зауважує, що загальні правила розподілу судових витрат визначені положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
5.53. Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
5.54. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (зокрема, витрати на професійну правову допомогу), покладаються в разі відмови в позові - на позивача (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
5.55. Отже, у разі якщо суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду залишає без змін судове рішення суду першої інстанції, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
5.56. Водночас вирішення питання про стягнення судових витрат чи про відмову у їх стягненні і покладення судових витрат на скаржника вирішується судом шляхом ухвалення додаткового судового рішення, якщо питання про судові витрати не було вирішено судом.
5.57. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, зазначивши про залишення Північним апеляційним господарським судом без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" відмовлено повністю, постановив усупереч вимогам статті 129 244 Господарського процесуального кодексу України судове рішення у формі ухвали, яким по суті відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат.
5.58. За наведених обставин колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали від 28.02.2024 у справі № 925/134/23 вимог статей 129 244 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для її скасування та направлення справи № 925/134/23 в частині розгляду заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.3. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
6.4. Згідно із частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
6.5. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23 слід скасувати із направленням справи № 925/134/23 в частині розгляду заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.
7. Судові витрати
7.1. Оскільки постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23 слід залишити без змін, тому судовий збір за подання касаційної скарги на зазначені судові рішення у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
7.2. Зважаючи на те, що ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23 слід скасувати із направленням справи № 925/134/23 в частині розгляду заяви ТОВ "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, й у цьому випадку суд касаційної інстанції не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат у цій частині касаційної скарги судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300 301 308 309 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 і рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, рішення Господарського суду Черкаської області від 26.04.2023 у справі № 925/134/23 залишити без змін.
3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23 задовольнити частково.
4. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 925/134/23 скасувати, справу № 925/134/23 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектна фірма "Мостопроект" про стягнення судових витрат передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак