№ 925/204/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/204/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» - Демченко В.М. дов. від 02.01.2020, Лукашов Ю.В. дов. від 02.01.2020,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс» - Шульгін Є.Г. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс»

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 (суддя Довгань К.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 (головуючий суддя: Дідиченко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.)

у справі № 925/204/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» (далі - ТОВ «Інтерфлот»)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс» (далі - ТОВ «Альфа-Етекс»)

про стягнення 2 440 193,15 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «Інтерфлот» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Альфа-Етекс» про стягнення 2 440 193,15 грн. завданих збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору від 01.07.2017 № 01/07/17 позивачем надана відповідачу сировина та допоміжні матеріали для пакування та виготовлення продукції. Проте відповідач, використавши лише частину наданої сировини та допоміжних матеріалів, залишок позивачу не повернув, чим порушив умови вказаного договору. У зв`язку з наведеним позивач просить суд стягнути з відповідача 2 440 193,15 грн. завданих збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 зі справи № 925/204/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020, позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Альфа-Етекс», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи частини п`ятої статті 226 Господарського кодексу України. При цьому суд першої інстанції вдався до порушення пункту 4 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а суд апеляційної інстанції - до порушення підпункту «г» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.

Суди не врахували того, що право вимоги в управненої сторони згідно з нормою частини п`ятої статті 226 ГПК України виникає у разі невиконання зобов`язання про передачу їй речі.

Судами попередніх інстанцій у рішенні не встановлено ні факту невиконання відповідачем обов`язку щодо передачі позивачу залишків давальницької сировини за Договором, ані мотивів, на підставі яких суди могли б дійти висновку про наявність факту невиконання відповідачем вказаного обов`язку.

У судових рішеннях мала бути зазначена дата, коли відповідач не виконав обов`язок з повернення давальницької сировини, та дата, з якої права та інтереси позивача є порушеними, проте вказаної інформації судові рішення попередніх інстанцій не містять.

Суди попередніх інстанцій не застосували приписи частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 3 абзацу другого частини першої статті 532 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Договором не встановлений строк повернення залишків давальницької сировини та матеріалів, не встановлене місце виконання такого обов`язку, а з вимогою до відповідача про повернення залишків давальницької сировини позивач до відповідача не звертався.

У випадку застосування судами попередніх інстанцій вказаних норм суди дійшли б висновку про відсутність факту порушення прав та інтересів позивача, а також права останнього на стягнення збитків з відповідача, оскільки в останнього не виникло обов`язку з повернення залишків давальницької сировини.

Суди порушили та неправильно застосували норми, які регулюють питання відшкодування збитків, а саме приписи частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, частини першої статті 225, частини п`ятої статті 226 Господарського кодексу України, та стягнули збитки за відсутності факту існування у позивача таких збитків.

Так, оскільки залишки сировини є власністю позивача і є в наявності (тобто не знищені та не пошкоджені), позовна вимога про стягнення збитків, що є вартістю залишків сировини, є безпідставною та передчасною, оскільки ефективним способом захисту права для позивача є витребування такого майна у відповідача.

У доповненні до касаційної скарги скаржник зазначив про: порушення судом апеляційної інстанції у розгляді справи приписів підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, неправильне застосування названим судом приписів статей 611 612 ЦК України, порушення приписів частини п`ятої статті 269 ГПК України та частин першої, другої статті 176, частин другої, восьмої, дев`ятої статті 80 ГПК України.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Інтерфлот» просило залишити рішення попередніх судових інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

16.03.2020 від ТОВ «Альфа-Етекс» надійшли письмові пояснення на відзив на касаційну скаргу.

17.03.2020 від ТОВ «Інтерфлот» надійшли письмові доповнення до відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд клопотань учасників справи

17.03.2020 від ТОВ «Інтерфлот» надійшло клопотання, відповідно до якого назване Товариство просило не розглядати без його участі справу № 925/204/19, у разі, якщо Суд не буде працювати у звичайному режимі або допуск представників Товариства не буде забезпечений.

Призначений на 19.03.2020 розгляд касаційної скарги у справі № 925/204/19 не відбувся, у зв`язку з його відкладенням внаслідок карантину та у подальшому розгляд касаційної скарги призначений на 27.04.2020 з повідомленням учасників справи. При цьому, Суд працює у звичайному режимі та здійснює розгляд судових справ за участю представників учасників судових справ. У зв`язку з наведеним вказане клопотання ТОВ «Інтерфлот» Суд залишив без розгляду.

24.04.2020 від ТОВ «Інтерфлот» надійшло клопотання, в якому останній просив Суд допустити представників названого Товариства, які будуть захищені засобами індивідуального захисту, у судове засідання до розгляду касаційної скарги по суті і не розглядати скаргу без участі представників ТОВ «Інтерфлот».

У судовому засіданні 27.04.2020 клопотання Судом задоволено, розгляд касаційної скарги здійснюється за участю представників учасників справи.

24.04.2020 від ТОВ «Інтерфлот» надійшли пояснення з клопотанням про неупередженість розгляду справи.

Ознайомившись з викладеною у клопотанні про неупередженість розгляду справи інформацією, Суд не встановив підстав для самовідводу суддів у справі або секретаря судового засідання у відповідності до приписів статей 35 37 Господарського процесуального кодексу України.

27.04.2020 від ТОВ «Інтерфлот» надійшло клопотання про поновлення виконання рішення суду у справі № 925/204/19.

Суд вирішив розглянути відповідне клопотання названого Товариства у нарадчій кімнаті з одночасним розглядом касаційної скарги по суті.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

01.07.2017 ТОВ «Інтерфлот» як замовником та ТОВ «Альфа-Етекс» як виконавцем укладено договір № 01/07/17 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався виконати роботу на власний ризик (далі - робота) з виготовлення на виробничих площах виконавця або орендованих ним площах з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жерстяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види мор. риби тощо) консерви (далі - продукція) і передати готову продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених цим договором, зобов`язався виготовлену продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

Відповідно до пункту 1.5 Договору право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику.

Згідно з пунктом 1.6 Договору сторони домовилися, що виробничий період, протягом якого здійснюється виконання робіт з виготовлення продукції, становить календарний місяць або інший строк, який вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику по завершенні виробничого періоду, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, такі звіти:

- акт прийому-передачі готової продукції;

- звіт про рух готової продукції за виробничий період (місяць);

- звіт використання сировини за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць);

- звіт по використанню матеріалів за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць);

- звіт про рух давальницької сировини за виробничий період (місяць);

- звіт про рух давальницьких матеріалів за виробничий період (місяць).

Згідно з підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 Договору виконавець зобов`язується надати замовнику такі документи на кожну партію продукції:

- акт виконаних робіт за виробничий період (місяць) з прикладенням відповідної податкової накладної;

- декларацію виробника про якість консервів;

- видаткову накладну.

Виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому давальницької сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначеним замовником (пункт 5.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу давальницьку сировину, матеріали на суму 70 271 872,35 грн., на підтвердження чого позивачем надано накладні на передачу давальницької сировини, а також допоміжних матеріалів.

Відповідач виготовив продукцію з наданих замовником давальницької сировини та матеріалів на суму 67 831 679,20 грн., про що сторонами складені відповідні акти надання послуг з переробки, товарно-транспортні накладні.

Відповідачем використана сировина та допоміжні матеріали для виготовлення продукції не в повному обсязі, у зв`язку з чим в останнього залишилися сировина та допоміжні матеріали на суму 2 440 193,15 грн.

Листом від 28.12.2018 № 84 відповідач повідомив позивача про те, що Договір припиняє свою дію з 31.12.2018 (відповідачем відмовлено позивачу в пролонгації Договору на 2019 рік).

За твердженням позивача, 28.12.2018 ним вивезено всю готову продукцію, але у проведенні інвентаризації та вивезенні залишків сировини і допоміжних матеріалів відповідачем позивачу відмовлено.

Листом від 03.01.2019 № 1 відповідач повідомив позивача про те, що, зважаючи на наявність в останнього всієї обліково-звітної документації для підтвердження асортименту і кількості переданих матеріалів та отриманої готової продукції від ТОВ «Альфа-Етекс», у проведенні інвентаризації «доцільної потреби» не вбачає.

11.01.2019 позивач направив відповідачу вимогу вих. від 11.01.2019 № 4 про направлення звітів по рух готової продукції, про витрачання сировини та матеріалів, про рух давальницької сировини і давальницьких матеріалів та актів виконаних робіт за виробничі періоди, з метою подальшого складення зведених облікових документів.

16.01.2019 позивачем надіслана відповідачу вимога вих. від 15.01.2019 № 6, в якій зазначено, що ТОВ «Альфа-Етекс» своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконало, замовнику готову продукцію не надало, звіти, передбачені Договором, не подало, співробітників позивача для перевірки ходу, якості робіт та інвентаризації залишків продукції не допустило. У зв`язку з цим позивач вимагав допустити його працівників для проведення та складання актів інвентаризації і надати можливість вивезти залишки невикористаної сировини та допоміжних матеріалів.

22.01.2019 позивачем надіслана на адресу відповідача вимога вих. від 22.01.2019 № 8, в якій останній, у зв`язку з недопуском відповідачем представників позивача для інвентаризації продукції замовника та нездійснення повернення відповідачем залишків давальницької сировини та допоміжного матеріалу, вимагав відшкодувати завдані збитки.

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов`язань щодо повернення невикористаних допоміжних матеріалів позивачу в натурі не виконав та вартість цих матеріалів не відшкодував, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду з метою захисту порушеного права та стягнення з відповідача завданих позивачу збитків.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

ЦК України:

частина перша статті 11:

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки;

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

частини перша, друга статті 22:

- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;

- збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

стаття 509:

- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

- зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;

- зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості;

частина перша статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

стаття 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;

- якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

частина перша статті 532:

- місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

пункт 4 частини першої статті 611:

- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди;

частина перша статті 631:

- строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору;

частини перша, друга статті 837:

- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу;

- договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові;

частини перша, друга статті 840:

- якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок;

- якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;

стаття 841:

- підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Господарський кодекс України (далі - ГК України):

стаття 224:

- учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено;

- під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною;

стаття 225:

- до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом;

- законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань;

- при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків;

- виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду;

частина п`ята статті 226:

- у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Господарський процесуальний кодексу України (далі - ГПК України):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (частина перша);

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частина перша статті 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;

стаття 79 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

пункт 1 частини першої статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 440 193,15 грн. завданих збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів за Договором.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо: передачі позивачем відповідачу сировини та допоміжних матеріалів на суму 70 271 872,35 грн., виготовлення відповідачем продукції з наданих замовником давальницької сировини та матеріалів на суму 67 831 679,20 грн., у звязку з чим залишок сировини та допоміжних матеріалів склав 2 440 193,15 грн., жодною із сторін спору не оспорюються, як і не оспорюються встановлені обставини щодо закінчення строку дії Договору 31.12.2018.

Причиною касаційного перегляду є, зокрема, питання щодо обрання позивачем належного способу захисту порушених прав.

Так, згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 зі справи № 924/831/17).

Оцінка предмета заявленого позову, а, відтак, наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків позивач посилався на те, що на виконання умов Договору позивачем надана відповідачу сировина та допоміжні матеріали для пакування і виготовлення продукції. Проте відповідач, використавши лише частину наданої сировини та допоміжних матеріалів, залишок позивачу не повернув, чим порушив умови вказаного договору. У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 2 440 193,15 грн. завданих збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів.

Згідно з приписами частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами статті 224 ГК України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

У розгляді справи апеляційним господарським судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором підряду щодо виготовлення продукції з матеріалу позивача як замовника зі збереженням за позивачем права власності на такий матеріал та покладенням на відповідача обов`язку, зокрема, зі збереження переданого йому замовником матеріалу і передачі залишків матеріалів замовнику або визначеним замовником третім особам. При цьому умовами Договору не передбачено строків повернення залишку давальницької сировини та матеріалів.

Відповідно, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, у зв`язку з відсутністю у Договорі строків повернення давальницької сировини та матеріалів, такий строк повинен визначатися згідно з вимогами статті 530 ЦК України (зазначеним спростовується довід скаржника, викладений у касаційній скарзі про незастосування у розгляді справи приписів частини другої статті 530 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зокрема, якщо строк (термін) виконання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, - з настанням цієї події. Якщо ж строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник, за загальним правилом, повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (стаття 530 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, відтак останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 зі справи № 910/17838/17).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2019 позивач направив відповідачу вимогу від 11.01.2019 № 4 про направлення звітів про рух готової продукції, про витрачання сировини та матеріалів, про рух давальницької сировини і давальницьких матеріалів та актів виконаних робіт за виробничі періоди, з метою подальшого складення зведених облікових документів.

22.01.2019 позивачем надіслана на адресу відповідача вимога вих. від 22.01.2019 № 8, в якій останній, у зв`язку з недопуском відповідачем представників позивача для інвентаризації продукції замовника та нездійснення повернення відповідачем залишків давальницької сировини та допоміжного матеріалу, вимагав вішкодувати завдані збитки.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем заявлялися вимоги до відповідача щодо повернення залишків невикористаної сировини та допоміжних матеріалів у визначений у вимозі спосіб (з наданням можливості позивачу їх вивезти). Проте на вказані вимоги відповідач не відреагував, залишки невикористаної сировини та допоміжних матеріалів не повернув. Зазначеним спростовується як довід скаржника про те, що з вимогою до відповідача про повернення залишків давальницької сировини позивач не звертався, так і довід скаржника про те, що у судових рішеннях не встановлено ні факту невиконання відповідачем обов`язку щодо передачі позивачу залишків давальницької сировини за Договором, ані мотивів, на підставі яких суди могли б дійти висновку про наявність факту невиконання відповідачем вказаного обов`язку.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 226 ГК України, у разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Можливість обрання певного визначеного варіанту правової поведінки є виключно правом замовника, а не підрядника. Зазначеним спростовується довід скаржника про те, що позивач мав обрати інший спосіб захисту порушених прав, а саме, витребування майна у відповідача.

Посилання скаржника на те, що право вимоги в управненої сторони згідно з нормою частини п`ятої статті 226 ГПК України виникає у разі невиконання зобов`язання про передачу їй речі є довільним трактуванням відповідачем вказаної норми права, яке не відповідає її дійсному змісту.

Так, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є невиконання зобов`язаною стороною свого зобов`язання про передачу управненій стороні індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками). У випадку настання такої умови управнена сторона має право діяти альтернативно: або вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони, або вимагати відшкодування останньою збитків.

Оскільки на вимогу позивача відповідач не повернув залишки сировини та матеріалів, позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушених прав на відшкодування збитків, що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів за Договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, яка полягає у неповерненні позивачу залишків давальницької сировини та матеріалів на його вимогу; безпосередньо завдані збитки, розмір яких підтверджений видатковими накладними на передачу давальницької сировини та матеріалів; причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина відповідача, яка виражена у невиконанні вимоги позивача про повернення давальницької сировини та матеріалів.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем збитків позивачу у сумі 2 440 193,15 грн., що є вартістю неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів за Договором.

Довід скаржника про те, що позивачу не було завдано збитків, за відсутності втрат у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки, у даному випадку йдеться не лише про втрати у зв`язку з фізичним знищенням речі, але й про втрату власником правомочностей щодо такого майна, пов`язаних з володінням, користуванням та можливістю розпорядження ним, внаслідок неправомірних дій зобов`язаної сторони.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції у розгляді справи пункту 4 частини четвертої статті 238 ГПК України, а судом апеляційної інстанції - підпункту «г» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України (стосовно незазначення у судових рішеннях того, чи були і ким порушені права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся з позовом до суду), не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги.

Не знайшов свого підтвердження і довід скаржника про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм, які регулюють питання відшкодування збитків, а саме, приписів частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, частини першої статті 225, частини п`ятої статті 226 ГК України.

Безпідставними та необґрунтованими є й доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції у розгляді справи приписів підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, неправильне застосування названим судом приписів статті 611 ЦК України, порушення приписів частини п`ятої статті 269 ГПК України та частин першої, другої статті 176, частин другої, восьмої, дев`ятої статті 80 ГПК України.

Помилкове застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 612 ЦК України (за змістом якої, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків), без урахування підстави позову, визначеної самим позивачем, не вплинуло на правильність судового рішення по суті спору названої судової інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться, насамперед, до переоцінки доказів, встановлення інших обставин, ніж встановлені судами попередніх інстанцій, проте суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, зважаючи на встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ «Альфа-Етекс» не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень зі справи.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Альфа-Етекс» залишити без задоволення, а судові рішення попередніх судових інстанцій зі справи - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ «Альфа-Етекс», оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

У зв`язку з тим, що судові рішення попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, виконання рішення суду у справі № 925/204/19 (зупинене згідно з ухвалою Суду від 09.04.2020) підлягає поновленню, а клопотання ТОВ «Інтерфлот» про поновлення виконання рішення суду у справі - задоволенню.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 332 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 зі справи № 925/204/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс» - без задоволення.

2. Поновити виконання рішення господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 зі справи № 925/204/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко