ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/364/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,
за участю представників:
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Єрмоленка Ігоря Станіславовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 (колегія суддів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2019 (суддя Васянович А. В.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Єрмоленка Ігоря Станіславовича
до Черкаської міської ради
з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради
про визнання права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2018 року Фізична особа-підприємець Єрмоленко Ігор Станіславович (далі - ФОП Єрмоленко І. Г.) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Черкаської міської ради про визнання права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна, Кафе-бар - вбудовано-прибудоване підвальне приміщення дев`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 447,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Черкаси, вулиця Сумгаїтська, будинок 24/1 (далі - спірний об`єкт нерухомого майна), з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, у таких частках: за Черкаською міською радою частку в розмірі 80,23 %; за ФОП Єрмоленком І. С. частку в розмірі 19,77 %.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі Договору оренди нежитлового приміщення позивачу було передано в оренду майно комунальної власності - підвальні приміщення загальною площею 514,89 кв. м. Під час дії Договору оренди, з дозволу відповідача, позивачем було здійснено реконструкцію орендованого майна. На думку позивача, внаслідок реконструкції підвальних приміщень багатоповерхового житлового будинку був створений новий об`єкт (нова річ) - Кафе-бар. Ураховуючи, що вартість об`єкту оренди збільшилась у результаті здійсненої реконструкції, ФОП Єрмоленко І. Г. вважає, що у нього виникло право власності на частину орендованого майна, що відповідає його витратам на реконструкцію.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 925/364/18, відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП Єрмоленка І. С. до Черкаської міської ради про визнання права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ФОП Єрмоленком І. С. не доведено, що внаслідок здійсненої реконструкції нежилого приміщення відбулося створення нової речі, оскільки збільшення вартості орендованого майна, його комерційної привабливості, а також поліпшення технічного, фізичного, функціонального стану приміщень не може бути достатньою підставою для висновку про створення нової речі, враховуючи, що проведення реконструкції та ремонту орендованого приміщення не створює нову річ, а лише його поліпшує.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 і рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.09.2019 у справі № 925/364/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся ФОП Єрмоленко І. С. із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 і рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2019 у справі № 925/364/18 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме визнати право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна Кафе-бар - вбудовано-прибудоване підвальне приміщення дев`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 447,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, будинок № 24/1 , в наступних частках: - за Черкаською міською радою частку в розмірі 80,23 %; за ФОП Єрмоленком І. С. частку в розмірі 19,77 %.
3.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ФОП Єрмоленко І. С. зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку скаржника, висновок апеляційного господарського суду про те, що: "проведення капітального ремонту, реконструкції, внутрішнє перепланування, переобладнання приміщення, у тому числі надання об`єкту нового функціонального призначення в межах існуючої капітальної будівлі не може призвести до створення нової речі", суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-10цс16. Крім того, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо права судів встановлювати нікчемність правочину за власною ініціативою після спливу строку позовної давності.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Черкаська міська рада просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ФОП Єрмоленка І. С. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 і рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2019 у справі № 925/364/18. На думку Черкаської міської ради, посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-10цс16 є безпідставним. Висновки, які викладені у зазначеній постанові не можуть братися до уваги при розгляді цієї справи, оскільки у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-10цс16 не вирішувалося питання про неоднакове застосування положень статей 331 332 Цивільного кодексу України, а розглядалося питання неоднакового застосування положень статей 15 362 777 Цивільного кодексу України, які є відмінними від правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі. Черкаська міська рада зазначає, що у постанові, на яку посилається скаржник, розглядалося питання щодо застосування частини 1 статті 362 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах. Крім того, у наведеній постанові не йде мова про набуття права власності на майно внаслідок реконструкції чи переобладнання, а розглядалося питання про застосування частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України, що передбачає наявність переважного права у наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, перед іншими особами на придбання речі, у разі її продажу.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Єрмоленка І. С. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 і рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2019 у справі № 925/364/18.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.08.2020 № 29.3-02/1640 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 925/364/18 у зв`язку із відпусткою судді Дроботової Т. Б.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.08.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.
4.3. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 21.05.2003 виконавчим комітетом Соснівської районної ради прийнято рішення № 381 "Про згоду щодо передачі в комунальну власність територіальної громади Соснівського району в м. Черкаси житлових будинків № 24, 24/1 на вул. Сумгаїтська", згідно з яким вирішено дати згоду на безоплатну передачу у комунальну власність територіальної громади Соснівського району в м. Черкаси житлових будинків на вул. Сумгаїтська, 24 та 24/1.
4.4. Соснівською районною радою 21.07.2003 затверджено акт приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність дев`ятиповерхового житлового будинку на вул. Сумгаїтській, 24/1, що належить Черкаському Відкритому акціонерному товариству "Азот". У відомостях щодо допоміжних приміщень будинку зазначено, що площа підвалів становить 1 277,7 кв. м, а рік введення в експлуатацію житлового будинку 1987-1988 роки.
4.5. 15.10.2004 між Відділом комунального майна виконкому Соснівської районної ради м. Черкаси (далі - Орендодавець) та ФОП Єрмоленком І. С. (далі - Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення, яке є власністю Соснівської районної ради за № 83/срв.
4.6. Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди, Орендодавець зобов`язався передати, а Орендар прийняти в оренду частину нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 24/1 (підвальні приміщення), загальною площею 247,46 кв. м та 267,43 кв. м. Вартість орендованого майна визначена експертним шляхом і відповідно до звіту ТОВ "Контакт-сервіс" станом на 07.10.2004 становить 36 300,00 грн.
4.7. Пунктом 1.2 договору передбачено, що вказане приміщення буде використовуватись для розміщення кафе-бару з підсобними приміщеннями, які не є допоміжними приміщеннями для жителів житлового будинку.
4.8. Згідно з підпунктом "в" пункту 5.1 Договору оренди Орендар має право з дозволу Орендодавця робити переобладнання приміщення, якщо це не веде до погіршення стану останнього. Орендар зобов`язаний за рахунок власних коштів проводити капітальний та поточний ремонт приміщення та обладнання (в тому числі дах, зовнішні стіни), за умови погодження з Орендодавцем (підпункт "в") пункту 5.2 Договору).
4.9. В пункті 2.1 Договору сторони погодили, що цей Договір укладений на термін з 15.10.2004 по 14.10.2014 року і вступає в дію з моменту його підписання.
4.10. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що у звіті про проведення незалежної оцінки ринкової вартості окремо виділених підвальних приміщень дев`ятиповерхового житлового будинку зазначено, що будівля підключена до центральних мереж електро-, водо-, теплопостачання, каналізації. Внутрішнє опорядження приміщень, що підлягають оцінці, знаходиться у незадовільному стані: підлога повністю зруйнована, стіни потребують штукатурки та оздоблення, електрична розводка практично відсутня, двері потребують заміни. Приміщення знаходяться у занедбаному стані, а його використання можливе лише після проведення ремонтних робіт. У теперішньому стані приміщення до експлуатації за будь-яким призначенням не придатне.
4.11. 15.10.2004 ФОП Єрмоленко І. С. прийняв в оренду частину спірного нежитлового приміщення, що підтверджується копією акта прийому-передачі об`єктів. В акті зазначено технічний стан орендованого майна, а саме:
- фундаменти - дрібні тріщини в цоколі, окремі порушення штукатурного шару цоколя;
- стіни - тріщини і відпадання штукатурки, місцями вивітрювання розчину зі швів;
- перегородки - тріщини у місцях примикання до суміжних конструкцій;
- перекриття - незначне відшарування і дрібні тріщини у фактурному шарі;
- покрівля - поодинокі дрібні пошкодження і пробоїни в покрівлі і місцях примикання до вертикальної поверхні, прогини настінних жолобів;
- підлога - окремі дрібні вибоїни і волосяні тріщини;
- двері дерев`яні - дверні полотна осіли або мають нещільний притул по периметру коробки, прибори частково втрачені або несправні, дверні коробки (колодки) перекошені, наличники пошкоджені;
- двері металеві - прибори частково втрачені або несправні, пошкодження і перекоси обв`язок, імпостів, коробок;
- вікна дерев`яні - дрібні тріщини в місцях примикання коробок до стін, утертість або щілини у стулках, дрібні пошкодження відливів;
- опорядження - відсутнє;
- інженерне обладнання: опалення - послаблення і навивки запірної арматури, порушення пофарбування приладів опалення і стояків, часткове порушення магістралей;
- система електрообладнання - несправність, послаблення кріплень і відсутність окремих приладів (розеток, штепселів, патронів), сліди корозії на поверхні металевих шаф і часткове пошкодження дерев`яних кришок.
4.12. Господарські суди зазначили, що позивач стверджував, що після того як Орендар почав виконувати певні роботи для приведення об`єкта оренди до належного стану та можливості використовувати його під розташування кафе-бару, одержав відповідні консультації спеціалістів у галузі будівництва та проектування, і з`ясував, що для досягнення цієї мети необхідно робити повну реконструкцію підвальних приміщень з влаштуванням нового окремого входу.
4.13. 29.09.2005 рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1244 позивачу надано дозвіл на проведення реконструкції частини спірних підвальних приміщень загальною площею 422,3 кв. м, які не є допоміжними, під Кафе-бар.
4.14. 21.12.2005 рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1741 внесено зміни до пункту 1 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 29.09.2005 № 1244, де пункт 1 рішення викладено у новій редакції, а саме: "дозволено ПП Єрмоленку І. С. проведення реконструкції частини підвальних приміщень загальною площею 422,3 кв. м, які не є допоміжними, з влаштуванням окремого входу під кафе-бар на вул. Сумгаїтській, 24/1.
4.15. Господарські суди також зазначили, що позивач наголошував, що в подальшому за свій рахунок провів реконструкцію підвальних приміщень за проектом реконструкції, затвердженим у встановленому законом порядку. Зокрема, реконструйовано підвальні приміщення, влаштований окремий вхід у підвальні приміщення кафе-бару, збільшено висоту приміщень, влаштована бетонна підлога, заведено, влаштовано необхідні для здійснення підприємницької діяльності Кафе-бару комунікації (водо-, електро-, теплопостачання, вентиляція, пожежна та охоронна сигналізації), змінено планування приміщень та зроблено оздоблювальний ремонт з влаштування торгівельного обладнання для забезпечення можливості використання приміщень за цільовим призначенням.
4.16. 13.06.2007 рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 693 затверджено акт державної приймальної комісії від 21.02.2007 "Про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Кафе-бар на вул. Сумгаїтській, 24/1". Вирішено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з робочим проектом, розробленим ТОВ "Екохімінжинірінг". Дозволено позивачу ввести в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт.
4.17. Відповідно до висновку незалежного аудитора ТОВ "Контакт-Сервіс-Аудит" від 28.05.2008 № 05 в результаті реконструкції підтверджено фінансування поліпшень орендованих спірних загальною площею 247,46 кв. м та 267,43 кв. м, здійснених ФОП Єрмоленком І. С. за рахунок власних коштів у межах кошторису та договірної ціни на суму 220 718,00 грн без ПДВ.
4.18. 31.03.2009 на виконання пункту 14 рішення Черкаської міської ради від 17.02.2009 № 4-971 та рішення Соснівської районної ради від 04.03.2009 № 21-3/У, сторони Договору оренди від 15.10.2004 №83/срв уклали додаткову угоду про внесення змін до Договору, а саме з 01.04.2009 визначили назву Договору: "Договір оренди нежитлового приміщення, що є міською комунальною власністю, № 1427 від 15.10.2004" та змінили сторону Орендодавця з Соснівської районної ради на Управління власністю міста.
4.19. 09.06.2009 сторонами підписано додаткову угоду до Договору оренди від 15.10.2004 № 1427, якою було змінено пункт 1.1, а саме у зв`язку з виготовленням технічного паспорта № 1356, було уточнено загальну площу об`єкта оренди - 447,20 кв. м.
4.20. 01.12.2011 сторонами підписано додаткову угоду до Договору оренди від 15.10.2004 № 1427, якою сторону Орендодавця з Управління власністю міста було змінено на Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради.
4.21. Крім того, господарські суди також зазначили, що позивач стверджував, що внаслідок реконструкції підвальних приміщень багатоповерхового житлового будинку на вул. Сумгаїтській у м. Черкаси був створений новий об`єкт. На думку ФОП Єрмоленка І. С. за своїм плануванням, технічними характеристиками, змістом та цільовим призначенням спірний об`єкт є іншим майном, ніж той, що був раніше підвальними приміщеннями, а саме новий об`єкт став Кафе-баром на вул. Сумгаїтській, 24/1 в м. Черкаси, закладом громадського харчування. В результаті перепланувань, демонтажу та монтажу стін, перегородок, а також завдяки влаштуванню окремого входу у приміщення кафе - бару його площа змінилася з 422,3 кв. м на 447,2 кв. м.
4.22. При цьому позивач доводив, що акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Кафе-бару на вул. Сумгаїтській, 24/1 від 21.02.2007 є правовою підставою для виникнення та реєстрації права власності на новоутворене реконструйоване майно. Але до цього часу право власності на об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення Кафе-бару не зареєстровано та у реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутнє.
4.23. Також господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.10.2014 між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та ФОП Єрмоленком І. С. укладено новий Договір оренди об`єкта нерухомості зі строком дії з 15.10.2014 по 15.09.2017. Об`єктом цього Договору були нежитлові підвальні приміщення дев`ятиповерхового житлового будинку, розташовані на вул. Сумгаїтській, 24/1 у м. Черкаси. Згідно з пунктом 1.2.4 цього Договору загальна площа орендованих приміщень складає 535,79 кв. м, а вартість об`єкта станом на 22.09.2014 складає 281 021,90 грн.
4.24. 14.09.2017 ФОП Єрмоленко І. С. звернувся до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради та просив прийняти рішення про розподіл між Черкаською міською радою та позивачем права власності на зданий в експлуатацію Кафе-бар на вул. Сумгаїтській, 24/1 у частках 14,13% - Черкаській міській раді та 85,87% позивачу і зареєструвати право спільної часткової власності на підвальне нежитлове приміщення дев`ятиповерхового будинку Кафе-бар на вул. Сумгаїтській, 24/1 у м. Черкаси.
4.25. Листом № 3486-01-15 від 26.06.2017 позивачу було відмовлено у задоволенні вимоги, виходячи з того, що за діючим Договором оренди від 15.10.2014 визнання права на об`єкт у такому порядку не передбачено.
4.26. 29.09.2017 між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та ФОП Єрмоленком І. С. укладено Договір оренди № 1427 на строк з 01.10.2017 по 31.10.2020, в якому об`єктом оренди були визначені підвальні приміщення 9-поверхового житлового будинку на вул. Сумгаїтській, 24/1, загальною площею 535,79 кв. м. Вартість об`єкта оренди станом на 19.09.2017 складає 303 793,00.
4.27. 17.10.2017 позивач повторно звернувся до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради і зазначив, що реконструкція підвальних приміщень була здійснена під час дії Договору оренди від 15.10.2004 №83/срв, однак відповіді на цей лист не отримував.
4.28. Ураховуючи наведені обставини, ФОП Єрмоленко І. С. звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовом до Черкаської міської ради про визнання права спільної часткової власності на спірний об`єкт нерухомого майна), з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, у таких частках: за Черкаською міською радою частку в розмірі 80,23 %; за ФОП Єрмоленком І. С. частку в розмірі 19,77 %.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Єрмоленка І. С. в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
5.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-10цс16. Зокрема, на думку скаржника, висновок апеляційного господарського суду про те, що: "проведення капітального ремонту, реконструкції, внутрішнє перепланування, переобладнання приміщення, у тому числі надання об`єкту нового функціонального призначення в межах існуючої капітальної будівлі не може призвести до створення нової речі", суперечить висновку, викладеному у зазначеній постанові Верховного Суду України. Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо права судів встановлювати нікчемність правочину за власною ініціативою після спливу строку позовної давності.
5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги, зокрема на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
5.5. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.7. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.8. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.
5.9. При цьому, згідно з частиною 1 стататті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-10цс16.
5.10. Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, висновки в якому, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваної постанови, установив, що висновки щодо застосування норм права у справі, на яку посилається скаржник, та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
Верховний Суд зазначає, що висновки, які викладені у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-10цс16 не можуть братися до уваги при розгляді цієї справи, оскільки у зазначеній постанові Верховного Суду України вирішувалося питання наявності переважного права у наймача, який належно виконує свої обов`язки за Договором найму, перед іншими особами на придбання речі, у разі її продажу. При цьому розглядаючи справу № 6-10цс16 Верховним Судом України констатовано, що на час укладення Договору правовідносини сторін цього Договору регулювалися главою 27 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (Безоплатне користування майном).
5.11. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, повинно бути закрите.
Щодо відсутності висновку Верховного Суду про право судів встановлювати нікчемність правочину за власною ініціативою після спливу строку позовної давності.
5.12. Частиною 1 статті 236 Цивільного кодексу України установлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
5.13. Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
5.14. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено. що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.15. Ураховуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд зазначає, що нікчемний правочин є нікчемним в силу Закону, і є недійсним незалежно від наявності або відсутності судового рішення, а тому господарські суди правомірно здійснили оцінку доказів, наданих учасниками справи. Крім того, висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі ґрунтується на всебічному та безпосередньому дослідженні не лише Договору оренди, а й інших наявних у справі доказів, що відповідає вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
5.16. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ФОП Єрмоленка І. С. в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не може бути задоволена.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.6. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Єрмоленка І. С. в частині підстави передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а судові рішення слід залишити без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Єрмоленка Ігоря Станіславовича, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. У решті касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Єрмоленка Ігоря Станіславовича залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 і рішення Господарського суду Черкаської області від 04.09.2019 у справі № 925/364/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді В. А. Зуєв
Ю. Я. Чумак