ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2025 року
м. Київ
cправа №926/5372/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області (Марущак І.В.)
від 26.12.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду (Галушко Н.А., Желік М.Б., Орищин Г.В.)
від 11.02.2025 (повний тест складений 24.02.2025)
за заявами Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
про відстрочення виконання судового рішення, про скасування наказу про примусове виконання рішення, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
та скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Хід розгляду справи
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" (далі - Відповідач, Скаржник) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 100 480 029,69 грн заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 26.06.2019 №0517-03041, з них: 87 453 201,03 грн - основний борг, 8 907 254,22 грн - пеня, 2 622 614,76 грн - штраф, 813 008,46 грн - три проценти річних, 683 871,22 грн - інфляційні втрати.
2. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 позов задоволено частково. З Позивача на користь Відповідача стягнуто заборгованість за договором у сумі 87 247 635,81 грн, 813 008,46 грн трьох процентів річних, 683 871,22 грн інфляційних втрат та 1 059 800,00 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог провадження закрито.
3. 04 жовтня 2024 року Господарський суд Чернівецької області видав наказ про примусове виконання вказаного рішення.
4. Разом із тим ухвалою від 04.10.2024 прийнято до розгляду заяву Відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 строком на один рік з дня його ухвалення.
5. 04 жовтня 2024 року до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" також надійшла апеляційна скарга Відповідача від 03.10.2024 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23.
6. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 - без змін.
7. 29 листопада 2024 року Позивач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. із заявою про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23, до якої додав оригінал судового наказу від 04.10.2024, оригінал вступної та резолютивної частин постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 .
8. Постановою від 29.11.2024 приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К.О. відкрив виконавче провадження №76679819; постановами від 29.11.2024 стягнув з Відповідача основну винагороду у сумі 8 980 431,50 грн та визначив розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн.
9. 29 листопада 2024 року та 02 грудня 2024 року приватним виконавцем Кондрюком К.О. винесено постанови про арешт коштів Відповідача, згідно з якими накладено арешт на грошові кошти / електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках / електронних гаманцях, а також на кошти / електронні гроші на рахунках / електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів / електронних грошей, що містяться на рахунках / електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить Відповідачу, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 98 785 246,99 грн.
10. 02 грудня 2024 року Відповідач подав до Господарського суду Чернівецької області заяви про (1) скасування наказу від 04.10.2024 про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23; (2) визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
11. 09 грудня 2024 року Відповідач подав скаргу, в якій просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2024 №76679819, про арешт коштів боржника від 29.11.2024 №76679829 та від 02.12.2024 №76679819.
12. Обґрунтовуючи вимоги скарги, Відповідач вказав, що станом на дату видання судового наказу від 04.10.2024 рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а тому відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) приватний виконавець зобов`язаний був повернути стягувачу судовий наказ без прийняття до виконання.
Стислий зміст оскаржуваних судових рішень
13. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2024, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №926/5372/23:
- провадження щодо розгляду заяви Відповідача про скасування наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 закрито;
- у задоволенні заяви Відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено;
- заяву Відповідача про відстрочення виконання судового рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 задоволено частково. Відстрочено виконання невиконаної станом на 26 грудня 2024 року частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 на шість місяців - до 11 березня 2025 року;
- у задоволенні скарги Відповідача на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76679819 відмовлено.
14. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив:
- у частині закриття провадження щодо розгляду заяви про скасування наказу - Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) не передбачено можливості скасування наказу господарського суду, який виданий за результатами розгляду справи за правилами позовного провадження (на відміну від наказного провадження);
- у частині відстрочення виконання судового рішення - боржник здійснив часткову оплату наявної заборгованості в ході розгляду справи, а після ухвалення судом рішення сплатив 50 % заборгованості; боржник не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості на теперішній час в повному обсязі; станом на 18 грудня 2024 року всі наявні кошти на рахунках боржника стягнуто та здійснюється стягнення з поточних надходжень; відсутність у боржника можливості обслуговувати соціальні об`єкти та об`єкти життєдіяльності Чернівецької області призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового процесу, зокрема, мешканців області, та може спричинити виникнення надзвичайних і техногенних ситуацій; стягувачем не доведено, що відстрочення виконання рішення суду в цій справі призведе до додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність;
- у частині відмови в задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та скарги на дії приватного виконавця - станом на момент видання наказу від 04.10.2024 Господарському суду Чернівецької області не було відомо про подання Відповідачем (боржником) апеляційної скарги; рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024; Позивач звернувся до приватного виконавця Кондрюка К.О. із заявою про примусове виконання рішення суду лише 29 листопада 2024 року, тобто після набрання рішенням суду в цій справі законної сили; передчасне видання наказу не порушило прав Відповідача, оскільки не призвело до безпідставного стягнення коштів; приватний виконавець Кондрюк К.О. під час прийняття постанов 29 листопада 2024 року та 02 грудня 2024 року про відкриття виконавчого провадження та арешт коштів боржника діяв на підставі виконавчого документа, який за формою та змістом відповідав приписам статті 4 Закону №1404-VIII, його дії не суперечили вимогам законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. 14 березня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у cправі №926/5372/23, у якій просить:
- скасувати їх у частині відмови в задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76679819;
- ухвалити постанову, якою задовольнити скаргу від 09.12.2024, вх. №3213 на дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76679819.
16. У тексті касаційної скарги Скаржник вказує, що судові рішення прийняті з порушенням частини другої статті 241 327 ГПК України, судами попередніх інстанцій порушено вимоги пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII. Протиправними діями приватного виконавця у вигляді відкриття виконавчого провадження всупереч вимогам статті 4 Закону №1404-VIII було порушено право Скаржника на реалізацію статті 331 ГПК України, тим самим порушуються принципи пропорційності, балансу інтересів обох сторін, що закладено в Директиві 2004/25/ЄС Європейського парламенту та Ради від 21.04.2021 "Про пропозиції та поглинання".
17. 15 квітня 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення в оскаржуваній частині - залишити без змін.
18. 17 квітня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К.О. із використанням засобів поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а судові рішення в оскаржуваній частині - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзивах, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
20. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, положень частини першої статті 18, частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
21. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
22. Як встановили суди попередніх інстанцій, 04 жовтня 2024 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 видано відповідний наказ.
23. На підставі зазначеного наказу приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К.О. виніс постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.11.2024 №76679819, про арешт коштів боржника від 29.11.2024 №76679829 та від 02.12.2024 №76679819.
24. Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій виконавців регламентує Закон №1404-VIII.
25. Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
26. Відповідно до статті 10 наведеного Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
27. Згідно з частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
28. Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
29. Виходячи з аналізу наведених норм, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.
30. Скаржник стверджує, що дії приватного виконавця не можуть вважатися правомірними та / або такими, що спрямовані на досягнення законних цілей, а тому мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у цій справі, є необґрунтованими й такими, що ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. Всупереч вимогам Закону №1404-VIII суди попередніх інстанцій:
- безпідставно не повернули стягувачу виконавчий документ, поданий на виконання Позивачем та виданий на рішення суду, що не набрало законної сили у зв`язку з його апеляційним оскарженням;
- необґрунтовано дійшли висновку про необхідність додаткового інформування про подання Скаржником апеляційної скарги з огляду на те, що апеляційну скаргу ним подано через електронний кабінет у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС), необхідність такого інформування, на його думку, не знаходить свого нормативного обґрунтування та спростовується завданнями та функціональним призначенням підсистеми ЄСІКС;
- помилково вважали факт проголошення 27 листопада 2024 року лише вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції (за відсутності повного тексту постанови) належною правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 241 ГПК України виконавчий документ видається судом першої інстанції лише після апеляційного розгляду та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції;
- безпідставно не врахували, що виконавцем не було вжито заходів з перевірки відповідності виконавчого документа вимогам чинного законодавства, оскільки виконавчий документ, прийнятий до виконання, датовано 04 жовтня 2024 року, тоді як постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 27 листопада 2024 року;
- порушили принципи пропорційності та балансу інтересів обох сторін, закладених в Директиві 2004/25ЄС Європейського парламенту та Ради від 21.04.2021 "Про пропозиції та поглинання", оскільки внаслідок протиправних дій виконавця щодо відкриття виконавчого провадження всупереч вимогам статті 4 Закону №1404-VIII порушено право Скаржника на реалізацію статті 331 ГПК України.
31. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.
32. Відповідно до вимог статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
33. Частинами першою та другою статті 241 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
34. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).
35. У справі, що переглядається, повний текст рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 складений 13 вересня 2024 року.
36. Отже, зважаючи на приписи частин першої, четвертої статті 116 ГПК України, останнім днем строку на апеляційне оскарження було 03 жовтня 2024 року. Відповідно, 04 жовтня 2024 року рішення суду першої інстанції мало набрати законної сили.
37. Судами встановлено, що Відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у цій справі 03 жовтня 2024 року, про що наступного дня (04 жовтня 2024 року) до суду першої інстанції було надіслано повідомлення.
38. Втім, суди попередніх інстанцій констатували, що наказ на примусове виконання рішення суду першої інстанції Господарський суд Чернівецької області видав 04 жовтня 2024 року, який збережено у системі "Діловодство спеціалізованого суду" о 13:05 год., а повідомлення про подання апеляційної скарги у справі №926/5372/23 від Скаржника надійшло 04 жовтня 2024 року, що зареєстровано у системі "Діловодство спеціалізованого суду", о 14:44 год.
39. Отже, відповідно до даних, що містяться в системі "Діловодство спеціалізованого суду", наказ на примусове виконання рішення суду першої інстанції виданий судом за часом раніше, ніж Господарський суд Чернівецької області зареєстрував повідомлення Скаржника про подання апеляційної скарги.
Таким чином, на момент видання наказу на примусове виконання судового рішення від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 суд фактично не був обізнаний про обставини подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення.
40. Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано зазначив, що з метою уникнення видання судом наказу у зв`язку з набранням рішенням законної сили Скаржник не був позбавлений можливості повідомити Господарський суд Чернівецької області про оскарження ним рішення суду першої інстанції у цій справі, зокрема, в день подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а саме 03 жовтня 2024 року - останній день строку на апеляційне оскарження вказаного рішення.
41. Крім того, 03 жовтня 2024 року Скаржник з використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Господарського суду Чернівецької області заяву про відстрочення виконання рішення від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 строком на один рік з дня ухвалення рішення.
Водночас про подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції Скаржник не повідомив.
42. Суди також зазначили про відсутність доказів повідомлення Скаржником приватного виконавця щодо наявності обставин, які б перешкоджали вчиненню виконавчих дій.
43. Відповідно до вимог частини другої статті 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
44. На стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону №1404-VIII, чи надано усі документи, відтак, якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №750/2414/17).
45. Чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу в разі відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком обставин, а пов`язується з наявністю самого обов`язку (близькі за змістом висновки викладено Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 у справі №914/3131/15 та від 14.06.20218 у справі №914/4134/15).
46. Водночас при розгляді заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом не вирішується питання про помилкове чи непомилкове видання наказу на виконання рішення, а лише можливість виконання рішення, яке не набрало законної сили відповідно до положень ГПК України.
Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 02.09.2020 у справі №195/465/15-ц.
47. Як встановили суди попередніх інстанцій, виконавець в порядку та у строки, визначені частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII, 29 листопада 2024 року відкрив виконавче провадження №76679819 з виконання судового наказу №926/5372/23, виданого 04 жовтня 2024 року Господарським судом Чернівецької області, оскільки підстави для повернення без прийняття до виконання отриманого ним наказу відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII були відсутні, зокрема, наказ містив інформацію про набрання законної сили рішенням, на виконання якого видано наказ. Відомості щодо оскарження рішення суду були відсутні.
48. Окрім наведеного, постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 у справі №926/5372/23 залишено без змін, отже відповідно до частини другої статті 241 ГПК України воно набрало законної сили.
49. Позивач звернувся до виконавця із заявою про примусове виконання рішення 29 листопада 2024 року - після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про залишення без змін рішення суду першої інстанції та набрання останнім законної сили.
50. Верховний Суд наголошує, що, переглядаючи оскаржувані судові рішення щодо правильності застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи доводи касаційної скарги, необхідно зважати на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 у справі №924/90/22, а саме:
- має місце неоднозначність у застосуванні норм ГПК та Закону №1404-VIII, для вирішення якої слід вдатися до аналізу положень, які регламентують дії виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а також визначають права та обов`язки учасників виконавчого провадження;
- за статтею 38 Закону №1404-VIII виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення;
- за частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи;
- у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції з організації примусового виконання рішень, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні;
- у разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється;
- в іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII , а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення.
51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що до оголошення вступної та резолютивної частин постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 у справі №926/5372/23 наказ не пред`являвся Позивачем до примусового виконання.
52. Оскільки рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024 набрало законної сили з дня прийняття постанови Західним апеляційним господарським судом від 27.11.2024, приватний виконавець, приймаючи постанову від 29.11.2024 про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду Чернівецької області від 04.10.2024, який за формою та змістом відповідав вимогам статті 4 Закону №1404-VIII. Відтак дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. не суперечили вимогам законодавства та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Доводів та доказів протилежного судами попередніх інстанцій не встановлено.
53. Згідно з частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
54. Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
55. При цьому відповідно до наведених норм закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржити до суду як кожне окреме рішення, дію чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, так і сукупність певних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, які на думку скаржника порушують його права, свободи чи інтереси.
56. Втім, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та / або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків (постанова Верховного Суду від 14.10.2024 у справі №910/10222/22).
57. Оскільки завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, у свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №641/7824/180).
58. Згідно з частиною другою статті 15 Закону №1404-VIII виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника, тому має бути наведено правові підстави та обґрунтовано порушення прав з огляду на обов`язковість виконання судових рішень.
59. Відтак ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження є неприпустимим, а саме собою порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю, необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.
60. Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь-якої іншої особи), така скарга задоволенню не підлягає (подібний за змістом висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26.09.2023 у справі №911/1840/21 та від 05.12.2018 у справі №904/7326/17).
61. Скаржник у касаційній скарзі узагальнено зазначає, що внаслідок протиправних дій з боку приватного виконавця у вигляді відкриття виконавчого провадження наявні порушення вимог статті 4 Закону №1404-VIII; порушено право Скаржника на реалізацію статті 331 ГПК України щодо розстрочення або відстрочення виконання судового рішення, тим самим порушено принципи пропорційності, балансу інтересів обох сторін, що закладено в Директиві 2004/25/ЄС Європейського парламенту та Ради від 21.04.2021 "Про пропозиції та поглинання".
62. З урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо повного виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.09.2024, яке набрало законної сили у справі №926/5372/23, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. від 16.01.2025 про закінчення виконавчого провадження, стягнення заборгованості зі Скаржника на користь Позивача, та з огляду на залишення вказаного рішення без змін судом апеляційної інстанції, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відкриття та виконання рішення суду у цій справі за наказом від 04.10.2024 саме собою не порушило прав Скаржника.
63. Визнання у цьому випадку неправомірності дій та бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке наразі закінчене, не поновить порушеного права Скаржника, а матиме лише наслідком установлення юридичних фактів (подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №910/15184/21 (910/4519/21)).
64. Водночас встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов`язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7631/18).
65. Ухвалюючи рішення у цій справі, Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові від 28.05.2019 у справі №905/2458/16, у якій йдеться про те, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (у тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
66. Відтак за наявності сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення, тому Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій та вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
67. У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що, у свою чергу, подані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватися не може.
68. Ураховуючи викладене, касаційна скарга Відповідача є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
69. Текст цієї постанови складено в межах розумного строку з урахуванням дати надходження матеріалів справи до Верховного Суду, поданого відзиву на касаційну скаргу та сукупності процесуальних дій, що вчинялися у справі.
70. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
71. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, заява №17185/02, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, заява №36655/02, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, заява №19567/02, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, заява №62771/00).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
72. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
73. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
75. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції залишені без змін.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 26.12.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі №926/5372/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова