ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 925/599/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019

(головуючий - Майданевич А.Г., судді Сулім В.В., Коротун О.М.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019

(суддя Чевгуз О.В.)

у справі №925/599/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"

про стягнення 304 389,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" (далі - Відповідач) про стягнення 304389,38 грн збитків, завданих неналежним виконанням умов укладеного між сторонами договору №01/06/17 від 01.06.2017 (далі - Договір).

2. Позов мотивований посиланням на обставини неповернення Відповідачем Позивачеві допоміжних матеріалів, переданих Позивачем Відповідачеві для виготовлення продукції за Договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 302974,32 грн.

4. Судові рішення мотивовані тим, що Відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту використання ним наданих Позивачем на виконання Договору допоміжних матеріалів у повному обсязі, тому право Позивача на залишки наданих ним допоміжних матеріалів є доведеним. Водночас суди врахували, що Позивач неправильно обчислив вартість відповідних допоміжних матеріалів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

5. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

6. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 226 Господарського кодексу України, статей 530 532 Цивільного кодексу України, а також порушенням статей 238 282 Господарського процесуального кодексу України.

7. Відповідач посилається на відсутність встановлення судами факту невиконання Відповідачем свого обов`язку щодо передачі на користь Позивача залишків давальницької сировини за Договором, зокрема, наявності у Відповідача такого обов`язку, строку його виконання.

8. Відповідач наголошує, що він не порушував прав та інтересів Позивача, оскільки Позивач не звертався до Відповідача щодо повернення залишків давальницької сировини.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити в силі рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

10. Позивач вважає, що суди правильно застосували до спірних правовідносин положення частини 5 статті 226 Господарського кодексу України, оскільки Відповідач у відзиві на позов зазначав про використання ним у повному обсязі наданих Позивачем допоміжних матеріалів. Також Позивач посилається на надіслання ним Відповідачеві вимоги №1 від 24.04.2019.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

11. 1 червня 2017 року Позивач (замовник) та Відповідач (виконавець) уклали Договір.

12. За умовами Договору виконавець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язався виконати роботу на власний ризик з виготовлення на виробничих площах виконавця або орендованих ним площах з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види морської риби тощо) консерви (далі - Продукція), і передати готову Продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених Договором, зобов`язався виготовлену Продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи (п. 1.1 Договору).

13. Право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику (п. 1.5 Договору).

14. Виробничий період, протягом якого здійснюється виконання робіт з виготовлення Продукції, становить календарний місяць або інший строк, який вказується у Специфікаціях, що є невід`ємною частиною Договору.

15. Виконавець зобов`язується надати замовнику по завершенню виробничого періоду, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, наступні звіти: акт прийому-передачі готової продукції; звіт про рух готової продукції за виробничий період (місяць); звіт використання сировини за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт по використанню матеріалів за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницької сировини за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницьких матеріалів за виробничий період (місяць) (п. 2.3.4 Договору).

16. Також виконавець зобов`язується надати замовнику наступні документи на кожну партію Продукції: акт виконаних робіт за виробничий період (місяць) з прикладенням відповідної податкової накладної; декларацію виробника про якість консервів; видаткову накладну (п. 2.3.5 Договору).

17. Виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому давальницької сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначених замовником (п. 5.2 Договору).

18. Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2017 (п. 6.4 Договору).

19. Приймання-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного Акта.

20. На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу давальницьку сировину, що підтверджується накладними на передачу давальницької сировини від 03.06.2017 та від 03.07.2017, та допоміжні матеріали, а саме: банки алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 179346 одиниць та гофроящики ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8640 одиниць. Відповідач зазначений факт не заперечив.

21. Відповідач виготовив Продукцію з наданих замовником давальницької сировини та матеріалів, про що сторонами складені відповідні акти надання послуг з переробки, товарно-транспортні накладні.

22. За актами №3 від 27.06.2017, №4 від 28.06.2017, №5 від 30.06.2017, №6 від 05.07.2017, №7 від 07.07.2017 Відповідач передав Позивачу готову Продукцію в кількості, відповідно, 4080, 16008, 600, 40008, 59304 одиниці (консерви "М`ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква").

23. За товарно-транспортними накладними №51 від 27.06.2017, №52 від 28.06.2017, №53 від 30.06.2017, №54 від 05.07.2017, №57 від 18.07.2017 Відповідач передав Позивачу готову Продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості, відповідно, 170, 667, 25, 1667, 2460 місць.

24. Отже, на підставі зазначених актів та накладних Відповідач поставив Відповідачу готову продукцію з розрахунку використаних ним алюмінієвих банок в кількості 120000 одиниць та гофроящиків у кількості 4989 одиниць. Тому у Відповідача мали б залишитись невикористані ще 59346 одиниць алюмінієвих банок та 3651 одиниць гофроящиків.

25. Згідно з виробничим звітом Відповідача за липень 2017 року залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою становить 57057 одиниць, а залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 становить 3539 одиниць.

26. Відповідач на підтвердження факту використання ним допоміжних матеріалів на 100% надав суду копії накладних приймання-передачі готової продукції, акти надання послуг з переробки та товарно-транспортних накладних. Суди не прийняли до уваги зазначені доводи та докази Відповідача, оскільки вони стосуються іншого договору №01/07/2017 від 01.07.2017.

27. Згідно з видатковою накладною №647 від 22.05.2017 вартість однієї одиниці товару за найменуванням "Банка харчова алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою" для Позивача становила (784118,36 грн/181440 штук) 5,186 грн., а згідно з накладною №КлН_00252103 від 17.05.2017 вартість однієї одиниці товару за найменуванням "Гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм" становила 2,00 грн.

28. 24 квітня 2019 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою №1 про проведення оплати на користь Позивача завданих збитків у розмірі вартості невикористаних матеріалів. Зазначена вимога залишена Відповідачем без уваги.

Позиція Верховного Суду

29. Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

30. Одним зі способів захисту прав та інтересів може бути відшкодування збитків. Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачене право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, а також обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

31. Зокрема, згідно з частиною 5 статті 226 Господарського кодексу України, якою врегульовані умови і порядок відшкодування збитків, в разі невиконання зобов`язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

32. З аналізу наведеної норми вбачається, що необхідною передумовою для виникнення в управненої сторони права вимагати відшкодування збитків від іншої особи є невиконання зазначеною особою (заподіювачем збитків) зобов`язання з передачі управненій стороні певної речі (речей).

33. Поняття зобов`язання визначене частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Наведене визначення кореспондує положенням частини 1 статті 173 Господарського кодексу України щодо господарського зобов`язання.

34. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положення наведеної норми кореспондується з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, яка, зокрема, передбачає застосування до виконання господарських договорів відповідних положень Цивільного кодексу України.

35. Згідно з положеннями статей 598 599 601 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за домовленістю сторін тощо.

36. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610 612 Цивільного кодексу України).

37. Так, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зокрема, якщо строк (термін) виконання визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, - з настанням цієї події. Якщо ж строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник, за загальним правилом, повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (ст. 530 Цивільного кодексу України) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

38. Одним з наслідків порушення зобов`язання є відшкодування збитків. Кредитор також може вимагати відшкодування збитків, відмовившись в прийняття виконання, коли внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило для кредитора інтерес (ст.ст. 611 612 Цивільного кодексу України).

39. При цьому прострочення боржника не настає в разі неможливості його виконання внаслідок прострочення кредитора, зокрема, якщо кредитор відмовився від прийняття запропонованого боржником належного виконання або не вчинив відповідних дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ст.ст. 612 613 Цивільного кодексу України).

40. Підстави виникнення зобов`язань передбачені статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договору та безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

41. Так, відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

42. Крім того, у разі виконання роботи з матеріалу замовника на підрядника також покладається відповідальність за неправильне використання цього матеріалу, його втрату або пошкодження та обов`язок з надання звіту про використання матеріалу і повернення його залишку. У такому випадку в договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків (ст.ст. 840 841 Цивільного кодексу України).

43. Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про виникнення між сторонами у справі правовідносин підряду щодо виготовлення продукції з матеріалу Позивача як замовника зі збереженням за Позивачем права власності на такий матеріал та покладенням на Відповідача обов`язку, зокрема, зі збереження переданого йому замовником матеріалу і передачі залишків матеріалів замовнику або визначеним замовником третім особам.

44. У зв`язку з наведеним суди правильно зазначили про наявність у Позивача права на залишки наданих ним допоміжних матеріалів, а також дійшли обґрунтованого висновку про обсяг таких залишків з огляду на надані сторонами у справі докази щодо обсягів матеріалів (алюмінієвих банок і гофроящиків), переданих Позивачем та використаних Відповідачем для виготовлення продукції за Договором.

45. Однак суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про порушення Відповідачем свого обов`язку з повернення Позивачеві залишків наданих ним матеріалів, який не ґрунтується на встановленні обставин щодо настання строку (терміну) виконання зазначеного обов`язку та ухилення Відповідача від його виконання в зазначений строк (термін).

46. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення на підставі наданих сторонами доказів обставин щодо узгодження сторонами у Договорі на виконання вимог 840 Цивільного кодексу України строків повернення Відповідачем Позивачеві залишків матеріалу або ж пред`явлення Позивачем Відповідачеві вимоги про передання йому чи певній третій особі залишків матеріалу.

47. Крім того, суди не дослідили умови Договору щодо узгодження сторонами порядку повернення підрядником залишків матеріалу замовникові, а відтак і фактичну можливість виконання Відповідачем відповідного обов`язку без вчинення певних дій щодо прийняття такого виконання з боку Позивача.

48. Суд звертає увагу, що встановлення наведених обставин є необхідним для правильного вирішення спору щодо застосування наслідків порушення зобов`язань з огляду на положення статей 610-613 Цивільного кодексу України.

49. При цьому Суд відхиляє доводи Позивача щодо наведеного питання про надіслання ним Відповідачеві вимоги №1 від 24.04.2019, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зміст наведеного документа, не встановили наявність у ньому висловленої Позивачем вимоги щодо повернення йому чи іншій особі у певний спосіб переданих за Договором залишків матеріалів. Натомість у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень зазначено, що Позивач звернувся із зазначеною вимогою саме щодо сплати Відповідачем збитків у розмірі вартості невикористаних матеріалів.

50. Також Суд не приймає до уваги посилання Позивача на те, що Відповідач стверджує про використання ним допоміжних матеріалів на 100%, адже суди попередніх інстанцій визнали недоведеними шляхом подання належних та допустимих доказів факту використання Відповідачем наданих Позивачем за Договором допоміжних матеріалів у повному обсязі. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не надавали правової оцінки наданим Відповідачем доказам щодо використання наданих Позивачем матеріалів для виготовлення продукції за договором №01/07/2017 від 01.07.2017, не прийнявши їх до уваги як такі, що не стосуються предмету спору в даній справі.

51. Водночас відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи суд касаційної інстанції не має права вважати доведеними обставини використання Відповідачем наданих йому Позивачем матеріалів у повному обсязі, досліджувати правильність чи неправильність використання залишків таких матеріалів. Зокрема, Суд не може досліджувати обставини щодо використання Відповідачем залишків матеріалів, переданих йому Позивачем за Договором, для виготовлення продукції за іншим укладеним з Позивачем договором, з`ясовувати наявність чи відсутність правових підстав для вчинення ним таких дій відповідно до вимог законодавства та правовідносин, які склались між сторонами у справі.

52. У зв`язку з неведеним Суд вважає слушними доводи Відповідача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 5 статті 226 Господарського кодексу України за відсутністю належного встановлення ними факту порушення Відповідачем відповідного зобов`язання як необхідної передумови для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

54. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

55. Касаційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково.

56. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з`ясувати усі обставини щодо наявності чи відсутності порушення Відповідачем спірного зобов`язання та правових підстав для застосування наслідків порушення зобов`язання у вигляді відшкодування збитків у визначеній Позивачем сумі.

Розподіл судових витрат

57. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі №925/599/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кролевець

Судді Н. Губенко

В. Студенець