№ 926/3375/23 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 926/3375/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.

та представників:

позивача - ОСОБА_3., Гонцарюк Є. Л.

відповідачів 1-3 - Чепишко Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 (головуючий суддя - Орищин Г. В., судді - Галушко Н. А., Желік М. Б.)

і рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2023 (суддя - Марущак І. В.)

та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.01.2024 (суддя - Марущак І. В.)

у справі № 926/3375/23

за позовом ОСОБА_3

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Офсетдрук", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_3 (позивач) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офсетдрук" (відповідач 1), ОСОБА_1 (відповідач 2) та ОСОБА_2 (відповідач 3) з вимогами (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Офсет Друк", оформлених протоколом № 05 від 12.06.2013, витребування від учасника ТОВ "Офсет Друк" - ОСОБА_1 частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 16,67% на користь позивача та витребування від учасника ТОВ "Офсет Друк" - ОСОБА_2 частки в статутному капіталі Товариства в розмірі 16,41% на користь позивача.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем жодних правочинів щодо продажу чи іншого відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Офсет Друк" укладено не було, відповідно, він не приймав з цього приводу жодних рішень, що свідчить про те, що його було протиправно позбавлено своєї частки у розмірі 33,08% в статутному капіталі ТОВ "Офсет Друк".

3. ОСОБА_3 зазначає, що за його заявою 11.02.2022 року Чернівецьким районним управлінням ГУНП в Чернівецькій області внесено відомості до ЄРДР за №12022263020000188 від 12.02.2022 року про вчинення підробки підпису невідомими особами за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

4. В ході вказаного кримінального провадження Чернівецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром була проведена почеркознавча експертиза, за результатами якої було складено відповідний висновок за № СЕ-19/126-22/7644-ПЧ від 01.11.2022, в якому встановлено що, підпис від імені ОСОБА_3 у графі "Підпис" у реєстрі осіб засновників ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис в рядку "Ознайомлений ОСОБА_3." у протоколі № 5 загальних зборів ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_3 у статуті ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

5. Позивач стверджує про незаконне позбавлення його частки у розмірі 33,08% в статутному капіталі ТОВ "Офсет Друк" на підставі рішення загальних зборів засновників, яке оформлене протоколом № 5 від 12.06.2013, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він не приймав участь у вказаних загальних зборах засновників та не підписував оскаржуваний протокол, що встановлено висновком почеркознавчої експертизи Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за № СЕ-19/126-22/7644-ПЧ від 01.11.2022.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Чернівецької області в рішенні від 21.12.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 позов задоволено. Визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Офсет Друк", оформлені протоколом № 05 від 12.06.2013; витребувано від учасника ТОВ "Офсет Друк" - ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства в розмірі 16,67% на користь ОСОБА_3 ; витребувано від учасника ТОВ "Офсет Друк" - ОСОБА_2 частку у статутному капіталі Товариства в розмірі 16,41% на користь ОСОБА_3 .

7. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано таким:

- висновок експерта Чернівецького НДЕКЦ № СЕ-19/126-22/7644-ПЧ від 01.11.2022, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у графі "Підпис" у реєстрі осіб засновників ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис в рядку "Ознайомлений" ОСОБА_3 у протоколі № 5 загальних зборів ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 - виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_3 у статуті ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 - виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою;

- відповідачами не надано доказів належного повідомлення (запрошення) позивача на загальні збори засновників ТОВ "Офсет Друк", які відбулися 12.06.2013. Попри те, що загальні збори засновників ТОВ "Офсет Друк" 12.06.2013 були повноважні, оскільки двоє інших учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 володіли часткою в статутному капіталі 66,67%, однак, відбулось порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів, що позбавило учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Питання загальних зборів засновників ТОВ "Офсет Друк", оформлені протоколом № 5 від 12.06.2013, порушують права позивача, позаяк його частка у відсотковому відношенні зменшилась, що впливає на можливість управління, розподілу прибутку та впливу на товариство;

- з огляду на те, що позивач не був належним чином повідомлений про скликання загальних зборів, не міг підготуватися до розгляду питань порядку денного, враховуючи те, що вплив акціонера на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням, прийняті рішення порушують права позивача, що є підставою для суду визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Офсет Друк", оформлені протоколом № 05 від 12.06.2013;

- враховуючи встановлення судом обставин порушення порядку скликання загальних зборів, порушення прав позивача оскаржуваним рішенням загальних зборів, яким зменшено його частку у відсотковому розмірі в статутному капіталі ТОВ "Офсет Друк", відтак обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред`явлення відндикаційного позову до відповідачів 2 та 3 є обґрунтованим та ефективним, позаяк може поновити порушене право позивача на його частку в статутному капіталі. Водночас, суди звернули увагу на недобросовісність відповідачів 2 та 3 та вказали, що вони повинні були знати про відсутність позивача на оскаржуваних загальних зборах, з огляду ще й на ту обставину, що відповідач 2 є директором товариства, він повинен був знати про не повідомлення позивача про загальні збори;

- відповідачами не надано беззаперечних доказів того, що позивач дізнався про порушення свого права до серпня 2020 року, на що він посилається при подачі позову. Водночас, суди врахували характер порушеного права позивача, спрямований на умисне позбавлення його майнового права шляхом підроблення підпису, таким чином, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, суди дійшли висновку, що саме з серпня 2020 року необхідно відраховувати строк позовної давності до вимог позивача. Відтак, строк позовної давності до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства мав сплинути у серпні 2021 року, а до вимог про витребування майна у серпні 2023 рок.

8. Додатковим рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.01.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, заяву ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 2 684 грн судового збору та 7 333,34 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти вимог заяви позивача - відмовлено.

9. Додаткове рішення мотивоване тим, що вартість роботи адвоката позивача за годину була розрахована, з огляду на мінімальний розмір заробітної плати, однак суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, враховуючи конкретні обставини справи і клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, дійшов висновку, що доцільним є стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з розрахунку 2 200,00 грн за 1 годину роботи адвоката. Оскільки, за актом наданих послуг адвокатом надано позивачу об`єм послуг, на який було затрачено в сукупності 10 год, відтак обґрунтованим та пропорційним є стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 22 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

10. ОСОБА_1 (скаржник 1) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2023 і додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.01.2024 в частині задоволення вимог до відповідача 2 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

11. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 та постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/17228/19, від 13.06.2023 у справі № 910/16501/21 (щодо ефективного способу захисту), а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/4277/21, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14 та від 13.10.2021 у справі № 914/687/20 (щодо застосування позовної давності).

12. ОСОБА_2 (скаржник 2) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2023 і додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.01.2024 в частині задоволення вимог до відповідача 3 та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

13. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є аналогічними доводам касаційної скарги ОСОБА_1 .

14. Так, у касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а, від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18, від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 та постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/17228/19, від 13.06.2023 у справі № 910/16501/21 (щодо ефективного способу захисту), а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/4277/21, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14 та від 13.10.2021 у справі № 914/687/20 (щодо застосування позовної давності).

15. Разом з цим, 11.06.2024 від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення до касаційних скарг, які зокрема містять додаткові обґрунтування касаційної скарги та посилання на відповідні постанови Верховного Суду, що по своїй суті є доповненнями до касаційної скарги.

16. Відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

17. Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

18. Відповідно до положень статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

19. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку, а суд касаційної інстанції не уповноважений під час розгляду касаційної скарги змінювати такий строк.

20. Водночас доповнення до касаційної скарги, викладені у наведених додаткових поясненнях, подані представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з пропуском передбаченого законом строку на касаційне оскарження, тому залишаються Судом без розгляду.

Позиція інших учасників справи

21. Позивач подав відзиви на касаційні скарги відповідача 2 та відповідача 3, у яких не погоджується з доводами касаційних скарг, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційних скарг відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

22. Відповідач 1 не надав відзив на касаційні скарги, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

23. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 246721848040 від 30.07.2023 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Офсет Друк" (код ЄДРПОУ 31009768) зареєстровано 30.06.2000. Основним видом діяльності товариства є: КВЕД-2010 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

24. 01.06.2013 ТОВ "Офсет Друк" було зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість оригінал знаходиться у відповідача. Статутний капітал ТОВ "Офсет Друк" станом на 11.06.2013 складав 13 500,00 грн, учасниками стали громадяни України з наступним розподілом часток:

1. ОСОБА_1 - частка в статутному капіталі 33,33% відповідно складає 4 500,00 грн.

2. ОСОБА_2 - частка в статутному капіталі 33,34% відповідно складає 4 500,00 грн.

3. ОСОБА_3 - частка в статутному капіталі 33,33% відповідно складає 4 500,00 грн.

25. Зазначений розподіл часток в ТОВ "Офсет Друк" було затверджено протоколом № 1 Зборів засновників від 23.02.2009 та викладено в статуті в редакції 2010 року, який зареєстровано 07.06.2010, номер запису 10381050005003017 затверджений протоколом № 4 від 14.05.2010.

26. 12.06.2013 відбулись загальні збори засновників ТОВ "Офсет Друк", які прийняли рішення, оформлене протоколом № 5, в якому вирішили:

1. Змінити види діяльності ТОВ "Офсет Друк" та привести їх у відповідність з КВЕД-2012;

2. Збільшити розмір статутного фонду товариства за рахунок внесення додаткових внесків засновниками товариства ОСОБА_1 в розмірі 995 500,00 грн, ОСОБА_2 в розмірі 990 500,00 грн, ОСОБА_3 в розмірі 500 грн і встановити його в розмірі 2 000 000,00 грн;

3. Встановити наступний порядок розподілу між засновниками статутного фонду (капіталу) ТОВ "Офсет Друк": ОСОБА_1 належить 50% статутного фонду (капіталу); ОСОБА_2 належить 49,75% статутного фонду (капіталу); ОСОБА_3 належить 0,25% статутного фонду (капіталу);

4. Внести зміни та доповнення до статуту ТОВ "Офсет Друк", виклавши його в новій редакції;

5. Затвердити нову редакцію статуту ТОВ "Офсет Друк", а також провести її державну реєстрацію.

27. Згодом, протокол № 5 від 12.06.2013 загальних зборів засновників, реєстр осіб-засновників ТОВ "Офсет Друк", присутніх на загальних зборах засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Офсет Друк" та статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Офсет Друк" в новій редакції (2013 рік), затверджений протоколом № 5 від 12.06.2013 року, було подано до державного реєстратора юридичних осіб фізичних осіб-підприємців, яким 12.03.2014 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, номер запису 10381050013003017.

28. Судами першої і апеляційної інстанцій було прийнято як належний і допустимий доказ висновок експерта за № СЕ-19/126-22/7644-ПЧ від 01.11.2022.

29. Суди встановили, що наявний в матеріалах справи протокол загальних зборів засновників ТОВ "Офсет Друк" № 5 від 12.06.2013 свідчить про те, що він підписаний ОСОБА_3 , однак, за результатами проведеної Чернівецьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в ході кримінального провадження за № 12022263020000188 почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у реєстрі осіб засновників ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підпис в рядку у протоколі № 5 загальних зборів ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_3 у статуті ТОВ "Офсет Друк" від 12.06.2013 - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою. Вказане відображено у висновку експерта за № СЕ-19/126-22/7644-ПЧ від 01.11.2022 року.

30. Оригінал вказаного висновку почеркознавчої експертизи знаходиться у Чернівецькому районному управлінні ТУНП в Чернівецькій області в кримінальному провадженні за №12022263020000188.

Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши повноту встановлення судами першої і апеляційної інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах і заперечення, викладені у відзивах Верховний Суд вважає, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

32. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

33. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

34. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

35. Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

36. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

37. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

38. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

39. У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

40. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

42. Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

43. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

44. Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

45. Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій статутний капітал ТОВ "Офсет Друк" станом на 11.06.2013 складав 13 500,00 грн, учасниками стали громадяни України з наступним розподілом часток:

1. ОСОБА_1 - частка в статутному капіталі 33,33% відповідно складає 4 500,00 грн.

2. ОСОБА_2 - частка в статутному капіталі 33,34% відповідно складає 4 500,00 грн.

3. ОСОБА_3 - частка в статутному капіталі 33,33% відповідно складає 4 500,00 грн.

47. 12.06.2013 відбулись загальні збори засновників ТОВ "Офсет Друк", які прийняли рішення, оформлене протоколом № 5, в якому, зокрема, вирішили:

48. При цьому, суди встановили, що причиною виникнення даного спору стало питання щодо наявності або відсутності підстав для витребування позивачем у відповідачів - ОСОБА_1 частки у статутному капіталі в розмірі 16,67 % статутного капіталу та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі в розмірі 16,41% статутного капіталу.

49. Суди виснували, що з огляду на порушення порядку скликання загальних зборів, порушення прав позивача оскаржуваним рішенням загальних зборів, яким зменшено його частку у відсотковому виразі у статутному капіталі ТОВ "Офсет Друк", позивачем обраний обґрунтований та ефективний спосіб захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову до відповідачів 2 та 3. Водночас, відповідно до приписів п.п.«е» п.3 ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в разі витребування на користь ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВ "Офсет Друк" в розмірі 33,08% (16,67 + 16,41), на підставі вказаної норми може бути поновлене право позивача на вказану частку, що свідчить про те, що позивачем обраний ефективний спосіб захисту.

50. Також суди відхилили твердження відповідачів про те, що витребування часток у статутному капіталі ТОВ "Офсет Друк" від учасників ОСОБА_1 в розмірі 16,67%, а від ОСОБА_2 - 16,41% на користь ОСОБА_3 , виходячи зі збільшеного статутного капіталу товариства у розмірі 2 000 000 грн, призведе до безпідставного збагачення позивача, оскільки ним не вносились кошти при збільшенні статутного капіталу, зазначивши, що оскільки рішення загальних зборів засновників ТОВ "Офсет Друк", оформлених протоколом № 5 від 12.06.2013 є недійсним, що свідчить про те, що підстава, за якою збільшився статутний капітал та новий порядок розподілу між засновниками статутного фонду (капіталу) ТОВ "Офсет Друк", відпала, відтак, статутний капітал ТОВ "Офсет Друк" повинен складати 13 500,00 грн та бути поділений між засновниками в частках по 33,33%, що в грошовому еквіваленті становить по 4 500,00 грн.

51. Верховний Суд вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

52. Верховний Суд вказує, що у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, поновлення порушених корпоративних прав позивача у разі здійснення їх захисту в судовому порядку безпосередньо пов`язане зі здійсненням державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Офсетдрук", тобто пов`язане з відносинами у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а тому ефективність обраного позивачем способу захисту його порушених корпоративних прав визначається з урахуванням можливості у разі задоволення позову поновити такі права, у цьому випадку здійснити державну реєстрацію змін до відомостей щодо ТОВ "Офсетдрук".

53. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

54. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 зазначеного Закону, заявник - позивач або уповноважена ним особа - у разі подання судового рішення, що набрало законної сили та має наслідком зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або про заборону вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

55. Відповідно до підпунктів «д», «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

- судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

- судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

56. За приписами пункту 2 частини першої статті 25 зазначеного Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема:

- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

- скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

57. Верховний Суд констатує, що перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей щодо розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, розмірів часток учасників такого товариства чи склад учасників товариства, стягнення з відповідача частки за заявою учасника такого товариства, чітко визначений статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і є вичерпним.

58. Верховний Суд зауважує, що на сьогодні існує стала та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо способу захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

59. Так, у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 Великою Палатою Верховного Суду, зазначено, що:

- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі;

- за змістом позовної заяви позивач прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу;

- вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

60. Велика Палата Верховного Суду робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду, зокрема про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів.

61. У постанові від 02.09.2020 у справі № 904/1409/19 Верховний Суд послався на те, що аналіз частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є належними способами захисту. При цьому за змістом згаданої норми Закону зазначені способи захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві та стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю) є альтернативними.

62. В ухвалі від 15.09.2020 Велика Палата Верховного Суду, повертаючи справу № 5017/1221/2012 відповідній колегії суддів Верховного Суду, з огляду на відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, дійшла висновку про належні та ефективні способи захисту прав та інтересів позивача - учасника товариства, що полягають у відновленні становища, що існувало до визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства, оскільки саме задоволення таких вимог після внесення законодавчих змін може бути підставою для самостійного ініціювання внесення до державного реєстру змін до відповідних відомостей про юридичну особу учасником товариства як заявником.

63. Верховний Суд зауважує, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо належних та ефективних способів захисту прав та інтересів позивача - учасника товариства стосується випадку, коли позивач прагне відновити становище, яке існувало до стверджуваного порушення його прав або інтересів, заміняє віндикаційний позов або позов про визначення розміру капіталу та розміру часток учасників іншими вимогами (про визнання рішення загальних зборів недійсним, визнання недійсними змін до статуту, скасування реєстраційної дії/реєстраційного запису).

64. Судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.12.2023 у справі № 907/922/21 вважає, що витребування (переведення прав) частки не є єдино можливим способом захисту прав позивача у спорі з учасниками, які вступили до товариства. Навпаки такі способи захисту застосовуються у чітко визначених законом випадках, зокрема: якщо відповідач незаконно заволодів часткою позивача (належним способом захисту є витребування частки у особи, що незаконно заволоділа без відповідної правової підстави відповідно до статті 387 ЦК України); якщо порушено переважне право учасником на придбання частки (належним способом захисту є переведення прав покупця); якщо частка була набута безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом захисту є витребування від добросовісного набувача у всіх випадках відповідно до частини другої статті 388 ЦК України); якщо частка була набута оплатно в особи, яка не мала права його відчужувати (належним способом є витребування від добросовісного набувача у випадках, передбачених у частині першій статті 388 ЦК України).

65. Корпоративна Палата виходить з того, що частка у статутному капіталі товариства є особливим видом майна, тому загальні засади захисту права власності застосовуються й для захисту права власника частки у статутному капіталі, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

66. Таким чином, власник майна з дотриманням вимог статей 387 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для витребування майна оспорювання ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна, документів, що посвідчують відповідне право, рішень загальних зборів, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав.

67. Верховний Суд зазначає, що слід враховувати, що після вибуття в учасника частки поза його волею, виключення учасника зі складу товариства, можуть відбуватися зміни у складі учасників. Статутний капітал товариства може бути збільшено за рахунок додаткових внесків третіх осіб.

68. Наведене дає підстави для висновку, що після вибуття в учасника частки, з подальшою зміною розміру часток учасників товариства, зміною розміру статутного капіталу товариства та внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру, в учасника немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, у межах якого суд встановлює та перевіряє обставини, пов`язані з законністю вибуття в учасника частки, та надає оцінку добросовісності поведінки відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

69. Слід зазначити, що під час розгляду справи за позовними вимогами про застосування належного способу захисту (визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж позов про стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі товариства) відмова в позові з тих мотивів, що рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно, договір відчуження не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

70. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 зазначила, що рішення загальних зборів учасників товариства, яке за своїм змістом не відповідає закону, не створює правових наслідків, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб. Такі ж наслідки настають, якщо рішення загальних зборів учасників товариства за своїм змістом не відповідає правомірним нормам статуту, оскільки останній є локальним нормативним актом юридичної особи.

71. Верховний Суд вказує, що відсутність судового рішення про визнання недійсним рішення зборів учасників товариства, спрямованих на зміну складу учасників, розміру часток чи розміру статутного капіталу, не свідчить про чинність останніх. Під час розгляду справи за належною позовною вимогою, яка відповідає пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", суд у мотивувальній частині рішення дає правову оцінку рішенням загальних зборів учасника товариства, які на думку позивача, призвели до порушення його прав.

72. Як свідчать матеріали справи позивач вважає себе власником частки в розмірі 33,33%, яка відповідно складає 4 500,00 грн статутного капіталу ТОВ "Офсет Друк", яка частково вибула з його володіння.

73. При цьому, суди попередніх інстанції встановили, що 12.06.2013 було проведено загальні збори засновників ТОВ "Офсет Друк", які прийняли рішення, зокрема, збільшити розмір статутного фонду товариства до 2 000 000,00 грн за рахунок внесення додаткових внесків засновниками товариства ОСОБА_1 в розмірі 995 500,00 грн, ОСОБА_2 в розмірі 990 500,00 грн, ОСОБА_3 в розмірі 500 грн і здійснити перерозподіл часток у статутному капіталі товариства відповідно до якого ОСОБА_1 належить 50% статутного фонду (капіталу); ОСОБА_2 належить 49,75% статутного фонду (капіталу); ОСОБА_3 належить 0,25% статутного фонду (капіталу).

74. Так, у постановах від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 та від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а Велика Палата Верховного Суду вказала, що вичерпний перелік способів захисту особи, яка вважає, що її право чи законний інтерес порушені змінами у складі чи розподілі часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю, міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств. У разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

75. Цей висновок був застосований та підтверджений також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19), від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19), від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20) та постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 911/803/20.

76. Зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду мають загальний характер та мають враховуватись при вирішенні питання щодо належності обраного позивачем способу захисту в усіх справах, що стосуються зміни розміру часток та відновлення складу учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення прав або інтересів учасників товариства.

77. Отже, за наведеною позицією Великої Палати Верховного Суду застосування такого способу захисту як визначення розмірів часток учасників товариства має здійснюватися, якщо право особи на частку не може бути захищене у спосіб її стягнення (витребування з володіння) (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 925/1437/21).

78. Тобто, після вибуття в учасника частки, з подальшою зміною розміру часток учасників товариства та зміною розміру статутного капіталу товариства, в учасника немає іншого ефективного способу судового захисту порушеного права, окрім як звернення до суду з вимогою про встановлення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

79. Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували.

80. Так, суди попередніх інстанцій зосередившись виключно на вирішенні питання дійсності / недійсності оскаржуваних рішень загальних зборів учасників Товариства не врахували наведених вище висновків Верховного Суду та не надали оцінки належності обраного позивачем способу захисту.

81. Зокрема встановивши, що 12.06.2013 було проведено загальні збори учасників (власників) ТОВ "Офсет Друк", на яких окрім іншого, було вирішено питання перерозподілу часток у статутному капіталі товариства, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили наведене рішення загальних зборів, не встановили кількість учасників товариства та розмір належних їм часток у статутному капіталі, станом на момент вирішення цієї справи, що є необхідним для правильного вирішення спору, позаяк від наведеного залежить і встановлення ефективності / неефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав.

82. Верховний Суд констатує, що ефективність позовних вимог має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересів позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

83. Суди попередніх інстанцій не оцінили можливість позивача відновити порушене право, шляхом пред`явлення наведених позовних вимог, з урахуванням приписів пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", щодо складу учасників, розміру часток учасників Товариства, реєстраційних записів в ЄДР.

84. Верховний Суд зауважує, що з`ясування судами питання, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову та питання можливості ефективного поновлення прав позивача саме у заявлений у цій справі спосіб є важливим для правильного вирішення спору у справі.

85. Слід зазначити, що в силу приписів статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

86. Разом з тим, як вбачається з прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

87. З огляду на те, що ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції належним чином не дослідили зібрані у справі докази, не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, які обмежують повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення додаткової оцінки доказів та встановлення обставин у справі, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

88. Окрім цього, в контексті доводів скаржників щодо неврахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/4277/21, від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14 та від 13.10.2021 у справі № 914/687/20 (щодо застосування позовної давності) Верховний Суд зазначає, що для вирішення спору у цій справі судам необхідно врахувати наведені вище висновки у цій постанові, встановити дійсні обставини цієї справи та за результатами чого розглянути заяви відповідачів про застосування позовної давності і, в залежності від встановленого, дійти висновку про наявність або відсутність тих обставин, з якими пов`язані доводи відповідачів про пропуск позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

90. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

91. Згідно із частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

92. Оскільки в ході касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково підтвердилась наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг відповідача 2 та відповідача 3 шляхом скасування рішення і постанови у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

93. Разом з цим, додаткове рішення є невід`ємною частиною основного рішення, а тому, враховуючи скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2023, підлягає також скасуванню і додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.01.2024 безвідносно до доводів касаційних скарг та заперечень на них.

94. Так, під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином оцінити всі доводи сторін, установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку, та вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Розподіл судових витрат

95. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України), розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024, рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.12.2023 і додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.01.2024 у справі № 926/3375/23 скасувати.

3. Справу № 926/3375/23 передати на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. О. Мамалуй