ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/1743/14(925/85/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача-1: ОСОБА_1,

відповідача-2: не з`явився,

відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В.- головуючий, Остапенко О.М., Сотніков С.В.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 (суддя Хабазня Ю.А.)

у справі № 925/1743/14 (925/85/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроект Плюс" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Пилипенко Тетяни Вікторівни

до 1) ОСОБА_1 ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея-Цукор"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус-Трейд";

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням підприємства до банкрутства

в межах справи № 925/1743/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроект Плюс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи та стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24.10.2014 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропроект Плюс" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд".

2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 12.02.2015 визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи Боржник у особі ліквідатора звернувся до господарського суду з позовом про:

- покладення субсидіарної відповідності за зобов`язаннями Боржника на його колишнього керівника ОСОБА_1 та його засновників - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гілея-Цукор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус-Трейд";

- стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ "Гілея-Цукор", ТОВ "Торговий дім "Статус-Трейд" на користь Боржника 4717212,00 грн.

4. Позов мотивовано доведенням Боржника до банкрутства з огляду на: здійснення незаконного виведення грошових коштів із господарського обороту Боржника у період з 01.01.2010 до 28.04.2011 шляхом надання поворотної фінансової допомоги на загальну суму 6799200,00 грн; нездійснення керівником Боржника заходів із повернення вказаних коштів; наявність ознак фіктивності та нереальності таких господарських операцій, оскільки банківські виписки не містять відомостей про використання коштів на статутні види діяльності; невиконання відповідачами вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність".

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5. 04.09.2007 затверджено статут Боржника. Згідно зі статутом та протоколом загальних зборів засновниками Боржника були ОСОБА_2 (41%), ТОВ "Гілея Цукор" (59%), керівником призначено ОСОБА_3 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 .

6. 11.09.2007 Боржника зареєстровано та видано свідоцтво про державну реєстрацію.

7. 30.09.2007 укладено договір доручення між ТОВ "Гілея Цукор" і ТОВ "Будконтракт" (повірений), згідно з яким ТОВ "Будконтракт" в особі ОСОБА_4 продає частку ТОВ "Гілея Цукор" у статутному фонді боржника у розмірі 59%.

8. 15.10.2007 ТОВ "Гілея Цукор" (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) уклали договір про продаж частки у розмірі 59% у статутному фонді Боржника.

9. 01.01.2008 Боржник подав баланс станом на вказану дату, який підписано керівником ОСОБА_3 та згідно з яким активи у Боржника відсутні.

10. 21.02.2008 складено протокол загальних зборів учасників Боржника (за участю ОСОБА_2 - 41%, і ТОВ "Гілея-Цукор" - 59%) про вихід ОСОБА_2 зі складу засновників Боржника і відступлення ним своєї частки на користь ТОВ "ТД "Статус Трейд", у зв`язку з чим Статут Боржника викладено у новій редакції. Також зазначеними зборами звільнено з посади генерального директора ОСОБА_3 і призначено ОСОБА_6 .

11. 07.03.2008 укладено договір позики №02 (далі - Договір позики №02), згідно з яким Компанія "ДРГН Лімітед" надала Боржнику позику в сумі 9500000 доларів США до 20.03.2009. Договір позики №02 від імені боржника підписав ОСОБА_6 .

12. 07.03.2008 укладено договір позики, згідно з яким Компанія "ДРГН Лімітед" надала ТОВ "Торговий дім "Сван" позику 5000000 доларів США до 20.03.2009.

13. 13.03.2008 складено протокол загальних зборів учасників Боржника (ТОВ "Гілея Цукор" - 59%, ТОВ "ТД "Статус Трейд" - 41%), згідно з яким ТОВ "ТД "Статус Трейд" продало свою частку ОСОБА_7 і вийшло зі складу засновників, ТОВ "Гілея Цукор" продало ОСОБА_7 10% у статутному фонді боржника, ОСОБА_7 прийнято до складу засновників Боржника та визначено новий розподіл часток: ОСОБА_7 - 51%; ТОВ "Гілея Цукор" - 49%, затверджено новий статут Боржника.

14. 21.03.2008 ОСОБА_8 , Компанії "Юропіан фуд саплайс корпорейшн лімітед", "Драгон капітал інвестментс лімітед", "Епплкліф лімітед" (надалі -"УПАК Лімітед"), "Мілкросс Інвестменс лімітед" уклали "Договір акціонерів" з умовами про передачу ОСОБА_8 на користь "УПАК Лімітед" корпоративних прав власності на компанії, якими він володіє чи контролює, про прийняття п`ятирічного плану розвитку компанії, про визначення умов, заяв, гарантій та конкретних зобов`язань сторін. Крім того, ОСОБА_8 , Компанії "Юропіан фуд саплайс корпорейшн лімітед", "Драгон капітал інвестментс лімітед" уклали угоду про опціон на купівлю, якою визначено право та можливість набувати певну кількість акцій опціону компанії, якими володіє Компанія "Драгон капітал інвестментс лімітед".

15. 21.03.2008 державний реєстратор зареєстрував нову редакцію статуту Боржника, згідно з якою засновниками Боржника є ОСОБА_7 (51%) і ТОВ "Гілея Цукор" (49%). У подальшому її визнано недійсною рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2010.

16. 20.05.2008 ОСОБА_1 прийнято на роботу фінансовим директором Боржника (згідно з трудовою книжкою).

17. 09.06.2008 укладено договір про внесення змін до Договору позики №02, згідно з яким Компанія "ДРГН Лімітед" відступила своє право вимоги до Боржника за Договором позики №02 на користь "АПЛКЛІФ Лімітед".

18. 23.06.2008 складено протокол загальних зборів учасників Боржника за участю його засновників ОСОБА_7 та ТОВ "Гілея цукор", згідно з яким засновники звільнили ОСОБА_9 і призначили керівником боржника ОСОБА_10 .

19. 05.08.2008 ТОВ "Гілея Цукор" (продавець) і "АПЛКЛІФ Лімітед" (покупець) уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Боржника в розмірі 49%.

20. 05.08.2008 ОСОБА_7 (продавець) і "АПЛКЛІФ Лімітед" (покупець) також уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Боржника в розмірі 51%.

21. 21.08.2008 державний реєстратор зареєстрував нову редакцію Статуту Боржника, затверджену зборами засновників 05.08.2008, згідно з яким єдиним засновником боржника є "АПЛКЛІФ Лімітед". У подальшому її визнано недійсною рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2010.

22. 23.08.2008 ТОВ "Мілкросс Інвестменс лімітед" придбало у ОСОБА_11 49% акцій у ТОВ "Торговий дім "Сван".

23. 08.10.2008 ОСОБА_8 , Компанії "Юропіан фуд саплайс корпорейшн лімітед", "Драгон капітал інвестментс лімітед", "Епплкліф лімітед" ("УПАК Лімітед"), "Мілкросс Інвестменс лімітед" уклали угоду про взаємодію, яка є додатковою угодою до "Договору акціонерів" від 21.03.2008, згідно з якою сторони домовились заснувати управляючу компанію для групи УПАК, завданням якої буде централізація, консолідація і здійснення управління поточною діяльністю групи УПАК та її афілійованими особами.

24. 03.11.2008 складено протокол загальних зборів учасників Боржника у складі "АПЛКЛІФ Лімітед" (100%), згідно з яким звільнено ОСОБА_10 та призначено генеральним директором Боржника ОСОБА_1 . У цей день ОСОБА_1 видав наказ №22/1-к, згідно з яким він приступає до виконання обов`язків генерального директора Боржника, підписав контракт із засновником у особі ОСОБА_12 . 03.11.2008 згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 переведено на посаду генерального директора Боржника.

25. 01.01.2009 Боржник подав баланс станом на вказану дату, підписаний керівником ОСОБА_1 і головним бухгалтером ОСОБА_13 , згідно з яким активи на початок року відсутні, а на кінець року складають 45935,0 тис. грн (з яких 37042,8 тис. грн поточна дебіторська заборгованість);

26. 16.03.2009 державний реєстратор зареєстрував нову редакцію статуту Боржника на підставі протоколу загальних зборів боржника від 03.03.2009, згідно з якою засновник "АПЛКЛІФ Лімітед" (100% у статутному капіталі) змінив назву на ТОВ "УПАК Лімітед". У подальшому її визнано недійсною рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2010.

27. 12.03.2009 укладено договір про заміну сторони Договору позики №02 з "АПЛКЛІФ Лімітед" на ТОВ "УПАК Лімітед" та зміну строку повернення позики до 31.05.2010. Договір від імені боржника підписано ОСОБА_1 .

28. 09.07.2009 ОСОБА_8 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Компаній "Юропіан фуд салайс корпорейшн лімітед", "Драгон капітал інвест лімітед", "УПАК Лімітед", "Мілкросс Інвестменс лімітед" про зобов`язання виконати умови угоди про взаємодію до "Договору акціонерів" від 21.03.2008 з тих підстав, що відповідачі не зареєстрували підприємство компанії "УПАК Лімітед" в Україні та здійснюють дії, направлені на усунення від управління компанією та її майном позивача з наміром заволодіти цим майном.

29. 09.09.2009 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси забезпечено зазначений позов шляхом заборони Боржнику та низці інших юридичних осіб вчиняти дії стосовно вчинення реєстраційних дій (в тому числі щодо призначення керівників Боржника). У подальшому зазначену ухвалу скасовано ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27.07.2010.

30. 13.10.2009 рішенням Черкаського районного суду у справі №2-1312/2009 визнано право власності на корпоративні права у статутному фонді Боржника за ОСОБА_5 , які їй продало ТОВ "Гілея Цукор" згідно з договором від 15.10.2007, маючи частку 59% у статутному фонді. У подальшому 07.02.2011 зазначене рішення скасовано.

31. Станом на 28.10.2009 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) єдиним засновником боржника було зазначено ТОВ "УПАК Лімітед".

32. 01.01.2010 Боржник подав баланс станом на вказану дату, підписаний керівником ОСОБА_1 і головним бухгалтером ОСОБА_13 , згідно з яким активи на початок року складають 45935,0 тис. грн, а на кінець року - 42831,1 тис. грн, (з них основні засоби 104,1 тис. грн; довгострокові фінансові інвестиції 8503,6 тис. грн; виробничі запаси 3,5 тис. грн; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 1383,9 тис. грн; дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 88,7 тис. грн; інша поточна дебіторська заборгованість 32697,3 тис. грн; грошові кошти в національній валюті 16,9 тис. грн; грошові кошти в іноземній валюті 6,8 тис. грн; інші оборотні активи 26,3 тис. грн).

33. 15.01.2010 складено протокол загальних зборів засновників Боржника (засновника представляв ОСОБА_14 ), згідно з яким єдиний засновник "УПАК Лімітед" достроково розірвав контракт з ОСОБА_1 та призначив генеральним директором Боржника ОСОБА_15 .

34. 16.01.2010 ОСОБА_15 призначено керівником Боржника і підписано з ним контракт.

35. 05.02.2010 ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі №2-1255/10 за позовною заявою ОСОБА_15 , у якій він вказує, що ОСОБА_1 не передав йому ні документів, ні печатки, і не видає довіреність від виконавчого органу, тому він не може внести відповідні відомості про себе до Реєстру.

36. Станом на 16.02.2010 згідно з витягом з Реєстру керівником Боржника був ОСОБА_1 .

37. 18.02.2010 заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у справі №2-1255/10 задоволено позов про стягнення з Боржника на користь ОСОБА_15 заробітної плати. У подальшому вказане рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд, а надалі ОСОБА_15 від позову відмовився.

38. 04.03.2010 до Реєстру внесено відомості про зміну керівника Боржника на ОСОБА_15 . Згідно з витягом із Реєстру станом на 09.03.2010 керівником Боржника був ОСОБА_15 .

39. 10.03.2010 ОСОБА_15 направив лист державному реєстратору, у якому повідомив про те, що з 15.01.2010 протоколом загальних зборів Боржника ОСОБА_1 звільнено з посади керівника.

40. 10.03.2010 ОСОБА_1 подав позов про поновлення на роботі, мотивований тим, що без його відома до Реєстру 05.03.2010 внесли відомості про зміну керівника Боржника на ОСОБА_15 , тоді як ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.09.2009 заборонено вчиняти дії стосовно зміни керівництва Боржника.

41. 10.03.2010 ухвалою Черкаського районного суду (залишеною без змін 15.04.2010 Апеляційним судом Черкаської області) заборонено ОСОБА_15 представляти інтереси Боржника.

42. 10.03.2010 ОСОБА_15 повідомив державного реєстратора про те, що є чинним керівником Боржника, а видані ОСОБА_1 довіреності скасовано.

43. 11.03.2010 ухвалою Черкаського районного суду відкрито провадження у справі №2-560/2010 за позовом про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Боржника.

44. 12.03.2010 ОСОБА_14 як представник "УПАК Лімітед" звернувся до державного реєстратора щодо видання дублікатів свідоцтва про державну реєстрацію та статуту Боржника у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 їх не передав ні власнику, ні новопризначеному керівнику Боржника.

45. 17.03.2010 ОСОБА_1 як керівник Боржника видав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_16 і ОСОБА_17 на представництво інтересів Боржника.

46. 18.03.2010 ОСОБА_15 подав апеляційну скаргу на ухвалу Черкаського районного суду від 10.03.2010 про заборону йому представляти інтереси ТОВ "Агропроект Плюс".

47. 14.07.2010 ухвалою Апеляційного суду м. Києва скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2010 у справі №2-1255/10 (про стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_15 ). За змістом вказаної ухвали, у апеляційній скарзі, поданій Боржником і ОСОБА_18 , стверджується, що ОСОБА_1 не повідомлено про причини і сам факт його звільнення з посади генерального директора Боржника, він виконує свої трудові обов`язки, його трудова книжка зберігається у товариства. Тобто трудові відносини у законний спосіб не розірвано, контракт з ОСОБА_1 є діючим. Докази виходу чи хоча б спроби виходу ОСОБА_15 на роботу у справі відсутні. ОСОБА_15 з часу призначення (четвертий місяць) ніколи не був у виробничому офісі Боржника, не представлений працівникам товариства, а про звільнення ОСОБА_1 персоналу стало відомо лише випадково.

48. 27.07.2010 ухвалою Апеляційного суду Черкаської області у справі №22ц-3586/2010 скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.09.2009 (якою було забезпечено позов шляхом заборони вчиняти дії щодо внесення до Реєстру відповідних змін щодо Боржника).

49. 30.07.2010 протоколом загальних зборів засновників Боржника (єдиний засновник "УПАК Лімітед") звільнено ОСОБА_15 з посади керівника, призначено генеральним директором Боржника ОСОБА_19 , змінено місцезнаходження Боржника (нова адреса: м.Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2-б, оф. 3) та внесено зміни до статуту Боржника.

50. 02.08.2010 державний реєстратор Черкаської районної державної адміністрації направив реєстраційну справу боржника на 287 аркушах до Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва.

51. 02.08.2010 до Реєстру внесено зміни про нового керівника Боржника ОСОБА_19 та про нову адресу боржника в м. Києві, затверджено нову редакцію статуту Боржника. У подальшому зазначену редакцію статуту визнано нечинною рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2010, у зв`язку з чим стала чинною редакція статуту від 21.02.2008, згідно з якою засновниками Боржника є ТОВ "ТД "Статус Трейд" (41%) і ТОВ "Гілея-Цукор" (59%).

52. 06.08.2010 ухвалою Придніпровського районного суду у справі №2-5534/2010 (за позовом ТОВ "Торговий дім "Сван" до ОСОБА_8 , "Драгон капітал інвестментс лімітед", "УПАК Лімітед", треті особи "Мілкросс Інвестменс лімітед", "Юропіан фуд саплайс корпорейшн лімітед" про відновлення порушених прав та спонукання до виконання умов договору) задоволено заяву про забезпечення позову та заборонено ОСОБА_8 та "Драгон капітал інвестментс лімітед" вчиняти дії з розпорядження основними та оборотними фондами десяти юридичних осіб (в тому числі Боржника та ТОВ "Агротрейд"); призначати та звільняти посадових осіб зазначених 10 юридичних осіб; а державному реєстратору Черкаської районної державної адміністрації - вчиняти дії щодо внесення до Реєстру будь-яких змін до відомостей та здійснювати державну реєстрацію змін до установчих документів Боржника. У подальшому зазначена ухвала скасована ухвалою від 02.03.2011.

53. 10.08.2010 Шевченківська районна державна адміністрація у м. Києві взяла Боржника на облік.

54. Станом на 11.08.2010 в Реєстрі керівником Боржника був зазначений ОСОБА_19 .

55. 17.08.2010 ухвалою Черкаського районного суду у справі №2-560/2010 про забезпечення позову заборонено ОСОБА_19 представляти Боржника, в тому числі розпоряджатися будь-яким його майном (в тому числі коштами, корпоративними правами, вносити зміни до органів управління та штатного розпису, призначати та звільняти працівників, видавати та відкликати довіреності, видавати офіційні документи, подавати заяви і звернення від імені товариства, вчиняти інші дії, віднесені пунктами 8.6-8.10 статуту Боржника до компетенції директора.

56. 27.08.2010 ухвалою Черкаського районного суду у справі №6-68/2010 змінено спосіб виконання рішення Черкаського районного суду від 13.10.2009 у справі №2-1312/2009 та зобов`язано державного реєстратора Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва виконати рішення щодо внесення до Реєстру відомостей про те, що учасником Боржника з часткою 59% є ОСОБА_20 .

57. 14.09.2010 слідчий у кримінальній справі, відкритій по факту надання "УПАК Лімітет" за Договором позики №02 від 07.03.2008 коштів Боржнику в розмірі 9500000 доларів США, виніс постанову про виїмку у державного реєстратора реєстраційної справи та вилучив матеріали за період з 04.09.2007 до 01.02.2010.

58. 23.09.2010 відкрито виконавче провадження на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №2-1312/2009 за позовом ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на корпоративні права (59% частки) у статутному фонді Боржника.

59. 29.09.2010 згідно з протоколом загальних зборів Боржника призначено ОСОБА_21 заступником генерального директора Боржника і затверджено нову редакцію статуту Боржника.

60. 14.10.2010 заочним рішенням Черкаського районного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Боржника поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника з 14.10.2010, зобов`язано державного реєстратора внести зміни до відомостей про юридичну особу в Реєстрі та скасовано реєстраційні дії від 04.03.2010 №10171070011000748 та від 02.08.2010 №10171070014000748. У зазначеному судовому рішенні встановлено, що новопризначені керівники фактично не виконували свої обов`язки з моменту їх призначення на посаду, зокрема, не володіли інформацією про підприємство, штатний розклад, загальну чисельність працюючих, основні напрями діяльності підприємства, місцезнаходження виробничих приміщень тощо.

61. 29.10.2010 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси розірвано "Договір акціонерів" та додаткову угоду про опціон на купівлю від 21.03.2008, а також угоду про взаємодію від 08.10.2008; визнано недійсними нові редакції статуту Боржника від 21.03.2008, від 21.08.2008, від 16.03.2009, від 02.08.2010.

62. 03.11.2010 голова товариства ОСОБА_14 видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Боржника з підстав закінчення строку дії контракту.

63. Станом на 05.11.2010 згідно з інформацією з Реєстру керівником Боржника був ОСОБА_19 з обмеженнями представляти інтереси Боржника відповідно до ухвали Черкаського районного суду від 17.08.2010.

64. 07.11.2010 "УПАК Лімітед" подала апеляційну скаргу на рішення Черкаського районного суду від 14.10.2010 у справі №2-560/2010 та на ухвалу від 03.11.2010 про відмову в перегляді цього рішення. Зазначену скаргу мотивовано тим, що в період з 18.11.2009 до 04.12.2009 ОСОБА_1 у порушення умов статуту Боржника вчинив дії, спрямовані на незаконне (без згоди засновника) відчуження корпоративних прав ТОВ "Агропроект Княжа", ТОВ "Агротехнологія Плюс", ТОВ "Салькова зоря", СП ТОВ "Аврора", ТОВ "Агро-колос 05", СТОВ ім Устименка шляхом видачі довіреності на голосування на свій розсуд на загальних зборах засновників цих юридичних осіб ОСОБА_22 , який зменшив частку Боржника у статутному фонді зазначених підприємств із частки більше половини (вирішальної) на частку менше половини. 15.01.2010 ОСОБА_1 було звільнено з посади генерального директора Боржника, про що його повідомлено у той же день, але ОСОБА_1 не повернув печатку Боржника засновнику до сьогодні, а після поновлення на посаді ОСОБА_1 не приступив до виконання обов`язків і направив телеграму засновнику про свою хворобу, однак підписував заяви про відмову від позовів.

65. 09.11.2010 "УПАК Лімітед" повідомило державного реєстратора про те, що виконати рішення суду від 14.10.2010 про поновлення ОСОБА_1 неможливо, оскільки 03.11.2010 закінчився строк дії контракту та у Боржника відсутня посада генерального директора.

66. 06.12.2010 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-13442/10/2670 призначено до розгляду позов "УПАК Лімітед" і Боржника до Золотоніської і Чорнобаївської районних державних адміністрацій та Черкаського міськвиконкому про скасування реєстрації відступлення часток Боржника.

67. 09.12.2010 "УПАК Лімітед" подала позовну заяву до ТОВ "Гілея Цукор" та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки від 15.10.2007.

68. 07.02.2011 рішенням Апеляційного суду Черкаської області у справі №22ц-7375/2010 скасовано рішення Черкаського районного суду 13.10.2009 та відмовлено у позові ОСОБА_5 до Боржника про визнання права власності на частку (59%), оскільки з 05.08.2008 згідно з витягом з Реєстру власником Боржника є "УПАК Лімітед", після укладення ТОВ "Гілея Цукор" договору від 15.10.2007 з ОСОБА_5 , ТОВ "Гілея Цукор" також продало свою частку "УПАК Лімітед", справу судом першої інстанції розглянуто без участі "УПАК Лімітед", після придбання ОСОБА_5 частки у статутному фонді боржника вона не здійснила реєстрацію в Реєстрі, тому право власності на частку до неї не перейшло.

69. 02.03.2011 ухвалою Апеляційного суду Черкаської області у справі №22ц-5469/2010 прийнято відмову від позову і закрито провадження у справі №2-5534/2010 за позовом ТОВ "Торговий дім "Сван" до ОСОБА_8 , "Драгон капітал інвестментс лімітед", "УПАК Лімітед", треті особи "Мілкросс Інвестменс лімітед" "Юропіан фуд саплайс корпорейшн лімітед" про відновлення порушених прав та спонукання до виконання умов договору, скасовано ухвалу суду від 06.08.2010 про забезпечення позову та заборону вчиняти дії з розпорядження основними та оборотними фондами 10 юридичних осіб тощо.

70. Станом на 31.03.2011 згідно з витягом з Реєстру від 15.02.2023 керівником Боржника зазначений ОСОБА_1 .

71. 31.03.2011 Боржник отримав від ТОВ "Агротрейд" кошти в сумі 4707781,28 грн.

72. 31.03.2011 за платіжним дорученням №443 Боржник перерахував ТОВ "Артбудкомфорт" кошти на суму 4707781,28 грн з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога згідно договору 01-31-11 від 31.03.11р., без ПДВ".

73. 01.04.2011 за платіжним дорученням від №444 Боржник перерахував ТОВ "Артбудкомфорт" кошти на суму 1991418,72 грн з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога згідно договору 01-04-11 від 01.04.11р., без ПДВ".

74. 01.04.2011 загальними зборами учасників Боржника (у складі його засновників ТОВ "ТД "Статус Трейд" і ТОВ "Гілея Цукор") прийнято рішення про припинення Боржника та призначення ліквідатором ОСОБА_23 .

75. 01.04.2011 ОСОБА_1 звільнено з посади "за згодою сторін" на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП згідно з протоколом загальних зборів від 01.04.2011 (відповідно до трудової книжки), запис підписано особисто ОСОБА_1 , засвідчено печаткою Боржника.

76. 15.04.2011 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №01/5026/1155/2011 про банкрутство ТОВ "Агротрейд" за заявою ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", введено процедуру розпорядження майном боржника. 17.05.2011 ухвалою Господарського суду міста Києва зазначену справу направлено за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.

77. 28.04.2011 за платіжним дорученням від №445 Боржник перерахував ТОВ "Артбудкомфорт" кошти на суму 100000 грн з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога згідно договору 02-04-11 від 27.04.11р., без ПДВ".

78. 24.10.2014 ухвалою Господарського суду Черкаської області порушено провадження у справі про банкрутство Боржника.

79. 23.12.2014 ОСОБА_23 повідомив розпорядника майна Боржника, що відповідно до рішення засновників від 01.04.2011 до 01.07.2011 він виконував обов`язки голови ліквідаційної комісії Боржника; свою діяльність припинив в односторонньому порядку за заявою до засновників у зв`язку з неоплатою роботи та приховуванням реального фінансового стану Боржника; документів, які б свідчили про фінансово-господарську діяльність Боржника, не отримував; інвентаризацію не проводив, проміжний ліквідаційний баланс не складав, а також просив розпорядника майна Боржника прийняти документи, які ним створені за період з 01.04.2011 до 01.07.2011.

80. 27.01.2015 ухвалою Господарського суду Черкаської області в цій справі затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно з яким єдиним кредитором боржника є ТОВ "Агротрейд" із сумою вимог у розмірі 4711122 грн боргу та 6090 грн судового збору.

81. 31.01.2015. 19.02.2015, 30.09.2022 розпорядник майна Боржника направив запити до ТОВ "ТД "Статус Трейд" і ТОВ "Гілея Цукор" з вимогою про передачу майна і документів.

82. 12.02.2015 постановою Господарського суду Черкаської області Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

83. 21.02.2015 ліквідатор Боржника направив запит від 19.02.2015 керівнику Боржника про передачу майна і документів.

84. Станом на 07.05.2015 в ЄДР керівником боржника зазначений ОСОБА_1 , засновниками боржника - ТОВ "ТД "Статус Трейд" і ТОВ "Гілея Цукор".

85. 02.06.2015 і 29.03.2016 ліквідатор Боржника направив запити ОСОБА_1 з вимогою передати майно і документи Боржника, які ОСОБА_1 вручено, відповідно, 07.06.2016 і 01.04.2016.

86. 28.07.2016 ліквідатор Боржника направив заяву до Черкаського районного відділу поліції про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення у зв`язку з непереданням майна і документів. Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.08.2016 зобов`язано Черкаське районне відділення Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Постановою Черкаського районного відділення Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області від 22.12.2019 кримінальне провадження №12016250270001416 закрито.

87. 23.10.2019 АТ КБ "Приватбанк" надало виписку про рух коштів по рахунку Боржника за період з 11.03.2009 до 23.10.2019, в якому фактично рух коштів відбувався у період з 16.03.2009 до 28.04.2011 (зокрема за період зі звільнення ОСОБА_1 15.01.2010 до поновлення його на роботі 14.10.2010).

88. 07.11.2019 ухвалою Господарського суду Черкаської області у цій справі стягнуто з ТОВ "Артбудкомфорт" на користь Боржника 4615781,28 грн.

89. 13.02.2020 ухвалою Господарського суду Черкаської області вирішено стягнути з керівника Боржника ОСОБА_1 та передати Боржнику в особі ліквідатора бухгалтерські та інші документи та активи Боржника, а саме: оригінали реєстраційних документів, печатки, штампи підприємства; документи на підтвердження наявних майнових активів та майнових прав на активи, їх місце знаходження; оригінали фінансової, податкової звітності та звітності до органів статистики, пенсійного фонду та фондів соціального страхування за період діяльності підприємства; головні книги, бухгалтерську та кадрову документацію за період підприємницької діяльності підприємства; книги з нарахувань заробітної плати працівникам, накази по особовому складу за період підприємницької діяльності боржника; відомості про дебіторську заборгованість (перелік дебіторів, їх адреси, сума боргу, дата виникнення боргу, підстави виникнення боргу: договори, накладні, акти виконаних робіт та інше); відомості про кредиторську заборгованість (перелік кредиторів, їх адреси, сума боргу, дата виникнення боргу, підстави виникнення боргу: договори, накладні, акти на поставку товарів, виконаних робіт та інше); перелік договорів на передачу майна боржником іншим особам в оренду, позику, безоплатне користування тощо, чи перелік майна переданого без таких договорів; відомості про заборгованість по заробітній платі (відомість: ПІБ, ідентифікаційний номер, сума боргу станом на 01.02.2015); оригінали договорів купівлі-продажу, акти прийому-передач ТМЦ, оригінали експертних оцінок майна (в разі їх проведення); оригінали документів, що підтверджують право користування земельними ділянками; матеріальні та інші цінності підприємства, майнові активи, права на активи, в тому числі: основні засоби залишковою вартістю 104,1 тис. грн; довгострокові фінансові інвестиції - 8503,6 тис. грн; виробничі запаси - 3,5 тис. грн; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 1383,9 тис. грн (перелік дебіторів, їх адреси, сума боргу, дата виникнення боргу, підстави виникнення боргу: договори, накладні, акти виконаних робіт тощо); дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом - 88,7 тис. грн (перелік дебіторів, їх адреси, сума боргу, дата виникнення боргу, підстави виникнення боргу: договори, накладні, акти виконаних робіт тощо); інша поточна дебіторська заборгованість - 32697,3 тис. грн (перелік дебіторів, їх адреси, сума боргу, дата виникнення боргу, підстави виникнення боргу: договори, накладні, акти виконаних робіт та інше); грошові кошти в національній валюті - 16,9 тис. грн; грошові кошти в іноземній валюті - 6,8 тис. грн; інші оборотні активи - 26,3 тис. грн.

90. 25.06.2020 за результатами електронного аукціону (протокол №UA-PS-2020-06-15-000077-1) з продажу права вимоги (дебіторської заборгованості) до боржника ТОВ "Артбудкомфорт" у сумі 4709161,28 грн, проведеного ТОВ "Е-Тендер", переможцем за критерієм найвищої цінової пропозиції (4800,00 грн) визначено ОСОБА_24 .

91. 06.07.2020 Боржник (продавець) та ОСОБА_24 (покупець) підписали акт про придбання майна на аукціоні та акт приймання-передачі права вимоги за договором купівлі-продажу права вимоги підприємства банкрута.

92. 16.08.2020 складено довідку Пенсійного фонду України про заробітну плату ОСОБА_1 , згідно з якою він отримував заробітну плату від Боржника - з травня 2008 до травня 2010 року, з яких за березень-травень 2010 року вказано розмір заробітної плати по 0,01 грн.

93. Станом на 06.05.2022 згідно з витягом з Реєстру керівником Боржника був ОСОБА_1 .

94. 04.10.2022 ліквідатор Боржника направив запит від 30.09.2022 до ТОВ "ТД "Статус Трейд" і ТОВ "Гілея Цукор" про передачу документів і майна Боржника.

95. 20.01.2023 Головне управління ДПС у Черкаській області надало довідку про доходи ОСОБА_1 , згідно з якою він отримував дохід від Боржника у 2009 і за перший квартал 2010 року.

96. 03.05.2023 складено витяг з Реєстру, до якого внесено заяву ОСОБА_1 про підробку договору від 31.03.2011.

97. 29.05.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_24 , у якій він повідомляє про те, що йому згідно з актами передано документи, в яких оригінал договору позики від 31.03.2011 між Боржником і ТОВ "Артбудкомфорт" відсутній.

98. 14.08.2023 вх №13062/23, 04.09.2023 вх №14429/23, 05.09.2023 вх.14536/23 АТ КБ "Приватбанк" надало суду відповіді, згідно з якими повноваження на підпис були тільки у директора ОСОБА_1 , паперові оригінали платіжних доручень відсутні, оригінал картки зі зразками підпису ОСОБА_1 надано суду у справу 27.04.2023, клієнт проводив платежі у Приват24 для бізнесу, підписував своїм КЕП, дані щодо якого не збереглися за строком давності (термін зберігання 5 років), суду надано копії платіжних доручень, протоколу зборів засновників від 03.11.2008 про призначення керівником Боржника ОСОБА_1 і наказ останнього про те, що він приступає до виконання обов`язків.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

99. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ "Гілея-Цукор" і ТОВ "Торговий дім "Статус-Трейд" на користь Боржника 4717212,00 грн, у решті вимог відмовлено.

100. Судові рішення мотивовано встановленням обставин, які свідчать про виведення та приховування активів Боржника відповідачами.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

101. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

102. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 та пунктом 1 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

103. Скаржник посилається на неврахування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 02.09.2020 у справі №923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20) щодо застосування приписів частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ); від 02.08.2022 у справі №908/314/18 щодо застосування статті 1190 Цивільного кодексу України; від 15.02.2022 у справі №927/219/20 щодо застосування частин 1, 3 статті 4 КУзПБ; від 12.03.2019 у справі №920/715/17, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16 щодо застосування статей 73 74 86 Господарського процесуального кодексу України.

104. Скаржник зазначає, що звертаючись із позовною заявою в цій справі, ліквідатор Боржника не здійснив аналіз фінансового становища Боржника в поєднанні з дослідженням підстав виникнення його заборгованості перед кредиторами, не проаналізував наявність / відсутність дій засновників та керівника Боржника щодо доведення його до банкрутства.

105. Скаржник стверджує, що укладення відповідного договору від 31.03.2011 та проведені за ним розрахунки самі по собі не могли призвести до неплатоспроможності Боржника та його подальшого банкрутства, оскільки розмір активів підприємства був значно вищим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед кредиторами. Значний обсяг активів Боржника становила дебіторська заборгованість.

106. За доводами скаржника, під час розгляду справи господарські суди не встановили неподільність шкоди, завданої Боржнику відповідачами, ступінь вини кожного з них та повноваження кожного на здійснення управління Боржником щодо визначення долі відчуженого майна, виходячи з положень статуту чи закону.

107. При цьому скаржник зауважує, що всупереч вимогам законодавства засновники Боржника після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора не вчинили жодних дій для призначення іншого керівника, тоді як наявність у Реєстрі відомостей про ОСОБА_1 як керівника Боржника не є підставою для покладення на нього субсидіарної відповідальності. У період з 09.03.2010 до 14.10.2010 ОСОБА_1 не працював генеральним директором Боржника, що підтверджується рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 14.10.2010 у справі №2-560/10, тому будь-які підписані ОСОБА_1 документи (в разі їх наявності) були б нікчемними та не мали юридичної сили.

108. Скаржник вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, які саме його дії / бездіяльність призвели до банкрутства Боржника. При цьому твердження про перерахування коштів з рахунку Боржника після звільнення ОСОБА_1 є перекрученням інформації, яка міститься в наявному письмовому доказі, тоді як у листах АТ КБ "ПриватБанк" не зазначено про підписання відповідних платіжних доручень саме ОСОБА_1 або за його розпорядженням, або за допомогою його електронного підпису чи ключа доступу до рахунку. А висновок господарських судів попередніх інстанцій про вчинення ОСОБА_1 дій, які призвели до втрати статутної частки капіталу, ґрунтуються не на доказах, а виключно на поясненнях сторони, зазначених у апеляційній скарзі, від якої апелянт у подальшому відмовився.

109. Також скаржник не погоджується з висновком господарських судів про те, що він приховував активи Боржника та не передав ліквідатору Боржника документи, оскільки з 01.04.2011 вся документація зберігалась у голови ліквідаційної комісії ОСОБА_23 , який не передав їх арбітражному керуючому.

110. Крім того, скаржник стверджує, що справа у господарському суді першої інстанції розглянута незаконним складом суду, до якого була втрачена довіра, але апеляційний господарський суд не звернув уваги на таке порушення норм процесуального права.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

111. Боржник подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

112. Відзив мотивовано тим, що в касаційній скарзі не вказано конкретних порушень норм матеріального чи процесуального права, яке було б законною та обґрунтованою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, тоді як не може бути скасоване правильне по суті та законне рішення з одних лише формальних міркувань.

113. На думку Боржника, викладені в касаційній скарзі доводи повторюють доводи, наведені скаржником у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та у виступах під час розгляду позовної заяви, апеляційної скарги, яким господарські суди першої та апеляційної інстанцій надали належну правову оцінку.

Позиція Верховного Суду

114. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

115. Предметом касаційного оскарження є судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за наслідками розгляду позову ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника в сумі 4717212,00 грн на його засновників і керівника.

116. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

117. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина 3 статті 215 Господарського кодексу України).

118. Згідно з частиною 1 статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

119. Застосування такої відповідальності передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями (абзац 2).

120. Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини 2 статті 61 КУзПБ).

121. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) дійшов висновку, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

122. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

123. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

124. Визначене нормами частини 2 статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

125. Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

126. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

127. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18).

128. Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 12.11.2020 у справі №916/1105/16), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним. Подібний за змістом висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник.

129. Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

130. Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (зокрема такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №904/8850/14).

131. Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18, на яку посилається скаржник) звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

132. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

133. Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74 76 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

134. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

135. За змістом частини 2 статті 61 КзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

136. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

137. Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

138. При цьому аналіз частини 2 статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час відкриття / здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати відкриття справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

139. Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

140. При вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та / або статутом, враховуючи при цьому положення частин 1 і 3 статті 4 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, на яку посилається скаржник).

141. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

142. Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини, та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

143. Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

144. Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

145. Очевидно, що ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості. Тобто бездіяльність відповідачів стосовно непередачі документів робить неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19).

146. Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

147. Крім того, Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

148. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

149. В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

150. Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини 2 статті 61 КУзПБ.

151. Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

152. Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини 2 статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина 10 статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина 3 статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

153. При цьому аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

154. Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

155. Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

156. Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини 1 статті 61 КУзПБ).

157. У зв`язку з наведеним Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) наголосив, що право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

158. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20), на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

159. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення, зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності, повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

160. Господарський суд під час розгляду відповідної заяви оцінює подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, з точки зору відповідності їх наведеним у критеріям.

161. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.

162. Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі №916/1105/16); звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

163. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

164. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів / складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій / бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях / бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 15.02.2022 у справі №927/219/20, на які посилається скаржник).

165. У цій справі, дослідивши наявні у справі докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про наявність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, за вчинення якого частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено застосування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

166. Враховуючи, що об`єктом зазначеного правопорушення є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що залишилися незадоволеними у справі про банкрутство, господарські суди виходили з того, що розмір незадоволених вимог кредиторів Боржника в цій справі складає 4712412 грн.

167. Господарські суди з`ясували, що відповідачі є суб`єктами відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ, адже з 29.10.2010 (згідно з рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси) ТОВ "ТД "Статус Трейд" і ТОВ "Гілея-Цукор" були засновниками Боржника з частками, відповідно, 41% і 59% у статутному капіталі. Водночас ОСОБА_1 був посадовою особою (керівником) Боржника юридично в період з 03.11.2008 до 15.01.2010 і з 14.10.2010 до 01.04.2011, а фактично він виконував повноваження керівника Боржника з 03.11.2008 до 28.04.2011.

168. Господарські суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях зазначили про те, що дії по відступленню Боржником (у особі уповноваженого ОСОБА_1 представника ОСОБА_25 ) частки в статутних капіталах низки юридичних осіб (ТОВ "Агропроект Княжа", ТОВ "Агротехнологія Плюс", ТОВ "Салькова зоря", СП ТОВ "Аврора", ТОВ "Агро-колос 05", СТОВ ім Устименка) призвели до втрати вирішального голосу Боржника у їх статутних капіталах та стали фактичною причиною прийняття рішення засновником про дострокове (до закінчення строку дії контракту) звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора. Скаржник у касаційній скарзі слушно зазначає про передчасність таких висновків господарських судів, оскільки вони ґрунтуються лише на посиланнях на пояснення "УПАК Лімітед" у апеляційній скарзі на рішення Черкаського районного суду від 14.10.2010 у справі №2-560/2010, а не на безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, що підтверджують обставини відчуження Боржником відповідних корпоративних прав, зокрема, у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 певних дій тощо та / або встановленні відповідних обставин певним судовим рішенням у іншій справі, що мало б преюдиційне значення під час розгляду цієї справи.

169. Однак необґрунтоване посилання господарських судів першої та апеляційної інстанцій на наведені обставини не призвело до неправильних висновків про суті спору, оскільки за змістом оскаржуваних судових рішень об`єктивна сторона відповідного порушення полягає саме у виведенні та прихованні відповідачами активів Боржника та непереданні ліквідатору Боржника документів про вчинені операції з метою унеможливлення повернення цих активів.

170. Так, щодо суб`єктивної сторони правопорушення господарські суди встановили, що у період з 31.03.2011 до 28.04.2011 ОСОБА_1 за відсутності законних підстав (укладених договорів позики) та повноважень (адже станом на 28.04.2011 він був звільнений) перерахував на користь ТОВ "Артбудкомфорт" кошти Боржника в сумі 6799200 грн. Засновники ТОВ "ТД "Статус Трейд" і ТОВ "Гілея-Цукор" у будь-який спосіб не відреагували на вказані дії ОСОБА_1 , а натомість прийняли рішення про ліквідацію Боржника відразу після надходження від ТОВ "Агротрейд" коштів у сумі 4707781,28 грн та їх виведення на користь ТОВ "Артбудкомфорт". Враховуючи наведене та обставини наступного непередання документів про майно і активи Боржника призначеному засновниками ліквідатору ОСОБА_23 , господарські суди дійшли висновку про спланованість дій зазначених осіб для доведення Боржника до банкрутства.

171. За висновком господарських судів, указані дії і бездіяльність перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з доведенням Боржника до банкрутства і його неплатоспроможністю.

172. З огляду на викладене при зверненні з касаційною скаргою ОСОБА_1 безпідставно стверджує, що в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, які саме його дії / бездіяльність призвели до банкрутства Боржника.

173. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій відповідачі не спростували наявність зазначених обставин. А викладені в касаційній скарзі заперечення в цій частині по суті зводяться до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів, встановлення інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Однак переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

174. З огляду на таке підлягають відхиленню доводи скаржника про те, що підписані ним у період з 29.03.2010 до 14.10.2010 документи (в разі їх наявності) були би нікчемними, оскільки він не працював генеральним директором Боржника, а наявність у Реєстрі відомостей про ОСОБА_1 як керівника Боржника не є підставою для покладення на нього субсидіарної відповідальності. Наведені доводи суперечать встановленим господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставинам щодо фактичного здійснення ОСОБА_1 повноважень керівника Боржника з 03.11.2008 до 28.04.2011, зокрема, на час виведення коштів Боржника на користь ТОВ "Артбудкомфорт".

175. Слід зауважити, що висновки господарських судів у зазначеній частині ґрунтуються, зокрема, на обставинах, встановлених у судових рішеннях Апеляційного суду міста Києва та Черкаського районного суду в інших справах, згідно з якими новопризначені (після звільнення ОСОБА_1 ) керівники боржника фактично не виконували своїх обов`язків з моменту призначення їх на посаду (ухвалами суду їм одразу після призначення було заборонено здійснювати діяльність керівника Боржника). Водночас під час розгляду відповідних справ у зазначених судах ОСОБА_1 стверджував, що його не було повідомлено про факт його звільнення з посади генерального директора Боржника та він виконував свої трудові обов`язки.

176. Також Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що висновок господарських судів про фактичне продовження здійснення ним повноважень керівника Боржника є перекрученням інформації, яка міститься у банківській виписці щодо перерахування коштів з рахунку Боржника, адже у листах АТ КБ "ПриватБанк" не зазначено про підписання відповідних платіжних доручень саме ОСОБА_1 або за його розпорядженням, або за допомогою його електронного підпису чи ключа доступу до рахунку.

177. Верховний Суд приймає до уваги, що наведений висновок господарських судів здійснений на підставі правової оцінки та співставлення у системному взаємозв`язку наявних у справі доказів, які свідчать про перерахування наявних у Боржника коштів у загальній сумі 6799200 на користь ТОВ "Артбудкомфорт" згідно з платіжними дорученнями №443 від 31.03.2011, №444 від 01.04.2011, №445 від 28.04.2011, тоді як за інформацією, отриманою з відповідної банківської установи, повноваження на підпис платіжних доручень у період з 31.03.2011 до 28.04.2011 мав тільки ОСОБА_1 . Враховуючи наведені обставини, висновок господарських судів про перерахування зазначених коштів від імені Боржника на користь ТОВ "Артбудкомфорт" саме ОСОБА_1 видається найбільш вірогідним.

178. При цьому господарські суди слушно зазначили про те, що твердження ОСОБА_1 щодо передання ним свого ЕЦП іншим особам не підтверджене доказами, однак наявність таких обставин не мала б наслідком звільнення його від відповідальності за дії певних осіб, яким він передав ЕЦП, як за власні.

179. Доводи скаржника про те, що проведені з ТОВ "Артбудкомфорт" розрахунки самі по собі не могли призвести до неплатоспроможності Боржника та його подальшого банкрутства, адже розмір активів Боржника був значно вищим за розмір зобов`язань перед кредиторами, спростовуються встановленими господарськими судами обставинами, згідно з якими кредиторські вимоги Боржника перед кредиторами складаються саме з грошових вимог ТОВ "Агротрейд" у сумі 4711122 грн (основного боргу), що була перерахована Боржнику та виведена на користь ТОВ "Артбудкомфорт". Зазначена сума коштів погашена в процедурі ліквідації лише в частині коштів, які надійшли на ліквідаційний рахунок Боржника від реалізації на аукціоні дебіторської заборгованості ВАТ "Артбудкомфорт".

180. Твердження скаржника про наявність у Боржника значного обсягу дебіторської заборгованості не ґрунтуються на посиланні на конкретні наявні у справі докази, які помилково не отримали правової оцінки господарських судів, але підтверджують відповідну дебіторську заборгованість і можливість її стягнення та / або відчуження задля наповнення ліквідаційної маси. Відхиляючи зазначені докази скаржника, господарські суди виходили з того, що документи про певні активи ліквідатору Боржника не передано.

181. Заперечення скаржника проти висновку господарських судів першої та апеляційної інстанцій про непередання ним ліквідатору Боржника відповідної документації з посиланням на її зберігання з 01.04.2011 у голови ліквідаційної комісії ОСОБА_23 також не ґрунтуються на зазначенні певних доказів, які б підтверджували передачу ОСОБА_1 документації Боржника, зокрема після його звільнення, ОСОБА_23 чи іншій особі.

182. Крім того, ОСОБА_1 під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини у вчиненні відповідних дій з виведення коштів Боржника та бездіяльності щодо непередання документації; наявності певного розумного пояснення мети та мотивів здійснення відповідних господарських операцій, які б відповідали інтересам Боржника тощо.

183. Щодо аргументів скаржника про невстановлення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій неподільності шкоди, завданої Боржнику відповідачами, ступеню вини кожного з них, необхідно зауважити, що згідно з положеннями статті 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, однак суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини за заявою потерпілого. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №908/314/18 (на яку посилається скаржник) у контексті застосування зазначеної норми зауважив, що у випадку неподання такої заяви усі особи несуть солідарну відповідальність.

184. У цій справі Боржник не подавав заяви, яка могла би бути підставою для часткового визначення відповідальності відповідачів, тому невстановлення ступені їхньої вини не є підставою для висновку про неналежне встановлення господарськими судами обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. До того ж доводи скаржника з наведеного питання по суті зводяться до того, що засновники Боржника після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Боржника не призначили іншого керівника, а наявність відомостей про ОСОБА_1 в Реєстрі як керівника Боржника не є підставою для покладення на нього субсидіарної відповідальності. Однак такі доводи не спростовують висновки господарських судів, які ґрунтуються на встановленні вчинення скаржником конкретних дій, спрямованих на виведення коштів Боржника, та непередання ним документації Боржника.

185. Зважаючи на викладене, немає підстав для висновку про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, внаслідок неврахування правових позицій, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду. Тобто наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилась.

186. Крім того, звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_1 послався на наявність передбаченої пунктом 2 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підстави для обов`язкового скасування судових рішень у справі з направленням справи на новий розгляд, оскільки рішення господарського суду першої інстанції ухвалено суддею, якому було заявлено відвід, до якого була втрачена довіра.

187. Однак Верховний Суд не вбачає підстав для застосування положень зазначеної норми процесуального права, оскільки наведені скаржником підстави відводу судді місцевого господарського суду не можуть бути визнані обґрунтованими.

188. У силу частин 1, 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

189. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу, яка передбачає недопустимість повторної участі судді у розгляді справи.

190. Водночас незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

191. За змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.

192. Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

193. Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

194. У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

195. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

196. У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

197. Суд звертає увагу, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

198. Щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

199. Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об`єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.

200. З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

201. Відповідно до частини 1, 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

202. Згідно зі статтею 6 Кодексу суддівської етики суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Це означає, що у межах конкретної справи суддя повинен діяти у повній мірі покладаючись на оцінку обставин конкретної справи, незалежно від оцінки, наданої ним у інших справах.

203. Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

204. Істинність твердження про упередженість та / або небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 Господарського процесуального кодексу України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

205. За доводами скаржника, викладеними у відповідній заяві про відвід і касаційній скарзі, упередженість судді господарського суду першої інстанції полягає в тому, що суддя Хабазня Ю.А. при постановленні ухвал від 23.02.2023, від 07.04.2023, від 16.05.2023, від 01.06.2023, від 11.07.2023, від 27.07.2023, від 24.08.2023 всупереч положеннями процесуального законодавства за відсутності відповідних клопотань учасників справи здійснив самостійний збір і вишукування доказів, впливав на їх зміст. При цьому ухвалу від 24.08.2023 не внесено до підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та до Єдиного державного реєстру судових рішень, не направлено сторонам на їх електронну пошту, а документи, які надійшли до суду від АТ КБ "ПриватБанк" не внесено до підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Також ухвалою від 14.11.2023 прийнято до розгляду заяву Боржника про зміну предмета позову попри те, що нею змінено як предмет (додана ще одна позовна вимога), так і підстави позову (змінено обґрунтування позовної заяви). Натомість подані ОСОБА_1 клопотання про витребування оригіналу договору, матеріалів реєстраційної справи, призначення експертизи господарський суд або задовольнив частково, або не розглянув, тоді як аналогічні клопотання Боржника задоволено.

206. На думку скаржника, перелічені порушення процесуального законодавства є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Хабазні Ю.А., свідчать про наявність ознак особистої зацікавленості, прихильності суду до позивача.

207. Однак Верховний Суд погоджується з висновком, викладеним в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 05.12.2023, постановленій за наслідками розгляду заявленого ОСОБА_1 відводу судді Хабазні Ю.А., що наведені обґрунтування по суті свідчать про незгоду заявника з процесуальними рішеннями судді в цій справі (щодо прийняття заяви про зміну предмета позову, витребування доказів) та не можуть бути підставою для відводу судді. Водночас твердження про особисту заінтересованість судді, його прихильності до однієї зі сторін у справі ґрунтуються на припущеннях заявника щодо мотивів ухвалення суддею відповідних рішень, а не на посиланні на конкретні докази його упередженості, наявності певного зв`язку зі стороною, який зумовлює його уподобання, тощо.

208. При цьому Верховний Суд приймає до уваги, що аргументи скаржника про самостійний збір місцевим господарським судом доказів спростовуються наявним у матеріалах справи клопотанням Боржника про витребування відповідно до положень статті 81 Господарського процесуального кодексу України у АТ КБ "ПриватБанк" відповідних доказів щодо осіб, яка мали право підпису платіжних документів Боржника тощо, на яке міститься посилання в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 23.02.2023. Водночас у перелічених скаржником ухвалах господарського суду першої інстанції відсутні вимоги (вказівки) про те, що банк у будь-якому випадку має відповісти про наявність у період з 01.01.2011 до 31.12.2011 права підпису тільки в ОСОБА_1 . Зокрема, згідно з ухвалами Господарського суду Черкаської області від 27.07.2023, від 24.08.2024 банк має письмово конкретно зазначити у своїй відповіді про це тільки в тому випадку, якщо право першого і другого підпису у відповідний період мав лише ОСОБА_1 .

209. Що стосується часткового задоволення клопотань скаржника про витребування доказів, при зверненні з касаційною скаргою він не довів, що таке часткове задоволення та / або необґрунтоване відхилення унеможливило встановлення конкретних фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, спростовують вчинення ОСОБА_26 дій, які становлять суб`єктивну сторону спірного правопорушення, або доводять відсутність його вини у їх вчиненні.

210. Водночас порушення суддею порядку оприлюднення судового рішення та внесення документів до підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи як таке не є достатньою підставою для висновку саме про його упередженість і особисту заінтересованість у результаті розгляду справи тощо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

211. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

212. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду.

Розподіл судових витрат

213. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.04.2024 у справі №925/1743/14 (925/85/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков