ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 925/297/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019 (суддя Спаських Н.М.) у справі № 925/297/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест"
до Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод"
про зобов`язання повернути майно та стягнення 240 000,00 грн неустойки
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" (далі - відповідач) про зобов`язання повернути майно та стягнення 240 000,00 грн неустойки.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018, від подальшого виконання якого позивач відмовився через систематичне порушення його умов з боку відповідача.
Судом першої інстанції установлено, що в процесі розгляду справи майно, повернення якого було предметом спору, було повернуто відповідачем за актом, з огляду на що позивач просив задовольнити позовні вимоги лише в частині стягнення неустойки в розмірі 240 000,00 грн, а в частині зобов`язання відповідача повернути позивачу за актом приймання - передачі обладнання згідно заявленого переліку просив суд закрити провадження на підставі статті 231 ГПК України у зв`язку з виконанням відповідачем цього зобов`язання та фактичним повернення майна позивачу в ході вирішення спору.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" 240 000,00 грн неустойки, 41 939,31 грн на відшкодування судових витрат та 27 000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог провадження у справі закрито.
2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій вказали про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у частині покладання на відповідача відповідальності у вигляді стягнення неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ГПК України.
3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 стягнуто з Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019 в частині стягнення 240 000,00 грн неустойки, судових витрат та витрат на правничу допомогу та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 повністю і передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
5. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права, а саме, статей 75 76 77 78 79 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи.
5.1. Так, на думку скаржника, незважаючи на обов`язок, передбачений ст. 65 ГПК України та безпосереднє подання для огляду суду в судовому засіданні Договору оренди № 1 та актів приймання - передавання, судами попередніх інстанцій проігноровано існування таких письмових доказів та обов`язок їх дослідження з наданням правової оцінки, чим порушено принцип рівності сторін.
5.2. Скаржник зазначає, що доказами, наявними у матеріалах справи підтверджено факт відсутності у позивача права власності на майно, яке заявлено як предмет договору оренди № 10, що свідчить про недійсність даного правочину.
5.3. Також відповідач зазначає про неукладеність Договору оренди № 10 від 31.01.2018, оскільки він не містить істотних умов та наголошує на тому, що належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту виконання сторонами такого договору, не існує.
5.4. На думку відповідача, ототожнення Актів приймання - передавання з додатками до договору оренди, що не було узгоджено сторонами, є неможливим та свідчить про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази припинення дії договору № 10, з чим пов`язувалося б настання певних правових наслідків та відповідно існування порушеного права позивача.
5.5. Також відповідач зазначає про порушення судами норм матеріального права, а саме, статей 550 614 Цивільного кодексу України.
6. Позивачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
7. 19.02.2020 на адресу суду від відповідача надійшла заява про доповнення касаційної скарги, у якій він просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
7.1. Колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
Оскільки заява відповідача про доповнення касаційної скарги надійшла поза межами визначеного процесуальним законом строку, така заява залишається без розгляду на підставі ст. 118 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
8. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (далі - орендодавець) та Державним підприємством "Уманський лікеро-горілчаний завод" (далі - орендар) укладено договір оренди обладнання № 10, предметом якого є надання орендодавцем за обумовлену сторонами договору плату в тимчасове володіння і користування орендаря обладнання, яке буде використано останнім в своїх виробничих цілях з метою отримання прибутку відповідно до конструктивних і експлуатаційних даних обладнання (майна), що передається в оренду (п. 1.1 договору).
Об`єктом оренди за цим договором є обладнання згідно переліку, який вказаний в Додатку № 1 до Договору. Вартість обладнання за Договором вказана в Додатку № 2. (п. 1.2 договору).
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору орендодавець зобов`язується відповідно до Акту прийому-передачі передати обладнання, що є об`єктом оренди, протягом 10 (десяти) днів з дня підписання цього договору та передати орендарю разом з орендованим обладнанням всі необхідні приналежності та документи до нього, перелік яких визначений в Додатку № 3 до Договору.
Пунктом п 4.1 договору сторони погодили, що вартість користування обладнанням, переданим орендарю, становить 20 000,00 грн. з ПДВ і виплачується щомісяця, з лютого місяця 2018 року.
01.04.2018 сторони підписали Додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої домовились установити вартість користування обладнанням, переданим у користування орендарю у розмірі 40 000,00 грн з ПДВ, яке виплачується щомісяця.
Строк договору сторони в п. 9.2 погодили до 31.12.2018.
Водночас, відповідно до п. 7.2 договору, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору оренди жодна зі сторін не заявить про свій намір не продовжувати оренду за договором або укласти новий договір оренди на істотно інших умовах, договір автоматично продовжується на наступний 12-ти місячний термін.
9. Також судами у даній справі установлено, що відповідно до акту приймання-передачі устаткування та Акту № 2 від 01.04.2018 приймання-передачі устаткування орендодавець передав орендареві наступне обладнання:
- Автомат для наклеювання акцизних марок, марки Э.Ф. 1400, виробництва ЧП "Група компаній Піщемаш", вартістю 542 099,00 грн;
- Компресор "Кентавр", марки 50/30, виробництва "Кентавр", вартістю 2 428,00 грн;
- Апарат для наклеювання етикеток, марки З.Ф. 1400, виробництва ЧП "Група компаній Піщемаш", вартістю 438 900,00 грн;
- Машина для ополіскування пляшок, марки БЗ-ОМВ-6, виробництва ВАТ "Мелітопольпродмаш", вартістю 223 697,00 грн;
- Апарат по розливу рідких сумішей, марки Ж7 ДНП-3, виробництво ВАТ "Барський машинобудівний завод", вартістю 282 018,00 грн;
- Закупорювальна машина, марки Ж7 ВУМ-3, виробництво ВАТ "Барський машинобудівний завод", вартістю 338 086,00 грн;
- Апарат для наклеювання етикеток, марки Л5-ВЕЮ, виробництва ВАТ "Темп", вартістю 381 672,00 грн;
- Машина для пакування продукції, марки УМТ-600 м, виробництва ТОВ "Завод пакувального обладнання "Термо-пак", вартістю 347 054,00 грн.
10. На виконання умов Договору його сторонами також підписані акти надання послуг, як підстава для внесення щомісячної орендної плати:
- № 2 від 28.02.2018 на суму 20 000,00 грн;
- № 3 від 31.03.2018 на суму 40 000,00 грн;
- № 4 від 30.04.2018 на суму 40 000,00 грн;
- № 5 від 31.05.2018 на суму 40 000,00 грн;
- № 6 від 30.06.2018 на суму 40 000,00 грн.
В Актах міститься посилання на "основной договор" та договір "оренди обладнання" № 10 від 31.01.2018.
11. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, позивач зазначав, що з першого місяця дії договору оренди орендар порушував його умови шляхом прострочення оплати орендної плати як у первісному, так і у збільшеному розмірі, за період з березня по серпень 2018 року. Починаючи з серпня 2018 року орендар взагалі припинив виконувати свої грошові зобов`язання за Договором оренди, чим порушив права позивача.
12. Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1 Вих-11/2018 від 19.11.2018 про сплату суми боргу за договором оренди, яка була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не погасив, з чого і виник спір.
13. В силу положень ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
14. З огляду на систематичну несплату відповідачем орендної плати за користування обладнанням, позивач скористався своїм правом на відмову від договору, передбачену вказаною нормою, і направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди № 1 Вих-12/2018 від 28.12.2018, яке отримане останнім 04.01.2019.
15. Так, надавши оцінку доводам позивача та запереченням відповідача, урахувавши фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що внаслідок відмови позивача від договору оренди № 10 від 31.01.2018 цей договір припинився з 04.01.2019 року, тобто з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача.
16. Зокрема, господарські суди надали оцінку доводам відповідача щодо неукладеності договору № 10 від 31.01.2018 та його невиконання; наявності між сторонами договірних відносин за договором оренди обладнання № 1; відсутність підстав для припинення договору оренди № 10, та, виходячи з оцінки наданих доказів, дійшли висновку, що сторонами виконувався саме договір оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 з урахуванням, зокрема, тієї обставини, що відповідачем визнано факт перебування у нього обладнання, назва одиниць якого співпадає з переліком майна, зазначеного у актах приймання-передачі устаткування.
17. Судами також установлено, що на момент направлення відповідачу повідомлення позивача про відмову від договору оренди від 28.12.2018, у відповідача була заборгованість по орендних платежах в сумі 160 000,00 грн за вересень-грудень 2018 року (по 40 000,00 грн щомісячно), з огляду на що таке прострочення є підставою для правомірної відмови орендодавця від договору оренди у відповідності до статті 782 Цивільного кодексу України та тягне за собою припинення договору оренди № 10 від 31.01.2018 з 04.01.2019, тобто з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача.
18. Доводи касаційної скарги відповідача, які зводяться до спонукання суду касаційної інстанції переоцінити докази у справі в частині оцінки договірних відносин сторін, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані, оскільки здійснення такої переоцінки доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, обумовлених ч. 2 ст. 300 ГПК України.
19. Предметом касаційного оскарження у даній справі є судові рішення в частині стягнення 240 000,00 грн неустойки, в частині закриття провадження у справі судові рішення не оскаржуються, а тому підстави для їх перегляду у вказаній частині відсутні.
20. Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 240 000,00 грн неустойки за весь час прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення обладнання за Договором оренди з моменту розірвання (припинення) договору оренди обладнання № 10 від 31.01.2018 за наслідками відмови від нього позивача.
21. За змістом статей 610 611 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
22. Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17, у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18, у справі №910/20370/17 від 13.12.2019.
23. До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
24. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17.
25. Водночас, задовольняючи позовні вимоги у даній справі, суди наведеного не врахували, наявності вищевказаних обставин не дослідили, пославшись лише на винні дії позивача по неповерненню майна, не здійснюючи аналізу таких дій, що призвело до передчасного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 240 000,00 грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ГПК України.
26. Отже, суди неповно дослідили зібрані у справі докази на предмет того, чи позивачем доведено вину відповідача у несвоєчасному поверненні орендованого майна протягом зазначеного в позові періоду, а також чи спростовано відповідачем-орендарем належними та достатніми доказами відсутність його вини у простроченні повернення орендованого майна позивачу-орендодавцю за наслідком припинення договору оренди обладнання.
27. З огляду на таке, висновки місцевого та апеляційного судів про покладення на відповідача відповідальності за прострочення повернення орендованого майна у вигляді сплати позивачу подвійної орендної плати за час прострочення є передчасними та зроблені без урахування норм частини 1 статті 614 ЦК України, яка виключає можливість відповідальності боржника у разі недоведення його вини у простроченні виконання зобов`язання на користь кредитора.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29. Відповідно до пункту 1 та 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
30. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
31. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене в даній постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Щодо судових витрат
32. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 08.02.2020), суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Уманський лікеро-горілчаний завод" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2019 у справі № 925/297/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення 240 000,00 грн неустойки та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.