ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/236/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 (колегія суддів: Тищенко А. І., Михальська Ю. Б., Скрипка І. М.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2021 (суддя Белов С.В.)

у справі за позовом Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про визнання недійсними додаткових угод і стягнення 62 778,36 грн,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Янківський С. В.,

позивача-1 - не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача - Тітов І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Малодівицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (далі - Малодівицька селищна рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - ТОВ "Чернігівгаз Збут") про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 62 778,36 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) прокурор зазначив, що при укладанні позивачем-2 та відповідачем додаткових угод від 28.02.2020, 19.10.2020, 17.11.2020 до договору № 41FВ147-18-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 24.01.2020 було порушено вимоги частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Враховуючи, що зазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи статей 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив визнати їх недійсними. Також прокурор зазначив, що в результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими незаконно збільшено ціну, позивачем-2 безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 62 778,36 грн, які мають бути повернуті відповідачем позивачу-2 відповідно до положень частини 1 статті 670 ЦК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 27.12.2019 на веб-порталі публічних закупівель "Рrоzоrrо" Малодівицькою селищною радою розміщено оголошення за № UА-2019-12-27-000736-b про намір здійснити закупівлю газового палива обсягом 80000 м3 за бюджетні кошти за переговорною процедурою.

4. За результатами переговорів з учасником переговорної процедури ТОВ "Чернігвгаз Збут" на закупівлю природного газу для забезпечення потреб Малодівицької селищної ради у 2020 році узгоджено перелік істотних умов, які будуть включені до договору про закупівлю: обсяг закупівлі - 80000 м3, ціна за 1000 м3 становить 6 688,63 грн з ПДВ, місце поставки - заклади, що фінансуються з бюджету Малодівицької селищної ради, строк поставки товару - до 31 грудня 2020 року, ціна пропозиції - 535 090,40 грн.

5. У подальшому, між Малодівицькою селищною радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут" укладено договір від 24.01.2020 № 41FВ147-18-20 про постачання природного газу з 01.01.2020 до 31.12.2020, а у частині проведення розрахунку - до їх повного здійснення.

6. Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 3.2, 3.3 договору, загальний об`єм газового палива складає 80000,00 м3 (помісячно), за ціною 6,68863 грн за 1 м3 (ціна газу 1 м3 - 6,5 грн та 0,18863 грн - послуги транспортування), загальною вартістю 535 090,40 грн з ПДВ.

7. В подальшому за ініціативою ТОВ "Чернігівгаз збут" були внесені зміни до договору від 24.01.2020 № 41FВ147-18-20, що стосуються ціни за одиницю товару та обсягів постачання газу:

1) додатковою угодою від 28.02.2020 № 3 до договору змінено його умови з 01.02.2020 у частині збільшення ціни за 1 м3 газу до 7,35749 грн, з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності (тариф на послуги транспортування природного газу) та ПДВ, та зменшення річного планового обсягу постачання газу до 74 498,66 м3 (в якості обґрунтування коливання ціни на природний газ замовником зазначено лист ДП "Держзовнішінформ" від 07.02.2020 № 232/19);

2) додатковою угодою від 19.10.2020 № 4 до договору збільшено з 01.10.2020 ціну за 1 м3 до 8,0925 грн (з урахуванням послуг з транспортування та ПДВ) та зменшено обсяги річного плану постачання до 72 352,91 м3, при загальній вартості договору 535 090,32 грн (в якості обґрунтування коливання ціни на природний газ замовником зазначено лист Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 № 19-09/883);

3) додатковою угодою від 27.11.2020 № 5 до договору якою збільшено з 01.11.2020 ціну за 1 м3 до 8,90094 грн (з урахуванням послуг з транспортування та ПДВ) та зменшено обсяги річного плану постачання до 70 614,16 м3 (в якості обґрунтування коливання ціни на природний газ замовником зазначено лист ДП "Держзовнішінформ" від 04.11.2020 № 122/193).

8. Тобто вартість 1 м3 газового палива за договором від 24.01.2020 № 41FВ147-18-20 протягом 2020 року зросла на 2,21231 грн (+33%), а загальний об`єм палива зменшився на 9385,4 куб.м. (- 11,7 %).P>

9. На виконання договору та додаткових угод відповідачем у січні-грудні 2020 року поставлено позивачу природний газ в обсязі 70614,16 м3, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь Малодівицької селищної ради 62 778, 36 грн, в іншій частині позову відмовлено.

11. Суди дійшли висновку, що спірні додаткові угоди в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору № 41FВ147-18-20 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 24.01.2020 укладені за відсутності належних підстав в контексті приписів пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у відповідній редакції) та внаслідок їх укладення суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі, а саме збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості товару, що закуповується, що, в свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації. Водночас, суди зазначили, що вимоги позивача в частині визнання недійсними додаткових угод не є належним способом захисту прав, оскільки такі правочини є нікчемними в силу закону та не породжують будь-яких правових наслідків.

12. Суди відхилили посилання відповідача в якості підстави для підписання додаткових угод та збільшення ціни товару на листи ДП "Держзовнішінформ" від 07.02.2020 № 232/19, Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 № 19-09/883 та ДП "Держзовнішінформ" від 04.11.2020 № 122/193, оскільки вказаними листами було надано інформацію щодо цін на природній газ для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів на території України, станом на дати складання зазначених листів. Разом тим, у листі Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 № 19-09/883 зазначено, що довідка є фактографічною та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку. У листах ДП "Держзовнішінформ" від 07.02.2020 № 232/19 та від 04.11.2020 №122/193, зокрема зазначено, що довідка носить інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

13. В частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача-2 62 778,36 грн рішення суду мотивовані тим, що нікчемність додаткових угод № 3, № 4, № 5 означає, що зобов`язання сторін регулюються умовами договору, відповідно до яких відповідач повинен був поставити позивачу 80000,00 м3 газу за ціною 6,68863 грн. Однак, відповідач поставив згідно з договором лише 70 614,16 м3. Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 62 778,36 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини 1 статті 670 ЦК України.

Короткий зміст касаційної скарги

14. ТОВ "Чернігівгаз Збут" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

15. Скарга з посиланням на пункти 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також неврахуванням судами при прийнятті судових рішень правових висновків щодо застосування зазначеної норми права, викладених у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах.

16. Скаржник також посилається на неправильне застосування судами частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", статей 627 629 670 ЦК України, а також зазначає про необхідність відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Північний офіс Державної аудиторської служби у письмових поясненнях наголошує на безпідставному внесенні змін до істотних умов договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару, що призвело до порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Заявник також просить здійснити розгляд справи без участі його повноважних представників.

18. Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

19. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

20. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

21. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

22. У якості підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає неврахування судами правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зокрема щодо того, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Крім того, на думку скаржника Держаудитслужба не є компетентним органом, який вправі був звернутися до суду з цим позовом.

Щодо Північного офісу Держаудитслужби суди попередніх інстанцій зазначили таке.

23. У справі, яка розглядається, прокурором у позовній заяві зазначено, що необхідність звернення з цим позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв`язку із нездійсненням відповідних повноважень органом Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель (стаття 7 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 5, 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43). Прокурор вважає, що укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

24. Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" регулювання та державний контроль у сфері закупівель здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (Державна аудиторська служба України).

25. Згідно зі статтею 71 Закону України "Про публічні закупівлі" Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов`язання щодо усунення порушення.

26. Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під час державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться за письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

27. Пунктом 8 частини першої статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

28. Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення) визначено, що, реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

29. Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

30. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення). Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17).

31. З урахуванням наведеного, а також з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, суди дійшли висновку, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Щодо Малодівицької селищної рад суди попередніх інстанцій зазначили таке.

32. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

33. Прокурор у позовній заяві зазначив, що порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів та бездіяльність позивача-2 (Малодівицької селищної ради) полягає у наступному.

34. Малодівицька селищна рада, яка є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

35. У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача-2 повністю збігаються, Малодівицька селищна рада є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення.

36. Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

37. Метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

38. Однак, Малодівицька селищна рада, укладаючи оскаржувані додаткові угоди до договору про закупівлю, усупереч вимог статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сама сприяє порушенню цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак не здійснює їх захист.

39. Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

40. Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за статтею 142 Конституції України, у тому числі, є кошти місцевих бюджетів, що у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно статті 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

41. Відповідно до положень статті 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування має право звернутися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

42. Судами встановлено, що згідно з відповіддю Малодівицької селищної ради у листі від 18.02.2021 № 03-05/181, заходи щодо перерахунку ціни на природний газ в бік зменшення органом місцевого самоврядування, у судовому порядку не вживалися. Малодівицька селищна рада, як розпорядник бюджетних коштів, не заперечує щодо врегулювання даного спору у судовому порядку, у тому числі і шляхом пред`явлення відповідного позову прокуратурою.

43. Отже, незважаючи на те, що прокурором було повідомлено Малодівицьку селищну раду про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, орган місцевого самоврядування не вжив заходів у судовому порядку для захисту інтересів держави.

44. Враховуючи наведене, суди погодилися з прокурором, що позивач-2 належним чином не здійснював захист інтересів територіальної громади в даних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані підстави для представництва в суді інтересів держави, у тому числі, в особі позивача-2 за поданим позовом.

45. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі

№ 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

46. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

47. Таким чином, висновки, наведені у рішенні та постанові попередніх судових інстанцій у справі, яка розглядається, не протирічать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, отже наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів зазначає таке.

48. Згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

49. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

50. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновків, які викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 щодо застосування положень частини першої статті 670 ЦК України, які було застосовано апеляційним господарським судом у справі, яка розглядається. На думку скаржника, ці висновки "потребують видозміни, зокрема модифікації певним чином з урахуванням обставин справи № 927/236/21".

51. Перевіривши такі доводи, Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

52. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

53. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13.

54. Однак скаржник не навів вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від таких висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення). Фактично доводи скаржника зводяться до незгоди із задоволенням позову в частині стягнення з нього 62 778,36 грн. Так, ТОВ "Чернігівгаз Збут" наголошує, що Малодівицькою селищною радою було сплачено кошти лише за фактично спожитий обсяг природного газу. Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні-грудні 2020 року Малодівицькій селищній раді фактично поставлено природний газ в обсязі 70 614,16 м3 на загальну суму 535 090,32 грн. Водночас згідно з пунктами 1.2, 1.3, 3.2, 3.3 договору за 535 090,40 грн з ПДВ мало бути поставлено 80 000,00 м3 газового палива. Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 62 778,36 грн за товар, який не був ним поставлений, стягнута з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

55. Отже, Верховний Суд зазначає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступу від висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення та постанова попередніх судових інстанцій - без змін.

Судові витрати

59. Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2021 у справі № 927/236/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич