ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 926/976/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

прокурор: Гамор Н.В.

позивача: не з`явився

відповідача-1: не з`явився

відповідача-2: Софяк В.В.

третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2021

у справі № 926/976/21

за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

до: 1) Подільського державного аграрно-технічного університету; 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Кіцманського коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету,

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Керівник Чернівецької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - Держгеокадастр, позивач) звернувся до суду з позовом до Подільського державного аграрно-технічного університету (далі - Університет, відповідач-1) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2" (далі - СТОВ «Колосок-2», відповідач-2) про визнання недійсним договору про надання сільськогосподарських послуг №К-1 від 12.03.2020 (далі - Договір) та зобов`язання відповідача-2 звільнити займану на підставі цього договору земельну ділянку площею 139 га, яка розташована на території Кіцманської міської ради.

Позов мотивований тим, що оспорюваний правочин є удаваним та вчинений його сторонами з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме, договору оренди земельної ділянки. Проте такий договір оренди укладений з порушенням вимог цивільного та земельного законодавства, що відповідно до статей 203 215 235 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Обґрунтовуючи наявність повноважень для представництва інтересів держави, прокурор вказував, що оспорюваним правочином порушуються права позивача як органу, який реалізує права держави на землю. При цьому мала місце тривала бездіяльність Держгеокадастру, який у відповідь на звернення прокурора вказав про невжиття заходів реагування на порушення відповідачами чинного законодавства та відсутність заперечень проти вжиття прокурором заходів представництва.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2021 (суддя Гончарук О.В.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 (колегія суддів: Кордюк Г.Т. - головуючий, Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.), позов задоволений частково. Визнано недійсним Договір. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судами встановлено, що 12.03.2020 між СТОВ «Колосок-2» (виконавець) та Університетом в особі Кіцманського коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету укладено спірний Договір (замовник), за умовами якого виконавець зобов`язується за завданням замовника з використанням своїх матеріалів та засобів надати послуги, а замовник зобов`язується прийняти, оплатити послуги у сфері рослинництва, а саме: послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (кукурудзи) та отримати зібраний врожай. Виконавець надає послуги на земельній ділянці замовника загальною площею 139 га (пункт 1.2. Договору).

Зазначена в умовах Договору земельна ділянка є частиною земельної ділянки площею 19516 га, яка перебуває у постійному користуванні Кіцманського державного аграрного технікуму згідно з державним актом серії 1-ЧВ №001113 від 03.09.1999.

Ціна Договору становить 1 794 650 грн. (з урахуванням додаткової угоди від 02.11.2020 №2); оплата за Договором проводиться в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг протягом 10 днів після продажу замовником зібраного врожаю (кукурудзи) (п.п. 2.1, 2.2. Договору).

12.10.2020 між сторонами підписано акт прийому-передачі готової продукції, а саме зерно кукурудзи в кількості 466 000 кг, а 22.10.2020 між сторонами складено акт №К-1-0000178 надання сільськогосподарських послуг на загальну суму 1 794 650 грн.

13.07.2020 між СТОВ «Колосок-2» (покупець) та Кіцманським коледжем Подільського державного аграрно-технічного університету (постачальник) укладено договір поставки №1, на виконання якого постачальник передав у власність покупцеві 466 000 кг зерна кукурудзи та 3100 кг використаних відходів на загальну суму 2 334 650,00 грн., які останній оплатив у повному обсязі.

Суди попередніх інстанції виходили з того, що згідно з умовами спірного договору земельна ділянка була фактично передана СТОВ "Колосок-2" з метою здійснення організації сільськогосподарського виробництва. Таким чином, сторонами Договору не було дотримано істотних умов та порядку укладення договору оренди землі, тому наявні підстави для визнання спірного договору недійсним, як вчиненого з метою приховати договір оренди земельної ділянки. Разом з тим Договір вже виконаний та припинив свою дію 02.11.2020, а позивач документально не підтвердив, що спірна земельна ділянка перебуває у фактичному користуванні відповідача, тому позовна вимога про звільнення земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Крім того, апеляційний господарський суд досліджуючи підстави дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановив, що Держгеокадастр має право на звернення до суду за захистом порушеного права як розпорядник земель державної власності сільськогосподарського призначення. Прокурор за 7 місяців до звернення з позовом повідомив Держгеокадастр про виявлені порушення вимог земельного законодавства, що вчинені при використанні Університетом земельної ділянки. У відповідь на повідомлення прокурора Держгеокадастр вказав про невідповідність оспорюваного правочину вимогам законодавства та відсутність заперечень щодо вжиття у зв`язку з цим прокурором заходів представництва. За таких обставин доведеною з боку прокурора є бездіяльність Держгеокадастру, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами норм частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо необхідності з`ясування прокурором причин бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави та належного обгрунтування порушення інтересів держави і необхідності їх захисту. Крім того, скаржник вказує на не врахування судами висновків Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.06.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 15.07.2022.

07.07.2022 до Верховного Суду від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, вказуючи на доведення прокурором підстав представництва інтересів держави у даній справі, у тому числі наданні розумного строку для реагування уповноваженому органу.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008 зазначив, що неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Аналіз положень статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилається скаржник.

Позов у справі поданий прокурором в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Держеокадастру, який наділений функціями розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту.

Прокурор у заявленому позові доводив, що внаслідок укладення Договору порушено інтереси держави в особі Держгеокадастру, оскільки надання земель державної форми власності у користування за відсутності зареєстрованого договору оренди землі призводить до необлікованого використання земель та, у свою чергу, сприяє тінізації аграрного сектору економіки у зв`язку з уникненням процедури отримання землі в оренду через земельні торги відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, що має наслідком втрату з боку держави контролю над процесами оренди земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції. Незаконна передача земельної ділянки у користування під виглядом укладення договору надання послуг призвела до ненадходження до бюджету коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також прокурор зазначив, що тривалий час спонукав позивача до здійснення захисту інтересів держави самостійно, однак уповноважений орган, будучи наділеним відповідними повноваженнями із захисту інтересів держави, не вжив відповідних заходів для їх захисту, допустивши неналежне виконання покладених на нього функцій, що свідчить про наявність підстав, визначених Законом України «Про прокуратуру», для звернення прокурором до суду з позовом у даній справі.

Так, прокурор 10.08.2020 та 10.09.2020 повідомляв позивача про виявлені порушення вимог чинного законодавства, а звернувся до суду з позовом 10.03.2021, тобто за спливом більш як 7 місяців від першого звернення до уповноваженого органу.

У свою чергу Держгеокадастр у відповідь на повідомлення прокурора в листах від 28.08.2020 та від 24.09.2020 підтвердив, що спірний Договір суперечить чинному законодавству та не заперечив проти вжиття прокурором заходів представницького характеру по цьому факту.

Вказані обставини були розцінені прокуратурою як бездіяльність уповноваженого органу та слугували підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Листом від 09.03.2021 №94/1485вих-21 прокурор повідомив Держгеокадастр про представництво інтересів держави в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом подання даного позову, вбачаючи наявність порушень та невжиття належних заходів до їх усунення з боку уповноваженого органу.

Отже, на підставі абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором повідомлено про намір здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Держгеокадастру шляхом пред`явлення позову про визнання недійсним Договору, а також зазначено, у чому, на його думку, полягає порушення державних інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що прокурором дотримано встановлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави, з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства при використанні земельної ділянки державної власності. Водночас обставин здійснення належного реагування компетентним суб`єктом на вказані прокурором порушення протягом розумного строку, суди не встановили.

Вказане вище спростовує доводи скаржника про те, що прокурор не дотримався процедури, визначеної статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та доводи про неврахування судами правової позицій Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, оскільки судами встановлено як дотримання зазначеної процедури, так і належне обґрунтування підстав для звернення та порушення інтересів держави. Таким чином, судами не було застосовано положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" інакше, ніж у справі №912/2385/18.

Разом із цим Верховний Суд не враховує посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, оскільки в тексті касаційної скарги наведені лише окремі уривки з тексту вказаних постанов суду касаційної інстанції, не зазначаючи при цьому який саме висновок Верховного Суду та про застосування якої саме норми права не було враховано судами та у чому саме полягає помилка судів у застосуванні такої норми при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Звідси зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, а тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колосок-2" залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.09.2021 у справі № 926/976/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.