ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 927/636/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В, Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

прокуратури - Янківський С.В. (посвідчення),

позивача - не з`явився,

відповідача - Майборода А.Л. (довіреність від 15.12.2021 №007.2Др-35-1221),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2021 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022

за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 107 852,83 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі позивача - Іванівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Рада, позивач) звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (далі - ТОВ "Чернігівгаз Збут", відповідач) про:

- визнання недійсною додаткової угоди щодо зміни ціни від 03.03.2020 №2 (далі - додаткова угода №2) до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 21.02.2020 №41 AB 147-1129-20 (далі - договір), укладеної між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут";

- визнання недійсною додаткової угоди щодо зміни ціни від 25.03.2020 №3 (далі - додаткова угода №3) до договору, укладеної між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут";

- визнання недійсною додаткової угоди щодо зміни ціни від 24.04.2020 №4 (далі - додаткова угода №4) до договору, укладеної між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут";

- визнання недійсною додаткової угоди щодо зміни ціни від 16.10.2020 №б/н (далі - додаткова угода №5) до договору, укладеної між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут";

- визнання недійсною додаткової угоди щодо зміни ціни від 02.11.2020 №б/н (додаткова угода №6) до договору, укладеної між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут";

- визнати недійсною додаткову угоду щодо зміни ціни від 17.11.2020 №б/н (далі - додаткова угода №7) до договору, укладеної між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут";

- стягнути з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь Ради безпідставно отримані кошти у розмірі 107 852,83 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні додаткових угод №2 - №7 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів сторонами оспорюваних угод було всупереч положенням пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення на 77% при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

1.3. Звертаючись до суду з позовом прокурор зазначає, що спірні додаткові угоди укладені внаслідок недобросовісних дій з боку відповідача та на вкрай невигідних для Ради умовах. Оспорювані додаткові угоди є нікчемними згідно зі статтями 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі" і, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для сторін та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 107 852,83 грн (вартість недопоставленого товару) відповідно до положень частини першої статті 670 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) .

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.11.2021 зі справи №927/636/21 (суддя Шморгун В.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь Ради 107 852,83 грн; стягнуто з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь прокуратури 7 945,00 грн судового збору; стягнуто з Ради на користь прокуратури 7 945,00 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 зі справи №927/636/21 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.), рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2021 залишено без змін.

2.3. Рішення та постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що додаткові угоди №2, №3, №4, №5, №6, №7 до договору є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону України "Про публічні закупівлі". Визнання додаткових угод до договору недійсними, в силу їх невідповідності вимогам вищезазначеного закону, не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону та не породжує будь-яких правових наслідків. У частині позовних вимог про стягнення грошових коштів суд зазначив, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ, шляхом укладання спірних додаткових угоди з порушенням законодавства, мало місце недоотримання позивачем товару на суму 107 852,83 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

2.4. Зокрема, суд зауважив, що позивач і відповідач помилково сприймають положення частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару, оскільки судом першої інстанції встановлено збільшення ціни за 1 куб. м газу з 4,999 грн до 8,85360 грн, тобто на 77% відсотків, що призвело до нівелювання результатів відкритих торгів, а держава була змушена оплачувати газ за ціною вищою аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів. Крім того відповідачем не доведено факт коливання ціни на газ за певні періоди дії договору. Відповідно до принципу прозорості торгів та стандартів добросовісної ділової практики сторони в договорі не могли не розуміти особливостей функціонування ринку газу (коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння), що було прогнозовано, а тому сторони мали б закласти певну формулу і порядок перерахунку ціни та визначити які документи можуть підтверджувати таке коливання. Це призвело б до прозорості закупівель - адже замовник би розумів, що ціна може бути перерахована. Законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах, а Рада як сторона договору розпоряджається не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Чернігівгаз Збут" (далі - скаржник) 03.02.2022 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 зі справи №927/636/21; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга ТОВ "Чернігівгаз Збут" подана підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судами попередніх інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: не досліджено зібрані у справі докази; неправильно застосовано статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 1311 Конституції України, статтю 53 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

4.1.3. Також скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 і врахованого судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, щодо застосування частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", в частині невідповідності додаткових угод, які є недійсними в силу закону (нікчемними) та врахування висновків в частині застосування частини першої статті 670 ЦК України, а також стягнення з ТОВ "Чернігівгаз Збут" 107 852,83 грн за товар, який не був ним поставлений. ТОВ "Чернігівгаз Збут" зазначає, що викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висновки потребують видозміни, зокрема модифікації певним чином з урахуванням обставин справи №927/636/21.

4.1.4. Необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, зробленого у справі №927/491/21, обґрунтовано тим, що під час розгляду справи №927/636/21 судами попередніх інстанцій, зважаючи на виконання зобов`язань за договором сторонами та постачання природного газу щомісяця протягом дії договору, не було встановлено кількості недопоставленого товару (того обсягу якого дійсно не вистачило Раді з урахуванням зміни ціни) за договором. Радою сплачено лише за фактично спожитий обсяг природного газу, а не обсяг, який був запланований у договорі, зокрема у пункті 1.3 договору. Позивач протягом дії договору не відмовлявся від переданого йому природного газу і добровільно сплатив його вартість у повному обсязі. Протягом дії договору вимога від позивача щодо передачі йому газу в обсязі визначеному у договорі не надходила, що у свою чергу виключає застосування частини першої статті 670 ЦК України до спірних правовідносин. На думку скаржника, за спірним договором відбулося повне виконання постачальником договірних зобов`язань щодо постачання природного газу в період дії договору та у межах фактичної потреби Ради.

4.1.5. Збільшення ціни товару за додатковими угодами не пов`язане з фактичним меншим споживанням природного газу споживачем та не є наслідком зменшення обсягу закупівлі, що свідчить про неправильне застосування судами частини першої статті 670 ЦК України та необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі №927/491/21 (з урахуванням відсутності фактів недопоставки товару та виконання договору в межах суми бюджетних асигнувань), задля усунення неточного, незрозумілого тлумачення норм частини першої статті 670 ЦК України, викладеного у згадуваній постанові Верховного Суду.

4.1.6. Суди попередніх інстанцій не врахували, що чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватись коливання ціни товару на ринку, не визначено ані форму ані, зміст таких документів. Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 29.03.20019 зі справи №826/6926/17. Поряд з тим матеріалами справи підтверджуються обставини, що внесення змін до договору про закупівлю було обґрунтованим та документально підтвердженим. Суди не належним чином оцінили довідки ДП "Держзовнішінформ", висновки "Української Енергетичної Біржі" та висновки Львівської Торгово-Промислової палати з аналізу яких вбачається, що відбувалось коливання ціни природного газу в бік збільшення.

4.1.7. Суди попередніх інстанцій також залишили поза увагою принцип свободи договору, закріплений статтями 3 627 ЦК України, а також статтю 12 Закону України "Про ринок природного газу". За твердженням скаржника, вказані положення законодавства дають можливість сторонам вносити зміни до договору та самостійно погоджувати ціну або збільшувати її у граничних розмірах, визначених законом.

4.1.8. Суд першої інстанції неправильно застосував приписи частини дев`ятої статті 129 ГПК України, які можуть бути застосовані лише за наявності одночасно у сукупності таких умов: вирішення судом спору по суті та встановлення судом обставин або щодо зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Натомість у рішенні суд першої інстанції зазначено, що "визнання додаткових угод до договору недійсними, в силу їх невідповідності вимогам частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону та не породжує будь- яких правових наслідків", вказані висновки, на думку скаржника, підтверджують факт обрання неналежного способу захисту саме прокурором, внаслідок чого останнім і було зайво сплачено судовий збір у розмірі 13 620,00 грн. Отже, за результатами вирішення спору, суд першої інстанції відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 129 ГПК України мав би стягнути з відповідача та позивача на користь прокуратури судовий збір у розмірі по 1 135,00 грн, сплачений прокурором лише за майнові вимоги. Натомість судом першої інстанції не враховано, що в частині шести немайнових вимог (про визнання додаткових угод недійсними) суд відмовив у задоволенні позову, а отже у даному випадку судовий збір не має покладатися на відповідача. Крім того скаржник стверджує, що Законом України "Про Судовий збір" не передбачено сплату судового збору за вимоги про визнання нікчемними додаткових угод.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Касаційний розгляд справи

5.1. У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.06.2022, який наявний у матеріалах справи.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. У січні 2020 року Радою проводилась процедура закупівлі (відкриті торги) 09120000-6 газового палива (природного газу). Згідно з інформацією з електронної системи публічних закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі UA-2020-01-15-002714-с) предметом закупівлі є газове паливо за кодом CPV за ДК 021:2015:09120000-6 (природний газ), кількістю 63 000,00 м куб., зі строком поставки 31.12.2020.

6.2. В електронній системі публічних закупівель Prozorro (ідентифікатор закупівлі UA-2020-01-15-002714-с) міститься інформація про те, що переможцем відкритих торгів є ТОВ "Чернігівгаз Збут" із пропозицією закупівлі 314 937,00 грн з ПДВ.

6.3. Згідно з тендерною пропозицією відповідач взяв на себе зобов`язання постачати газове паливо (природний газ) в обсязі 63 000,00 куб м за ціною за 1 куб. м 6,1 грн з ПДВ загальною вартістю 314 937,00 грн. Учасник також погодився дотримуватися умов даної тендерної пропозиції протягом 90 календарних днів з дня розкриття тендерних пропозицій. Гарантійним листом відповідач гарантував формування своєї цінової пропозиції за середньо ринковими цінами на газ природний на дату подання тендерної пропозиції та протягом усього строку дії договору про закупівлю.

6.4. Судами встановлено, що за результатами проведеної процедури закупівлі 21.02.2020 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" (далі - постачальник) та Радою (далі - споживач) укладено договір на постачання природного газу №41АВ147-1129-20., відповідно до умов якого постачальник зобов`язався постачати газове паливо за кодом CPV за ДК 021:2015-09120000-6 (газ природний) споживачеві, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, в обсягах і порядку, передбачених договором, а споживач оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

6.5. У відповідності до пунктів 1,2 1,3 договору річний плановий обсяг постачання газу до 63 000,00 куб.м. Місячні планові об`єми постачання газу:, лютий 13 000,00 куб.м, березень 12 000,00 куб.м, квітень 5 000,00 куб.м, жовтень 7 000,00 куб.м, листопад 12 000,00 куб.м, грудень 14 000,00 куб.м.

6.6. Згідно з пунктом 3.2 договору ціна 1 куб. м газу складає 4,81037 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для акціонерного товариства "Укртрансгаз", затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001) за 1 куб.м 0,18663 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Разом до сплати за 1 куб.м 4,999 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

6.7. Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що загальна сума договору складає 314 937,00 грн, в т.ч. ПДВ-20%. Ціна, зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 3.4 договору).

6.8. Пунктом 3.7 договору передбачено, що загальна сума договору складається з місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором, з урахуванням послуг, передбачених Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою НКПРЕКП від 30.09.2015 №2493.

6.9. Цей договір набирає чинності з моменту підписання повноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу, за умови включення споживача до Реєстру споживачів ТОВ "Чернігівгаз Збут" в інформаційній платформі Оператора ГТС, з 01.02.2020 по 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дія договору продовжується на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% від суми, визначеної в Договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (пункти 11.1, 11.2 договору).

6.10. Будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни, доповнення та додатки до цього договору, внесені належним чином, є його невід`ємною частиною (пункти 11.5, 11.6 договору).

6.11. У пункті 11.7 договору сторони погодили, що істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% в разі коливання такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товару); зміни ціни в зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких податків та зборів; зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в Договорі, в разі встановлення в договорі порядку зміни ціни.

6.12. У подальшому сторонами договору укладено шість додаткових угод до договору, зокрема:

- 03.03.2020 додаткову угоду №2 (зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 57 272,00 куб.м, ціну 1000 куб. м газу збільшено до 5,4989 грн у т.ч. ПДВ-20%, загальна сума договору зменшена до 314 933,00 грн);

- 25.03.2020 додаткову угоду №3 (зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 52 907,00 куб.м, ціну 1000 куб. м газу збільшено до 6,04879 грн у т.ч. ПДВ-20%, загальна сума договору зменшена до 314 932,20 грн);

- 24.04.2020 додаткову угоду №4 (зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 49 447,00 куб.м, ціну 1000 куб. м газу збільшено до 6,65366 грн у т.ч. ПДВ-20%, загальна сума договору зменшена до 314 931,85 грн);

- 16.10.2020 додаткову угоду №5 (зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 46 461,79 куб.м, ціну 1000 куб. м газу збільшено до 7,31836 грн у т.ч. ПДВ-20%, загальна сума договору зменшена до 314 931,84 грн);

- 02.11.2020 додаткову угоду №6 (зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 43 736,34,00 куб.м, ціну 1000 куб. м газу збільшено до 8,04946 грн у т.ч. ПДВ-20%, загальна сума договору зменшена до 314 931,82 грн);

- 17.11.2020 додаткову угоду №7 (зменшено річний плановий обсяг постачання газу до 41 433,48 куб.м, ціну 1000 куб. м газу збільшено до 8,85360 грн у т.ч. ПДВ-20%, загальна сума договору зменшена до 314 931,74 грн);

- 22.01.2021 між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та Радою укладено додаткову угоду б/н щодо продовження строку дії до договору, відповідно до якої сторони: доповнили пункт 1.3 договору новим абзацом "Планові обсяги постачання газу на 2021 рік по місяцях січень 4000,00, лютий 1000,00, березень 1362,25"; змінили ціну з 01.01.2021 за1 куб.м природного газу з урахуванням тарифу вартості послуги доступу до потужності до 9,90 грн, за 1 куб.м, в т.ч. ПДВ-20%; збільшили суму договору на 2021 рік, відповідно до затверджених видатків, на 62 986,28 грн, що не перевищує 20 % від суми договору; погодили, що дана угода поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2021 по 31.03.2021 в частині постачання газу, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

6.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні додаткових угод №2-7 загальна вартість товару за договором у сторону збільшення не змінювалась, водночас кожного разу зменшувався обсяг газу, який має бути поставлено відповідно до договору (з 63 000,00 куб. м він був зменшений до 41 433,48 куб.м) та, відповідно, на 77% збільшилась договірна ціна за 1 куб.м газу (з 4,999 грн до 8,85360 грн).

6.14. У листах з пропозиціями про збільшення ціни на газ ТОВ "Чернігівгаз Збут" посилалося на довідки ДП "Держзовнішінформ" від 17.03.2020 №232/2020, від 14,04.2020 №232/36, від 04.11.2020 №122/193 та довідки Львівської Торгово-Промислової палати від 25.09.2020 №19-09/883, від 06.10.2020 №19-09/922, якими підтверджено збільшення ринкової ціни на газ.

6.15. Сторони договору підписали акти передачі-приймання природного газу:

- акт приймання-передачі природного газу від 24.02.2020 №ЧРЗ80000576 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за лютий 2020 року в обсязі 9258,46 куб. м на загальну суму 50 911,34 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 10.04.2020 №ЧРЗ80002806 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за березень 2020 року в обсязі 5588,61куб. м на загальну суму 33 804,32 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 13.05.2020 №ЧРЗ80004239 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за квітень 2020 року в обсязі 1486,8куб.м на загальну суму 9892,67 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 11.06.2020 №ЧРЗ80004910 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за травень 2020 року в обсязі 100,83 куб.м на загальну суму 741,85 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 16.06.2020 №ЧРЗ80004893 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за травень 2020 року в обсязі 17,26куб.м на загальну суму 114,84 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 15.07.2020 №ЧРЗ80005610 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за червень 2020 року в обсязі 7,42 куб.м на загальну суму 49,37грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 17.08.2020 №ЧРЗ80006006 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за липень 2020 року в обсязі 2,00 куб.м на загальну суму 13,31 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 16.09.2020 №ЧРЗ80006640 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за серпень 2020 року в обсязі 2,74 куб.м на загальну суму 18,23 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 13.10.2020 №ЧРЗ80006946 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за вересень 2020 року в обсязі 91,14 куб.м на загальну суму 606,42 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 17.11.2020 №ЧРЗ80007852 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за жовтень 2020 року в обсязі 1927,46 куб.м на загальну суму 15 515,02 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 15.12.2020 №ЧРЗ80008113 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за листопад 2020 року в обсязі 8947,81куб.м на загальну суму 79 220,33 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 23.12.2020 №ЧРЗ80009424 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за грудень 2020 року в обсязі 9222,033 куб.м на загальну суму 81 648,19 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 23.12.2020 №ЧРЗ80009423 за яким відповідач передав, а позивач прийняв природний газ за грудень 2020 року в обсязі 4872,334 куб.м на загальну суму 43 137,70 грн.

6.16. Згідно з платіжними дорученнями від 19.03.2020 №877, від 19.03.2020 №876, від 14.04.2020 №103, від 14.04.2020 №104, від 14.05.2020 №314, від 14.05.2020 №315, від 17.06.2020 №558, від 15.07.2020 №820, від 17.08.2020 №1048, від 17.09.2020 №1410, від 15.10.2020 №1794, від 18.11.2020 №2204, від 18.11.2020 №2205, від 16.12.2020 №2566, від 16.12.2020 №2567, від 23.12.2020 №2781, від 23.12.2020 №2782 позивач перерахував відповідачу кошти за поставлений природний газ в об`ємі 41 424,067 куб.м на загальну суму 314 931,74 грн.

6.17. Звертаючись до суду з позовом у даній справі прокурор вказував на те, що необхідність звернення з даним позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави саме у зв`язку з нездійсненням відповідних повноважень органом Державної аудиторської служби України - Північним офісом Держаудитслужби, який держава наділила повноваженнями щодо реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, зокрема при здійсненні державних закупівель. Прокурор вважає, що укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що у свою чергу створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

6.18. Прокурор протягом квітня - травня 2021 року листувався з Північним офісом Держаудитслужби та Радою щодо проведення прокуратурою перевірки дотримання сторонами процедури закупівель під час укладення оскаржуваних додаткових угод.

6.19. Прокурор направив 08.06.2021 повідомлення Раді в порядку частини четвертої статті 23 Закону "Про прокуратуру" та зауважив про неналежне виконання Радою повноважень щодо захисту державних інтересів, з огляду на виявлені прокурором порушення законодавства під час укладення спірних додаткових угод.

6.20. Також 16.06.2021 з посиланням на те, що укладання додаткових угод №2 - №7 до договору призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України "Про публічні закупівлі" та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі, прокурор звернувся з позовом до суду про визнання таких додаткових угод до договору недійсними та стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 107 852,83 грн (вартості недопоставленого товару).

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

8.1. Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Законом України "Про прокуратуру".

8.2. Відповідно до частини третьої статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

8.3. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

8.4. Згідно з частиною третьою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

8.5. Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

8.6. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

8.7. Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

8.8. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

8.9. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

8.10. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

8.11. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

8.12. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

8.13. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

8.14. Судами встановлено, що в обґрунтування підстав для звернення з цим позовом, прокурор посилається на порушення економічних інтересів держави щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету, яке зумовлене укладенням між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут" додаткових угод від 03.03.2020 №2, від 25.03.2020, №3, від 24.04.2020 №4, від 16.10.2020 №5, від 02.11.2020 №6 та від 17.11.2020 №7 до договору без дотримання вимог законодавства. Прокурор зазначає про невжиття Північним офісом Держаудитслужби, як органом державного фінансового контролю, і Радою, як органом місцевого самоврядування та замовником послуг, самостійно заходів, направлених на захист законних інтересів держави, зокрема, щодо оскарження в судовому порядку додаткових угод до договору, укладеного за результатами публічної закупівлі.

8.15. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про підтвердження прокурором підстав для представництва, неправильне застосування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо доведення прокурором бездіяльності органу, які містяться у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

8.16. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, що діяла на час укладення договору) замовниками є суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.

8.17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, що діяла на час укладення договору) до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

8.18. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

8.19. Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

8.20. Відповідно до статті 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

8.21. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.

8.22. У справі, що розглядається, суди встановили, що прокурор перед поданням позову на підставі статті 23 Закону "Про прокуратуру" звернувся до Ради з листом від 22.04.2021 №360вих-21 про надання інформації щодо звернення до відповідача з приводу перерахунку надміру сплачених коштів та з`ясування позиції органу місцевого самоврядування про врегулювання даного спору в судовому порядку.

8.23. Листом від 28.04.2021 №846 Рада повідомила, що з приводу перерахунку грошових коштів за договором до відповідача не зверталась та не заперечує щодо врегулювання даного спору у судовому порядку, у тому числі і шляхом пред`явлення відповідного позову прокуратурою. Незважаючи на те, що прокурором було повідомлено позивача про допущені порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод, Рада, як орган місцевого самоврядування не вжила заходів у судовому порядку для захисту інтересів держави.

8.24. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, адже Рада є стороною спірних правочинів, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів. Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Радою оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки. Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Ради щодо захисту порушених інтересів держави.

8.25. Надаючи оцінку підставам звернення прокуратури з вказаним позовом, суди попередніх інстанцій зазначили, що на виконання положень статті 53 ГПК і статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором при поданні позовної заяви обґрунтовано неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Радою, як розпорядником бюджетних коштів. Крім того, прокурором на адресу Ради був надісланий лист від 22.04.2021 №360вих-21 про надання інформації про звернення до відповідача з приводу перерахунку надміру сплачених коштів, яким повідомлялось про виявлені прокурором порушення законодавства під час укладення спірних додаткових угод, однак у відповіді Радою вказано, що заходи реагування позовного характеру нею не приймались. В подальшому 08.06.2021 прокуратура в порядку частини четвертої статті 23 Закону "Про прокуратуру" надіслала на адресу Ради повідомлення та зауважила про неналежне виконання останньою повноважень щодо захисту державних інтересів. Отже, враховуючи нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення його до суду із відповідним позовом після звернень до нього прокуратури, суди попередніх інстанцій вважали, що прокуратура цілком правомірно звернулася до суду з цим позовом.

8.26. Отже з наведеного вище слідує, що питання встановлення підстав звернення із позовними вимогами було предметом дослідження суду, який вказав на ключові моменти щодо невжиття заходів Радою стосовно самостійного звернення із позовом до суду, а також про інформування прокурором про відповідні порушення, шляхом направлення відповідного листа. Таким чином, колегія суддів не убачає підстав вважати, що питання дотримання вимог щодо можливості звернення прокурора із цим позовом не було розглянуто, а висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Щодо підстав касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

8.27. Здійснюючи перегляд цієї справи у касаційному порядку, Верховний Суд враховує таке.

8.28. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними: додаткової угоди від 03.03.2020 №2, додаткової угоди від 25.03.2020 №3, додаткової угоди від 24.04.2020 №4, додаткової угоди від 16.10.2020 №5, додаткової угоди від 02.11.2020 №6, додаткової угоди від 17.11.2020 №7 до договору, укладених між Радою та ТОВ "Чернігівгаз Збут" у частині зміни ціни за 1 куб.м природного газу і зміни запланованих обсягів постачання природного газу та стягнення з ТОВ "Чернігівгаз Збут" на користь Ради грошових коштів у розмірі 107 852,83 грн.

8.29. Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

8.30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

8.31. Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

8.32. Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

8.33. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

8.34. Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

- 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

- 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

- 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

- 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

- 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

- 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

- 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

8.35. Системний аналіз положень частини першої статті 525, статті 526, частини першої статті 651 ЦК України та положень частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

8.36. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

8.37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

8.38. У постановах Верховного Суду від 09.01.2019 у справі №759/2328/16-ц, від 12.05.2020 у справі №917/84/19 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

8.39. Положеннями частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на момент укладення спірних додаткових угод) однією з підстав нікчемності договору про закупівлю було прямо визначено укладення такого договору з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

8.40. Судами попередніх інстанцій у розгляді справи №927/636/21 встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

8.41. Так, у відповідності до пунктів 1,2 1,3 договору річний плановий обсяг постачання газу до 63 000,00 куб.м. Місячні планові об`єми постачання газу:, лютий 13 000,00 куб.м, березень 12 000,00 куб.м, квітень 5 000,00 куб.м, жовтень 7 000,00 куб.м, листопад 12 000,00 куб.м, грудень 14 000,00 куб.м.

8.42. Згідно з пунктом 3.2 договору ціна 1 куб. м газу складає 4,81037 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Вартість послуги доступу до потужності (тимчасовий тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на перший рік другого регуляторного періоду для акціонерного товариства "Укртрансгаз", затверджений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001) за 1 куб.м 0,18663 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Разом до сплати за 1 куб.м 4,999 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

8.43. Водночас згідно з додатковими угодами від 03.03.2020 №2, від 25.03.2020 №3, від 24.04.2020 №4, від 16.10.2020 №5, від 02.11.2020 №6, від 17.11.2020 №7 до договору змінено істотні умови договору, а саме, збільшено ціну за одиницю товару (за 1 куб.м газу з 4,999 грн до 8,85360 грн) та зменшено кількість товару (з 63 000,00 куб.м він був зменшений до 41 433,48 куб.м). Фактично ціна за 1000 куб.м (одиницю товару) збільшилася майже на 77%, а об`єм газу, який підлягав поставці було зменшено на 34,23%, порівняно з погодженим під час закупівлі.

8.44. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що свої висновки щодо нікчемності додаткових угод від 03.03.2020 №2, від 25.03.2020 №3, від 24.04.2020 №4, від 16.10.2020 №5, від 02.11.2020 №6, від 17.11.2020 №7 до договору суди попередніх інстанцій обґрунтовували тим, що відповідно до пункту 7 частини 2 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення договору) тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

8.45. Зокрема суди виходили із того, що умовами договору не передбачено порядку перегляду його ціни за одиницю товару в бік збільшення. Пунктами 3.1 та 3.4 договору визначено, що споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладають відповідні додаткові угоди. При цьому, споживач підтверджує, що йому надано належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається. Однак, сам правочин механізм перегляду (збільшення) ціни за одиницю товару не визначає. Проте можливість зміни і порядок зміни такої істотної умови договору як ціна має бути обов`язково передбачена як у проекті договору (тендерній документації), так і в самому договорі, який укладено за результатами відкритих торгів (пункт 7 частини 2 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції чинній на момент укладення договору).

8.46. Так у пункті 11.7 договору сторонами погоджено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: зменшення обсягів закупівлі, з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% в разі коливання такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в цьому договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товару); зміни ціни в зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких податків та зборів; зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в Договорі, в разі встановлення в договорі порядку зміни ціни.

8.47. На обґрунтування підстав щодо укладення додаткових угод та збільшення ціни на одиницю товару відповідач саме і посилався на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку протягом дії договору (впродовж 2020 року). Зокрема, за доводами відповідача, сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього. При цьому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі; в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору. За твердженням відповідача, сторони належним чином виконали свої зобов`язання відповідно до такого договору, з урахуванням зазначених змін, при цьому, постачання природним газом об`єктів споживача було безперервним, тобто права та охоронювані законом інтереси Ради не порушені.

8.48. Як встановлено судами попередніх інстанцій, необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано лист ТБ "Українська енергетична біржа" від 04.02.2020 №04/02-103, листи державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 17.03.2020 №232/30, від 14.04.2020 №232/36, від 04.11.2020 №122/193, лист Львівської торгово-промислової палати від 25.09.2020 №19-09/883, від 06.10.2020 №19-09/922.

8.49. Водночас суди встановили, що відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на природний газ упродовж 2020 року; при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

8.50. Зокрема, судами зазначено, що указаними листами було надано інформацію з веб-сайту ТБ "Українська енергетична біржа" про середньозважені ціни на природний газ станом на 04.02.2020, станом на 16.03.2020, станом на 14.04.2020, станом на 24.09.2020, на 05.10.2020, на 02.11.2020 та вартість природного газу на європейських хабах до кордону України. Водночас згідно з умовами тендерної пропозиції відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки газу видобутого саме в Україні. З урахуванням вищенаведеного суди не взяли до уваги лист ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 04.11.2020 №122/193, що містить довідкову інформацію щодо вартості газу на європейських хабах. Поряд з тим у листах ДП "Держзовнішінформ" зазначено, що довідка носить інформативний характер і не ураховує умов договорів та контрактів. У листах Львівської торгово-промислової палати указано, що довідка є картографічною та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни ціни) товару на внутрішньому ринку.

8.51. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій і дійшли висновку, що факти коливання ціни на газ за певні періоди дії договору не було доведено відповідачем, оскільки ТОВ "Чернігівгаз Збут" не було надано в порядку, передбаченому положеннями статей 13 74 76-77 ГПК України, відповідні докази і не зазначено обставини, які б спростовували доводи прокуратури щодо необґрунтованого збільшення ціни і зменшення кількості газу та подані прокурором на підтвердження вказаних обставин докази.

8.52. Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів, а держава втратила можливість купити газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру з огляду на таке.

8.53. Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

8.54. Верховний Суд зауважує, що скаржник помилково тлумачить положення частини четвертої статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару.

8.55. Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

8.56. Отже, позивач мав беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі. У справі, що розглядається суди встановили, що без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції ТОВ "Чернігівгаз Збут" про збільшення ціни позивач підписав додаткові угоди №№2,3 4, 5,6,7 внаслідок чого ціна 1000 куб.м газу збільшилася на 77% відсотків, а обсяг поставки газу за договором істотно зменшився.

8.57. Зазначене підтверджує висновки судів попередніх інстанцій про нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна газу не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

8.58. Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

8.59. Перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення на 77%, шляхом укладення додаткових угод №№2, 3, 4, 5, 6, 7 (друга з яких укладена сторонами менш ніж через місяць після укладення договору та поширила свою дію на відносини сторін з 01.02.2020, тобто через день після укладення самого договору) є недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції ТОВ "Чернігівгаз Збут" у тендері з метою перемоги (через тиждень, після укладення договору, ціна з 4,999 грн зросла до 5,4989 грн).

8.60. Верховний Суд звертає увагу, що положеннями статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

8.61. Разом з тим передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

8.62. При цьому, обидві сторони оскаржуваних правочинів не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими), тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару тощо.

8.63. З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 77% шляхом укладення шести додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

8.64. Поряд з тим у касаційній скарзі ТОВ "Чернігівгаз Збут" зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 та врахованого судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, щодо застосування частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, в частині невідповідності додаткових угод, які є недійсними в силу закону (нікчемними) та врахування висновків в частині застосування частини першої статті 670 ЦК України і стягнення з ТОВ "Чернігівгаз Збут" вартості недоотриманого товару в сумі 107 852,83 грн, який не був ним поставлений.

8.65. Скаржник зазначає про те, що викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 висновки потребують видозміни, зокрема модифікації певним чином з урахуванням обставин справи №927/636/21. Необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, зробленого у справі №927/491/21, обґрунтовано тим, що під час розгляду справи №927/636/21 судами попередніх інстанцій, зважаючи на виконання зобов`язань за договором сторонами та постачання природного газу щомісяця протягом дії договору, не було встановлено кількості недопоставленого товару (того обсягу якого дійсно не вистачило Раді з урахуванням зміни ціни) за договором. Радою сплачено лише за фактично спожитий обсяг природного газу, а не обсяг, який був запланований у договорі, зокрема у пункті 1.3 договору. Позивач протягом дії договору не відмовлявся від переданого їй природного газу і добровільно сплатив його вартість у повному обсязі. Крім того протягом дії договору вимога від позивача щодо передачі йому газу в обсязі визначеному у договорі також не надходила. Вказані обставини, на думку скаржника, виключають можливість застосування положень частини першої статті 670 ЦК України до спірних правовідносин. На думку скаржника, за спірним договором відбулося повне виконання постачальником договірних зобов`язань щодо постачання природного газу в період дії договору у межах фактичної потреби Ради. Крім того, збільшення ціни товару за додатковими угодами не пов`язане з фактичним меншим споживанням природного газу споживачем та не є наслідком зменшення обсягу закупівлі, що також свідчить про неправильне застосування судами частини першої статті 670 ЦК України та, відповідно про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові у справі №927/491/21. Зокрема з урахуванням відсутності фактів недопоставки товару та виконання договору в межах суми бюджетних асигнувань, задля усунення неточного, незрозумілого тлумачення норм частини першої статті 670 ЦК України, викладеного у згадуваній постанові Верховного Суду.

8.66. У постанові від 04.09.2018 Великої Палати Верховного Суду зі справи №823/2042/16 викладений такий висновок: "З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

8.67. Верховний Суд вважає за доцільне зауважити, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

8.68. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

8.69. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

8.70. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

8.71. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

8.72. У правовому висновку, викладеному у постанові від 18.06.2021 зі справі №927/491/19 Верховний Суд відступив від попереднього висновку і зазначив про таке застосування статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" - договори, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання їх недійсними відмовлено.

8.73. Верховний Суд у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

8.74. Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

8.75. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

8.76. У зв`язку з чим Верховний Суд визначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

8.77. Також Верховний Суд у справі №927/491/19 зробив висновок про незастосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України для стягнення і про застосування до них положень статті 670 ЦК України для стягнення надмірно сплачених коштів за товар.

8.78. Верховний Суд під час розгляду касаційної скарги у справі №927/636/21 не вбачає вагомих та достатніх аргументів скаржника, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 і на підставі якого вже сформована усталена практика, а також яка, як було зазначено вище, підлягає врахуванню у справі, яка розглядається оскільки вважає застосування норм правам у подібних правовідносинах правильним.

8.79. Посилання скаржника в обґрунтування свого права на підписання додаткових угод та збільшення ціни товару на роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", що міститься у листі від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07 Верховний Суд вважає необґрунтованим, оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду, а роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що зазначено також і в самому листі Мінекономіки.

8.80. У розгляді даного спору Суд виходить із того, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Поряд з тим Рада, як сторона договору, розпоряджалася не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак, як вірно зазначено прокурором, таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).

8.81. Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій, що додаткові угоди №№2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору є нікчемними в силу статей 36, 37 Закону "Про публічні закупівлі", та, відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, є правильними.

8.82. Встановивши нікчемність укладених між сторонами договору додаткових угод суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що правовідносини з постачання газу між позивачем та відповідачем у період з 01.02.2020 по 31.12.2020 регулюються договором та додатковою угодою від 02.03.2020 №1 до нього.

8.83. Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.84. Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

8.85. Згідно з положеннями статті 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

8.86. Частиною першою статті 670 ЦК України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

8.87. Колегія суддів виходить із того, що нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, а відтак, і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору в частині обсягів та вартості поставленого газу.

8.88. Отже, враховуючи умови договору відповідач повинен був поставити Раді 63 000,00 куб.м газу за ціною 4,999 грн за 1 куб.м. Однак, ТОВ "Чернігівгаз Збут" на виконання договору фактично замовнику поставило 39 340,48 куб.м природного газу що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі до договору, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи та даними з Інформаційної платформи ТОВ "Оператор ГТС України".

8.89. Виходячи з ціни, визначеної у договорі, Рада повинна була сплатити відповідачу за спожитий природний газ за лютий-грудень 2020 року - 207 078,91 грн.

8.90. Однак, як встановили суди, за отриманий природний газ за період з січня по грудень 2020 року в рахунок оплати вартості природного газу за договором фактично Радою сплачено кошти в сумі 314 931,74 грн. Відповідно, отримана відповідачем сума 107 852,83 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених вимог на підставі частини першої статті 670 ЦК України, оскільки підстави для зарахування вказаних коштів у рахунок оплати майбутніх поставок товару, відсутні (з урахуванням встановлених обставин щодо закінчення дії договору).

8.91. Доводи касаційної скарги про те, що поставка за договором здійснювалася в межах фактичного обсягу споживання природного газу, який був доведений відповідачеві Радою, та в межах виділених бюджетних асигнувань на 2020 рік, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій про існування у відповідача обов`язку з повернення 107852,83 грн різниці між оплаченим позивачем обсягом природного газу та тим, який був ним фактично поставлений.

8.92. Вагомих аргументів щодо помилковості висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, стосовно застосування частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та частини першої статті 670 ЦК України, які і були враховані попередніми судовими інстанціями під час вирішення цього спору, скаржником не наведено.

8.93. Колегія суддів зазначає, що фактично доводи скаржника зводяться до виконання ним зобов`язань з поставки газу за договором в межах виділених бюджетних асигнувань та відповідно до фактичних потреб Ради, що на його думку зумовлює відсутність порушень інтересів держави, громади та факту неефективного використання бюджетних коштів. Однак наведені доводи не спростовують висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, зокрема щодо того, що Законом України "Про публічні закупівлі" максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, обмежений 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) і відповідно до положень частини першої статті 670 ЦК України у випадку нікчемності додаткових угод "покупець" (Рада, позивач), як особа, що отримала меншу кількість товару, заплативши при цьому більшу суму грошей, тобто не за ціною погодженою в основному договорі має право на повернення надмірно сплаченої грошової суми.

8.94. Колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29.03.20019 зі справи №826/6926/17, оскільки предмети спорів у справах №927/636/21 та №826/6926/17 є різними (справа №826/6926/17 розглядалася в порядку адміністративного судочинства і стосувалася визнання протиправною і скасування вимоги Держаудитслужби України).

8.95. Доводи касаційної скарги в частині того, що судами не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 23.01.2020 у справі №907/788/18 Суд визнає необґрунтованим з огляду на таке. Як і у справі, що розглядається, так і у справі №907/788/18 судами не ставилося питання про повноваження певного органу надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, оскільки визначальним у даній справі є те, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку, яке (коливання) повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим та відповідати запропонованим змінам. Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на тому, що відповідачем документально не підтверджено та необґрунтовано коливання ціни на природний газ упродовж 2020 року при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну.

8.96. Посилання відповідача на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Верховний Суд вважає недоречними, адже в силу приписів частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України та постанови пленуму Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №916/806/19, від 10.06.2020 у справі №914/2259/17, від 18.06.2020 у справі №910/7707/19).

8.97. За таких міркувань, Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено достатньо мотивованих аргументів, у розумінні приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України для передачі справи у відповідності до ГПК України для вирішення питання стосовно відступу від висновку щодо застосування норм права.

8.98. Інші аргументи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях у справі №927/636/21.

8.99. В частині доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень пункту 2 частини другої статті 129 ГПК України, Суд зазначає, що у даному випадку встановивши обставини щодо недобросовісної поведінки сторін договору (позивача та відповідача) при укладанні додаткових угод, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат поклавши судові витрати на сторін у рівних частинах, і порушення приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України у даному випадку Суд не вбачає.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

9.4. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Чернігівгаз Збут" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №927/636/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова