ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/1615/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Агропромресурси"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області

(суддя - Чевгуз О.В.)

від 26.11.2021,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шапран В.В., судді -Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

від 25.01.2022,

за заявою ОСОБА_1

про забезпечення позову у справі № 925/1615/21

за позовом ОСОБА_1

до 1) Малого приватного підприємства "Агропромресурси", 2) ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Малого приватного підприємства "Агропромресурси", укладеного 26.11.2015 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Г.І.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у ОСОБА_2 існує перед позивачем заборгованість за договором позики у сумі 160 000,00 дол. США, що підтверджується рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 705/3275/18. Стверджує, що ОСОБА_2 як директор МПП "Агропромресурси" повідомив, що позичені грошові кошти були витрачені ним на розвиток підприємства - на реконструкцію складських приміщень під цех з переробки риби та збільшення статутного капіталу МПП "Агропромресурси", що вбачається із листа № 94/14 від 19.11.2014 (а.с. 21 матеріалів оскарження). Посилається на те, що з дати виникнення прострочення повернення коштів відповідач-2 вчиняв дії із безоплатної передачі свого майна на користь близьких родичів та інших кредиторів (зокрема укладав договори) з метою приведення себе до стану штучної неплатоспроможності і уникнення відповідальності перед позивачем .

Також ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову від 22.11.2021, у якій просив заборонити відповідачам вчиняти дії з розпорядження часткою в статутному капіталі МПП "Агропромресурси" у розмірі 79,52% до прийняття судом рішення в справі та заборонити МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до прийняття судом рішення в справі.

Вказана заява обґрунтована тим, що боржник неодноразово укладав безвідплатні угоди щодо свого майна, що призвело до його неплатоспроможності, яка є штучною, зробленою виключно на шкоду позивачу. Стверджує, що частка в статутному капіталі МПП "Агропромресурси", яка є предметом спірного правочину, та інше майно підприємства може бути відчужене на користь третіх осіб з метою приведення до неплатоспроможності і МПП "Агропромресурси", внаслідок чого буде порушено право позивача на ефективний судовий захист та значно утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.11.2021, залишеною без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Заборонено відповідачам вчиняти дії з розпорядження часткою в статутному капіталі МПП "Агропромресурси" у розмірі 79,52% до набрання судовим рішенням у справі законної сили та заборонено МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

08.02.2022 МПП "Агропромресурси" подало касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022, в якій просить вказані судові акти скасувати в частині заборони МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Підставами для часткового скасування оскаржуваних судових рішень зазначає порушення норм процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 136, ч. ч. 1, 10 ст. 137 ГПК України (абз 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України). Стверджує, що забезпечення позову обмежує корпоративні права ОСОБА_3 у МПП "Агропромресурси" (йому належить частка - 20,48 % в статутному капіталі МПП "Агропромресурси", яка не є предметом оскаржуваного договору). Вказує про відсутність зв`язку між заходом забезпечення позову з предметом позову з наведених у скарзі мотивів. Посилається на те, що у заяві про забезпечення позову викладено зміст позовної заяви і не наведено жодних доводів необхідності забезпечення позову у вказаний спосіб. Також посилається на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 23.07.2021 у справі № 910/20593/20, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 17.10.2018 у справі № 904/2351/18, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, від 20.12.2021 у справі № 927/460/21, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.

Оскільки скаржник не погоджується із оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили, то з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України ухвала Господарського суду Черкаської області від 26.11.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 переглядається лише в цій частині.

Забезпечуючи позов шляхом заборони МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- запозичені відповідачем-2 у позивача грошові кошти були витрачені ним на реконструкцію складських приміщень під цех з переробки риби та збільшення статутного капіталу МПП "Агропромресурси", про що свідчить лист ОСОБА_2 як директора МПП "Агропромресурси" № 94/14 від 19.11.2014 (а.с. 21 матеріалів оскарження);

- невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; відповідачі зможуть безперешкодно відчужити основні засоби та нерухоме майно підприємства, що може призвести до неплатоспроможності МПП "Агропромресурси";

- існує конкретний зв`язок між цим заходом забезпечення позову і предметом позову (враховуючи, що запозичені відповідачем-2 кошти були витрачені на реконструкцію складських приміщень під цех з переробки риби та збільшення статутного капіталу МПП "Агропромресурси");

- відповідачами не надано жодних доказів, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову впливає на господарську діяльність підприємства та перешкоджатиме досягненню економічних, соціальних результатів та одержання прибутку.

Проте, колегія суддів вважає неправильним висновок судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом заборони МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили у цій справі з огляду на таке.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 137 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про забезпечення позову).

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (ст. 6 ГК України).

У постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як вбачається із матеріалів оскарження, предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру - визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі МПП "Агропромресурси" в розмірі 79,52%, укладеного 26.11.2015 між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Роголь Г.І., тобто досліджується питання наявності підстав для визнання недійсним вказаного договору, з яким вжиті судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову шляхом заборони МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили не мають правового зв`язку.

Спірний вказаний захід забезпечення позову не є співмірним з предметом спору у цій справі.

Однак, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, неправильно застосували ст. ст. 136 137 ГПК України в частині забезпечення позову шляхом заборонив МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили, фактично втрутились у господарську діяльність вказаного підприємства, що є недопустимим, а тому ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного господарського суду в цій частині необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в забезпеченні позову шляхом заборони МПП "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Також необхідно скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судового збору.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України необхідно стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 1 240, 50 грн за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги та на користь МПП "Агропромресурси" 2 375, 50 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.

З ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 567, 50 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300 301 304 308 311 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Агропромресурси" задовольнити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі № 925/1615/21 в частині забезпечення позову шляхом заборони Малому приватному підприємству "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову шляхом заборони Малому приватному підприємству "Агропромресурси" вчиняти дії з відчуження основних засобів та нерухомого майна підприємства до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі № 925/1615/21 в частині розподілу судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1 240, 50 грн судового збору за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги та на користь Малого приватного підприємства "Агропромресурси" (20310, вул. Котовського (Виговського), 127А, м. Умань, код ЄДРПОУ 22803389) 2 375, 50 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 567, 50 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець