№ 926/1646/22 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/1646/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор",

представник позивача - не з`явився,

відповідач - Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради,

представник відповідача - Фуркал С.О. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор"

на рішення господарського суду Чернівецької області від 24.10.2022 (головуючий суддя Байталюк В.Д.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (головуючий Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

у справі № 926/1646/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" (далі - Товариство)

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (далі - Департамент)

про зобов`язання внести зміни до договору будівельного підряду.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Департаменту про внесення змін до договору від 28.08.2020 № 391 (далі - Договір), предметом якого є капітальний ремонт по вул. У. Кармелюка від вул. Буковинської до вул. С. Руданського та від залізничного переїзду до вул. В. Винниченка у м. Чернівці, укладеного Товариством та Департаментом, а саме продовжити дію Договору та строк виконання зобов`язань за ним до 31.12.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зупинення виконання робіт за Договором на понад 5,5 місяців виникло не з вини Товариства, а через дії Департоаменту. Наведені обставини є об`єктивними, які зумовлють продовження дії Договору та строк виконання зобов`язань за ним згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.10.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- Товариство свої зобов`язання за Договором належним чином не виконало, відхилилося від графіку виконання робіт погодженого сторонами, не завершило виконання робіт після спливу строку дії Договору;

- згідно з частиною дев`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв`язку із закінченням строку дії договору в електронній системі закупівель було опубліковано звіт про виконання Товариством Договору. Зазначено, що сума оплати за договором становить 41 306 890,17 грн, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року;

- Товариством не доведено обставин, з якими Закон України "Про публічні закупівлі" пов`язує можливість внесення змін до Договору;

- відсутні належні та допустимі докази наявності одночасно чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які ухвалені в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким внести зміни до Договору в частині продовження строку його дії та строку виконання зобов`язань за ним до 31.12.2022. .

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18, від 18.02.2020 у справі № 902/364/19 та від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21 щодо застосуванням статей 627 652 ЦК України, частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.

Департамент подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Департаменту, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18, від 18.02.2020 у справі № 902/364/19 та від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21 щодо застосуванням статей 627 652 ЦК України, частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах.

Так, у справах:

- № 363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним пункту 1.3.2 кредитного договору від 06.12.2005 № 940/П/2005-840 і зобов`язання перерахувати заборгованість за цим договором та ухвалюючи у цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог, а саме: визнаючи недійсним пункт 1.3.2 кредитного договору від 06.12.2005 № 940/П/2005-840; зобов`язуючи публічне акціонерне товариство ?Комерційний банк ?Надра? з огляду на недійсність пункту 1.3.2 кредитного договору від 06.12.2005 № 940/П/2005-840 перерахувати заборгованість позивачу (рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання неправомірними дій публічного акціонерного товариства ?Комерційний банк ?Надра? щодо стягнення плати за управління кредитом змінено у мотивувальних частинах, викладено їх у редакції постанови Великої Палати Верховного Суду; у решті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін), виходила з того, що позивач наполягав на тому, що внаслідок істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи кредитний договір (підвищення курсу іноземної валюти, внаслідок чого зросла сума боргу), потрібно викласти пункт 1.1 цього договору у новій редакції, змінивши ціну з 33 600,00 доларів США на 169 680,00 грн. Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга статті 651 ЦК України). З огляду на зміст припису абзацу першого вказаної частини інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - ?значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору?. Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди [яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди], її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати [аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 117-120)]. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини перша та друга статті 652 ЦК України). Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта статті 652 ЦК України). Позивач наполягав на зміні умови кредитного договору щодо його ціни не тому, що відповідач істотно порушив умови цього договору, а тому, що, укладаючи кредитний договір, вважав, що різка зміна курсу національної валюти не настане, усунути причини, якими зумовлена така зміна обставин, не міг, виконання договору позбавило би його тих майнових інтересів, на які він розраховував, а із суті кредитного договору не випливало, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Справді, на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України). Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом «найменших негативних наслідків» для сторін договору [близькі за змістом висновки див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18 (пункти 41 - 42), від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21 (пункт 8)]. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, підписуючи кредитний договір, позивач не міг не усвідомлювати можливість коливання курсу національної валюти щодо валюти кредиту, а також те, що еквівалент суми кредиту у національній валюті на час погашення кредитної заборгованості може не співпадати із сумою на момент укладення кредитного договору, тим паче з урахуванням 240 місяців (10 років) строку кредитування, про який домовились сторони. Інакше кажучи, позивач не мав підстав стверджувати ні про те, що на момент укладення кредитного договору сторони вважали, що зміна курсу національної валюти щодо валюти кредиту не відбудеться, ні про те, що він міг розраховувати на незмінність цього курсу. Вже з огляду навіть на вказане зміна умов договору за рішенням суду відповідно до статті 652 ЦК України неможлива. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що зміна валютного курсу не є підставою ані для визнання оспорюваної умови договору недійсною, ані для її зміни, є правильним.

- № 910/9911/21 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими задоволено первісний позов (стягнуто з ДП "Гарантований покупець" заборгованість, штраф, пеню, 3% річних, інфляційні втрати) та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ДП "Гарантований покупець" про внесення змін до договору (суд апеляційної інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку зі сплатою ДП "Гарантований покупець" такого боргу після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін), зазначив, що відповідно до пункту 1 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (далі - Положення) це Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків учасниками ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, що передбачають, зокрема, надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів з метою забезпечення стабільності, належної якості та доступності електричної енергії, підтримання належного рівня безпеки її постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку електричної енергії, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів прозорості та недискримінації. Дійсно, пунктом 7 Положення передбачено обов`язок НАЕК "Енергоатом" здійснювати продаж ДП "Гарантований покупець" на електронних аукціонах в установленому законодавством порядку електричної енергії в погодинних обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів у торговій зоні "об`єднана енергетична система України", такі обсяги визначаються ДП "Гарантований покупець". Разом з тим, положення укладеного сторонами Договору унормовують ті відносини, які склались між ДП "Гарантований покупець" на НАЕК "Енергоатом" щодо купівлі-продажу того обсягу електричної енергії, який був запропонований останнім до продажу на електронних торгах та, відповідно, повинен бути куплений ДП "Гарантований покупець". У пункті 2.1 договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-20-00162/2007/04/20, що входить до розділу 2 "Предмет договору" передбачено, що продавець зобов`язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі. Відповідно до пункту 2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-20-00162/2007/04/20 обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору гарантованим покупцем електричної енергії. Тобто, як вже зазначалось, у разі, якщо НАЕК "Енергоатом" виставить на продаж на електронному аукціоні лот, що включатиме обсяг електричної енергії менший від того, який був визначений ДП "Гарантований покупець", саме такий обсяг є договірним зобов`язанням у розумінні пункту 2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-20-00162/2007/04/20. Тобто умови договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-20-00162/2007/04/20, в тому числі щодо оплати ДП "Гарантований покупець" вартості електричної енергії, поширюються на той обсяг електричної енергії, який був фактично проданий. Також положення розділу 6 договору купівлі-продажу електричної енергії №65-150-SD-20-00162/2007/04/20 "Відповідальність сторін", у тому числі щодо оплати штрафу і пені, стосуються саме проданих обсягів електричної енергії. При цьому відносини щодо тих обсягів електричної енергії, які не були продані НАЕК "Енергоатом" (навіть якщо у такому разі мало місце порушення пункту 7 Положення), не підпадають під регулювання договором. У зв`язку з цим продаж НАЕК "Енергоатом" обсягів електричної енергії, які були меншим ніж ті, що визначались ДП "Гарантований покупець", не впливає на договірні зобов`язання сторін. У будь-якому разі у ДП "Гарантований покупець" виникає обов`язок щодо повної та своєчасної оплати фактично придбаного обсягу електричної енергії. Відтак, у цій справі відсутня істотна зміна обставин та, відповідно, підстави для внесення змін до договору відповідно до частини першої статті 651, частин першої, другої статті 652 ЦК України;

- № 904/9906/17 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій [судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову про зміну умов договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23; судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Внесено зміни до договору про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/23 від 22.06.2017, укладеного відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд", встановлено строк постачання продукції до 26.12.2017; в частині вимог щодо набрання чинності змін до умов договору № 286/1/17/23 від 22.06.2017 відмовлено] та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11. При цьому, за частиною четвертою зазначеної статті зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. У вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті в межі дослідження у справі входить з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог про зміну умов Договору у зв`язку з істотною зміною обставин, суд першої інстанції та апеляційний господарський суд наведеного не врахували, укладений сторонами Договір не дослідили належним чином та не встановили, з яких саме обставин виходили сторони, укладаючи цей Договір, і які обставини є такими, що істотно змінилися після укладення цього Договору, а також не з`ясували, чи є цей випадок винятковим, виходячи з положень статті 652 ЦК України. Отже, не встановили всієї сукупності умов, наявність яких, відповідно до частини другої статті 652 ЦК України може бути підставою для зміни умов договору. Втім, зазначені обставини є істотними для правильного вирішення спору. З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та прийняті за неповного дослідження усіх наданих у справі доказів;

- № 910/17469/1821 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання у зв`язку з істотною зміною обставин укладеного з Міністерством оборони України договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби за кошти Державного бюджету України від 17.08.2018 № 286/2/18/76 та повернення депозитного (забезпечувального) внеску в сумі 39 500,50 грн, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ ?Маресто Україна? зазначає підставою звернення з позовом неможливість виконання зобов`язань за договором щодо поставки товару у визначений Договором строк - до 15.07.2018. Він вказує, що виконання зобов`язання неможливе у зв`язку із виникненням непередбачуваних істотних обставин: затягування процедури закупівлі, зокрема укладення Договору 17.08.2018; проведенням процедур кваліфікації переможця та оскарженням результатів торгів. Частиною першою статті 652 ЦК України передбачено право сторін за взаємною згодою розірвати або змінити договір у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору відповідно до обставин, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою статті 652 ЦК України, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зі змісту статті 652 ЦК України вбачається, що ця стаття застосовується у разі якщо укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання та досягнення поставлених ним цілей, але при його виконанні виникли обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, і ці обставини істотно впливають на інтереси принаймні однієї сторони. Розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України здійснюється, якщо істотна зміна обставин, не передбачувана сторонами, відбулась після укладання договору. Крім цього, необхідна одночасна наявність зазначених у частині другій статті 652 ЦК України чотирьох умов. Попередні судові інстанції встановили, що обставини, на які посилається позивач як на підставу звернення з позовом у справі, вже існували на момент укладення договору. Тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивач, укладаючи Договір, усвідомлював існування відповідних обставин і погодив всі істотні умови Договору. Зокрема, позивачу були відомі дата підписання договору та термін виконання зобов`язань. Долучений позивачем висновок Торгово-промислової палати України був оцінений судами за правилами статті 86 ГПК України. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що зазначені позивачем обставини не можна вважати істотними, не передбачуваними стороною на момент укладання договору, тому підстави для розірвання договору відповідно до статті 652 ЦК України відсутні. Аргументи касаційної скарги зазначеного висновку, покладеного в основу оскаржуваних судових рішень, не спростовують. Позивач безпідставно наполягає на тому, що момент укладання договору відповідно до пункту 1 частини статті 652 ЦК України необхідно тлумачити з огляду на частину четверту статті 36 Закону України ?Про публічні закупівлі?. Касаційний господарський суд відхилив доводи ТОВ ?Маресто Україн?» про те, що це товариство не відмовилось від підписання Договору з огляду на наслідки, визначені Законом України ?Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони?, та доводи щодо інших обставин, пов`язаних із затягуванням процедури закупівлі, оскільки попередні судові інстанції обґрунтовано зазначили, що такі обставини стосуються господарської діяльності товариства, яку воно здійснює на власний розсуд, зокрема, беручи участь у процедурі публічної закупівлі. Оскільки, позивач не довів наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України як підстави для розірвання договору, Касаційний господарський суд не взяв до уваги аргументи, які стосуються обставин щодо реалізації ТОВ ?Маресто Україна? права звернення до суду з позовом про внесення змін до договору;

- № 902/364/19 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про внесення зміни до договору про постачання електроенергії, зазначив, що для застосування положення статті 651 ЦК України для зміни умов договору, позивачем має бути доведено, а судом встановлено істотне порушення договору його стороною. Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд та посилаючись на приписи статті 651 ЦК України жодним чином не обґрунтував які саме положення спірного договору порушені ПАТ "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Барські ЕМ", у чому саме полягає порушення відповідних умов договору. Посилання позивача на те, що ТП-24 не знаходиться на його балансі, досліджувалось судом першої інстанції та спростовано, оскільки не підтверджено належними та допустимими доказами у контексті позовних вимог. Не погодившись з такими висновками, апеляційний господарський суд зазначив, що Передавальний акт та перелік майна, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.07.2006 № 806 та копії свідоцтв свідчать, що житлові будинки, приватні гаражі, а також трансформаторні підстанції та лінії електропередач не перебувають у власності позивача, проте будь-яких доводів, які б давали змогу дійти висновку, що це є порушенням умов договору та підтверджує вимоги позивача про зміну договору з підстав істотного порушення договору другою стороною не навів, а відтак помилково скасував рішення суду першої інстанції. Крім того, встановлюючи істотність порушення договору стороною, суд має з`ясувати настання шкоди внаслідок зазначених дій. У постанові апеляційного суду судом досліджено той факт, що позивач змушений сплачувати вартість електроенергії, використаної сторонніми особами, оскільки спірна точка продажу та лінія електропередач не є власністю позивача. Водночас, суд апеляційної інстанції не аргументував які саме дії відповідача, що порушують норми спірного договору, призводять до завдання позивачу шкоди, а обставин, передбачених частиною другою статті 651 ЦК України, з якими пов`язується визначення істотності порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, не навів. За частинами першою, другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України обов`язок доведення наявність таких обставин покладається на позивача. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не доведено одночасної наявності сукупності перелічених вище чотирьох умов та відповідно підстав, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у вигляді зміни умов договору за рішенням суду. Крім того, судом встановлено, що договір та всі його додатки підписані і скріплені печатками сторін, що підтверджує факт досягнення між сторонами згоди щодо усіх його істотних умов, тому вважає що договір від 18.05.2011 № БА-010900 укладено з дотриманням всіх норм чинного законодавства України. Оскільки сторони є вільними в укладенні договору, а позивач не довів, що спірний договір суперечить суспільним інтересам або тягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом, не є винятковим випадком у розумінні частини четвертої статті 652 ЦК України. З огляду на зазначене, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що за встановлених обставин відсутні правові підстави для внесення змін до спірного договору за рішенням суду;

- № 910/14155/21 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги про внесення змін до пункту 10.1 договору від 21.05.2021 № УГВ 149/30-21 і додатку № 3 "Графік поставки товару" до цього договору ,та направляючи справу на новий розгляд, виходив з того, що відповідно до статті 652 ЦК України: у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша); якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга); зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта). За змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин у судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходом, що застосовується за наявності підтвердження дійсно істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, вчиняючи цей правочин. Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї із сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чи суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин (частина четверта статті 652 ЦК України), а й з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті. Водночас зміна договору за рішенням суду у такому разі допускається у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. З наведеного випливає, що у вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувалися, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінилися, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті чотирьох умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору. Попередніми судовими інстанціями наявності умов, зазначених у частині другій вказаної статті ЦК України, не з`ясовано і пов`язаних з цим доказів не досліджено. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. В основу оскаржуваних судових рішень покладено, по суті, два документи: лист Компанії Cisco Systems, Inc. від 17.06.2021 та висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 18.06.2021 № 1682/1.2. При цьому судами попередніх інстанцій некритично прийнято зазначені в згаданому листі обставини, хоча їх достовірність за законом не презюмується, а відтак потребує перевірки і доведення на загальних підставах. Судами також залишено поза увагою те, що відповідний лист як доказ у справі в силу частини другої статті 86 ГПК України не має заздалегідь встановленої сили. Крім того, саме по собі запровадження карантинних заходів (в Україні та інших країнах) не є безумовною підставою для внесення змін до Договору, оскільки наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими заходами та неможливістю виконання договірних зобов`язань у встановлений строк підлягає з`ясуванню і доведенню в загальному порядку. Відповідних обставин та пов`язаних з ними доказів попередніми судовими інстанціями не встановлено і не досліджено. Що ж до висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 18.06.2021 № 1682/1.2, то Верховним Судом зазначено, що: відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень; водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладено в його постановах від 03.09.2020 у справі № 910/15637/19, від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19. Попередні судові інстанції, приймаючи висновок Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 18.06.2021 № 1682/1.2 як доказ у справі, не з`ясували й не відобразили в оскаржуваних судових рішеннях, на яких конкретно обставинах і фактичних даних (доказах) цей висновок ґрунтується і чим ці обставини безумовно підтверджуються. Правова ж оцінка висновку Торгово-промислової палати України, яку наведено в ньому (з уточненням до нього) й відтворено в судових рішеннях, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі. Таким чином, оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням вимог статей 236 ГПК України, згідно з якими: судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому у даній справі № 926/1646/22 судами встановлено, що Департаментом проведено процедуру публічної закупівлі за предметом: капітальний ремонт вул. У. Кармелюка від вул. Буковинської до вул. С. Руданського та від залізничного переїзду до вул. В. Винниченка у м. Чернівці (відновлення елементів благоустрою), ідентифікатор закупівлі UA-2020-04-17-001822-b, очікуваною вартістю 47 464 649,00 грн.

За наслідками розгляду тендерних пропозицій учасників опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем процедури закупівлі - Товариством.

До матеріалів справи долучено Договір, сторонами якого є Департамент (замовник) та Товариство (підрядник), за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами, в межах договірної ціни, складеної згідно з Правилами визначення вартості будівництва ДСТУ Б.Д.1.1-1.2013, виконати роботи передбачені даним договором, передати, в обумовлені строки, замовнику об`єкт капітального ремонту відповідно до проектно-кошторисної (кошторисної) документації, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, згідно з умовами даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису є твердою в межах кошторисної вартості та складає 47 015 317,80 грн, у тому числі ПДВ 7 835 886,30 грн за рахунок коштів державного та міського бюджетів.

Згідно з тендерною документацією замовника та пункту 5.1 Договору строк виконання робіт: початок - серпень 2020 року, завершення - до 01.08.2021.

З врахуванням початкового строку виконання робіт до 01.08.2021 Товариством надсилалися листи Департаменту про наявність факторів, які, на думку Товариства, є об`єктивними і унеможливлювали виконання ним договору у вказаний строк (лист від 21.05.2021 № 603/21, лист від 07.06.2021 № 421/21, лист від 14.07.2021 № 541/21). Вказані обставини стосувалися коригування проектно-кошторисної документації у зв`язку з виявленням не передбачених первинною документацією робіт, а також проведенням робіт з влаштування газової труби (газотраси).

Сторонами 04.08.2021 укладено додатковий договір № 7 до Договору, яким внесено зміни до пункту 5.1 Договору та продовжено строк виконання робіт до 24.12.2021. Також, сторонами погоджено види та строки виконання окремих робіт, про що зазначено у календарному графіку.

Товариство 07.12.2021 звернулось до Департаменту з листом № 682/21, в якому просило продовжити строк виконання робіт.

Департаментом не було погоджено продовження строку дії Договору, що підтверджується листами від 31.12.2021 № 23/01-22/2709 та від 25.01.2022 № 23/01- 12/278.

Судами встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та з огляду на статтю 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених ним.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із статтею 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Статтею 318 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З аналізу положень Закону України "Про публічні закупівлі" судами встановлено, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, різновидом яких є тендерні закупівлі, та повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК України (статті 651) та ГК України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Відтак, спеціальною нормою права (частиною четвертою статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, у даному випадку, суди проаналізувавши надані сторонами докази, умови Договору та враховуючи встановлені ними обставини справи, з яких вбачається, що за умовами Договору Товариство було зобов`язане забезпечити виконання робіт за Договором, термін виконання яких погоджено сторонами до 24.12.2021, тобто, станом на 25.12.2021 термін дії Договору закінчився, проте, всупереч умов Договору та чинного законодавства, підрядником не було завершено капітального ремонту вул. У. Кармелюка від вул. Буковинської до вул. С. Руданського та від залізничного переїзду до вул. В. Винниченка у м. Чернівці (відновлення елементів благоустрою) та відповідно не надано доказів неможливості їх завершення в строк на підставі вже попередньо проведеної зміни умов Договору щодо строку виконання робіт.

З аналізу наведених норм судами встановлено, що Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з правила, встановленого нормами частини першої статті 651 ЦК України, частини першої статті 188 ГК України про те, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство послалось на те, що у зв`язку з наявністю обставин, які істотно змінилися (зупинення виконання робіт на понад 5.5 місяців через дії Департаменту), наявні підстави для внесення змін до Договору, а саме продовження дії Договору в частині строку виконання зобов`язань до 31.12.2022.

Пунктом 14.2 Договору передбачено, що внесення змін у договір допускається тільки за згодою сторін.

Таким чином, суди дійшли висновку, що зміна умов Договору, як за наведеними нормами законодавства, так і за умовами укладеного Договору, відбувається за згодою обох сторін.

Крім того, судами враховано, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір підприємець бере на себе обов`язок та гарантує виконати зобов`язання у певний строк.

Водночас, будь-який замовник, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у продовженні строку виконання зобов`язань виконавцем, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.

Судами встановлено, що Департамент, який мав беззаперечне право на результат [капітальний ремонт вул. У. Кармелюка від вул. Буковинської до вул. С. Руданського та від залізничного переїзду до вул. В. Винниченка в м. Чернівці (відновлення елементів благоустрою)] за умовами укладеного між сторонами Договору не підписав наступного додаткового договору про продовження дії Договору в частині строку виконання зобов`язань до 31.12.2022. Відтак, зміна умов Договору за взаємною згодою сторін не відбулася.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Зазначена норма пов`язує можливість зміни договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Відтак, з огляду на недосягнення сторонами згоди щодо зміни Договору в частині продовження строку виконання зобов`язань до 31.12.2022, підставою для внесення запропонованих Товариством змін могло бути доведення останнім істотної зміни обставин якими сторони керувалися при укладенні договору та наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.

При цьому судами встановлено, що неможливість виконання робіт за Договором у грудні 2021 року на підставі листа від 07.12.2021 № 682/21 не може братися до уваги, оскільки затвердженим між сторонами Договором календарним графіком виконання робіт, який було погоджено ними при підписанні додаткової угоди від 04.08.2021 № 7, передбачав види та строки виконання окремих робіт та поділ місяця на чотири частини. На грудень 2021 року по календарному графіку передбачалися завершальні роботи з ремонту проїзної частини від вул. Буковинської до вул. Руданського, а також ремонту тротуарів від вул. Буковинської до вул. Руданського, строк - перша частина місяця; а також організація дорожнього руху (дорожня розмітка, знаки, огородження), строк - друга-четверта частини місяця.

Отже, станом на момент звернення із листом від 07.12.2021 № 682/21 ремонт проїзної частини та тротуарів по об`єкту та інші роботи, крім робіт з організації дорожнього руху, повинні були бути завершені підрядником.

Натомість, 28.12.2021 представниками Департаменту за участі представників Товариства під час візуального огляду виконання робіт на об`єкті виявлено, що роботи на об`єкті виконано на 90 % і є такими, які не можна вважати завершеними, що підтверджено актом перевірки виконання робіт на об`єкті від 28.12.2021 та зафіксовано відсутність влаштованого верхнього шару асфальтобетонного покриття на ділянці від вул. Буковинської до вул. С. Руданського, часткову відсутність основи і твердого покриття тротуарів на ділянці від вул. Буковинської до вул. С. Руданського, відсутність дорожніх знаків та інших елементів організації дорожнього руху.

Враховуючи викладене суди дійшли висновку, що Товариством не доведено наявність істотної зміни обставин та одночасної наявності умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, які є підставою для зміни договору в судовому порядку.

Враховуючи викладене та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними за змістовними критеріями.

Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Крім того, Суд звертає увагу, що у даній справі № 926/1646/22 судами було відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов`язання внести зміни до договору будівельного підряду, у справах: №№ 910/17469/18, 910/9911/21 судами також було відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів і зустрічних позовних вимог про внесення змін до договору, відповідно; № 902/364/19 Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про внесення зміни до договору про постачання електроенергії; № 910/14155/21 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги про внесення змін до пункту 10.1 договору від 21.05.2021 № УГВ 149/30-21 і додатку № 3 "Графік поставки товару" до цього договору; № 904/9906/17 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій [судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову про зміну умов договору від 22.06.2017 № 286/1/17/23; судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Внесено зміни до договору про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/23 від 22.06.2017, укладеного відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд", встановлено строк постачання продукції до 26.12.2017; в частині вимог щодо набрання чинності змін до умов договору № 286/1/17/23 від 22.06.2017 відмовлено], що, у свою чергу, не свідчить про наявність протилежного висновку щодо застосування норм права, який, на думку скаржника, повинен був бути застосований судами при розгляді даної справи.

Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства, та вважає за можливе залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін, з урахуванням мотивів викладених у даній постанові.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржувані судові рішення без змін, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 24.10.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі № 926/1646/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко