№ 927/1067/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/1067/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" -Тураш С.М., адвокат (ордер від 09.11.2022 №1039737),

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" - Павленко А.В., адвокат (ордер від 24.10.2022 №1038464),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства оборони України - Примак А.А. (у порядку самопредставництва),

розглянув касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром"

на додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 та

постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022

(головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Гарник Л.Л. і Пантелієнко В.О.) і

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 (головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Гарник Л.Л. і Поляков Б.М.)

у справі № 927/1067/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Адрон" (далі - Фірма; позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" (далі - Товариство; відповідач),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -публічне акціонерне товариство "Мотор Січ", Міністерство оборони України

про заборону вчинення певних дій.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Фірма звернулася до господарського суду з позовом до Товариства про припинення порушення прав інтелектуальної власності шляхом заборони відповідачу виготовлення продукту, в тому числі ЕВП "Адрос" АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України від 27.01.2014 №87139. "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна", застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

В обґрунтування вимог позивач доводить, що є власником патенту України від 27.01.2014 №87139. "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна" (далі - ЕВП "Адрос" АШ-01В), який використовувався відповідачем на підставі ліцензійного договору №1Л-16 від 18.08.2016 (далі - ліцензійний договір). Після розірвання ліцензійного договору відповідач продовжив виробництво та постачання ЕВП "Адрос" АШ-01В, що є порушенням прав інтелектуальної власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що: укладений сторонами ліцензійний договір від 18.08.2016 № 1Л-16 (далі - Договір №1Л-16) розірваний позивачем в односторонньому порядку, у зв`язку з чим відповідач не має права на виробництво продукції за ліцензією - ЕВП "Адрос" та на продаж такої продукції; однак після розірвання цього договору відповідач продовжує виготовляти й продавати ЕВП "Адрос", чим порушує право інтелектуальної власності позивача.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 вирішено у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо заборони відповідачу виготовлення продукту, в тому числі ЕВП "Адрос" АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України № 87139 від 27.01.2014р. "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна", застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях є безпідставними і не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відмовляючи в позові, господарський суд зазначив, що оскільки ліцензійний договір на час розгляду справи не припинений у зв`язку з його розірванням в односторонньому порядку з ініціативи ТОВ "Науково-виробнича фірма "АДРОН", тобто є чинним, і між сторонами існують правовідносини, то це виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права.

При цьому, господарський суд вважав, що відповідач був позбавлений можливості забезпечити проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві при фактичній відсутності (вилучені) вказаних документів, а також в умовах карантину, не прийнявши доводи позивача про порушення відповідачем умов ліцензійного договору та його розірвання за ініціативою позивача, керуючись наступними мотивами:

умовами договору не узгоджено строків попередження ліцензіата про проведення ліцензіаром перевірки, а також строків забезпечення ліцензіатом можливості такої перевірки;

сторонами не погоджено конкретних строків, щодо порядку виконання умов договору, порушення яких надавало би позивачу беззаперечне право на одностороннє розірвання договору;

сторонами не передбачено ані порядку, ані строків проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального, обладнання, субліцензії або технології на його підприємстві в умовах карантину, оголошеного Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року (зі змінами) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID- 19";

відповідач повідомив позивача листами № 423 від 13.07.2020 та №444 від 22.07.2020 про фактичну відсутність документів на підприємстві внаслідок їх вилучення в рамках кримінального провадження № 62019000000000922 від 21.06.2019 року детективами НАБУ 21.01.2020 року, що підтверджується ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11.02.2020.

Додатковим рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022: заяву відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково; стягнуто з Фірми на користь Товариства 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката; у решті стягнення зазначених витрат відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано доведеністю розміру відповідних судових витрат у стягнутій сумі та завищеністю їх розміру відповідачем у решті.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 апеляційну скаргу Фірми задоволено. Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Заборонено Товариству виготовлення продукту, в тому числі ЕВП "Адрос" АШ-01В, із застосуванням запатентованої корисної моделі згідно патенту України від 27.01.2014 №87139. "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна", застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.

Постанову мотивовано тим, що обставини, зумовлені карантином та діями правоохоронних органів не впливали на можливість надання позивачу даних та документів, а, відтак, могли бути подолані розумними мірами. Позивачем доведено обставини невиконання відповідачем умов ліцензійного договору, а, відтак, підстави для одностороннього розірвання позивачем договору, що відбулося у порядку, визначеному ліцензійним договором.

Постановами Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 скасовано. Скасовуючи додаткове рішення господарського суду суд апеляційної інстанції зазначив про те, що оскільки судове рішення господарського суду першої інстанції скасовано, та прийнято нове рішення про задоволення позову, відтак, віднесення на позивача судових витрат на професійну допомогу адвоката, які поніс відповідач, не відповідатиме принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, а також принципу розумності. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення господарського суду слід скасувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про незаконність та необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022, а рішення господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022 залишити без змін; здійснити розподіл судових витрат

Також скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 (головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Гарник Л.Л. і Пантелієнко В.О.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 (головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Гарник Л.Л. і Поляков Б.М.) та додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 скасувати. Ухвалити нове додаткове рішення у справі яким стягнути з Фірми на корить Товариства 105 000,00 грн понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 11 73 74 236 282 ГПК України та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, статей 180 188 202 206 Господарського кодексу України, статей 213 509 626 628 651 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах, які скаржник зазначає у касаційній скарзі.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування, зокрема, статей 16 432 ЦК України з урахуванням приписів частини другої статті 31 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".

Оскаржуючи додаткове рішення у справі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 75 126 236 282 ГПК України та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: статей 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах, які скаржник зазначає у касаційній скарзі.

Доводи іншого учасника справи

У відзиві на касаційну скаргу Фірма заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи, що: Договір № 1Л-16 розірваний у односторонньому порядку; Товариство протиправно використовує КМ за патентом № 87139; постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах законодавства і не враховують дійсні обставини справи. Фірма просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення з даної справи - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Фірмі з 24.01.2014 належить право інтелектуальної власності на корисну модель "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна", що засвідчено патентом №87139.

На підставі даного патенту виготовляється продукція (виріб): Екранно-вихлопний пристрій "Адрос" АШ-01В.

Між Фірмою (ліцензіар) та Товариством (ліцензіат) 18.08.2016 укладено ліцензійний договір №1Л-16 (далі - ліцензійний договір).

Ліцензіар надає Ліцензіатові на термін дії цього Договору та за винагороду, що сплачується Ліцензіатом, виключну ліцензію на використання патенту №87139 (пріоритет від 27.01.2014) "Приглушувач інфрачервоного випромінювання авіаційного газотурбінного двигуна" на території (пункт 2.1 ліцензійного договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком обставин, які не можливо подолати. Під обставинами, які не можливо подолати, необхідно розуміти обставини, що виникли після укладання цього договору внаслідок подій надзвичайного характеру, які Сторона не могла ні передбачити, ні подолати розумними мірами (пункт 5.7 ліцензійного договору).

Ліцензіар або його представник має право робити перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість такої перевірки (пункт 9.2 ліцензійного договору).

Цей договір укладено терміном на 10 (десять) років і набирає сили з дати його підписання та реєстрації відповідними компетентними органами країни Ліцензіара і Ліцензіата, якщо це необхідно, але не пізніше 4 (чотирьох) місяців від дати підписання (пункт 14.1 ліцензійного договору).

Даний договір може бути продовжений за взаємною згодою сторін (пункт 14.2 ліцензійного договору).

Якщо Ліцензіат порушить пункти, викладені у розділах 2, 7, 9, 10, 12, пунктах 15.3, 15.7 цього договору, та протягом 15 діб після письмового попередження Ліцензіара не усуне їх, то Ліцензіарові надається право розірвати цей договір шляхом відправлення письмового повідомлення Ліцензіату і зажадати відшкодування заподіяних йому прямих збитків (пункт 14.3 ліцензійного договору).

Якщо цей договір втратить силу після закінчення терміну його дії чи до закінчення терміну його дії внаслідок порушення цього договору ліцензіатом, то ліцензіат позбавляється права виробництва та продажу продукції за ліцензією, а також використовувати патент та "know-how" у будь-якій іншій формі, і зобов`язаний повернути ліцензіарові всю технічну документацію (пункт 14.5 ліцензійного договору).

Між сторонами підписано додаток №1 від 18.08.2016 до ліцензійного договору №1Л-16 "Патентна документація", додаток №2 до ліцензійного договору від 18.08.2016 №1Л-16 "Перелік технічної документації, яка передається", додаток №3 до ліцензійного договору від 18.08.2016 №1Л-16 "Гарантовані показники АВП "Адрос" АШ-01В.

Сторонами 16.11.2017 підписано акт приймання-передачі робочої конструкторської документації, в якому зазначено, що цей акт склали Генеральний директор Фірми, з однієї сторони і директор Товариства, з іншої сторони, про те, що Фірма передала, а Товариство прийняло один екземпляр копії №2 робочої конструкторської документації на виріб "Адрос" АШ-01В ЄААЖ.451266.500.

Судами у справі №927/664/19 встановлено що, 16.11.2017 між сторонами підписано приймально-передавальний акт про передачу конструкторської документації на виріб "Адрос" АШ-01В ЄААЖ.451266.500, в якому зазначено: "Підстава: ліцензійний договір №1Л-16 від 18.08.2016. Ми, що нижче підписалися: представник ТОВ НВФ "Адрон", Генеральний директор Микола Іванович Архипов, з однієї сторони та представник ТОВ "Інспецпром", директор Сергій Геннадійович Масленніков з іншої сторони склали дійсний акт про те, що ТОВ НВФ "Адрон" передав, а ТОВ "Інспецпром" прийняв конструкторську документацію на виріб "Адрос" АШ-01В ЄААЖ.451266.500. Додаток: опис".

02.07.2020 Фірмою направлено на адресу Товариства від 01.07.2020 вимогу № 1/7/20 про виконання зобов`язання щодо забезпечення можливості проведення перевірки, відповідно до умов пункту 9.2. Ліцензійного договору від 18.08.2016 № 1Л-16 (отримано Товариством 06.07.2020), в якій просило відповідно до пункту 9.2 ліцензійного договору забезпечити можливість проведення перевірки даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві Товариства у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Згідно акту від 13.07.2020 про порушення пункту 9.2 ліцензійного договору, що складений посадовими особами позивача, відповідачем було відмовлено у допуску для перевірки.

Відповідачем 13.07.2020 направлено на адресу позивача претензію № 2 вих. від 13.07.2020 № 423, в якій повідомлено про тимчасову неможливість Товариством забезпечення перевірки представниками Фірми, зазначено про вилучення документів, які стосуються виробу ЕВП "АДРОС" АШ-01В за Ліцензійним договором від 18.08.2016 №1Л-16 та доцільність вирішення питання про виконання вимог пункту 9.2 ліцензійного договору після закінчення карантинних заходів.

Позивачем 16.07.2020 направлено на адресу відповідача попередження про усунення порушень пункту 9.2 ліцензійного договору, в якому позивач звертається з письмовим попередженням щодо необхідності негайного виконання відповідачем вимог пункту 9.2 ліцензійного договору щодо забезпечення проведення перевірки представниками позивача або надання копії протоколу обшуку разом з доданим до нього описом вилучених документів. При цьому позивач вказав, що у разі не усунення порушень умов пункту 9.2 ліцензійного договору, останній буде вимушений у відповідності до пункту 14.3 ліцензійного договору розірвати ліцензійний договір.

Відповідачем 22.07.2020 направлено на адресу позивача претензію № 3 від 22.07.2020 вих. № 444, в якій повідомлено про невідповідність фактів щодо неможливості проведення перевірки дійсності, наголошено на відсутності документів на підприємстві та зазначено про неможливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Позивачем 27.07.2020 направлено на адресу відповідача відповідь на претензію №2 від 13.07.2020 (вих№423), в якій повідомлено, що посилання на неможливість проведення вказаної перевірки у зв`язку з карантином є безпідставними, зазначено, що обмежувальні карантинні заходи не містять жодних обмежень з приводу перевірки одного суб`єкту господарської діяльності іншим, вказано на безпідставність відмови в проведенні перевірки, оскільки у відповідача має бути в наявності примірник протоколу обшуку разом з доданим до нього описом вилучених документів.

Позивачем 07.08.2020 направлено відповідачу повідомлення про розірвання ліцензійного договору лист вих № 5/8/20 від 07.08.2020 (отримане останнім 11.08.2020).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України:

частина друга статті 460:

- об`єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології;

частина перша статті 462:

- набуття права інтелектуальної власності на, зокрема, корисну модель засвідчується патентом;

стаття 463:

- суб`єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є: винахідник, автор промислового зразка; інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом;

частина перша статті 464:

- майновими правами інтелектуальної власності на, зокрема, корисну модель є: право на використання корисної моделі; виключне право дозволяти використання корисної моделі (видавати ліцензії); виключне право перешкоджати неправомірному використанню корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання;

частина перша статті 1109:

- за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону;

частина друга статті 1110:

- ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

стаття 530:

- якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

- зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;

- якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

частина перша статті 615:

- у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом;

стаття 629:

- договір є обов`язковим для виконання сторонами;

частина перша статті 651:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський кодекс України:

стаття 155:

- об`єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються, зокрема, корисні моделі (частина перша);

- загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на об`єкти, зазначені у цій статті, визначаються Цивільним кодексом України (частина друга);

частина перша статті 188:

- зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі":

- патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів (абзац перший частини другої);

- патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом (частина п`ята);

- власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) - тільки за погодженням із Державним експертом (частина шоста).

Господарський процесуальний кодекс України:

частина друга статті 4:

- юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду;

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша);

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя);

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша);

- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга);

стаття 79:

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина перша);

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга);

стаття 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша);

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог щодо заборони відповідачу використовувати КМ за патентом № 87139.

Зокрема судами встановлено, що ліцензійний договір, який надавав Товариству право користуватися корисною моделлю згідно патенту України від 27.01.2014 №87139 на думку Фірми розірваний в односторонньому порядку на підставі пункту 14.3 Ліцензійного договору у зв`язку з невиконанням Товариством вимог пункту 9.2 Ліцензійного договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 цього ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно з частиною першою та третьою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, умови, за наявності яких Договір №1Л-16 міг бути розірваний в односторонньому порядку позивачем, були передбачені самим договором (пунктом 14.3 останнього); це узгоджується з наведеним приписом статті 629 ЦК України, яка визначає обов`язковість умов договору для його сторін.

Отже позивач при зверненні до суду у цій справі, з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України, має довести в судах попередніх інстанцій належними і вірогідними доказами розірвання Договору №1Л-16 в односторонньому порядку за наявності визначених цим же договором умов (підстав).

Суд при цьому зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом апеляційної інстанції встановлено доведеність позивачем існування зазначених умов (підстав). У зв`язку з цим судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що Договір №1Л-16 на час судового розгляду даної справи був розірваний, а, отже, не надавав відповідачу право на використання корисної моделі, з приводу якої виник спір, що порушує права та законні інтереси позивача.

Проте пунктом 9.2 ліцензійного договору передбачено саме право ліцензіара або його представника на перевірку даних, що відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією і спеціальної продукції та спеціального обладнання, субліцензії або технології на підприємстві ліцензіата і його субліцензіатів, за зведеними бухгалтерськими даними та первинними бухгалтерськими документами.

Водночас судами не було встановлено:

обставини, які стали підставою для проведення перевірки та її мета;

обсяг документів, який вимагався позивачем для проведення перевірки, їх період;

чи виготовляється/використовується відповідачем корисна модель згідно патенту України від 27.01.2014 №87139 після направлення позивачем повідомлення про одностороннє розірвання договору.

З огляду на визначені статтею 2 ГПК України основні засади (принципи) господарського судочинства, колегія суддів Касаційного господарського суду бере до уваги аргументи касаційної скарги про те, що попередніми судовими інстанціями порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки не повністю встановлено фактичні обставини справи.

Частиною п`ятою статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскаржувані судові рішення цим вимогам відповідають не повною мірою.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідити наявні у справі докази, у тому числі зазначені у даній постанові, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки вимога скаржника про скасування додаткового рішення та постанов ухвалених за наслідками його перегляду є, по суті, похідною від судового рішення, прийнятого по суті спору, то вони також підлягають скасуванню.

Судові витрати

Через те що справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат у ній не здійснюється.

Керуючись статтями 300 308 310 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інспецпром" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.07.2022, додаткове рішення господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 у справі №927/1067/21 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко