ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 926/19/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Чернівецької області

у складі судді Тинок О.С.

від 16.04.2019

та постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Бойко С.М., Матущака О.І., Якімець Г.Г.

від 09.10.2019

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут»

про стягнення 43 226 251,28 грн

за участю представників:

від позивача: Лисенко В.О.

від відповідача: Василевська О.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» (відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 43226251,28 грн, у тому числі: пеня - 22 483 590,28 грн, 3% річних - 5 545 771,23 грн, інфляційні втрати - 15 196 889,77 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем були порушені умови договору № 16-459-Н від 28.10.2016 купівлі-продажу природного газу щодо своєчасної оплати товару.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» (покупець) укладено договір № 16-459-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п. 1.2 договору).

За цим договором може бути переданий природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) (п. 1.3. договору).

У пункті 2.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01.10.2016 по 31.10.2017 (включно) природний газ обсягом до 281810,000 тис. куб. метрів.

Відповідно до п. 3.2 договору, приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

За приписами п. 6.1. договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем, купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, має бути здійснений до закінчення 90 - денного строку і відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 pоку № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

У пункті 6.3 договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує, кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення (п. 7.2 Договору).

Пунктом п.11.1 сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2016, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Судами встановлено, що на виконання умов договору у період з 31.10.2016 по 31.03.2017 у позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 424 490 502,66 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2016 на суму 90 300 720,90 грн; від 30.11.2016 на суму 225 668 188,66 грн; від 31.12.2016 на суму 280 327 184,63 грн; від 31.01.2017 на суму 359 021 180,10 грн; від 28.02.2017 на суму 274 331 576,40 грн; від 31.03.2017 на суму 194 841 651,97 грн.

Відповідно до розрахунків позивача основний борг за газ відповідачем сплачено повністю в розмірі 1 424 490 502,66 грн, що відображено у довідці про сальдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» за період з 01.10.2016 по 28.02.2018 та довідці про операції відповідача за період з 01.10.2016 по 28.02.2018.

Судами встановлено, що між позивачем, відповідачем та органами виконавчої влади було укладено ряд спільних протокольних рішень (далі - СПР) про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: №2811 від 17.11.2016 на суму 45308296,71 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 28 від 20.12.2016), №2810 від 17.11.2016 на суму 18691703,29 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 27 від 18.11.2016), №392 від 19.01.2017 на суму 70000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 2 від 25.01.2017), №390 від 19.01.2017 на суму 80000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 3 від 25.01.2017), №391 від 19.01.2017 на суму 50000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 1 від 25.01.2017), №732 від 06.02.2017 на суму 50000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 9 від 13.02.2017), №733 від 06.02.2017 на суму 60000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 5 від 09.02.2017), №734 від 06.02.2017 на суму 50000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 6 від 09.02.2017), №1312 від 20.02.2017 на суму 35000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 18 від 09.08.2017), №1310 від 20.02.2017 на суму 40000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 17 від 05.07.2017), №1314 від 20.02.2017 на суму 35000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 19 від 10.05.2017), №1313 від 20.02.2017 на суму 50000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 15 від 09.03.2017), №1311 від 20.02.2017 на суму 57741279,22 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 14 від 09.03.2017), №1858 від 20.03.2017 на суму 53000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 31 від 12.09.2017), №1857 від 20.03.2017 на суму 60000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 30 від 08.09.2017), №1859 від 20.03.2017 на суму 87000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 28 від 21.08.2017), №1856 від 20.03.2017 на суму 11275208,46 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 27 від 21.08.2017), №2486 від 21.04.2017 на суму 50000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 36 від 20.12.2017), №2484 від 21.04.2017 на суму 50000000,00 грн (сплачено згідно платіжного доручення № 32 від 05.10.2017), №2485 від 21.04.2017 на суму 50000000,00 грн (сплачено згідно платіжного № 34 від 31.10.2017).

Крім того, з позивачем були проведені розрахунки в сумі 89 171 432,96 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 за природний газ за договором № 16-459-Н згідно платіжного доручення № 2 від 31.01.2018.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019, відмовив в позові повністю.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Крім того, сторони, здійснивши розрахунки згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (шляхом підписання спільних протокольних рішень) та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (шляхом надання субвенцій), тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором від 28.10.2016 № 16-459-Н. Оскільки оплата за поставлений природний газ була здійснена в межах порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями й актами звіряння наданих субвенцій, відтак не були порушені строки оплати за поставлений газ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі №926/19/19, вважає що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з?ясуванні обставин справи.

Зазначає, що у пункті 6.1 договору № 156-459-Н від 28.10.2016 сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків. Зокрема, в абзаці 8 пункту 6.1 договору сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. Державою передбачений лише певний механізм перерахування субвенцій, проте не врегульовано питання імплементації даних відносин при здійсненні розрахунків за природний газ між постачальником та покупцем, а відтак посилання суду на укладання рядку спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків як підставу для зміни порядку та строку розрахунків є такими, що суперечать умовам договору, принципу обов?язковості виконання договірних зобов?язань.

Об?єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 надала ряд правових висновків щодо впливу спільних протокольних рішень на договірні відносини з постачання природного газу. Зокрема, у даній постанові суд касаційної інстанції виокремлює кошти, сплачені за спільними протокольними рішеннями та кошти, сплачені у звичайному порядку, у зв?язку з чим судам необхідно було встановити вартість поставленого позивачем природного газу у кожному з періодів, з?ясувати коли і яким чином здійснювалась оплата, зокрема визначити коли та на яку суму підписані протокольні рішення, та визначити окремо які санкції не нараховуються на суми оплат, проведених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, а які нарахування мають місце за прострочення грошового зобов?язання при розрахунку власними коштами за кожен місяць постачання природного газу.

Отже суд мав розділити здійсненні відповідачем оплати та встановити на яку суму було підписано спільні протокольні рішення та визначити окремо, які санкції не нараховуються на суми оплат проведених до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, а які нарахування мають місце за прострочення грошового зобов?язання при розрахунку власними коштами за кожен місяць постачання природного газу.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у справах № 921/574/17-г/5 та № 909/256/18 повертаючи справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того суди помилково ототожнюють Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, не враховують постанову Верховного суду від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18 та від 21.02.2019 у справі № 910/16072/16.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі № 926/19/19 залишити без змін. Зазначає, що має змогу сплачувати позивачу кошти лише в тому порядку, який визначений чинним законодавством, зокрема виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, а також за рахунок коштів державного бюджету.

Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 02.12.2019, який наявний в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статей 11 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених рішеннями про організацію взаєморозрахунків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-459-Н, природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (яка була чинною на момент укладення між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №16-459-Н від 28.10.2016) згідно з додатком 1 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з пунктом 14 даної постанови постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» (яка була чинною на час існування правовідносин між сторонами) споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами) затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв`язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Газопостачальні підприємства інформують протягом 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов`язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє НКРЕКП.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №792 від 30.09.2015 затверджено порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 6.2 договору у 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут» уклало з Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» договір банківського рахунку № 1282/17 (у національній валюті), згідно з пунктом 1.1 якого, відповідно до законодавства України банк відкрив товариству поточні рахунки із спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб?єктів господарювання».

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз».

Таке регулювання визначено у Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Аналогічні положення викладено у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Пунктом 7 зазначеного Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оплата за природний газ проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов пункту 6.1 та частини1 пункту 6.2 Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень.

Спільні протокольні рішення підписані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз збут», НАК «Нафтогаз України».

Розділом 3 даних спільних протокольних рішень передбачено, що з метою реалізації Спільного протокольного рішення сторони зобов`язуються забезпечити подання до органів Державної казначейської служби належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона (НАК "Нафтогаз Україна") - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою спільним протокольним рішенням.

Розділом 4 спільних протокольних рішень визначено, сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Згідно з пунктом 5.2 спільних протокольних рішень вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами й діють до повного виконання сторонами зобов`язань за ними.

Суди встановили, що відповідачем належним чином виконувались умови спільних протокольних рішень, оплата вартості отриманого природного газу в сумі 1 003 016 487,68 грн була проведена на підставі підписаних спільних протокольних рішень у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача сум пені, інфляційних та річних, які нараховані позивачем на суми, які сплачені за спільними протокольними рішеннями.

Крім того, з позивачем були проведені розрахунки в сумі 89 171 432,96 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 за природний газ за договором № 16-459-Н згідно платіжного доручення № 2 від 31.01.2018.

Порядок № 20 від 11.01.2005 перестав діяти з 01.01.2018, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 951 від 08.11.2017, та у зв`язку з чим внесено відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Затверджений постановою №256 Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, зокрема, механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання).

Відповідно до пункту 8.1 Порядку, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим, сьомим, дев`ятим та чотирнадцятим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»).

Відповідно до частини 23 пункту 8-1 Порядку усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок (ч. 3 п. 8-1 Порядку).

Згідно з частиною 25 пункту 8-1 Порядку, казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно враховували, що постановою Кабінету Міністрів України №256 фактично визначено інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, ніж передбачений сторонами в договорі.

Згідно з положеннями частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, положення норм наведених постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковим для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Відтак, строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов та укладених спільних протокольних рішень. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було здійснено розрахунки за поставлений природний газ у порядку, встановленому вищевказаними постановами, у тому числі за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів після їх надходження в установленому порядку.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що встановлені вище обставини, що стосуються порядку розрахунків, свідчать про те, що відповідач, не міг, в силу норм діючого законодавства, у тому числі попередньо затвердженого алгоритму розподілу коштів, вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що відповідач здійснював оплату за природний газ у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 «Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ», постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2516 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки», із дотриманням умов пунктів 6.1, 6.2 договору № 16-459-Н від 28.10.2016, на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, за отриманий від позивача природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 16-459-Н від 28.10.2016, розрахувався повністю, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 5 545 771,23 грн 3% річних, 22 483590,28 грн пені, 15 196 889,77 грн інфляційних втрат.

Наведені Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у касаційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, так як вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/3657/18, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5, від 19.03.2019 у справі № 909/256/18 є безпідставним, оскільки зазначені постанови Верховним Судом прийняті за інших фактичних обставин справи. Крім того, суд касаційної інстанції передав зазначені справи на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто остаточного рішення у зазначених справах Верховним Судом прийнято не було.

При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 19.06.2019 у справі №910/3647/18, від 30.01.2020 у справі №906/985/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18, постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій- без змін.

Судові витрати

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.04.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі №926/19/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді І. Кондратова

В. Студенець