ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/104/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021

та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2021 в частині відмови у задоволенні кредиторських вимог

у справі № 927/104/21

за заявою Акціонерного товариства "СБЕРБАНК"

до Публічне акціонерне товариство "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ"

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2021 відкрито провадження у справі № 927/104/21 про банкрутство ПАТ "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Білика О.А.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2021 у справі № 927/104/21 визнані грошові вимоги кредиторів, подані в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, ГУ ДПС у Чернігівській області в розмірі 4 264 864,03 грн (у т.ч. 2 294 921,62 грн основного боргу, 514 382,35 грн штрафних санкцій та 1 455 560,06 грн. пені) та 4 540,00 грн. судового збору.

19.08.2021 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява ГУ ДПС у Чернігівській області про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 9 769 807,02 грн (3 999 039,00 грн основного боргу, 1 861 141,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, 3 909 627,02 грн пені), а також 4 540,00 грн судового збору.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 16.09.2021 у справі № 927/104/21 (суддя Сидоренко А.С.) відхилено грошові вимоги ГУ ДПС у Чернігівській області в розмірі 9 769 807,02 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (колегія суддів: Пантелієнко В.О. - головуючий, Поляков Б.М., Гарник Л.Л.) ухвалу господарського суду Чернігівської області від 16.09.2021 у справі № 927/104/21 скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Чернігівській області про визнання та приєднання кредиторських вимог до ПАТ "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" задоволено частково. Визнано грошові вимоги та включено до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги ГУ ДПС у Чернігівській області до ПАТ "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" в сумі 5 860 180 грн., а саме: 3 999 039,00 грн. - основного боргу, 1 861 141,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій. Визнано грошові вимоги та включено до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги ГУ ДПС у Чернігівській області до ПАТ "ЧЕРНІГІВ ВТОРЧОРМЕТ" по сплаті судового збору за подання заяви у справі 2 723,2 грн. В іншій частині ухвалу господарського суду Чернігівської області від 16.09.2021р. по справі №927/104/21 залишено без змін.

У касаційній скарзі ГУ ДПС у Чернігівській області просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 927/104/21 в частині відмови в задоволенні заявлених кредиторських вимог Головного управління ДПС у Чернігівській області; скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2021 у справі № 927/104/21; прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити заяву ГУ ДПС у Чернігівській області № 3264/5/25-01-20-01 від 18.08.2021 про визнання кредиторських вимог до боржника.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду в частині відмови в задоволенні заяви ГУ ДПС у Чернігівській області в частині визнання кредиторських вимог по нарахуванню пені в розмірі 3 909 627,02 грн за період з 24.06.2015 по 26.04.2021, заявник касаційної скарги вказує про неправильне застосування судами норми матеріального права - п.п. 129.9.1 п. 129.9 ст. 129 ПК України та неповне з`ясування обставин, що мають значення для розгляду цієї справи.

Підставами касаційного оскарження кредитор зазначає п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України - порушення норм матеріального права у зв`язку неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про застосуванні норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги та наявність підстав для визнання кредиторських вимог по нарахуванню 3 909 627,02 грн. пені, ГУ ДПС у Чернігівській області посилається на те, що в інтегрованій картці боржника по коду бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) засобами ІТС «Податковий блок» 04.08.2021 в автоматичному режимі відповідно до пп. 129.4 ст. 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) нарахована пеня у розмірі 3 909 627,02 грн.

Наголошуючи, що згідно з пп. 14.1.162 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених ПК України випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки, скаржник вважає, що після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) нараховується пеня без урахування строків давності, визначених, п. 102.1 ПК України.

Разом з цим, ГУ ДПС у Чернігівській області посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми права щодо порядку нарахування санкцій на суму поточної заборгованості боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та, відповідно, не враховано, що мораторій, який вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

При цьому, заявник касаційної скарги вказує на неврахування судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 про те, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість, однак не поширює на поточну; поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Як наголошує ГУ ДПС у Чернігівській області у касаційній скарзі, за такого правового регулювання спірних правовідносин, заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання боржника.

За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18).

Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

У судове засідання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 01.06.2022 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Клопотання ГУ ДПС у Чернігівській області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через господарський суд Чернігівської області, яке надійшло на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 31.05.2022, судом залишене без розгляду, оскільки клопотання не містить кваліфікованого електронного підпису.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено попередніми судовими інстанціями, у листопаді 2015 року ПАТ «Чернігів Вторчормет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 24.06.2015 № 0002572200, № 0002582200, № 0002592200, що прийняті за наслідками документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Чернігів Вторчормет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.06.2015 № 0002572200; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 в частині відмови в задоволенні позову скасовано та прийнято нову якою адміністративний позов ПАТ «Чернігів Вторчормет» до Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24.06.2015 № 0002582200 та № 0002592200; в іншій частині постанову від 12.04.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі № 825/3613/15-а скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Чернігів Вторчормет» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 24.06.2015 № 0002582200 та № 0002592200 та залишено в цій частині позовних вимог в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2017.

Таким чином, за наслідками оскарження ПАТ «Чернігів Вторчормет» в судовому порядку податкових повідомлень - рішень від 24.06.2015 № 0002582200 та № 0002592200, прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, Верховний Суд дійшов висновку про їх відповідність законодавству з питань оподаткування.

Зважаючи на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 825/3613/15-а, ГУ ДПС у Чернігівській області звернулося до господарського суду з заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі № 927/104/21 - ПАТ «Чернігів Вторчормет», які виникли на підставі податкових повідомлень - рішень від 24.06.2015 № 0002582200 та № 0002592200, в розмірі 3 999 039,00 грн. основного платежу та 1 861 141,00 грн. штрафних санкцій. Крім того, кредитором нараховано пеню за несплату цих платежів в розмірі 3 909 627,02 грн. за період з 24.06.2015 по 26.04.2021. Загальний розмір грошових вимог заявлений до боржника кредитором становить 9 769 807,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом касаційного перегляду є ухвалені у справі судові рішення в частині, що прийняті за результатом розгляду заяви ГУ ДПС у Чернігівській області про визнання грошових вимог до боржника по нарахуванню пені в розмірі 3 909 627,02 грн за період з 24.06.2015 по 26.04.2021.

Ухвалюючи рішення про відхилення вимог в частині нарахованої пені за несплату основного платежу та штрафних санкцій в розмірі 3 909 627,02 грн. за період з 24.06.2015 по 26.04.2021, господарський суд першої інстанції, встановивши, що податковий орган звернувся після спливу визначеного статтею 102 ПК України 1095-денного строку, і тому кредиторська заборгованість ГУ ДПС у Чернігівській області на суму 3 999 039,00 грн. основного платежу та 1 861 141,00 грн. штрафних санкцій, є безнадійною, дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування пені на безнадійний борг боржника.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відхилення заявлених ГУ ДПС у Чернігівській області кредиторських вимог в частині нарахованої пені за несплату вищевказаних платежів в розмірі 3 909 627.02 грн, апеляційний суд виходив з того, що згідно з підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. Оскільки контролюючий орган звернувся до суду після спливу визначеного ст. 102 ПК України 1095-денного строку, він не мав правових підстав для нарахування пені на безнадійний борг боржника.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, ч. 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ, грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно - правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (ст. 1 КузПБ).

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами ст. ст. 45 46 47 КУзПБ.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 ст. 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Однак, питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені КУзПБ, регулюються цим Кодексом.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 102.1 ст. 102 ПК України контролюючому органу надано право, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 ст.133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У пункті 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За змістом пунктів 101.1, 101.2 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний" розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3. податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду; 101.2.6. податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що статтею 102 ПК України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19).

У разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок викладений у постанові Верховного Суду у поставі від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16 (К/9901/99/17).

Однак, Верховний Суд акцентує, що у справі, яка розглядається, висновкам судів попередніх інстанцій стосовно спливу визначеного ст. 102 ПК України строку давності для нарахування пені, з метою належного виконання завдань господарського суду при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника у справі про банкрутство, мало передувати належне встановлення судами правової природи податкового боргу, перевірка правильності визначення кредитором моменту, з якого у нього як у контролюючого органу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

Як встановлено судом першої інстанції за наданим контролюючим органом розрахунком грошових вимог, податковий борг у відхиленому судом розмірі - 9 769 807,02 грн складався із суми основного боргу (3 999 039,00 грн) та штрафних санкцій (1 861 141,00 грн), визначених у податкових повідомленнях-рішеннях № 0002582200 та № 0002592200 від 24.06.2015, а також пені, нарахованої на такі зобов`язання у розмірі 3 909 627,02 грн, що місцевий господарським судом визнано безнадійним податковим боргом з посиланням на приписи ст. ст. 101, 102 ПК України.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, визнаючи кредиторські вимоги ГУ ДПС у Чернігівській області в частині нарахування основного боргу та штрафних санкцій апеляційний суд дійшов висновку, що кредитор 19.08.2021 звернувся до місцевого суду із заявою про визнання кредиторських вимог в межах визначених пунктом 102.4 ст. 102 ПК України строків, оскільки у період з листопада 2015 року по 08.07.2021 (дата прийняття постанови Верховним Судом у справі № 825/3613/15-а) тривала процедура судового оскарження прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень. При цьому, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції, відхиляючи зазначені кредиторські вимоги, не було враховано приписів підпункту 102.3.5 пункту 102.3 ст. 102 ПК України, відповідно до якого відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

Водночас, встановивши, що в даному випадку податковий борг у боржника виник з моменту узгодження податкових повідомлень-рішень від 24.06.2015 №0002582200 та №0002592200, а саме з 08.07.2021 (дата прийняття постанови Верховним Судом по справі № 825/3613/15-а) і з цього часу необхідно обчислювати строк тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов`язаною із стягненням такого боргу, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо мотивів відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Чернігівській області у частині щодо нарахування пені, при цьому власної мотивованої оцінки цим обставинам не надав, обмежившись помилковим твердженням про те, що контролюючий орган не мав правових підстав для нарахування пені на безнадійний борг боржника.

Як було зазначено вище, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, сума непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є складовою податкового боргу, поряд із сумою узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Пеня є способом забезпечення погашення податкового зобов`язання та визначається у ст. 1 ПК України, як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Так, згідно з пунктом 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 ст. 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.

При цьому, згідно з п.п. 129.9.1 п. 129.9 ст. 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

За змістом пункту 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника, як платника податків, зокрема, у цьому випадку - заявлену у розмірі нарахованої на податкове зобов`язання пеню, господарському суду першочергово належить встановити підстави виникнення такого зобов`язання, момент його узгодження з урахуванням результатів оскарження (пункт 56.18 ст. 56 ПК України), настання строку сплати, день виникнення податкового боргу, тобто з урахуванням положень ст. 129 ПК України достеменно з`ясувати, з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано, відтак, виходячи з цих даних перевірити дотримання спеціальних норм податкового законодавства щодо порядку нарахування пені та строків давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, в тому числі пені за таким зобов`язанням.

Отже, застосуванню до такого податкового боргу (у сумі пені), заявленого як грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство, строку давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу (1095 днів) згідно з пунктом 102.4 ст. 102 ПК України та відмові у визнанні таких грошових вимог через безнадійність податкового боргу (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 ст. 101 ПК України) має передувати з`ясування судом питання чи заявлено до стягнення податковий борг (сума узгодженого податкового зобов`язання та/чи непогашеної пені) протягом строків визначених пунктами 102.1, 102.4 ст.102 ПК України, що є універсальними і граничними для таких правовідносин.

Однак, матеріли справи свідчать про те, що наведеного вище правового регулювання правовідносин зі стягнення податкового боргу суди попередніх інстанцій повною мірою не врахували та дійшли передчасних висновків стосовно відхилення вимог ГУ ДПС у Чернігівській області на суму 3 909 627,02 грн. (пеня) без надання у судовому рішенні належної мотивованої правової оцінки природі спірних грошових вимог в частині нарахування пені, періоду її нарахування, належного встановлення моменту узгодження податкового боргу з урахуванням результатів його оскарження в судовому порядку, настання строку сплати та без з`ясування, з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку.

При цьому, касаційний суд зазначає, що за встановлених обставин виникнення у боржника податкового боргу з моменту узгодження податкових повідомлень-рішень, а саме - з 08.07.2021 (дата прийняття постанови Верховним Судом по справі № 825/3613/15-а), висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для нарахування пені на безнадійний борг боржника є суперечливим.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відхилення кредиторських вимог ГУ ДПС у Чернігівській області на суму 3 909 627,02 грн. (пеня) вказаним вимогам не відповідають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення. У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 ЄСПЛ зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.

У Рішенні ЄСПЛ "Мала проти України" від 17.11.2014 суд погодився з доводами заявниці про наявність порушення статті 6 Конвенції у випадку ненадання судом оцінок аргументові заявниці, що мав ключове значення для результатів провадження.

Аналогічно, у даній справі, ненадання судом належної оцінки всім обставинам справи, колегія суддів вважає таким процесуальним порушенням, яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті 6 Конвенції.

У зв`язку з зазначеним колегія суддів дійшла висновку, що недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків при розгляді кредиторських вимог ГУ ДПС у Чернігівській області в частині вимог по нарахуванню боржнику пені в розмірі 3 909 627,02 грн за період з 24.06.2015 по 26.04.2021.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку , що постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та ухвала Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2021 у справі № 927/104/21 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління ДПС у Чернігівській області на суму 3 909 627,02 грн. (пеня) підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, встановити наявність/відсутність усіх обставин, з якими закон пов`язує можливість нарахування та стягнення пені, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 927/104/21 в оскаржуваній частині підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300 301 314 315 317 ГПК України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2021 у справі № 927/104/21 в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління ДПС у Чернігівській області на суму 3 909 627,02 грн. (пеня) - скасувати.

Справу № 927/104/21 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Жуков С.В.

Огороднік К.М.